Соня Мармеладова – МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ – ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881)

Однією з провідних тем творчості Достоєвського є змалювання важкої долі та страждань «зневажених і скривджених». Показуючи долю сім’‎ї Мармеладових, Раскольникова, безіменних бідняків і «п’‎яненьких», яких так багато на вулицях Петербурга, письменник зображує світ людського страждання, викриває аномальність і аморальність суспільства, де люди приречені на зневагу й щоденні образи. У розкритті цієї теми головним є образ Соні Мармеладової.

Уперше читач дізнається про Соню з розповіді її батька, п’‎янички Семена Мармеладова, у трактирі: «Донька моя, від першого шлюбу, чого тільки натерпілася від мачухи своєї, про те я і не казатиму. Бо хоч Катерина Іванівна і сповнена великодушних почуттів, але дама гаряча і дратівлива». Ситуація нагадує казкову — конфлікт сироти Соні та мачухи Катерини Іванівни, в якої є свої діти, які хочуть їсти, а батько (вітчим) усе пропиває. Ця безвихідь і жахливі умови життя примушують героїв замислитися, як жити далі.

Про те, аби Соня змогла заробляти чесним шляхом, у цій ситуації не йшлося. Мармеладов каже: «Чи багато може бідна, але чесна дівчина чесною працею заробити. П’ятнадцять копійок на день не заробить, та й то коли рук не покладаючи працюватиме! А тут дітки голодні. » Тож не витримавши докорів ображеної па весь світ Катерини Іванівни, Соня змушена була піти шляхом аморальності й стати повією: «Сонечка встала, напнула хустинку, наділа бурнусик і з квартири подалася, а о дев’‎ятій годині і назад прийшла. Прийшла, і просто до Катерини Іванівни, і на стіл перед нею тридцять карбованців мовчки поклала. І словечка при цьому не мовила, хоча б глянула, а лягла на ліжко, обличчям до стіни, тільки плічка та тіло все здригаються. А. потім Катерина Іванівна, так само й слова не мовивши, підійшла до Сонеччиного ліжечка і весь вечір у ногах у неї навколішках простояла, ноги їй цілувала, устати не хотіла, та так обидві й заснули разом, обнявшись. обидві. обидві. еге ж. а я. лежав п’‎яненький». Тут підкреслена жертовність Соні, її готовність допомогти ближньому хоча б і ціною власної зневаги.

А вже безпосередньо із самою героїнею вперше читач зустрічається під час сцени прощання сім’‎ї з Мармеладовим, який загинув. «З-під надітого по-молодецькому набакир капелюшка виглядало худе, бліденьке й злякане личко з розкритим ротом і з нерухомими від жаху очима. Соня була мала на зріст, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка з чудовими голубими очима». Достоєвський постійно підкреслює її молодість (не капелюх, а «капелюшок», не лице, а «личко»), а також те, що вона схожа на дитину: «Це було худеньке, зовсім худеньке і бліде личко. В обличчі її, та й в усій її фігурі, було крім того і ще щось таке особливе, характерне лише для неї: незважаючи на свої вісімнадцять років, вона здавалася ще майже дівчинкою, багато молодшою за свої роки, зовсім майже дитиною».

У справжнього митця, такого майстра, як Ф. Достоєвський, випадкових деталей у творі немає, кожне слово й фраза добре продумані й несуть певне смислове навантаження. Соня схожа на дитину, а за християнським ученням Царство Небесне належить саме дітям: «Діти — образ Христа: «їхнє є Царство Боже. — Він велів їх шанувати й любити, вони майбутнє людство. »» Крім того, саме діти є найбеззахиснішими й найчистішими ,з-поміж усіх членів суспільства, а тому несправедливість у ставленні до них сприймається чи не найгостріше. Отже, Соня Мармеладова, ця «зовсім майже дитина», уже стала жертвою нелюдських умов життя, була змушена продавати власне тіло задля фізичного порятунку маленьких дітей Катерини Іванівни, доки її рідний батько, Семен Мармеладов, день у день «лежав п’‎яненький».

Д. Шмаринов. Ілюстрація до роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара». 1935р.

Цікаво, що образи Раскольникова й Соні певною мірою подібні. Адже вони грішники, які пішли проти суспільної моралі (недаремно ж дівчині заборонено жити із сім’‎єю, вона винаймає собі окремий куток). Цю їхню спорідненість відчуває й Родіон, кажучи їй: «Підемо разом. Я прийшов до тебе. Ми разом прокляті, разом і підемо!» Він прямо заявляє Соні: «Хіба ти не те ж вчинила? Ти теж переступила. змогла переступити». Узагалі в тексті роману слова «злочин» і «переступ» (рос. преступление) є ключовими, надзвичайно важливими для розуміння авторського задуму.

Проте між ними існує й принципова різниця, вони навіть є антиподами. Якщо Соня здійснює свою жертву задля інших (нерідних їй по крові дітей Катерини Іванівни), то Родіон, навпаки — зумовлює жертви інших задля себе, з метою «перевірки» своєї теорії та власного збагачення.

Думка про докорінну різницю між самопожертвою та злочином утілюється й продовжується ще в одному жіночому образі — сестри Раскольникова — Дуні, яка теж жертвує собою задля братового щастя, погоджуючись на шлюб з огидним і нелюбим їй ділком Лужиним. А коли Родіон дорікнув їй за це, не бажаючи прийняти таку пожертву, вона, сама того не підозрюючи, боляче торкнулася його роз’‎ятреної рани — випадково порівняла свою самопожертву і злочин брата: «Такий шлюб не є підлотою, як ти це назвав. Коли я погублю кого, то тільки себе саму. Я ще нікого не зарізала. Чого ти так дивишся на мене? Чого ти так зблід?» Проте уважний читач добре знає те, чого ще не знала Дуня, а саме — чому Родіон зблід. Слова Дуні «я ще нікого не зарізала» боляче зачепили його сумління — адже він уже «зарізав» лихварку та її сестру.

Соня наділена яскраво вираженими позитивними особистішими рисами. Проте, як це притаманно творам Достоєвського, вони не описані автором прямо, а згадані іншими героями в момент найвищого напруження їхніх душевних сил. Так, коли Лужин звів наклеп на Соню з приводу нібито вкрадених у нього ста карбованців, за неї вступилася Катерина Іванівна, називаючи риси характеру своєї пасербиці: «Дурні ви, дурні, — кричала вона, звертаючись до всіх, — та ви ще не знаєте, не знаєте, яке це серце, яка це дівчина! Та вона свою останню сорочку скине, продасть, боса піде, а вам віддасть, коли вам треба буде, от вона яка! Вона он і жовтий білет взяла через те, що мої ж діти з голоду пухли, себе за нас продала. »

Потрібно зауважити, що Достоєвський є майстром діалогу. Так, він навмисно створює такі ситуації, коли начебто випадкові фрази, адресовані певним персонажам, насправді зачіпають, болюче ранять або провокують інших людей і з інших причин. Це стосується не лише згаданої фрази Дуні, після якої Родіон зблід, а й, наприклад, випадково почутої Раскольниковим розмови студента й офіцера в трактирі про можливість і навіть доцільність убивства Альони Іванівни (яка спонукала до дії не співрозмовників, а Родіона, якому вона не адресувалася), а також безліч інших висловлювань про вбивство, які постійно допікають хворому сумлінню Раскольникова.

Соня має на Раскольникова найбільший вплив, вона закликає його до покаяння й готова «нести його хрест» на шляху до істини через страждання (головна думка концепції Достоєвського). Проникливий Свидригайлов упевнений, що Соня піде за Раскольниковим у Сибір, тому й пророкує два можливі шляхи для вбивці: «У Родіона Романовича дві дороги: або куля в лоб, або по Владимирці (Владимирський тракт — шлях висланців у Сибір. — Авт.). Це ви його добре вчили тоді, щоб він сам пішов і повинився. Це йому буде багато вигідніше. Ну, а як випаде Владимирка — він по ній, а ви ж за ним? Адже так?» Причому читач ані на мить не сумнівається, що так воно і буде: Соня таки піде за Раскольниковим «по Владимирці» у Сибір. Так, як це зробили дружини декабристів, з якими на засланні зустрічався Достоєвський. Є в романі «Злочин і кара» ще одна деталь, яка нагадує біографію письменника, — під час згаданої зустрічі з дружинами декабристів йому подарували Євангеліє. Тому зовсім не випадково Соня лікує отруєну душу Родіона, читаючи йому притчу про Лазаря, а в кінці роману зазначено: «Під подушкою у нього лежало Євангеліє. Він узяв його машинально. Ця книга належала їй, була та сама, з якої вона читала йому про воскресіння Лазаря».

Зазначимо також, що, за влучним висловом російського філолога Ю. Тинянова, у художньому творі «усі імена говорять». Це спостереження повного мірою стосується й імені Софія (Соня), яке в перекладі з грецької означає «мудрість». І це теж закономірно, адже в протистоянні войовничого індивідуалізму (Родіон) і християнської самопожертви й любові до ближнього (Соня) перемагає не його добре продумана теорія, а її справжня мудрість («софія»). У кінці твору Раскольников підбиває підсумок своїх духовних пошуків: «Він не розкрив її й тепер, але одна думка промайнула в нього: «Хіба можуть її переконання не бути тепер і моїми переконаннями?»».

«Злочин і кара» образ Соні Мармеладової

Образ Соні Мармеладової в романі «Злочин і кара» Ф. Достоєвського — один з головних. Характеристика Соні Мармеладової з цитатами наведена в цій статті.

«Злочин і кара» характеристика Соні Мармеладової

Соня Мармеладова — дочка бідного чиновника Мармеладова, який спився і залишився без роботи. Щоб врятувати від голоду мачуху і дітей, веде життя занепалої жінки.

Портрет Соні «Злочин і кара»

«Соня була малого зросту, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, з чудовими блакитними очима».

В ім’я порятунку від голодної смерті дітей своєї мачухи і п’яного, неохайного до втрати людської подоби батька, вона йде на вулицю і стає повією. Розуміючи жах свого становища, свою ганьбу ця дівчина зберегла чистою свою душу і відрізнялася винятковою любов’ю до людей і вірою в Бога. Соня не скаржачись несе свій хрест, жертвуючи усім своїм життям, піддаючись заради близьких людей ганьбі.

Ці почуття і страждання дивують Раскольникова, він розуміє душу цієї дівчини, і вона є для нього як би уособленням всього людського страждання. Вражений усім випробуваним в останні дні, він в якомусь захваті пориві кланяється їй в ноги. «Я не тобі вклонився, — говорить він, — я всьому стражданню людському вклонився».

Але внутрішній світ Соні зовсім інший, ніж у Раскольникова: вона категорично заперечує його теорію про право сильних; для неї самоцінне кожне людське життя, до якої у неї ставлення релігійне, і вона не може допустити, щоб життя однієї людини могла служити засобом для іншої. Вона сповідує закон Христової любові, шкодує Раскольникова, бо злочинець для неї — нещасний. Вона плаче над ним і посилає його прийняти страждання і спокутувати гріх, бо того вимагають вищі закони духовного життя.

До Родіона Соня відчуває любов і співчуття, тому не замислюючись розділяє з ним його долю і їде разом з ним до Сибіру.

Прості люди відчувають її доброту. Наприклад, якщо Родіона звичайні каторжники не люблять, то до Соні вони ставляться з ніжністю, відчуваючи її душевне ставлення до людей і називають її «мати ти наша, ніжна…».

Але вплив Соні здобув перемогу і над душею Раскольникова, що пережила повний життєвий перелом, на який у романі тільки робиться натяк. «Але тут вже починається нова історія, — говорить Достоєвський, — історія поступового оновлення людини…»

1. Порівняльна характеристика Раскольнікова і Соні Мармеладової Порівняльна характеристика образів Раскольнікова І Соні Мармеладової роману «Злочин і кара» Достоєвського наведена в цій статті. Раскольников і Соня головні герої роману «Злочин і кара». Соня Мармеладова і Родіон Раскольников існують в абсолютно різних світах. Вони, як два протилежних полюси. Читать далее.
2. «Злочин і кара» образ Раскольнікова «Злочин і кара» образ Раскольнікова у романі Достоєвського Та його характеристика розкриті в цій статті. Родіон Раскольников — головний персонаж роману Федора Михайловича Достоєвського «Злочин і кара». «Злочин і кара» характеристика Раскольнікова Головний герой роману «Злочин і кара» Родіон Раскольников. Читать далее.
3. «Злочин і кара» образ Лебезятникова Лебезятніков — один з другорядних персонажів роману «Злочин і кара» Достоєвського. «Злочин і кара» характеристика Лебезятникова Андрій Семенович Лебезяітніков — молода людина, друг пана Лужина. Це людина прогресивних поглядів, службовець «в міністерстві». Він стежить за останніми подіями в Європі, новими. Читать далее.
4. «Злочин і кара» аналіз «Злочин і кара» аналіз — жанр, тема, ідея, проблематика, головні герої, сюжет. «Злочин і кара» Достоєвський аналіз Жанр: філософський і психологічний роман Автор: Достоєвський, Федір Михайлович Дата написання: 1865-1866 Дата першої публікації: 1866 Тема «Злочин і кара» — показ нелюдських. Читать далее.
5. «Злочин і кара» звичайні і незвичайні люди Героїв роману «Злочин і кара» за теорією Раскольнікова Можна поділити на людей «звичайних» і «незвичайних» «Злочин і кара» звичайні люди Разуміхін — знайшов своє місце в сучасному світі, не порушує закону, дотримується законів здорового глузду, розуму, звідси і його прізвище. Читать далее.
6. «Злочин і кара» образ Мармеладова Характеристика образу Мармеладова з роману «Злочин і кара» наведена в цій статті. Мармеладов входить до числа тих нещасних персонажів роману, які часто виявляються безсилими перед життєвими обставинами. «Злочин і кара» образ Мармеладова Мармеладов Семен Захарович — титулярний радник, батько Сонечки. Читать далее.
7. «Злочин і кара» образ Лужина Достоєвський «Злочин і кара» образ Лужина з цитатами розкритий в цій статті. Образ Лужина з роману «Злочин і кара» Лужину 45 років. Він юрист, надвірний радник. Далекий родич Марфи Петрівни Свидригайлової, сватається до сестри Раскольникова Дуні (Авдотьї Романівни) .Чопорний, похмурий. Читать далее.
8. «Злочин і кара» образ Свидригайлова Свидригайлов Аркадій Іванович — один з головних героїв роману Достоєвського «Злочин і кара». Разом з персонажем Лужина утворює в романі систему двійників Родіона Раскольникова. «Злочин і кара» характеристика Свидригайлова Свидригайлову близько 50 років. Служив два роки в кавалерії. Потім, за. Читать далее.
9. Коли був написаний роман «Злочин і кара» Коли був написаний роман «Злочин і кара» пам’ятає мало хто, хоча кожен пам’ятає його сюжет. «Злочин і кара» рік написання Роман «Злочин і кара» був написаний в 1866 році письменником Ф. М. Достоєвським. Достоєвський писав роман з 1865-1866 року. «Злочин. Читать далее.
10. «Злочин і кара» образ Дуні Дуня — Авдотья Романівна Раскольникова — молодша сестра Родіона Раскольникова. У Дуні з братом чудові теплі стосунки, як і з їх матір’ю — Пульхерією Олександрівною. Батька у них немає — він помер. «Злочин і кара» характеристика Дуні Портрет і зовнішність. Читать далее.
11. «Злочин і кара» сюжетний ланцюг Сюжетний ланцюг роману «Злочин і кара» наведений в цій статті. «Злочин і кара» Достоєвський сюжетний ланцюжок Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде «на спробу» -> відмова героя від наміру після відвідування старої -> розповідь Мармеладова і повернення Раскольнікова. Читать далее.
12. «Злочин і кара» образ Порфирія Петровича Образ Порфирія Петровича в романі Достоєвського «Злочин і кара» — втілення справедливості, він надзвичайно розумна людина, чудовий психолог. Характеристика Порфирія Петровича з цитатами розкрита у цій статті «Злочин і кара» характеристика Порфирія Петровича Порфирій Петрович — пристав слідчих справ, слідчий. Читать далее.
13. «Злочин і кара» історія створення Історія створення «Злочин і кара» Достоєвського досить цікава, і перш ніж читати роман краще з нею ознайомитися. «Злочин і кара» історія створення Восени 1865, втративши всі свої гроші в казино, не в змозі оплатити борги кредиторам, і намагаючись допомогти сім’ї. Читать далее.
14. «Злочин і кара» жанр Жанр «Злочин і кара» — роман, головне місце в якому займають соціальні та філософські проблеми сучасного письменникові російського життя. «Злочин і кара» жанр Жанр: філософський і психологічний роман «Злочин і кара» є психологічним романом, тому що в ньому головне місце. Читать далее.
15. «Злочин і кара» короткий зміст «Злочин і кара» короткий зміст «Злочин і кара» — роман Федора Михайловича Достоєвського, вперше опублікований в 1866 році. «Злочин і кара» короткий зміст по главах «Злочин і кара» Достоєвський короткий зміст по главах слід читати лише в тому випадку, якщо. Читать далее.
16. «Злочин і кара» ідеї твору «Злочин і кара» ідеї роману Достоєвського I. Філософські ідеї роману «Злочин і кара» — розвінчання теорії «сильної особистості», «надлюдини» II. Соціальні ідеї «Злочин і кара» — засудження соціальної несправедливості, влади грошей. III. Психологічні ідеї твору — людина не може виправдовувати. Читать далее.
17. «Злочин і кара» проблематика «Злочин і кара» проблематика роману У романі проблеми морального, філософського і релігійного характеру. 1. Проблеми суспільства. Злидні — одна з вічних проблем російського суспільства. Достоєвський пише про бідних і безпорадних людей, про їх безвихідь і труднощі, про численні проблеми, які. Читать далее.
18. «Злочин і кара» головні герої Головні герої «Злочин і кара» Достоєвського Переносять кожного читача в минулу епоху, всі різні, але кожен з них неповторний. «Злочин і кара» головні герої Родіон Романович Раскольников, жебракуючий колишній студент, головний герой оповідання. Вважає, що має моральне право вчиняти злочини. Читать далее.
19. Образ Разуміхіна «Злочин і кара» «Злочин і кара» образ Разуміхіна — один з головних героїв роману Достоєвського. Цитати до образу Разуміхіна викладені в цій статті. «Злочин і кара» характеристика Разуміхіна Дмитро Прокопович Разуміхін — молода людина, студент з дворян, друг Раскольникова по Університету, з яким. Читать далее.
20. «Злочин і кара» цитатна характеристика «Злочин і кара» цитатна характеристика героїв роману «Злочин і кара» — Раскольнікова, Мармеладова, Разуміхіна, Лужина, Свидригайлова, Порфирія Петровича наведена в цій статті. «Злочин і кара» цитатна характеристика Раскольніков «…Він був напрочуд гарний з себе, з прекрасними темними очима, темнорусявий, стрункий. Читать далее.
21. Хто написав «Злочин і кара» «Злочин і кара» — всім відомий роман, адже його вивчають на уроках зарубіжної літератури. Але якщо ви забули хто автор, хто написав «Злочин і кара». Хто написав «Злочин і кара» Автор «Злочин і кара» Достоевський Федір Михайлович. «Злочин і кара». Читать далее.
22. Специфіка образу Петербурга у романі Ф. Достоєвського «Злочин і кара» Специфіка образу Петербурга у романі Ф. Достоєвського «Злочин і кара» Важливим образом у романі Достоєвського «Злочин і кара» є образ Петербурга — міста, у якому відбуваються події. Уважний читач мав змогу помітити, що образ Петербурга так чи інакше з’являється в. Читать далее.
23. Характеристика Соні «Війна і мир» Образ Соні в романі «Війна і мир» — стримана, мовчазна, розважлива, обережна, з надзвичайно розвиненою здатністю до самопожертви. Характеристика Соні з цитатами наведена в цій статті. Характеристика Соні Війна і мир Соня — племінниця та вихованка старого графа Ростова, що. Читать далее.
24. «Злочин і кара» характеристика героїв «Злочин і кара» коротка характеристика героїв роману Достоєвського Викладена в цій статті. «Злочин і кара» характеристика героїв Родіон Раскольников характеристика Бідний, але здатний петербурзький студент Родіон Раскольников одержимий ідеєю, яка бере витоки в гуманізмі та загальнолюдському сенсі буття: чи будуть. Читать далее.
25. «Злочин і кара» цитатна характеристика Раскольнікова «Злочин і кара» цитати до образу Раскольнікова з роману Достоєвського наведені в цій статті. «Злочин і кара» цитатна характеристика Раскольнікова …он был замечательно хорош собою, с прекрасными темными глазами, темно-рус, ростом выше среднего, тонок и строен. (автор о Раскольникове) Он. Читать далее.
26. Порівняльна характеристика Раскольникова і Свидригайлова Порівняльна характеристика Раскольникова І Свидригайлова з роману Достоєвського «Злочин і кара» наведена в цій статті. Порівняльна характеристика Раскольникова і Свидригайлова 1. Соціальний стан героїв. Раскольников — студент, якого виключили з університету через неспроможність платити за навчання, походив із бідної міщанської. Читать далее.
27. (В). ЖЕНСКИЕ ОБРАЗЫ В РОМАНЕ «ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ» Подчиненное положение группировки женских образов по отношению к Раскольникову. Социальный фон преступления Раскольникова с участием женских персонажей. Мотив поруганной красоты, загубленной жизни. Символический смысл «кротких» женщин (социальная беззащитность человека). Роль диалогов в раскрытии женских образов. Споры Раскольникова с Дуней, Соней. Читать далее.
28. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Мотрі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» характеристика Мотрі наведена в цій статті. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Мотрі Риси характеру Мотрі: трудолюбива; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір. Мотря – справжня жінка-страдниця, одна з найтрагічніших жіночих постатей в. Читать далее.
29. Антипод Раскольникова образ Сони Мармеладовой Образ Сони Мармеладовой во многом противопоставлен Раскольникову. Она и жертва, и преступница одновременно. Именно Соню Раскольников выбирает мерилом своего поступка, перед ней герой хочет сознаться в убийстве, потому что она «тоже переступила» и ее преступление не принесло благополучия Мармеладовым. Поначалу. Читать далее.
30. «Наймичка» Шевченко образ Ганни «Наймичка» Шевченко образ Ганни Головна героїня твору » Наймичка » Шевченка — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає. Читать далее.
31. Образ Лиса Микити Образ Лиса Микити та риси його характеру допоможуть написати твір по прочитаній казці. Образ Лиса Микити У казці І. Франка розповідається про пригоди головного героя — Лиса Микити. Це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. Він був. Читать далее.
32. «Щасливий принц» характеристика героя Характеристика образу Щасливого Принца 1. Дані про Героя Щасливий принц – головний герой казки О. Вайльда. За життя він був багатим, мешкав у розкішному палаці Безтурботності, не знав про людські страждання та горе. 2. Портрет Портрет героя змінюється. На початку. Читать далее.
33. Образ «вечной Сонечки» в романе Достоевского «Преступление и наказание» Один из центральных персонажей романа «Преступление и наказание» — Соня Мармеладова. Эта девушка с нелегкой судьбой. Рано ушла из жизни мать Сони, отец женился на другой женщине, у которой есть свои дети. Нужда заставила Соню зарабатывать деньги низким способом: она. Читать далее.
34. «Перехресні стежки» образ Регіни » Перехресні стежки » характеристика Регіни з повісті Франка Викладена в цій статті. «Перехресні стежки» аналіз повісті допоможе в підготовці до уроків. «Перехресні стежки» образ Регіни Регіна — сирота, але вона тип психологічно нестійкий, слабкий, податливий, схильний коритися. Вона змалку. Читать далее.
35. Філософські та соціальні витоки теорії Раскольникова Філософські та соціальні витоки теорії Раскольникова Головний герой роману Родіон Раскольников — бідний студент, який живе в постійних злиднях. Йому спала на думку ідея вбити та пограбувати стару лихварку, щоб згодом «присвятити себе служінню усьому людству і загальній справі» та. Читать далее.
36. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Христі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» характеристика Христі наведена в цій статті. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» образ Христі Христя — сирота, бідна наймичка, дружина Грицька Риси характеру Христі: загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, співчутлива. Читать далее.
37. Образ народу в поемі І. Франка «Мойсей» Головним героєм поеми «Мойсей» є народ – основна рушійна сила історії. Франко художньо осмислив роль вождя і народних мас у боротьбі за визволення народу. В образі Мойсея поет показав вождя, що віддає сили народові, боротьбі за перемогу його справи. Образ. Читать далее.
38. Образ «вечной Сонечки» в романе Федора Достоевского «Преступление и наказание» В романе «Преступление и наказание» Ф. М. Достоевский показал трагедию личности, которая видит многие противоречия своей эпохи и, запутавшись окончательно в жизни, создает теорию, которая идет вразрез с главными человеческими законами. Идея Раскольникова о том, что есть люди — «твари. Читать далее.
39. Образ «вечной Сонечки» в романе Ф. М. Достоевского «Преступление и наказание» План I. Тема самопожертвования в романе Достоевского «Преступление и наказание». II. Женские образы романа «Преступление и наказание». 1. Соня Мармеладова. 2. Дуня Раскольникова. 3. Образ Лизаветы. III. Роль женских образов в романе. Особое место в романе «Преступление и наказание» занимают. Читать далее.
40. «Лісовик» Антон Чехов скорочено «Лісовик» — комедія в 4 діях Антона Чехова. Написана в 1889 році. «Лісовик» головні герої Олександр Володимирович Серебряков, відставний професор. Олена Андріївна, його дружина, 27 років. Софія Олександрівна (Соня), його дочка від першого шлюбу, 20 років. Маріє Василівно Войницька, вдова. Читать далее.