§ 6. Обмiн бiлкiв, вуглеводiв і жирiв та його порушення

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: обмін білків, вуглеводів і жирів, незамінні амінокислоти, інсулін, глюкагон, цукровий діабет, переїдання, ожиріння, голодування, виснаження.

Обмін білків. Білки — це високомолекулярні сполуки, до складу яких входить 20 амінокислот.

Вони є основним будівельним матеріалом для клітин, за їх участю відбуваються всі життєві функції організму (перенесення кисню, травлення, імунні процеси, скорочення м’язів та ін.). Усі хімічні реакції в клітинах каталізуються білками-ферментами.

Білки можуть використовуватись організмом і як джерело енергії. При окисненні одного грама білка в організмі вивільняється 17,2 кДж енергії.

Добова потреба дорослої людини в білках — 100-120 г. Вони є в продуктах рослинного й тваринного походження. Білки тваринного походження (молоко, м’ясо, яйця) містять усі 20 амінокислот, серед них і незамінні амінокислоти, які не утворюються в організмі людини, але необхідні для її розвитку та нормальної життєдіяльності. Тому ці білки мають надходити до організму з їжею. У білках рослинного походження незамінні амінокислоти або повністю відсутні, або їх вміст недостатній.

Нестача в організмі навіть однієї незамінної амінокислоти призводить до небажаних змін у фізіологічному стані людини. Білки не відкладаються про запас, вони мають постійно надходити з харчовими продуктами.

У травному каналі білки їжі розщеплюються на амінокислоти, які надходять у кров. У клітинах з амінокислот синтезуються білки, властиві людському організмові.

Водночас білки клітин і частина амінокислот, які надійшли в організм з їжею, розщеплюються на кінцеві продукти: вуглекислий газ, воду, аміак тощо. Розщеплення амінокислот зазвичай відбувається в печінці. Продукти розпаду й надлишок води виводяться з організму через нирки, легені й шкіру.

Обмін вуглеводів і його порушення. Вуглеводи (крохмаль, цукор) є основним постачальником енергії для організму. При окисненні одного грама глюкози вивільняється така сама кількість енергії, що й при окисненні білків — 17,2 кДж. Цінність вуглеводів як джерела енергії пов’язана зі значною швидкістю їх засвоєння з їжі та легкістю використання кожною клітиною організму.

Перетравлення вуглеводів розпочинається в ротовій порожнині та здійснюється в усіх відділах травного шляху. Навіть у товстому кишечнику з клітковини за рахунок діяльності мікрофлори утворюється незначна кількість глюкози. Вона легко всмоктується в кров і засвоюється клітинами. Необхідна для забезпечення сьогочасних потреб клітини в енергії частина глюкози окиснюється в мітохондріях, вивільняючи енергію, що акумулюється у формі АТФ. Надлишок глюкози накопичується в клітинах у формі тваринного крохмалю — глікогену. Найбільшу здатність до його накопичення мають клітини печінки та скелетних м’язів.

Загальна щоденна потреба вуглеводів для організму дорослої людини — 350-500 г. Найбільше їх у рослинній їжі, менше — у продуктах тваринного походження. Багато вуглеводів надходить до організму у вигляді цукру.

Рівень глюкози крові здорової людини має бути сталим (це одна з основних складових гомеостазу) і становити приблизно 0,1 %. Ця сталість забезпечується взаємоузгодженістю вироблення двох гормонів підшлункової залози — інсуліну та глюкагону.

Неправильне харчування, ожиріння, алкоголь, стреси виснажують клітини підшлункової залози, що утворюють інсулін. Регуляція глюкози порушується. При цьому виникає захворювання цукровий діабет.

Якщо рівень глюкози в крові вищий 0,12 %, може виникнути діабетична кома. Людина втрачає свідомість. Унаслідок тяжкого самоотруєння вона може загинути. Для підтримки нормального рівня глюкози в крові хворим на цукровий діабет уводять інсулін, який отримують із підшлункової залози тварин.

Це треба пам’ятати! Аби запобігти цій небезпечній хворобі, не зловживайте солодощами, не переїдайте, не допускайте ожиріння, постійно тренуйте своє тіло.

Обмін жирів. Жири в організмі відіграють важливу біологічну роль: входять до складу клітинних мембран і мітохондрій, оболонок нервів. У здорової людини вони становлять 10-20 % від маси тіла. Найбільше їх відкладається в підшкірній основі, яка захищає організм від механічних ушкоджень, сприяє збереженню тепла і є енергетичним «депо» на випадок голодування організму. Прошарок жирової тканини між внутрішніми органами забезпечує їх фіксацію в черевній порожнині. При виснаженні людини, коли прошарок зменшується або зникає, внутрішні органи опускаються в нижню частину черевної порожнини, їх функція порушується.

Жири відіграють важливу енергетичну роль, бо при їхньому розкладанні вивільняється багато енергії — 39 кДж. У клітинах вони розпадаються до води та вуглекислого газу. За рахунок вивільненої енергії утворюються молекули АТФ.

Фізіологічна потреба в жирах для дорослих — 100 г на добу; 70 % їх людина має отримувати з продуктами тваринного походження (вершкове масло, вершки, молоко, сало), 30 % — рослинного походження (соняшникова, кукурудзяна, оливкова олії тощо).

Переїдання та ожиріння. Порушення жирового обміну найчастіше проявляється ожирінням (рис. 10, а). Є така приказка: «Ненажера риє собі могилу власними зубами». Особливо небезпечне переїдання при малорухливому способі життя, коли кількість енергії, яку людина отримує з їжею, переважає її енерговитрати. Тоді виникає ожиріння, маса тіла збільшується на 50 % і більше. Жир відкладається в підшкірній основі. Його надлишок також перетворюється на холестерин і відкладається в судинах у вигляді атеросклеротичних бляшок. Частина жиру перетворюється на глюкозу, що може спричинити цукровий діабет. Через атеросклероз і різні гормональні відхилення в людей з ожирінням виникає тяжка гіпертонічна хвороба, часто трапляються інфаркти серця та мозкові інсульти.

Голодування та виснаження. Голодування буває вимушеним унаслідок певних соціальних чинників чи стихійного лиха, лікувальним (його можна проводити тільки під наглядом лікарів). Трапляється, що люди свідомо прирікають себе на муки голоду, аби тільки мати гарну фігуру. Для цього вони відмовляються від їжі, штучно викликають у себе постійні блювання, уживають проносні та сечогінні засоби, спричиняючи білкове, вуглеводне, жирове голодування, утрачають багато мінеральних солей і мікроелементів, зневоднюють свій організм. Не отримуючи потрібних поживних речовин, він починає використовувати внутрішні запаси; при цьому утворюються різні отруйні проміжні продукти обміну. Коли ж ці запаси вичерпуються, настає незворотне порушення обміну речовин — тяжка Дистрофія організму (рис. 10, б), виснаження, змінюються будова та функції внутрішніх органів. Максимальний термін повного голодування, після якого настає смерть (якщо людина п’є тільки воду), — 65-70 діб. Діти й підлітки гинуть ще раніше.

Рис. 10. Ожиріння (а) і дистрофія (б)

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Обґрунтуйте значення білків для організму людини. 2. Поясніть, з яких хімічних елементів і молекул складаються білки та в чому полягає їх біологічна цінність. 3. До яких уражень призводить порушення обміну білків? 4. Обґрунтуйте значення вуглеводів для організму людини. 5. Поясніть механізм виникнення цукрового діабету. 6. Допишіть речення: «. та . — гормони підшлункової залози, що регулюють вміст глюкози в крові». 7. Обґрунтуйте ускладнення, що виникають при порушенні вуглеводного обміну. 8. Обґрунтуйте значення жирів для організму людини. 9. Поясніть приказку: «Ненажера риє собі могилу власними зубами». Чим небезпечне ожиріння? 10. Обґрунтуйте, чому голодування небезпечне для організму людини. Поясніть механізм виникнення білкової дистрофії та виснаження.

Самостійна робота з підручником. Намалюйте в зошитах таблицю та запишіть види порушень обміну білків, вуглеводів і жирів.

Хвороба

Причини виникнення

Прояви

Заходи профілактики

§ 7. Харчові та енергетичні потреби людини

Енергетичні потреби організму. Потреба кожної людини в харчових речовинах та енергії належить до основних фізіологічних потреб. Проте потреба в кількості харчових речовин у кожної людини є різною та залежить від багатьох чинників (іл. 19).

Іл. 19. Чинники, які впливають на фізіологічну потребу здорової людини в харчових речовинах та енергії

Органічні речовини, які надходять в організм людини з їжею, є будівельним матеріалом для клітин і джерелом енергії, що необхідна для забезпечення його життєдіяльності. Вам уже відомо, що при окисненні вуглеводів і білків виділяється по 17,2 кДж/г, а жирів — 39,1 кДж/г енергії. 1 г жирів містить найбільше калорій, а тому може дати більше енергії. Але процес розщеплення проходить повільно, й енергія витрачається в основному не на постачання безперервних процесів життєдіяльності, а зберігається про запас. Під час окиснення білків виділяється стільки ж енергії, як і під час окиснення вуглеводів. Проте білки є швидше пластичним матеріалом, ніж енергетичним. Тому основним джерелом енергії для нашого організму є вуглеводи.

Енергетичні потреби людини зумовлені багатьма чинниками (іл. 19). Вони залежать від віку, статі, фізичної активності людини тощо. У цьому ви можете переконатися, проаналізувавши цифрові дані добових потреб в енергії, подані в таблиці додатку 2.

Важливим чинником, що впливає на фізіологічну потребу в енергії, є рівень енерговитрат. Енергетичні витрати організму впродовж доби мають забезпечити передусім підтримання життєво важливих функцій у стані спокою, а також виконання різноманітних видів діяльності. Мінімальні витрати органічних речовин у стані спокою організму становлять основний обмін. Основний обмін зумовлений тим, що організму постійно доводиться витрачати енергію, необхідну для підтримання сталої температури тіла, забезпечення діяльності серця, легень та інших органів. Наприклад, у 18-річного юнака, маса якого 70 кг, для основного обміну розхід енергії становить 7 333 кДж за добу. Це означає, що за максимального спокою в його організмі має розщепитися стільки білків, жирів і вуглеводів, скільки необхідно для вивільнення 7 333 кДж енергії. Величина основного обміну залежить від віку, статі та маси тіла людини (див. табл. 4).

Добові енерговитрати на основний обмін організму

Для розрахунку добових енерговитрат фізично активної дорослої людини необхідно величину добової енерговитрати основного обміну, відповідну статі, віку й масі тіла, помножити на відповідний коефіцієнт фізичної активності (КФА — наведений у таблиці додатку 2). Наприклад, для 20-річної студентки, маса якої 60 кг (тобто належить до І групи працівників розумової праці з КФА = 1,4), енерговитрати за добу становитимуть: 5 782 кДж • 1,4 = 8 094,8 кДж.

Харчові потреби людини. Харчові потреби людини безпосередньо пов’язані з її енергетичними витратами. Разом з їжею людина повинна отримувати таку кількість енергії, щоб забезпечити підтримання життєдіяльності організму та виконання різноманітних видів діяльності. Це є однією з основних засад раціонального харчування, яке сприяє збереженню здоров’я, опірності шкідливим чинникам навколишнього середовища, високій фізичній та розумовій працездатності.

Насамперед харчування за енергетичною цінністю харчових продуктів добового раціону має відповідати енергетичним витратам організму. Харчування має забезпечувати якісну повноцінність добового раціону, тобто бути збалансованим — містити оптимальну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей та води (див. табл. додатку 1-3). Пригадайте з курсу «Основи здоров’я», яким має бути співвідношення білків, жирів та вуглеводів у добовому харчовому раціоні.

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ (від лат. ratio [раціо] — розумний) — це фізіологічно повноцінне харчування здорових людей з урахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших чинників.

ЗБАЛАНСОВАНЕ ХАРЧУВАННЯ — це харчування, за якого задовольняється добова потреба організму в енергії, а також підтримується оптимальний баланс мінеральних солей, вітамінів та води.

НОРМА ХАРЧУВАННЯ — це кількість їжі, її компонентів, яка зумовлює нормальний стан здоров’я людей різного віку, статі, способу життя та праці, відповідає біологічній природі людини.

ХАРЧОВИЙ РАЦІОН — набір продуктів, необхідний людині на певний період часу (зазвичай це доба або тиждень).

Теоретично для задоволення енергетичних потреб організму білки, жири та вуглеводи можуть взаємно замінюватися. Проте кожна з цих речовин має специфічні властивості та вплив на організм (див. табл. 7—3). Тому заміна в харчовому раціоні одних органічних речовин іншими призводить до порушення функцій організму.

Важливим для організму людини є дотримання режиму харчування. Найраціональнішим є чотириразове харчування: перший варіант передбачає сніданок, другий сніданок, обід і вечерю; другий — сніданок, обід, підвечірок і вечерю. Відповідно до фізіологічних потреб організму, доцільний такий розподіл енергетичної цінності добового раціону: на перший сніданок — 25-30 %; на другий сніданок (чи підвечірок) — 10-15 %; на обід — 40-45 %; на вечерю — 20 %. За чотириразового режиму харчування проміжки між прийманнями їжі не повинні перевищувати 4-5 год.

Підготовка продуктів харчування до споживання та їх кулінарна обробка повинні забезпечувати високі смакові якості, поживність та засвоюваність їжі. Щоб продукти не втрачали харчової цінності, необхідно дотримувати правил їх зберігання (особливо температурного режиму) та приготування з них страв. Найбільше вітамінів містять свіжі продукти, зберігання погіршує їх якість. Унаслідок тривалого варіння очищених овочів до 20-30 % мінеральних солей переходить у відвар. Мінеральні солі втрачаються і в разі неправильного розморожування м’яса та риби. Тому не слід довго вимочувати продукти або виливати овочеві відвари (їх можна використовувати для приготування супів). Мінеральний склад їжі краще зберігається в разі варіння овочів у шкірочці з подальшим очищенням або ж запікання їх у духовці чи приготування на пару.

Їжа має бути нешкідливою щодо токсичності, тобто в продуктах, готових стравах не має бути токсичних речовин у шкідливих для організму концентраціях. Їжа має бути епідемічно безпечною: у ній не повинно бути збудників інфекційних захворювань — бактерій, вірусів, грибків, найпростіших, яєць гельмінтів тощо.

Слід мати на увазі: як надмірне, так і недостатнє харчування негативно впливає на здоров’я людини. Науковці стверджують, що люди, маса тіла яких на 30 % перевищує норму, живуть на 10-15 років менше, ніж люди з нормальною масою. Дослідницький практикум дозволить вам встановити вашу масу та зріст та їх відповідність нормам.

Енергетичні потреби організму людини. Енергетичні витрати. Харчові потреби організму

За нестачі в організмі того чи іншого вітаміну розвивається захворювання гіповітаміноз, за цілковитої відсутності — авітаміноз, а за надлишку — гіпервітаміноз. Гіпо- та авітамінози можуть розвиватися внаслідок порушень обміну речовин, спричинених нестачею або відсутністю вітамінів у харчових продуктах; за наявності захворюваннь травної системи, коли вітаміни не всмок туються; від надмірного вживання антибіотиків чи інших лікарських препаратів, які вбивають бактерії кишечнику, що синтезують деякі вітаміни. З метою запобігання авітамінозу та гіповітамінозу слід уживати натуральні рослинні й тваринні харчові продукти, що містять увесь комплекс вітамінів.

1. Які чинники впливають на фізіологічну потребу людини в харчових речовинах та енергії? 2. Що є основним джерелом енергії для організму людини? 3. Що таке основний обмін речовин? 4. Як розрахувати добові енерговитрати фізично активної дорослої людини? 5. Що таке раціональне харчування? Назвіть основні його принципи. 6. Що означає вислів «збалансованість харчового раціону»? Яке його значення для організму людини? 7. Що потрібно робити, аби продукти не втрачали харчової цінності? 8. Як пов’язані між собою харчові й енергетичні потреби організму? 9. Розв’яжіть задачі. 1. Школяр отримує разом з їжею достатню кількість жирів, надлишок вуглеводів та недостатню кількість білків. Спрогнозуйте можливі зміни в стані здоров’я школяра. 2. Протягом зими людина вживала хліб та консервовані продукти. Спрогнозуйте можливість виникнення в цієї людини захворювань. 3. Учень, склавши добовий раціон харчування, отримав такі результати: на вечерю припадає 50 % добового раціону; кількість вуглеводів щодо інших органічних речовин становить понад 80 %, а білків — менше ніж 10 %. Проаналізуйте отримані учнем результати з точки зору принципів раціонального харчування. 10. Важливими чинниками, що впливають на фізіологічні енергетичні потреби людини, окрім розглянутих, є: кліматогеографічні умови проживання, індивідуальні звички в харчуванні, особливості національної кухні. Користуючись додатковими джерелами інформації, доведіть вплив одного з них (на вибір). 11. Виконайте проект на тему «Збалансоване харчування». 12. На основі спостережень за власним харчуванням визначте, яку частину в ньому займає свіжоприготовлена їжа, а яку — їжа швидкого харчування (фаст-фуд). Чи є загроза вашому здоров’ю? Відповідь обґрунтуйте. 13. Використовуючи текст параграфа, дані таблиці 4 та додатків 1-3, проаналізуйте свій добовий раціон. Зіставте харчову цінність (уміст поживних речовин) продуктів вашого раціону з показами таблиці у додатку 2 «Норми добової потреби людей в білках, жирах, вуглеводах та енергії» для вашого віку. Чи можна вважати ваше харчування раціональним? Чому?

Дослідницький практикум

Тема: Самоспостереження за співвідношенням маси і зросту тіла.

Мета: визначити відношення маси й зросту свого тіла та зробити орієнтовну оцінку його відповідності нормам статево-вікової групи.

Обладнання та матеріали: ростомір, вага (медична).

Хід дослідження

1. Виміряйте масу та зріст свого тіла.

2. Обчисліть індекс маси тіла (ІМТ) за формулою:

Якщо ІМТ становить 18,5-25,0 кг/м 2 — у вас нормальна маса тіла, нижчий від 18,5 — недостатня маса, 25-30 — надлишкова маса, вищий від 30 — ожиріння.

3. Обчисліть зросто-масовий індекс (ЗМІ). Для цього використайте відповідно до свого зросту формулу розрахунку ЗМІ:

ЗМІ, кг = Зріст – 95 (якщо ваш зріст нижчий, ніж 155 см);

ЗМІ, кг = Зріст – 100 (якщо ваш зріст 155-164 см);

ЗМІ, кг = Зріст – 105 (якщо ваш зріст 165-175 см);

ЗМІ, кг = Зріст – 110 (якщо ваш зріст вищий, ніж 175 см).

У результаті ви отримаєте оптимальне значення показника маси свого тіла.

4. Оцініть масу свого тіла за обчисленими показниками ІМТ та ЗМІ.

5. Зробіть висновок щодо відповідності отриманих даних нормам вашої статево-вікової групи.

Узагальнення

Обмін речовин та перетворення енергії — загальна властивість організму людини, що охоплює всі процеси хімічного перетворення: від надходження речовин з навколишнього середовища до виведення кінцевих продуктів розпаду назовні. Обмін речовин здійснюється в усіх структурах організму, але остаточне розщеплення й утворення сполук, властивих для людського організму, відбувається у клітинах.

Для обміну речовин важливим є збалансоване харчування, тобто вживання повноцінної їжі, яка містить насамперед збалансовану кількість білків, жирів і вуглеводів, а також мінеральних солей, вітамінів і води. Потреба організму в цих речовин зумовлена їх функціональним значенням.

2. Обмін органічних сполук (білків, жирів і вуглеводів)

При окисненні \(1\) г білка виділяється \(17,6\) кДж (\(4,1\) ккал) енергії.
Проте, організм рідко використовує велику кількість білків для покриття своїх енергетичних витрат, оскільки білки потрібні для виконання інших функцій (основна функція — будівельна). Організму людини потрібні не білки їжі, самі по собі, а амінокислоти, з яких вони складаються.
У процесі травлення білки їжі, розпадаючись у шлунково-кишковому тракті до окремих амінокислот, всмоктуються у тонкому кишечнику у кров’яне русло і розносяться до клітин, в яких відбувається синтез нових власних білків, властивих людині.

Рівень умісту амінокислот у крові регулює печінка. Розпадаючись, амінокислоти утворюють воду, вуглекислий газ і отруйний амоніак. У клітинах печінки з амоніаку, що утворився, синтезується сечовина (яка потім виводиться разом з водою нирками у складі сечі і частково шкірою), а вуглекислий газ видихається через легені.

Залишки амінокислот використовуються як енергетичний матеріал (перетворюються у глюкозу, надлишок якої перетворюється у глікоген).

Вуглеводний обмін — сукупність процесів перетворення і використання вуглеводів.

Вуглеводи є основним джерелом енергії в організмі. При окисненні \(1\) г вуглеводів (глюкози) виділяється \(17,6\) кДж (\(4,1\) ккал) енергії.
Вуглеводи надходять в організм людини у вигляді різних сполук: крохмаль, глікоген, сахароза або фруктоза, тощо. Усі ці речовини розпадаються у процесі травлення до простого сахариду глюкози, всмоктуються ворсинками тонкого кишечника і потрапляють в кров.

Глюкоза є необхідною для нормальної роботи мозку. Зниження вмісту глюкози в плазмі крові з \(0,1\) до \(0,05\) % призводить до швидкої втрати свідомості, судом і загибелі.

Основна частина глюкози окиснюється в організмі до вуглекислого газу і води, які виводяться з організму через нирки (вода) і легені (вуглекислий газ).
Частина глюкози перетворюється у полісахарид глікоген і відкладається у печінці (може відкладатися до \(300\) г глікогену) і м’язах (глікоген є основним постачальником енергії для м’язового скорочення).
Рівень глюкози у крові є постійний (\(0,10\) – \(0,15\) %) і регулюється гормонами щитовидної залози, у тому числі інсуліном. При нестачі інсуліну рівень глюкози у крові підвищується, що веде до важкого захворювання — цукрового діабету.
Інсулін також гальмує розпад глікогену і сприяє підвищенню його вмісту у печінці.
Інший гормон підшлункової залози — глюкагон — сприяє перетворенню глікогену у глюкозу, тим самим підвищуючи її вміст у крові (тобто має дію, протилежну інсуліну).

При великій кількості вуглеводів у їжі їх надлишок перетворюється на жири і відкладається в організмі людини.

\(1\) г вуглеводів містить значно менше енергії, ніж \(1\) г жирів. Проте вуглеводи можна швидко окиснити і швидко отримати енергію.

Обмін жирів — сукупність процесів перетворення і використання жирів (ліпідів).

При розпаді \(1\) г жиру виділяється \(38,9\) кДж (\(9,3\) ккал) енергії (у \(2\) рази більше, ніж при розщепленні \(1\) г білків або вуглеводів).
Жири є сполуками, що включають у себе жирні кислоти і гліцерол. Жирні кислоти під дією ферментів підшлункової залози і тонкого кишечника, а також за участю жовчі, всмоктуються у лімфу у ворсинках тонкого кишечника. Далі зі струмом лімфи ліпіди потрапляють у потік крові, а потім у клітини.

Як і вуглеводи, жири розпадаються до вуглекислого газу і води і виводяться таким самим шляхом.

У гуморальній регуляції рівня жирів беруть участь залози внутрішньої секреції та їх гормони.

Значення жирів:

• Значна частина енергетичних потреб печінки, м’язів, нирок (але не мозку!) покривається за рахунок окиснення жирів.
• Ліпіди є структурними елементами клітинних мембран, входять до складу медіаторів, гормонів, утворюють підшкірні жирові відкладення і сальники.
• Відкладаючись у запас до сполучнотканинних оболонок, жири перешкоджають зміщенню і механічному пошкодженню органів.
• Підшкірний жир погано проводить тепло, що сприяє збереженню постійної температури тіла.
• Потреба у жирах визначається енергетичними потребами організму в цілому і становить у середньому \(80\) – \(100\) г на добу. Надлишок жиру відкладається у підшкірній жировій клітковині, у тканинах деяких органів (наприклад печінки), а також на стінках кровоносних судин.

Якщо в організмі бракує одних речовин, то вони можуть утворюватися з інших. Білки можуть перетворюватися у жири і вуглеводи, а деякі вуглеводи — у жири. У свою чергу жири можуть стати джерелом вуглеводів, а нестача вуглеводів може поповнюватися за рахунок жирів і білків. Проте, ні жири, ні вуглеводи не можуть перетворюватися на білки.

Підраховано, що дорослій людині для нормальної життєдіяльності необхідно не менше \(1500\) – \(1700\) ккал на добу. З цієї кількості енергії на власні потреби організму йде \(15\) – \(35\) %, а решта витрачається на вироблення тепла і підтримання температури тіла.