Вартість операцій

Вартість операції включає в себе повне забезпечення пацієнта на стандартний період перебування в Клініці Біляка, а саме:

• медикаментозне та хірургічне забезпечення
• цілодобовий нагляд лікаря
• індивідуальний медсестринський пост
• перев’язки і всі медсестринські маніпуляції
• харчування
• перебування в клініці

Зверніть увагу! В інших клініках вищеперераховане не входить в ціну операції, а оплачується додатково, у зв’язку з чим вартість оперативного втручання значно збільшується. В доплату включають навіть перев’язки, ін’єкції, клізми і тд.

Консультативний прийом

Урологія

Лапароскопічні операції:

Ендоскопічні операції:

Класична та реконструктивна урологія:

Хірургія

Гінекологія

Онкологія

Флебологія

УЗД

Анестезіологічне забезпечення

Проктологія

Озонотерапія

Скільки коштує лікування в Клініці Біляка?

Вартість всіх операцій можна дізнатися на спеціальній сторінці сайту

Що входить у вартість операції?

У вартість операції в Клініці Біляка входить повне забезпечення пацієнта, а саме:
– хірургічне та медикаментозне забезпечення
– харчування та проживання
– цілодобове спостереження медичного персоналу
– перев’язки і все медсестринські маніпуляції

Хто в Клініці Біляка проводить операції та лікує хвороби?

Операції в Клініці Біляка проводить кандидат медичних наук, головний лікар, лікар вищої категорії – Біляк Степан Степанович
З усіма лікарями та медичним персоналом можна ознайомитися на сторінці лікарів

Автор: Біляк Степан Степанович

Кандидат медичних наук, головний лікар, лікар вищої категорії.
Стаж роботи: 21 рік.
Спеціалізація: лапароскопічні оперативні втручання в хірургії, урології, гінекології, онкології. Експерт лапароскопічних та ендоскопічних операцій.

Ми не стоїмо на місці, постійно вдосконалюємось і розвиваємося
Робили Тещі операцію на стравоході. Мала килу стравоходу. Бачу по Тещі що все пройшло добре.

Я не дуже люблю писати відгуки, але тут просто не можу залишитися у стороні. Хочу, щоб мій позитивний досвід лікування в клініці Біляка обов’ язково комусь став у нагоді. Потрапила сюди на видалення каменів з почек та склалося враження, що я знаходжусь у якомусь закордонному серіалі про лікарню. Не мала ніякого клопоту, все робилося за мене, догляд цілодобовий, палата шикарна. Хворіти це звісно неприємно, але якщо вже сталося, то краще це робити тут.

Мое знакомство с клиникой началось с банального осмотра простаты, я даже не хотел идти сначала, чувствовал себя превосходно, но жена настояла. И как оказалось правильно, потому что у меня нашли аденому, благо оборудование позволило это сделать на самой ранней стадии. Сейчас лечение уже подходит к концу, условия для него было созданы самые комфортные, а старания врачей уберегли меня от плачевных последствий.

Після важкої операції мені вкрай необхідна була допомога в реабілітації. Після 5 сеансів озонотерапії стало помітно легше, а після 7 мені сказали що достатньо. Напевно якби не ці процедури реабілітація була не такою швидкою.

Никто не любит больницы, но вот в клинике Биляка делают все, чтобы ты чувствовал себя, как на отдыхе. Я приехал из другой области, меня встретили на вокзале, поселили в отлично меблированной, уютной палате. В любое время дня и ночи я мог обратиться на сестренский пост и мне сразу же помогали в просьбах. Есть много шуток по поводу больничной еды, так вот здесь она вкусная=) В общем, вокруг меня царила такая замечательная атмосфера, что я даже забывал о своей болячке, пока меня от нее не избавили

Я дуже засмутилася, коли УЗД показало наявність каменів у жовчному міхурі. Та подруга порадила звернутися до клініки Біляка. Її фахівці після додаткових досліджень майстерно провели лапароскопічну операцію, яка дозволила без жорсткого втручання швидко та без наслідків видалити міхур. Лікарі та інші співробітники без перебільшення повернули мені радість нормального життя і зробили це з максимальним для мене комфортом.

Почав збиватися цикл і я вирішила навідатися до гінеколога. Виявилося що це через фолікулярну кісту. Повинна була зникнути за кілька циклів, але стало тільки гірше, кіста не розсмокталася а збільшилася. Степан Степанович порадив лапароскопію. Операція пройшла добре, відновлення теж швидко і легко.Головне, що я зможу в майбутньому завагітніти

Коли я стрімко почала втрачати вагу, одразу звернулася до лікаря в нашій місцевій клініці. Здала частину аналізів і мене направили до вузького спеціаліста. За рекомендацією сестри звернулася відразу до головного лікаря Біляка С.С. Діагноз був шокуючим -рак наднирника. Не можна було було втрачати час, і зробивши ще уйму обстежень, лікар переконав, що все буде добре і ми впораємося. Лапароскопія пройшла успішно і зараз я проходжу відновлення. Хочу від усього серця подякувати Степану Степановичу та всій команді, ви справжні професіонали. Спасибі вам, що так щиро любите свою роботу і допомагаєте боротися з такими жахливими хворобами.

Отцу почти 70 лет и когда оказалось что у него проблемы с мочеиспусканием, мы сразу обратились в клинику Биляка. Несколько недель я готовила отца к специальным анализам, делали узи, кт, мрт и гистологии и ему поставили 2ю стадию рака предстательной железы. Мы долго обсуждали с врачом возможность лапароскопии и дальнейшего лечения. Молитвами и хорошими специалистами нам удалось пройти этот сложный период. Отец здоров и мы не устаем благодарить врачей за бесценную помощь!!

Операція з видалення шлунка при раку – наслідки, скільки живуть, реабілітація – БольВЖелудке

Вибір тактики і обсягу оперативного втручання залежить від локалізації пухлини і ступеня поширеності онкологічного процесу. Під час операції орган може бути знищено повністю або частково.

У деяких ситуаціях потрібно видалення сусідніх структур, уражених пухлиною (селезінки, частини підшлункової залози, стравоходу і печінки, петлею кишечника).

Метою хірургічного лікування є повне видалення пухлини в здорових тканинах з усім зв’язковим апаратом і прилеглими лимфоузлами, які в першу чергу уражаються метастазами.

Від того скільки лімфовузлів буде видалено, багато в чому залежить успіх операції і прогноз виживання. Згідно сучасним міжнародним рекомендаціям, диссекции (видалення) підлягають не менше 15 регіонарних лімфатичних вузлів.

Основні методи хірургічного лікування:

• тотальна гастректомія;
• субтотальная (часткова) резекція, яка поділяється на дистальну і проксимальну.

Тотальна гастректомія – повне видалення органу, обох сальників, клітковини і регіонарних лімфатичних вузлів. Операція показана при пухлини, розташованої в середній третині шлунка, раку макроскопічної форми росту, синдромі спадкового дифузного раку і недиференційованих формах патології.

В результаті втручання формується стравохідно-кишковий анастомоз: стравохід безпосередньо з’єднується з тонким кишечником.

Проксимальная резекція проводиться при екзофітної пухлини дна і верхньої третини шлунка, яка не поширюється на розетку кардії. Після закінчення операції накладається анастомоз між шлунком і стравоходом.

Дистальна резекція показана при екзофітної пухлинному процесі в антральному відділі (рак нижньої третини) або невеликої пухлини в середній третині шлунка.

Операція може бути виконана двома способами:

1. по Більрот 1─ видаляється 1/3 шлунка, формується гастродуоденальний анастомоз за типом «кінець в кінець»;
2. по Більрот 2 – видаляється 2/3 шлунка, накладається анастомоз «бік у бік» міжкуксою шлунка і худою кишкою, з частковим виключенням дванадцятипалої кишки з процесу травлення.

Оперативний доступ вибирається з урахуванням локалізації пухлини і загального стану пацієнта. Розріз робиться по грудній клітці в області ребер (чрезплевральний доступ) або по передній черевній стінці (черезочеревинний доступ). Післяопераційний рубець може розташовуватися як на грудній клітці, так і в середніх відділах черевної порожнини.

Підготовка до операції

Перед хірургічним втручанням, з метою уточнення стадії захворювання і вироблення плану лікування, проводиться ряд діагностичних заходів:

• Збір анамнезу і фізикальний огляд
• Розгорнутий аналіз крові (загальний і біохімічний)
• Клінічний аналіз сечі
• Аналіз калу на приховану кров
• ЕКГ
• Рентгенологічне обстеження грудної клітини в двох проекціях
• УЗД органів черевної порожнини
• КТ, МРТ ураженої області
• Гастроскопия з гістологією биоптата
• Аналіз на онкомаркери СА 72-4, РЕА, Са 19.9
• колоноскопія
• Передопераційна діагностична лапароскопія показана пацієнтам з тотальним і субтотальним ураженням шлунка. Дане дослідження проводиться з метою виключення канцероматоза очеревини і визначення метастазів в органах черевної порожнини, які не були виявлені неінвазивними методами.
• При наявності показань призначається додаткові клінічні обстеження і консультації лікарів-фахівців.
• При підвищеному ризику інфекційних ускладнень показаний прийом антибактеріальних препаратів.
• За кілька тижнів до оперативного втручання пацієнтові необхідно почати дотримуватися спеціальної дієти з відмовою від агресивної їжі. Продукти вживаються переважно в подрібненому вигляді, малими порціями.
• За 7─10 днів до проведення операції скасовується прийом антикоагулянтів і нестероїдних протизапальних препаратів.
• Важливе значення має психологічний настрій хворого і віра в якнайшвидшу перемогу над недугою. Підтримка родичів і друзів допомагає налаштуватися на позитивний результат лікування.

Протипоказання

Операція на шлунку при раку не завжди доцільна:

• Віддалені метастази в органах і лімфатичних вузлах. У такій ситуації оперативне втручання проводиться виключно за наявності життєвих показань, при розвитку грізних ускладнень: кровотеча, перфорація, пухлинний стеноз. Лімфодіссекція в цих випадках не проводиться.
• Серйозна декомпенсована патологія органів і систем.
• Порушення згортання крові.
• Крайнє виснаження.
• Перитоніт.

Вік не є перешкодою до проведення оперативного лікування.

Наслідки операції з видалення шлунка при раку

Видалення шлунка – технічно складна і ризикована операція, яка може привести до ряду ускладнень:

• кровотеча;
• розбіжність внутрішніх і зовнішніх швів;
• післяопераційна пневмонія;
• тромбоемболія.

Практично після кожної операції на шлунку розвиваються різного роду функціональні і органічні розлади, пов’язані з перебудовою процесу травлення:

• демпінг-синдром;
• анастомозит;
• синдром приводить петлі;
• рефлюкс жовчі;
• гіпоглікемічний синдром;
• анемія;
• синдром малого шлунка, рання насичуваність;
• диспепсичні розлади: нудота, відрижка, блювота;
• харчова алергія.

Що стосується летальності, то при резекції шлунка вона становить близько 10%.

післяопераційний період

Адекватне ведення післяопераційного періоду допомагає уникнути ускладнень і сприяє швидкій реабілітації.

Безпосередньо після операції хворому повинен бути забезпечений оптимальний догляд у відділенні інтенсивної терапії, цілодобове спостереження за життєвими функціями і достатнє знеболювання. Зазвичай пацієнт знаходиться в реанімації від 1 до 3 днів.

У перші дні призначається строгий постільний режим.

Для профілактики застійної пневмонії, починаючи з раннього післяопераційного періоду, проводиться дихальна гімнастика.

Після тотального видалення шлунка перші дні забезпечується парентеральне харчування (внутрішньовенні крапельниці), потім хворого переводять на ентеральне харчування через зонд або еюно- або гастростому.

Ентеральне харчування забезпечує максимальне щадіння уражених органів і якнайшвидше загоєння операційної рани. В добу повинно вводитися не менш 2─3 літрів поживних розчинів.

Необхідно постійно контролювати рівень електролітів і кислотно-лужну рівновагу і при необхідності негайно коригувати їх.

Серцево-судинні та антибактеріальні засоби призначаються за показаннями.

Хіміотерапія після видалення шлунка при раку

Через високу ймовірність прихованих пухлинних процесів, для видалення мікрометастазів, які залишилися після радикального видалення пухлини, застосовується ад’ювантна хіміотерапія. Оптимально починати цитостатичну терапію в найближчі дні після операції.

Існують різні схеми хіміотерапевтичного лікування. Як стандарт при поширеному раку, застосовуються комбінації хіміопрепаратів, які на відміну від монотерапії, значно збільшують відсоток виживання.

Препарати підбираються індивідуально в залежності від стадії захворювання, гістологічної картини, стану пацієнта і супутньої патології.

Основні препарати для хіміотерапії раку шлунка:

• фторафур
• адріаміцин
• 5-фторурацил
• Мімоміцін З
• УФТ, S1
• Поліхіміотерапія: FAM, EAP, FAP і ін.

Рекомендовано проведення 6─8 курсів хіміотерапії, з подальшим наглядом динаміки. Тривалість хіміотерапевтичного лікування обумовлена ​​циклічним поділом клітин, в результаті чого не всі ракові клітини одномоментно можуть бути схильні до дії цитостатичних препаратів, що призведе до рецидиву захворювання.

диспансерне спостереження

Видалення шлунка не є стовідсотковою гарантією лікування, тому з метою попередження рецидивування, пацієнтів ставлять на диспансерний облік і проводять періодичний контроль стану.

У перші 2 роки після операції профілактичний огляд проводиться кожні 3─6 місяців, через 3 роки ─ 1 раз в півроку, через 5 років після операції показані щорічні огляди або позапланові обстеження при наявності скарг.

Якщо ризик рецидиву підвищений, то інтервал між профілактичними оглядами скорочується. Обсяг профілактичного обстеження визначається індивідуально за клінічними показаннями.

рецидив раку

Рецидивування раку шлунка після радикального лікування спостерігається в 20─50% випадків. Повторний онкологічний процес може розвинутися через кілька місяців або через кілька років після проведеної операції.

Якщо рецидив ранній, то вторинна пухлина найчастіше визначається в області анастомозу, якщо пізній – в області малої кривизни, кардії або стінки кукси.

Резидуальний рак виникає в трирічний термін з моменту проведення операції – ранній рецидив. Повторний рак розвивається після трьох років з моменту видалення первинного новоутворення.

Основною причиною рецидиву є ракові клітини, не видалені в момент операції. Імовірність відновлення пухлинного процесу залежить від стадії захворювання і становить 20% при I і II стадії, 45% при III стадії. Найбільш схильні до рецидиву низькодиференційовані форми раку.

Прогноз при рецидиві серйозний. Середні показники виживаності не перевищують 25%.

Реабілітація після операції

Тривалість відновлення відрізняється в кожному конкретному випадку. Мінімальний термін реабілітації становить не менше 3-х місяців. При дотриманні рекомендацій можна жити цілком повноцінним життям, без серйозних обмежень.

В період формування рубця рекомендовано носіння абдомінального бандажа. Це значно прискорить загоєння післяопераційної рани, знизить ризик виникнення гриж, зафіксує органи в правильному положенні і зменшить больовий синдром.

У перші 6 місяців після хірургічного втручання забороняються важкі фізичні навантаження і підняття важких предметів з метою профілактики утворення гриж.

З цієї ж причини:

Слід уникати запорів, сильного кашлю, чхання. Фізичні вправи проводяться без залучення м’язів черевного преса.

Після операції розвивається дефіцит вітамінів, який заповнюється за допомогою лікарських препаратів. При тотальної гастректомія призначаються ін’єкції вітаміну В12.

Вкрай важливо зберігати рухову активність: легка гімнастика, піші прогулянки на свіжому повітрі, посильна робота по дому – все це сприяє швидкій реабілітації.

Суворе дотримання призначеної дієти і режиму харчування – основна складова успішного відновлення. Необхідно повністю виключити з раціону заборонені продукти.

Велике значення має психологічний аспект. Людина не повинна виключатися з суспільного життя. Заняття улюбленою справою, спілкування з друзями і позитивні емоції благотворно впливають на процес реабілітації.

Класифікація

Після проведення резекції органу можуть виникнути постгастрорезекціонние розлади.

Характер виконаної операції ділить післяопераційні розлади на постгастрорезекціонние і постваготоміческіе. Клінічні прояви залежать від типу проведеної операції. Резекція шлунка проводиться трьома способами: по Більрот І, Більрот ІІ, Ру. Ваготомию можна проводити на всіх рівнях, розрізняють стволовую і селективно проксимальную. Часто процедура проводиться спільно з дренажною операцією. Стовбурові ваготомія супроводжується накладенням гастроентероанастомоза, селективно проксимальная виробляє пилоропластика. Класифікація захворювань допомагає в діагностиці та лікуванні.

Патології кукси шлунка

Розвивається після проведення резекції шлунка, а також виконує провідну роль в клінічній симптоматиці. Слизова оболонка змінює свою структуру через закидання лужного середовища вмісту кишечника в шлунок. Якщо хворий звертається в клініку зі скаргами на втрату апетиту, дискомфортом у животі після прийому їжі, діарею (10-15 разів в день), відрижку, лікар діагностує гастрит кукси шлунка.

виразкова хвороба

Утворюються ділянки виразки або дефекти різної глибини. Характерним симптомом є виникнення больових відчуттів в області пупка в нічний час, іноді після прийому їжі. Кількість рецидивів коливається від 5% до 10%. Найчастіше ускладнення проявляється після перенесеної ваготомії із застосуванням пілоропластики, ніж антрумектоміей. У випадку з частковоюрезекцією шлунка діагностується рецидивуюча виразка анастомозу. Так як виразки з’являються на цій ділянці або проникають в кишку. Виразкова хвороба – хронічне ускладнення, яке характеризується сильним болем в епігастрії, печія.

ваготомія

Після ваготомії можуть виникнути порушення в мікрофлорі кишечника.

Після проведення операції на блукаючого нерва порушується мікрофлора в кишечнику, зокрема якість і кількість бактерій. Застосовуючи ваготомию з пілороспалстікой або ж селективну, ймовірність розвитку ускладнень у вигляді рецидиву виразки підвищується. У пацієнта може спостерігатися нестача лактази в організмі. Поширеним післяопераційним ускладненням є діарея до 15 разів на день.

мальабсорбція

З огляду на післяопераційних порушень травлення, а також у зв’язку зі значним скороченням обсягів органу, у хворого може спостерігатися нестача в вітамінних комплексах, мінералах і поживних речовинах. Так як відбувається перебудова функцій всмоктування. У цей період у нього розм’якшується кісткова тканина, згодом виникають різні переломи. До загальних симптомів додаються дискомфорт в животі, ламкість нігтів, суха шкіра, схильність до випадання волосся.

Зниження ваги

Симптом можна віднести до фізіологічної реакції організму на зменшення обсягу шлунка. У пацієнта може виникнути індивідуальна непереносимість продуктів, наприклад, молока або смажених страв. За рахунок зниження кількості споживаної їжі організм отримує менше поживних речовин. Щоб робота органів не була порушена, розщеплюються жирові клітини, таким чином, скорочуючи підшкірно-жировий шар. Хворий може відчувати незначну слабкість і занепад сил.

Демпінг-синдром

Сонливість може бути викликана роздратуванням слизової оболонки тонкої кишки.

Більшість пацієнтів стикаються з цим ускладненням після резекції шлунка. Причиною тому служить зменшення органу, як наслідок нездатність їжі надовго залишатися в ньому. Потрапляючи в тонку кишку, нерозщеплені продукти дратують слизову оболонку. Хворий скаржиться на сонливість, зниження артеріального тиску, підвищення потовиділення, потемніння в очах, тахікардію, пронос.

захворювання кісток

Кістки формуються за участю вітаміну Д і кальцію. Так як в організмі порушуються процеси всмоктування, кісткова тканина відчуває дефіцит в основних компонентах, що може призвести до виникнення остеопорозу (знижується її щільність), переломів, остеомаляції (кістка розм’якшується через нестачу мінеральних речовин). Пацієнта турбує хрускіт в зчленуваннях, втрачається плавність і рухливість рухів.

Загострення хронічного панкреатиту

Виникає через 4-8 тижнів після операції. Хворий відчуває сильний біль в животі з иррадации в спину і лівий плечовий пояс. Больові відчуття можуть носити як гострий, так і хронічний характер. Турбує пронос до 20 разів на добу, як наслідок зневоднення організму, з необхідним відновленням водно-електролітного балансу. Пацієнт втрачає апетит і дуже різко масу тіла.

синдром гіпоглікемії

Різко виникає відчуття голоду може бути викликано зниженим вмістом глюкози в крові.

Відмінною рисою від демпінг-синдрому є прояв симптомів через 2-3 години після прийому їжі. Характеризується зниженням вмісту глюкози в крові. Прояви стихають після вживання шматочка цукру або будь-який інший водневмісткої їжі. У хворого різко виникає відчуття голоду, паморочиться голова, він відчуває сильну слабкість, озноб, тахікардію, зниження артеріального тиску.

анастомозит

Захворювання характеризується запаленням накладеного анастомозу. Процес є фізіологічним, якщо він катаральний і триває менше тижня. Анастомозит після резекції шлунка може бути функціонально заможним і неспроможним, тобто не здатний виконувати сфінктерние функції. За морфологічними ознаками розрізняють фібринозний, лігатурний, виразковий і змішаний. Найпоширенішим ускладненням є катаральний анастомозит. Характеризується потовщенням слизової оболонки, набряком, спостерігаються значні крововиливи, гіперемія. Після проведення дослідження виявляють дистрофію і загибель клітин. Ерозивний анастомозит спричиняє утворення ерозій через слущивания клітин.

Покажчик хвороб

А Б В Г Д Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Е Я

Симптоми і лікування постхолецистектомічному синдрому

Після видалення жовчного міхура у людини розвивається постхолецистектомічний синдром. Такий стан класифікується, як симптомокомплекс, обумовлений змінами в жовчовидільної системі. Клініка – повторювані больові напади, розлад шлунково-кишкового тракту, пронос, поява жиру в калі, гіповітаміноз, різка втрата ваги. Щоб визначити першопричину застосовуються УЗД і МСКТ очеревини, фіброгастродуоденоскопія, РХПГ. Лікування – медикаментозне з дієтою, ЛФК та ​​народними засобами. За свідченнями проводиться операція, пов’язана з дренуванням проток, сфінктеропластіка.

Що це таке?

Постхолецистектомічний синдром або ПХЕС код K91.5 – сукупність симптомів, які розвиваються на тлі висічення жовчного міхура або іншого втручання в систему желчевиведеніе і подальшою зміною функціонування всього шлунково-кишкового тракту. ПХЕС може розвинутися з однаковою ймовірністю у дорослих і дітей, незалежно від статевої приналежності.

Прогноз позбавлення від ПХЕС залежить від виліковності основного захворювання, що стало першопричиною розвитку синдрому.

види синдромів

Певної класифікації постхолецистектомічному синдрому немає, тобто захворювання, що визначають те, якою буде форма недуги. це:

• запалення при рубцовом звуженні великого дуоденального соска або загальної жовчної протоки;
• запальні процеси в підшлунковій або жовчовивідних шляхах (ЖВП);
• хронічне збільшення найближчих до ЖВП лімфовузлів;
• виразки в ШКТ;
• індуратівний панкреатит;
• прогресуючий спайковий процес в подпочечной зоні;
• повторне утворення жовчних конкрементів;
• синдром довгою післяопераційної кукси.

Причини виникнення

Проблеми з травленням можуть спровокувати розвиток постхолецистектомічному синдрому.

Існує ряд провокаційних чинників, які сприяють розвитку ПХЕС. Знати причину виникнення симптому важливо, т. К. Дозволяє призначити адекватне лікування. Класифікація основних провокаторів ПХЕС:

1. Проблеми, пов’язані з передопераційної підготовкою, які призводять до недостатнього обсягу втручання і рецидивів:
   1. недостатня діагностика перед операцією;
   2. слабка підготовка хворого.
   1. помилки при введенні дренажів;
   2. травмування судин ЖВП або міхура;
   3. сліди жовчних конкрементів;
   4. невиконання всього обсягу втручання.
   1. падіння обсягів вироблюваної жовчі і кислот;
   2. хронічне розлад травлення;
   3. патології, що викликають порушення відтоку жовчі в кишечник.
   1. розвиток мікробів в 12-палої кишки (ДПК);
   2. розселення патогенної мікрофлори в шлунково-кишковому тракті.
   1. запалення: дуоденіти, дискінезія, виразка ДПК, панкреатит підшлункової;
   2. дуоденогастральногорефлюкс (закид кишкового вмісту назад в шлунок);
   3. гастроезофагеальна хвороба (закид шлункового вмісту назад в стравохід);
   4. синдром подразненого кишечнику.

   виникаючі симптоми

   Нудота, блювота і біль з боку шлунково-кишкового тракту супроводжують ПХЕС.

   Постхолецистектомічний синдром характеризується варіабельності набором клінічних ознак. Часто плутають симптомокомплекс і хронічний гастрит. Розмежувати патології можна за специфікою ПХЕС. Головний симптом – біль. Її основні характеристики:

   1. Тривалість одного нападу – від 20 хв.
   2. Посилення після їжі і вночі.
   3. Супутні порушення – блювота, нудота.

   Видове різноманіття болів:

   • жовчні, коли провокаторами виступає дисфункція фатеровасоска або холедоха (головного жовчного каналу), а больова точка знаходиться праворуч в підребер’ї або верху живота з віддачею в спину і лопатку праворуч;
   • панкреатичні, коли провокатором виступає дисфункція сфінктера при панкреатиті, а локалізація виявляється зліва в підребер’ї з віддачею в спину і зі зменшенням при нахилах корпусу вперед;
   • жовчно-панкреатичні, коли обидва типи суміщені, відчуття відрізняються оперізувальний характером, а провокатором виступає дисфункція сфінктера Одді.

   Інші, не менш значущі симптоми:

   1. Секреторний пронос, що виявляється частим і рідким стільцем з різким запахом.
   2. Метеоризм, бурчання в животі.
   3. Втрата маси тіла різного ступеня тяжкості – від 5-ти до 10 кг і більше. Можливо крайнє виснаження.
   4. Частий, «жирний» стілець, тріщини в кутах рота на тлі синдрому мальабсорбції (утруднення всмоктуваності поживних речовин в ДПК).
   5. Порушення роботи нервової системи у вигляді швидкої перевтоми, ослаблення, втрати працездатності, сонливості.

   діагностика

   Діагностика ПХЕС – комплексна і складна процедура.

   Постхолецистектомічний синдром складно діагностувати. Це пов’язано зі схожістю симптоматики з іншими патологіями. Для постановки точного діагнозу і визначення першопричин розвитку застосовується складна, комплексна процедура, що включає наступні методи:

   1. Лабораторні тести крові для розпізнання запального процесу.
   2. Апаратно-інструментальні методики:
      1. спіральна КТ або МРТ – точне визначення стану органів і судин в очеревині;
      2. УЗД – виявлення каменів в ЖВП, запалення в підшлунковій і міхурі;
      3. рентгенографія легенів – виняток патологій легень та середостіння;
      4. рентген шлунка – підтвердження / спростування непрохідності шлунково-кишкового тракту, виразки.
      5. гастроскопия – виняток патологій шлунково-кишкового тракту.
      6. сцинтиграфія – визначення збою в циркуляції жовчі.
      7. ендоскопічна ретроградна панкреатохолангиография – оцінка працездатності біліарних протоків.
      8. ЕКГ – відсіювання серцевої дисфункції.

      Методи терапії постхолецистектомічному синдрому

      прийом ліків

      Для відновлення нормальної функції міхура та його проток, а також всього шлунково-кишкового тракту, потрібно прийом наступних медикаментів:

      1. Нітрогліцерину – налагодження роботи сфінктера Одді.
      2. Спазмолітики, знеболюючі – зняття спазмів і болю.
      3. Ферменти – стабілізація травлення.
      4. Антациди – нормалізація кислотності в шлунку.
      5. Антибіотики – боротьба з бактеріальною мікрофлорою.
      6. Холинолитики – блокування холинорецепторов.
      7. Прокинетики – поліпшення моторної функції.
      8. Гепатопротектори – захист печінки;
      9. Солі жовчних кислот.
      10. Пребіотики і ферменти.
      11. Сорбенти – виведення токсинів.

      Домашні методи

      Фітотерапія покращує стан хворого після видалення жовчного міхура.

      Полегшити стан при синдромі на тлі відсутності жовчного міхура допоможе фітотерапія. Але лікування народними засобами повинно проходити виключно в комплексі з основною терапією. Для відновлення функції ЖВП рекомендуються пити по третині склянки 1-3 рази на добу курсом 21-30 днів настої з:

      • квіток календули (10 г);
      • сухоцвіту (10 г);
      • валеріанового кореня (5 г);
      • хмельових шишок (3 г).

      Для усунення застою жовчі, забезпечення жовчогінного ефекту, зняття запалення в основному жовчному каналі, рекомендуються пити періодичними курсами по місяцю двічі на рік настойки з:

      • золототисячника (10 г);
      • пташиного горця (10 г);
      • аирного кореня (15 г);
      • чистотілу (3 г);
      • рилець кукурудзи (10 г).

      При розладі роботи сфінктера Одді і ЖВП призначаються настойки:

      • звіробою (10 г);
      • ромашкового кольору (10 г);
      • кореневища оману (15 г).

      Фітозасоби готуються в склянці окропу (200 мл) і приймаються не більше місяця за 20 хвилин до їди або через годину після. Напої слід чергувати, щоб не розвинулося звикання. Додатково дозволена установка беззондового дренажу з карловарською сіллю. Проводиться процедура двічі на місяць в 6-7 годин вечора. Не варто нехтувати лікувальною фізкультурою.

      оперативне лікування

      При неефективності консервативних методів або наявності протипоказань проводиться хірургічне коригування за допомогою таких технік:

      1. Ендоскопічне розсічення сфінктерів печінково-підшлункової ампули і загального жовчного каналу.
      2. Введення Botulinum toxin в сфінктер Одді.
      3. Ендоскопічне розширення звуженої ділянки протоки або судини балонної дилатацією.
      4. Установка тимчасового стента в протоки.
      5. Видалення рубців і слідів конкрементів.

      Санаторне лікування

      Санаторно-курортне лікування допоможе відновитися після операції.

      Через півроку після проведеної операції хворим з постхолецистектомічній симптомокомплексом на тлі висічення жовчного міхура або застосування іншої операційної техніки показано санаторно-курортне лікування. Всім хворим в цей період призначається лікувальна питво мінералізованих вод, таких як «Моршинська», «Нафтуся», «Єсентуки».

      дієтотерапія

      При постхолецистектомічному синдромі призначається дієта (стіл № 5ж) для зниження темпів желчевиведеніе. Передбачається вживання рослинних і тваринних жирів в пропорції 1: 1 щоденними обсягами в 110-120 м Також меню розбавляється вуглеводами (по 400 г) і білками (по 100 г). Добова калорійність повинна становити 3000 ккал. Важливо враховувати, що раціон повинен заповнювати дефіцит вітамінів, А і групи В, а також продуктів, збагачених харчовими волокнами. Харчування – часте, дробове (до 6 р. / Сут.) При вживанні рідини в розумних межах (до 2-х літрів). Рідина – нормальна кількість. Важливо відмовитися від смажених блюда, кислих продуктів, прянощів і гострих приправ, а також їжі, яка надає жовчогінну дію.

      Хворим з ПХЕС потрібно відмовити від куріння і вживання алкоголю.

      профілактика стану

      Щоб не допустити розвиток ПХЕС, рекомендується всім без винятку регулярно проходити обстеження, особливо при підозрі на розвиток патологій-провокаторів стану, а також вчасно їх лікувати. При підготовці до будь-якої операції на черевній порожнині не можна нехтувати діагностикою. Важливим є перегляд режиму і харчування, відмова від шкідливих звичок.

      Ризик рецидиву і його причини після видалення міжхребцевої грижі

      Будь-яка патологія після оперативного втручання чревата ймовірністю рецидиву. Він є найпоширенішим наслідком видалення міжхребцевої грижі і провокують його такі причини:

      • Невиконання рекомендацій лікаря в період відновлення.
      • Фізичні навантаження, що перевищують дозволені.
      • Ігнор лікувальної гімнастики та інших процедур, які необхідно виконувати після операції.
      • Поведінка, відповідне поведінки здорової людини через відсутність болю та інших симптомів.
      • Занадто швидке повернення до звичайного режиму.
      • Запущене з самого початку захворювання.
      • Дегенеративні процеси, які почали розвиватися в тканинах після операції (травми, спайки).
      • Вид терапії або операції були обрані помилково.

      Повторне освіту грижі провокує загострення деяких колишніх симптомів.

      Симптоми повторної грижі аналогічні первинного захворювання, але спостерігаються деякі погіршення:

      • сильні болі, іноді інтенсивніше, ніж до операції;
      • неврологічний дефіцит, який проявляється в результаті пошкодження спинного мозку;
      • порушення в функціонуванні нижніх кінцівок і органів малого таза;
      • нагноєння, кровотечі;
      • біль у спині;
      • повний або частковий параліч кінцівок.

      Імовірність і прогноз

      Рецидив залежить від місця виникнення ракової пухлини. Новоутворення на шкірі, що знаходиться на першій стадії, виключає повтор захворювання. Імовірність мала. Молочна залоза піддається відновленню злоякісних клітин.

      У небезпеці перебувають нирки і тканини товстого кишечника. Після нефректомії розвивається ниркова недостатність. А відновлення прямої кишки займає час. Рак шлунка сильно виснажить людини.

      Стадія захворювання важлива. На ранніх етапах клітина раку не встигне проникнути глибоко в епідерміс. Вони не розширяться по лімфовузлів і кровоносних судинах. У цьому випадку людина здатна позбутися від злоякісних клітин без рецидиву.

      Форма і структура новоутворення впливають на розвиток. Неглибокі пухлини не схильні до повторного утворення. Після видалення глибокого раку ризик рецидиву залишається високим. Ефективним лікуванням вважається комбінована терапія. Імовірність лікування велика.

      Визначити точний результат онкології складно. Потрібно спиратися на характеристики новоутворень. Вікова категорія і загальний стан організму враховуються при прораховування ризиків. Наявність хронічних захворювань тільки збільшить їх.

      Яка дієта при рефлюкс гастрит

      Для поліпшення травлення і зменшення запальних проявів слизової шлунка слід дотримуватися в харчуванні наступних правил:

      • не можна переїдати, приймати їжу вночі, а також менш ніж за 2,5-3 години до сну
      • після їжі рекомендується посидіти або прийняти положення стоячи, не можна лежати
      • при вираженому загостренні захворювання їжу слід приймати в перетерті або напіврідкому вигляді

      виключити:

      1. продукти, що містять великий відсоток жиру: свинина, незбиране молоко, вершки, масло, торти
      2. кофеинсодержащие продукти: чай, кава
      3. шоколад
      4. їжу, до складу яких входить перець
      5. гострі, пряні соусу, приправи
      6. газовані напої, в тому числі і алкогольні
      7. припинити вживати алкоголь
      8. обмежити прийом грубої клітковини

      Необхідно харчуватися невеликими порціями 4-5 разів на день, останній прийом їжі не пізніше 3 годин до відходу до сну. Їжа повинна бути з підвищеним вмістом білка (відварне нежирне м’ясо, риба, яйця).

      Інформативне відео:

      Автор: Іванов Олександр Андрійович, лікар загальної практики (терапевт), медичний оглядач.

      Рецидив раку прямої кишки

      Прямокишкова локалізація раку чревата раннім рецидивом і метастазуванням, особливо в печінку, але вельми чутлива до опромінення. Якщо при первинній терапії програма не включала променевої терапії, то до неї вдаються при виявленні рецидивної аденокарциноми. Опромінення тривалий і на тлі щотижневих введень фторурацилу для поліпшення результату.

      Після опромінення первинного колоректального раку, повторна променева терапія локального рецидивного процесу теж можлива, але вже іншим способом, наприклад, використовується локальна стереотаксическая ЛТ. Опромінення доповнюється операцією з відстрочкою хірургічного втручання на 6-8 тижнів, до стихання ускладнень. Профілактична хіміотерапія може доповнити комбінацію опромінення з операцією. Якщо неможливі опромінення і операція, то вдаються до лікарської терапії цитостатиками і таргетними препаратами, а результат дуже залежимо від рівня кваліфікації хіміотерапевта. При неможливості повторної операції в клініці пацієнтам пропонується фотодинамічна терапія, що поліпшує результати лікарського впливу.

      Наш фахівець в цій сфері: Северцев Олексій Миколайович Лікар-хірург, д.м.н., професор
      Зателефонувати лікаря

      Гострий і хронічний анастомозит

      Гострий анастомозит після резекції шлунка розвивається у всіх хворих в перші 4-5 днів після операції і має характер гострого запалення. Причина його виникнення – травмування тканин травного тракту хірургічними інструментами. Запальний процес супроводжується сильним набряком слизової в області накладених швів. В результаті розвивається повна або часткова непрохідність оперованого ділянки шлунково-кишкового тракту. Протягом тижня гостре запалення проходить, і робота анастомозу відновлюється. У 10-15% випадків гострий анастомозит переходить в хронічну форму.

      Частота розвитку хронічного анастомозита найбільш висока в перші 5 років після резекції шлунка. Найчастіше це ускладнення виникає у чоловіків. Постійний запальний процес, що протікає в зоні операційних швів призводить до порушення функціонування органів. Виникнення рубцевих змін слизової оболонки призводить до виникнення ділянки звуження травної трубки і застою вмісту.

      Прогноз захворювання залежить від активності запального процесу і супутніх ускладнень у вигляді формування рубців і виразкових поразок. У найбільш важкій формі хвороби утворюються некротичні виразкові ураження ділянки з’єднання з можливим проривом в черевну порожнину.

      Що входить в діагностику?

      Визначення діагнозу відбувається за такою схемою:

      1. Візуальний огляд пацієнта, з’ясування анамнезу хвороби і суб’єктивних скарг.
      2. Рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.
      3. Ультразвукове обстеження.
      4. Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, які визначають наявність метастазів у віддалених органах і системах.
      5. Біохімічний аналіз крові.
      6. Біопсія – гістологічне дослідження невеликої ділянки патологічної тканини дозволяє встановити остаточний діагноз і тканинну приналежність пухлини.

      Своєчасність і достовірність діагностики забезпечує позитивний прогноз і ефективність майбутнього лікування.

      Рецидив раку молочної залози

      Рак грудей добре піддається лікуванню. Ризик смерті низький. Рецидив здатний розвиватися і після проходження мастектомії. Рак повертається після видалення.

      У перші 4 роки ознака захворювання не проявляється у 60% жінок. При одиничному проведенні операції ймовірність виникнення раку молочної залози висока в перші 2 роки після лікування. Відсутність ознак не гарантує повне позбавлення від ракових клітин. Пухлина може через довгий час.

      Симптоми раку молочної залози

      Пацієнт, який пройшов лікування, повинен знати ознаки рецидиву. Це допоможе вчасно звернутися до лікаря. Симптоми проявляються через різний проміжок часу. Хворого встигнуть зняти з обліку.

      Фіброаденома молочної залози у чоловіків

      Після лампектомія уражені клітини можуть заглибитися в тканини залози. Рубець, що залишився від мастектомії – ідеальне місце для виникнення новоутворення. Метастазу поширюється по лімфовузлів. З’являються ущільнення в районі шиї і ключиці. Під загрозою знаходяться багато органів. Визначають рецидив за симптомами:

      • Формування «шишок» в залозі.
      • Почервоніння шкірного покриву на грудях.
      • Виділення.
      • Виникнення «шишки» в районі рубця.
      • Потовщення в післяопераційному рубці.
      • Хворі відчуття в кістках, спині.
      • Безперервний кашель.
      • Важке дихання.
      • Судоми.

      Лікар зорієнтується і призначить процедури. Первинний огляд дасть багато інформації. Дані клінічних досліджень допоможуть в його роботі. Для підозри рецидиву знадобляться результати мамографії. При необхідності призначаються додаткові аналізи.

      лікування раку

      Вибір лікування залежить від чинників. Важлива величина пухлини, самопочуття пацієнта, мета лікування. Місцеве рецидивирование вимагає операційного втручання. В результаті видаляють молочну залозу. Після мастектомії вирізують злоякісні клітини з частиною неуражені тканин. Також надходять з пахвовими лимфоузлами.

      Опромінення проводиться в перший раз. Повторна процедура не потрібна. Хворий проходить курс хіміо- та гормональної терапії. Лікування призначається комбіноване. У нього входить опромінення, гормональні препарати, видалення новоутворення і лімфовузлів.

      Для видалення глибокої метастази операція не потрібна. Пухлина вражає кілька органів. Лікар відправляє хворого на курси хіміотерапії, опромінення або гормонотерапію. Підсумок – підвищення терміну життя пацієнта. Ефективність у владі і людини:

      • Збалансоване харчування.
      • Відпочинок.
      • Опора друзів і рідних.
      • Швидке реагування на погіршення стану.

      Лікар може порекомендувати хоспіс. Життя пацієнта стане зручніше. Медичне обслуговування забезпечується. Послуги надають фахівці.

      Основні способи лікування вторинного раку шлунка

      Тактику протиракової боротьби визначає розмір і локалізація злоякісного новоутворення. Але незалежно від поширення онкологічного процесу, всі пацієнти проходять кілька курсів хіміотерапії. Таке лікування полягає в прийомі хворим цитостатичних засобів, що знищують мутовані клітини на системному рівні. Рак шлунка, рецидив якого визначено на початковому етапі, після хіміотерапії може перейти в стадію стійкої ремісії.

      Тривалість прийому цитостатиків та кількість курсів лікар визначає в індивідуальному порядку. Під час такого лікування пацієнт повинен перебувати в умовах стаціонару для постійного контролю його життєвих показників.

      Деяким хворим онколог може запропонувати провести повторну операцію з видалення пухлини. Радикальне втручання, як правило, показано пацієнтам після часткової резекції шлунка. У таких випадках хірург здійснює повне висічення органу.

      У передових медичних центрах США і Канади після основного етапу протиракової терапії, хворому пропонується променева терапія. Дистанційне опромінення прооперованих тканин рентгенологічними променями направлено на знешкодження всіх видозмінених клітин. За статистикою, радіологія здатна підвищити показники післяопераційної виживаності.

      Якщо повторне новоутворення фахівцями ідентифікується як неоперабельна пухлина, то лікарі проводять паліативне лікування. Онкохворому при цьому усувають окремі симптоми, що покращує загальне самопочуття пацієнта. Такі заходи відновлюють прохідність травного каналу і купируют напади болю.

      Причини розвитку раку в культі шлунку

      Рак кукси шлунка може з’явитися на тлі доброякісної або злоякісної пухлини (після її резекції). Вторинна пухлина шлунка, що виникла в перші 3 роки після проведеної хірургічної терапії, вважається ранньою. Причина її виникнення – недостатня радикальність резекції. Клітини раку залишаються в тканинах і продовжують зростати.

      Пухлини, які виникали після закінчення трирічного терміну, пояснюються агресивним характером зростання освіти або знову виник злоякісного вогнища.

      Виникнення рецидиву злоякісних новоутворень безпосередньо залежить від:

      • стадії онкопроцесу, на якій було вироблено хірургічне втручання. Якщо новоутворення знаходилося на 1-2 стадії, можливість рецидиву складає 19%, на 3-4 етапі зростання пухлини ймовірність розвитку хвороби збільшується до 45%;
      • ступеня диференціювання освіти (чим вона менша, тим частіше виникає рецидив);
      • наявність субклінічних мікродіссемінатов, які могли бути не повністю видалені, незважаючи на радикальність проведеної операції.

      Також проводяться дискусії про можливість розвитку онкології після хірургічного лікування виразкової хвороби. Такі випадки рідкісні і складають близько 5%.

      Етіологія раку кукси до кінця не зрозуміла, хоча клінічні та експериментальні спостереження вказують на дуоденогастрального рефлюкс. Жовч, яка потрапляє в шлунок, пошкоджує його слизову оболонку. Це загрожує такими захворюваннями, як атрофічний гастрит, кишкова метаплазія, які вважаються передраковими.

      Більш схильні до розвитку рецидиву люди з вірусом Helicobacter pylori і Епштейна-Барра. До факторів ризику відносяться ахлоргидрия, наявність хірургічного шва, ефект гормональної регуляції після ваготомії і гипергастринемии.

      Рецидив раку сечового міхура

      При цій локалізації злоякісної пухлини розвиток рецидивних утворень діагностують досить часто. Причому вони можуть локалізуватися не тільки в зоні рубця, але і на деякій відстані від нього.

      Найчастіше повторні пухлини розвиваються після операції з приводу невеликого ракового поразки – ендоскопічної трансуретральної резекції (ТУР), тому стандартно ТУР в перші 6 годин після втручання доповнюється інстиляцією (введенням) хіміопрепарата в сечовий міхур. При прогностично несприятливих гістологічних характеристиках, сполучених з високою ймовірністю рецидиву, з метою їх профілактики кілька місяців вводять в міхур хіміопрепарати.

      Лікування рецидивної пухлини аналогічно лікуванню первинної карциноми: при невеликому розмірі виконується ТУР з подальшою лікарською терапією, при значному ураженні видаляється весь сечовий міхур з навколишньою клітковиною і лімфатичними вузлами – тотальна цистектомія. ХТ не входить в стандарти, але можлива індивідуальна програма внутрішньовенної лікарської терапії.

      При розвитку злоякісного процесу в ложі раніше видаленого міхура вирішується питання про тотальну рецекціі і системної ХТ.

      Рецидив раку тіла і шийки матки

      Рак тіла матки (ендометрія) і рак шийки матки різні захворювання, але терапевтична тактика багато в чому схожа – первинне радикальне лікування операбельного процесу включає повне видалення матки з придатками, при значному місцевому поширенні додатково підключають післяопераційне опромінення. Тільки при мікроскопічному ураженні шийки у бажаючих народити жінок проводиться невелика операція, а радикальне втручання відкладається до завершення вагітності.

      Вторинна пухлина найчастіше локалізується в культі піхви і клітковині малого таза. Тактика при рецидивному процесі в культі піхви залежить від того, чи проводилося раніше ЛТ. Якщо опромінення не було, то вдаються до нього, в тому числі поєднання дистанційного впливу з внутриполостной методикою. При технічній можливості видалення рецидивної пухлини, опромінення можна провести і після хірургічного етапу. Після опромінення / операції призначають протипухлинні препарати, а при деяких морфологічних варіантах раку ендометрія можлива гормональна терапія.

      При неможливості операції самостійно застосовується хіміотерапія. При неоперабельном рецидив в нашій клініці пацієнтці запропонують альтернативну інноваційну методику абляції високочастотним електричним струмом, що по ефективності істотно перевершує лікарський вплив.