Азербайджанська мова

Сучасна літературна мова, що розвивається від 13 ст., набрала виразних форм у поезії К. Бурганеддіна, І. Несімі. Формування літературної азербайджанської мови пов’язане з поезією Шах Ісмаіла Хатаї та творчим доробком М. Фізулі й поетів його плеяди.

Остаточно літературна азербайджанська мова сформувалася у 19 ст. внаслідок впливу народної мови, що засвідчили у своїх творах М. Ахундов, С. Вургун та ін.

Для азербайджанської мови характерний палатальний сингармонізм, аглютинативна граматична будова, широке вживання післяйменників і сполучників. Азербайджанська мова має 9 голосних і 23 приголосні фонеми.

У сучасній азербайджанській графіці на основі латиниці (використовується в Азербайджані) й кирилиці (використовується в Дагестані) кожній фонемі азербайджанської мови відповідає одна літера.

Прикметною ознакою фонетики азербайджанської мови є висока частотність вживання фонеми — у всіх позиціях, відчутна аспірація глухих приголосних p, t і частково k (тобто, поява призвука h), що властиво також вірменським і грузинським мовам, наявність так званих mediae lenes (неповних дзвінких приголосних), також притаманних вірменській та грузинській мовам. У словах, запозичених із арабської та перської мов, зустрічаються довгі голосні.

У синтаксисі розвинено систему сполучних складних речень.

В орфографії азербайджанської мови використовується апостроф.

До 1929 писемність азербайджанської мови в Азербайджані базувалася на арабській графіці, 1939–1992 використовувалася писемність на основі кирилиці, 1929–1939 та від 1992 — на основі латинської абетки.

У Дагестані для азербайджанської мови продовжує використовуватися абетка на основі кирилиці.

У Ірані для азербайджанської мови застосовується арабська графіка.

Основи вивчення й дослідження азербайджанської мови в Україні заклав А. Кримський, який присвятив їй кілька праць.

Література

1. Ширалиев М. Азербайджанский язык // Языки мира. Москва, 1987.
2. Халимоненко Г. Азербайджанська мова. Основи теоретичної граматики. Київ, 2004.
3. Əlibəyzadə E. Azərbaycan dilinin tarixi. Cild I-II. Bakı, 2007.

Автор ВУЕ

Скільки літер в українському алфавіті

Українська абетка, як і російська, побудована на основі кириличного алфавіту. Графічне написання більшої частини букв у російській та українській алфавітах збігається, проте є й суттєві відмінності.

Поряд із російською та білоруською, українська мова належить до східної групи слов’янських мов. Причому українська настільки схожа на російську, що це може стати на заваді у процесі вивчення: складно не переплутати близькі за звучанням, але все-таки різні слова. Зате є й незаперечна гідність: в українському слова пишуться так само, як чуються, що дуже полегшує процес вивчення цієї мови.

Українська мова по праву вважається однією з наймелодійніших у світі, що пов’язано з унікальними особливостями української фонетики. Так, українська мова характеризується величезною кількістю голосних високого підйому та подовженням м’яких приголосних. Завдяки цим особливостям українська мова звучить м’яко та гармонійно.

Інша відмінна риса української мови – наявність у довгих словах побічних наголосів поряд із основним. Завдяки цьому українською мовою практично не зустрічається редукція (приглушене звучання чи випадання) приголосних звуків. Дзвінкі звуки практично не приглушуються навіть наприкінці слова та мови.

Починати вчити іноземну мову необхідно з алфавіту, і українська – не виняток. Російськомовній людині вивчити українську абетку не важко: написання більшої частини букв збігається. Щоправда, в українському алфавіті відсутні літери Ёё, Ъъ, Ыы, Ээ, натомість з’являються Ґґ, Єє, Іі та Еі.

Українська писемність містить 33 літери

Багато хто вважає, що в українській мові є лише характерне фрикативне [h] , а дзвінкого звуку [г] , як у російській, немає. Насправді такий звук є, але використовується він вкрай рідко, буквально в кількох словах (наприклад, « аґрус » – аґрус). На листі цей звук передається буквою “Ґ” . Цікаво, що з 1932 року буква Ґ була відсутня, і лише у 1990 її повернули до української абетки.

Літери «Є» та «Її» – це йотовані голосні. Літера “Є” відповідає російській “Є” і позначає звук [jе] . Символ «Ї» означає звук [jи] . Українська літера “I” відповідає російській “І” .

Крім того, українською мовою є апостроф [‘] . Він використовується після губних приголосних і «р» перед йотованими голосними для позначення поєднань [j] та голосних звуків [а] [у] [е] [і].

Ще одна характерна особливість української мови – наявність аффрикативних приголосних [дж], [дз] та [дз’] . На листі ці звуки передаються відповідно поєднаннями «дж», «дз» і «дзь» .

Літери українського алфавіту із зазначенням їхньої звукової відповідності в російській мові:

• А [а];
• Б б [б];
• В [в];
• Р г [h];
• Ґ ґ [г];
• Д д [д];
• Е е [е];
• Є є [е], після м’якого приголосного [jе];
• Ж ж [ж];
• З з [з];
• І і середнє між [і] та [и];
• І і [і];
• Ї ї [jи];
• Й й [j];
• До [к];
• Л л [л];
• М м [м];
• Н н [н];
• Про [про];
• П п [п];
• Р р [р];
• З [с];
• Т т [т];
• У [у];
• Ф ф [ф];
• Х х [х];
• Ц ц [ц];
• Ч ч [ч];
• ш ш [ш];
• Щ щ [ш ‘:];
• Ь ь [-];
• Ю ю [у], після м’якого приголосного [jу];
• Я я [а], після м’якого приголосного [jа].

Азербайджанська

Азербайджанська мова (самоназва آذربايجانجا ديلي / Azərbaycan dili / Азәрбајҹан дили) належить до тюркських мов і нараховує близько 31 мільйона носіїв, що проживають переважно в Азербайджані, Ірані, Іраку, Грузії, Вірменії, Туреччині, Сирії та Росії. Існує два основні варіанти азербайджанської мови: північна азербайджанська і південна азербайджанська. На північному азербайджанському діалекті розмовляє близько 6 мільйонів людей в Азербайджані, 160 000 людей у Вірменії, 285 000 людей у Грузії та 112 000 людей у Дагестані. Південний азербайджанський діалект нараховує близько 23,5 мільйонів носіїв в Ірані, 530 000 – у Туреччині, 300 000 – в Іраку, 30 000 – у Сирії, і невелика кількість – в Афганістані. Азербайджанська мова відома також під назвами азері, азарі, азері турецька, азербайджанська турецька.

На території Азербайджану арабське письмо почали використовувати з VII ст., і тривало це до 1920-х рр. Протягом цього періоду використовувалися три різні версії арабського письма: 28-буквений арабський алфавіт, 32-буквений персидсько-арабський алфавіт і 33-буквений тюркський арабський алфавіт. Ідеально жоден з них не підходив для письма азербайджанською мовою. У зв’язку із цим пропонувалися різні реформи, особливо наприкінці XIX і початку XX ст.

В Ірані для письма азербайджанською мовою завжди використовувався варіант арабського письма.

Арабська в’язь для азербайджанської мови

Латинський алфавіт для азербайджанської мови (редакція 1929 року)

В 1929 році латинський алфавіт, відомий під назвою яналіф (Yanalif) (новий алфавіт), був затверджений для письма азербайджанською мовою в північній частині Азербайджану. Фактично це була спроба радянської влади зменшити вплив ісламу в тюркських республіках, які всі без винятку до 1929 року використовували арабське письмо.

Кириличний алфавіт для азербайджанської мови (Азәрбајҹан әлифбасы)

В 1939 році кириличний алфавіт був затверджений Сталіним і використовувався до 1991 року. Сталін прагнув перешкодити контактам між тюркськими республіками і Туреччиною. Його турбувала можливість розвитку союзів, які могли б підірвати владу Радянського Союзу.

Латинський алфавіт для азербайджанської мови (редакція 1991 року)

Одержавши незалежність в 1991 році, Азербайджан повернувся до латинського алфавіту, який дещо відрізнявся від редакції, яку використовували раніше в 1929-1939 рр. Цей перехід викликав значну плутанину і хронічний дефіцит обладнання для другу і шрифтів, які могли використовуватися для письма за допомогою нового алфавіту. На щастя, латинський алфавіт, який використовувався для письма турецькою мовою, дуже схожий на азербайджанський, тому турецьке обладнання для друку користувалося більшим попитом. Головну складність у новому алфавіті представляла літера, відома під назвою «шва» у вигляді перевернутої літери «е», оскільки жодна інша мова її не використовує. Деякі люди пишуть «æ», якщо неможливо написати букву шва.

Латинський алфавіт для азербайджанської мови (Azərbaycan əlifbası) – редакція 1992 року

16 травня 1992 року латинський алфавіт для азербайджанської мови був трохи змінений – літеру «ä» замінили літерою «ə», а також був змінений порядок літер.

Нові статті