Население СССР
В Первой мировой и гражданской войнах, по разным подсчётам, погибло от 8 до 10 млн человек. Множество жизней унес белый и красный террор, гражданская война, эпидемии, голод. Ф. Лоример в 1946 году методом баланса оценил общие демографические потери населения России за 1914—1926 годы в 28 млн человек (допуская «вилку» от 25 до 30 млн.), а затем, учитывая доступную ему информацию, представил структуру этих потерь: 18 млн. — людские потери (14 млн. — избыточная смертность гражданского населения, 2 млн. — гибель военных, 2 млн. — эмиграция), и 10 млн. — дефицит рождений [1] .
Население Российской империи на 1917 год оценивается в 170 млн человек. Всесоюзная перепись населения СССР 1926 года показала численность населения СССР 147 млн человек. Таким образом, из-за отделения Польши, Финляндии, Западной Украины, Западной Белоруссии, Прибалтики, гражданской войны, массовой эмиграции, голода 1921-22 годов население СССР на 1926 год было меньше населения Российской империи на 1917 год на более чем на 20 млн человек [ источник не указан 646 дней ] .
В 1920-е годы рождаемость вышла на довоенный уровень.
В 1930-е годы масштабный голод 1932—1933 годов привел к избыточной смертности (числа не подсчитываются точно и разнятся у разных исследователей: оценки количества жертв голода 1932—1933 годов составляют до 3 млн человек на территории УССР, БССР, Урала, Поволжья, Казахстана и других регионов Советского Союза [2] . К этому следует добавить, что в период 1937—1938 годов (т. н. «Большой террор») было расстреляно примерно 681 тысяч граждан [3] [4] . В результате процессов урбанизации и индустриализации рождаемость постепенно снижалась на протяжении всех последующих лет: если в 1925 году она составляла 6,8 детей на семью, то в 1940 году — 4,25, в 1955 году — 2,8. В 1935 году коэффициент суммарной рождаемости в России был почти на 40 % ниже, чем в 1927 году, а естественный прирост почти вдвое ниже (11 ‰ против 21 ‰) [5] .
6 января 1937 года была проведена вторая Всесоюзная перепись населения в СССР. Её предварительные результаты давали численность населения СССР в 162 млн человек (по более точным данным, 163,8—164,5 млн человек). Она производилась в очень сложных условиях (в частности, это была единственная в мировой истории однодневная перепись), результатом был недоучёт населения (по подсчётам А. Г. Волкова — около 700 тысяч человек). В результате перепись была объявлена «вредительской», результаты её засекречены, а проводившие её статистики — репрессированы [6] [7] . Из восьми руководителей советского статистического ведомства между 1918 и 1941 годами пятеро были расстреляны в 1937—1939 гг.: В. В. Осинский, С. В. Минаев , В. П. Милютин, И. А. Краваль, И. Д. Верменичев.
Заместитель начальника Отдела населения и здравоохранения ЦУНХУ М. В. Курман в марте 1937 года написал докладную записку о том, почему перепись 1937 года не добрала 8 млн человек до 170 млн, ожидаемых по самым скромным прогнозам. Курман указывал, хотя и не называл причин, что большая часть смертей падала на 1933 год. Прямо о жертвах голода он не говорил. Однако, по его подсчетам, в 1933 году не было зарегистрировано 1 млн смертей, а зарегистрированных было 5,7 млн, то есть всего учтенных и неучтенных в 1933 году умерло 6,7 млн человек. Обычно же среднегодовая смертность составляла приблизительно 2,6 млн. Курман также указывал, что умерших в местах заключения и спецпоселениях с 1926 по 1937 год было не менее 1-1,5 млн. По подсчетам Курмана, общая избыточная смертность населения за период между переписями 1926 и 1937 годов составила 7,5 млн. Также он обращал внимание на уход населения из Средней Азии за пределы страны в связи с коллективизацией и раскулачиванием [8] .
После чисток в статистическом ведомстве была проведена Всесоюзная перепись населения СССР 1939 года, которая показала численность населения в 170 млн человек.
В 1940 году к СССР были присоединены территории Западной Белоруссии, Западной Украины, Бессарабии и Балтийских государств с общим количеством населения до 22,3 млн человек [9] . Однако после этого население СССР понесло огромные потери в ходе Великой Отечественной войны и послевоенного голода 1946—1947 годов. По имеющимся в Министерстве обороны сведениям, по данным, обнародованным депутатом Госдумы, профессором Е. П. Ищенко, в 24 странах мира похоронены 9 миллионов 71 тысяча 171 советский военнослужащий и 1 миллион 385 тысяч 860 советских военнопленных [10] .
1930-е — 1940-е годы были годами войн, вспышек голода и массовых репрессий. Информация о демографических процессах в СССР скрывалась, даже общая численность населения страны не была известна [11] [12] . Даже если брать только наиболее благоприятные годы межвоенного периода, ожидаемая продолжительность жизни женщин поднялась заметно выше предреволюционного уровня (примерно на 4-5 лет), но у мужчин никакого роста по сравнению с последними предреволюционными годами практически не было. Однако к 1953 году ожидаемая продолжительность жизни и мужчин, и женщин превышала лучшие предвоенные показатели примерно на 20 лет, в основном за счет снижения смертности в детских возрастах, что, в свою очередь, объяснялось появлением и массовым внедрением антибиотиков [13] . Что касается рождаемости, то, достигнув максимальной глубины падения в 1934 году, после массового голода, в 1935—1937 годах она снова несколько повысилась, однако никогда уже не вернулась к уровню, существовавшему до 1933 года. Снижение рождаемости в стране, вставшей на путь индустриализации и урбанизации, соответствовало общемировым тенденциям, однако скорость снижения рождаемости была беспрецедентной [14] .
Следующая перепись населения была проведена лишь в 1959 году. Всесоюзная перепись населения СССР 1959 года показала численность населения СССР, равную 208,8 млн человек.
По оценке А.Вишневского, если бы удалось избежать демографические потери из-за голода, репрессий и войн в XX веке, то, при прочих равных условиях, население на территории только современной России могло быть на 126,0 млн человек больше (накопленные демографические потери), чем оно было в 1990 году [15] .
| Год | Численность, чел. [16] [17] [18] [9] | Изменения |
|---|---|---|
| 1897 (январь) (Российская империя) | 125 640 021 [19] | |
| 1913 (Российская империя без Финляндии) | ↗ 170 902 00 [20] | |
| 1920 (январь) | ↘ 137 727 000 [9] | |
| 1921 (январь) | ↗ 137 795 000 [9] | |
| 1922 (январь) | ↘ 136 909 000 [9] | |
| 1923 (январь) | ↗ 137 487 000 [9] | |
| 1924 (январь) | ↗ 139 969 000 [9] | |
| 1925 (январь) | ↗ 143 003 000 [9] | |
| 1926 (17 декабря) | ↗ 147 027 915 [9] | |
| 1927 (декабрь) | ↗ 150 478 000 [21] | |
| 1928 (январь) | ↗ 151 622 000 [9] | |
| 1929 (январь) | ↗ 154 226 000 [22] | |
| 1930 (январь) | ↗ 157 432 000 [9] | |
| 1931 (январь) | ↗ 159 841 000 [9] | |
| 1932 (январь) | ↗ 161 851 000 [9] | |
| 1933 (январь) | ↗ 162 902 000 [9] | |
| 1934 (январь) | ↘ 156 797 000 [9] | |
| 1935 (январь) | ↗ 158 167 000 [9] | |
| 1936 (январь) | ↗ 160 134 000 [9] | |
| 1937 (январь) | ↗ 164 500 000 [9] | |
| 1938 (январь) | ↗ 165 492 000 [9] | |
| 1939 (17 января) | ↗ 170 467 186 [23] | |
| 1940 (январь) | ↗ 192 598 000 [9] | |
| 1941 (январь) | ↗ 198 712 700 [24] | |
| 1941 (июнь) | ↘ 195 392 000 [9] | |
| 1941 (декабрь) | ↘ 170 000 000 [25] | |
| 1946 (январь) | ↗ 170 548 000 [9] | |
| 1950 (январь) | ↗ 179 229 000 | |
| 1951 (январь) | ↗ 182 321 000 [9] | |
| 1953 (январь) | ↗ 188 700 000 | |
| 1959 (15 января) | ↗ 208 808 000 [9] | |
| 1970 (15 января) | ↗ 241 720 000 | |
| 1979 (17 января) | ↗ 262 436 227 | |
| 1985 (январь) | ↗ 276 300 000 | |
| 1989 (12 января) | ↗ 286 700 000 | |
| 1991 (декабрь) | ↗ 294 008 571 | +7 308 571 |
| 1992 (постсоветское пространство) | ↘ 291 810 000 [26] | -2 198 571 |
| 1995 (постсоветское пространство) | ↗ 293 073 000 [26] | +1 263 000 |
| 2002 (постсоветское пространство) | ↘ 286 877 000 [27] | -6 196 000 |
| 2005 (постсоветское пространство) | ↘ 285 000 000 [28] | -1 877 000 |
| 2012 (постсоветское пространство) | ↗ 291 466 400 | +6 466 400 |
| 2013 (постсоветское пространство) | ↗ 292 176 767 | +710 367 |
| 2014 (постсоветское пространство) | ↘ 291 731 926 | -444 841 |
| 2015 (постсоветское пространство) | ↗ 292 810 227 | +1 078 301 |
| 2016 (постсоветское пространство) | ↗ 295 259 191 | +2 448 964 |
| 2017 (постсоветское пространство) | ↘ 294 823 965 | -435 226 |
| 2018 (постсоветское пространство) | ↗ 297 336 536 | +2 512 571 |
| 2019 (постсоветское пространство) | ↗ 297 774 741 | +438 205 |
| 2020 (постсоветское пространство) | ↗ 298 776 305 | +1 001 534 |
| 2021 (постсоветское пространство) | ↘ 298 283 135 | -493 170 |
В приведённой ниже таблице дана информация о численности населения СССР по состоянию на начало года (в 1913 — на конец года) [29] .
Население СССР по данным Госкомстата на 1 января, млн человек.
| Год | Население СССР, млн чел. | Городское | Сельское |
|---|---|---|---|
| 1897 (Российская империя) | 124,6 | 18,4 | 106,2 |
| 1913 (Российская империя) | 159,2 | 28,5 | 130,7 |
| 1926 | 147 | 26,3 | 120,7 |
| 1939 | 170,6 | 56,1 | 114,5 |
| 1940 | 194,1 | 63,1 | 131,0 |
| 1950 | 179 | 69,6 | 109,4 |
| 1951 | 181,6 | 73 | 108,6 |
| 1952 | 185 | 77 | 108 |
| 1953 | 188,1 | 80,3 | 107,8 |
| 1954 | 191,6 | 84,4 | 107,2 |
| 1955 | 194,4 | 86,3 | 108,1 |
| 1956 | 197,9 | 88,2 | 109,7 |
| 1957 | 201,4 | 91,4 | 110 |
| 1958 | 205 | 95,7 | 109,3 |
| 1959 | 208,8 | 100 | 108,8 |
| 1960 | 212,4 | 103,6 | 108,8 |
| 1961 | 216,3 | 107,9 | 108,4 |
| 1962 | 220 | 111,2 | 108,8 |
| 1963 | 223,5 | 114,4 | 109,1 |
| 1964 | 226,7 | 117,7 | 109 |
| 1965 | 229,6 | 120,7 | 108,9 |
| 1966 | 232,2 | 123,7 | 108,5 |
| 1967 | 234,8 | 126,9 | 107,9 |
| 1968 | 237,2 | 129,8 | 107,4 |
| 1969 | 239,5 | 132,9 | 106,6 |
| 1970 | 241,7 | 136 | 105,7 |
| 1971 | 243,9 | 139 | 104,9 |
| 1972 | 246,3 | 142,5 | 103,8 |
| 1973 | 248,6 | 146,1 | 102,5 |
| 1974 | 250,9 | 149,6 | 101,3 |
| 1975 | 253,3 | 153,1 | 100,2 |
| 1976 | 255,5 | 156,6 | 98,9 |
| 1977 | 257,9 | 157,9 | 100 |
| 1978 | 260,1 | 160,6 | 99,5 |
| 1979 | 262,4 | 163,6 | 98,8 |
| 1980 | 264,5 | 166,2 | 98,3 |
| 1981 | 266,6 | 168,9 | 97,7 |
| 1982 | 268,8 | 171,7 | 97,1 |
| 1983 | 271,2 | 174,6 | 96,6 |
| 1984 | 273,8 | 177,5 | 96,3 |
| 1985 | 276,3 | 180,1 | 96,2 |
| 1986 | 278,8 | 182,9 | 95,9 |
| 1989 | 286,7 | 188,8 | 97,9 |
| 1990 | 288,6 | 190,6 | 98,0 |
| 1991 | 290,1 | 191,7 | 98,4 |
Численность населения по республикам СССР [18] [30] .
Численность населения по республикам СССР, тыс. человек.
| Республика | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1990 | 1991 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| СССР | 208 827 | 241 720 | 262 436 | 286 731 | 288 624 | 290 077 |
| РСФСР | 117 534 | 130 079 | 137 551 | 147 400 | 148 041 | 148 543 |
| Украинская ССР | 41 869 | 47 126 | 49 755 | 51 707 | 51 839 | 51 944 |
| Белорусская ССР | 8055 | 9002 | 9560 | 10 200 | 10 259 | 10 260 |
| Узбекская ССР | 8106 | 11 799 | 15 391 | 19 905 | 20 322 | 20 708 |
| Казахская ССР | 9310 | 13 009 | 14 684 | 16 536 | 16 691 | 16 793 |
| Грузинская ССР | 4044 | 4686 | 5015 | 5443 | 5456 | 5464 |
| Азербайджанская ССР | 3698 | 5117 | 6028 | 7038 | 7131 | 7137 |
| Литовская ССР | 2711 | 3128 | 3398 | 3690 | 3723 | 3728 |
| Молдавская ССР | 2884 | 3569 | 3947 | 4338 | 4362 | 4367 |
| Латвийская ССР | 2093 | 2364 | 2521 | 2680 | 2687 | 2681 |
| Киргизская ССР | 2066 | 2934 | 3529 | 4290 | 4367 | 4422 |
| Таджикская ССР | 1980 | 2900 | 3801 | 5109 | 5248 | 5358 |
| Армянская ССР | 1763 | 2492 | 3031 | 3288 | 3293 | 3376 |
| Туркменская ССР | 1516 | 2159 | 2759 | 3534 | 3622 | 3714 |
| Эстонская ССР | 1197 | 1356 | 1466 | 1573 | 1583 | 1582 |
Демографические показатели
| Год | Численность населения [31] | Количество родившихся [31] | Количество умерших [31] | Естественный прирост населения | Общий прирост населения | ОКР | ОКС | КЕП | МПН |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1950 | 179 020 000 | 4 805 000 | 1 745 000 | 3 060 000 | 3 120 000 | 26,7 | 9,7 | 17,0 | 0,3 |
| 1951 | 181 582 000 | 4 953 000 | 1 779 000 | 3 174 000 | 2 562 000 | 27,0 | 9,7 | 17,3 | -3,4 |
| 1952 | 185 966 000 | 5 028 000 | 1 749 000 | 3 279 000 | 4 384 000 | 26,5 | 9,4 | 17,1 | 5,9 |
| 1953 | 188 127 000 | 4 754 000 | 1 727 000 | 3 027 000 | 2 161 000 | 25,1 | 9,1 | 16,0 | -4,6 |
| 1954 | 191 569 000 | 5 179 000 | 1 724 000 | 3 455 000 | 3 442 000 | 26,6 | 8,9 | 17,7 | -0,1 |
| 1955 | 194 409 000 | 5 048 000 | 1 613 000 | 3 435 000 | 2 840 000 | 25,7 | 8,2 | 17,5 | -3,1 |
| 1956 | 197 880 000 | 5 023 000 | 1 511 000 | 3 512 000 | 3 471 000 | 25,2 | 7,6 | 17,6 | -0,2 |
| 1957 | 201 355 000 | 5 164 000 | 1 594 000 | 3 570 000 | 3 475 000 | 25,4 | 7,8 | 17,6 | -0,5 |
| 1958 | 204 963 000 | 5 240 000 | 1 490 000 | 3 750 000 | 3 608 000 | 25,3 | 7,2 | 18,1 | -0,7 |
| 1959 | 208 827 000 | 5 264 000 | 1 604 000 | 3 660 000 | 3 864 000 | 25,0 | 7,6 | 17,4 | 1,0 |
| 1960 | 212 417 000 | 5 341 000 | 1 529 000 | 3 812 000 | 3 590 000 | 24,9 | 7,1 | 17,8 | -1,0 |
| 1961 | 216 307 000 | 5 192 000 | 1 563 000 | 3 629 000 | 3 890 000 | 23,9 | 7,2 | 16,7 | 1,2 |
| 1962 | 220 017 000 | 4 959 000 | 1 667 000 | 3 292 000 | 3 710 000 | 22,4 | 7,5 | 14,9 | 1,9 |
| 1963 | 223 457 000 | 4 758 000 | 1 627 000 | 3 131 000 | 3 440 000 | 21,1 | 7,2 | 13,9 | 1,4 |
| 1964 | 226 665 000 | 4 457 000 | 1 581 000 | 2 876 000 | 3 208 000 | 19,5 | 6,9 | 12,6 | 1,5 |
| 1965 | 229 616 000 | 4 253 000 | 1 690 000 | 2 563 000 | 2 951 000 | 18,4 | 7,3 | 11,1 | 1,7 |
| 1966 | 232 220 000 | 4 242 000 | 1 711 000 | 2 531 000 | 2 604 000 | 18,2 | 7,3 | 10,9 | 0,3 |
| 1967 | 234 800 000 | 4 093 000 | 1 799 000 | 2 294 000 | 2 580 000 | 17,3 | 7,6 | 9,7 | 1,2 |
| 1968 | 237 209 000 | 4 088 000 | 1 833 000 | 2 255 000 | 2 409 000 | 17,2 | 7,7 | 9,5 | 0,6 |
| 1969 | 239 507 000 | 4 087 000 | 1 957 000 | 2 130 000 | 2 298 000 | 17,0 | 8,1 | 8,9 | 0,7 |
| 1970 | 241 720 000 | 4 226 000 | 1 996 000 | 2 230 000 | 2 213 000 | 17,4 | 8,2 | 9,2 | -0,1 |
| 1971 | 243 950 000 | 4 372 000 | 2 015 000 | 2 357 000 | 2 230 000 | 17,8 | 8,2 | 9,6 | -0,5 |
| 1972 | 246 254 000 | 4 404 000 | 2 105 000 | 2 299 000 | 2 304 000 | 17,8 | 8,5 | 9,3 | 0,0 |
| 1973 | 248 613 000 | 4 386 000 | 2 164 000 | 2 222 000 | 2 359 000 | 17,6 | 8,7 | 8,9 | 0,6 |
| 1974 | 250 865 000 | 4 546 000 | 2 191 000 | 2 355 000 | 2 252 000 | 18,0 | 8,7 | 9,3 | -0,4 |
| 1975 | 253 279 000 | 4 611 000 | 2 363 000 | 2 248 000 | 2 414 000 | 18,1 | 9,3 | 8,8 | 0,7 |
| 1976 | 255 463 000 | 4 720 000 | 2 426 000 | 2 294 000 | 2 184 000 | 18,4 | 9,5 | 8,9 | -0,4 |
| 1977 | 257 892 000 | 4 693 000 | 2 495 000 | 2 198 000 | 2 429 000 | 18,1 | 9,6 | 8,5 | 0,9 |
| 1978 | 260 125 000 | 4 763 000 | 2 546 000 | 2 217 000 | 2 233 000 | 18,2 | 9,7 | 8,5 | 0,1 |
| 1979 | 262 436 000 | 4 807 000 | 2 666 000 | 2 141 000 | 2 311 000 | 18,2 | 10,1 | 8,1 | 0,6 |
| 1980 | 264 530 000 | 4 851 000 | 2 744 000 | 2 107 000 | 2 094 000 | 18,3 | 10,3 | 8,0 | 0,0 |
| 1981 | 266 629 000 | 4 961 000 | 2 742 000 | 2 219 000 | 2 099 000 | 18,5 | 10,2 | 8,3 | -0,5 |
| 1982 | 268 841 000 | 5 100 000 | 2 724 000 | 2 376 000 | 2 212 000 | 19,0 | 10,1 | 8,9 | -0,6 |
| 1983 | 271 227 000 | 5 392 000 | 2 823 000 | 2 569 000 | 2 386 000 | 19,4 | 10,4 | 9,0 | -0,7 |
| 1984 | 273 769 000 | 5 387 000 | 2 965 000 | 2 422 000 | 2 542 000 | 19,8 | 10,8 | 9,0 | 0,4 |
| 1985 | 276 310 000 | 5 374 000 | 2 947 000 | 2 427 000 | 2 541 000 | 19,4 | 10,6 | 8,8 | 0,4 |
| 1986 | 278 845 000 | 5 611 000 | 2 737 000 | 2 874 000 | 2 535 000 | 20,0 | 9,8 | 10,2 | -1,2 |
| 1987 | 281 537 000 | 5 599 000 | 2 805 000 | 2 794 000 | 2 692 000 | 19,8 | 9,9 | 9,9 | -0,4 |
| 1988 | 284 049 000 | 5 381 000 | 2 889 000 | 2 492 000 | 2 512 000 | 18,9 | 10,1 | 8,8 | 0,1 |
| 1989 | 286 731 000 | 5 062 000 | 2 875 000 | 2 187 000 | 2 682 000 | 17,6 | 10,0 | 7,6 | 1,7 |
| 1990 | 288 624 000 | 4 853 000 | 2 985 000 | 1 868 000 | 1 893 000 | 16,8 | 10,3 | 6,5 | 0,1 |
| 1991 | 290 034 000 | 4 756 000 | 3 206 000 | 1 550 000 | 1 410 000 | 16,4 | 11,1 | 5,3 | -0,5 |
§13. Радянський Союз
1. Назвіть особливості соціально-економічного і політичного розвитку Росії на початку XX ст. 2. Якою була участь Росії в Першій світовій війні?
1. Вплив Першої світової війни на становище в Росії. Після Жовтневого перевороту й захоплення влади більшовиками участь Росії в Першій світовій війні припинилася. Росія не входила до першої десятки найбільш постраждалих у війні країн, незважаючи на величезну кількість (друге місце після Німеччини) людських жертв. Країна втратила близько 1,8 млн осіб загиблими й 5 млн пораненими та полоненими. За непрямими підрахунками, серед загиблих у складі російської армії було близько 400 тис. осіб, мобілізованих на українських землях. У селах залишилося до 40% працездатних чоловіків. Погіршення соціально-економічної ситуації в країні через війну викликало величезне невдоволення населення.
На початку 1917 р. криза охопила всі сфери життя російського суспільства й сприяла активізації суспільних процесів. Це призвело до краху імперії та встановлення нового режиму в результаті Російської революції 1917 р. Фактичним продовженням процесу зміни влади в країні стала громадянська війна 1917—1922 рр. між більшовиками («червоними») та їхніми противниками («білими»).
Протистояння в роки війни ускладнювалося боротьбою бездержавних народів, які намагалися сформувати на руїнах імперії свої національні держави. Відображенням цього процесу стала поява Білоруської Народної Республіки, Молдавської Народної Республіки, Української Народної Республіки, Бухарського й Хівінського ханств та інших утворень. Одночасно в цей період формувалася радянська економічна й державна модель.
2. Неп. Проголошення СРСР. У 1918—1921 рр. більшовики здійснювали економічну політику, що отримала назву політики «воєнного комунізму». Вона стала спробою негайно розгорнути будівництво комунізму насильницькими методами.
«Воєнний комунізм» — внутрішня політика радянської влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави й будівництва комунізму.
У період здійснення політики «воєнного комунізму» відбувалися:
• націоналізація великої, середньої та дрібної промисловості;
• заборона приватної торгівлі;
• ліквідація грошей і розподіл товарів за картками й талонами;
• запровадження трудової повинності для всіх громадян і створення трудових армій, до яких мобілізували всіх громадян для праці на підприємствах;
• здійснення продовольчої розкладки в сільському господарстві, за якою в селянства безоплатно вилучали все зерно, залишаючи лише для посіву й особистого споживання.
Реалізація цієї політики спричинила голод, господарську розруху й поставила під сумнів можливість більшовиків надалі утримувати владу. Голод 1921—1923 рр. охопив великі райони Південної України, Поволжя та Північного Кавказу. Лише в Україні від голоду померло, за різними оцінками, від 235 до 500 тис. осіб.
У 1921 р. більшовицьке керівництво переглянуло свій курс й оголосило про запровадження непу — нової економічної політики.
«Хай живе Червона 3-мільйонна армія!». Листівка 1919 р.
На підставі аналізу наведених на с. 61, 63, 64 ілюстрацій, визначте особливості радянської пропаганди.
Основними перетвореннями доби непу стали:
• відмова від націоналізації дрібної та середньої промисловості, дозвіл оренди й залучення іноземного капіталу через створення концесій та спільних підприємств;
• децентралізація управління, об’єднання підприємств у трести й переведення на господарський розрахунок;
• відновлення торгівлі та грошового обігу;
• заміна продрозкладки продподатком із правом вільно розпоряджатися своїм урожаєм після здачі продподатку;
• надання дозволу селянству торгувати на ринку, організовувати кооперативи, орендувати землю й використовувати найману працю.
Ці заходи сприяли відродженню ринкових відносин, відновленню нормального функціонування економіки й послабленню соціальної напруженості.
Одночасно з виробленням економічного курсу відбувався пошук нової державної моделі для радянських республік, що утворилися на більшій частині колишньої Російської імперії. У 1919—1920 рр. сформувалася так звана «договірна федерація». Радянська Росія укладала угоди про військовий і господарський союз з іншими республіками, які розподіляли повноваження між ними й центром.
На початку 1920-х рр. виникла потреба в новій формі об’єднання радянських республік. 30 грудня 1922 р. на І з’їзді рад СРСР було проголошено нове державне об’єднання Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Союзні республіки у складі СРСР
Рік
Республіки, що увійшли до складу СРСР
Російська СФРР, Українська СРР, Білоруська РСР, Закавказька РФСР (Вірменська РСР, Азербайджанська РСР, Грузинська РСР)
Туркменська РСР, Узбецька РСР
Казахська РСР, Киргизька РСР
Латвійська РСР, Естонська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Карело-Фінська РСР
Імпортозамінна індустріалізація — створення промислової бази для забезпечення заміни імпортної промислової продукції на продукцію власного виробництва. У СРСР наприкінці 1920-х — у 1930-х рр. здійснення цієї політики відбувалося форсовано та тоталітарними методами.
Колективізація сільського господарства — об’єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на засоби виробництва. У СРСР запровадження цієї політики мало характер репресивного курсу, який здійснювався насильницьким шляхом.
У 1929 р. тривала боротьба в керівництві більшовицькою партією, що завершилася перемогою Йосипа Сталіна та його прибічників. Цей рік став початком утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.
Основним методом установлення цього режиму й підтримки його існування були тотальний контроль над суспільством і придушення репресіями будь-якої опозиції. Керівною силою радянської тоталітарної моделі була більшовицька партія, ідеологією якої став марксизм-ленінізм.
3. СРСР у передвоєнне десятиліття. У 1925—1926 рр. було загалом завершено відбудову народного господарства. Для подальшого розвитку країни необхідно було докорінне оновлення. Деякі дослідники називають події, що відбулися після цього, найбільшим у тогочасній історії людства прикладом здійснення спланованої модернізації. Вона розпочалася в 1929 р., але курс на її початок прийняли раніше. У 1925 р. на XIV з’їзді Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (ВКП(б)) було схвалено стратегію здійснення імпортозамінної індустріалізації. Для реалізації цієї політики пізніше було схвалено перший п’ятирічний план розвитку народного господарства на 1928/29—1932/33 рр. Проте згодом, за наполяганням Й. Сталіна, розпочалося прискорення темпів індустріалізації, і показники розвитку важкої промисловості збільшили до 37 % щорічно.
Основними джерелами для здійснення індустріалізації стали доходи державного сектору економіки, збільшення прямих і непрямих податків, безоплатна праця в’язнів і продаж за кордон зерна, вилученого в колективізованого селянства.
Завищені показники першої п’ятирічки призвели до численних диспропорцій у розвитку економіки та зриву виконання завдань. Офіційна радянська пропаганда оголосила про дострокове виконання завдань першої п’ятирічки за чотири роки і три місяці. Реальні темпи зростання становили 16%, що також було рекордом для країни.
«Під прапором Леніна, під проводом Сталіна, уперед до перемоги комунізму!». Радянський пропагандистський плакат
У другій п’ятирічці (1933—1937 рр.) радянське керівництво ухвалило більш збалансовані темпи розвитку господарства країни. Її результатом стало виконання планових завдань за десятьма показниками, а загалом, незважаючи на офіційні заяви, вона виконана не була.
За підсумками індустріалізації СРСР перетворився з аграрно-індустріальної на індустріально-аграрну країну. Він посів перше місце в Європі й друге у світі за обсягами виробництва. З’явилися нові галузі господарства — літакобудування, автомобілебудування, хімічна промисловість, сільськогосподарське машинобудування тощо. Однак індустріалізація мала й негативні наслідки: підірване сільське господарство, скорочення виробництва в легкій та переробній галузях промисловості, утвердження командно-адміністративних методів управління, ігнорування інтересів і потреб народу й зниження його життєвого рівня.
Одним із джерел отримання коштів для здійснення індустріалізації стала розпочата за рішеннями XV з’їзду ВКП(б) у 1927 р. колективізація сільського господарства.
Із 1929 р., який Й. Сталін оголосив «роком великого перелому», у СРСР почали здійснювати суцільну колективізацію. Керівники районів та областей змагалися, хто першим прозвітує про її завершення. У відповідь на це розпочалися селянські протести, підпали й забій худоби. Вище керівництво в особі Й. Сталіна, намагаючись зняти із себе відповідальність, звинуватило місцеве партійне керівництво в порушенні принципу добровільності вступу селян до колгоспів (колективних господарств). Після цього темпи колективізації знизилися, проте через деякий час влада знову повернулася до фактичного терору проти селянства, примушуючи його вступати до колгоспів.
До 1940 р. у колгоспи було об’єднано 97% індивідуальних селянських господарств. Колективізація призвела до повної дезорганізації сільськогосподарського виробництва. Збір зернових упав до рівня 1921 р., поголів’я великої рогатої худоби скоротилося вдвічі. У результаті голоду, що в 1932—1933 рр. охопив Казахстан, Поволжя, Україну та інші регіони, померли мільйони селян. В Україні цей голод називають Голодомором. Однак більшовики вважали здійснення колективізації великою перемогою в будівництві комунізму.
Голодомор в Україні — масова загибель людей від голоду на території УСРР, спричинена діями влади і спрямована на знищення місцевого населення.
«Жінки в колгоспах — велика сила». Й. Сталін. Агітаційний плакат 1935 р.
Невід’ємною складовою суспільно-політичного життя СРСР у цей період були масові репресії проти «класових ворогів» та осіб, звинувачених в антирадянській діяльності. Із 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУЛАГу (рос. Главное управление лагерей). Кількість ув’язнених у таборах за десять наступних років досягла 4 млн осіб.
Період 1937—1938 рр. увійшов в історію як доба «великого терору». Репресій зазнали громадські діячі, вчені, військові тощо. Справи за звинуваченнями розглядали позасудові органи — «трійки» — суто формально, майже без виправдовувальних рішень. Лише за ці роки було репресовано 10 млн осіб, із яких 2—3 млн фізично знищили. Масові репресії стали відображенням сутності тоталітарного режиму, що склався в цей період у СРСР.
Ідеологічна обробка молоді в дусі відданості режиму й ненависті до «ворогів народу» здійснювалася через всесоюзні піонерську та комсомольську організації. Під впливом пропаганди більшість народу була переконана, що, долаючи повсякденні труднощі, будує «світле майбутнє». Людям було невідомо про жахливі злочини режиму. Вони вірили, що, як запевняв Й. Сталін, «жити стало краще, жити стало веселіше».
4. Зовнішня політика СРСР. Загалом зовнішня політика СРСР у цей період визначалася не реальними інтересами держави й суспільства або економічними інтересами країни, а ідеологічним уявленням більшовицького керівництва. У перші роки свого існування СРСР домагався визнання провідними державами світу. Провідні країни світу також були зацікавлені у співпраці із СРСР, який розглядали як величезний ринок збуту своїх товарів.
Після встановлення в Німеччині нацистської влади СРСР сформував нову зовнішньополітичну доктрину. У її основі були дотримання нейтралітету в будь-якому конфлікті й участь у створенні системи колективної безпеки. 23 серпня 1939 р. СРСР підписав із Німеччиною пакт про ненапад і таємний протокол до нього, яким було визначено зони впливу обох держав у Східній Європі.
Запитання і завдання
1. Назвіть сторони протистояння у громадянській війні 1917—1922 рр. у Росії. 2. Дайте визначення поняття «воєнний комунізм». 3. Коли сформувалася так звана «договірна федерація»? 4. Що таке імпортозамінна індустріалізація? 5. Скільки осіб було репресовано в СРСР у 1937—1938 рр.?
6. Порівняйте вплив Першої світової війни на становище в Росії та інших країнах Антанти. Чому саме тут спалахнула революція? 7. Охарактеризуйте розвиток радянської держави в 1918—1928 рр. 8. Проаналізуйте особливості розвитку СРСР у передвоєнне десятиліття. 9. Які риси були притаманні зовнішньополітичному курсу радянської держави в міжвоєнний період?
10. Покажіть на карті атласу територію СРСР станом на початок 1939 р. і назвіть радянські республіки, які входили до нього. 11. Об’єднайтеся в групи та обговоріть питання «Чому країни західної демократії не хотіли спільно діяти із СРСР напередодні війни?». 12. Складіть таблицю «Зміни в економічному та суспільно-політичному житті Італії, Німеччини та СРСР у період становлення тоталітарних режимів».
13. Складіть історичний портрет «Й. Сталін — вождь тоталітарного режиму в СРСР».