“Ніби країна виграла в лотерею”. Чому Гаяну почали називати “Дубаєм” у Південній Америці

У той момент вони залишали одну з найбідніших країн світу, слідуючи тисячам інших молодих гаянців у пошуках кращого життя.

У Північній Америці вони створили сім’ї та зробили кар’єру в сфері нерухомості та фінансів.

У 2021 році, через 39 років, вони пішли протилежним шляхом.

“Настав час повертатися”, — сказав BBC Brasil Шів Місір, якому зараз 60 років.

Братів привернули мільярди нафтодоларів, які підняли економіку Гаяни за останні роки.

Вони створили ріелторську компанію, яка спеціалізується на продажу та оренді дорогого майна в столиці країни Джорджтауні.

Шів і Гемант — два представники нового середнього класу, який з’явився в країні (або ж повернувся) в останні роки після початку розвідки нафти в країні.

З 2019 року ця розвідка перетворила колишню британську колонію в одну з найбільш швидкозростаючих економік у світі.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Шів Місір покинув Гаяну у 1982-му, коли йому було 19 років, у пошуках кращого життя. Він повернувся лише два роки тому, приваблений нафтодоларами

Безпрецедентний бум

Гаяна — держава, розташована на півночі Південної Америки, між Суринамом і Венесуелою.

У країні проживає трохи понад 800 000 жителів.

Спочатку це була голландська колонія, яку заснували для виробництва цукрової тростини. На початку XIX сторіччя над нею встановили контроль британці.

Гаяну оголосили незалежною від Великої Британії лише в 1966 році.

У 2015 році американська нафтова компанія Exxon Mobil оголосила про відкриття біля узбережжя країни гігантських економічно вигідних нафтових родовищ.

У наступні роки консорціум, сформований Exxon Mobil, американською компанією Hess і китайською компанією CNOOC, пробурив свердловини трохи більше ніж за 200 кілометрів від узбережжя Гаяни.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Гроші, отримані від видобутку нафти в Гаяні, спричинили безпрецедентний бум економіки країни

На сьогоднішній день виявили запаси приблизно 11 мільярдів барелів нафти, але за останніми оцінками цей обсяг може досягти 17 мільярдів.

Це буде, наприклад, більше, ніж усі підтверджені запаси нафти сусідньої Бразилії, оцінені в 14 мільярдів барелів.

До 2019 року економіка Гаяни базувалася на сільському господарстві, видобутку золота та алмазів і лісозаготівлі.

Але з того року доходи від нафти почали давати значний поштовх валовому внутрішньому продукту (ВВП) країни.

У 2020 році тодішній міністр економіки Бразилії Паулу Гедес навіть порівняв країну з одним із міст в Об’єднаних Арабських Еміратах, яке стало символом багатства, створеного завдяки нафті.

“Це новий Дубай регіону”, — сказав Гедес.

І цифри дійсно привертають увагу.

“Ніби країна виграла в лотерею”

Гаяна є одним з лідерів за темпами економічного зростання у світі

За оцінками Міжнародного валютного фонду, з 2019 по 2023 рік ВВП країни зріс з 5,17 мільярда доларів США до 14,7 мільярда доларів США, тобто на 184%.

Лише у 2022 році зростання ВВП становило вражаючі 62%.

Так само ВВП на душу населення (багатство країни, поділене на кількість жителів) зріс з 6477 доларів США в 2019 році до 18 199 доларів США в 2022 році.

Для порівняння, ця цифра більш ніж удвічі перевищує ВВП на душу населення 2022 року в Бразилії.

“Це ніби країна виграла в лотерею. Це можливість, яка випадає лише раз у житті. У країні багато оптимізму”, – сказала BBC Brasil Ділетта Доретті, представниця Світового банку в Гаяні та Суринамі.

В результаті зросли й інші сектори економіки країни.

За даними МВФ, зростання ненафтового ВВП у 2022 році становило 11,5%.

Результати помітні в головних містах країни, таких як столиця Джорджтаун.

Можна побачити як крани та робітники працюють на таких інфраструктурних проектах, як лікарні, шосе, мости та порти, а також на будівництві розкішних готелів для міжнародних мереж, таких як американські Marriott і Best Western.

Уздовж нових автомагістралей є десятки новозбудованих складів, заповнених тракторами, екскаваторами та іншою важкою будівельною технікою, щоб задовольнити попит будівельних майданчиків у країні.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Китайська компанія будує в Джорджтауні готель для американської мережі Best Western

Новий середній клас

Саме через цей економічний бум брати Місір вирішили повернутися до Гаяни, хоча й не назавжди.

З 2021 року вони обидва часто подорожують між Торонто (Канада) і Джорджтауном, щоб вести свій новий бізнес.

Вони пояснюють, що гроші, отримані від нафти, створили можливості як для середнього класу, що формується, так і для нинішньої еліти країни.

“Люди почуваються безпечніше. Вони відчувають себе частиною чогось, з чого можуть отримати вигоду”, — каже Місір.

“У Гаяні є велика кількість багатих людей, які займаються нерухомістю або працюють у ланцюзі постачання нафтової промисловості”.

Шів Місір каже, що знає інших жителів Гаяни, які живуть у США чи Канаді та інвестують у нерухомість чи землю в Гаяні в надії отримати вигоду від нафтового буму.

Коли вони прибувають до Гаяни, то автоматично стають частиною нового середнього класу.

“Є багато жителів Гаяни, які повертаються, вони намагаються жити в закритих спільнотах, у сучасних будинках з приватною охороною, з усіма зручностями, які вони мали раніше, тому що вони провели більшу частину свого життя в таких країнах, як Сполучені Штати та Канада”, — розповідає пан Місір.

Звикнувши мати справу з клієнтами з високою купівельною спроможністю, Місір зазначає, що частина еліти країни все ще має звичку робити покупки за кордоном, і тому в країні досі немає розкішних магазинів.

Інші сектори економіки також виграють від нафтового буму

Жвавий ринок

Попри те, що Гаяна була колись колонією Нідерландів та Британії, країна, як і її сусіди в Карибському басейні, підтримує тісні комерційні та культурні зв’язки зі Сполученими Штатами, до яких можна дістатися трохи більше ніж за чотири години польоту.

За словами Місіра, більшість гаянської еліти відправляє своїх дітей вчитися в Сполучені Штати, Канаду чи Європу і користується перевагами своїх подорожей з дітьми, щоб оглянути пам’ятки та насолодитися способом життя цих країн.

Бізнесмен стверджує, що в останні роки стрімке зростання економіки також сприяло відкриттю бізнесу, орієнтованого на еліту країни.

“Наш бізнес, наприклад, є одним із них”, — пояснює він.

Агентство нерухомості братів Місір працює з невеликого приміщення в торговому центрі MovieTowne, який відкрився в Джорджтауні в 2019 році, того самого року, коли в країні почалася комерційна розвідка нафти.

На цьому ж поверсі розташовані також крамниці імпортних вин та парфумерії відомих брендів, таких як Dior.

Райони, де вирощували цукрову тростину та рис, які колись були важливими джерелами багатства для країни, тепер поступаються місцем розкішним будинкам і закритим селищам у передмістях Джорджтауна.

Ця зміна демонструє трансформації, які переживає країна, і те, як нові гроші, що обертаються, створюють нові звички та ландшафти.

Одним із нових торгових центрів є Amazonia Mall, розташований на східному березі річки Демерара, трохи більше ніж за півгодини їзди від центру міста.

Здалеку ви можете побачити вивіску одного з головних магазинів: франшизи Starbucks.

Локація відкрита у квітні 2023 року, має понад 200 квадратних метрів і 50 співробітників. Кав’ярня часто заповнена людьми.

Starbucks повідомила BBC Brasil, що відкриття кав’ярні-крамниці у Гаяні відбулося тому, що країна зараз є “жвавим ринком”.

Автор фото, Leandro Praseres/BBC News Brasil

Розкішні будинки та закриті селища зараз будуються в районах, які колись використовувалися для вирощування цукрової тростини та рису

В центрі уваги

Є й інші ознаки того, як швидко нові нафтові багатства приходять до Гаяни.

Країна почала залучати компанії з кількох країн, які шукають контракти на будівництво інфраструктурних об’єктів, які потрібні країні десятиліттями.

Офіційні дані показують, що уряд витратив 187 мільйонів доларів на інфраструктурні проєкти, такі як дороги та порти, у 2019 році, у перший рік комерційної розвідки нафти в країні.

До 2023 року ця цифра досягла 650 мільйонів доларів США, зрісши на 247%.

“Я живу тут майже два роки. Кожного разу, коли я виїжджаю з країни, я помічаю різницю, коли повертаюся”, — каже Ділетта Доретті зі Світового банку.

“Будується багато інфраструктури, як-от нові дороги та готелі. Також помітна велика кількість бізнес-місій, які прибувають до країни”.

Серед безпрецедентного потоку ресурсів країна стала чимось на зразок світового будівельного майданчика.

До Гаяни також “залицяються” країни, які пропонують кредити для фінансування підрядників.

“У нас є компанії з ЄС, Китаю, Індії, Сполучених Штатів, Канади та Бразилії”, — повідомив BBC Brasil Деодат Індар, один з керівників Міністерства громадських робіт Гаяни.

Китай фігурує на цій дошці як один із головних гравців.

Консорціум китайських компаній, наприклад, виграв тендер на будівництво нового мосту через річку Демерара. Роботи фінансувалися Банком Китаю.

Проєкт вважається життєво важливим для розвитку країни, оскільки він замінить той міст, який експлуатувався понад 30 років і через який кілька разів на день переривається рух кораблів.

Новий міст матиме підвісну конструкцію та дозволить проходити під ним кораблям. Вартість проєкту становить 260 мільйонів доларів.

Китайські бізнесмени також взяли на себе відповідальність за будівництво готелів і низки лікарень за контрактом з урядом Гаяни.

Але у Китаю є конкуренти. У 2022 році індійський підрядник виграв тендер на будівництво шосе вартістю 106 мільйонів доларів.

Австрія також запропонувала кредит для австрійської компанії на будівництво державної лікарні за контрактом з урядом Гаяни. Вартість проєкту становить 161 млн доларів США.

Деякі компанії привозять із собою співробітників зі своїх країн. Йдеться про китайський консорціум, який будує міст через річку Демерара. Проєктні роботи розподілені між китайськими та гаянськими робітниками.

Наприкінці 2023 року Гаяна потрапила в центр міжнародної уваги через тривалу суперечку з Венесуелою щодо регіону Есекібо після того, як венесуельський уряд провів референдум щодо його анексії.

Регіон Есекібо, площею приблизно 160 000 квадратних кілометрів, становить 70% території Гаяни. Це регіон, багатий на такі корисні копалини, як золото, мідь і алмази, а нещодавно там також виявили величезні поклади нафти та інших вуглеводнів.

Венесуела претендує на регіон Есекібо – дві третини території Гаяни

Багатство та нерівність

Девід Хайндс — житель Гаяни, який майже чотири десятиліття живе між Сполученими Штатами та своєю рідною країною.

Він є професором Університету штату Арізона (США) і спеціалізується на дослідженнях Карибського басейну та африканської діаспори.

Хайндс пояснює, що Гаяна є країною з дуже помітним соціальним і класовим поділом.

Між XVII і XIX століттями країну колонізували європейці, які використовували працю поневолених африканців для виробництва цукру.

Після скасування рабства в 1833 році Велика Британія почала привозити до Гаяни іммігрантів зі Східної Азії, особливо з території нинішньої Індії, а також китайців і португальців.

За даними уряду, 39,8% населення мають індійське походження, 30% мають африканське походження, 10,5% є корінним населенням і 0,5% мають інше походження – це, наприклад, китайці, голландці та португальці.

Хайндс стверджує, що політика тодішньої Британської імперії заохочувала іммігрантів азійського та португальського походження працювати в таких сферах, як торгівля та промисловість країни, що зароджувалася.

“Нащадки індіанців і португальців є частиною економічної еліти Гаяни”, — каже він.

З іншого боку, нащадки поневолених африканців, пояснює Хайндс, почали працювати на низькокваліфікованих роботах або на державній службі.

Професор стверджує, що “нові багатії” Гаяни в кінцевому підсумку походять з тієї ж економічної еліти, яка оселилася в країні.

“Люди, які користуються перевагами (економічного буму), — це ті, хто вже закріпився в еліті Гаяни”, — відзначає професор.

BBC Brasil запитала уряд Гаяни про помітну соціальну нерівність у країні, але відповіді не отримала.

За даними Світового банку, Гаяна серед крїн з найвищою нерівністю у Південній Америці

Новий Дубай

Бізнесмен Річард Сінгх продає імпортні автомобілі в Джорджтауні.

У центрі міста він спостерігає, як його співробітники ретельно полірують понад 20 автомобілів, припаркованих біля його автосалону.

З дитинства він захоплювався автомобілями та технікою і тепер продає вживані автомобілі, в основному імпортовані з таких країн, як Японія, де, як і в Гаяні, кермо з правого боку.

За його словами, попри нафтодолари, еліта країни все ще віддає перевагу вживаним автомобілям, тому що податки на імпорт автомобілів з нульовим пробігом занадто високі, а в країні все ще не вистачає робочої сили та доступу до запчастин, що практично унеможливлює технічне обслуговування цього типу транспортних засобів.

Що стосується імпортних BMW та автомобілів японських виробників, Сінгх сказав BBC Brasil, що його клієнтура змінилася з початку розвідки нафти в країні. Його бізнес більше не відвідують лише власники малого місцевого бізнесу та фрілансери.

Зараз його також відвідують представники великих іноземних корпорацій, пов’язаних з нафтогазовою промисловістю, які шукають транспортні засоби для своїх співробітників і керівників.

Сінгх, який знає витрати гаянської еліти, каже, що бачить у країні появу свого роду “нового середнього класу”.

“Так, є новий середній клас. Він стоїть трохи вище за старий середній клас в Гаяні”, — каже Сінгх.

Збільшення доходів дозволяє Сінгху займатися однією зі своїх пристрастей: автоспортом.

У травні минулого року, наприклад, він їздив до Маямі, щоб подивитися на Формулу-1.

Але бізнесмен вважає, що гучний бум в економіці країни ще не досяг свого піку.

“Я дуже оптимістично налаштований. Я думаю, що Гаяна ось-ось вибухне [економічно]”, — каже Сінгх.

Сінгх про порівнянням з Дубаєм каже з надією.

“Я завжди чув розповіді про Дубай. У 90-х, якщо ви туди їхали, там усе було пісок і пустеля. Тепер ви навіть не впізнаєте його”, — каже він.

“Я сподіваюся й хочу, щоб через 20 років люди озирнулися назад і сказали: “Я не можу повірити, що це була Гаяна”. Я сподіваюся, що це станеться і тут”.

Автор фото, LEANDRO PRAZERES / BBC NEWS BRASIL

Річард Сінгх продає автомобілі в Джорджтауні і сподівається таки побачити тут становлення нового Дубаю

Как американцы относятся к мексиканцам на территории США?

Многие знают, что мексиканцы — самая многочисленная группа иммигрантов в Америке. Их сообщество составляет четверть всех иностранцев на территории США. Отсюда возникает вопрос: а как их приняли сами американцы? Читайте сегодня в журнале USA.ONE:

Как в Штатах относятся к иммигрантам из Мексики

С чего все начиналось и как сейчас обстоят дела?

История иммиграции мексиканцев в Соединенные Штаты

Иммиграция мексиканцев в США имеет долгую историю, простирающуюся на несколько десятилетий. Она связана с различными социальными, экономическими и политическими факторами. В конце XIX века и в начале XX века мексиканская иммиграция в США была связана с промышленным развитием на юге США и экономическим кризисом в Мексике.

Многие мексиканцы пересекали границу, чтобы работать в сельском хозяйстве, железнодорожном строительстве, добывающей промышленности и других отраслях, где требовались недорабатывающие квалификации.

Конечно, тогда отношения между американцами и мексиканцами требовали значительной проработки: вторые часто сталкивались с дискриминацией в свой адрес и предрассудками. Хотя, и на данный момент Мексика общепринято считается страной с запредельным криминалом. И многие иммигранты сейчас уезжают, как раз, из неблагополучных районов.

Далее случилась Великая депрессия. В 1930-х годах США провела программу по депортации мексиканцев, известную как “Мексиканский репатриационный акт”. Около полумиллиона мексиканцев и мексикано-американцев были депортированы из США, что привело к значительным перерывам в мексиканской иммиграции в течение нескольких лет.

Во время и после Второй мировой войны США нуждалась в рабочей силе для восстановления экономики, и многие мексиканцы приехали в страну по программе бракосочетаний и программе временных трудовых виз, такой как программа “Брак и дети”. Это способствовало второй волне мексиканской иммиграции. Программы рабочей иммиграции позволяли мексиканцам устроиться официально на территории США.

Даже сейчас, спустя столько лет, эта нация часто ассоциируется с трудолюбием. Да и в те времена такое отношение к работе очень поразило американцев. Не сразу, конечно. Сначала их приезд воспринимался негативно: американцы проявляли довольно много агрессии и недовольства. Но через некоторое время они поняли, что мексиканцы действительно любят и готовы работать. Поэтому многие с удовольствием принимали их в свои сферы деятельности и помогали обустраиваться на новом месте.

Но были случаи, когда мексиканцы, приезжавшие для работы в сельском хозяйстве или железнодорожном строительстве, сталкивались с низкими заработными платами, плохими условиями труда и жилья, а также отсутствием защиты прав работников. Они были подвержены эксплуатации и часто находились на нижних ступенях социальной лестницы.

Одним из ключевых моментов, который повлиял на изменение отношения, было движение за гражданские права в 1960-х годах. Это движение подняло вопросы расовой и этнической дискриминации и включило в себя борьбу за права мексиканцев и других меньшинств. Также в 1960-е годы мексиканская иммиграция начала возрастать, поскольку США нуждались в рабочей силе в строительстве, сельском хозяйстве и других отраслях. Этот период характеризовался общей иммиграционной реформой, которая сократила ограничения на въезд мексиканцев.

В 1986 году был принят Закон об иммиграционной реформе и контроле нелегальной иммиграции, который предусматривал легализацию нелегальных иммигрантов, включая многих мексиканцев, и ужесточение контроля над нелегальной иммиграцией.

В последующие десятилетия мексиканская иммиграция в США продолжала расти. Многие мексиканцы ищут лучшие экономические возможности и стабильную работу в США. Они работают в различных отраслях, включая сельское хозяйство, строительство, гостинично-ресторанный бизнес, производство и обслуживание.

Однако мексиканская иммиграция также стала объектом политических и социальных дебатов в США. Вопросы безопасности границы, нелегальной иммиграции и реформы иммиграционной системы стали предметом обсуждений и разногласий.

В 1990-е годы и в начале 2000-х годов были предприняты усилия по ужесточению контроля над нелегальной иммиграцией. В 2006 году был принят Закон о защите границы, безопасности и реформе иммиграции (Secure Fence Act), который предусматривал строительство ограды на границе с Мексикой. В последующие годы были предприняты и другие шаги для усиления безопасности границы и пресечения нелегальной иммиграции.

В то же время, в 2012 году администрация президента Обамы ввела программу DACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), которая предоставляла временную защиту от депортации молодым нелегальным иммигрантам, прибывшим в США в детстве. DACA стала предметом споров и дискуссий, и ее статус до сих пор остается неопределенным.

Иммиграционная политика и реформа остаются важными темами в США. Обсуждается не только вопрос о легализации нелегальных иммигрантов, но и о реформе всей иммиграционной системы, включая создание механизмов для легальной иммиграции и упрощение процесса получения гражданства.

Отношение американцев к мексиканцам в США

Сейчас ситуация сильно изменилась, и многие мексиканцы работают в США на высококвалифированных должностях, получают образование и знают английский. За столько лет “притирания” американцы приняли их нацию и относятся к ним с глубоким уважением. Одной из ключевых черт мексиканской нации американцы считают трудолюбие. И именно из-за нее их особенно ценят в различных сферах деятельности по всей Америке. Желание трудиться тут действительно очень высоко ценится.

Некоторые американцы имеют положительное отношение к мексиканской культуре и мексиканским иммигрантам. Они ценят их вклад в экономику, культуру и общество США. Мексиканская кухня, музыка, традиции и искусство пользуются популярностью среди многих американцев. Некоторые американцы также признают трудности и препятствия, с которыми сталкиваются мексиканцы, и выступают за более милосердную и справедливую иммиграционную политику.

Однако существуют и негативные отношения и предубеждения по отношению к мексиканцам. Некоторые американцы могут испытывать ксенофобию, расизм или недоверие к мексиканским иммигрантам. Возможны проявления дискриминации, стереотипов и враждебности. Это может проявляться в межличностных отношениях, поведении на рабочем месте, в политических дебатах или в публичном мнении.

Важно отметить, что отношение к мексиканцам в США неоднородно и может значительно различаться в разных регионах и среди различных социальных групп. Многие американцы поддерживают и приветствуют многообразие и культурное наследие мексиканской общины, в то время как другие могут иметь более негативные взгляды на иммигрантов из Мексики.

А что думаете вы по этому поводу? Расскажите в комментариях и не забудьте поделиться этой статьей с друзьями в соцсетях!

Как американцы относятся к мексиканцам на территории США? обновлено: 7 июня, 2023 автором: Алина Воронина

Трагедія 11 вересня в США: яким був найстрашніший в історії світу теракт

Два з них спрямували у хмарочоси Світового торговельного центру у Нью-Йорку, ще один літак влетів у будівлю Пентагону. Читайте також: Люди вистрибували з вікон: моторошні фото трагедії 11 вересня у США

Четвертий – розбився у Пенсильванії. Внаслідок теракту загинули багато людей, більшість із них – під час падіння веж Світового торговельного центру. Загалом загинули 2977 осіб, в тому числі пасажири і члени екіпажу захоплених літаків, люди, що перебували в зруйнованих будівлях або поблизу них, а також понад 400 співробітників рятувальних служб. Ще 6 тисяч людей були поранені. Люди, які в момент зіткнення були в середині будівель, намагались будь-якими способами врятуватись. Вони навіть вистрибували з вікон
Падіння веж ТЦ
Люди вистрибували просто з вікон
Загинули приблизно 3 тисячі людей
Ще приблизно 6 тисяч людей постраждали Це один з найкривавіших злочинів проти людства в сучасній історії. Від теракту постраждали не тільки громадяни США, а й іноземці. Серед загиблих було 372 іноземці, з яких 12 – українці за походженням. Рятувальники 100 днів гасили всі осередки пожеж. Читайте також: Порошенко про теракт 11 вересня: Схиляємо голову перед пам’яттю невинно вбитих Щороку жителі Нью-Йорка відновлюють в пам’яті найдрібніші деталі того дня. В США у цей день влаштовують пам’ятні церемонії та забіги, хвилини мовчання та інші заходи вшанування загиблих. Я пам’ятаю як стояв тут, дивися на пожежу після зіткнення. І раптом південна вежа почала валитись на нас і сунути величезною хмарою пилюки,
– згадує один із очевидців трагедії. Згадує події 17-річної давнини і український дипломат Олексій Куроп’ятник. Тоді у 2001 році він якраз був в українському посольстві у Вашингтоні. Пентагон – він якраз через річку. І в нас навіть шибки, не те щоб повибивали, але ми відчули що був великий вибух,
– розповів експерт Майдану закордонний справ Олексій Куроп’ятник. Теракти 11 вересня змусили США посилити заходи безпеки в країні. Окрім внутрішньої безпеки, події 11 вересня суттєво вплинули і на зовнішню політику США. Зокрема Сполучені штати під приводом боротьби з тероризмом відкрили збройне протистояння в країнах близького Сходу – Іраку, Пакистані, Афганістані, Сомалі. Відео про теракт 11 вересня: