Скільки років Єлизавета 2

10 фактів про королеву Єлизавету ІІ

У червні британці святкували 70-річчя перебування на троні Єлизавети ІІ, а 8 вересня королева померла у віці 96 років. Про найцікавіші факти з її біографії та життя читайте в фотодобірці DW.

Святкувала свій день народження двічі на рік

Королева Єлизавета II народилася 21 квітня 1926 року, але офіційні урочистості з нагоди її уродин завжди проводили другої суботи червня. Традицію святкування у червні започаткував ще король Георг II у 1748 році – його день народження припадав на листопад, але оскільки осіння прохолодна погода не сприяє проведенню урочистостей, було вирішено відзначити свято разом з народом у підхожу пору року.

Не мала шкільної освіти

Той факт, що юна представниця королівського роду не ходила до школи, не означає, що вона просто сиділа вдома та гралася собі ввесь день. Майбутню королеву навчали приватні репетитори, з якими вона опановувала історію конституції, право та французьку мову. Проте Єлизавета ІІ нерідко шкодувала, що так і не здобула формальної освіти.

Вона з чоловіком – родичі

Принц Філіп, який помер 9 квітня, був троюрідним братом королеви Єлизавети II, адже вони вдвох були праправнуками королеви Вікторії. Кажуть, що Єлизавета закохалася у принца, ще коли їй було 13 років, а одружилися вони в листопаді 1947 року. Щоб придбати тканину для весільної сукні, королева витратила продовольчі купони, заощаджені нею після війни.

Мала власного модельєра

Протягом багатьох років модельєром королівської сім’ї був Норман Хартнелл (1901-1979). Дизайн весільної та коронаційної сукні принцеси Єлизавети – його творіння. За даними видання Vogue UK, Хартнелл представив дев’ять варіантів сукні для коронації. Згодом королева обрала ту з них, що була гаптована квітковими емблемами кожної частини Сполученого Королівства, ба, навіть кожної країни Співдружності.

Не любила носити корону Британської імперії

Королева не раз намагалася не вдягати корону Британської імперії, навіть коли це було не зовсім доречно за протоколом. Одна з причин – діамант “Кохінор”, що з фарсі перекладається приблизно як “гора світла”. Цей камінь, який прикрашає корону, – дражливе питання, адже багато індійців переконані, що британці просто поцупили цю коштовність у Пенджабі, коли той опинився під британським пануванням.

Найдовше правління на британському престолі

Єлизавета зійшла на трон 6 лютого 1952 року після смерті її батька Георга VI. А правила вона понад 70 років, тобто довше, ніж її прабабця королева Вікторія, чий термін правління тривав 63 роки – з 1837 по 1901 роки.

Обходилася без паспорта й водійських прав

Оскільки британський паспорт видається на ім’я Її Величності, королеві не було потреби мати його, зазначає офіційний сайт британської королівської родини. Однак у всіх інших королівських осіб є паспорти. Вона також була єдиною людиною у Великобританії, якій не були потрібні водійські права.

Любила собак породи коргі

Любов до собак породи коргі в Єлизавети зародилася ще з 1930-тих років, коли її батько завів одного такого чотирилапого друга на прізвисько “Дукі”. Та улюбленою собакою королеви була “Сьюзан”, з якою вони були просто нерозлучними друзями. Саме нащадки “Сьюзан” упродовж восьми десятиліть були невіддільною частиною родини Букінгемського палацу. Аж до своєї смерті королева тримала двох собачок коргі.

Королева й кінозірка одночасно

За даними спеціалізованого вебсайту IMDb, королева Єлизавета ІІ з’являлася в понад 225 документальних і художніх фільмах, а ще серіалах. 2013 року вона отримала премію Британської академії кіно та телевізійних мистецтв (BAFTA). На фото – одна зі сцен серіалу “Корона”, відзнятого Netflix. Монаршу особу тут зіграла британська акторка Клер Фой.

Була не найбагатшою британською аристократкою

За оцінками журналу Forbes, сукупна вартість майна британської королеви – 350 мільйонів фунтів стерлінгів. Хоч це й немало, але, порівняно зі статками герцога Вестмінстерського Гросвенора, це досить скромно. Вартість активів герцога оцінюють у понад 10 мільярдів фунтів стерлінгів. У списку тисячі найбагатших британців, складеному Sunday Times, Єлизавета II посідала досить скромне 372-е місце.

70 років на троні. Як маленька Єлизавета зрозуміла, що колись стане королевою

Часто кажуть, що королева Єлизавета II прожила перше десятиліття свого життя, не знаючи про свою королівську долю. Вона була безтурботною дівчинкою, яка проводила час, граючись зі своїми кіньми та собаками, у благосному незнанні того, що було попереду.

6 лютого виповнюється 70 років, як вона зійшла на трон. Юну принцесу Єлизавету ніхто не вважав майбутньою королевою – вона була третьою у порядку престолонаслідування, після свого дядька Едуарда й батька герцога Йоркського. Про правління Британською Співдружністю та Імперією, яка тоді нараховувала понад 500 мільйонів жителів, маленька Єлизавета не думала й поготів.

Але грудень 1936 року став драматичним поворотним моментом у цьому сценарії, коли її дядько Девід, король Едуард VIII, приголомшив світ і свою родину, зрікшись престолу, щоб одружитися з Волліс Сімпсон, його розлученою американською коханкою, й зробивши 10-річну Єлизавету прямою спадкоємицею трону. Її батько принц Альберт взяв титул короля Георга VI, а його старша дочка тепер була найпершою у черзі на трон.

Новонароджена принцеса Єлизавета зі своєю бабусею королевою Марією в 1926 році

Але чи стало це для юної принцеси такою несподіванкою?

“Тато має стати королем, – повідомила Елізабет свою шестирічну сестру Маргарет Роуз того грудневого дня, пояснюючи раптові оплески натовпу, що зібрався біля їхнього міського будинку на Пікаділлі.

– Це означає, що ти будеш королевою? – запитала Маргарет.

– Так, – холодно відповіла Елізабет, – мабуть, так.

“Бідні ви!” – з гумором відповіла її молодша сестра, цей діалог вона пізніше згадувала у розмові з Елізабет Лонгфорд на початку 1980-х.

Так що ж знала 10-річна принцеса Єлизавета? І коли вона вперше усвідомила свою майбутню роль?

Перше уявлення про свою майбутню долю Єлизавети могла отримати від свого улюбленого діда, бороданя короля Георга V (1865-1936). Вона називала його “дідусь Англії”, що свідчить про те, що дівчинка вже тоді осягла суть королівської справи.

Його офіційний біограф Джон Гор визнавав, що Георг V “не мав ані особистого магнетизму, ані інтелектуальних здібностей”. “Він не був дотепним, не був блискучим оратором”. Словом, старий король не надто відрізнявся від багатьох своїх підданих. Але він мав гострий інстинкт виживання, а також почуття символізму.

Саме Георг V у 1917 році завбачливо відкинув німецьке прізвище королівської сім’ї Саксен-Кобург-Гота. Тож не дивно, що понад століття по тому світ так захоплюється навичками, які королева виявила під час свого тривалого й видатного правління. Вона навчилася них з перших рук від засновника дому Віндзорів.

Саме Георг V дав Єлизаветі її знамените сімейне прізвисько “Лілібет”. У квітні 1929 року, на свій третій день народження, вона потрапила на обкладинку журналу Time як “Принцеса Лілібет”.

Тієї весни 1929 року старий король наполягав на тому, щоб його улюблену онуку, якій було лише три роки, привезли до нього у Богнор-Регіс на узбережжі Сассекса. Це була одна з двох важливих умов його одужання після важкої операції на легенях (друга умова полягала у тому, щоби йому “дозволили викурити сигарету”).

Саме у ці перші місяці 1929 року Георг V вперше поділився своїми сподіваннями, що його онука колись зійде на британський престол.

“Побачиш, – сказав він батькові Лілібет, який відвідував його під час одужання, – твій брат ніколи не стане королем”.

“Я пам’ятаю, як ми подивилися один на одного і подумали “яка дурниця”, – згадувала королева-мати пізніше.

Але старий король був непохитним. “Він зречеться престолу”, – повторював він неодноразово з надзвичайною прозорливістю, адже до події було ще цілих сім років.

Георг V був стурбований не лише тим, що його старший син Девід може саботувати правління, коли успадкує трон, але й тим, що наступний на черзі син, Берті, має слабке здоров’я (він страждав від закладеності легенів).

Старий монарх хвилювався, що герцог Йоркський, який до того ж ще й заїкався, може не витримати королівської відповідальності, й маленькій Лілібет доведеться зійти на трон у дитинстві. У цьому випадку регентом, швидше за все, був би флегматичний третій син Георга V Генрі, герцог Глостерський (1900-1974).

Утім, хвилювання хворого короля поділяли не всі. Перебуваючи у Балморалі попередньої осені, Вінстон Черчилль, тодішній канцлер скарбниці (а пізніше перший прем’єр-міністр королеви), цілком підтримав ідею, що майбутньою королевою може стати принцеса. Юна принцеса, як він писав своїй дружині Клементіні, “має характер. У неї є владність і здатність до роздумів, які вражають у такій юній особі”.

Картина художника С.Є. Тернера закарбувала юну принцесу зі своїм дідусем, королем Джорджем, у Богнор-Регісі в 1929 році

Коли Лілібет будувала замки з піску разом зі своїм дідусем, який повільно одужував, дівчинка, вочевидь, вбирала монаршу гідність короля-імператора. До завершення свого правління у 1936 році Георг V оточив онуку такою увагою, – він робив їй публічні подарунки та вимагав її присутності на громадських заходах, – що для дівчинки виділили фрейліну, яка мала піклуватися про неї.

У Віндзорському замку наприкінці 1920-х років королівський бібліотекар Овен Морсхед спостерігав, як юну принцесу Єлизавету (вона народилася 21 квітня 1926 року) вивозили у візочку, щоби подивитися на зміну варти, а офіцер, який командував процесією, жартівливо віддавав крихітці честь.

За словами Морсхеда, сидячи у візку, принцеса нахиляла голову в капелюшку й махала рукою, даючи дозвіл. У цьому ніжному віці маленька дівчинка, яка вже розуміла важливість національної ролі свого дідуся, “дідуся Англії”, також починала усвідомлювати й свою власну роль.

Молода принцеса Єлизавета на шестицентній марці з Ньюфаундленду, 1932 рік

Незабаром після її четвертого дня народження влітку 1930 року воскова фігура принцеси Єлизавети з’явилася у музеї мадам Тюссо. Дівчинка сиділа на поні. Через два роки принцесу зобразили на марці вартістю шість центів у Ньюфаундленді.

Біля Південного полюса щойно відкриту територію площею понад 500 тис. кв. км назвали Землею принцеси Єлизавети, піднявши над нею прапор “Юніон Джек”.

“Щоразу коли шестирічна дівчинка виходить покататися у парку, – повідомлялося в Belfast News Letter влітку 1932 року, – люди впізнавали її й вітали її піднятими капелюхами та хустками”.

На свій сьомий день народження у квітні 1933 року принцеса розіслала запрошення на чаювання на своєму власному блакитному папері з великої літерою “Е” під королівською короною. Короною!

Принцеса Єлизавета, праворуч, і її сестра принцеса Маргарет у 1933 році

Її батьки доручили художнику Філіпу де Ласло намалювати портрет Лілібет для шоколадних цукерок. Художник описував Єлизавету як “найрозумнішу й гарну дівчинку. Вона дуже популярна й. тепер на неї дивляться як на майбутню Королеву Великої Британії”.

Ця приголомшлива новина відлунням прозвучала й у доповіді США у травні 1934 року про те, що майбутній Едуард VIII “геть не прагне опинитися на місці, уготованому йому від народження”. Відтепер юна принцеса мала отримати “суворе виховання того, кого вважають прямим спадкоємцем англійської корони”.

Ймовірним джерелом цих північноамериканських пліток, які старанно ігнорувала шаноблива британська преса, була нещодавно наймана гувернантка принцеси Меріон Кроуфорд. Її описували як “дуже гарну”, “дуже сувору” та “дуже шотландську”.

Її молоді підопічні миттєво прозвали жінку “Кроуфі”. Виховання принцес вона пізніше описала у книжці, яка стала бестселером. Там вона, між іншим, зізнавалась, що всупереч бажанню матері дівчат змушувала маленьких принцес проводити більше часу у шкільній кімнаті.

Суворіше навчання підтримувала й бабуся принцес королева Марія. Вона наполягала, що принцеса Єлизавета повинна читати лише “найкращі дитячі книжки”, й часто обирала їх сама. Вона також влаштовувала “повчальні розваги”, як-от відвідування Лондонського Тауера.

“Складно уявити, щоб хтось такий відданий монархії, як королева Марія, міг випустити з поля зору майбутнього монарха й за сумісництвом улюблену онуку”, – згадувала її подруга графиня Ерлі,

Дідусь Англії тим часом ставив простіші цілі. “Заради Бога, – гримав він на гувернантку, – навчіть Маргарет і Лілібет пристойно писати – це все, чого я вас прошу! Жоден з моїх дітей не вміє грамотно писати. Навчіть їх писати так, щоб у їхньому стилі відчувався характер”.

Принцеса Єлизавета на фото 1936 року, коли її дядько відмовився від корони, – схоже, дівчинка вже знала, що її чекає попереду

В іноземних газетах писали, що шанси юної принцеси стати королевою були вищі, ніж у восьмирічної королеви Вікторії століття тому – дочки четвертого сина, у якого попереду були два дядька. Цілком зрозуміло, що такі високі очікування кмітлива й уважна Елізабет не могла не помітити.

“Якщо я колись стану королевою, – сказала вона якось Кроуфі, – я ухвалю закон, що у неділю не можна їздити верхи. Коні теж повинні відпочивати”.

Королева Марія хвилювалася. Помітивши, як її онука нетерпляче крутиться на одному концерті, вона спитала її, чи не воліє дівчинка повернутися додому.

“Ні, бабусю, – відказала та, – ми не можемо піти раніше завершення вистави. Подумайте про всіх тих людей, які чекають надворі, щоби побачити нас”. Після цього бабуся негайно наказала провести дівчинку крізь чорний вихід і відвезти її додому на таксі.

Королева Марія не хотіла, щоб її старша онучка приохотилася до лестощів. Королева та її чоловік розуміли, як скромність, смирення та служіння обов’язку складають ціну монархії у часи демократії.

Обов’язок був їхнім лозунгом, і вони обидва передали цей важливий урок своїй онуці. Вона менш важлива за систему. Вони подбали про те, щоби Лілібет виросла командним гравцем.

Цілком імовірно, що вже у віці семи років, за три роки до зречення, майбутня Єлизавета II мала реалістичне уявлення про те, що чекає її попереду.

Цікаво, що саме у сім років дізнався про своє непросте призначення й принц Джордж. Зв чутками, Вільям розповів хлопчику про те, що він може стати майбутнім королем, в останній момент до того, як він імовірно дізнався б про це на шкільному майданчику.

Як і Чарльз, його батько, Вільям мав змішані почуття через те, що він змалку усвідомлював свою монаршу долю. Він хотів, щоби Джордж насолодився кількома роками відносно нормального життя, й мабуть, так само й Єлизаветі подарували кілька років безтурботного дитинства.

Після сходження на престол у 1952 році правління Єлизавети II чітко розділилося на дві частини: відносно звичайне й навіть дещо нудне протягом перших трьох десятиліть. А потім – життя на межі через проблемний шлюб Чарльза і Діани та нескінченне втручання ненажерливих ЗМІ у справи родини.

Саме тоді їй й згодилися уроки, які юна Елізабет засвоїла від своїх дідусів і бабусь.

Королеві знадобилася уся смиренна стійкість, яку вона тільки могла зібрати, коли на родину звалилася лавина скандалів: Чарльз, Діана, Камілла, пожежа у Віндзорі, принц Ендрю й Фергі та ще й від’їзд Гаррі у 2020-му. Це була криза за кризою, але монархія вистоювала у надійних руках Єлизавети.

Допомогло її стримане почуття гумору. У 1992 році королева холодно пожартувала, назвавши рік, коли її троє дітей розлучилися, а Віндзорський замок ледь не згорів у пожежі, Annus Horribilis, тобто “невдалим”.

З раннього дитинства спостережлива й кмітлива Єлизавета, здається, усвідомлювала всю комічність королівського шоу, в якому їй було відведено головну роль.

“Давайте не сприймати себе надто серйозно, – заявила вона у своїй різдвяній промові 1991 року. – Ніхто з нас не має монополії на мудрість”.

Маленькі принцеси Єлизавета і Маргарет з батьками і собаками у Віндзорі в 1936 році

Як свідчить легенда, у 1933 році Лілібет впевнено повідомила своїй сестрі Маргарет, 1930 року народження: “Я – три, а ти – чотири”.

Хоча маленька Маргарет трохи розгубилася, вона відповіла: “Ні, мені три, а тобі – сім!”

І лише через деякий час дівчинка зрозуміла, що старша сестра казала не про вік. Вона мала на увазі порядок спадкування дівчат на британській трон. Семирічна дитина була в курсі того, про що весь світ лише починав думати.

Ставши першою у черзі на престол після зречення її дядька, 10-річна принцеса, як розповідала її друга бабуся Леді Стратмор, “палко молилася про народження братика”.

Але братик так і не прийшов на допомогу. Маленькій дівчинці, яка грала з улюбленими конячками та собаками, довелося прийняти виклик і стати “бабусею Англії”, а також Уельсу, Північної Ірландії та Шотландії.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Кінець епохи: історія життя та правління королеви Єлизавети II

Королева Єлизавета II була однією з монархів, що правили найдовше в історії. Вона перевершила в цьому свою прапрабабусю королеву Вікторію, яка правила 64 роки. Прожила Єлизавета II також довше. Про її довге життя, сім’ю і корону, яку вона носила довгі 70 років, розповідаємо сьогодні в першу річницю від дня її смерті.

Дитинство юної принцеси

Принцеса Єлизавета народилася 21 квітня 1926 року в сім’ї Єлизавети Боуз-Лайон та принца Альберта, герцога й герцогині Йоркських. Вона з’явилася на світ у лондонському районі Мейфер, в резиденції графа Стратмор на Бретон-стріт, будинок № 17. Наразі цього будинку більше не існує, на його місці розташований китайський ресторан, а на його стіні встановлено меморіальну дошку, де зазначається, що тут народилася Єлизавета ІІ.

В родині принцесу Єлизавету ласкаво називали Лілібет. Першою її так почала називати принцеса Маргарет, молодша сестра майбутньої королеви, яка не могла вимовити її повне ім’я Елізабет і називала її просто Лілібет. Цим ім’ям протягом усього життя королеву називав її чоловік принц Філіп, герцог Единбурзький, який пішов із життя 2021 року – на півтора роки раніше за королеву. Принцеса здобула домашню освіту під керівництвом своєї матері, а також гувернантки Меріон Кроуфорд і ректора Ітонського коледжу сера Генрі Мартіна. З юних років принцеса любила коней, займалася верховою їздою і обожнювала собак.

Спадкова принцеса

Коли принцеса Єлизавета народилася, вона була лише третьою в лінії наслідування престолу і практично не розглядалася на цю роль. Після смерті її діда, короля Георга V, новим королем мав стати його старший син – принц Едуард, дядько Єлизавети. Але Едуард VIII, який посідав трон 10 місяців, так і не був коронований – він публічно зрікся корони для того, щоб одружитися із розлученою американкою Волліс Сімпсон. Його молодший брат Георг VI був коронований 12 травня 1937 року в день, на який була призначена коронація Едуарда VIII.

А старша донька Георга VI – принцеса Єлизавета – стала спадкоємицею трону. На той час принцеса залишалася у статусі “передбачуваного спадкоємця”, оскільки, якби у Георга та Єлизавети Боуз-Лайон народився ще син, трон успадкував би він. Коли принцесі виповнився 21 рік, вона виступила по радіо і урочисто пообіцяла присвятити своє життя служінню Британській імперії. У її заяві йшлося: “Я хочу зараз зробити одну заяву. Дуже просту. Я заявляю перед усіма вами, що все моє життя, чи буде воно довгим або коротким, буде присвячене служінню вам і тій великій імперії, до якої ми всі належимо”.

Весілля з грецьким принцом

Принцеса Єлизавета і принц Філіп познайомилися 1934 року – їй тоді було 8, а йому – 13 років. Це сталося на весіллі грецької принцеси Марини у Вестмінстерському абатстві. Наступна їхня зустріч відбулася на коронації батька Єлизавети – їй тоді було 11, а ще за два роки – у 13 років – принцеса усвідомила, що закохалася в красеня Філіпа, якому на той час вже виповнилося 18. Принц навчався в Королівському військово-морському коледжі в Дартмуті, де опинився завдяки своїм родичам, які мешкали у Великій Британії.

Принц Філіп був сином грецького принца Андрія, сина короля Греції Георга I та молодшого брата короля Костянтина I. Від народження він носив титул принца Грецького й Данського. Його діда, короля Греції Георга I, було вбито 1913 року, дядька – повалено з престолу. Батько Філіпа після втрати всіх регалій разом із сім’єю змушений був тікати з Греції до Парижа. Батьки Філіпа розлучилися, якийсь час хлопчик жив із матір’ю Алісою, а коли вона втратила розум, батько забрав його до себе і незабаром відправив жити до родичів до Великої Британії.

Філіп та Єлизавета були далекими родичами, чотириюрідними братом і сестрою – у них була спільна прапрабабуся Вікторія. Але ні цей факт, ні жоден інший не змогли вплинути на їхнє рішення одружитися. 20 листопада 1947 року у Вестмінстерському абатстві відбулося весілля 21-річної принцеси Єлизавети та 26-річного Філіпа Маунтбеттена – офіцера британського флоту, учасника Другої світової війни, члена грецької і датської королівських сімей та праправнука короля. 9 липня 1947 року було офіційно оголошено про їхні заручини. Напередодні весілля з принцесою Філіп отримав титул герцога Единбурзького.

У шлюбі у них народилося четверо дітей: принц Чарльз (новий король Великої Британії), єдина донька – принцеса Анна, і ще двоє синів – принци Ендрю та Едвард. У королівського подружжя – дванадцять правнуків. 29 грудня 2010 року народилася перша правнучка – Саванна Філліпс, онука принцеси Анни, доньки королеви. У шлюбі вони прожили 74 роки – принц Філіп помер 9 квітня 2021 року, лише три місяці не доживши до свого 100-річного ювілею.

Коронація Єлизавети II та роки правління

Батько принцеси Єлизавети, король Георг VI, помер 6 лютого 1952 року. В цей час вона разом із чоловіком Філіпом перебувала на відпочинку в Кенії. Через два дні після смерті короля – 8 лютого 1952 року – Єлизавета II, у супроводі принца Філіпа, прийняла присягу Таємної ради та підписала клятву престолонаслідування. Офіційно про вступ Її Величності Єлизавети II на престол було оголошено за годину герольдмейстером з балкона Сент-Джеймського палацу з останніми його словами “Боже, бережи королеву!”. Всі прапори Лондона, приспущені після смерті короля, одночасно піднялися на честь нової королеви Великої Британії.

Коронація Єлизавети II відбулася 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві. І стала першою коронацією британського монарха, яка транслювалася телебаченням. Її побачили 27 мільйонів людей у всьому світі. 15 червня 1953 року в Портсмуті відбувся військово-морський парад з нагоди сходження на престол Єлизавети II. Після цього монархиня вирушила у шестимісячне турне державами Співдружності, яке тривало до травня 1954 року. Єлизавета II стала першою з монархів, хто відвідав Австралію та Нову Зеландію, вона побувала також на Фіджі, Тонга, Ямайці, Бермудських островах, у Панамі і загалом пройшла шлях у 64 000 кілометрів. Початок її правління ознаменувався підйомом оптимістичних настроїв у Великій Британії та країнах Співдружності – після Другої світової війни нова “Єлизаветинська епоха” була, як ковток свіжого повітря.

За роки свого правління від 1952-го до 2022 року королева Єлизавета II зустрічалася з величезною кількістю людей, президентів, голів урядів та інших важливих осіб. Багато речей королева робила вперше, наприклад, 25 грудня 1957 року вона стала першою британською монархинею, яка привітала підданих із Різдвом на телебаченні (раніше це завжди робили по радіо). 15 липня 1961 року Єлизавета II приймала у Букінгемському палаці першого космонавта Юрія Гагаріна. А 26 березня 1976 року вона першою серед голів держав скористалася електронною поштою, надіславши першого електронного листа. Саме Єлизавета II написала листа своєму синові принцу Чарльзу та його дружині принцесі Діані із закликом розлучитися, а за стриманість і відсутність будь-якої реакції на загибель колишньої невістки на адресу монархині посипалося найбільше критичних зауважень.

2012 року було затверджено закон, що змінює порядок престолонаслідування, згідно з яким чоловіки-спадкоємці втрачають пріоритет над жінками. Цього ж року відсвяткували діамантовий ювілей Єлизавети ІІ – 60 років на троні. Ще за три роки Єлизавета II стала правителем, що править найдовше у Британії за всю її історію.

У лютому 2017 року королева відсвяткувала Сапфіровий ювілей – 65 років правління, а 20 листопада цього ж року Єлизавета II та її чоловік принц Філіп стали першим королівським подружжям, яке відсвяткувало платинову річницю свого весілля – 70 років. Їхній королівський шлюб став найдовшим у світовій історії. Після смерті Філіпа 2021 року Єлизавета II стала першою британською монархинею від часів королеви Вікторії, яка вдовувала, посідаючи трон. У червні 2022 року королева масштабно відсвяткувала платиновий ювілей – 70 років правління.

Похорон королеви Єлизавети II

Державний похорон королеви Єлизавети II відбувся на 10-й день після її смерті. Її тіло перебувало у Вестмінстерському абатстві до моменту похорону, щоб люди могли прийти і попрощатися. Після прощальної служби в абатстві, куди було запрошено близько двох тисяч гостей, труна з тілом монархині була доправлена до Віндзорського замку, де Єлизавета II була похована в каплиці Святого Георгія поряд зі своїм батьком, матір’ю Єлизаветою і сестрою – принцесою Маргарет. Після цього до цієї ж каплиці було перепоховано тіло її чоловіка – принца Філіпа.

Читайте також: