Система органів дихання
Легені

Легені (pulmones) розміщуються в правій і лівій половинах грудної порожнини (мал. 167). Внизу легені прилягають до діафрагми, збоку та ззаду — до стінки гру­дної клітки, присередньо — до органів середостіння. Оскільки правий купол діаф­рагми розміщується вище, ніж лівий, то права легеня (pulmo dexter) коротша і товс­тіша за ліву. Ліва легеня (pulmo sinister) вужча і довша, бо частину лівої половини грудної порожнини займає серце, яке своєю верхівкою повернуте вліво. За формою легені порівнюють з конусом, верхівка якого спрямована догори. У кожній легені розрізняють основу (basis pulmonis), що лежить на діафрагмі, і заокруглену верхівку (apex pulmonis), яка направлена вверх до ділянки надключичної ямки і виступає на 3—4 см вище першого ребра. На верхівці легень є невелика підключична борозна (sulcus subclavius), яка утворилась від тиску підключичної артерії, що тут прохо­дить.

Мал. 167. Права та ліва легені

1 — права легеня; 2 — верхівка легені; 3 — гортань; 4 — трахея; 5 — ліва легеня; 6 — верхня частка лівої легені; 7 — головний бронх лівої легені; 8 — нижня частка лівої легені; 9 — нижній край; 10 — серцева вирізка лівої легені; 11 — присередній край правої легені; 12 — нижня част­ка правої легені; 13 — коса щілина; 14 — середня частка правої легені; 15 — горизонтальна щілина; 16 — верхня частка правої легені

Кожна легеня має три поверхні: діафрагмальну (facies diaphragmatica), поверну­ту вниз до діафрагми, реброву (facies costalis), яка обернена до ребер і випукла від­повідно до вигнутості ребер, та присередню (facies medialis). На присередній повер­хні розрізняють задню хребтову частину (pars vertebralis), що прилягає до хребтового стовпа, та передню частину — середостінну поверхню (facies mediastinalis), що прилягає до середостіння. На середостінній поверхні легень міс­тяться серцеве втиснення (impressio cardiaca), до якого прилягає перикард, і ворота легені (hilus pulmonis), через які в легеню входять бронх, легеневі артерія та нерви, а виходять легеневі вени та лімфатичні судини. Взаємовідношення цих утворів у воротах обох легень не однакове. У воротах лівої легені передньоверхнє положення займає легенева артерія, середнє — головний бронх, задньонижнє — легеневі вени (абревіатура зверху вниз — АБВ). У воротах правої легені передньоверхнє поло­ження займає бронх, середнє — артерія, задньонижнє — вени (абревіатура БАВ). Сукупність всіх цих утворів (судин, лімфатичних вузлів, нервів і бронхів) склада­ють корінь легені (radixpulmonis).

Поверхні легені відділені одна від одної краями: нижнім і переднім. Нижній край (margo inferior) відділяє реброву та присередню поверхні від діафрагмальної. Передній край (margo anterior) відділяє реброву поверхню від середостінної. У ни­жній половині переднього краю лівої легені є серцева вирізка (incisura cardiaca), нижче якої розміщується так званий язичок лівої легені (lingula pulmonis sinistri).

Кожна легеня глибокими борознами, які називають щілинами, ділиться на част­ки. Ліва легеня має одну косу щілину fissura obliqua), яка розділяє її на дві частки: верхню і нижню (lobus superior et lobus inferior). Права легеня має дві щілини: косу (fissura obliqua) і горизонтальну (fissura horizontalis), які розділяють її на три част­ки: верхню (lobus superior), середню (lobus medius) і нижню (lobus inferior). Коса щілина йде майже однаково на обох легенях. Вона починається на 6-7 см нижче верхівки легені, ззаду на присередній поверхні, приблизно на рівні остистого відро­стка ІІІ грудного хребця, йде по ребровій поверхні латерально вперед і вниз до ос­нови легені, звідси вона знову вертається на присередню поверхню, прямує по ній вверх і назад до воріт легені. Горизонтальна щілина дещо коротша і менш глибока, ніж коса. Вона починається на ребровій поверхні правої легені приблизно на сере­дині косої щілини, йде вперед майже горизонтально на рівні ІV ребра до передньо­го краю легені, переходить на її присередню поверхню і досягає воріт легені. Част­ки легень відділені одна від одної прошарком пухкої сполучної тканини. Повернуті одна до одної поверхні часток отримали назву міжчасткові поверхні (facies interlobares).

Частка (lobus) — це структурно-функціональна одиниця легені, яка венти­люється бронхом другого порядку, з власним частковим судинно-нервовим комплексом і має видимі зовнішні межі. Частки легень розділяються на сегменти.

Сегмент (segmentum) — це структурно-функціональна одиниця частки ле­гені, яка вентилюється бронхом третього порядку і кровопостачається однією артерією (вени проходять у міжсегментних проміжках і, як правило, є спільними для двох сусідніх сегментів). Сегменти відділені один від одного сполучнотканин­ними перегородками і мають форму неправильних конусів та пірамід, вершини яких обернені до воріт легені, а основи — до поверхні легені. У кожній легені є де­сять сегментів.

У верхній частці правої легені є три сегменти: верхівковий сегмент (segmentum apicale (S_І)) займає верхньоприсередню ділянку верхньої частки; задній сегмент (segmentum posterius (S_ІІ)) межує з верхівковим сегментом і знаходиться знизу та ззовні від нього; передній сегмент (segmentum anterius (S_ІІІ)) своєю основою обер­нений вперед, складає частину вентральної поверхні верхньої частки, розташовую­чись спереду і знизу від верхівкового сегмента.

У середній частці правої легені є два сегменти: бічний сегмент (segmentum laterale (S_ІV)) складає задньобічну частину середньої частки; присередній сегмент (segmentum mediale (S_V)) складає передньоприсередню частину середньої частки, формуючи середостінну та діафрагмальну її поверхні.

У нижній частці правої легені є п’ять сегментів: верхній сегмент (segmentum superius (S_VІ)) займає клиноподібну верхівку нижньої частки, що розміщена у її зад­ній ділянці; присередній основний сегмент (segmentum basale mediale (S_VІІ)) залягає у нижньоприсередній частині нижньої частки, утворюючи частково її дорзальну і присередню поверхні; передній основний сегмент (segmentum basale anterius (S_VІІІ)) складає передньобічну частину нижньої частки, формуючи частково її нижню і бі­чну поверхні; бічний основний сегмент (segmentum basale laterale (S_ІХ)) складає се- редньобічну частину нижньої частки, утворюючи частково її нижню і бічну повер­хні; задній основний сегмент (segmentum basale posterius (S_Х)) розміщений позаду всіх основних сегментів, складає задньоприсередню частину нижньої частки, утво­рюючи її задню і присередню поверхні.

У верхній частці лівої легені є п’ять сегментів: верхівково-задній сегмент (segmentum apicoposterius (S_І+ІІ)) складається з верхівкового та заднього сегментів, які займають верхньоприсередню ділянку верхньої частки, утворюючи частково задню і передню її поверхні; передній сегмент (segmentum anterius (S_ІІІ)) найбільший із сегмен­тів верхньої частки, займає частину ребрової і середостінної її поверхонь на рівнів І— ІV ребер; верхній язичковий сегмент (segmentum lingulare superius (S_ІV)) складає серед­ню частину верхньої частки, бере участь в утворенні всіх її поверхонь; нижній язичко­вий сегмент (segmentum lingulare inferius (S_V)) займає нижню частину верхньої частки.

У нижній частці лівої легені є п’ять сегментів, які симетричні сегментам ниж­ньої частки правої легені: верхній сегмент (segmentum superius (S_VІ)) займає клино­подібну верхівку частки, розташовуючись у прихребтовій її ділянці; присередній основний сегмент (segmentum basale mediale (S_VІІ)) займає серединне положення, бере участь в утворенні внутрішньої поверхні частки; передній основний сегмент (segmentum basale anterius (S_VІІІ)) займає передньобічну частину нижньої частки, утворюючи частково її нижню і бічну поверхні; бічний основний сегмент (segmentum basale laterale (S_ІХ)) займає середньобічну частину нижньої частки, бере участь в утворенні її нижньої і бічної поверхонь; задній основний сегмент (segmentum basale posterius (S_Х)) займає задньоприсередню частину нижньої частки, утворюючи її задню і присередню поверхні.

Сегменти легень складаються з часточок. Часточка (lobula) — морфологічна структурна одиниця сегмента легені, яка вентилюється бронхом 9—10-го по­рядку. В одному сегменті є близько 80 часточок. Часточки відділяються одна від одної міжчасточковими сполучнотканинними перегородками. За формою часточки нагадують неправильну піраміду, діаметр основи якої складає 0,5—1 см. У верхівку часточки входить часточковий бронх, який розгалужується на кінцеві бронхіоли.

Часточки складаються з ацинусів. В одній часточці нараховується 18—20 ацинусів. Ацинус (acinus) — це похідна однієї кінцевої бронхіоли, що включає в се­бе дві альвеолярні бронхіоли з відповідною їм системою альвеолярних ходів і мішечків з альвеолами (мал. 168 А, Б).

Альвеоли легень (alveoli pulmonis) нагадують собою неправильної форми міху­рці (діаметром близько 0,3 мм), що розділяються міжальвеолярними перегородка­ми. Кожна перегородка, як правило, є стінкою двох альвеол; у перегородці розмі­щена густа сітка кровоносних капілярів, еластичних та колагенових волокон і клітин сполучної тканини. У міжальвеолярних перегородках часто зустрічаються пори, за допомогою яких альвеоли сполучаються між собою. Альвеоли легень є кі­нцевими відділами дихальної частини легені, де відбуваються газообмін. Вони об­плетені густою сіткою капілярів, і кисень з повітря через тоненьку альвеоло-капілярну мембрану потрапляє в кров, а з крові в порожнину альвеоли надходить вуглекислий газ, який при акті видиху видаляється з легень. Крім газообміну, альвеоли забезпечують видільну (з крові видаляються леткі хімічні речовини) та тепло­обмінну функції легень. Кількість альвеол в обох легенях дорівнює приблизно 600— 700 млн, а площа дихальної поверхні всіх альвеол складає в середньому 100 м 2 .

Мал. 168. Схема будови ацинуса легені

(А — зліпок просвіту легеневого ацинуса людини; Б — схема розрізу ацинуса)

1 — кінцева бронхіола; 2 — альвеолярна бронхіола; 3 — альвеолярні ходи; 4 — альвеоли; 5 — альвеолярні мішечки.

Маса кожної легені, незважаючи на значний об’єм, дорівнює 0,5—0,6 кг (звідси і назва органа). Ємність легень у дорослої людини складає в середньому 4—5 літрів. Під впливом занять деякими видами спорту (плавання, гребля та ін.) вона може доходити до 7 літрів і більше. В спокійному стані при кожному дихальному русі людина вдихає і видихає близько 0,5 л (500 см 3 ) повітря. При великому напруженні кількість змінюва­ного повітря може досягати 3,5 л. Навіть легені, що спались, містять в собі повітря і тому не тонуть у воді. Легені мертвонароджених дітей повітря не мають і тому тонуть у воді — ця обставина враховується при судово-медичних розтинах.

Колір легень залежить від насичення легеневої тканини пиловими домішками із пові­тря, які не повністю видаляються через дихальні шляхи. У новонароджених легені мають блідо-рожевий колір, який з віком переходить у темно-сірий із синюватим відтінком.

Паренхіма легень складається із розгалужених повітроносних трубок (бронхи, їх гілки, бронхіоли, альвеоли), розгалужених кровоносних та лімфатичних судин і не­рвів. Всі ці утвори зв’язані між собою сполучною тканиною. Тканина легень в нор­мальному стані еластична і на розрізі дрібнопориста.

Кровопостачання легень і бронхів. Артеріальна кров для живлення легеневої тканини і стінок бронхів надходить у легені по бронхіальних гілках із грудної час­тини аорти. Кров від стінок бронхів по бронхіальних венах відтікає у притоки леге­невих вен, а також у непарну та напівнепарну вени. В зв’язку з функцією газообмі­ну легені отримують не тільки артеріальну, але й венозну кров, яка надходить у легені по правій та лівій легеневих артеріях. У легенях венозна кров в результаті газообміну віддає вуглекислий газ, збагачується киснем, тобто з венозної перетво­рюється в артеріальну. Артеріальна кров із легень по легеневих венах (правих і лі­вих) відтікає в ліве передсердя серця. Лімфа від легень тече по відвідних лімфатич­них судинах до бронхолегеневих і нижніх та верхніх трахейнобронхіальних лімфа­тичних вузлів. Деякі з лімфатичних судин, пройшовши через діафрагму, влива­ються в лімфатичні вузли черевної порожнини.

Іннервація легень здійснюється гілками легеневого сплетення, яке утворене гіл­ками блукаючого нерва і симпатичного стовбура.

Проекція легень на грудну клітку. Верхівка легень спереду піднімається на 3 см вище від краю першого ребра, а ззаду лежить на рівні шийки першого ребра че­рез те, що площина верхнього отвору грудної клітки не горизонтальна, а нахилена вниз. Передні краї легень, йдучи від їх верхівки вниз і присередньо, зближуються і сходяться між собою на рівні з’єднання ручки грудини з її тілом. Вони обмежову­ють верхній, вільний від легень, трикутник, в якому лежить вилочкова (загрудинна) залоза. Звідси передній край правої легені опускається вниз до хряща шостого реб­ра і, повертаючи латерально, переходить у нижній край. Спереду цей край, ідучи назад, перетинає шосте ребро, збоку — восьме, ззаду, на рівні нижнього кута лопа­тки — десяте і доходить до одинадцятого грудного хребця. Передній край лівої ле­гені опускається лише до четвертого ребра, де починається серцева вирізка. Її край іде спочатку горизонтально, потім повертає вниз, доходить спереду до шостого ре­бра, а далі йде приблизно так, як і край правої легені.

Вікові особливості легень. Маса обох легень новонародженого складає 39—70 г, об’єм — 67 см 3 . Верхівки легень у новонародженого не виступають над ключи­цями, а містяться на рівні перших ребер. Нижня межа легень у новонародженого розташовується на одне ребро вище, ніж у дорослої людини. В міру збільшення ві­ку дитини ця межа поступово опускається. У похилому віці (після 60 років) нижні границі легень, через опускання черевних внутрішніх органів і діафрагми, розташо­вуються на 1—2 см нижче, ніж у людей 30—40 років.

Бронхіальне дерево до моменту народження, в основному, сформоване. Най­більш інтенсивно воно росте на першому році життя і в період статевого дозріван­ня. У людей 40—45 років бронхіальне дерево має найбільші розміри. Вікова інво­люція бронхів починається після 50 років. Довжина і діаметр просвіту багатьох сегментних бронхів поступово зменшується, виникають випуклості на їхніх стінках та покрученість ходу.

Легеневі ацинуси у новонародженого мають невелику кількість дрібних легене­вих альвеол. Протягом першого року життя дитини і пізніше ацинус росте за раху­нок виникнення нових альвеолярних ходів і утворення нових легеневих альвеол. Формування легеневої паренхіми завершується до 15-25 років. У період від 25 до 40 років будова легеневого ацинуса практично не змінюється. Після 40 років почи­нається старіння легеневої тканини: згладжуються міжальвеолярні перегородки, ле­геневі альвеоли стають дрібними, альвеолярні ходи зливаються один з одним, роз­міри ацинусів збільшуються.

Биологическая библиотека – материалы для студентов, учителей, учеников и их родителей.

Наш сайт не претендует на авторство размещенных материалов. Мы только конвертируем в удобный формат материалы, которые находятся в открытом доступе и присланные нашими посетителями.

Если вы являетесь обладателем авторского права на любой размещенный у нас материал и намерены удалить его или получить ссылки на место коммерческого размещения материалов, обратитесь для согласования к администратору сайта.

Разрешается копировать материалы с обязательной гипертекстовой ссылкой на сайт, будьте благодарными мы затратили много усилий чтобы привести информацию в удобный вид.

© 2018-2024 Все права на дизайн сайта принадлежат С.Є.А.

Судини малого кола кровообігу.

Функція судин малого кола кровообігу (circulus sanguinis minor) полягає у забезпеченні обміну дихальних газів (кисню і вуглекислого газу) між альвеолярним повітрям і кров’ю легеневих капілярів. Система судин малого (легеневого) кола кровообігу складається з легеневого стовбура, що починається від правого шлуночка серця, правої і лівої легеневих артерій, які галузяться в паренхімі легень до гемокапілярів, парних правих і лівих легеневих вен, що виходять з легень і впадають у ліве передсердя. По легеневому стовбурі і легеневих артеріях венозна кров тече із серця в легені, а по легеневих венах артеріальна кров потрапляє з легень у ліве передсердя.

Легеневий стовбур і легеневі артерії

Легеневий стовбур (truncus pulmonalis) виходить з правого шлуночка серця, має довжину 4–6 см і діаметр 3–3,5 см, цілком розташований в осердній порожнині. Отвір і клапан легеневого стовбура проектують на передню стінку грудної порожнини над місцем прикріплення лівого ІІІ ребрового хряща до груднини. Праворуч і позаду від легеневого стовбура міститься висхідна частина аорти, а зліва до нього прилягає ліве вушко серця. Легеневий стовбур йде навскіс догори, ліворуч і назад попереду висхідної аорти. Під дугою аорти на рівні IV–V грудних хребців легеневий стовбур роздвоюється на праву і ліву легеневу артерії, кожна з яких заходить у ворота відповідної легені. Це місце називається роздвоєнням легеневого стовбура (bifurcatio trunci pulmonalis) і розташоване дещо нижче від роздвоєння трахеї. Між роздвоєнням легеневого стовбура (верхньої поверхні початкової ділянки лівої легеневої артерії) і нижньолівою ділянкою дуги аорти розташована коротка артеріальна зв’язка (lig. arteriosum), довжиною до 1 см і діаметром до 3 мм. Ця зв’язка утворюється після народження дитини, коли заростає артеріальна протока (ductus arteriosus), або протока Боталла, яка сполучає у плодів легеневий стовбур з дугою аорти.

Права легенева артерія (a. pulmonalis dextra) має довжину приблизно 4 см і діаметр 2–2,5 см, йде праворуч, лежить за висхідною частиною аорти і верхньою порожнистою веною. У ворота правої легені права легенева артерія заходить попереду і під правим головним бронхом, де відразу розгалужується на три крупні часткові стовбури: верхні часткові артерії, артерію середньої частки і артерії нижньої частки. Ці артерії, у свою чергу, галузяться по ходу бронхового дерева правої легені на сегментні і часточкові артерії, які в середині часточок галузяться до гемокапілярів, обплітаючи кожну альвеолу.

Верхні часткові артерії (aa. lobares superiores) галузяться у верхній частці правої легені на такі три сегментні артерії:

– верхівкова сегментна артерія (a. segmentalis apicalis), яка входить у верхівковий сегмент [C1 ];

– передня сегментна артерія (a. segmentalis anterior), яка входить у передній сегмент [C3]; вона має висхідну і низхідну гілки (rami ascendens et

– передня сегментна артерія (a. segmentalis anterior), яка входить у передній сегмент [C2]; вона

– задня сегментна артерія (a. segmentalis posterior), яка входить у задній сегмент [C5 ]; вона має висхідну і низхідну гілки (rami ascendens et descendens).

Артерія середньої частки (a. lobaris media) галузиться у середній частці правої легені на такі дві сегментні артерії:

– присередня сегментна артерія (a. segmentalis medialis), яка входить у присередній сегмент [C5 ];

– бічна сегментна артерія (a. segmentalis lateralis), яка входить у бічний сегмент [C4 ].

Артерії нижньої частки (aa. lobares inferiores) галузяться у нижній частці на такі п’ять сегментних артерій:

– верхня сегментна артерія (a. segmentalis superior), яка входить у верхній сегмент [C6 ];

– основна частина (pars basalis) розгалужується

в нижній частці на чотири сегментні артерії:

– передню основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis anterior), яка входить у передній сегмент [C8];

– бічну основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis lateralis), яка входить у бічний основний сегмент [C9 ];

– присередню основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis medialis), яка входить у присередній основний (серцевий) сегмент [C7] має висхідну і низхідну гілки (rami ascendens et descendens);

– задня сегментна артерія (a. segmentalis posterior), яка входить у задній сегмент [C ]; вона має висхідну і низхідну гілки (rami ascendens et descendens);

– язичкову артерію (a. lingularis), яка розгалужується на:

– нижню язичкову артерію (a. lingularis inferior),

що входить у нижній язичковий сегмент [C ];

– верхню язичкову артерію (a. lingularis superior), що входить у верхній язичковий сегмент [C ]. Артерії нижньої частки (aa. lobares inferiores) галузяться у нижній частці лівої легені на п’ять сегментних артерій:

– верхня сегментна артерія (a. segmentalis superior), яка входить у верхній сегмент [C ];

– основна частина (pars basalis) розгалужується в нижній частці на чотири сегментні артерії:

– передню основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis anterior), яка входить у передній основний сегмент [C];

– бічну основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis lateralis), яка входить у бічний основний сегмент [C ];

– присередню основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis medialis), яка входить у присередній основний (серцевий) сегмент [C ];

– задню основну сегментну артерію (a. Segmentalis basalis posterior), яка входить у задній основний сегмент [C ].

Ліва легенева артерія (a. pulmonalis sinistra) коротша і тонша за праву легеневу артерію і є ніби продовженням легеневого стовбура. Вона розташована поперечно справа наліво попереду низхідної аорти і лівого головного бронха, перехрещуючи його, а у воротах лівої легені розташовується над ним. У ділянці кореня лівої легені, відповідно до її двох часток, ліва легенева артерія розгалужується на два крупні стовбури: артерії верхньої частки і артерії нижньої частки. Ці артерії у свою чергу галузяться по ходу бронхового дерева лівої легені на сегментні і часточкові артерії, які всередині часточок галузяться до гемокапілярів, обплітаючи кожну альвеолу.

Артерії верхньої частки (aa. lobares superiores) галузяться у верхній частці лівої легені на п’ять сегментних артерій:

– верхівкова сегментна артерія (a. segmentalis apicalis), яка входить у верхівковий сегмент [C ];

– задню основну сегментну артерію (a. segmentalis basalis posterior), яка входить у задній основний сегмент [C ].

У паренхімі легень під нутрощевою плеврою і в ділянці дихальних (альвеолярних) бронхіол дрібні гілочки легеневої артерії і бронхові гілочки грудної частини аорти утворюють міжсистемні анастомози. Це єдине місце у судинній системі, де можливий рух крові найкоротшим шляхом з великого кола кровообігу безпосередньо в мале коло.

У немовлят діаметр легеневого стовбура і легеневих артерій більший за діаметр аорти. У дітей упродовж першого року життя у легені надходить відносно більше крові за рахунок міжсистемних анастомозів, тому легеневі артерії та їхні гілки швидко ростуть.

Легеневі вени

Збагачена киснем у капілярах артеріальна кров збирається у венули, які зливаються в крупніші вени – часточкові, сегментні і часткові. Ці судини проходять уздовж розгалужень бронхового дерева у напрямку воріт легені, формуючи по дві легеневі вени (vv. pulmonales) у кожній легені. Інколи з легені може виходити по 3–5 легеневих вен. Вони несуть артеріальну кров з легень у ліве передсердя.

Із нижньопередньої ділянки воріт правої легені виходять верхня права легенева вена (v. pulmonalis dextra superior) і нижня права легенева вена (v. pulmonalis dextra inferior). Причому верхня права легенева вена більша за діаметром за нижню вену, бо по ній відтікає кров від верхньої і середньої часток правої легені. Над обома венами у ворота легені проходить права легенева артерія, а позаду і зверху неї – правий головний бронх.

Із нижньопередньої ділянки воріт лівої легені виходить верхня ліва легенева вена (v. pulmonalis sinistra superior) і нижня ліва легенева вена (v. pulmonalis sinistra inferior), що більша за діаметром за верхню вену. Над обома венами у ворота легені проходять дещо позаду від них лівий головний бронх, а над ним – ліва легенева артерія. Праві легеневі вени проходять майже горизонтально ліворуч, позаду верхньої порожнистої вени, правого передсердя і висхідної частини аорти. Ліві легеневі вени коротші за праві, проходять майже горизонтально праворуч, попереду низхідної частини аорти. Праві і ліві легеневі вени пронизують осердя (перикард) і впадають окремо у ліве передсердя в ділянці його верхньонижньої стінки. Кінцеві відділи легеневих вен вкриті епікардом (нутрощевою пластинкою серозного осердя). Легеневі вени не містять клапанів.

Верхня права легенева вена (v. pulmonalis superior dextra) формується внаслідок злиття чотирьох вен і збирає кров від верхньої і середньої часток правої легені, відповідно від п’ятьох сегментів.

Від трьох сегментів [C] верхньої частки правої легені кров відтікає по трьох притоках:

– верхівковій вені, або верхівковій гілці (v. apicalis; r. apicalis), яка формується внаслідок злиття внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

– передньої вени, або передньої гілки (v. anterior; r. anterior), яка формується внаслідок злиття внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

задньої вени, або задньої гілки (v. posterior; r. posterior), яка формується внаслідок злиття підчасткової частини (pars infralobaris) і внутрішньо часткової (між сегментарної частини) частини – pars intralobaris (intersegmentalis).

Від двох сегментів середньої частини правої легені кров відтікає по вені середньої частки, або гілці середньої частки (v. Lobi medii; r. Lobi medii),яка формується вначлідок злиття бічної частини (pars lateralis) і при середньої частини (pars medialis).

Нижня права легенева вена (v. Pulmonalis dextra inferior) збирає кров від п’яти сегментів нижньої частки правої легені, формуючись відповідно здвох крупних вен:

– верхньої вени, або верхньої гілки (v. superior; r. superior), яка збирає кров від верхнього сегмента і формується внаслідок злиття внутрішньосегментної частини (pars intersegmentalis);

– загальної основної вени (v. basalis communis), що збирає кров від усіх основних сегментів [C] нижньої частки і формується при злитті двох основних вен:

– верхньої основної вени (v. basalis superior), в яку впадає передня основна вена, або передня основна гілка (v. basalis anterior; r. basalis anterior), що у свою чергу утворюється при злитті внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

– нижньої основної вени (v. basalis inferior).

Загальна основна вена, з’єднуючись з верхньою веною, формує нижню праву легеневу вену.

Верхня ліва легенева вена (v. pulmonalis sinistra superior) збирає кров від п’яти сегментів [C] верхньої частки лівої легені, формуючись із трьох крупних вен:

– верхівковозадньої вени, або верхівковозадньої гілки (v. apicoposterior; r. apicoposterior), яка формується внаслідок злиття внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

– передньої вени, або передньої гілки (v. anterior; r. Anterior), яка формується при злитті внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

язичкової вени, або язичкової гілки (v. lingularis;

1. r. lingularis), яка формується при злитті верхньої частини (pars superior) і нижньої частини (pars inferior);

Нижня ліва легенева вена (v. pulmonalis sinistra inferior) збирає кров від п’яти сегментів [C] ниж-ньої частки лівої легені, вона більша за діаметром за верхню ліву легеневу вену і формується з двох круп-них вен:

– верхньої вени, або верхньої гілки (v. superior;r. superior), яка збирає кров з верхнього сегмента [C] і формується при злитті внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis)

– загальна основна вена (v. basalis communis), що збирає кров від усіх основних сегментів [C ] нижньої частки і формується при злитті двох основних вен:

– верхньої основної вени (v. basalis superior), в яку впадає передня основна вена, або передня основна гілка (v. basalis anterior; r. basalis anterior), що у свою чергу утворюється при злитті внутрішньосегментної частини (pars intrasegmentalis) і міжсегментної частини (pars intersegmentalis);

– нижньої основної вени (v. basalis inferior).

Загальна основна вена з’єднується з верхньою веною і формує нижню ліву легеневу вену.

Кожна частка легень має свої ворота круглої чи овальної форми, через які входять відповідні часткові артерії і бронхи, а виходять часткові вени. Ворота кожної частки формують ворота легені.

У правій легені крізь ворота верхньої частки проходять по 2–3 артеріальні і венозні судини і один бронх. У ворота середньої частки правої легені входять дві артерії і один бронх, а виходять дві вени. Крізь ворота нижньої частки переважно проходять по дві артерії і вени та два бронхи.

У лівій легені через ворота верхньої частки проходять 3–4 гілки легеневої артерії, 2–3 гілки легеневих вен і переважно два бронхи. Крізь ворота нижньої частки переважно проходять три артерії, 2–3 вени і два бронхи.