Зміст:
Ядерна зима та голод. Що відбудеться, якщо Росія та США розпочнуть повномасштабну війну – дослідження
Будь-яка ескалація стосунків між США та Росією, що призведе до ядерної війни, найімовірніше, закінчиться ядерною зимою.Про це йдеться у новому дослідженні, опублікованому у Journal of Geophysical Research: Atmospheres.
Учені наголошують, що, якщо б обидві країни натиснули на “кнопку” запуску ядерних ракет, то було б вивільнено близько 150 мегатонн сажі, і це мало б катастрофічні наслідки для клімату.
Симуляція ядерної війни
Щоб з’ясувати, до яких наслідків призведе ядерна війна, американські дослідники створили симуляцію ситуації, у якій дві країни “скинули б велику кількість ядерних бомб”, які б здетонували в урбаністичних районах.
Для того, щоб її побудувати, учені використали дані, основані на різноманітних лісових пожежах, виверженнях вулканів та попередніх запусканнях ядерних бомб. І результати, які вони отримали у наслідку, є “спустошувальними”.
Дослідники наголошують, що, якби обидві наддержави використали увесь свій ядерний арсенал, вивільнилося б близько 150 мегатонн викидів, що “вкрили б усю планету, блокуючи Сонце”. Сажа поширилася б спершу Північною півкулею – на це пішло б близько тижня. А вже за два тижні охопила б і Південну.
Через брак Сонця глобальна температура своєю чергою опустилася б до приблизно 9 градусів за Цельсієм. Такі зміни призвели б до втрат сільськогосподарських культур, змін у інтенсивності вітру та зникнення сезону дощів – вчені зазначають, що унаслідок ядерної зими глобальна кількість опадів скоротилася б на 30% вже протягом перших кількох місяців, що теоретично може призвести до голоду.
На те, щоб хмари сажі стали менш щільними, ймовірно, пішло б не менше 10 років. А отримувати хоча б 40% від нормального рівня сонячного світла планета стала б лише три роки потому.
Також читайте
У зоні ядерного вибуху
Висновки авторів нового дослідження значною мірою збігаються з результатами ще однієї подібної симуляції, створеної NASA 2007 року. Учені зазначають, що для запобігання моторошного сценарію лідери країн мають повністю розуміти наслідки своїх можливих дій. Проте остаточне вирішення проблеми лише одне.
“Необхідно вдатися до зменшення усіх ядерних арсеналів, та, зрештою, знезброїти усі країни, що мають ядерну зброю”, – йдеться у праці.
Світ на порозі катастрофи
Людство кілька разів серйозно стикалося з загрозою ядерної війни. Одним з найвідоміших прикладів є Карибська криза. 1962 року американські літаки-розвідники знайшли на Кубі ракетні установки з ядерними боєголовками. Це спричинило справжню паніку – 22 жовтня 1962 року президент Кеннеді заявив про початок військово-морської блокади острова.
180 військових кораблів вийшли у Карибське море, щоб закрити радянським кораблям дорогу до Куби. Кубинський лідер Фідель Кастро заявив Микиті Хрущову, що збройне зіткнення зі США є невідворотним. Світ всерйоз замислився про можливість ядерної війни.
Проте зрештою обидві наддержави пішли на компроміс – Хрущов погодився прибрати радянські ракети, якщо США припинять втручатися у внутрішні справи Куби.
Проте у 1970-х роках ситуація знову стала надзвичайно напруженою. У США та СРСР з’явилися нові системи наведення ракет, що суттєво збільшили ймовірність їхнього потрапляння у ціль. Це дало старт появі концепції “обезголовлювального” ядерного удару, що міг би миттєво знищити керівництво країни-опонента.
Невдовзі після цього США вдалися до модифікації розміщених у Західній Європи ракет, що викликало занепокоєння у СРСР. Останній вирішив розмістити на західних кордонах ракети середньої дальності “Піонер”.
На початку 1980-х років до влади прийшов президент Рональд Рейган. Його позиція – придушення прокомуністичних режимів в Латинській Америці та антирадянська риторика (1983 року очільник США навіть назвав СРСР “Імперією Зла”) ще більше загострили побоювання щодо можливого ядерного протистояння.
Проте зрештою його вдалося уникнути. Під час свого другого президентського терміну Рейган пом’якшив антирадянську риторику. 1987 він разом з Михайлом Горбачовим підписав ДРСМД.
Реалістичність загрози
Наразі ситуація з реляцією її кількості є досить напруженою. У лютому цього року США заявили, що призупиняють участь у договорі з Росією про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД).
Підставою для цього стало те, що від 2014 року США заявляли про порушення Росією своїх зобов’язань угоди. Американці говорили про наявність у Росії низки крилатих ракет, оснащених ядерними боєголовками, що мають радіус дії більший, ніж дозволено договором. 2 серпня 2019 року ДРСМД офіційно припинив дію.
Також читайте
“Оце так феєрверк”. У Росії під час навчань вибухнула ракета
Невдовзі після цього, 8 серпня на території полігону в Архангельській області Росії прогримів вибух, в результаті якого загинули щонайменше сім осіб, а у регіоні помітили підвищений радіоактивний фон. У “Росатомі” повідомили, що вибухнула реактивна рухова установка, і згодом визнали, що трагедія сталася під час випробування нового “спецвиробу”.
Версії того, що сталося різняться. Втім, президент США Дональд Трамп, низка експертів, а також представники провідних західних ЗМІ дотримуються думки, що трагедія пов’язана з “Буревісником” – новою ракетою з ядерним реактором.
Це справді зброя Судного дня. Це не щось, що може бути застосовано деінде, крім повномасштабної ядерної війни
Пресслужба Росгідромету за результатами дослідження стану радіаційного фону в Северодвінську в день вибуху повідомила, що доза гамма-випромінювання була перевищена у 4-16 разів. В Організації договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ОДВЗЯИ) опублікували анімовану мапу з вірогідним розльотом радіонуклідів – вона, зокрема, зачепила територію України.
У Росії офіційно не підтвердили спекуляції щодо того, що випадок в Архангельську був пов’язаний з ракетою з ядерним реактором. Проте Дмитро Пєсков наголосив, що трагедія не стане на заваді “покращенню військових здібностей США”.
Військові експерти своєю чергою зазначили, що вибух ракети на території полігону в Архангельській області РФ може означати створення Росією “зброї Судного дня”, яка може бути використана в ядерній війні, повідомляє CNN.
Також читайте
Росія повторює помилки Чорнобиля. Що світові ЗМІ пишуть про вибух ракети в Архангельскій області
“Це справді зброя Судного дня, — прокоментував Марк Галеотті, співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень. — Це не щось, що може бути застосовано деінде, крім повномасштабної ядерної війни”.
Невдовзі після закінчення дії ДРСМД, 18 серпня, США провели власні випробування крилатої ракети, дальність якої перевищувала 500 кілометрів – відповідно до договору, такі ракети раніше були заборонені.
Наразі ядерний арсенал світу є досить значним. Так, за даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), на початку 2019 року сумарна кількість ядерних боєголовок у різних країн становила 13 865 одиниць. Найбільше небезпечної зброїть мають США та Росія – 6185 та 6500 боєголовок відповідно. Це близько 90% усієї ядерної зброї світу.
Кінець світу скільки триватиме ядерна зима – російська газета
Ядерна зброя має три фактори глобального ураження – безпосередній удар по всій площі Землі, радіоактивне зараження всієї Землі і ядерна зима.
Для майже повного знищення людей на суші буде потрібно не менше 100 000 боєголовок мегатонного класу. Для гарантованого знищення потрібно набагато більше зарядів, оскільки навіть в 500 метрах під епіцентром вибуху в Хіросімі були вижило. Крім того, залишаться кораблі, літаки, підземні сховища і випадково вцілілі. На піку холодної війни провідні держави мали приблизно 100 000 боєголовок, а накопичені запаси плутонію дозволяють зробити зараз до мільйона зарядів. Разом з тим жоден сценарій ядерної війни не передбачає рівномірного удару по всій площі планети – навіть якщо виникне мета всепланетного самогубства, знайдуться способи простіше. Однак ядерна війна створює два слідства – ядерну зиму і радіоактивне зараження.
ядерна зима
Жоден з наукових прогнозів ядерної зими не передбачає вимирання людства і, тим більше, усього життя на Землі. Наприклад, Фінляндія має приблизно десятирічний запас їжі плюс паливо у вигляді лісів, печі та навички вживання при зимових температурах. Тому, щоб дійсно вбити всіх людей, ядерна зима повинна тривати більше ста років з антарктичними температурами. Можливі такі варіанти ядерної зими:
Повний радіоактивне зараження
Наступний сценарій – глобальне радіоактивне зараження. Найбільш відомий сценарій такого зараження – це застосування кобальтових бомб, тобто бомб з підвищеним виходом радіоактивних речовин. Якщо розпорошити 1 грам кобальту на 1 кв. км, це не погубить всіх людей, хоча і потребують евакуації – забруднення буде тривалим, і його важко пересидіти в бункері. Проте, навіть таке зараження потребують 500 тонн кобальту на всю планету. Готове пристрій, за різними оцінками, може важити до 110 000 тон, коштувати – до 20 млрд доларів. Отже, створення атомної бомби судного дня технічно реально для великого держави, що володіє ядерною програмою, і зажадає декількох років роботи.
Не менш небезпечний сумно знаменитий ізотоп полоній-210. Він є набагато більш потужним джерелом, ніж кобальт, так як має менший період напіврозпаду (в 15 раз приблизно). І він має здатність накопичуватися в організмі, вражаючи зсередини, що підвищує його ефективність ще приблизно в 10 разів. Повний смертельне зараження земної поверхні потребують тільки 100 тонн цієї небезпечної речовини. Однак невідомо, скільки водневих бомб потрібно підірвати, щоб напрацювати таку кількість полонію-210. Крім того, короткоживучий ізотоп можна пересидіти в бункері. Теоретично можливе створення автономних бункерів з терміном самозабезпечення в десятки років. Гарантоване вимирання можна отримати, змішавши довгоживучі і короткоживучі ізотопи. Короткоживучі знищать більшу частину біосфери, а довгоживучі зроблять землю непридатною для життя тих, хто пересидить зараження в бункері.
Машина судного дня
- може бути запущений в строго певний момент
- веде до глобальної катастрофи з імовірністю, близькою до 100 відсотків
- невразливий до спроб запобігти застосуванню або до несанкціонованого застосування
- повинна бути можливість демонстрації процесу (шантаж).
Вірогідність створення Машини судного дня підвищується разом із здешевленням і спрощенням виробництва ядерної зброї. Будь-які відкриття в області холодного ядерного синтезу, керованого ядерного синтезу на токамаках, доставки гелію-3 з космосу, здешевлення виробництва при використанні напрацювань нанотехнологій працюють на такий сценарій.
- вибух водневої бомби (в супервулканом, кам’яновугільному пласті, в ядерному реакторі). Ядерну зиму можна влаштувати, підірвавши водневі бомби в кам’яновугільних шахтах. Це дасть незмірно більший викид сажі, ніж атака на міста. Якщо встановити водневі бомби з таймером на різні терміни, ядерна зима триватиме необмежено довго. Теоретично, таким чином можна довести Землю до стійкого стану “білого холодного кульки”, що відображає весь сонячне світло, з повним вимерзанням океанів, яке стане самопідтримуваним станом.
- створення водневої надбомби стаціонарного типу.
- вибух кобальтових зарядів.
- проплавление кори Землі за допомогою рідкого ядерного реактора за типом краплі.
За книгою Олексія Турчина “Структура глобальної катастрофи”.
Петро Топичканов, старший науковий співробітник Центру міжнародної безпеки ІСЕМВ РАН:
– Імовірність того, що в доступному для огляду майбутньому будь-яка країна застосує ядерну зброю (ЯО), невисока. Серед держав, що володіють їм, зараз конфліктують тільки Індія і Пакистан. Але вони не розглядають ядерну зброю в якості реального інструменту вирішення протиріч, і, наскільки відомо, ядерні боєприпаси зберігаються у них в розібраному вигляді.
Якщо говорити про загрозу з боку Ізраїлю, то, по-перше, ми нічого не знаємо про статус його ядерної зброї. По-друге, потрібно розуміти, що Ізраїль не може завдати ядерного удару у відповідь на атаку з використанням звичайних озброєнь. Інакше він втратить легітимність в очах світової спільноти. Єдиною загрозою, у відповідь на яку Ізраїль може застосувати ЯО, здатна стати ймовірна ядерна загроза з боку Ірану. Але західні держави навряд чи допустять появи ЯО в цій країні. Для цього вони вже не раз застосовували силу. Наприклад, були вбиті іранські вчені, що брали участь в ракетних і ядерних програмах. Також можна згадати атаку на ядерні об’єкти ісламської республіки за допомогою комп’ютерних вірусів Stuxnet. Очевидно, що якщо Іран впритул підійде до створення ЯО, проти нього буде вжито і більш жорсткі заходи.
Говорячи про ймовірність ядерного удару, не можна обійти проблему поширення ядерних технологій, які стають все більш доступними. Якщо раніше ЯО було зброєю сильних країн, то зараз воно розглядається як зброя бідних країн. Існують можливості для нелегального обміну технологіями і матеріалами. Згадаймо недавню історію з “чорним ринком” ядерних технологій, названим на честь пакистанського вченого Абдул Кадір Хана. Ми, наприклад, не контролюємо контакти, які відбуваються між Пакистаном і Саудівською Аравією. Цілком може бути, що Саудівська Аравія, яка фінансово допомогла Пакистану в його ядерній програмі, захоче отримати ЯО. Такі контакти можуть існувати між різними країнами, і багато хто з них, можливо, зацікавлені в отриманні ЯО.
Крім того, існує загроза ядерного тероризму. Терористичні організації можуть створити і застосувати примітивне ядерний пристрій – “брудну бомбу”. Це пристрій не зруйнує місто, але забезпечить радіоактивне забруднення. Така загроза існує практично в будь-якій країні – в США, Росії, країнах ЄС, Японії, Південної Кореї, Сінгапурі і т.д. Відповідно, перед багатьма країнами постала проблема забезпечення ефективного прикордонного контролю. До речі кажучи, Росія досягла істотного прогресу в цій області.
Не можна скидати з рахунків і загрозу проведення диверсій або виникнення аварій на ядерних об’єктах. Так, пару років тому відбулося терористичного напад на Баксанскую ГЕС в Кабардино-Балкарії. Наслідки диверсії на АЕС можуть бути порівняні з вибухом “брудної бомби”. До того ж зараз атомна енергетика розвивається в цілому ряді країн, де умови для забезпечення безпеки залишають бажати кращого. Якщо навіть в Японії з її високою культурою безпеки експлуатації ядерних станцій сталася аварія. що говорити про країни, які взагалі не мають досвіду поводження з АЕС.