Розглянемо алгоритм, за яким десяткові числа записуються римськими цифрами, він складається з трьох етапів. Етап 1. Число в римській системі числення записується зліва направо максимально можливими цифрами. Всього для запису використовується 7 римських цифр, вони прописані вище.
Римська система числення, або Римські цифри — непозиційна система числення, що використовувалися стародавніми римлянами. Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів I = 1, X = 10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500.
Історія римських цифр. Римська нумерація виникла, як випливає з назви, в Стародавньому Римі. Існує сім основних символів: I, V, X, L, C, D і M. Вперше ці символи почали використовувати між 900 і 800 роками до н.
Найбільше поєднуються 3 однакові римські цифри (XXX = 30, III = 3).
А десять – це вже число, для позначення якого на письмі використовують дві цифри – один і нуль. Отже число – це кількість, а цифра – знак для позначення кількості. Наприклад, за допомогою тих самих цифр можемо записати різні числа: 37, 73. Щоб записати на письмі число 705, треба використати три цифри – 7, 0 і 5.
Столі́ття, сторі́ччя, вік — проміжок часу, що дорівнює ста рокам. Згідно з сучасним літочисленням (від «Різдва Христового»), століття починається «першим» роком, а закінчується кратним сотні. Наприклад, двадцяте сторіччя почалося 1 січня 1901 року, а закінчилося 31 грудня 2000 року.
Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів I = 1, X = 10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500. Натуральні числа записуються за …