Список фараонів

стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Список фараонів?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Спи́сок фарао́нів — список правителів Стародавнього Єгипту, які традиційно звалися « фараонами ». На початку переліку фігурують відомі сьогоднішнім єгиптологам правителі додинастичного періоду — кінець IV тисячоліття до н. е. Закінчується перелік з початком елліністичного періоду, коли країну завоював Александр Македонський у 332 році до н. е. Також є вступний підрозділ списку, присвячений міфічним правителям-богам, які, згідно з віруваннями давніх єгиптян, з самого початку панували над країною.

Титул «фараон» використовується для тих правителів Стародавнього Єгипту, які правили після об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту Нармером протягом раннього династичного періоду, приблизно в 3100 році до нашої ери. Проте цей титул не використовувався для звертання до царів Єгипту аж до їхних сучасникив 18-ї династії Нового царства, бл.1400 рік до нашої ери.

Проблема написання імен. У списку імена фараонів подано за джерелами, автори яких передають їх найбільш традиційні форми, що з’явилося в результаті довільного, так званого, «шкільного» прочитання. Оригінальне написання імені фараона буває багатоваріантним і часто транскрибуються лише в теорії, яка з часом розвивається та оновлюється. Фонетика єгипетської мови вивчена погано, що також може призводити до кількох варіантів нарощування голосних звуків у багатьох іменах. У списку не вказано розбивки імен фараонів згідно з титулатурою: «Горове ім’я», «Ім’я Небті», «Золоте ім’я», «Тронне ім’я» і «Особисте ім’я» (див титулатуру кожного фараона в окремій статті про нього).

Проблема хронології. Численні дати, наведені в цьому списку, — приблизні, причому що давніше правив фараон, то, як правило, менша точність вказаної дати. Дослідники-єгиптологи по-різному оцінюють час правління різних фараонів і межі історичних періодів. У цьому переліку в основному використовуються три роботи з хронології: «Хронологія давнього світу» Еліаса Бікермана [2] , «Хронологія фараонів Єгипту» німецького єгиптолога Юрґена фон Бекерата [de] [3] та «Хронологія Стародавнього Єгипту» — найсучасніша узагальнена наукова праця з хронології Єгипту під редакцією Е. Горнунґа, Р. Краусса і Д. Ворбертона (близько двадцяти авторів у виданні 2006 року) [4] .

Сучасна система хронології недосконала, у ній трапляються розбіжності на більш ніж 150 років, але поступово рівень неточності та помилок знижується. Найбільш ранньою з абсолютно точних дат можна вважати 674 р. до н. е. — дату вторгнення ассирійців у Єгипет, зафіксовану в багатьох класичних джерелах. Сьогодні дослідники Єгипту застосовують відносні способи датування, як-от послідовний чи серійний, орієнтуючись на археологічні артефакти: їх розташування в шарах розкопок, стиль і матеріал виготовлення. Можна застосовувати спосіб текстуальних посилань, а також науково-технічні методи датування: радіовуглецевий, термолюмінесцентний та дендрохронологічний.

Списки фараонів далекого минулого. Жителі Давнього Єгипту користувалися системою датування, в якій конкретні дати прив’язано до важливих подій та років правління того чи іншого фараона — так званих царствених років, а з приходом кожного нового фараона починали відлік з нуля. Нині невідомо, чи завжди давньоєгипетські писарі використовували у своїх записах календар з 365 днів (вони могли також брати за основу літочислення трохи довший сонячний рік). Ми не знаємо, як вони на практиці документували співправління, коли фараони і їхні спадкоємці впродовж короткого періоду правили спільно (неясно, як писарі розглядали періоди такого співправління з погляду хронології, та й чи взагалі розглядали). Крім того, згадувані дати астрономічних подій, які можуть здатися незаперечними, завжди залежать від місця, з якого велися спостереження, а таке місце майже завжди невідоме або спірне. Таким чином складалися довгі переліки правителів, нині відомі як «Царські списки», в яких фактично кожну дату можна поставити під сумнів. Проблема та завдання єгиптологів полягає в тому, щоб упровадити ці розрізнені списки в сучасну хронологічну систему задля створення цілісної картини подій історії Стародавнього Єгипту. Найвідоміші сьогоднішній науці «Царські списки»:

1. «Відбитки печаток лігва» (перша династія); знайдено на циліндровій печатці в гробниці Дена. У ньому перелічені всі царі першої династії від Нармера до Дена за їхніми іменами Гора. [5]
2. «Палермський камінь» (п’ята династія); близько XXV ст. до н. е. вирізаний на олівін-базальтовій плиті. Розбитий на шматки і тому сьогодні неповний. (Палермо, музей «Antonio Salinas»).
3. «Письмова дошка Гіза» (шоста династія); намальовані червоною, зеленою та чорними чорнилами на гіпсі та кедровій деревині. Дуже вибірково.
4. «Камінь із Південної Саккари» (шоста династія); висічений на чорній базальтовій плиті. Дуже вибірково.
5. «Карнакський царський список» (вісімнадцята династія); висічені на вапняку, храм Іпет-Ісут, Карнак, близько XV ст. до н. е. (Париж, Лувр).
6. «Абідоський список» храм Сеті I (дев’ятнадцята династія); висічені на вапняку. Дуже докладно, але без деяких царів з Першого перехідного періоду і всіх царів з Другого перехідного періоду Єгипту. Абідос, близько XIII ст. до н. е. (АРЄ, пам’ятки біля селища Ель-Араба-ель-Мадфуна).
7. «Абідоський список» храм Рамзеса II (дев’ятнадцята династія); висічені на вапняку. Абідос, близько XIII ст. до н. е. (Лондон, Британський музей).
8. «Список царів Рамессеума» (дев’ятнадцята династія); висічені на вапняку. Містить більшість фараонів Нового царства до Рамзеса II.
9. «Саккарський список — 1» (дев’ятнадцята династія) — напівзатертий перелік фараонів VI династії на кришці базальтовогосаркофага Анхесенпепі I – дружини фараона Пепі I, близько XXIV-XXIII ст. до н. е.
10. «Саккарський список — 2» (дев’ятнадцята династія); гробниця будівничого Тунарі, Саккара, близько XIII ст. до н. е. (Каїр, Каїрський музей).
11. «Туринський царський папірус» (дев’ятнадцята династія); написаний червоним і чорним чорнилом на папірусі. Ймовірно, найповніший список королів в історії, на сьогодні пошкоджений, близько XII ст. до н. е. (Турин, Єгипетський музей у Турині).
12. «Список царів Медінета Хабу» (двадцята династія); висічений на вапняку і дуже схожий на Рамессеумський список царів.
13. Короткий перелік фараонів у Геродота в його «Історії», Книга II — «Евтерпа», V ст. до н. е.
14. «Історія Єгипту» Манефона, III ст. до н. е.; не збереглася, відомий за цитуванням деяких античних та ранньосередньовічних авторів: Йосип Флавій (I століття), Секст Юлій Африкан (III століття), Євсевій Кесарійський (III/IV століття), Іоанн Малала («Хронограф», VI століття), Георгій Синкелл (VIII/IX століття).

Божественна династія

Феномен правління жінок-фараонів Хатшепсут та Таусерт: легітимація влади

Вступ. Розглянуто феномен правління жінок-фараонів у Стародавньому Єгипті із зосередженням на царюванні Хатшепсут і Таусерт, доба Нового царства. Дослідження заглиблюється в історичний контекст, культурне значення та особливості легітимації влади під час їх правління. Аналізуючи першоджерела, включаючи написи, статуї та археологічні пам’ятки, це дослідження має на меті висвітлити унікальні обставини, які дали змогу цим жінкам зійти на престол у суспільстві, де традиційно домінували чоловіки. Прихід до влади цариці Хатшепсут, XVIII династія, суперечив загальноприйнятим очікуванням, що вимагало використання різних додаткових інструментів для легітимації влади: прийняття чоловічих образів, підкреслення божественного походження, широка програма будівництва, військово-торговельні експедиції тощо. Згодом подібне зробить цариця Таусерт, XIX династія, що правила у період політичних потрясінь і занепаду царської влади. Царювання Таусерт є контрастним прикладом, який характеризується акцентом уваги на її зв’язку зі своїм померлим чоловіком, Сеті II, як засобом підтримки легітимності. Також досліджено складність правління Таусерт, зокрема її спроби консолідувати владу, подолати вплив могутнього фіванського жрецтва та виклики, з якими вона стикнулася як жінка-правитель у часи невизначеності.

Методи. У роботі з джерелами було використано методи текстологічного та критичного аналізу, здійснено також переклад єгипетських ієрогліфічних текстів українською мовою. Завдяки порівняльному аналізу правління Хатшепсут і Таусерт ми можемо зрозуміти ширшу соціально-політичну динаміку Стародавнього Єгипту, зміну структур влади, релігійної політики та ставлення суспільства до гендерних ролей.

Висновки. Результатом дослідження є створення нових гіпотез щодо трактування феномену правління жінок-фараонів у Стародавньому Єгипті. Це дозволяє всебічно розглянути та зрозуміти важливий аспект легітимації влади під час кризових періодів політичної історії Стародавнього Єгипту.

Біографія автора

Наталія Бондаренко, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Посилання

Список використаних джерел:

Allen J. P. (2005). Hatshepsut: From Queen to Pharaoh. The Metropolitan Museum of Art New York. Yale University Press.

Breasted H. (1906). Ancient Records of Egypt, vol. II. Chicago.

Chevrier H. (1934). Rapport sur les travaux de Karnak (1933-1934). ASAE. 34.

Clayton P. A. (1994). Chronicle of the Pharaohs. London: Thames & Hudson.

Cooney K. (2014). The Woman who Would be King. New York, Crown Publishing.

Cooney, K. (2018). When Woman Ruled the World: Six Queens of Egypt. Washington, D.C.: National Geographic.

David R. (2003). A Biographical Dictionary of Ancient Egypt. London, Routledge.

Dodson A., Hilton D. (2004). The Complete Royal Families of Ancient Egypt. London: Thames & Hudson.

Gabolde L. (2005). Monuments Décorés en Bas Relief aux Noms de Thoutmosis II et Hatchepsout à Karnak. Mémoires de l’Institut Français d’Archéologie Orientale. Cairo: Institut Français d’Archéologie Orientale.

Graves-Brown C. (2010). Dancing for Hathor Women in Ancient Egypt. New York: Continuum.

Redford B. D. (1967) History and Chronology of the Eighteenth Dynasty of Egypt: Seven Studies. Toronto University Press.

Reeves C. N. (1990). Valley of the Kings. London: Kegan Paul.

Robins G. (1999). The Names of Hatshepsut as King. The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 85.

Robins G. (1993). Women in Ancient Egypt. Cambridge, MA: Harvard University Press.

Sethe K. (1906) Urkunder der 18 Dynastie. Leizig.

Shaw I. (2002). The Oxford History of Ancient Egypt. New York, Oxford University Press.

Smith G. E. (1912). The Royal Mummies. Cairo.

Troy L. (1986). Patterns of Queenship. Almquist & Wiksell International.

Tyldesley J. (2006). Chronicle of the Queens of Egypt: From Early Dynastic Times to the Death of Cleopatra. London: Thames & Hudson.

Wilkinson R. (2012). Tausret: Forgotten Queen and Pharaoh. Oxford: Oxford University Press.

Yurko F.J. (1979). Amenmesse: Six Statues at Karnak. Metropolitan Museum Journal 14.

Allen J. P. (2005). Hatshepsut: From Queen to Pharaoh. The Metropolitan Museum of Art New York. Yale University Press.

Breasted H. (1906). Ancient Records of Egypt, vol. II. Chicago.

Chevrier H. (1934). Rapport sur les travaux de Karnak (1933-1934). ASAE. 34.

Clayton P. A. (1994). Chronicle of the Pharaohs. London: Thames & Hudson.

Cooney K. (2014). The Woman who Would be King. New York, Crown Publishing.

Cooney, K. (2018). When Woman Ruled the World: Six Queens of Egypt. Washington, D.C.: National Geographic.

David R. (2003). A Biographical Dictionary of Ancient Egypt. London, Routledge.

Dodson A., Hilton D. (2004). The Complete Royal Families of Ancient Egypt. London: Thames & Hudson.

Gabolde L. (2005). Monuments Décorés en Bas Relief aux Noms de Thoutmosis II et Hatchepsout à Karnak. Mémoires de l’Institut Français d’Archéologie Orientale. Cairo: Institut Français d’Archéologie Orientale.

Graves-Brown C. (2010). Dancing for Hathor Women in Ancient Egypt. New York: Continuum.

Redford B. D. (1967) History and Chronology of the Eighteenth Dynasty of Egypt: Seven Studies. Toronto University Press.

Reeves C. N. (1990). Valley of the Kings. London: Kegan Paul.

Robins G. (1999). The Names of Hatshepsut as King. The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 85.

Robins G. (1993). Women in Ancient Egypt. Cambridge, MA: Harvard University Press.

Sethe K. (1906) Urkunder der 18 Dynastie. Leizig.

Shaw I. (2002). The Oxford History of Ancient Egypt. New York, Oxford University Press.

Smith G. E. (1912). The Royal Mummies. Cairo.

Troy L. (1986). Patterns of Queenship. Almquist & Wiksell International.

Tyldesley J. (2006). Chronicle of the Queens of Egypt: From Early Dynastic Times to the Death of Cleopatra. London: Thames & Hudson.

Wilkinson R. (2012). Tausret: Forgotten Queen and Pharaoh. Oxford: Oxford University Press.

Yurko F.J. (1979). Amenmesse: Six Statues at Karnak. Metropolitan Museum Journal 14.