Соняшник і кукурудза – виснаження і ГМО. Україна – лідер у світовому виробництві й експорті цих культур

Соняшник. По експорту насіння та олії цього року Україна на першому місці у світі. Та соняшник дуже виснажує ґрунти. У нас більшість аграріїв хазяйнує на орендованих паях, тому дбає лише про сьогоденний прибуток. Якщо ж земля своя, приватна, тоді фермер сам зацікавлений у тому, щоб зберегти ґрунти надовго і в якнайкращому стані. Кукурудза. Ми треті у світі експортери. Нас випереджають лише США та ЄС. Рекорди забезпечує гарні сорти, частина з них ГМО.

Ми знову стаємо провідною аграрною державою світу. По багатьох різновидах сільгосппродукції Україна входить у першу п’ятірку світових виробників: це зернові культури (пшениця, жито, кукурудза), соняшник, соя, ріпак і багато іншого. Як і будь-яке лідерство, аграрні рекорди викликають не лише гордощі й приплив доларів у державу, а й певні занепокоєння.

Соняшник. Вигідне і виснажене

Соняшник – найпопулярніша культура. Вирощування соняшнику – один із прибуткових бізнесів уже із середини 1990-х років. Нині соняшник вирощують навіть на Прикарпатті. Протягом останніх 10 років в Україні цією культурою засівали не менше 15% усіх посівних земель.

Начальник відділу агрометеорології українського Гідрометцентру Тетяна Адаменко дала прогноз валового збору соняшнику по всій Україні в 2015 році на рівні близько 10,3 млн т.

Соняшник ми не лише експортуємо, а й активно переробляємо, що для нашої переважно сировинної економіки незвично. З олії роблять маргарин, її також використовують при виготовленні мила, фарб, лінолеуму тощо.

Прогноз олійників втішний: у 2014/15 маркетинговому році вони наб’ють 4,2 млн т, із них за кордон піде – близько 3,85 млн т. По експорту насіння та олії соняшнику цього року Україна вийшла на перше місці у світі.

Соняшник ми не лише експортуємо, а й активно переробляємо

Та соняшник дуже виснажує ґрунти. Після нього земля повинна відпочивати 7 років, щоб знову набрати попередньої родючої сили й наснаги. Цей термін агровиробники не завжди витримують.

У погоні за прибутком деякі фермери-орендарі сіють соняхи на тому самому полі через рік-два, а виснаженість ґрунту компенсують високими дозами агрохімії.

Поля соняшника зачаровують. Але він виснажує грунт, його сіють багато, бо земля не своя, а орендована

Давно звучать заклики законодавчо регулювати сівозміни, але це навряд чи доцільно. Навіть якщо приставити до кожного лану по озброєному сторожу, корупція зведе ці зусилля нанівець: контролера підкуплять. Бо головна проблема тут не у сівозміні, а у власності на основний ресурс виробництва.

У нас більшість аграріїв хазяйнує на орендованих паях, тому дбає лише про сьогоденний прибуток. Якщо ж земля своя, приватна, тоді фермер сам найбільше зацікавлений у тому, щоб зберігати ґрунти надовго і в якнайкращому стані.

Кукурудза. ГМО ривок

Ця рослина довгий час асоціювалася з Микитою Хрущовим, який намагався її повсюдно в СРСР культивувати, називаючи «царицею полів». Після кремлівського перевороту, у результаті якого владу захопив Леонід Брєжнєв, радянська пропаганда створювала такий собі «клоунський» образ Хрущова, називаючи його «лисим кукурузником».

Хоча він зробив більше, ніж будь-який інший радянський правитель: розпустив ГУЛАГ, дав паспорти мільйонам селян, збудував мільярди метрів дешевого загальнодоступного житла (тих самих «хрущовок»), ну й – запровадив моду на південноамериканську аграрну культуру маїс. Як бачимо, недарма.

Продавши 17,47 млн т кукурудзи за кордон у маркетинговому сезоні 2014-15, Україна вийшла серед її експортерів на третє місце у світі. (На першому США – 72,3 млн т, на другому Євросоюз – 38,5 млн т.) Чому саме кукурудза?

У розвинених країнах вивели чимало високоврожайних гібридів «цариці». Зараз в Україні її насіння продають провідні американські й європейські компанії Євраліс, Піонер, Монсанто, Сингента та ін.

Україна третя у світі за експортом кукурудзи. Нас випереджають США та ЄС

Сьогоднішня кукурудза – дуже невибаглива, не потребує пильного догляду: холодостійка, посухостійка. Не хворіє, їй не страшні шкідники. Урожайність дає – 11-12 т/га. І при тому дуже добре продається по всіх усюдах, бо потрібна як людям (це у багатьох країнах – хліб бідаків), так і домашнім тваринам.

Корови, свині, кури й гуси теж полюбляють кукурудзяні качани й концентрати, а є ще й високопоживний силос із її стебел, і це – додатковий плюс для тих, хто займається кукурудзою.

Щоправда, тут теж є свої «підводні течії». Справа в тому, що найкраща кукурудза вирощується з генно-модифікованого насіння (ГМО). Ставлення до ГМО-продуктів у світі різне. Вчені досі не дійшли висновку: ці продукти шкідливі чи ні? У Європі до них є певне упередження, діє жорсткий контроль. Хоч і там, після аналізів і досліджень, дозволені десятки різновидів трансгенної кукурудзи. Загалом, у кожної європейської країни свої правила.

А от у США і тим більше в Китаї не бояться ГМО-продуктів. В Україні 85% респондентів-сільгоспвиробників, опитаних інформагенцією «Апк-Інформ», виступають за легалізацію генетично модифікованого насіння. Відповідно, урожай продають туди, де не бояться ГМО – цього року Україна зайняла місце головного експортера кукурудзи у Китай.

Фермерів підтримують деякі наукові інституції, вважаючи, що вирощування ГМО-культур – це гарний шанс для України. Скажімо, в Інституті харчової біотехнології й геноміки НАНУ є смілива думка, що використання ГМО-насіння кукурудзи дасть змогу підвищити врожайність ще на 15%, одночасно знизивши витрати на агрохімію.

Скільки конкретно ГМО-кукурудзи нині вирощується в Україні, підрахувати поки що не вдається, експерти називають цифри у широкому діапазоні: від 15% до 50% усієї вирощуваної «цариці полів».

цього року Україна зайняла місце головного експортера кукурудзи у Китай

Найбільша ж небезпека від ГМО кукурудзи зовсім не біологічна. Диявол криється в економічних деталях. ГМО- рослини не можуть давати насіння і господарства щороку змушені купувати насіння в Монсанто. В США остання не жаліє місцевих фермерів і безбожно задирає ціни

Світ великий

У Мінагропродполітики зазначають, що протягом останніх 10 років Україна змогла збільшити аграрний експорт майже вчетверо. Які наші основні експортні ринки? Це не надто балувані країни Азії, Африки й Близького Сходу, а саме: Китай, Туніс, Марокко, Єгипет, Саудівська Аравія, Індія, Туреччина, Ірак. Виділяються лише ПАР та Ізраїль.

Щодо Євросоюзу, то туди наша продукція теж іде, але у не надто великих обсягах.

Однак світ великий – і голодний, було б що експортувати.

Культура соняшник (особливості вирощування та зберігання)

Соняшник однолітній (Heliánthus ánnuus) – відносно молода сільськогосподарська культура. Як олійну культуру його вирощують близько 150 років. Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки. В Європу соняшник завезли іспанці у 1510 році, назвавши його перуанською хризантемою. Спочатку соняшник поширився як декоративна і городня культура. В Україну завезено у XVIII столітті.

Медоносні бджоли збирають з квіток соняшника однорічного нектар та пилок. В Україні соняшник є важливою медоносною культурою, що забезпечує головний медозбір, а також поповнення запасів пилку у гніздах бджолиних сімей.

Соняшник необхідно розміщувати на чисті, не забруднені бур’янами поля в пропашну сівозміну. Ця рослина, дуже вимоглива до попередників, що відрізняє її від інших культур. Ці вимоги пов’язані з двома критеріями: інфекційним початком і остаточною водою. Найменші запаси грунтової вологи залишаються після цукрових буряків, багаторічних трав і суданської трави особливо в посушливих районах, а сам соняшник настільки зневоднює грунт, що запаси вологи повністю відновлюються, тільки через 2-3 роки, тобто під третьою культурою.

У зв’язку з усім перерахованим вище, після культур, з глибоко проникаючою кореневою системою, соняшник рекомендується вирощувати як мінімум через 3-4 роки. Також не варто сіяти соняшник відразу після ріпаку, сої, гороху, томатів тому як дані культури мають спільних шкідників і хвороби такі як сіра та біла гнилі, склеотініоз та ін. Кукурудза (і на силос і на зерно), озима пшениця, ярі колосові, зернові бобові (крім квасолі) не користуються вологою глибоких горизонтів грунту, тому ці культури як попередники для соняшника вважаються і є найкращими. Просапні культури як, наприклад, картопля – в якості попередника придатні тільки тоді, коли не були застосовані органічні добрива, грунт не був занадто висушеним, а також якщо під час їх збирання не була сильно зруйнована структура грунту.

Гідність соняшника як попередника для інших культур визначається кліматичними умовами під час його вирощування. У регіонах, де присутня велика кількість вологи він вважається досить не поганим попередником для озимої пшениці, а також для інших озимих зернових. Ця рослина пронизує грунт своїм потужним корінням, чим створює для наступної культури сприятливі умови для засвоєння великого обсягу грунту. На полі, соняшник залишає приблизно 7 т / га сухої органічної маси рослинних залишків, їх необхідно подрібнити і закласти в грунт для того щоб наступна культура мала можливість використовувати поживні речовини. Рослинні залишки соняшнику вміщають в себе значну кількість магнію і калію, саме тому, наступні культури, у більшості випадків, обходяться без калійних добрив, але замість цього, після соняшнику, практично повністю вичерпані запаси живильних речовин (особливо азоту) і запаси вологи.

У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засвоює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію. Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту близько120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.

Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.

Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім’янки. 60-70% від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика – завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім’янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.

Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами.

На чорноземах, де високий вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива – N45-60P45-60. На інших ґрунтах вносять повне добриво N45-90 P45-90 К45-90. Фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію за допомогою розкидачів МВУ-16, МВУ-8Б, МВД-900, МВУ-5А. Частину азоту (N20) можна перенести для підживлення.

Органічні добрива краще вносити під попередник (30-10 т/га під просапні), застосовуючи машини ПРТ-16, ПРТ-10, МТО-12, МТО-6, РПО-6, МТО-3. При використанні їх безпосередньо під соняшник, подовжується його вегетація.
Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при нестачі вологи і на карбонатних ґрунтах.

Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищення бур’янів.

На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-150, ЛДГ-20, БДТ-7, БДС-8,4, БДТ-10 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур’янів) плугами-лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0). Наприкінці вересня – початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур’янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.

При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає при 10-12°С) однорічні бур’яни, поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур’янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур’янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.

Якщо переважають пізні ярі бур’яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін.), що для проростання потребують більше тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні – на початку вересня, а орати в кінці вересня.

На дуже забур’янених полях після збирання попередника і відростання бур’янів використовують гербіциди суцільної дії. Можна використовувати їх як гербіциди-десиканти за два тижні до збирання попередньої культури.

При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40, яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.
Ґрунтозахисна технологія передбачає обробіток ґрунту голчастими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами-плоскорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 “Галещина”, ґрунтообробними агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоскорізами-глибокорозпушувачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.

Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять боронування важкими боронами. Ґрунт вирівнюють вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо. У разі використання комбінованих агрегатів типу “Європак”, ґрунт не вирівнюють. Необхідно враховувати негативну реакцію соняшника на переущільнення ґрунту, особливо вологого. За зруйнованої структури ґрунту пригнічується розвиток кореневої системи. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур’янених площах), то поля обробляють два-три рази для знищення бур’янів.

Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.

Під час захисту соняшнику від хвороб обов’язковим є дотримання сівозміни.

Зокрема, соняшник повертають на попереднє поле не раніше ніж за вісім років, дотримуючись просторової ізоляції між промисловими та насінницькими посівами не менше як 1 км.

Для обмеження розвитку й поширення хвороб обов’язковим є лущення післязбиральних решток і дискування важкими дисковими боронами чи оранка полів на глибину 25-27 см.

Це сприяє швидкому перегниванню рослинних решток і перешкоджає проростанню падалиці, внаслідок чого знищується більша частина інфекційного початку й не утворюються резервації патогенів.

Для сівби використовують кондиційне насіння, схожість якого не нижче 87-92%, чистота не менше 98%.

Спосіб сівби.

Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М; СУПН-8, УПС-12, Оптіма, СУПН-6А, СУПН-12, Джон Дір 1760 та ін. При звичайному широкорядному способі сівби розподіл насіння в рядку не контролюється, а при пунктирному способі насіння розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згідно встановленої норми висіву. Швидкість руху агрегату під час сівби – 5 км/год.

Глибина сівби.

Найдружніші сходи соняшника з’являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6-8 см (у сортів). Глибше загортання на (8-10 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту.

Насіння гібридів дещо дрібніше, тому загортають його мілкіше – 3-5 см. Загортання глибше 6 см призводить до зниження польової схожості. На важких вологих ґрунтах теж сіють лише на глибину 4—5 см.
Важливо дотримуватись рівномірності загортання насіння на однакову глибину, на однаковій відстані одне від одного, що дозволяє одержати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агрофітоценозі впродовж вегетації.

Норма висіву.

Основною умовою одержання високого врожаю соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин перед збиранням. Вона становить 40-80 тис. рослин на 1 ґа.

Методика підрахунку густоти стояння рослин на 1 га наступна:

а) 1 га = 10000 м 2 :0,7 м (ширина міжрядь) = 14286 м ~ 14,3 тис. м;

б) у найтиповішому рядку підраховують кількість рослин на відстані14,3. Кількість рослин на 14,3 м відповідатиме тисячам рослин на 1 га.

Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине приблизно 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми має становити орієнтовно 30-40%.

У посушливих умовах норму висіву знижують. У Степу висівають 40-80 тис. насінин на 1 га, на поливних землях більше – 80-100 тис./га. Для ранньостиглих і низькорослих сортів і гібридів застосовують теж більшу норму висіву-до 80 тис. насінин на 1 га.

За таких норм на 1 м рядка при міжряддях 70 см висівають від 2,8 насінин (40 тис./га) до 7,0 насінин (100 тис./га). Масова норма становить 3,5-8 кг/га. Для середньоранніх гібридів оптимальна густота стояння рослин перед збиранням повинна бути: у Південному Степу 35-40 тис. га, у Північному Степу 50-55 тис./га, у Лісостепу 55-60 тис./га. Страхова надбавка до передзбиральної густоти складає на гербіцидному фоні 20-35%, без гербіцидів – 50-60%.

Строки сівби.

Оптимальний строк сівби високоолійних сортів і гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей настає у той період, коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 10-12°С. Сівба в цей строк дає можливість одержувати дружні сходи на 9-12 день.

Можливими строками сівби соняшнику може бути період від 5 квітня до 10 травня. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють небажані результати. За ранньої сівби період до появи сходів розтягується на 3-4 тижні, сходи бувають недружними, зрідженими. При пізній сівбі верхній шар ґрунту часто висушений, що теж впливає негативно на схожість.

В окремих випадках, коли весна пізня, сіють і за температури ґрунту 6-8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами) віддають у Північному Лісостепу. Це пояснюється тим, що при пізньому строку сівби в умовах достатнього зволоження посилюється розвиток вегетативної маси на шкоду генеративним органам. Проте на забур’янених полях, ранні строки сівби можливі лише при хімічному способі боротьби з бур’янами.

Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур’янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику.

Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання насіння соняшнику, і, що особливо важливо для безгербіцидних технологій, насіння бур’янів. Через 5-6 днів у фазі “білої ниточки” бур’янів, проводять досходове боронування посівними або середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важливо, щоб зуби борін не заглиблювалися у ґрунт більше як на 4 см і не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт і повільному проростанні соняшника, до сходів боронують двічі.

Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Швидкість руху агрегату – не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійснювати раніше 11 години, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються. За дотримання цих умов пошкодження рослин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур’янів сягає 80-90%.

Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпушування культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6А, КРН-8,4. Особливо ефективні міжрядні розпушування на полях, що забур’янені осотом рожевим і жовтим. У Степу найкраще проводити розпушування на одну і ту ж глибину – 6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потужний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню вологи, знищуються вегетуючі бур’яни. За рахунок підвищеної швидкості присипаються бур’яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізається верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслідок чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.

На сильно забур’янених площах крім агротехнічного способу боротьби з бур’янами, застосовують хімічний.

Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння.

Через 35-40 днів після цвітіння у фазі молочної стиглості завершується нагромадження олії в насінні. Далі відбувається фізичне випаровування води із сім’янки і настає фаза повної стиглості.

Практично встановлюють три фази стиглості за зміною кольору корзинок. Жовта – листки і кошики лимонно жовтого забарвлення, вологість кошика 85-88%, насіння – 30-40%. Бура – кошики темно бурі – вологість їх в межах 40-50%, насіння – 10-12%. Повна – вологість кошиків становить 18-20%, насіння – 7-10%.

Збирання соняшнику починають при середній вологості насіння 12-14%, коли у 80-90% рослин кошики жовто-бурі, бурі та сухі, а у 10-20% вони лише жовті. Оптимальні умови для збирання складаються за вологості насіння 9-11%

За умови, що в господарстві є сушильна техніка та велика площа посіву соняшнику, можна розпочинати збирання при вологості насіння 20-22%. Слід враховувати, що для тривалого зберігання придатне насіння з вологістю не більше 7-8%. За підвищеної вологості насіння окислюється і олія стає непридатною для харчування.

Оптимальна тривалість збирання соняшника – 5-6 днів. Якщо соняшник починають збирати у фазі повної стиглості, то на п’ятий день втрати від осипання насіння збільшуються в 2 рази, а на 15 день у 12 разів.

Тобто збирання в ранні строки призводить до збільшення витрат енергоносіїв на сушіння, а залишення соняшнику на пні до фази повної стиглості супроводжується втратами насіння. Тому для прискорення збирання і одночасного достигання посіви обробляють десикантами. Використовують їх при вологості насіння 25-30%. Найкраще десиканти діють при середньодобовій температурі повітря 13-14°С. При цьому рослини припиняють вегетацію, одночасно достигають, збирання прискорюється на 7-8 днів. Зменшується ураження хворобами, підвищується продуктивність комбайнів, якість і врожайність насіння, збільшується вихід олії з 1 га, зменшуються витрати енергоносіїв.

Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами із спеціальними пристроями (ПСП-1,5М, ПС-4, ПС-5, ПС-6, ПСП-10) і подрібнювачами стебел.

Післязбиральну обробку товарного насіння проводять на зерноочисно-сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ. У господарствах, де відсутні ці комплекси, використовують ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5.

Насіння соняшнику добре зберігається лише за вологості 5 – 6% та температури не вище 10°С. За вологості 8% і температури 20°С його можна зберігати лише 1,5 місяці, за 10°С – 4,5, а за 1°С – понад 6 місяців.

Особливість зберігання насіння соняшнику зумовлена тим, що нерівномірна за вологістю маса, яка надходить від комбайнів, внаслідок високої інтенсивності дихання швидко самозігрівається. Якщо за температури зернової маси соняшнику до 20 – 25°С колір, запах та сипкість насіння не змінюються, то з її зростанням, внаслідок інтенсивного дихання й активного розвитку мікрофлори, насіння поступово втрачає блиск, покривається пліснявою, гіркне і таким чином стає дефектним. А коли температура підвищується до 55°С і навіть вище, у результаті активізації термофільних бактерій та внаслідок процесів, що розвиваються, дефектність насіння становить 100%.

Насіння соняшнику добре зберігається у регульованому газовому середовищі за умови, що кисню буде близько 1%, вуглекислого газу – приблизно 1,5 – 2%, а решта – азот. Гідролітичні процеси при цьому не припиняються, але інтенсивність їх нижча, і завдяки таким умовам насіння вологістю 8% та температурою 5 – 10°С може без псування зберігатись протягом 4 місяців.

Мікрозелень соняшника – проростки висотою до 4-5 см з 2-3 листочками. На цій стадії росту в рослині сконцентрована максимальна кількість корисних речовин.
Мікрозелень соняшника користь:
Біологічно активні речовини, антиоксиданти та клітковина найцінніші компоненти скаду мікрозелені соняшника. Особлово слід відзначити клітковину – вона очищає організм від токсинів і шлаків – шкідливих речовин, продуктів напів перетравленої їжі та інших непотрібних організму речовин.
В мікрозелені соняшника міститься багато білка з 8 незамінними амінокислотами, вітаміни A, B1, B3, B5, B6, B12, B15, у великій кількості вітамін C. Також є вітаміни D, E, F, H, K, холін, фолієва кислота, інозит, кальцій, кобальт, мідь, йод, залізо, магній, марганець, фосфор, калій, селен, кремній, натрій, сірка і цинк. Листочки мікрогріну соняшника містять дуже багато хлорофілу і клітковини.
Мікрозелень соняшника надає відразу кілька лікувальних ефектів: імуномодулюючий, тонізуючий, омолоджуючий, очисний.
У мікрогріні соняшника міститься одна з найбільш збалансованих форм рослинного білка. Паростки соняшника забезпечують всіма незамінними амінокислотами і допомогають відновити м’язову тканину, забезпечивши організм ферментами, яких міститься в 100 разів більше, ніж в звичайній зелені, що допомагають організму легше засвоювати важливі фітонутрієнти, вітаміни і мінерали.

соняшник – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується