Зміст:
Сорта вівса: характеристика та опис 9 кращих, 4 види культури та як вибрати
Овес посівний використовується в сільському господарстві як продовольча та кормова культура. Відрізняється врожайністю та відмінними якостями, користується популярністю серед інших злаків. Розглянемо види рослини, опис та характеристики кращих сортів вівса, а також характеристики залежно від типу: озимого, ярого, голозерного та плівчастого.
Існуючі типи вівса
У роді овес сімейства злаків налічується 22 різновиди. Посівний овес – сільськогосподарська культура. Також рід включає види вівса: абіссинський, бородатий, сумнівний, порожній або вівсюг, марокканський, голозерний, безплідний, щетинистий, волзький та інші.
Сорти вівса посівного, як і інших культур, бувають районованими, тобто вони рекомендуються до вирощування у певних регіонах. Наприклад, районовані в КБР сорти: Підгірний, Утьос, Еверест, Гузеріпль, Мезмай, Оштен, Вірний, Адигейський 575, Адигейський 19, Нальмес і АГУ-75.
Найкращі сорти
Сорти ярого та озимого вівса зареєстровані у Держреєстрі. У них різні характеристики, напрямок використання, тобто зерновий або зернофуражний.
Кречет
Сорт ярий, зернофуражний. Рекомендується вирощувати у Північно-Західному та Волго-Вятському регіонах. Характеристика: кущ проміжний, середньої висоти. Колоски пониклі. Остистість слабка чи відсутня. Зернівки великі та помірно великі. Вага тисячі зерен – 32-39 р. Врожайність – 35,6 ц/га, більша за стандарт на 2 ц/га, максимум з гектара прибирають по 81,8 ц. Середній різновид, вегетація триває 73-94 дні, дозрівання відбувається на 2-4 дні раніше різновиду Факір.
Овес Кречет середньостійкий до посухи та вилягання. У рік прояву ознаки схильний до вилягання. Тонкоплівчастий овес, за якістю цінний. Відсоткова кількість білка – 9,0-13,2 %. Сорт сприйнятливий до бактеріального опіку, запорошеної сажки, червоно-бурої плямистості, корончастої іржі.
Аргамак
Різновид відноситься до зернофуражних. Середньостиглий, цінний за якістю. Вирощують у Центральному, Північно-Західному, Волго-Вятському, Північному регіонах. Зернівка плівчаста, фарбування луски квіток біла. Вага тисячі зерен – не більше 32-36 р. Зерно вирівняне, з відмінними харчовими якостями. Вміст білка – 14,6 %. Врожайність досягає 29 т/га, на 0,2 т/га більше стандарту.
Козир
Зернофуражний овес, середньостиглий сорт з плівчастою зернівкою.Сорт стійкий до вилягання, не хворіє на курну головну, корончасту іржу. Стійкий до посухи. Овес Козир високої продуктивності, з гектара можна забрати 60,8 ц/га. Зерно велике, тисяча насіння важить 34,4-37,2 г, з вмістом білка 11-13%.
Аллюр
Належить до зернофуражної групи. Зерно напівподовжене, вага тисячі насіння – 33-38 р. Врожайність середня – 36 ц/га. Сорт середньостиглий, вегетація триває 79-89 днів. Стійкий до вилягання, до посухи середньостійкий. Цінний сорт, вміст протеїну – 12-18 %. Нестійкий до сажки, іржі корончастої та стеблової.
Борець
Зернофуражний сорт. Велика зернівка, вага тисячі зерен – 37-43 р. Врожайність – 30,9 ц/га, на 2,1 ц/га більше за стандарт. Середньостиглий, вегетація триває 79-93 дні, встигає разом із сортом Скакун. Сорт середньостійкий до посухи та вилягання.Належить до цінних за якістю різновидів. Вміст протеїну – 9,7-15,8 %. Уражається корончастою іржею, сажкою, бактеріальним опіком, борошнистою росою, червоно-бурою плямистістю.
Лівша
Зерна середньої крупності, вага тисячі насіння – 27-38 р. Зерновки з великим вмістом протеїну. Врожайність – 18-47 ц/га. Тривалість вегетації до 60 днів. Не вилягає, не уражається сажкою, стійкий до посухи, морозів. Різновид уражається бактеріальним опіком, червоно-бурою плямистістю.
Іртиш 22
Зернофуражний сорт, середньопізній. Плід великий, вага тисячі зерновок доходить до 38-44 р. Середня врожайність – 55,9 ц/га. Вегетація триває 77-94 дні. За стійкістю до посухи та вилягання поступається стандартам. Вміст протеїну – 9,1-11,5 %. Різновид стійкий до голівки, уражається корончастою іржею.
Яков
Середньостиглий, зернофуражний. Зернівка велика, тисяча насіння важить 34-42 р. Врожайність – 39,4 ц/га. Вегетація продовжується 82-95 днів. Стійкий вище за середнє до вилягання, посухостійкий. Вміст протеїну в зерні – 11,9-12,8%. Різновид сприйнятливий до корончастої іржі, не уражається курною головнею.
Комес
Зернофуражний, середньоранній. Вегетація триває 75-100 днів. Зерно плівчасте, має у складі до 12% білка, тисяча зерновок важить 35 г.
Сорта вівса в залежності від виду
Різновиди вівса посівного, як і деяких інших злаків, діляться на ярі та озимі доби способу вирощування, а також по особливості будови зерновок – на голозерні та плівчасті.
Озимі сорти
Озимий овес витримує зимівлю під снігом, оскільки має холодостійкість. Озимі різновиди навесні починають розвиватися швидше, що дозволяє збирати врожай раніше. В цілому, озимі дають більший урожай, ніж ярі.
Взимку укорінені рослини виконують багато позитивних функцій: зменшують промерзання землі, запобігають розмиванню, вимиванню корисних речовин у нижні шари, зменшують кількість шкідників та патогенів. Приклади сортів: Антей, Макс, Буланий, Чернігівський 28
Ярові сорти
У вівса цих різновидів термін вегетації коротший, ніж у озимого. Це дозволяє висівати його навесні, з приходом тепла, і отримувати врожай улітку того ж року. Переваги ярих сортів: рослини краще засвоюють поживні речовини, дають зерно з найкращими хлібопекарськими якостями.Різновиди краще переносять посуху, менш вимогливі до ґрунту, але сприйнятливі до зміни погодних умов. Приклади сортів: Відрада, Скакун, Козир, Хома, Айворі, Стиплер.
Голозерний овес
Зерна культури цього типу становлять цінність тому, що містять більше протеїну, крохмалю та жиру, ніж плівчасті різновиди. Стебла та листя культури застосовуються як зелений корм, який дають худобі у свіжому вигляді та у вигляді соломи. Голозерний овес висівають у суміші з бобовими, застосовують як парозаймаючі культури і як основні попередники озимих у регіонах із достатнім зволоженням. Сіно, приготоване з вівсяно-бобової суміші, вважається високоякісним.
У голозерному вівсі містяться цінні протеїни та незамінні амінокислоти, клітковина, що відновлює мікрофлору кишечника.Продукти з вівса цього типу відрізняються більшою калорійністю, якщо порівнювати з іншими злаками, високим вмістом протеїну та жиру. Через великий обсяг слизових речовин продукти з голозерного вівса мають дієтичні властивості.
Голозерні сорти простіше вирощувати, вони стійкі до осипання, це одна з переваг щодо плівчастих різновидів. Овес голозерний може використовуватися на корм та для приготування їжі без попереднього очищення. Приклади сортів: Вятський, Офеня, Соломон, Немчіновський 61, Левша, Білоруський голозерний.
Плівчастий овес
Більш поширений, ніж голозерний, тому що більш врожайний. Поширені форми культури цього типу: mutica, aristata та aurea. Квітків, на відміну від голозерного, у якого їх може бути понад 7, 2 або 3. Колоски остисті чи безості. Плівчасті види вівса діляться на хуртові та одногриві. Перші відрізняються розлогими суцвіттями, другі стоять рівно і трохи притиснуті до стебла.Приклади сортів: Лев, Талісман, Борець, Гунтер, Сапсан, Аватар.
Овес посівний – одна з основних культур, що вирощуються для отримання зерна як продукту харчування і корму для худоби. Сорти культури діляться на ярі та озимі, плівчасті та голозерні. Різновиди відрізняються характеристиками, зовнішнім виглядом та походженням, стійкістю чи сприйнятливістю до різних хвороб, дають різний обсяг врожаю.
Залежно від характеристик різновиду культури отримують різне призначення. Стійкий до холоду озимий вирощують для отримання ранніх урожаїв, ярий – як домінуючу кормову культуру, невибагливу до умов помірного клімату. Перед плівчастих різновидів припадає більшість посівних площ, голозерний негаразд поширений, але перевищує його за багатьма параметрами.
Урожайність та якість зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) за вирощування на чорноземах типових | Yield and grain quality of oat (Avena sativa L.) varieties grown on typical chernozems
украинский. Мета. Встановити потенціал урожайності та якості зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) залежно від живлення й погодних умов. Методи. Під час досліджень використовували польові, лабораторні (визначення якості зерна) та статистичні методи. Результати. Застосовуючи різні системи удобрення, дослідили сім сортів вівса посівного, найурожайнішими серед яких виявились ‘Айворі’, ‘Легінь Носівський’ і ‘Закат’. Найбільший приріст урожаїв від використання добрив у 2022–2023 рр. (1,24–2,73 т/га за середніх приростів 0,32–2,83 т/га) спостерігали за вирощування сорту ‘Айворі’. Додаткові прирости завдяки внесенню сірки, як порівняти з варіантами, де застосовували лише азот, фосфор і калій, отримано в сортів ‘Нептун’ – 0,26–0,39 т/га; ‘Легінь Носівський’ – 0,47–0,49; ‘Світанок’ – 0,23–0,66; ‘Закат’ – 0,39–0,64; ‘Зубр’ – 0,41–0,54; ‘Альбатрос’ – 0,58–0,78; ‘Айворі’ – 0,34–0,66 т/га. Середня врожайність контрольних варіантів у 2021–2023 рр. була такою: 2,28 т/га – ‘Нептун’; 2,64 – ‘Легінь Носівський’; 2,50 – ‘Світанок’; 2,70 – ‘Закат’; 2,71 – ‘Зубр’; 2,60 – ‘Альбатрос’; 2,81 т/га – ‘Айворі’. Підвищення норми елементів живлення, що вносять у ґрунт, сприяло поліпшенню якості зерна. Так, за умови додавання N30P30K30 + N30 ВВСН32 вміст протеїну в зерні був у межах 10,2–10,8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10,4–11,2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11,0–11,8; N120P120K120 + N30 ВВСН32 – 11,4–12,4%. Додаткове внесення сірки в систему удобрень зумовило ефективніше використання азоту, а тому й збільшення частки білка в зерні на 1,3–1,8%, порівнюючи з варіантами, в яких норма макроелементів була однаковою для всіх сортів. Вміст альбумінів і глобулінів був вищим у зерні контрольного варіанта (17,0–19,3 та 20,1–21,6% відповідно), змінюючись несуттєво між сортами. Кількість запасних білків – проламінів і глютелінів – збільшувалася (від 28,4–30,2 до 34,8–36,2% відповідно) з підвищенням норми добрив, зокрема за внесення N120P120K120S45 + N30. Висновки. Всі досліджені сорти вівса є високопродуктивними та залежно від норм добрив формують врожаї на рівні 3,33–5,54 т/га. Сорт ‘Нептун’ дещо поступається іншим за врожайністю, втім має зерно зі значним вмістом біологічно цінних фракцій білка. Внесення сірковмісних добрив забезпечує збільшення врожайності, поліпшення якості зерна та ефективніше використання азоту, що дає змогу знижувати базову норму додавання в ґрунт макроелементів.
Английский. Purpose. To determine the yield potential and grain quality of varieties of oat (Avena sativa L.) as a function of the nutritional and climatic conditions. Methods. Field, laboratory (grain quality determination) and statistical methods were used in the research. Results. Using different fertilization systems, seven oat varieties were studied, of which the most productive were ‘Ayvori’, ‘Lehin Nosivskyi’ and ‘Zakat’. The greatest increase in yield due to the use of fertilizers in 2022–2023 (1.24–2.73 t/ha with average increases of 0.32–2.83 t/ha) was observed for the cultivation of the ‘Ayvori’ variety. Additional increases due to the introduction of sulphur, compared to the options where only nitrogen, phosphorus and potassium were used, were observed for the varieties ‘Neptun’ – 0. 26–0.39 t/ha; ‘Lehin Nosivskyi’ – 0.47–0.49; ‘Svitanok’ – 0.23–0.66; ‘Zakat’ – 0.39–0.64; ‘Zubr’ – 0.41–0.54; ‘Albatros’ – 0.58–0.78; ‘Ayvori’ – 0.34–0.66 t/ha. The average yield of the control varieties in 2021–2023 was as follows 2.28 t/ha – ‘Neptun’; 2.64 – ‘Lehin Nosivskyi’; 2.50 – ‘Svitanok’; 2.70 – ‘Zakat’; 2.71 – ‘Zubr’; 2.60 – ‘Albatros’; 2.81 t/ha – ‘Ayvori’. Increasing the rate of nutrient application to the soil helped to improve grain quality. Thus, with the addition of N30P30K30 + N30 BBCH32, the protein content in the grain was within 10.2–10.8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10.4–11.2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11.0–11.8; N120P120K120 + N30 BBCH32 – 11.4–12.4%. The addition of sulphur to the fertilization system resulted in a more efficient use of nitrogen and therefore an increase in the protein content of the grain of 1.3–1.8% compared to the options where the rate of macronutrients was the same for all varieties. The content of albumins and globulins was higher in the grain of the control variant (17.0–19.3 and 20.1–21.6% respectively) and did not vary significantly between varieties. The amount of reserve proteins – prolamins and glutelins – increased (from 28.4–30.2 to 34.8–36.2%) with an increase in fertilizer rate, especially with the introduction of N120P120K120S45 + N30. Conclusions. All investigated oat varieties are highly productive and give yields in the range of 3.33–5.54 t/ha, depending on the fertilizer rate. The variety ‘Neptun’ is slightly lower in yield than the others, but has grain with a significant content of biologically valuable protein fractions. The application of sulphurcontaining fertilizers increases yield, improves grain quality and allows a more efficient use of nitrogen, which makes it possible to reduce the basic rate of addition of macronutrients to the soil.