Туя західна: вирощування в саду, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 серпня 2017 🕒 13 хвилин 👀 29898 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за туєю західною
• Туя західна – опис
• Посадка туї західної
• Догляд за туєю західною
  • Як виростити тую західну
  • Пересадка туї західної
  • Хвороби і шкідники туї західної
  • Насіннєве розмноження туї західної
  • Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів.

  Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.

  Посадка й догляд за туєю західною

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: помірно вологі, водопроникні ґрунти.
  • Полив: перший місяць після посадки саджанці потрібно поливати щотижня, витрачаючи на кожну рослинку до 10 л води, а в посуху – до 15-20 л. Окрім того, один раз на тиждень, увечері, крони саджанців слід обприскувати або зрошувати з лійки з душовою насадкою літеплою водою при витраті по 15-20 л на кожен саджанець, а в суху й жарку погоду дощування проводиться двічі на тиждень.
  • Підживлення: навесні комплексним мінеральним добривом.
  • Обрізування: формувального обрізування туя не потребує, оскільки в процесі росту її крона сама собою набуває відповідної сорту геометричної форми. Санітарне прочищення проводять напровесні, улітку й восени, вибираючи для цього похмурий день.
  • Розмноження: насінням і здеревілими живцями.
  • Шкідники: туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та молі-пістрянки.
  • Хвороби: трахеомікоз, фузаріоз, побуріння пагонів.

  Туя західна – опис

  Висота туї західної, цього повільнозростаючого дерева, може сягати 20 м, хоча зустрічаються екземпляри і під 40 м заввишки. Коренева система у рослини компактна, крона яйцеподібна або пірамідальна. У молодих дерев кора червоно-бура, гладка, з часом набуває сіро-коричневого забарвлення і починає відділятися від стовбура поздовжніми вузькими смугами. Верхня сторона пагонів блискуча, темно-зелена, нижня – матова й світліша. Хвоя зелена, взимку бура або коричнева, лускоподібна, дрібна, щільно притиснута до пагона. Живе хвоя 2-3 роки, після чого разом із дрібними гілками опадає. Плоди туї західної – дрібні яйцеподібні шишки, що складаються з тонких лусок і містять пару сплюснених насінин із вузькими солом’яно-жовтими крильцями. Деревина у туї запашна, червона, відносно м’яка, але міцна і без смоляних ходів. Перевага її в тому, що вона не піддається гниттю.

  Туя західна тіньовитривала й зимостійка, її пагони повністю дерев’яніють. Рослина довговічна, стійка до газу й диму та має понад 120 декоративних форм.

  Посадка туї західної

  Туя західна абсолютно невибаглива і може рости як на сонці, так і в притінку. Невимоглива рослина й до складу ґрунту, вона зносить навіть близьке розташування ґрунтових вод, але на сухих ґрунтах хвоя туї західної блякне, крона рідшає, і рослина утворює дуже багато шишок.

  Посадка туї західної та догляд за нею не здадуться вам складними. При розміщенні саджанців на ділянці дотримуйтесь між ними інтервалу не менше 3 м, насамперед це стосується високорослих форм. У живоплоті при дворядній посадці відстань між туями має бути 50-70 см, а при однорядній – 40-50.

  Посадка туї здійснюється навесні. Ями для цієї рослини не обов’язково готувати заздалегідь. Глибина котловану має бути від 60 до 100 см. На його дно укладають шар дренажу з битої цегли завтовшки 20 см, а потім яму на половину глибини заповнюють заздалегідь приготовленою ґрунтовою сумішшю, що складається з перегною (3 частини), листової землі (2 частини), торфу (1 частина) і піску (2 частини) з додаванням 100-120 г Нітроамофоски.

  Кореневу систему саджанця перед посадкою потрібно потримати в посудині з водою, щоб коріння наситилося вологою. Потім саджанець встановлюють по центру ями і заповнюють простір, що залишився, все тим же живильним ґрунтом. Поверхню навколо рослини притоптують і рясно поливають. Коренева шийка саджанця має опинитися на одному рівні з поверхнею. Тільки-но вбереться вода, пристовбурні кола мульчують торфом, перегноєм або іншим органічним матеріалом.

  Догляд за туєю західною

  Як виростити тую західну

  Як виростити тую західну. Перший місяць після посадки тую поливають щотижня, витрачаючи за один раз 10 л води. Молодій рослині необхідне й щотижневе зрошення крони з лійки з душовою насадкою, яке здійснюють після заходу сонця. Витрата води на душову процедуру – 15-20 л. У посушливий період кількість води при поливанні збільшується до 15-20 л на одну рослину, а дощування проводять двічі на тиждень. Після поливання ґрунт навколо туї розпушують на глибину 10 см.

  Доросліші рослини майже не потребують догляду.

  Тую західну потрібно оберігати від весняних опіків. Для цього пізньої осені її стовбур вкривають лутрасилом або мішковиною, а щоб рясний снігопад не пошкодив гілки дерева, їх пов’язують синтетичною мотузкою або шпагатом. Молоді деревця повністю вкривають на зиму спанбондом або лутрасилом.

  Пересадка туї західної

  Завдяки тому, що коренева система у туї поверхнева, пересадку вона зносить досить легко. На ділянках, де ґрунтові води залягають неглибоко, тую західну краще пересаджувати в вересні, в інших випадках цим можна займатись і навесні. Виконується пересадка в тій же послідовності, що і первинна посадка: готують яму з урахуванням розміру кореневої системи пересаджуваної рослини, закладають у неї дренаж, готують ґрунтову суміш. Після цього тую викопують по периметру, відступивши від стовбура 40-50 см, перетягують її на щільному поліетилені до нового місця, обробляють кореневу систему розчином коренеутворювача (Корневіну) і здійснюють посадку.

  Попервах після пересадки туя західна потребує частого поливу й обов’язково захисту від сонця.

  Хвороби і шкідники туї західної

  Найчастіше у туї західної буріють або всихають пагони та гілки. Ці захворювання викликають грибкові інфекції.

  Бурі пагони: напровесні на рослині жовтіють окремі лусочки або голки, а пізніше весь пагін буріє і відмирає. Такі пагони потрібно негайно видаляти, а тую кожні два тижні з липня по жовтень обробляти двовідсотковим розчином Фундазолу.

  Всихання пагонів: у цього явища може бути дві причини: замокання коренів і фузаріоз, або трахеомікоз, що викликається ґрунтовими грибками. Спочатку на рослині жовтіє й опадає листя, буріє молодий приріст, а слідом за ним і верхівки дорослих пагонів, і це свідчить про те, що поживні речовини перестали надходити від коренів до крони. Якщо природа явища грибкова, тую західну і ґрунт навколо неї слід обробляти двовідсотковим Фундазолом або препаратом подібної дії: Картоцідом, Абіга-Піком, ХОМом. Одночасно слід підвищувати опірність рослини грибковим інфекціям обробками препаратом Циркон. У якості профілактичного заходу використовують регулярні обробки туї з весни до осені Цинебом або мідьвмісними препаратами.

  Зі шкідників небезпеку для туї західної становлять туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та міль-пістрянка.

  Міль-пістрянка розміром усього близько 4 мм, але від її шкідливої діяльності лусочки туї буріють, а верхівки пагонів відмирають. Личинки молі прогризають у хвої крихітні ходи, від чого рослина починає хирніти. Щоб не допустити розселення метеликів, потрібно двічі в кінці червня з тижневим проміжком обробити рослину піретроїдами – Циперметрином або його ізомерами.

  Туєва попелиця харчується соком хвої, чому луска жовтіє й опадає, а декоративність рослини різко знижується. Знищують попелицю обробкою туї Карбофосом, причому, найімовірніше, одного обприскування буде недостатньо.

  Несправжньощитівка також завдає туї великої шкоди, з’являючись на рослині в травні-червні. В одній кладці цієї комахи може бути понад тисячу яєць. Личинки починають знищувати хвою туї вже в липні: на місці їхнього проживання хвоя набуває хлоротичного вигляду. Щоб захистити тую західну від несправжньощитівок, її обробляють препаратами Актеллік, Рогор, Антіо або Карбофос до розпускання бруньок і влітку – в кінці червня або на початку липня.

  Обрізування туї західної

  Туя західна зовсім не боїться обрізування, однак слід знати кілька простих правил, які допоможуть вам утримувати рослину в її найкращій формі. Крона кожного декоративного різновиду туї в процесі росту набуває певної геометричної форми: є туя західна куляста, є пірамідальна, яйцеподібна й колоноподібна. Виходячи з цього, особливої необхідності в формуванні дерева немає, якщо тільки ви не вирішили надати туї невластиву для різновиду форму. Однак санітарне прочищення крони робити необхідно в будь-якому разі. Які існують правила обрізування туї західної?

  Обрізати рослину можна напровесні, улітку й восени в похмуру погоду, оскільки сонячні промені висушують пошкоджену при стрижці хвою.

  Будь-яке обрізування, у тому числі й формуюче, обов’язково починають із видалення хворих і засохлих гілок, після чого рослину необхідно обробити фунгіцидом.

  Зрізи на гілках туї західної немає необхідності обробляти садовим варом.

  Розмноження туї західної

  Туя західна розмножується насінням і вегетативно. Насіннєве розмноження можливе тільки для видових рослин, а форми й сорти при цьому способі не зберігають властивостей батьківських рослин. Окрім того, це складний і тривалий процес, розрахований на 3-5 років, але якщо серед читачів є ентузіасти-селекціонери, ми готові поділитися технологією генеративного вирощування туї західної.

  Насіннєве розмноження туї західної

  Витягнуте зі свіжозібраних і висушених шишок насіння туї сіють у ґрунт під зиму, щоб воно в холодній землі пройшло природну стратифікацію. Для цього дерев’яний ящик наповнюють вологою сумішшю садової або дернової землі (1 частина), торфу (2 частини) і піску (півчастини), розрівнюють поверхню, роблять у ній з інтервалом 5-6 см борозенки, в які і здійснюють посів насіння. Глибина загортання – 1 см. Після посіву поверхню ущільнюють і обприскують із пульверизатора. Ящик встановлюють у затінку дерев і вкривають від тварин лутрасилом, але необхідно стежити за тим, щоб укриття не торкалося ґрунту в ящику.

  Перші сходи туї західної з’являться навесні, через 2-3 тижні після того, як земля прогріється до 10-15 ºC. Зверніть увагу, що хвоя у сіянців голчаста, а не луската, як у дорослих рослин. Двічі на місяць підживлюйте сходи розчином повного мінерального добрива, а коли їм стане затісний ящик, висадіть сіянці на шкільну грядку, розташовану в притінку. У ґрунт на грядці потрібно попередньо внести відро перегною, 250 г деревної золи і 40 г Нітроамофоски в розрахунку на 1 м². Пересадку сіянців здійснюють за схемою 30х30 см. Коренева шийка має опинитися на рівні поверхні. Після посадки полийте грядку й замульчуйте поверхню органічним матеріалом. Продовжуйте поливати й підживлювати сіянці з тією ж регулярністю, розпушуйте навколо них ґрунт, а на третій рік, коли молоді туї сягнуть у висоту 50 см, їх можна висаджувати на постійне місце.

  Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Форми та сорти туї західної розмножують живцюванням. Як живці використовують здеревілі відрізки дво-трирічних пагонів завдовжки 25-40 см або напівздеревілі відрізки приростів поточного року завдовжки 10-20 см, які зрізають у червні. Живці заготовляють із п’ятою, тобто зі шматочком гілки, від якої відріс пагін. Нижню частину живців звільняють від гілочок і хвої, а нижні зрізи обробляють розчином Гетероауксину, після чого живці під кутом 60º висаджують у тепличку в суміш річкового піску, торфу та дернової землі в рівних співвідношеннях таким чином, щоби хвоя, що залишилася на живцях, не стикалася з субстратом. Глибина посадки від 1,5 до 2,5 см. Після посадки присипте поверхню субстрату піском і злегка його притисніть. Дуже важливо підтримувати в теплиці температуру 23 ºC і високу вологість повітря (в межах 70 %), а для цього полив живців замінюють регулярним обприскуванням. Коли живці вкорінені, догляд за ними полягатиме в провітрюванні, поливаннях і підживленні, а коли ви будете впевнені в тому, що вони досить загартовані, можете висаджувати їх на постійне місце. У листопаді живці утеплюють тирсою, листям або ялиновим гіллям, а з настанням морозів -5-7 ºС додатково накривають плівкою.

  Сорти туї західної

  Численні декоративні форми туї західної поділяються на п’ять груп:

  • група А: туї звичайної для виду висоти із зеленою хвоєю, яка взимку іноді набуває коричневого забарвлення. До цієї групи належать туї колоноподібної форми (Колумна, Філіформіс, Пендула, Фастігіата, вона ж Стрикта, і Малоньяна), туї розпущено-сукуваті (Бодмера, Дугласа, Спіраліс і Пірамідаліс) і туї особливих форм, наприклад, вузько- або ширококеглевидні (Грациліс, Індомітбл, Смарагд, Гетц Вінтергрін);
  • група Б: туї карликові із зеленою лусковидною хвоєю. До цієї групи, зокрема, належать туї з яйцеподібною і круглою кроною (Даніка, Глобоза, Гетц, Літтл Чемпіон, Рекурва нана, Літтл Джем, Міджет, Думоза), туї, крона яких стає кеглеподібною тільки з віком (Тайні Тім, туя Вудварда, Умбракуліфера) і туї з первісно кеглеподібною формою крони (Холмструп, туя Розенталя);
  • група В: туї зі строкатою лусковидною хвоєю. Наприклад, туї з жовтою хвоєю (Клоз оф Голд, Голден Глоуб, Люті, Люті нана, Санкіст, Вареана лютесценс, Семперауреа, Юереп Голд) і туї зі строкато-білою хвоєю (Мейнекес Цверг);
  • група Г: форми з одночасно лускатою і голчастою хвоєю (Еллван геріана, Еллван Ауреа, Рейнголд);
  • група Д: туї з голчастою хвоєю (Ерікоїдес, туя Олендорфа).

  Пропонуємо вам сорти туї західної, найбільш часто вирощувані в культурі:

  • туя західна Смарагд – приосадкувата рослина данської селекції заввишки до 2 м із конусоподібною формою і слабким розгалуженням. Пагони у рослини розташовані вертикально, а глянцеві, зелені і взимку, і влітку гілочки ростуть далеко одна від одної. Декоративність у рослини висока;
  • туя західна Брабант – дерево заввишки від 15 до 21 м із конічною кроною діаметром 3-4 м. Кора у рослини сірувато-коричнева або червонувата, відшаровується від стовбура. Шишки довгасто-яйцеподібні, коричневі. Хвоя луската, зелена, зберігає забарвлення навіть узимку;
  • туя західна Боулінг Болл – карликова рослина з практично кулястою кроною. Хвоя у цієї форми м’яка, луската, ниткоподібна, улітку темно-зелена, узимку з легким бронзовим вилиском;
  • туя західна Даніка – теж карликовий сорт, виведений у 1948 році в Данії. У висоту рослина сягає 60 см, а діаметр кулястої крони становить 1 м. Кора у Даніки відшаровується, сіро-коричнева або червонувата, хвоя луската, м’яка, густа, блискуча, зелена, а взимку з коричневим відтінком;
  • туя західна Ауреа – невеликих або середніх розмірів рослина з золотисто-зеленою хвоєю, іноді кущоподібної форми. Крона у цього сорту в формі широкого конуса;
  • туя західна Вудварда – рослина заввишки від 1,5 до 2,5 м із кулястою кроною діаметром до 5 м, яка до старості стає широкоокруглою, і темно-зеленою в будь-яку пору року хвоєю. У культурі сорт із 1923 року;
  • туя західна Глобоза (або Кулевидна) – висота рослини 120 см, округла крона сягає в діаметрі 1 м. Густо розташовані пагони підняті вгору, лусковидна хвоя з блискучими залозками влітку зелена або сіро-зелена, а в зимовий час коричнева;
  • туя західна Голден Глоуб – це мутація туї Вудварда з округлою кроною і жовтою хвоєю;
  • туя західна Міріам – різновид сорту Даніка, повільнозростаючий карликовий чагарник із кулястою щільною кроною діаметром близько 80 см. Хвоя лускоподібна, жовто-зелена, узимку бронзова, а навесні знову набуває жовтуватого відтінку;
  • туя західна Колумна – повільнозростаюче дерево, що сягає у висоту 10 м. Крона у нього колоноподібна, кора шорстка, червоно-коричнева, хвоя густа, лускоподібна, блискуча, цілий рік темно-зелена;
  • туя західна Тайні Тім – дуже красива, але повільнозростаюча карликова рослина, виведена в 1955 році. У висоту вона сягає від 50 до 100 см, і діаметр кулястої крони від 1 до 1,5 м. Кора у рослини відшаровується, сірувато-коричнева або червонувата, хвоя луската, темно-зеленого кольору;
  • туя західна Холмструп – сорт, отриманий данськими селекціонерами в 1951 році. Це чагарник заввишки 3-4 м із конічною кроною діаметром до 1 м, червонуватою або сірувато-коричневою корою, і густою лускатою зеленою хвоєю, що відшаровується;
  • туя західна Тедді – новий сорт, що швидко став популярним. Це повільнозростаючий карликовий чагарник із подушкоподібною формою крони й неколючою голчастою хвоєю темно-зеленого кольору, яка взимку стає бурою;
  • туя західна Еллоу Ріббон – невисоке деревце з конічною формою крони. Хвоя на пагонах поточного року яскраво-жовта, майже помаранчева, але поступово стає світло-зеленою, а до зими набуває бронзового відтінку.

  Туя західна в ландшафтному дизайні

  Хвойні рослини мають особливу цінність для ландшафтного дизайну. Їх широко використовують для благоустрою скверів, парків, садів і, звичайно, присадибних ділянок. Причому гарні вони як в одиночних посадках, так і в групових композиціях. Незаперечною перевагою хвойних рослин є їхня здатність зберігати зелень навіть у зимову пору року.

  Серед безлічі хвойних рослин туя західна користується у дизайнерів і садівників найбільшою популярністю передусім завдяки великій кількості належних їй садових форм, сортів і різновидів. Високорослі стрункі туї використовують для живоплоту (Брабант, Смарагд, Холмструп), форми з кулястою кроною частіше садять на газонах як сольні рослини (Даніка, Тайні Тім, Тедді), а карликові сорти вирощують в альпінаріях і рокаріях.

  Однаково органічна туя західна в кам’янистих садах, традиційному палісаднику, в якості бордюру і живоплоту, тим більше що ця рослина є вдячним матеріалом для формування і стрижки. З неї створюють не тільки прямокутні, трапецеїдальні форми, а й складніші фігури – людей, тварин, замки з бійницями й інші витвори садового мистецтва.

  Туя – сорти, види з фото та назвами

  Популярність туї пояснюється в першу чергу її невибагливістю та високою декоративністю, оскільки рослина не втрачає своєї привабливості протягом усього року.

  Ще однією важливою перевагою цієї хвойної красуні є різноманіття форм та розмірів. Кожен садівник може вибрати для себе сорт, який відповідає його естетичним вимогам або дизайну саду.

  Опис виду туї західної (Thuja occidentalis)

  В Європі рослина була введена в культуру у XVI столітті, натуралізувалася та набула великого поширення в озелененні садів й паркових зон.

  У природі це довговічні та великі дерева, що досягають 20 м у висоту, а в садовій культурі 8-12 м. У молодому віці дерево має вузьку пірамідальну крону, пізніше яйцеподібну.

  У Північній Америці, звідки туя родом, її називають північним білим кедром, або деревом життя, оскільки чай з її хвої, багатої на вітамін С, використовували корінні жителі для лікування й профілактики цинги.

  Влітку хвоя західної туї темно-зеленого забарвлення (світліше знизу), а взимку вона темніє та забарвлюється в легкий бронзовий відтінок, а з приходом весни знову зеленіє.

  Коренева система волокниста та розгалужена. Даний вид може вирощуватися в напівтінистих умовах, гірше себе почуває на пекучому сонці й погано переносить серйозну посуху. Якщо туя західна висаджена в місцях з недоліком світла, то її гілки стоншуються, а зростання сповільнюється.

  Опис сортів туї західної з фото

  Туя «Даніка» (Danica) є карликовим сортом з щільною кулястою кроною. Дорослі екземпляри приймають трохи сплющену форму, але завдяки обрізуванню її можна коригувати.

  З весни до осені листя зелене, а в кінці осені та взимку може стати мідного відтінку. Пагони виростають на 3-5 см в рік, а після 10 років зростання кущ досягає близько 60 см по висоті й ширині.

  Вирощування туї «Даніка» стало дуже популярним, оскільки рослина не пред’являє надмірних вимог та добре виглядає як в садових посадках, так і в горщику. Кущ повністю зимостійкий, його вирощують в сонячних й злегка тінистих зонах саду.

  Куляста туя «Глобоза» (Globosa) являє собою щільний, округлий кущ зі смарагдовим листям, яке з приходом зими стає мідним. Розмір дорослої рослини 1,2-1,5 м.

  «Літл гігант» (Little Giant) – середньорослий округлий чагарник з м’яким, зеленим листям. Little Giant добре росте в добре водопроникному ґрунті середньої родючості на повному сонці до півтіні. Хвоя ущільнюється в сонячних зонах саду. У жарку та суху погоду необхідний періодичний глибокий полив.

  «Літл гігант» (Little Giant)

  Туя «Брабант» – один з найбільш відомих сортів туї західної, який був вирощений в Нідерландах в провінції Північний Брабант. Дерево характеризується стовпоподібною кроною з короткими пагонами та при обрізуванні дуже добре ущільнюється.

  Гілки густо вкриті лускоподібною хвоєю насиченого зеленого кольору. Існує і жовто листяна версія сорту. Молоді екземпляри ростуть дуже швидко – до 30 см у рік, проте зростання дорослих зразків істотно сповільнюється.

  У 10 років дерево досягає висоти близько 3 м, але старіші екземпляри можуть вирости до 5 м. Швидке зростання, компактна крона та хороша реакція на стрижку зробили тую «Брабант» однією з найпопулярніших рослин для створення живоплотів.

  Туя західна «Смарагд» – ще один мега популярний сорт, який ідеально підходить для формування живоплотів та садових композицій. Його смарагдове листя зберігає своє забарвлення протягом усього року.

  Сорт родом з Данії, де був вирощений в 1950 році, і з того часу його популярність неухильно зростає. Висота туї «Смарагд» у віці 10 років становить 2,5 м, сезонний приріст приблизно 25 см на рік, форма рослини пірамідальна.

  Колоноподібна туя західна «Колумна» також незамінна для формування живоплотів. Характерною рисою є її стовпчата форма, яка трохи звужується до вершини. Максимальна висота дерева 8 метрів.

  Річний приріст в рік становить всього 15 см. «Колумна» спокійно витримує температури до -30 ̊C. найбільша небезпека взимку це не замерзання, а висихання коренів.

  Молоді та недавно посаджені рослини не повинні висихати навіть в холодну пору року, тому пізньої осені необхідний рясний полив. Це стосується всіх видів та сортів хвойника.

  Туя «Голден таффет» – карликовий кущик напівкруглої форми з приголомшливо красивим листям, що змінює забарвлення в залежності від сезону. Навесні воно блідо-жовте, а в літній період стає практично помаранчевим з салатовими й золотистими відтінками. Максимальна висота куща приблизно 0,5-1 м.

  Туя «Холмструп» (Holmstrup). Сортова форма, що повільно зростає, яка через 10 років виростає до 1,8-2,4 м. Зелене листя зберігає своє забарвлення всю зиму. Форма дерева вузька, пірамідальна. Адаптується до різних видів ґрунту, але краще росте на вологих, добре дренованих суглинках.

  «Санкіст» (Sunkist). Листя в сезон світло-жовте, а взимку фарбується в оранжево-жовтий колір. Крона широко пірамідальна. Висота куща становить 1,2 м, а ширина 90 см, добре формується обрізуванням на невелику кулю.

  Туя західна «Хозері» – багатостовбурний низькорослий чагарник з нерівномірною кулястою кроною та дуже повільним зростанням. У віці 10 років його висота й ширина не перевищують 60-70 см. Взимку зелена хвоя стає бронзовою.

  Туя західна «Вагнері» є старим сортом, який вперше був вирощений в німецькому розпліднику Карла Вагнера. Листя смарагдове з легким сизим відтінком. Взимку воно стає мідно-зеленим. Висота дорослого екземпляра 2 м, ширина 1 м. Дерево з яйцеподібною, щільною кроною. Висота у зрілому віці 4-5 метрів.

  Туя «Вудварді» с кулястою кроною. Рослина стійка до низької вологості ґрунту і може вирощуватися в тінистих місцях саду. Висота дорослого куща 1,6-1,8 метра, приріст крони становить 4-5 см, хвоя зелена.

  Куляста туя «Mr Bowling ball» (Містер Боулінг Болл) – мініатюрний кущик, що повільно зростає, з щільною, ідеально круглою формою крони та м’яким сизо-зеленим листям. Висота становить 60-90 см.

  «Дегрут спайр» – вузьке пірамідальне дерево з вигнутими пагонами зеленого листя, яке в холодну пору року стає незвичайного злегка фіолетового забарвлення.

  При пошкодженні хвоя виділяє аромат, схожий на цитрусовий. Через 15-20 років висота дерева становить 6-9 метрів, в ширину 120-180 см. Сорт здатен витримувати зниження температури до мінус 50 ̊С.

  Туя «Пірамідаліс компакта» з вузькою конічною кроною. Максимальна висота близько 10 метрів в зрілому віці. Зростання повільне, тому до 10 років рослина виростає всього до 2,5 метрів. Зелена, щільна хвоя взимку приймає легкий світло-мідний відтінок.

  Туя «Тедді» утворює акуратну, зелену кулю з щільних пагонів, що покриті молодою голчастою хвоєю, яка взимку набуває бронзовий відтінок.

  Чудово підходить для горщикового озеленення. Висота 30-40 см через 10 років вирощування. Добре росте практично на будь-яких ґрунтах, за умови гарної проникності та помірної вологості.

  Карликова туя «Міріам» у вигляді кулі з золотисто-салатовим сезонним листям. Восени та взимку хвоя стає бронзово-зеленою з помаранчевим відтінком. Висота куща становить 60 см.

  Туя «Еллоу Ріббон» (Yellow Ribbon). Її хвоя являє собою комбінацію зі смарагдово-зеленого кольору на внутрішній стороні і золотисто-жовтого на зовнішній стороні. Колір хвої більш інтенсивний при посадці в сонячних місцях. Максимальна висота 2 4 м, ширина 1 2 м.

  Туя верескоподібна західна «Ericoides» – невисокий кущ з асиметричною, округлою кроною, яка з віком приймає конусоподібну форму. Листя м’яке, пагони тонкі.

  Влітку забарвлення сизо-зелене, а взимку бронзове. Характеризується дуже повільним зростанням і після 10 років досягає висоти 1 м та ширини 50 см.

  Туя складчаста або гігантська (Thuja plicata)

  Своєю популярністю вид зобов’язаний невисоким вимогам та легкості в догляді. Дерево з вузькою кроною, але її форма варіюється в залежності від сорту. Темно-зелене листя не змінює своє забарвлення взимку. Гігантські туї швидко ростуть та утворюють щільну огорожу.

  Сорт туї складчастої «Зебрина». Варіегатна форма з широко пірамідальною кроною та кремово-жовтим забарвленням у вигляді смуг на зеленому фоні хвої.

  Жовтолистяна версія «Зебрини»

  Туя складчаста «Корник» – потужне дерево, яке через 10 років досягає понад 10 метрів у висоту. Максимальна висота становить 50 метрів. Крона конусоподібна з широкими пагонами.

  Туя корейська (Thuja koraiensis)

  Родом з Кореї. Відрізняється від інших садових видів більш довгими пагонами та невисокою морозостійкістю. Забарвлення листя в залежності від сорту сизе або жовто-зелене зверху і сріблясто-біле внизу. Витривала, невимоглива рослина, яка не вимагає обрізування для підтримки своєї форми.

  Thuja koraiensis сорт «Глаука»

  Туя східна, яку деякі помилково зараховують до ще одного виду туї, є старою таксономічною назвою біоти, яка виділена в окремий рід, оскільки рослина має ботанічні відмінності з представниками роду Thuja.