Цікаві факти про бурятів

Кілька століть буряти живуть пліч-о-пліч з росіянами, будучи частиною багатонаціонального населення Росії (?). При цьому вони зуміли зберегти самобутність, мову і релігію.

Чому буряти називаються «бурятами»?

Про те, чому буряти звуться «бурятами» вчені досі сперечаються. Вперше цей етнонім зустрічається в «Потаємне оповіді монголів», що датується 1240 роком. Потім протягом більш ніж шести століть слово «буряти» не згадується, знову з’являючись тільки в письмових джерелах кінця XIX століття.

Є кілька версій походження цього слова. Одна з основних зводить слово «буряти» до Хакаський «пираат», який сходить до тюркського терміну «бурі», що перекладається як «вовк». «Бурі-ата» відповідно перекладається як «вовк-батько».

Така етимологія пов’язана з тим, що багато бурятских родів уважають вовка тотемним тваринам і своїм прабатьком.

Цікаво, що в хакасскій мові звук «б» приглушений, вимовляється як «п». Козаки називали народ, що живе на захід від Хакасія «пираат». Надалі цей термін русифікувався і став близький до російського «брат». Таким чином «бурятами», «братніми людьми», «братськимі мунгаламі» стали називати все монголомовне, що мешкало в Російській імперії.

Цікавою також є версія походження етноніма від слів «бу» (сивий) і «ойрат» (лісові народи). Тобто буряти — це корінні для даної місцевості (Прибайкалля і Забайкалля) народи.

Племена і роди

Буряти — етнос, що сформувався з декількох монголомовних етнічних груп, що проживали на території Забайкалля і Прибайкалля, які не мали тоді єдиного самоназви. Процес формування йшов протягом багатьох століть, починаючи з Хуннской імперії, в яку протобуряти входили як західні хунну.

Найбільшими етнічними групами, що сформували бурятський етнос були західні хонгодори, буалгіти і ехірітамі, і східні — хорінци.

У XVIII столітті, коли територія Бурятії вже входила до складу Російської імперії (за договорами тисячу шістсот вісімдесят дев’ять і 1727 року між Росією і династією Цин), в південне Забайкаллі також прийшли халха-монгольські і ойратскіе пологи. Вони стали третім компонентом сучасного бурятського етносу.

До сих пір серед бурятів збереглося родоплеменное і територіальний поділ. Основні бурятські племена — це булагати, ехірітамі, хори, хонгодори, сартули, цонголи, табангути. Кожне плем’я ділиться ще й на роди.

Територіально буряти поділяються на ніжнеузькіх, хорінських, агінських, шенехенских, селенгинських та інших, в залежності від земель проживання роду.

Чорна і жовта віра

Для бурятів характерний релігійний синкретизм. Традиційним є комплекс вірувань, так званий шаманізм або тенгріанство, бурятською мовою званий «хара шажан» (чорна віра). З кінця XVI століття в Бурятії почав розвиватися тибетський буддизм школи гелуг — «шара шажан» (жовта віра). Він серйозно асимілював добуддийских вірування, але з приходом буддизму бурятський шаманізм не був повністю втрачений.

До сих пір в деяких областях Бурятії шаманізм залишається основним релігійним напрямком.

Прихід буддизму ознаменувався розвитком писемності, грамоти, книгодрукування, народних промислів, мистецтва. Широке поширення також отримала тибетська медицина, практика якої існує в Бурятії і сьогодні.

На території Бурятії, в Іволгинському дацанф знаходиться тіло одного з подвижників буддизму ХХ століття, голови буддистів Сибіру в 1911—1917 роках Хамбо-лами Ітігелова. У 1927 році він сів у позу лотоса, зібрав учнів і сказав їм читати молитву-благопобажання для померлого, після чого, за буддійським віруванням, лама пішов у стан самадхи. Він був похований у кедровому кубі в тій же позі лотоса, заповівши перед своїм відходом відкопати саркофаг через 30 років. У 1955 році був проведений підйом куба.

Тіло Хамбо-лами виявилося нетлінним.

На початку 2000-х років було проведено вивчення тіла лами дослідниками. Висновок Віктора Звягіна, завідувача відділу ідентифікації особистості Російського центру судмедекспертизи стало сенсаційним: «З дозволу вищої буддистської влади Бурятії нам надали приблизно 2 мг зразків — це волосся, частинки шкіри, зрізи двох нігтів. Інфрачервона спектрофотометрія показала, що білкові фракції мають прижиттєві характеристики — для порівняння ми брали аналогічні зразки у наших співробітників. Аналіз шкіри Ітігелова, проведений в 2004 році, показав, що концентрація брому в тілі лами перевищує норму в 40 разів».

Культ боротьби

Буряти — один з найбільш «боротьбових» народів світу. Національна бурятская боротьба — традиційний вид спорту. Змагання з цієї дисципліни здавна проводяться в рамках Сурхарбану — народного спортивного свята. Крім боротьби учасники також змагаються у стрільбі з лука та верховій їзді. У Бурятії також сильні боротьбисти-вільники, самбісти, боксери, легкоатлети, ковзанярі.

Повертаючись до боротьби, потрібно сказати про мабуть найвідомішого сьогодні бурятського борця — Анатоліч Міхаханова, якого також називають Орора Сатоси.

Міхаханов — сумоїст. Орора Сатоси перекладається з японської мови як «північне сяйво» — це Сиконії, професійний псевдонім борця.

Народився бурятський богатир цілком стандартною дитиною, важив 3,6 кг, але успадкував гени легендарного предка роду Закши, який, за переказами, важив 340 кг і їздив на двох биків — нащадки стали проявлятися. У першому класі Толя вже важив 120 кг, в 16 років — під 200 кг при зрості 191 см. Сьогодні вага іменитого бурятського сумоїста — близько 280 кілограм.

Полювання на гітлерівців

У роки Другої світової війни Бурят-Монгольська АРСР послала на захист батьківщини більше 120 тисяч чоловік. Буряти билися на фронтах війни в складі трьох стрілецьких і трьох танкових дивізій Забайкальської 16-ій армії. Були буряти і в Брестській фортеці, що першою зіткнулася із гітлерівцями. Це відображено навіть у пісні про захисників Бреста:

Розкажуть лише камені про ці бої,
Як на смерть герої стояли.
Тут російський, бурят, вірменин і казах
За Батьківщину життя віддавали.

37 уродженців Бурятії за роки війни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 10 стали повними кавалерами ордена Слави.

Особливо прославилися на війні бурятскі снайпери. Що не дивно — вміння влучно стріляти завжди було життєво необхідно для мисливців. Герой Радянської Союзу Жамбил Тулаев знищив 262 фашиста, під його керівництвом була створена снайперська школа.

Інший прославлений бурятський снайпер, старший сержант Цирендаші Доржиев до січня 1943 року знищив 270 солдатів і офіцерів противника. У зведенні Радінформбюро в червні 1942 року про нього повідомлялося: «Майстер надміткого вогню товариш Доржиев, який знищив за час війни 181 гітлерівця, навчив і виховав групу снайперів, 12 червня снайпери-учні товариша Доржіева збили німецький літак». Ще один герой, бурятський снайпер Арсеній Етобаев за роки війни знищив 355 фашистів і збив два ворожих літака.

Робот знайшов на цю тему:

Солдати невдачі. Чи винні буряти у звірствах в Україні та чи стане Бурятія незалежною – інтерв’ю з опозиціонеркою з Улан-Уде

Ми розуміємо відповідальність за те, що відбувається. Ми не чекаємо на прощення, знаємо, що таке пробачити важко чи майже неможливо. Але важливо наголосити, що не всі буряти підтримують Путіна та війну”.

Цими словами Євгенія Балтатарова, журналістка, відеоблогер та громадська діячка з Улан-Уде, розпочала спілкування з журналістом УП. У березні вона була змушена втекти з Бурятії до Казахстану від переслідувань та загрози арешту.

До повномасштабного вторгнення РФ в Україну Балтатарова виносила в публічну площину згубні для імперії питання: про зростання національної самосвідомості в Бурятії, про шлях незалежності від Москви, про расизм у РФ та фальшиву “дружбу народів”.

Після 24-го лютого перелік заборонених тем став довшим. Євгенія засудила війну та наговорила на статтю про дискредитацію армії РФ.

Балтатаровій прикро: РФ байдуже до проблем Бурятії. Навіть у порядку денному “прекрасної Росії майбутнього”, про яку говорить “ліберальна опозиція”, не йдеться про суверенітет імперських колоній.

Тепер бурятів ще й не злюбили українці.

У бесіді з журналістом УП Євгенія розповідає про бурятський феномен в армії, результати багатовікової колоніальної політики Росії та про особливий шлях Бурятії.

Звичайна робота

В Україні є 10 військових баз США. База №10 найближча до Москви. Від неї 5-7 хвилин льоту ракет із ядерним зарядом. Нас загнали в куток. Ситуація вимушена. Вороття немає

Глава Бурятії Олексій Цидєнов. 1-е березня 2022-го року

Бурятію називають серед лідерів за загиблими в Україні (із регіонів РФ – УП). Влада статистику не оприлюднює. Але незалежні журналісти, видання “Люди Байкалу”, фонд Free Buryatia Foundation вивчають інформацію у соцмережах. Вже нарахували 162 особи.

Історично наш край дуже мілітаризований. У колишній Читинській області (зараз входить до Забайкальського краю – УП) за часів СРСР була 36-та загальновійськова армія. Тепер вона дислокується у Бурятії.

У нас багато рефлексують, чому в армії багато бурятів (пауза). Усі за Путіна? Усі такі войовничі? Не думаю. Для багатьох служба у мирний час була звичайною роботою: приходиш у частину, щось там робиш цілий день, у тебе є вихідні.

В Улан-Уде кілька військових частин. Рівень життя в республіці низький, а в армії стабільні, хороші зарплати. Туди йдуть і старі, і молоді.

Ті, хто поїхав в Україну, навряд чи припускали, що коли-небудь воюватимуть. Знайти та набрати нові, свіжі сили в Бурятії далі, гадаю, буде складно. Попри те, що в республіці багато ідейних путінців, вони не хочуть помирати.

Балтатарова: “Багатьох ввело в оману відчуття армії мирного часу. Тепер мало хто з бурятів погодиться поїхати в Україну, навіть якщо запропонувати багато грошей. Вже зрозуміло – це війна”

Хтось дивується, що багато бурятів воюють. Як? Вони ж буддисти! Але, по-перше, ті, хто пішов до армії, від 18 до 30 років, взагалі далекі від релігії.

По-друге, є хибна думка: якщо в Бурятії дацани (храмові комплекси – УП), то вони всі там релігійні. Ні, не настільки, як здається. Для етнічних бурятів релігія – набір повсякденних обрядів у побуті, які, скажімо так, потрібні для спокійного життя, для хорошої карми. Це – швидше філософія.

Ті, хто у нас дуже релігійний, більше вшановують шаманські традиції. Вони досить войовничі.

Не ангели

Від білого був невідмінний

З бурятського епосу про Гесера – Сина Неба, Бога війни

У Кремлі добре вміють уникнути відповідальності, перекручуючи, перекладаючи все на інших. Коли світ дізнався про Бучу, Ірпінь, у Москві подумали: що робитимемо?

Звісно, вони хотіли якось себе обілити. Хоча б так: є у нас інородці, буряти, дагестанці всякі. У них, мовляв, свої проблеми, вони нас не зовсім слухаються. Ніхто не говорить від свого імені, але цю думку просувають у соцмережах, Telegram-каналах, на YouTube.

Коли радник вашого президента Олексій Арестович сказав, що в Бучі звірствували міцні слов’янські хлопці-десантники, це стало для нас великим полегшенням. Дякуємо йому за ці слова! Для Бурятії вони дуже важливі.

Я намагалася зв’язатися з ним, але він не відповів. Сподіваюся, що вийде. Хотілося б налагодити діалог із українцями.

Звичайно, ми не можемо захищати своїх солдатів лише тому, що вони – буряти. Все ж таки статистика вбивств, зґвалтувань і взагалі криміналу в республіці досить висока, і я не стверджуватиму, що всі буряти – ангели. Що вони не спроможні на злочини. Ні. Серед бурятів, як і в будь-якому народі, люди трапляються різні.

“Буряти розподілені рівним шаром по військових частинах. Командують ними переважно росіяни. Буряти здебільшого – рядові. Максимум молодші офіцери”

Free Buryatia Foundation проводить свої розслідування злочинів у Київській області. Дійшли висновку, що окремі епізоди були. Їх, звісно, треба досконально вивчити. Ми тільки “за”. Але стверджувати, що масові звірства вчиняли саме буряти – неправильно.

Важливо розуміти: немає якогось окремого, дикого бурятського батальйону під проводом бурята, який скоїв воєнні злочини. Окремих, суто бурятських формувань немає, тому що імперія боїться бунтів на національному ґрунті у її колоніях.

Увесь контент Української правди – безоплатний і завжди таким буде. Наша журналістська команда працює для того, щоб ви знали – “Яка вона, справжня Україна?”. Щоб знайти правду, треба вміти чути не лише себе, а й інших. Нам важливо спілкуватись з вами у Клубі УП – а ваша підтримка вільних медіа у важкі часи важлива, як ніколи.

Периферія

Синій колір уособлює верховне божество неба та долі. Білий – щастя, спокій, добробут, мир. Жовтий підкреслює духовний початок

Зі статті “Прапор Бурятії”. Вікіпедія

Перебуваючи у вимушеній еміграції, я все більше розумію, що за століття колонізації Сибіру мало що змінилося у структурі відносин із Москвою.

Прірва не просто географічна (від Улан-Уде до Москви близько 5 600 кілометрів – УП). Ми – не рівні партнери. Є велика прогалина в розумінні один одного, у відчутті себе однією державою, я б навіть так сказала.

Москва забирає у колоній усі ресурси. Омуль у Байкалі виловили москвичі, а бурятам забороняють рибалити.

Інвестор у нас залишився лише державний. Через свої підприємства держава спочатку вкладає у видобуток сировини, забирає весь прибуток і залишає щось республіці. Щоби бюджетники дуба не врізали. Щоб електорат був ситий і задоволений (сміється). А на розвиток Бурятії і особливо нашої культури грошей немає.

“Всі кошти зосереджені у Москві, у двох-трьох великих містах. Але на інтеграцію регіонів, на те, щоб зробити країну країною, ніби як грошей немає”

Потреби периферії задовольняють рівно настільки, щоб вона не померла. Аби не було якихось соціальних потрясінь. А люди загалом звикають до мінімума.

Медіанний дохід у Бурятії, який отримує більшість, близько 30 тисяч рублів (менше 15 тисяч гривень – УП). Офіційна середня зарплата – 40-50 тисяч. Але ясно, що це середня: коли чиновників множать на прибиральниць (сміється).

Через логістику, суворі кліматичні умови у нас дорогі продукти, послуги ЖКГ. Тому реальні доходи ще менші.

Я дійшла висновку, що загалом у Росії ніколи не було можливостей повноцінно утримувати, розвивати колонії. Росія, великою мірою, здобула їх, щоб повипендрюватися. Колонії підтримують буцімто імперську велич упродовж століть, але реально розвивати ці землі Москва не може.

І нести важко, і кинути шкода – як валіза без ручки.

Віртуальна імперія

Йосиф Кобзон танкісту, який обгорів на Донбасі. Лютий 2015-го року

Якщо запитати будь-якого російського імперця про країну, він скаже: “Наша велика, неосяжна Росія”. Але ця імперія – абсолютно віртуальна історія, насправді вона функціонує не дуже добре.

Цей імперець сам ніколи не був там, куди дуже дорого приїхати (у далеких регіонах РФ – УП). Він не має уявлення, як і які люди там мешкають.

Влада звітує про якісь мільйони туристів на рік. Насправді у нас туристами вважають навіть мешканців Бурятії, які зупиняються у готелі на кілька годин чи на ніч.

Сплеск туризму був після Криму (анексії – УП). Рубль звалився, а у монголів тугрик якийсь час був на непоганому рівні. Їм було вигідно купувати у нас продукти, речі. Приїжджали відпочивати дикунами на Байкал на своїх стареньких машинах.

Економіка Бурятії в основі – бюджетники, навколо яких сформований ринок послуг. Вчителі, лікарі, чиновники субсидуються федеральним бюджетом. А їх обслуговують кафе, автомайстерні – великою мірою це і є приватний бізнес.

У Бурятії працюють авіазавод, приладобудівні підприємства. Але вони інтегровані у вертикальні холдинги, які у Росії рано чи пізно опиняються в руках держави.

Глава республіки Олексій Цидєнов аж пишається, що економіка настільки орієнтована на федеральний бюджет. За будь-якої кризи обіцяє: “Проблеми нас не торкнуться. Держава годувала Бурятію, годує і годуватиме”.

На кожних виборах одне й те саме: “Ми маємо підтримати Москву і Путіна – не забувайте про те, хто нас годує. Без Москви ми – ніхто” (сміється). Такі слова викликають роздратування, особливо, коли їх чуєш від Цидєнова. У нього мати, до речі, українка, а батько бурят. Але він виявився найзатятішим шанувальником Путіна та війни.

Він хоча і метис, але позиціонує себе, як бурят. Це взагалі наш перший етнічний бурятський глава. До цього були двоє росіян. Один – місцевий, інший – із Новосибірська.

“У Бурятії, як би там не було, потихеньку відбувалися процеси, пов’язані зі зростанням національної самосвідомості. Відхід В’ячеслава Наговіцина з посади глави республіки був зокрема обумовлений тим, що він – росіянин, а буряти його сильно лаяли”

Москва таки вирішила: давайте бурятам дамо бурята, хоч і половинчастого. У Росії взагалі коротка лава запасних губернаторів. Зараз ледве не охоронців Путіна штовхають, а вже бурята знайти, то взагалі вдень із вогнем.

На Цидєнова люди покладали великі надії. Думали, Бурятія почне показувати зуби центру, вести самостійнішу політику. Але він проявив себе зовсім з іншого боку.

Рана

Найбільш популярним поетом у колоніях та слідчому ізоляторі нашого регіону є Олександр Пушкін

Бурятські ЗМІ. Червень 2021-го року

У республіці менше мільйона жителів, бурятів приблизно третина. Але основні місця у бюджетній системі обіймають загалом буряти, тому що у них більше мотивації. Для них Улан-Уде все ж – столиця нашої протодержави, скажімо так.

Велику роль відіграє міграція. У центральну Росію їдуть переважно росіяни. Буряту, яким би він не був освіченим, у Москві робити нема чого. Зокрема й через расизм. Тому в Улан-Уде залишається багато талановитих людей. А якщо вже зовсім тисне, можеш виїхати за кордон. У Корею, США.

Мотивація російського населення брати участь у житті Бурятії не дуже сильна. Так, вони теж вважають її своєю землею. Але все одно менталітет колонізатора є. У них є своя велика Росія, свій світ із центром у Москві, де все зрозуміло і всі говорять однією мовою.

Бурятську у Бурятії викладають як іноземну навіть носіям мови. Причому уроки – факультативні.

“Десь після 2000-го року Улан-Уде стрімко ставав бурятським через високу народжуваність та переїзд мешканців сіл до міста. Тоді вирішили викладати дисципліни російською, тому що вона зрозуміла кожному, а бурятська була обов’язковою для всіх. Так було принаймні у столиці”

Коли ухвалили федеральний закон про освіту, був великий скандал. Росіяни сказали: не хочемо вчити бурятську, не треба нам її нав’язувати, в ній немає жодної практичності. Звісно, після того, як бурятську перевели на факультатив, її стали менше знати, зокрема й самі буряти.

Влада не розуміє, що йдеться про тонкий, хиткий мир між двома культурами. Якщо буряти знають російську, то чому росіяни в Бурятії не повинні знати нашої мови? Тут справа навіть у елементарній ввічливості. Але колоніальна політика така: нефіг знати мову всіх цих інородців (сміється), цих чукчів, евенків, бурятів. Їхня мова скоро помре, а нам і з російською всюди добре.

Все це перетворили на вічну, неживу рану. Рідною мовою у нас спілкуються всередині громад. На сімейних святах, весіллях, концертах. Такий власний закритий світ. Якась ментальна автономія від “русского міра”.

Все, що відбувається – страшно. Люди розділилися, як і скрізь у Росії.

Свій шлях

Щоб я знайшов небачену силу

Для далекого нелегкого шляху

З гімну Бурятії

Мій народ багато страждав і має право на самовизначення. На краще життя, яке не можливе в нинішніх умовах колонії. Потрібно щось робити: якщо і не повністю відокремлюватися, то хоч якось змінювати стосунки з Москвою.

Проблема в тому, що багато хто живе у своєму маленькому бурятському світі. Це логіка колонії: краще в усі ці великі потрясіння не втручатимемося. За нас вирішать “білі великі люди”. Це їхня війна.

Небажання вникати в те, що відбувається за межами бурятського світу, все одно довбане, бо молоді, здорові вмирають в Україні. Бурятів і так мало. Коли гинуть чоловіки такого віку, то це катастрофа для демографії.

Рано чи пізно люди рефлексуватимуть, вийдуть із кокона, щоб намагатися впливати на ситуацію. Адже в кожному буряті це сидить: хто ми, як і куди рухатись далі? Просто треба комунікувати, нести просвіту в народ.

“Ця країна надто велика, керівництво надто непрофесійне. Теоретично все добре, але практично тримається на незрозуміло якому клеї”

Якось я намагалася працювати з російськими опозиціонерами. Але бачу, що більшість із них – ті самі імперці, тільки з ліберальним курсом (сміється).

Проблеми Бурятії, як і інших національних республік, ніхто до дискурсу опозиції не включає. Цей порядок денний залежить від самих бурятів.

Яким є власний шлях Бурятії? Від обговорення якоїсь широкої автономії, деколонізації до, можливо, фізичного відокремлення. Ми не пропонуємо силовий шлях – це дорога в нікуди. Але ми маємо потихеньку йти до своєї мети. Можливо, щось і вийде.

Ми сподіваємося, що процеси, які розпочалися у 90-х із розпадом СРСР, зараз завершуються. І питання імперської Росії, її колонізаторської політики буде остаточно вирішено.

Росія має перестати бути імперією не тільки в межах СРСР, а й у межах до 17-18-го століття. Сибірякам, національним регіонам треба дати право на самовизначення, навіть у формі конфедерації.

Страх народів

А ще тут найкрутіші пам’ятники Леніну. Чого тільки варта ця суперголова

З відео блогера Варламова “Улан-Уде – запилена столиця Бурятії”. 2021-ий рік

Ви питаєте, що спільного у бурята з росіянином? Вчора я дивилася Варламова, цикл до 30-річчя розвалу СРСР. Всюди червоною ниткою проходить ностальгія. Він каже: як добре в СРСР жили киргизи, а зараз незрозуміло що – лідери змінюються, корупція, молодь російську мову не знає.

Варламова як блогера я поважаю. Але він має імперські моменти, бо він – представник нації-колонізатора. Колонізатор змінює весь світ під себе. Всюди російська мова, свої правила, ідеологія. Зручно, так?

Скрізь почуваєшся, як вдома. Який класний світ! Як добре і мирно ми в ньому всі існуємо, з цими милими малими народами. Вже не варвари, спілкуються нашою мовою, до інститутів вступають.

“Білій людині” складно зрозуміти: те, що ти створив, чудово і зручно не для всіх. Представнику колонії добре лише у себе вдома. Навіть у сусідньому регіоні, в Іркутську, ти вже почуваєшся людиною іншого ґатунку.

У принципі, після війни в Чечні стало все зрозуміло. Кремль перейняв фальшиву радянську доктрину дружби народів. Коли Путін 2014-го року забрав Крим, то зніс її повністю. Вона втратила сенс, пішла порохом.

Інші почали замислюватися: хто наступний? Я зараз у Казахстані, і тут побоювання дуже сильні. Надію надає те, що Україна сильно демілітаризувала армію Росії, і вона багато років не буде небезпечною.

Жодної дружби народів не було. Був “страх народів”. Усі боялися військового втручання та насильства.

“Люди бачать фальш: сьогодні росіяни кажуть бурятам, що люблять їх за те, що вони так класно вмирають на війні. Але рано чи пізно це закінчиться”

Щойно починаєш захищати свою ідентичність, із гарного бурята швидко перетворюєшся на поганого. Тебе називають невдячним. Добре, якщо скажуть: росіяни побудували вам міста. Але можуть і так: ми відмили вас, від сифілісу вилікували; ви до нас усі вошиві були, не знали, що таке лазня та гігієна.

Сподіваюся, Україна переможе. А потім переможемо і ми (сміється). Коли справедливість переможе, буряти будуть раді бачити у себе українців. Дуже хочу, щоб до Бурятії колись приїхало керівництво України.

Я захоплена вашим народом. Ви вражаєте хоробрістю та стійкістю. Показуєте приклад усім бурятам, як можна боротися зі злом.

Євген Руденко – УП

Гарматне м’ясо Росії. Чому буряти?

«Вы бурят? Как я рад!», – заявив Кобзон обгорілому «шахтарю ДНР» ще у 2015 році

Буряти – невеликий азійський народ, колись завойований Росією. Сьогодні його представники є уособленням жорстокості та дикості російських загарбників. «Главком» розповідає, чому так сталося і наскільки у цьому винні самі буряти.

«А це у нас донбаські індіанці»

Кремль, зі зрозумілих причин, приховує свої справжні втрати у ході війни. Але труни, що вже чотири місяці масово приходять у різні регіони Росії, допомагають місцевим робити висновки про масштаби того, що Путін назвав «спецоперацією».

І тут цікаві навіть не декларовані російською стороною цифри, а національний, так би мовити, зріз двохсотих. За абсолютною кількістю загиблих в Україні лідирують буряти. Це підтверджує і недавнє розслідування інформаційного ресурсу «Сибір. Реалії», медіапроекта російської служби «Радіо Свобода».

Карта загиблих військових із Сибіру та Далекого Сходу

На 23 червня відомо про смерть як мінімум 913 людей
Джерело: sibreal.org

Як вважає президент антивоєнного фонду «Вільна Бурятія» Олександра Гармажапова, насправді загиблих бурятів набагато більше. «Потрібно розуміти, що буряти мешкають і в інших регіонах. Насамперед, це Забайкальський край та Іркутська область, при цьому там багато бурятів – хрещені і у них російські імена», – каже активістка.

За кількістю загиблих в Україні буряти – на першому місці з усіх національностей Росії
фото: baikal-journal.ru

Вперше «бойові буряти» з’явилися на території України ще у 2014 році, коли Путін розв’язав війну на Донбасі і відправив туди, під виглядом «ополченців» та «шахтарів», саме їх. Як, зокрема, писав спеціальний кореспондент газети «Коммерсантъ» Ілля Барабанов, місцеві жителі вказували йому на бурятів і говорили: «А це у нас донбаські індіанці».

Фраза «бурят на танку» стала мемом (танкістів серед них справді багато, буряти невисокі на зріст). А відео відвідування Кобзоном обгорілого танкіста у лікарні, із фразою «Вы бурят? Как я рад!» стало вірусним.

Але після звірств росіян у Бучі, у березні 2022 року, над бурятами посміюватися перестали. Як розповідали місцеві жителі, найлютішими окупантами виявилися саме буряти, випередивши кадировців і, власне, «осіб слов’янської національності».

Знищення цвіту бурятської нації

У чому ж причина такої войовничості та агресивності бурятів? Цей народ, що історично сформувалася у районі озера Байкал, є однією з етнічних груп монголів, і багато хто цю войовничість намагається пояснити саме цим, згадуючи монголо-татарське іго і пов’язані з ним численні неприємності для інших народів.

Бурятська сім’я, XIX століття
фото з відкритих джерел

Тут слід зазначити, що завоювання Московією бурятських земель почалося у XVII столітті, і війни, у яких московити не тільки зазнали безліч поразок, а й винищили сотні тисяч бурятів, тривали понад століття, з 1620 по 1728 рік. Та й потім, коли народ був поневолений і силою приєднаний до імперії, боротьба не припинялася – Прибайкалля стрясали бунти та повстання, тривала партизанська війна.

Бурятська інтелігенція на з’їзді у Читі, де була проголошена незалежність
фото з відкритих джерел

25 квітня 1917 року, після лютневої революції, було створено державу Бурят-Монголію, тоді ж з’явилася армія – бурятські національні військові підрозділи «Улан-Сагда», але після жовтневого перевороту всі спроби здобуття Бурятією незалежності нещадно придушувалися більшовиками. У 1921 році була утворена Бурят-Монгольська автономна область, потім автономна республіка, але це була вже бутафорія.

У тридцятих роках минулого століття у Бурятії почали з’являтися численні в’язниці та виправно-трудові табори, де утримувалися, здебільшого, засуджені за найтяжчі злочини. Вийшовши на волю, вони селилися неподалік і можна лише уявити, який згодом утворився генофонд у регіоні. Столиця Бурятії Улан-Уде після Другої світової війни стала перевалочним центром, куди сходилися всі шляхи з Колими та Магадана, у 1953 році місто кілька місяців фактично було під владою бандитів. Загалом цілком зрозуміло, чому нинішні буряти, попри те, що багато хто з них сповідує буддизм, часто поводяться дико і жорстоко.

Більшість бурятів – буддисти
фото: baikal-journal.ru

Чому буряти масово йдуть в російську армію

У 2020 році Бурятія посідала 81-ше з 85 місць за якістю життя серед суб’єктів Російської Федерації (сусідня Іркутська область – на 55 місці). 20% жителів регіону мали доходи нижче прожиткового мінімуму, а ще у 2013 році таких людей було 17,5%. На даний час Улан-Уде займає останнє місце за якістю життя серед 78 російських міст з населенням понад 250 тис. жителів.

Загалом Бурятія – дуже депресивний регіон, де служба в армії – один із небагатьох загальнодоступних соціальних ліфтів. А для того, щоби стати військовослужбовцем, є всі умови – у республіці близько двадцяти військових частин.

«Думаєте, чому стільки військових із Бурятії гине? Роботи немає зовсім, от і йдуть хлопці у контрактники, – розповідає в інтерв’ю виданню «Люди Байкалу» сестра загиблого в Україні Михайла Гармаєва. – Мишко в юності захоплювався театром, малював. Після армії разом із братом влаштувався працювати у фірму, яка встановлювала сигналізації. Отримував 15-20 тис. рублів, пропрацював близько двох років і пішов у контрактники. А тим, хто поїхав воювати до України, платять від 250 тис. ($4500) на місяць».

Слід зазначити, що в Україні буряти воюють не лише з нашою армією, а й з кадировцями. Перестрілки у них відбуваються регулярно, найвідмороженіші бійці «другої армії світу», за даними Міністерства оборони України, ніяк не можуть поділити награбоване. Про військову доблесть не йдеться…

Буряти охоче йдуть служити у танкісти
фото з відкритих джерел

Перспективи для відродження Бурятії і набуття нею незалежності, сумнівні. Загалом у Росії трохи більше 460 тис. бурятів, з них у самій Бурятії – близько 290 тис. (це приблизно як населення київської Троєщини). При цьому буряти у Бурятії становлять близько 30% населення, тоді як росіян – близько 65%.

Наприкінці березня глава республіки Олексій Циденов зібрав у Бурятському театрі опери та балету діячів культури та прочитав їм лекцію про «спецоперацію». Після лекції прессекретар театру Батодалай Багдаєв сказав: «Є почесна варта №1 на Червоній площі. Ви коли-небудь бачили там «вузькооких»? Там чіткий відбір: блакитноокі, високі, слов’янські хлопці. А нашим землякам, кривоногим, маленьким, вилицюватим, дорога до почесної варти закрита. А як вмирати – то вмирати».

Загалом, цілеспрямована політика щодо вирішення «бурятського питання», яку проводила спочатку царська Росія, потім СРСР, а тепер і РФ, зробила свою справу. Колись Російська імперія не змогла завоювати чукчів, але потім фактично винищила цей народ, споївши горілкою і перетворивши на героїв дурних анекдотів. З бурятами Росія вчинила витонченіше – зіпсувала колись войовничий та гордий народ генетично своїм біосміттям, добила економічно, і зробила його в очах цивілізованого світу уособленням зла.

Андрій Кузьмін, «Главком»

Читайте також:

• Під Харковом ліквідовано найзнаменитішого бурята-вагнерівця Ваху
• Збагатилися на $60 тис. В Україні двоє солдатів-бурят отримали підозри
• У Чорнобаївці буряти з чеченцями влаштували між собою перестрілку, є загиблі
• «Мруть, як мухи»: Росія вивела бурятів із Сєвєродонецька