У якому році було створено календар

Ми так призвичаїлися користуватися календарем, що навіть не віддаємо собі звіт в тому, яка велика в нашому житті і в всьому нашому мисленні роль упорядкованої лічби часу; між тим не важко бачити, що жодна культура неможлива без нього.

Календарем прийнято називати певну систему лічби тривалих проміжків часу з поділом їх на окремі більш короткі періоди (роки, місяці, тижні, дні). Саме слово календар походить від латинських слів ‘caleo’ – проголошувати і ‘calendarium’ – боргова книга. Перше нагадує про те, що в древньому Римі початок кожного місяця проголошувалося особливо, друге – що першого числа кожного місяця там було прийнято сплачувати відсотки за борги. В тому, що час тече, ми переконуємось, спостерігаючи рух оточуючих нас матеріальних тіл. Вимірювати проміжки часу виявилося можливим, зіставляючи їх з явищами, що повторюються періодично. Таких періодичних явищ в навколишньому нас світі знаходиться декілька. Це передусім зміна дня і ночі, що дала людям природну одиницю часу – добу, після цього зміна фаз Місяця, що відбувається протягом так званого синодичного місяця (від грецького ‘синодос’ – зближення; мало на увазі щомісячне зближення Місяця і Сонця на небі, при цьому інколи Місяць заходить на небі на Сонце – і відбувається сонячне затемнення) і, нарешті, зміна пори року і відповідна їй одиниця лічби – тропічний рік (від грецького ‘тропос’ – поворот: тропічний рік – проміжок часу, по закінченні якого висота Сонця над горизонтом в полудень, досягнувши найбільшої величини, знову зменшується). Труднощі, що виникають при розробці календаря, зумовлені тим, що тривалість доби, синодичного місяця і тропічного року неспіврозмірні між собою. Не дивно, що в одних місцях люди вважали час одиницями, близькими до тривалості синодичного місяця, приймаючи в році певне (наприклад, дванадцять) число місяців і не враховували пори року. Так з’явилися місячні календарі. Інші вимірювали час такими же місяцями, але тривалість року прагнули погодити з змінами пір року (місячно – сонячний календар). Нарешті треті за основу лічби днів приймали зміну часів року, а на зміну фаз Місяця взагалі не зважали (сонячний календар).

ІСТОРІЯ НАШОГО КАЛЕНДАРЯ.

Походження семиденного тижня. Штучні одиниці виміру часу, які складаються з декількох (трьох, п’яти, семи і т.д.) днів, зустрічаються у багатьох народів стародавності. Так, давні римляни вели лічбу дням ‘восьмиденками’ – торговими тижнями, які позначали літерами від А до Н; сім днів такого тижня були робочими, восьмі – базарними.

Але вже у відомого іудейського історика Йосифа Флавія (приблизно 100 р. н.е.) читаємо: ‘Немає жодного міста, грецького або ж варварського, і жодного народу, на який не розповсюджувався б наш звичай стримуватися від роботи на сьомий день’. Звідки ж цей семиденний тиждень? Звичай вимірювати час семиденним тижнем прийшов до нас з Древнього Вавілону і, очевидно, зв’язаний з зміною фаз Місяця. Справді, тривалість синодичного місяця складає 29.53 доби, причому люди бачили Місяць на небі біля 28 діб: сім днів триває збільшення фази Місяця від вузького серпа до першої чверті, приблизно стільки ж – від першої чверті до повного місяця і т.д. Але спостереження за небом дали ще одне підтвердження ‘винятковості’ числа сім. В свій час древньовавілонські астрономи виявили, що, окрім нерухомих зірок, на небі видні і сім ‘блукаючих’ світил, що пізніше були названі планетами (від грецького слова ‘планетес’, що і означає ‘блукаючі’). Припускалося, що ці світила обертаються навколо Землі і що їхні відстані від неї зростають в такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. В Древньому Вавилоні виникла астрологія – вірування, неначе планети впливають на долі окремих людей і цілих народів. Зіставляючи певні події в житті людей з положенням планет на зірковому небі, астрологи вважали, що така ж подія настане знову, якщо це розташування світил повторюється. Саме число сім – кількість планет стала священним як для вавілонян, так і для багатьох інших народів стародавності.

Назви днів тижня. Поділивши добу на 24 години, древньовавілонські астрологи припустили, неначе кожна година доби знаходиться під покровительством певної планети, що немов би ‘керує’ нею. Лічба годин була почата з суботи: першою її година керувалась Сатурном, друга – Юпітером, третя Марсом, четверта – Сонцем, п’ята – Венерою, шоста – Меркурієм і сьома – Місяцем. Після цього цикл знову повторювався, так що 8-ою, 15-ою і 22-ою годинами ‘керував’ Сатурн, 9-ою, 16-ою, 23-ою – Юпітер і т.д. В підсумку вийшло, що першою годиною наступного дня, неділі, ‘керувало’ Сонце, першою годиною третього дня Місяць, четвертого – Марс, п’ятого – Меркурій, шостого – Юпітер і сьомого – Венера. Відповідно цьому і отримали свою назву дні тижня. Ці назви днів тижня перекочували до римлян, а після цього в календарі багатьох народів Західної Європи.

На латинській, українській і англійській мовах вони виглядають так:

Перевід з латинської

Сьогодні майже всі народи світу користуються сонячним календарем, який фактично успадкували від древніх римлян. Але якщо в своєму нинішньому вигляді цей календар майже ідеально відповідає річному руху Землі навколо Сонця, то про його перший варіант можна сказати лише ‘гірше було нікуди’. А все певно тому, що, як помітив римський поет Овідій (17 р. н.е.), древні римлян краще знали зброю, ніж зірки.

Сільськогосподарський календар. Як і їх сусіди греки, давні римляни визначали початок своїх робіт по сходу і заходу окремих зірок і їх груп, тобто вони пов’язували свій календар з річною зміною вигляду зоряного неба. Ледве чи не головним ‘орієнтиром’ при цьому був схід і захід (ранковий і вечірній) зоряного скупчення Плеяди, що в Римі іменувалося Вергіліями. Початок багатьох польових робіт тут зв’язували і з фавонієм – теплим західним вітром, що починає віяти в лютому (3 – 4 лютого по сучасному календарю). За свідченням Плінія, в Римі ‘з нього починається весна’. От декілька прикладів проведеної древніми римлянами ‘прив’язки’ польових робіт до зміни вигляду зоряного неба: ‘Між заводієм і весняним рівноденням підрізають дерева, обкопують лозу. Між весняним рівноденням і сходом Вергілія (ранковий схід Плеяд спостерігається в середині травня) прополюють ниви. рубають вербу, обгороджують лугу. слід саджати маслини’. ‘Вважається, що не слід починати сівби до (осіннього) рівнодення, тому що якщо почнеться непогода, то насіння стане гнити. Від заводія до сходу Арктура (з 3 по 16 лютого) рити нові канави, робити обрізання в виноградниках ‘). Сліду, однак, мати на увазі, що цей календар був переповнений самими неймовірними забобонами. Так, луги слід було угноювати напровесні, коли молодий місяць ще не видний (‘тоді трави будуть рости так само, як і молодий місяць’), а на полі не буде бур’яну. Яйця під курку рекомендувалося підкладувати тільки в першу чверть фази Місяця. Згідно Плінію, ‘всяка рубка, обривання, стрижка принесуть менше шкоди, якщо їх робити, коли Місяць на збитках’. Тому той, хто вирішив стригтися коли ‘Місяць прибуває’, ризикував полисіти. А якщо в означений час зрізати листя на дереві, то воно незабаром втратить всі листя. Зрубаному в цей час дереву загрожувала гниль.

Місяці і вставні дні. Зупинимося на загальній структурі давньоримського календаря, що існував в середині I ст. до н. е. В означений час рік римського календаря з загальною тривалістю в 355 днів складався з 12 місяців з таким розподілом днів в них:

Як видно, за винятком одного, всі місяці давньоримського календаря мали непарне число днів. Це пояснюється забобонними уявленнями древніх римлян, неначе непарні числа щасливі, тоді як парні приносять нещастя. Рік починався з першого числа березня. Цей місяць був названий Мартіусом в честь Марса, якого вважали як бога хліборобства і скотарства, а пізніше як бога війни, покликаного захищати мирну працю. Другий місяць отримав назву Априліс від латинського aperire – розкривати, бо в цьому місяці розкриваються бруньки на деревах або від слова apricus – ‘що зігріється Сонцем’. Він був присвячений богині красоти Венері. Третій місяць Майус присвячувався богині землі Майї, четвертий Юніус – богині неба Юноні, покровительниці жінок, дружині Юпітера. Назви шести подальших місяців були зв’язані з їхнім положенням в календарі: Квінтіліс – п’ятий, Секстілітіс – шостий, Септембер – сьомий, Октобер – восьмий, Новембер – дев’ятий, Децембер – десятий. Назва Януаріса – передостаннього місяця давньоримського календаря – походить, як вважають, від слова janua – ‘вхід’, ‘двері’. Місяць був присвячений богу Янусу, що, по одній з версій, вважався богом небесного склепіння, що відкривається для Сонця на початку дня і що закривається в його кінці. В Римі йому було присвячено 12 олтарів – по числу місяців в році. Він же був богом всіх починань. Римляни зображали його в двох особах: одним, повернутим вперед, бог неначе б бачить майбутнє, другим, повернутим назад, споглядає минуле. І, нарешті, 12-й місяць був присвячений богу підземного царства Фебруусу. Сама же його назва походить, очевидно, від februare – ‘очищати’, але, можливо і від слова feralia. Так римляни називали поминальний тиждень. По закінченні його, в кінці року вони проводили обряд очищення (lustratio populi) ‘для примирення богів з народом’. Можливо, із-за цього вони і не могли робити вставки додаткових днів в самому кінці року, а робили її, як ми це побачимо далі, між 23 і 24 лютого. Тривалість року в 355 днів була на 10.242 доби коротше тропічного. Але в господарському житті римлян важливу роль грали хліборобські роботи – сівба, збір урожаю і т.д. І щоб “тримати” початок року поблизу одного і того же сезону, вони робили вставки додаткових днів. При цьому римляни з забобонних мотивів не вставляли цілого місяця окремо, а в кожному другому році між 23 і 24 лютого ‘вклинювали’ поперемінно 22 або 23 дні. В підсумку число днів в римському календарі чергувалось в такому порядку:

Вставні дні (dies intercalares) отримали назву місяця Мерцедонія, хоча древні письменники називали його просто місяцем вставки – інтеркалярієм (inter-calaris). Саме слово ‘мерцедоній’ походить від ‘merces edis’ – ‘плата за працю’: це неначе був місяць, в якому проводилися розрахунки орендарів з володарями майна. Як видно, в результаті таких вставок середня тривалість року римського календаря була рівною 366.25 доби – на одну добу більше істинної. Тому час від часу цю добу з календаря приходилося викидати.

Реформу календаря провів в 46 р. до н.е. Римський верховний жрець, полководець і письменник Гай Юлій Цезар (100 – 44 рр. до н.е.). До цього Цезар побував в Єгипті, познайомився з єгипетським сонячним календарем і навіть сам склав декілька трактатів по астрономії, які нажаль до нас не дійшли. Розробку нового календаря здійснила група олександрійських астрономів на чолі з Созігеном. В основу календаря, що отримав пізніше назву юліанського, покладений сонячний рік, тривалість якого була прийнята рівної 365.25 доби. Але в календарному році може бути лише ціле число доби. Тому прийнято було вважати, що в трьох з кожних чотирьох років по 365 днів, в четвертому – 366 днів. Як раніше цілий місяць Мерцедоній, так і тепер цей один день вирішили ‘сховати’ між 24 і 25 лютого. Доповнений рік пізніше був названий annus bissextus, звідки і пішло наше слово високосний. Юлій Цезар упорядкував також число днів в місяцях по такому принципу: непарний місяць має 31 день, парний – 30. Лютий же в простому році – 29, в високосному – 30 днів. Крім того він вирішив почати лічбу днів в новому році з нового місяця, що якраз прийшлося на перше січня. У вдячність за реформу, а також враховуючи видатні військові заслуги Юлія Цезаря (що був убитий через два року після реформи), римський сенат перейменував місяць Квінтіліс (в цьому місяці Цезар народився) в Юліус. Незабаром, однак, римські жерці заплуталися, оголошуючи високосним кожний третій рік календаря. Цю помилку виправив імператор Август. Таким чином, юліанський календар почав нормально функціонувати з 1 березня 4 р. н.е. В зв’язку з цим сенат, враховуючи великі військові перемоги і в вдячність за виправлення календаря, перейменував місяць Секстіліс в місяць Августус. Але тривалість цього місяця була встановлена Юлієм Цезарем в 30 днів, тепер же до нього додали ще один день, відібравши його від Фебруаріуса. А щоб три місяця – Юліус, Августус і Септембер – не мали підряд по 31 дню, то від Септембера один день був перенесений на Октобер, а від Новембера – один день на Децембер. Завдяки цьому було порушене введене Цезарем правильне чергування довгих і коротких місяців, а перше півріччя в простому році виявилося на чотири дні коротше другого. І після Августа деякі імператори прагнули увічнити своє ім’я в календарі. Але ці бажання властелінів були відкинуті самим часом.

В 324г. римський імператор Константин (біля 285 – 337 рр.) проголосив християнство державною релігією. Через рік в 325 р. Він скликав в місті Нікії церковний собор, на якому обговоренню підлягало і питання про дату святкування Великодня. І починаючи з IV ст. н.е. християнська церква зв’язала свій річний цикл свят з юліанським календарем. Але в результаті різної тривалості тропічного року юліанського календаря за кожні 128 років накопичувалася помилка в цілу добу. І всі свята пересувалися ‘вперед’: весняні – на літо, літні – на осінь. Тому церква і стала ініціатором наступної календарної реформи.

Вступ ‘нового стилю’

Причини календарної реформи. В кінці III ст. н.е. весняне рівнодення приходилось на 21 березня. Очевидно, ‘батьки церкви’, які брали участь в роботі Анікейського собору, вважали, що так воно і буде. Але в результаті згаданої вище помилки, дата весняного рівнодення, вже не відповідала реальним астрономічним явищам. Тому проблема календарної реформи обговорювалася католицькою церквою на Базельському (1437 г.), Лютеранському (1512-1517 рр.) і Тридентському (1545-1563 рр.) соборах.

Григоріанська реформа. Реформу календаря здійснив папа Григорій XIII на основі проекту італійського лікаря і математика Луїджі Ліліо. Весняне рівнодення було пересунуте на 21 березня, ‘на своє місце’. А щоб помилка в подальшому не накопичувалася, було вирішено з кожних 400 років викидати три доби. Прийнято було вважати простими ті сторіччя, число сотень яких не ділиться без залишку на 4.

Така система отримала назву григоріанської, або ‘нового стилю’. В противагу їй за юліанським календарем зміцнилася назва ‘старого стилю’

Вступ Григоріанського календаря в Росії. Питання про реформу календаря в Росії піднімалося неодноразово. З цією пропозицією виступала Російська Академія наук в 1830 г. Однак князь К. А. Лівен, який в той час був міністром народної освіти виразив в своїй доповіді царю Миколі I реформу як діло ‘несвоєчасне, непотрібне, яке може привести до небажаних заворушень’. Також він доповідав, що вигоди від переміни календаря маловажні, майже ніякі, а ‘незручності і скрути неминучі і великі’. Цар написало на цій доповіді:

‘Зауваження князя Лівена цілком справедливі’ – і питання було поховане. Питання про реформу календаря в Росії було вирішене відразу після Жовтневої революції. Вже 16 листопада 1917 г. віно було поставлено на обговорення Раднаркомі РФСФР, що 24 січня і прийняв ‘Декрет про вступ в Російській республіці західноєвропейського календаря’.

Тепер, наші календарні місяці мають тривалість в 28, 29, 30 і 31 день, довжина кварталу міняється від 90 до 92 днів, а перше півріччя на три-чотири дні коротше другого. Внаслідок цього ускладнюється робота планових і фінансових органів. Незручним є і те, що тиждень починається в одному місяці або кварталі, а закінчується в іншому. Оскільки рік містить 365 днів, то він закінчується тим днем, з якого він почався, а кожний новий рік починається з іншого дня. Тому кожна держава витрачає щорічно великі суми на друк нових календарів.

На протязі останніх 160 років висувалися всілякі проекти реформи календаря. В 1923 г. При Лізі Націй був створений спеціальний комітет з питань календарної реформи. Після другої світової війни це питання було передане в руки Економічної і Соціальної Ради ООН. Які ж існують проекти календаря?

Проекти календарів. Хоча проектів існує дуже багато, вибирати потрібно тільки з двох: 13 – місячний календар або 12 – місячний. Перший з них був запропонований в 1849 г. французьким філософом Огюстом Контом ( 1798 – 1857). В цьому календарі кожний місяць починається в неділю і закінчується в суботу. Один день в році не має назви і вставляється після суботи останнього, XIII місяця, перед Новим роком, як додатковий день відпочинку. В високосному році такий же день відпочинку вставляється також після суботи VI місяця.

Однак 13 – місячний календар мав ряд істотних недоліків хоча б тому, що при діленні року на квартали прийшлося б ділити і місяці. Тому головна увага приділяється іншому варіанту календаря, запропонованому в 1888 році французьким астрономом Гюставом Армеліном. Згідно цього проекту календарний рік складається з 12 місяців і ділиться на 4 квартали по 91 дню в кожному. Перший місяць кварталу має 31 день, два інших – по 30. Перше число року і кварталу припадає на неділю, кожний квартал закінчується суботою і має 13 тижнів. В кожному місяці 26 робочих днів. В простому році один день, як Міжнародне свято миру і дружби народів, вставляється після 30 грудня, в високосному році святковий день високосного року вставляється ще після 30 червня

Усе про юліанський календар

Є кілька різних календарів, які використовуються сьогодні у світі. Хоча передові технології (такі як інтернет і телефони) дають можливість планувати час з іншими людьми, які живуть далеко від вас, ті люди все ж можуть жити за іншими часовими параметрами. І хоча ваші дідусі й бабусі, можливо, жили за тим самим календарем, що і ви, ваші далекі родичі, ймовірно, користувалися більш давніми календарними системами, такими, як юліанський календар.

Але чим ваш календар відрізняється від того, яким користувалися ваші предки? І чому він змінився? Календар — це система, яка упорядковує дні , основуючись переважно на змінах у навколишньому світі, таких як поява на небі місяця і сонця. Більш точні способи відслідковування змін у світі та різні закони або відкриття спонукали видатних провідників та великих мислителів з часом запроваджувати зміни в календарях. Через це деякі календарі вийшли з ужитку й замість них почали запроваджуватися нові.

Давайте розглянемо юліанський календар, важливий календар в історії світу, зокрема те, як він співвідноситься з іншими календарями і де ви можете стикатися зі “старим стилем” юліанських дат навіть у наш час.

Що таке юліанський календар?

Юліанський календар було названо на честь Юлія Цезаря, який запровадив його в стародавньому Римі приблизно в 46 році до Р.Х. Юліанський календар визначає дати, основуючись на русі сонця навколо землі (що означає, що це сонячний календар). Він складається з 365 днів у більшості років, але кожні чотири роки настає високосний рік, який має 366 днів. У певний історичний період юліанський календар було названо календарем “старого стилю”.

Чому було створено юліанський календар?

У стародавньому Римі за часів Юлія Цезаря був у вжитку римський календар (який був ще давнішим, ніж юліанський). Римський календар був дуже складною системою дат, що визначалися рухом місяця і розташуванням сонця над землею (через що цей календар був місячно-сонячним). Група людей мала приймати рішення, які дні слід додати до календаря або видалити з нього, аби не відставати від пір року. Римський календар мав 304 дні й 10 місяців. Його використовували сотні років і багато разів змінювали. Утім він не був дуже точним, і до 46 року до Р.Х. цей календар випереджав на три місяці сонячний календар та не збігався з порами року!

Саме тоді Юлій Цезар вирішив, що необхідно запровадити великі зміни в тому, як римляни визначають дати. Цезар звернувся по допомогу до Сосигена, александрійського астронома, який порадив йому перестати використовувати місячний календар і орієнтуватися на сонячний рік, як це робили єгиптяни. Тож замість того, щоб орієнтуватися на місяць для визначення дат, юліанський календар натомість орієнтувався на положення сонця на небокраї.

Багато людей у наш час знають основоположну структуру юліанського календаря. Рік має 365,25 дня, і поділяється на 12 місяців, а також існують високосні роки. Ним не користувалися по всьому світу, але він був прийнятий майже по всій Римській імперії та в кількох християнських церквах. Це означає, що його використовували майже по всій Європі й навіть у деяких частинах Західної Азії та Північної Африки.

Як довго використовували юліанський календар? Григоріанський календар приходить на зміну юліанському

Хоча юліанський календар був великим удосконаленням у порівнянні з римським календарем, усе ж він не був досконалим. Юліанським календарем користувалися понад 1 600 років, але з плином століть почали помічатися неточності. Було виявлено, що цей календар на 11 хвилин відстає від сонячного року. Ті 11 хвилин додавалися рік за роком і до 1570 року астрономи усвідомили, що юліанський календар відставав на 10 днів.

За допомогою Папи Григорія ХІІІ, відомого астронома і математика, було створено новий календар, який отримав назву григоріанський календар. У дійсності він дуже схожий на юліанський календар, але має певні уточнення в підрахунках. Завдяки цим уточненням більшість людей у наш час користується григоріанським календарем. Ось кілька відмінностей між двома календарями:

Різне визначення тривалості року

За визначенням юліанського календаря рік триває 365,25 днів (додаткова 1/4 дня).

За визначенням григоріанського календаря рік триває 365,2422 дня. Ці підрахунки є більш точними, ніж у юліанському календарі.

Різна система високосного року

Юліанський календар використовує просту формулу для визначення високосного року. Згідно з цією системою до високосного року, який настає кожні чотири роки, додається один повний день. Ця модель трьох “звичайних років”, за якими настає один “високосний рік”, повторюється без винятків.

Для григоріанського календаря застосовується більш досконала формула підрахунку високосного року. Правило полягає в тому, що якщо рік ділиться на 100, але не ділиться на 400, високосний рік пропускається. Наприклад, рік 2000 був високосним, але роки 1700, 1800 і 1900 не були. Наступного разу високосний рік буде пропущено в 2100 році.

Цікавий факт: найближчий високосний рік — 2024.

Різні рівні точності

Юліанський календар відставав на 11 хвилин кожного сонячного року, що у 1582 році склало відставання в 10 днів.

Григоріанський календар набагато точніший і відстає лише на 26 секунд кожного сонячного року, що згодом призведе до втрати 1 дня в 4909 році.

350 років з подвійним календарем

Хоча григоріанський календар було створено в 1582 році, минуло сотні років, перш ніж він став календарем, яким користується більшість людей. Багато країн не хотіли користуватися новим календарем і так довго, як могли, віддавали перевагу юліанському календарю. Через це в історії виник період, коли в різних частинах світу регулярно користувалися обома календарями, а різні країни і народи починали використовувати новий календар в різний час. У цей самий період ті, хто намагався пояснити різницю між двома системами дат, часто писали “за старим стилем” поруч з юліанськими датами і “за новим стилем” поруч з григоріанськими датами.

Родинного дерева на FamilySearch, щоб дізнатися, де і коли народилися ваші предки. Ви навіть можете побачити події з їхнього життя на часовій ліній та інтерактивній мапі — усе це з безкоштовним аккаунтом!

Як конвертувати дати з юліанського календаря в григоріанський під час ведення історичних досліджень

Ви й досі можете знаходити й читати документи з юліанськими датами. І для цього не обов’язково бути істориком або ходити до музеїв. Більшість із них — це цифрові зображення старих документів, які ви знаходите під час початкових пошуків джерел або під час пошуків імен ваших родичів у історичних записах.

Можливо, ви працюєте над домашнім завданням або проводите сімейно-історичні дослідження. У обох випадках, якщо дата, яку ви шукаєте, випадає на період до 1582 або 1923 року і ви вважаєте, що це юліанська дата, корисно буде знати, як знайти відповідну григоріанську дату.

Є кілька корисних онлайн конверторів. Ось два, які можуть допомогти вам швидко здійснити конвертацію:

• Календарний конвертер Fourmilab
  • Містить багато різних опцій конвертації календаря. Знайдіть правильний тип календаря для дати, яку ви хочете конвертувати, вкажіть дату і прокручуйте сторінку вгору і вниз, щоб побачити, як дата буде виглядати в різних календарних системах.
  • Конвертує лише юліанські дати в григоріанські, але також має багато простих інструментів, які дозволяють побачити, коли різні країни перейшли з одного календаря на інший.

  Якщо ви любите математику, вам буде цікаво самостійно зробити конвертацію. Клацніть тут, щоб дізнатися, як здійснюється калькуляція.

  Іноді конвертування юліанських дат у григоріанські є простим — необхідно додати лише 13 днів до юліанської дати. Однак це залежить від року, з яким ви працюєте. Ось більш точний спосіб, у який ви можете обчислити григоріанську дату:

  1. Відкиньте дві останні цифри року (наприклад, для року 1700 чи 1712 візьміть лише 17).
  2. Цю цифру помножте на 0,75.
  3. Потім відніміть 1,25.
  4. Не зважайте на будь-які цифри після коми.
  5. Цей результат вказує на кількість днів, які вам слід додати до юліанської дати, аби прирівняти її до григоріанської.

  Ось як це може виглядати для дати 2 січня 1712 року:

  1. Беремо “1712” і конвертуємо в “17”.
  2. 17 x 0,75 = 12,75
  3. 12,75 – 1,25 = 11,5
  4. 11,5 перетворюється на 11, коли ми відкидаємо всі цифри після коми.
  5. Тоді юліанська дата 2 січня 1712 року перетворюється на григоріанську дату 13 січня 1712 року.

  Дослідження сімейної історії з юліанськими датами

  Чи ви знали, що багато сімей може знайти документи з іменами своїх предків аж до 1800-х років і навіть до 1600-х? Із сучасними технологіями зробити це набагато легше, ніж раніше. Виконання простих онлайн досліджень давніх документів — це те, що ви можете робити вдома. Вам не обов’язково бути істориком, щоб спробувати це! Почніть з імені дідуся чи бабусі або предка, якого ви знаєте, і спробуйте безкоштовний пошук на FamilySearch.org.

  FamilySearch має багато ресурсів, щоб допомагати вам знаходити документи, пов’язані з вашими предками. Наприклад, початківці можуть знайти хороші підказки тут. Якщо вам дуже подобається історія або сімейна історія, вас може зацікавити ця стаття на FamilySearch wiki, в якій вказуються приблизні роки переходу різних країн з юліанського на григоріанський календар.

  Цікаве завдання: спробуйте знайти найстаршого предка, якого пам’ятає ваша сім’я. Спочатку поговоріть з батьками, потім з дідусями і бабусями або іншими родичами, яких ви добре знаєте. Чи знають вони імена своїх дідусів і бабусь чи прадідусів і прабабусь? А як щодо тих родичів, що жили ще раніше? Ви можете скористатися одним із цих безкоштовних бланків, щоб записувати все, про що дізнаєтеся:

  Чи використовують юліанський календар у наш час?

  Юліанський календар був у великій пригоді, коли його було створено, але ним майже не користуються в наш час. Просто григоріанський календар більш точний, тому й більшість країн послуговується ним сьогодні.

  Деякі православні церкви, наприклад, Російська православна церква, досі користується юліанським календарем для обчислення дати свят, які не мають фіксованої дати. Крім того, календарем за “старим стилем” користуються бербери в Північній Африці і на горі Афон.

  Хоча по всьому світу використовуються різні календарі, є одне спільне для всіх них. Календарі допомагають нам записувати нашу історію. Записування дати допомагає нам пам’ятати про важливих людей і важливі події.

  Останнє цікаве завдання: якщо вам не подобається вести історичні дослідження, приділіть час записуванню подій вашого життя. Записування того, що ви знаєте, може допомогти тому, хто в майбутньому долучиться до вашої сімейної історії. Ось інструмент, який стане вам у пригоді:

  Календар. Історія створення

  Є речі, які незмінні: перебіг часу, зміна погоди, друкований календар на робочому столі. Так, адже саме календар — це той елемент, до якого ми звертаємося практично повсюдно, щоб відзначити для себе важливий день, запланувати зустріч або просто зорієнтуватися в даті. Незважаючи на величезну кількість цифрових пристроїв із вбудованими календарями, які нас оточують, друковані настінні та настільні календарі не втрачають своєї актуальності сьогодні.

  Сучасні друкарні мають найновіше висококласне обладнання для друку календарів. Зараз можна надрукувати календарі практично будь-якої форми та розмірів, нанести на них вибірковий лак чи фольгу будь-якого кольору, зробити будь-яку ламінацію. Який може бути тираж? Будь-який.

  Як з’явився перший календар?

  Розповідаємо у нашій статті.

  Ще дуже давно наші предки почали рахувати час у днях і місяцях. Спостерігаючи за небесними світилами, люди почали помічати деяку циклічність у рухах. За цими циклами люди почали обчислювати сприятливий час для посіву та збирання врожаю, що на той час було надзвичайно важливим завданням.

  У Набта-Плайя (на території сучасного Єгипту) близько 5-го тисячоліття до н.е пастуші напівкочові племена створили перше річне «календарне коло», в якому початок року припадав на 19 липня і збігався появою на небі зірки «Сіріус». Такий календар вони створили для того, щоб знати точний час розливу Нілу — сезонне підняття рівня води в річці, яке спричиняло повені, що знищували всі посіви. Єгипетський рік, як і наш, складався із 365 днів (без високосного року).

  Приблизно водночас на сучасній території Німеччини було створено так зване Гозецьке коло. Вого складалось з кількох концентричних ровів діаметром 75 метрів та двох кілець огорожі з воротами. Початок його року припадав на День зимового сонцестояння.

  Кожен народ намагався використати свій власний календар. Наприклад, деякі намагалися рахувати роки від дати створення світу — євреї вели відлік від 3761 до нашої ери, а олександрійська хронологія від 25 травня 5493 до н.е. Римляни відраховували свій календар від року заснування Риму (753 р. е.), Парфяне, Вифиняне і Селевкиди — від сходження на престол першого царя, єгиптяни ж — з правління кожної наступної династії.

  Як ви розумієте, через таку велику кількість різних календарних систем виникала плутанина з датуванням подій.

  Все змінилося 46 року до нашої ери, коли римський імператор Юлій Цезар вніс поправки до календаря єгиптян (юліанський календар). Саме тоді рік почав відлічуватися з 1 січня. Зазвичай у цей час сенат затверджував бюджет та військові походи на наступний рік. Тому вирішили, що цей місяць чудово підходить для початку року.

  Проте давні римляни вирахували, що рік триває трохи довше за 365 днів. За розрахунками залишалося ще 6 годин, які ніяк не враховувалися. Через це накопичувалася похибка.

  Щоб вирішити цю проблему, імператор запровадив високосний рік. Зайві години об’єднали між собою. Так з’явилася ще одна доба, яку стала додавати кожні 4 роки.

  Ім’ям імператора Цезаря названо сьомий місяць року — Julius.

  Наступний імператор, Октавіан Август, вніс свої виправлення до календарної системи. До серпня додався 31 день, який взяли з кінця лютого. Таким чином, лютий укоротився і став мати 28 днів у звичайному році та 29 днів у високосному. Август також отримав назву на честь імператора Августа.

  В 325 Перший Нікейський собор затвердив цей календар. Він став обов’язковим для всіх християнських країн.

  Однак юліанський календар також був не зовсім точним. Насправді різниця становила не шість годин, як вважали римляни, а п’ять годин, 48 хвилин і кілька секунд. Через це через 128 років набігав ще один зайвий день.

  Це вимагало виправлення. У 1582 році папа Григорій XIII вніс нову поправку до календарної системи. Якщо рік закінчується двома нулями, то рік вважається високосним, але тільки якщо цифра сотень була кратна чотирьом: 1600, 2000, 2400 роки. Якщо цифра сотен не була кратна чотирьом, то рік вважався звичайним, наприклад: 1700, 2300 роки. У цьому і полягала вся різниця між юліанським та григоріанським календарями. Варто зауважити, що ця єдина правка допомогла «позбутися» трьох зайвих днів, які накопичувалися за 400 років.

  Уся Європа незабаром стала користуватися саме григоріанським календарем.

  Де було виготовлено перший друкований календар?

  Ви не повірите, ми знову повертаємось до Гутенберга та його друкарні (ось тут можна почитати). Саме він у 1448 році опублікував перший календар. Це був «Астрономічний календар» розміром 67×72 см. Календар був дуже примітивним, але набув великої популярності.

  У 1522 році Франциск Скорина — східнослов’янський першодрукар, філософ-гуманіст, письменник, громадський діяч, підприємець і вчений-медик — створив кирилицею старослов’янською мовою «Соборник», який включав перші календарні відомості. Там були і знаки зодіаку, і прогнози сонячних та місячних затемнень, а також розрахунок Великодня на найближчі 20 років.

  У 1909 році Джозефу Селмону спала на думку ідея друкувати зображення на звороті календаря. Вони друкувалися на листівках і перев’язувалися стрічками зверху. Таким чином, саме він є винахідником сучасного настінного календаря.

  Перші сучасні настінні календарі з’явилися у 1940-х роках, після винаходу спіральних та «дротяних» з’єднань — пружин.

  Винахід календаря з відривною сторінкою зараховують Полу Хенсону з Workman. Перші були випущені 1979 року.

  Коли з’явилися календарі в Україні?

  Разом із прийняттям християнства Київська Русь ухвалила новий візантійський календар, запроваджений Юлієм Цезарем. Поширеними стали православні календарі — збірки, які містили перелік християнських свят, а також інформацію про християнських святих.

  Іван Федоров, якого ми знаємо як першого українського друкаря, теж відіграв важливу роль. У виданні «Псалтир з журналом» (1569) він докладно описує схему підрахунку днів у році за допомогою пальців, літер і цифр. Наші пращури обчислювали кількість днів у році за цим методом, запропонованим грецьким богословом Іоанном Дамаскіном. (VIII-VIII ст. н.е.).

  Перший український календар з’явився 5 травня 1581 року в Острозькій друкарні Івана Федорова. Він представляв собою невеличку листівку, на внутрішніх сторінках якої кирилицею були надруковані назви 12 місяців: латинських, єврейських та слов’янських. Останні виглядали так: «врéсень», «паздерник», «грудень», «просинець», «стычень», «лютый», «марець», «кветень», «мáй», «чьíрвець», «липець», «серпень». Дослідники припускають, що це назви з тогочасного українського середовища. Між назвами місяців автор розташував невеличкі дворядкові вірші староукраїнською мовою з найголовнішими біблійними подіями, що сталися в цей місяць.

  У той час, як вся Європа почала запроваджувати григоріанський календар, православні України сприйняли такі зміни, як зазіхання на власну віру, права та звичаї.

  Навіть після грамоти польського короля, яка говорила про те, що нова реформа не утискуватиме православних, посилювався тиск з боку шляхти та місцевих католицьких ієрархів.

  У 1583-1584 pp. у Львові архієпископ Соліківський заборонив православним здійснювати релігійні свята за старим календарем. Тоді місцеві ксьондзи з озброєними ватагами насильно вривалися під час богослужінь та витягували з церков священнослужителів та віруючих.

  Незважаючи на звинувачення православних «у недовірі та відступництві», вони продовжували зберігати вірність звичаям. У 1587 році в Острозі вийшов твір Г. Смотрицького «Ключ царства небесного», друга частина якого «Календар римський новий» була повністю спрямована проти календарної реформи та утиску православних. Українці мали старий стиль календаря до 1918 року.

  На Західній Україні особливу популярність набирали польські календарі, які видавалися у Львові та Замості між XVI та XVIII століттями. Ці видання містили як календарі, а й іншу корисну інформацію як альманахів. Вони служили як книжки для читання.

  У XVIII столітті календарі почали видавати й у інших містах України. З 1700 календарі почала видавати Лаврська друкарня. У січні 1718 року вона надрукувала «Мінолог, тобто місяцьослів загального наслідування». На його титульному аркуші було зазначено, що календар надруковано «при хресті Константинопольського патріарха, у Лаврі, Києво-Печерській», згідно з давньою традицією. Це обурило владу та призвело до заборони на друк українською мовою. Примірники «Мінолога» 1718 були конфісковані.

  Однак невдовзі видання календарів поновилося. З 1845 року регулярно виходив календар зі списками українських князів, київських єпископів, а також статтями про монастирі та церкви.

  На початку XVIII століття календарі почали друкуватись у Чернігові Василем Квасовським. Особливий інтерес представляє «Календар грецький, римський, єврейський на 1719 рік», на титульному аркуші якого зазначено, що його створено на основі меридіанів та широт Чернігова. Пізніше Квасовський опублікував календар у Кенігсберзі, де він набув широкого поширення.

  З другої половини XVIII століття календарі почали видаватися у східній та південній частинах країни. У 1797 році Харківська церковна школа опублікувала «Месяцеслов…», перекладений з польської мови та доповнений хронологією та астрономічними даними про схід та захід сонця.

  У 1811-1829 роках Андрій Вербицький, викладач Харківського університету, видавав щорічні календарі як «новорічний подарунок сільським та міським мешканцям» (дуже схоже на наші корпоративні календарі, чи не так?).

  Перші спроби видати річний календар в Одесі належать до 1821-1822 років. З 1835 по 1838 Генерал-губернаторська канцелярія регулярно видавала «Новоросійський календар», який пізніше видавався Рішельєвський ліцеєм.

  Наприкінці XIX століття петербурзький журнал «Современик» відзначав лаконічність та високий рівень одеського видання.

  Окрім календарів, які виробляються в Україні, популярними залишалися календарі, привезені з Польщі. Однак їх поширення порушувало монополію Академії наук на видання та продаж календарів, що існувала з 1726 року. Вона суворо забороняла ввозити польські календарі та наказувала користуватися календарями, виданими Академіями наук у Києві та Україні.

  В 1865 монополія на видання календарів була остаточно скасована. Після цього на полиці бібліотек ринув потік календарів, випущених приватними видавцями.

  На території Західної України україномовні календарі почали друкувати у 50-х роках ХІХ століття. Спочатку вони видавалися нерегулярно. Однак їх зміст не поступався іноземними календарями. Перший український календар для жінок — «Перемишлянка» побачив світ у Перемишлі. У Львові було видано «Львів’янин, приручений та господарський місяцеслів». У Коломні вперше було видано гумористичний та сатиричний календар «Фуркало».

  На початку ХХ століття календарі в Україні друкувалися в різних регіонах. У Києві розпочала видавничу діяльність фірма «Просвіта» (1906-1910), серед 34 видань якої особливу популярність набули календарі на 1907 та 1908 роки. Київське видавництво «Час» розпочало випускати «відривні календарі». У Харкові друкувався календар під назвою «Хлібороб південно-російський сільськогосподарський» (1911, 1912). У Полтаві календарі друкувалися 1907 року в редакції газети «Рідний край», у Житомирі — у видавництві «Струмок».

  Нині у світі виготовляється дуже багато календарів різноманітних видів. Наприклад, наша друкарня New Media може надрукувати квартальні календарі, перекидні настінні календарі, календарі-планери, двосекційні та трисекційні календарі, настільні календарі, календарі будиночки, адвент календарі для дітей та дорослих, календарі А3, календарі нестандартних розмірів.

  У нас ви можете замовити один календар із вашими фотографіями або оптовий друк календарів для вашого бізнесу.

  Наші здібності не обмежені. Переконайтеся у цьому самі.