Поняття юності і її вікові групи – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці

Юність – завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 – 17 років) та старший юнацький вік (18-25 років).

Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.

Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л. Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

Перед старшим шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього.

Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.

Проте статева зрілість не означає зрілості соціальної. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки, соціальна зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти.

Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.

В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.

Ранній юнацький вік – це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути”.

Особливо значущим є те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття дорослих статевих ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток – на жінок, тобто формується психологічна стать. Рання юність не менш психологічно складний період, ніж підлітковий. Але на цьому віковому етапі не так гостро позначаються фізіологічні та ендокринні процеси, відсутні різкі зміни у сприйнятті себе і оточуючих. Натомість інтенсивніше формується внутрішня позиція молодих чоловіків і жінок, виникає своє ціннісно-смислове розуміння тих якостей людини, які характеризують її як представника певної статі, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків чоловіка і жінки. Виникає підвищена потреба у спілкуванні з ровесниками протилежної статі, відкривається власна сексуальність. Тому саме цьому періоду в житті належить особлива роль у засвоєнні сексуальної моралі.

Самосвідомість у ранньому юнацькому віці структурується навколо статевого розвитку особистості (Л. Божович, М. Боришевський, І. Кон). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви поведінки людини як статевої істоти.

Сучасні старшокласники не отримують потрібного обсягу знань щодо репродуктивної функції людини, культури інтимних стосунків, збереження сексуального здоров’я з молодих років. Слід зважати також на те, що значна кількість з них має негативний досвід виконання статевих ролей у батьківській сім’ї.

Протиріччя між відвертою пропагандою сексуальності та її замовчуванням у педагогічно спрямованій статевій соціалізації дитини породжує дисгармонію статевої самосвідомості – знань, уявлень і самооцінних ставлень особистості. Сексуальність видається старшокласникам приємною і збуджуючою і водночас утаємниченою, негідною складовою Я, що породжує недостатню виваженість власної лінії поведінки, неприйняття себе сексуальною істотою і, як наслідок, протирічливу Я-концепцію підростаючої особистості.

Отже, власне ранньоюнацький вік має вирішальне значення в психосексуальному та статеворольовому розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина. Впродовж цього віку підростаюча особистість досягає такого ступеню фізичної, психічної та соціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо і самостійно виконувати відповідальні соціальні функції як повноправний громадянин суспільства.

Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому розмежовується поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право мати власні прив’язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність).

Старший юнацький вік (18-25 років) – це початок дорослості. На цьому етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані.

Похожие статьи

• Формування особистості старшокласника – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці Юність – надзвичайно складна, суперечлива стадія життєвого шляху, яка закладає ціннісний фундамент особистості. Розвиток самосвідомості. Нові.
• Психологічні особливості формування професійних інтересів, нахилів і здібностей – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці Професійна орієнтація – науково-практична система підготовки підростаючої особистості до свідомого професійного самовизначення. Цю включають повідомлення.
• Особливості розумової діяльності у ранній юності – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці Л. Божович відзначала, що “немає жодної інтелектуальної операції в пізнавальній діяльності старшого школяра, якої не було б у підлітка”. Справді, і.
• Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці Учбово-професійна а діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння.
• Рекомендована література – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці 1. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. / О. В. Скрипченко., Л. В. Волинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с. 2.
• Поняття, структура особистості злочинця – Психологія особистості злочинця Охарактеризувати особистість злочинця – означає дослідити і визначити типологічно криміногенно значущі якості індивіда. Особистість злочинця – це.
• Теоретичний огляд поняття кохання та віково-психологічні аспекти юнацьких взаємовідносин, Поняття любові – Психологія кохання Поняття любові Любов – термін, що виражає кілька різних психічних явищ: любов до дітей; любов до матері й Батьківщині; статева любов, кохання як.
• Фрейдизм як різновид натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії, Особливості та головні концепції натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії – Релігієзнавча концепція Зигмунда Фройда Особливості та головні концепції натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії Натуралістична концепція релігії грунтується на визнанні.
• “Я-образ” як психологічний чинник соціальної дезадаптації особистості Дослідження “Я-образу” набуває особливого значення в психологічній науці, оскільки ця проблема прямо пов’язується з проблемою виховання особистості як.
• ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ – Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку Тривожність агресивність призовник Актуальність теми. Життєдіяльність людей за сучасних умов пов’язана з впливом на них несприятливих чинників різного.
• Типологія особистості злочинця – Психологія особистості злочинця Розробляючи типологію осіб, що вчинили злочини, можна використати різні підстави, критерії (правові, соціальні, психологічні) або типоутворюючі ознаки.
• Вступ, Поняття шизофренії – Шизофренія. Депресивні психози Шизофренія діагноз лікування адаптація В усьому світі на шизофренію хворіє близько 1% населення. Це захворювання частіше, ніж інші, призводить до.
• Психологічні особливості допиту неповнолітніх – Психологія неповнолітніх правопорушників Вивчення особистості неповнолітнього правопорушника на попередньому слідстві, як правило, проводиться за схемою: 1) спадково-біологічні фактори;.
• ОСОБЛИВОСТІ ВІЗУЛЬНОГО КОНТАКТУ ТА ПРОКСЕМІЧНОЇ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ, Поняття проксемічних особливостей невербального спілкування, Зони і території – Невербальні засоби комунікації: їх сутність, функції та види Поняття проксемічних особливостей невербального спілкування Простір і час також виступають у якості особливої знакової системи і несуть значеннєве.
• Організація роботи та обгрунтування методик дослідження і корекції – Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку У другому розділі – “Організація роботи та обгрунтування методик дослідження і корекції” – подано наукове обгрунтування методик дослідження й корекції.
• ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ, Вступ, Тривожність і агресивність у сучасній психологічній літературі – Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку Вступ У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, ступінь розробленості проблеми, гіпотезу, розкрито.
• Психологічні особливості сприймання молодших школярів та їх врахування у процесі використання наочності Дослідженнями сучасних психологів і педагогів встановлено, що учні молодшого шкільного віку мають різні розумові здібності та загальний розвиток (С.
• Підліток і злочин – Психологія неповнолітніх правопорушників Для неповнолітніх правопорушників характерним є скоєння групових злочинів тому, що багато злочинів технічно є неможливими для одинокого підлітка; крім.
• Вступ – Психологія кохання Рання юність від 14-15 до 18 років – це період завершення фізичного дозрівання організму завершальний етап початкової соціалізації особистості. У період.
• Експериментальне дослідження мотивації кохання в юнацькому віці, Постановка проблеми та методи дослідження мотивації кохання в юнацькому віці – Психологія кохання Постановка проблеми та методи дослідження мотивації кохання в юнацькому віці Вивчаючи психологію кохання в юнацькому віці ціллю мого дослідження була.
• Переживання любові в юнацькому віці – Психологія кохання Любов – складніше явище, ніж прихильність, а значить і важче для визначення і вивчення. Люди жадають любові, живуть ради неї, вмирають із-за неї. Коли у.
• ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ, СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ – Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку З метою практичного втілення заходів соціально-психологічного забезпечення якості призовного контингенту пропонуються методичні рекомендації, у яких.
• Емпіричне визначення особливостей тривожності і агресивності у осіб призовного віку – Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку У третьому розділі – “Емпіричне визначення особливостей тривожності і агресивності у осіб призовного віку” – досліджувались прояви тривожності і.
• Результати експериментального дослідження мотивації кохання в юнацькому віці – Психологія кохання За результатами діагностики мотивації кохання в юнацькому віці (Табл. 1) у хлопців по першому завданню на першому місці переважає спілкування (44%) на.
• Прояви девіантної поведінки, які найчастіше зустрічаються у підлітків: – Девіантна поведінка як чинник порушення суспільного життя підлітків 1) Підліткова злочинність. Це – крадіжки, хуліганство, вимагання, у яких переважають корисливі мотиви, мотиви задоволення потреб, частково – помсти.
• Уявлення про кохання серед юнаків – Психологія кохання “Таємниця ця велика є”, – сказано ще у глибокій старовині про любов. Юнацькі мрії про любов відображають перш за все потребу в емоційному теплі.
• Спілкування і його особливості – Проблема спілкування підлітків Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Від нього все в більшій мірі залежить успішність професійної діяльності.
• Висновки – Психологія масових форм позаколективної поведінки Натовп – не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність агресивно настроєних громадян. Це – неорганізована спільність, що, однак, не виключає.
• Основні напрями профілактики попередження та виникнення масових форм поза колективної поведінки – Психологія масових форм позаколективної поведінки Усі вищезазначені чинники, що впливають на виникнення та розвиток натовпу (соціально-психологічні механізми взаємодії індивідів, соціально-психологічний.
• Сутність структура і функції родини, Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи – Девіантна поведінка як прояв дисфункцій родини Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи Один з найбільш важливих розділів соціології – дослідження родини і шлюбу. Соціологія родини – це галузь.
• Висновок – Проблема спілкування підлітків Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Потреба в спілкуванні є у кожної нормальної людини і щоб її задовільнити.
• Загальна характеристика дітей підліткового віку – Проблема спілкування підлітків Кожна вікова група має свої, притаманні лише їй, специфічні особливості розвитку особистості. Підлітковий вік – найбільш вразлива і суперечлива пора в.
• Індивідуальна релігійність як невроз та релігія як “колективна хвороба людства” – Релігієзнавча концепція Зигмунда Фройда Релігійні уявлення за Фройдом, як вже згадувалось, вважаються найбільшим надбанням культури, вищою цінністю, яку вона може запропонувати своїм учасникам.
• Вступ – Психологія масових форм позаколективної поведінки Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається і виховується у різних соціальних групах. Людська поведінка.
• Вихідні принципи та головні положення релігієзнавчої концепції Зигмунда Фройда (за книгами “Психологія несвідомого”, “Тотем і табу. Психологія первісної культури та релігії”), З. Фройд про походження та сутність релігії – Релігієзнавча концепція Зигмунда Фройда З. Фройд про походження та сутність релігії У працях Зигмунда Фройда релігія виступає по різному: як “всезагальний невроз нав’язливих станів”, як.
• Особливості спілкування підлітка з однолітками – Проблема спілкування підлітків Усі дослідники психології підлітків так чи інакше сходяться у визнанні того великого значення, що має у цьому віці спілкування, особливо з ровесниками.
• Спілкування в підлітковому віці, Особливості спілкування підлітка з дорослими – Проблема спілкування підлітків Особливості спілкування підлітка з дорослими Одна з головних особливостей підліткового віку – перебудова взаємин з дорослим, яка пов’язана з появою.
• Проблеми неповнолітніх в юридичній психології – Психологія неповнолітніх правопорушників Досвід вивчення неповнолітніх правопорушників показує, що підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом однолітків або дорослих людей.
• Психологія масовидних форм поза колективної поведінки – Психологія масових форм позаколективної поведінки Натовп – безструктурне скупчення людей, позбавлених ясно усвідомлюваної спільності цілей, але взаємно пов’язаних подібністю емоційного стану і загальним.
• Висновок – Психологія кохання Любов-пристрасть емоційна, така, що хвилює, інтенсивна. Якщо відчуття обопільне, хлопець і дівчина переповнені любов’ю і переживають радість, якщо ні -.

Поняття юності і її вікові групи – Психологічні особливості становлення особистості в юнацькому віці

Юність: поняття та вікові групи. Реферат

Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.

Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л. Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

Перед старшим шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього.

Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.

Проте статева зрілість не означає зрілості соціальної. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки, соціальна зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти.

Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.

В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.

Ранній юнацький вік – це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути?”.

Особливо значущим є те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття дорослих статевих ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток – на жінок, тобто формується психологічна стать. Рання юність не менш психологічно складний період, ніж підлітковий. Але на цьому віковому етапі не так гостро позначаються фізіологічні та ендокринні процеси, відсутні різкі зміни у сприйнятті себе і оточуючих.

Натомість інтенсивніше формується внутрішня позиція молодих чоловіків і жінок, виникає своє ціннісно-смислове розуміння тих якостей людини, які характеризують її як представника певної статі, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків чоловіка і жінки. Виникає підвищена потреба у спілкуванні з ровесниками протилежної статі, відкривається власна сексуальність. Тому саме цьому періоду в житті належить особлива роль у засвоєнні сексуальної моралі.

Самосвідомість у ранньому юнацькому віці структурується навколо статевого розвитку особистості (Л. Божович, М. Боришевський, І. Кон). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви поведінки людини як статевої істоти.

Сучасні старшокласники не отримують потрібного обсягу знань щодо репродуктивної функції людини, культури інтимних стосунків, збереження сексуального здоров’я з молодих років. Слід зважати також на те, що значна кількість з них має негативний досвід виконання статевих ролей у батьківській сім’ї.

Протиріччя між відвертою пропагандою сексуальності та її замовчуванням у педагогічно спрямованій статевій соціалізації дитини породжує дисгармонію статевої самосвідомості – знань, уявлень і само-оцінних ставлень особистості. Сексуальність видається старшокласникам приємною і збуджуючою і водночас утаємниченою, негідною складовою Я, що породжує недостатню виваженість власної лінії поведінки, неприйняття себе сексуальною істотою і, як наслідок, протирічливу Я-концепцію підростаючої особистості.

Отже, власне ранньоюнацький вік має вирішальне значення в психосексуальному та статево-рольовому розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина. Впродовж цього віку підростаюча особистість досягає такого ступеню фізичної, психічної та соціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо і самостійно виконувати відповідальні соціальні функції як повноправний громадянин суспільства.

Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому розмежовується поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право мати власні прив’язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність).

Старший юнацький вік (18-25 років) – це початок дорослості. На цьому етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані.

1. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О. В. Скрипченко., Л. В. Волинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

2. Возрастная и педагогическая психология /Под. ред. А. В. Петровского. –М., 1979.

3. Возрастная и педагогическая психология/Под ред. М. В. Гамезо и др. –М., 1984.

4. Кон И. С. Психология юношеского возраста. – М., 1979.

5. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976.

6. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – М., 1995.

7. Мир детства. Юность. – М., 1991.

8. Немов Р. С. Психология. Т. 1. – М., 1994.