У якому законі визначено завдання Рсчс
Про затвердження завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державних секретарів міністерств, на 2022 рік 1. Відповідно до пункту 19 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 640 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 70, ст. 2124; 2019 р., № 56, ст. 1944; 2020 р., № 14, ст. 575; 2021 р., № 1, ст. 31), затвердити завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державних секретарів міністерств, на 2022 рік, що додаються. 2. Міністерствам забезпечити: ознайомлення із завданнями, затвердженими пунктом 1 цього розпорядження, державних секретарів міністерств; зберігання зазначених завдань у службах управління персоналом.
ЗАВДАННЯ
і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державних секретарів міністерств, на 2022 рік Завдання:
| Порядковий номер | Найменування завдання | Ключові показники результативності, ефективності та якості | Строк виконання |
| 1. | Ефективне планування роботи міністерства для забезпечення виконання стратегічних завдань | 1) підготовлено та надано на затвердження міністру проект плану роботи міністерства на 2022 рік або пропозиції про внесення змін до плану роботи міністерства, в яких передбачено заходи для досягнення цільових показників, визначених, зокрема, у: | протягом звітного періоду |
| Програмі діяльності Кабінету Міністрів України; | |||
| плані заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; плані заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2022-2025 роки; | |||
| стратегічних та програмних документах Кабінету Міністрів України, за виконання завдань та заходів яких міністерство несе відповідальність | |||
| 2) щоквартальні звіти про стан виконання плану роботи міністерства подано на розгляд міністру | |||
| 2. | Організація ефективної роботи апарату міністерства | 1) проведено аналіз відповідності структури апарату міністерства покладеним на нього завданням, функціям та повноваженням; | протягом звітного періоду |
| розмежовано функції з формування та реалізації державної політики; за потреби запропоновано внесення змін до структури апарату міністерства; утворені у структурі апарату міністерства директорати виконують функції із забезпечення формування державної політики у сферах компетенції міністерства, координації та моніторингу її реалізації | II квартал | ||
| 2) проведено класифікацію посад державної служби в апараті міністерства з метою визначення ролі кожної посади у виконанні завдань і функцій міністерством або структурним підрозділом апарату міністерства; результати класифікації посад державної служби подано до НАДС | травень | ||
| 3) проведено аудит результатів роботи апарату міністерства для визначення ефективності розподілу завдань міністерства за минулий рік між державними службовцями апарату міністерства на основі встановлених їм завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості, ступеня особистої участі кожного державного службовця у забезпеченні виконання завдань міністерства в цілому та встановлення відповідності результатів оцінювання державних службовців апарату міністерства фактичному стану виконання завдань, поставлених перед міністерством | |||
| 3. | Забезпечення управління персоналом | 1) організовано планування роботи з персоналом державного органу, зокрема забезпечено заповнення або скорочення вакантних посад апарату міністерства | протягом звітного періоду |
| 2) створено умови для підвищення рівня професійної компетентності (забезпечено можливості навчання в межах робочого часу) не менше 80 відсотків державних службовців апарату міністерства відповідно до індивідуальних програм підвищення рівня професійної компетентності/ індивідуальних програм професійного розвитку; | |||
| організовано проведення професійного навчання не менше 20 відсотків державних службовців апарату міністерства щодо практичних аспектів доброчесності, етичної поведінки державних службовців та кібербезпеки | |||
| 3) проведено опитування та проаналізовано рівень задоволеності умовами державної служби в частині врахування у кадровій політиці принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, визначено потреби у професійному розвитку державних службовців апарату міністерства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; складено аналітичний звіт та план заходів щодо усунення виявлених проблем та задоволення виявлених потреб; | I квартал | ||
| проведено повторне опитування та проаналізовано результативність виконання плану заходів | III квартал | ||
| 4) проведено гендерний аудит апарату міністерства; за результатами аудиту складено звіт з відповідними пропозиціями, який подано на розгляд міністру | |||
| 4. | Цифровий розвиток міністерства | 1) забезпечено підготовку проектів актів в електронній формі та їх опрацювання і погодження з використанням відповідного модуля системи електронної взаємодії органів виконавчої влади | протягом звітного періоду |
| 2) розроблено та затверджено відповідні документи щодо функціонування діючих інформаційно-комунікаційних систем міністерства: положення про систему, порядок обробки інформації, регламент роботи системи | |||
| 3) забезпечено підключення та внесення до інформаційної системи управління людськими ресурсами в державних органах актуальної та повної інформації; забезпечено здійснення нарахування авансу та заробітної плати працівникам апарату міністерства в зазначеній системі з вересня 2022 р. | |||
| 4) організовано роботу за пріоритетними напрямами та завданнями (проектами) цифрової трансформації), схваленими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 365 “Деякі питання цифрової трансформації” |
Основні заходи у сфері цивільного захисту
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють:
- — сповіщення та інформування;
- — спостереження і лабораторний контроль;
- — укриття у захисних спорудах;
- — евакуацію;
- — інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” спрямований на захист життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
У статті 3 проголошено права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: “Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань”.
Відповідно до чинного законодавства громадяни України мають право знати про ризик, якого вони можуть зазнати в конкретних місцях їх перебування на території країни, та про заходи необхідної безпеки. Виникнення екстремальних ситуацій зумовлено наявністю в районі проживання підприємств хімічної промисловості, пожежо – і вибухонебезпечних об’єктів, газопроводів та інших промислових об’єктів, аварії на яких можуть становити небезпеку для життя.
Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. У Законі визначено основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій:
- — пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я і довкілля;
- — безумовного надання переваги радіаційній та превентивній безпеці;
- — вільного доступу населення до інформації щодо захисту їх життя і здоров’я;
- — особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку;
- — обов’язковості завчасного вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та мінімізацію їх негативних психо-соціальних наслідків;
- — максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.
Усі громадяни України мають загальні права й обов’язки щодо захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.
Громадяни України мають право на:
- — захист життя, здоров’я й особистого майна у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;
- — використання засобів колективного та індивідуального захисту та іншого майна органів виконавчої влади України, органів місцевого самоврядування й організацій, призначених для захисту населення від надзвичайних ситуацій відповідно до плану ліквідації надзвичайних ситуацій;
- — знання про ризик, якому вони можуть підлягати в певних місцях їхнього перебування на території України і про заходи необхідної безпеки;
- — відшкодування збитків, завданих їх здоров’ю і майнові внаслідок надзвичайних ситуацій;
- — низку компенсацій та пільг.
Громадяни України зобов’язані:
- — дотримуватись законів та інших нормативно-правових актів України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
- — дотримуватись правил безпеки в побуті і повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, які можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій, дотримуватись правил екологічної безпеки;
- — вивчити основні способи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, способи надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування колективними та індивідуальними засобами захисту, постійно вдосконалювати свої знання і практичні навички у сфері безпеки життєдіяльності;
- — дотримуватись встановлених правил поведінки під час загрози і при виникненні надзвичайних ситуацій;
- — якщо необхідно, сприяти проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Отже, практична реалізація державної політики щодо забезпечення життєдіяльності населення в умовах різного роду небезпек, пріоритетом якої є запобігання їх виникненню, базується на правових нормах, утому числі й на прийнятих міжнародною спільнотою.