Путівник по Бресту: що подивитись, корисні поради

Місто-герой Брест – дивовижне і неповторне. Романтиків приваблюють сюди його вузькі середньовічні вулички, дивовижна архітектура замків і монастирів та чарівний ритуал запалювання вуличних ліхтарів, а туристів з дітьми – героїчна Брестська фортеця, як символ мужності та сили духу людей, які її захищали. Трохи північніше від міста розкинувся один із найкращих заповідників у Європі “Біловезька пуща”, де знаходиться резиденція брата слов’янського Діда Мороза на ім’я Зюзя.

Брест – ідеальне місце для відпочинку далеко від шуму та суєти. Прогулянки ним принесуть вам максимум задоволення, а пам’ятки – залишать теплий слід у вашому серці. Він готовий зустріти гостей у найкращу і красиву пору року: пізньої весни, ранньої осені чи літа. Старі верби, плавний вигин річки, стародавні церкви та костели, квітучі вишні – все це настільки не поєднується з тим, що тут відбувалося у страшні роки останніх воєн 20 століття.

Райони міста

4 грудня 1939 року Брест став обласним центром Білорусії і є донині. Він ділиться на два райони – Ленінський і Московський і розділений на дві частини судноплавної річки Мухавець. Історичний центр міста викликає найбільший інтерес у його гостей. Тут зосереджені не тільки багато визначних пам’яток і пам’ятників, але й більшість престижних готелів, ресторанів, кафе та магазинів. Ця частина міста забудована будинками низької поверховості 19-20 століть.

Гершони – колишнє село, що нещодавно увійшло до складу міста, знаходиться всього в 7 км від центру. Це місце. Вважається, що тут було вбито святого Опанаса Брестського, який був противником унії. У Гершонах також знаходиться храм Різдва Пресвятої Богородиці 19 століття і зміцнені споруди Брестської фортеці, що збереглися до наших днів.

Популярні, чисті та безпечні зони відпочинку – пляж “Схід”, розташований на правому березі річки Мухавець та “Червоний двір” – у мальовничому місці на озері. Пляжі піщані та добре обладнані.

Визначні пам’ятки

«Брестська фортеця-герой», символ героїзму та стійкості людського духу, Археологічний музей «Бересття», пам’ятники архітектури різних епох та стилів та один із найкращих заповідників Європи «Біловезька пуща» – місця настільки цікаві та красиві, що це ніяк не в’яжеться з думкою що колись тут була страшна війна.

Населення

Кількість жителів міста на сьогодні перевищує 350 тисяч осіб. Більшість – білоруси, а також росіяни та українці. Для всіх їх, а також для представників багатьох інших національностей, тисячолітнє місто стало рідним. Його історія відбилася і на менталітеті корінних жителів, які пережили ворожі набіги, війни, багаторазову зміну влади та державного устрою. Брестчани гостинні та привітні люди. На цій землі приїжджі завжди відчувають теплоту їхніх сердець.

Коротка історія

Старовинне місто розташоване на південному заході Білорусії, при впаданні річки Мухавець у Західний Буг, біля державного кордону з Польщею. Був заснований у X столітті. Вперше згадано як Берестье в Повісті минулих літ. Він першим із білоруських міст отримав право на самоврядування, відоме як Магдебурзьке право.

У 16 столітті мав славу великим торговим і ремісничим центром і був перехрестям двох найдавніших торгових шляхів Західної Європи. У 1550 році Микола Радзивілл Чорний заснував тут першу друкарню, де згодом було надруковано знамениту «Брестську Біблію». Прикордонне розміщення міста багато разів спричиняло руйнування та зміни державної власності. За свою історію він кілька разів переходив із рук у руки, був спалений та пограбований. Усе це позначилося подальшому економічному розвитку міста.

На початку 19 століття місто, приєднане в результаті третього поділу Речі Посполитої до Російської імперії, перетворюється на укріплений оборонний пункт на західному кордоні. Завершити проект завадила війна із Наполеоном. Після її закінчення, було продовжено будівництво Брестської фортеці, а разом із нею розпочалося й будівництво будинків, доріг, фабрик та заводів, залізничної інфраструктури.

Але війни та пожежі знову обрушилися на місто. У ході Першої світової війни місто вигоріло на 70%, а потім довго і болісно відновлювалося, переходячи, при цьому, від однієї держави до іншої. На початку XX століття він називався Брест – Литовським, а в період перебування у складі Польщі – Брест-над-Бугом. З вересня 1939 став носити нинішню назву – Брест. Коли почалася Друга світова війна – місто, яке ще не встигло відновитися, знову було зруйноване.

Після звільнення Брест бурхливо розвивався і перетворився сьогодні на великий промисловий центр Республіки Білорусь зі статусом вільної економічної зони.

Найкращий час для поїздки до Бреста

Весь рік у Бресті панує помірно континентальний клімат, з м’якими зимами та тривалим теплим літом. Найспекотніший місяць – липень, а найхолодніший – січень, опадів дуже мало. Якщо вам пощастить потрапити до травневого Бреста, то ви неодмінно відчуєте всю красу земної природи. Тут воістину дивовижні місця, що беруть за душу. Якщо ви хочете подарувати дітям новорічну казку, тоді слід їхати до Бресту взимку і обов’язково відвідати резиденцію місцевого Діда Мороза.

Найбільш сприятливий період для знайомства з природною та культурно-історичною спадщиною Бреста – пізня весна, літо та два перші тижні вересня.

У місті, в різні пори року, проводяться безліч фестивалів різного рівня і на будь-який смак. Насамперед, це міжнародні фестивалі: театральний – «Біла Вежа», класичної музики, майстрів мистецтв “Строкатий тюльпан”, ретро-автомобілів, байк-фестиваль, архітектури та дизайну інтер’єру та інші.

Що потрібно обов’язково зробити туристу у Бресті

• Відвідати символ міста та головну його пам’ятку – Брестську фортецю та вшанувати пам’ять героїв. Тут кожна п’ядь землі полита кров’ю її захисників, а про їхній подвиг розповідають експозиції Музею оборони, що відкрився у колишній казармі Брестського гарнізону.
• Доторкнутися історії міста в Археологічному музеї «Берестье», що знаходиться на території Брестської фортеці. До наших днів збереглося 5 воріт старої оборонної споруди (Холмська, Тереспольська, Північна, Північно-Західна, Південна). А в будівлі самого музею, на глибині 4 метрів, було знайдено стародавнє місто з дерев’яними спорудами та вулицями.
• Помилуватися красою та величчю безлічі храмів та костелів, зведених у різний час та у різних стилях: Свято-Миколаївського гарнізонного собору у Брестській фортеці та Спасо-Преображенського монастиря у Хмелевому, костелом Воздвиження Святого Хреста та Троїцьким костелом 16 століття.
• Відвідати з екскурсією пам’ятки історії міста: руїни монастиря бернардинок, колегіуму єзуїтів та Петропавлівської базиліанської церкви, у будівлі якої було підписано, відомий із підручників історії, Брестський світ.
• Не пройти повз пам’ятник Тисячоліття Бресту. Він знаходиться у центрі міста, на перетині вулиць Гоголя та Радянської. Його висота – 15 метрів, а в архітектурному ансамблі монумента відображені усі епохи тисячолітньої історії міста.
• Любителям чогось незвичайного є сенс відвідати музей-аптеку Грінбергів, де вам розкажуть не лише історію науки про ліки, а й покажуть багато цікавого.
• Захопитись оглядом експозиції Брестського музею залізничної техніки. Тут представлено понад 60 діючих експонатів, які й досі використовуються для екскурсій та зйомок історичних фільмів.
• Зайти до Музею врятованих цінностей та вразитись його експозицією, в якій представлені предмети, вилучені прикордонниками у контрабандистів.
• Завітати до середньовічного балу, який проходить щороку восени чи взимку в садибі Німцевичів, побудованої в 1770 році в стилі бароко. Переодягнутися в середньовічний костюм і відчути себе княгинею чи князем.
• Побачити, як ліхтарник запалює ліхтарі на вул. Радянської і потерти гудзик «на удачу» на його кітелі.
• Поповнити гардероб етнічним одягом та аксесуарами на вул. Радянській, у магазині «Князь Вітаут», а також купити незвичайні сувеніри з глини, соломи та дерева.
• Спробувати «зубрівку», закусивши при цьому білоруськими драниками чи млинцями з «мачанкою» у колоритній харчівні «Свояки». Не варто також відмовлятися і від «тещиною закуски» – копченостей, приправлених хріном та всіляких домашніх ковбас.
• Поспостерігати у природному середовищі за зубрами у Біловезькій пущі. Туди можна дістатися екскурсійним автобусом або звичайним з центрального автовокзалу, купивши квиток до села Каменюки, а також на таксі. Там же придбати одну з трьох екскурсій: (пішохідну, велосипедну або оглядову на автобусі).
• Познайомитися з братом Діда Мороза, Зюзей, резиденція якого також знаходиться у Біловезькій пущі та працює цілий рік з 9:00 до 18:00. Тут можна просто спостерігати за поданням або поводити хоровод навколо ялинки, а також загадати свої бажання і навіть отримати подарунок від Діда Мороза.
• Відвідати найбільшу страусину ферму у селі Козище та поспостерігати за поведінкою страусів у дикій природі. Тут можна скуштувати в кафе страусине м’ясо, яке вважається дуже ніжним. У сувенірній лавці – купити віяло зі страусиного пір’я, брелоки з пазурів страуса або страусине яйце, розписане місцевими художниками.

Як називається мости у Бресті

У листопаді 1917 р., після того як держави Антанти навіть не відповіли на пропозицію більшовицької Росії про мирні переговори, Раднарком Росії розпочав їх з Німеччиною та її союзниками. Переговори проходили в Брест-Литовську. Центральна Рада направила на переговори свою делегацію у складі В. Голубовича (голова), М. Левицького, М. Любинецького, М. Полозова, О. Севрюка, яка мала відстоювати інтереси незалежної, соборної Української Народної Республіки.

Проголошення IV Універсалом незалежності УНР дало Центральній Раді юридичне право представляти інтереси республіки на міжнародній арені.

27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):

– Україна вийшла із стану війни з країнами німецько-австрійського блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина);

– Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну;

– Центральна Рада взяла на себе обов’язок поставити союзникам велику кількість хліба, м’яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільськогосподарської техніки, машин.

Крім того, таємним договором з Австро-Угорщиною передбачався поділ Галичини на українську та польську частини.

Росія, підписавши 3 березня 1918 р. мир з країнами Четверного союзу, змушена була визнати незалежність УНР. Український більшовицький уряд було розпушено, перше встановлення радянської влади в Україні зазнало поразки.

Протягом лютого-квітня 1918р. німецько-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада. У ряді звернень до громадян України вона пояснила мету приходу німецько-австрійських військ.

Заможні селяни, землевласники вимагали від влади визнання приватної власності на землю. Але Центральна Рада, в якій досить сильними були соціалістичні та навіть пробільшовицькі позиції, не бажала задовольнити ці вимоги. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко взагалі пропонував заарештувати деяких членів уряду, проголосити владу Рад робітничих та селянських депутатів і провести нові вибори до ЦР. Такою була ситуація в керівництві Центральної Ради. Непорозуміння виникли також між українською та німецькою сторонами у зв’язку з виконанням господарських зобов’язань, передбачених договором між двома державами. Все це негативно впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Сподівання Ц Рена допомогу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися наївними та ілюзорними. В Україні було встановлено жорсткий німецько-австрійський окупаційний режим. Військова адміністрація „наводила порядок”, не зважаючи на українську владу, видавала власні нормативні акти, що мали чинність вУкраїні. Так, були запроваджені військові польові суди, які здійснювали судочинство і розстріли мирного населення за найменший непослух. В інтересах поміщиків головнокомандуючий німецькими військами видав наказ про повний засів земельних площ: селяни не мали права брати більше землі, ніж могли засіяти, і перешкоджати в засіві поміщикам. До Німеччини і Австро-Угорщини постійно відправлялися ешелони з реквізованім у голодуючого населеня хлібом, м’ясом, маслом, яйцями, цукром і промисловою сировиною. Все це викликало масове невдоволення населення українською владою, яка компрометувала себе співробітництвом з окупаційним режимом і безпорадністю у здійсненні соціально-економічних перетворень. Центральна Рада втрачала авторитет серед населення і реальну владу в Україні.