Здуття живота у козеня: що робити і перша допомога, лікування тимпанії

При здутті живота у козеня багато хто не розуміє, що робити. Необхідно пам’ятати, що причина хвороби – величезна кількість газів, які не виходять назовні. Тварині потрібно допомогти з газовідведенням. Викликати відрижку допомагає масаж живота та витягування язика з рота. Якщо причина здуття у закупорці стравоходу, необхідно всередину ввести змащений вазеліном шланг і проштовхнути твердий предмет.

Причини здуття живота

Тімпанія, або здуття живота, у козеня виникає, якщо тварина вживає в їжу корми, що викликають бродіння в рубці і підвищене газоутворення (люцерна, капуста, конюшина, бобові трави, горох, качани кукурудзи, злакові трави).Щоправда, проблеми з’являються лише коли кози переїдають або пасуться в дощ. Здуття живота – це результат неправильної годівлі.

Тимпанія нерідко виникає у маленького козеня або ягняти, що пасеться на пасовищі вранці по росі або відразу після дощу. До здуття живота може призвести вживання води після годування, смоктання молока з ковтанням великої кількості повітря. Тимпанія виникає у козенят, коли їх різко переводять з молочного вигодовування на рослинне харчування (соковиту зелену траву). Попередити захворювання можна. Потрібно просто не давати своїй тварині переїдати, не годувати її у величезній кількості бобовими та багатими білком рослинами, а також виключити корми з пліснявою та гниллю.

Важливо! Здуття живота спостерігається, якщо одночасно задіяні три критичні фактори: підвищене газоутворення, гостра атонія та велика кількість рідкої маси. Скупчення газів, що не вийшли назовні, призводить до механічного розтягування рубця.Збільшені передшлунки здавлюють внутрішні органи та пережимають прилеглі кровоносні судини. Розвивається серцево-судинна недостатність, а також асфіксія, кисневе голодування, що може призвести до смерті тварини.

Хвороба виникає через розлад механізмів відрижки та жуйки. До затримки газів можуть призвести спазми підшлунків та стравоходу. Подібне відбувається при переповненні рубця, тобто внаслідок переїдання. Послаблення функцій мускулатури може виникнути через поїдання отруйних рослин (болиголов, жовтці). До порушення механізму відрижки нерідко призводять сторонні предмети, що закривають вузький просвіт стравоходу, наприклад великі шматки коренеплодів, яблука, груші. Овочі та фрукти можна давати тваринам, щоправда, тільки у подрібненому вигляді.

Тимпанія буває первинною (скупчення великої кількості газів у рубці) або вторинною (закупорка стравоходу). Є ще піниста, яка виникає при поїданні тваринами рослин із сапонінами, що володіють здатністю до підвищеного піноутворення (мильнянка, фіалка, горицвіт, хвощ, лакриця, алтей), а також бобових трав та зерна.У здорового козеня постійно утворюються гази в шлунку, але вони виводяться назовні при відрижці або проходять в нижні відділи травного каналу.

Ознаки та симптоми

Тімпанію неможливо не помітити. У хворої тварини збільшується живіт, особливо з лівого боку. Хвороба розвивається стрімко, спостерігається відразу (протягом 60 хвилин) після годування. При тимпанії у козеня зникає апетит, немає жувальних рухів, можлива рясна слинотеча.

На самому початку у тварини болить живіт внаслідок спазмів, потім скорочення рубця припиняється. Козеня постійно дивиться на черево, яке сильно роздулося, б’є його копитцем. Тварина постійно блищить. Надалі, після того, як рубець здувся і почав збільшуватися, спостерігається посиніння слизових, вух, а також дихання відкритим ротом. Пульс частішає, кінцівки тіла стають холодними. Якщо вчасно не надати цапцю допомогу, він може загинути від задухи та проблем із серцем.

Методи діагностики

Здуття рубця визначають візуально: живіт збільшується у розмірах і стає напруженим (це виявляють пальпацією). Людина, яка займається розведенням кіз, має розпізнати тип тимпанії. Необхідно провести ретельне обстеження та з’ясувати причину захворювання. Під час діагностики паралельно надають першу допомогу тварині.

Можливою причиною здуття є рясне газоутворення через неправильне живлення. У такому разі закидають голову козеня вгору і витягують уперед язик. Після такої процедури миттєво відходять гази.

Якщо тимпанія викликана, наприклад, закупоркою стравоходу якимось предметом, то потрібно промацати цей орган та оглянути ковтку.Живіт може здутися, якщо просвіт для відходу газів перекритий. В цьому випадку в області голодної ямки помітна напруга. При перкусії (під час простукування) виявляють тимпанічний (барабанний) звук (через підвищене газоутворення).

При піністому типі тимпанії, коли з рота козеня йде слина, прослуховують живіт. Усередині чути шуми, звуки бульбашок, що лопають. Проводять пальпацію голодної ямки: спостерігається напруження живота. Немає скорочення підшлунків. Під час перкусії (простукування) немає барабанного звуку.

Для уточнення діагнозу бажано використовувати харчовий зонд. Гумовий шланг діаметром менше 1 см по стравоходу просувають вниз у рубець. Під час такого дослідження можна зіткнутися із різними порушеннями. Наприклад, шланг погано просувається через сильну м’язову активність. Це спазми стравоходу, вони й спричинили відсутність відрижки.

На вході в рубець шланг може впертись у щось тверде. Отже, стравохід закупорився стороннім предметом. Коли шланг, пройшовши стравоходом, досягне рубця, може відбутися рясне виділення газів. У разі пінистої тимпанії зонд заб’ється піною.

Лікування та перша допомога тимпанії у кози

Здуття може призвести до загибелі тварини. Тимпанію лікують самостійно, не чекаючи на прихід лікаря. Відразу ж проводять заходи щодо видалення зайвих газів із рубця. Козенятко ритмічно витягають язик або тиснуть на його корінь. Така процедура сприяє газовідведенню та появі відрижки.

Якщо причина здуття – гази у верхній частині рубця, то вивести їх просто. Можна підняти козеня за передні ніжки, поставивши його на задні кінцівки. У такому положенні потрібно помасувати живіт кілька хвилин. Ця процедура призведе до вивільнення газів із рубця.

Для стимулювання перистальтики козенятко обливають боки холодною водою або заганяють його в річку. Холод збуджує скорочення рубця та призводить до швидкого відходження газів.Можна помасажувати козі ліву сторону (протягом 5 хвилин) і змусити її побігати. Цю процедуру бажано повторити кілька разів.

З підвищеним газоутворенням можна впоратися за допомогою тонкого шлангу. Його вставляють у стравохід і просувають до рубця. Через зонд переважно виводять гази. Викликати відрижку вдається при всовуванні палиці в горло козі, дратуючи її небо чи основу язика. Коли з рота вийдуть піна, гази, кормові маси, проводять промивання рубця, тобто дають козеняті випити два літри води, додавши трохи солі або соди.

Тваринам вливають у рот відвар трав для стимуляції перистальтики кишечника (полин, льон, деревій, ромашка, кріп, корінь валеріани, кора жостеру). Прискорює евакуацію газів соняшникову або рицинова олія. Як лікування тваринам дають адсорбенти (210 мл молока, воду з 12-20 таблетками активованого вугілля). Бродіння зупиняють за допомогою молочної кислоти. Для стимуляції моторної діяльності шлунка дають “АСД2”.

В аптеці продається спеціальний засіб від тимпанії – «Тімпанол». Цей препарат бажано купити заздалегідь. “Тимпанол” розбавляють водою і вводять у рубець. Цей засіб зменшує газоутворення та збільшує швидкість відходження газів. Для руйнування піни можна запастися таким препаратом, як «Сікаден».

При закупорці стравоходу також застосовують гумовий зонд. Звичайний шланг змащують вазеліном та обережно вводять у рубець. З його допомогою проштовхують усередину тверді харчові маси.

Важливо! В екстрених випадках роблять прокол або операційне розтин рубця. Цю процедуру може провести лише ветеринарний лікар. Прокол роблять без анестезії у самій здутій частині живота (у центрі лівої голодної ямки).

У місці уколу вистригають шерсть, обробляють шкіру спиртом чи йодом. Прокол роблять троакаром або товстою голкою. Інструментом пробивають шкіру та черевну стінку, повільно випускаючи гази з рубця.

Як уникнути проблем?

Тімпанія – це хвороба, що виникає при неправильному годівлі тварин, частіше – при переїданні. Корми козеням дають тільки якісні, не мокрі, без плісняви та гнилі. Годують кіз 3-4 рази на добу, невеликими порціями. Заборонено виводити тварин на пасовищі після дощу та морозу.

Літом кіз бажано пасти на різнотрав’ї, в раціоні повинні бути однаково бобові та злакові трави. Для профілактики закупорки стравоходу рекомендується давати тваринам лише дрібно подрібнені овочі. Необхідно стежити, щоб кози не їли ганчірки, яблука, сторонні предмети.

Рекомендуємо

Дмелі кусаються чи ні: чи є жало і чому нападають, перша допомога після атаки

Далеко не кожна людина знає, кусаються чи ні джмелі, і чи є у них жало. Ці комахи відрізняються досить миролюбним характером, але іноді вони справді кусають людей.

Що робити, якщо теля не встає на ноги: причини та перша допомога, лікування

Що робити, якщо теля, не встає відразу на ноги. Причини та сприятливі фактори. Клінічні ознаки, перша допомога та методи лікування хвороби. Профілактичні заходи.

Здуття живота у кроликів: причина та лікування, медикаменти та народні засоби

Симптоми здуття живота у кроликів, причини та лікування. Медикаментозні та народні засоби, клізми, лікувальний раціон, заборонені методи. Профілактичні заходи.

Посібник з надання першої допомоги “Це повинен знати кожний”

У посібнику представлені матеріали надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках. Матеріали можна використовувати на уроках основ здоров’я і біології.

Це повинен знати кожний

Охрімчук Юлія Степанівна, вчитель основ здоров’я Купельської гімназії, спеціаліст вищої категорії .

Це повинен знати кожний. – Рокитне, 2022. – 46 с.

Рецензент: Кулакевич Людмила Кузьмівна, директор гімназії, Купельська гімназія, спеціаліст вищої категорії

У посібнику представлені матеріали надання першої домедичної допомоги при нещасних випадках. Матеріали можна використовувати на уроках основ здоров’я і біології.

Вивчаючи нещасні випадки та готуючи заходи щодо боротьби з ними, значну увагу необхідно приділити наданню першої долікарської допомоги, яка відіграє важливу роль у процесі подальшого лікування потерпілого і нерідко вирішує подальший стан його здоров’я.

У разі виникнення нещасного випадку більшість людей не може ефективно надати допомогу потерпілому. Їх неспроможність діяти швидко, рішуче і правильно пояснюється відсутністю відповідних знань, а також сильними емоційними переживаннями, нездатністю приборкати страх та хвилювання. Інколи хвилини вирішують наслідок нещасного випадку – життя або смерть, інвалідність або сприятливий результат. Крім того, травми часто трапляються в таких умовах, коли немає можливості терміново викликати “швидку допомогу”, або в перші хвилини скористатися допомогою лікаря. У таких випадках дуже часто життя людини залежить від колег по роботі, друзів чи просто випадкових людей, що опинилися поруч, їх вміння надати потерпілому першу медичну допомогу до прибуття лікаря.

З метою правильного прийняття рішення в діях щодо надання першої долікарської допомоги розглянемо її загальні принципи.

Перша долікарська допомога – це сукупність доцільних дій, спрямованих на збереження життя і здоров’я потерпілого.

Основними принципами, якими керуються при наданні першої долікарської допомога, є:

– правильність і доцільність дій;

– швидкість та рішучість при виконанні дій;

Людина, яка надає першу долікарську допомогу, повинна знати:

– характерні ознаки порушення функцій організму потерпілого;

– загальні принципи надання першої долікарської допомоги при отриманих ушкодженнях;

Людина, що надає допомогу, повинна вміти:

– оцінити стан здоров’я потерпілого;

– визначити, якої допомоги він потребує;

– забезпечити прохідність повітря через верхні дихальні шляхи;

– виконати штучне дихання та зовнішній масаж серця;

– накласти пов’язку при ушкодженні;

– іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток;

– надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, отруєнні, ураженні електричним струмом, опіках;

– користуватися аптечкою швидкої допомоги.

При наданні першої допомоги необхідно керуватися такою послідовністю дій:

– усунути вплив на організм людини факторів, які загрожують її здоров’ю та життю;

– визначити послідовність дій щодо рятування потерпілого залежно від тяжкості травми, що становить найбільшу загрозу для його життя;

– викликати швидку допомогу або медичних працівників, якщо є така можливість;

– виконувати необхідні дії для рятування потерпілого в порядку терміновості;

– підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних працівників.

Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти ознаки життя і смерті.

Першочергові дії при наданні першої допомоги хворим і потерпілим

В першу чергу допомогу надають тим, хто задихається, у кого сильна зовнішня кровотеча, проникаюче поранення грудної клітки або живота, хто знаходиться в несвідомому або важкому стані.

Переконайся, що тобі і потерпілому ніщо не погрожує. Використай медичні рукавички для захисту від біологічних рідин потерпілого. Винеси(виведи) потерпілого у безпечну зону.

Визнач наявність пульсу, самостійного дихання, реакції зіниць на світло.

Забезпеч прохідність верхніх дихальних шляхів.

Віднови дихання і серцеву діяльність шляхом застосування штучного дихання та непрямого масажу серця.

Зупини зовнішню кровотечу.

Наклади герметизуючу пов’язку на грудну клітку при проникаючому пораненні.
Тільки після зупинки зовнішньої кровотечі, відновлення самостійного дихання і серцебиття роби наступне:

Викликай (самостійно або за допомогою оточуючих) “швидку допомогу”. Наклади асептичну (чисту) пов’язку на рани.

Забезпеч нерухомість частин тіла в місцях перелому.

Приклади холод до хворого місця (забиття, перелому, поранення).

Уклади у зберігаюче положення, захисти від переохолодження, дай тепле підсолене або солодке питво(не поїти і не годувати за відсутності свідомості і травмі живота).

Перша допомога при невідкладних станах у дітей

Чим менша дитина тим частіше в неї виникає рвота. Основні симптоми : нудота, обличчя бліде, похолодіння кінцівок, підвищений пульс.

Допомога : – опустити голову дитини до низу , щоб вона не захлинулася блювотними масами;

– після блювоти години 2 нічого не їсти. Дитині дають тепле пиття по 2-3 чайні ложки кожні 10-15 хв. (мінеральна вода без газу, несолодкий чай, некислий кампот);

– покласти дитину на ліжко та дати відлежатися; Якщо блювота неодноразова і супроводжується погіршенням стану дитини , то обов’язково зверніться до лікаря!

Судоми поділяють на епілептичні та неепілептичні. Неепілептичні судоми з часом можуть стати епілептичними. Вони частіше спостерігаються у новонароджених та грудних дітей. Судоми можуть бути пов’язані з асфексією, внутрішньочерепною травмою, зниженням цукру в крові, судоми можуть супроводжувати інфекційні хвороби, отруєння , підвищена температура тіла. Можуть бути ознакою враження головного мозку при непритомності, колапсі, анафілактичному шоці. Черепно-мозкова травма – це головна причина переходу звичайних судом у епілептичні.

– дитину вкласти на м’яке ліжко чи підстилку , щоб під час клінічної фази ( періодичні судоми ) дитина не розбила собі голову . Разом із цим проводиться профілактика западання язика та асфексії ( збризнути обличчя холодною водою , поляпати по обличчю а в тяжких випадках дихання методом « рот в рот». Обов’язково викликайте швидку, щоб встановити причини судом.

Непритомність

Це тимчасова втрата свідомості.

Симптоми: дзвін у вухах, потемніння в очах, часте поверхневе дихання, блідість шкіри, звужені зіниці, зниження артеріального тиску .

– покласти дитину в горизонтальне положення ; надати доступ свіжого повітря ;

– дати понюхати нашатирного спирту чи оцету.

Укуси бджіл, ос та змій

При укусі виникає різкий пекучий біль, який не зтихає . Майже відразу з’являється набряк та почервоніння на місці укусу. В тяжких випадках може виникнути анафілактичний шок, причиною якого є сильна алергічна реакція.

Допомога: при укусі негайно видалити жало із шкіри, прикласти холод та дати десансибілізуючий препарат ( діазолін, кетотифен, кларитин). Але якщо починає з’являтися задуха, шум у вухах, сильне напухання то обов’язково викликайте швидку!

Перша допомога при укусах отруйних змій

Обмеж рухливість постраждалої кінцівки.

При укусі ноги прибинтуйте її до іншої ноги.

При укусі руки – зафіксуй її в зігнутому положенні.

При зупинці серця і дихання приступай до серцево-легеневої реанімації.
Забезпеч доставку потерпілого до лікувальної установи для введення протизміїної сироватки.

Перша допомога при укусах комах

При укусі комахи видали жало з ранки.

Приклади холод до місця укусу.
При виникненні алергічної реакції звернутися до лікаря. Стеж за станом хворого до прибуття медичного працівника.

Носові кровотечі

Найбільш часта причина носової кровотечі – травма носа. Але існує маса інших причин : хвороби судин, пороки серця, хвороби печінки та нирок, грип, скарлатина, авітаміноз, гемофілія, коли людина довгий час знаходиться на сонці, при вживанні алкогольних напоїв, при вдиханні різних хімічних препаратів та ядохімікатів, при ламкості носових капілярів .

Перша допомога при кровотечі з носа

Усади потерпілого, злегка нахили його голову вперед і дай стекти крові. Стисни на 5-10 хвилин ніс трохи вище ніздрів. При цьому потерпілий повинен дихати ротом!

Запропонуй потерпілому спльовувати кров. (При попаданні крові в шлунок може розвинутися блювання.)

Приклади холод до перенісся (мокру хустку, сніг, лід).

Якщо кровотеча з носа не зупинилася впродовж 15 хвилин – введи в носові ходи згорнуті в рулон марлеві тампони.
Якщо кровотеча впродовж 15-20 хвилин не зупиняється, направ потерпілого до лікувальної установи.

Надання першої допомоги при опіках

Опік – ушкодження тканин, що виникло від місцевого термічного (теплового), хімічного, електричного або радіаційного впливу. Найбільш частими бувають термічні опіки, отримані в результаті впливу високих температур (полум’я, гаряча пара, киплячі рідини, розпечений метал).

Розрізняють чотири ступені опіків:

Перша ступінь: на пошкодженій ділянці є почервоніння, припухлість, відчувається печіння. Уражаються тільки поверхневі шари шкіри.

Друга ступінь: на шкірі з’являються пухирі, наповнені жовтуватою рідиною (пухирі), сильний біль.

Третя ступінь: омертвіння шкіри (освіта струпа).

Четверта ступінь: обвуглювання тканин до кісток.

Тяжкість опіку визначається залежно від глибини ураження і від площі одночасно. Крім порушення цілісності шкірних покривів, великі опіки супроводжуються загальними явищами, такими, як шок, токсемія, ураження нервової та судинної системи, втрата плазми крові. Незалежно від ступеня, опіки площею в 25% поверхні тіла дуже небезпечні; опіки половини поверхні тіла часто смертельні. При глибоких опіках біль може бути відсутнім через пошкоджених нервових закінчень.

Перша допомога: негайно усунути джерело опіку: погасити палаючий одяг будь-якими можливими способами (облити людину водою, загорнути його в ковдру, пальто і укласти його на спину, щоб полум’я не поширювалося до голови), видалити потерпілого із зони високої температури, зняти або зрізати тліючу одяг (однак не намагайтеся видалити матерію, прилиплу до шкіри). Потім якнайшвидше слід накласти на опікову поверхню суху стерильну пов’язку.

При великих опіках найкраще загорнути потерпілого в чисте простирадло, тепло вкрити, можна дати пити багато рідини (гарячий міцний чай, кава). Якщо потерпілий без свідомості, надайте йому положення для реанімації, після чого викличте швидку допомогу.

Запам’ятайте: до накладення пов’язки обпалену шкіру потрібно рясно полити холодною водою. Зрізання або проколювання утворилися на шкірі бульбашок категорично забороняється!

Слід враховувати, що опіки у дітей протікають важче, ніж у дорослих, хоча температура діючого фактора, наприклад рідини, може бути не дуже високою.

Перша допомога при невеликих опіках і ошпарювання

Невеликі опіки, що носять поверхневий характер, часто бувають особливо болючі. Тримайте уражену область під повільно поточної струменем холодної води або занурте її в холодну воду, щонайменше, на 10 хвилин. Обережно зніміть з потерпілого кільця та інші ювелірні вироби. Прикрийте місце опіку чистою гладкою тканиною або накладіть стерильну пов’язку.

Перша допомога при опіках кислотами і лугами

Хімічні опіки викликаються переважно кислотами і лугами. При опіках концентрованою кислотою її змивають струменем проточної холодної води (не менше 30 хвилин), мильною водою або 1-2% розчином соди. Найбільш сильні пошкодження бувають при впливі лугів. Їх змивають також водою, або слабким розчином оцтової або лимонної кислоти. На обпечену поверхню накладають суху чисту пов’язку.При опіку негашеним вапном воду застосовувати не можна, а слід обмивати її яким-небудь маслом.

При опіках і органічними сполуками алюмінію також протипоказаний контакт з водою, так як можливо займання.

Запам’ятайте: чим раніше і чим ретельніше видалено з шкіри хімічний агент, тим поверхніший буде опік.

Опіки порожнини рота і глотки і перша допомога

Опіки порожнини рота і глотки відбуваються зазвичай в результаті нещасного випадку в побуті. У дорослих важкі опіки часто виникають при ковтанні у стані сп’яніння кислот (сірчана, оцтова, хлористоводнева, азотна), лугів (їдкий натр), нашатирного спирту. Важкі опіки бувають у дітей при ковтанні ними їдких рідин. Відразу після опіку виникає сильний біль при ковтанні, слина скупчується в роті. У дітей може виникнути утруднене дихання.

Для надання першої допомоги потерпілому дають пити нейтралізують рідини: при опіках кислотами для полоскання порожнини рота і глотки застосовують вапняну воду, мильну воду, а при опіках лугами – воду, підкислену лимонним соком. Можна використовувати молоко, а також яєчні білки, розведені холодною водою. Дають також ковтати невеликі шматочки льоду. Неодмінно треба викликати «швидку допомогу» для проведення подальших заходів.

Пам’ятайте , що опіки і ошпарювання порожнини рота і глотки особливо небезпечні, оскільки можуть викликати набряк, що перешкоджає диханню.

Перша допомога при термічних опіках

Переконайся, що тобі ніщо не загрожує.

Зупини (збий з ніг) потерпілого.

Загаси одяг, що горить, будь-яким способом.
Виклич(самостійно або за допомогою оточення) “швидку допомогу”. Забезпеч доставку потерпілого в опікове відділення лікарні.

Винеси (виведи) постраждалого за межі зони поразки. Зрошувати місце опіку розведеним водою спиртом(1: 1), горілкою 2-3 хвилини(охолодження, дезинфекція, знеболення), потім холодною водою 15-30 хвилин.

Пухирі не розкривати, прилиплий одяг обрізувати навколо опікової рани! З рани не видаляти сторонні предмети і прилиплий одяг! Наклади на опікову поверхню стерильну пов’язку і холод поверх пов’язки. Дай щедре тепле підсолене питво(мінеральну воду).

Невідкладна допомога при отруєннях

Найрозповсюдженіші інтоксикації, які пов’язані із споживанням їжі, інфікованої певними видами мікроорганізмів (харчові токсикоінфекції) та речовинами різного походження, що містять токсини (власне харчові отруєння, харчові інтоксикації). Спільним для цих захворювань є зв’язок із харчуванням та обмеженість розповсюдження іншим шляхом.

Отруєння бактеріальної природи становлять близько 90% загальної кількості харчових отруєнь у світі. Для токсикоінфекцій є характерним надходження в організм людини із зараженою їжею величезних кількостей живих збудників, а визначальним фактором у розвитку інтоксикацій є надходження готових токсинів.

Харчові отруєння небактеріальної природи включають отруєння рослинними продуктами – грибами, плодами тощо. Отруйні властивості рослин обумовлені наявністю в них алкалоїдів: атропіну в плодах беладони (красавки), гіосциміну, екоколаміну в блекоті, рициніну в кліщевині тощо.; глікозидів амігдалину в гіркому мигдалю, фазеолунатіну в квасолі тощо., салонітів: соланіну в картоплі.

Харчові отруєння неорганічними речовинами – сполуками металів (свинець, мідь, цинк) – виникають внаслідок надходження їх у страву у процесі переробки та зберігання із посуду, котлів, апаратури, а також за рахунок недостатньо очищених органічних кислот, патоки та інших матеріалів, що застосовуються в харчовій промисловості.

Починаються харчові отруєння, як правило, раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин) інкубаційного періоду і характеризуються гострим та нетривалим перебігом. Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість потерпілих може бути і незначною.

При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається гостро із загального нездужання, нудоти, блювання, болю у животі, підвищення температури тіла до 38,5-39,5°С. З’являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з кров’ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму, втрата електролітів, можлива гостра судинна недостатність (колапс).

Перша допомога: термінове промивання шлунку слабкими розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою водою у великих кількостях. Застосування сольових послаблюючих, сорбентів (активованого вугілля). Призначають постільний режим, грілки на живіт, голодування. Дають пити багато рідини: чаю, розведених фруктових та ягідних соків, морсів, мінеральної води.

Профілактика харчових токсикоінфекцій базується на попередженні зараження харчових продуктів мікробами та розмноження останніх, а також на знищенні мікробів та руйнуванні їх токсинів при термічній обробці харчових продуктів.

Небактеріальні отруєння м’ясом та рибою зустрічаються рідко. Стосовно небактеріальних харчових отруєнь речовинами рослинного походження, то досить часто трапляються отруєння “грибами, алкалоїдом – соланіном, що міститься в картоплі, головним чином в бадиллі, паростках та позеленілих коренеплодах. Проявляється отруєння соланіном гірким присмаком у роті невдовзі після їди, відчуття печіння та подряпування в горлі, головний біль, слабкість, ломота в тілі, нудота, блювання, пронос. Як правило ці отруєння не мають небезпеки. У важких випадках у результаті набряку мозку може настати безсвідомий стан, судоми, смерть.

Перша допомога: промивання шлунку із додаванням активованого вугілля, послаблюючі.

Отруєння сирою квасолею та квасолевим борошном, головним чином із білої квасолі, називається “фавізмом”. Симптомами такого отруєння є нудота, блювання, біль у животі, іноді пронос, загальна слабкість. Через кілька годин ці явища зникають. У важких випадках розвивається гемоліз (руйнування еритроцитів) із явищами анемії (недокрів’я) гемолітичної жовтяниці, гемоглобінурії (виділення кров’яного пігменту із сечею), гострої ниркової недостатності.

Перша допомога: промивання шлунку, послаблюючі. У важких випадках – госпіталізація.

Профілактика: термічна обробка квасолі.

У гіркому мигдалю, кісточках персиків, менше в кісточках вишень, зернятках яблук міститься глікозид амігдалін. Поступово розкладаючись під впливом ферменту емульсину, амігдалін перетворюється в синильну кислоту і може викликати отруєння.

Клінічні прояви: головний біль, запаморочення, шум у вухах, часто блювання, задуха, відчуття стиснення грудної клітини. Через кілька годин ці симптоми можуть припинитись. У більш важких випадках швидко настає втрата свідомості, тахікардія, з’являються судоми, різке розширення зіниць, настає смерть. Діагноз базується на двох характерних ознаках: запаху гіркого мигдалю та рожевому забарвленню шкіри отруєних.

Перша допомога: промивання шлунку 0,1% розчином марганцевокислого калію або 1-2% розчином харчової соди. Рекомендується вдихання чистого кисню, а також 3-4 крапель амілнітрату.

Отруєння сполуками свинцю буває при вживанні в їжу продуктів або напоїв, що зберігалися в глиняному посуді виготовленому із санітарними порушеннями, де в глазурі міститься багато свинцю. Гострі отруєння зустрічаються рідко. При них спостерігаються нудота, блювання, переймовидні болі в животі. Випорожнення часто затримується, іноді спостерігається пронос. Розвивається недостатність кровообігу.

Перша допомога: промивання шлунку із додаванням великої кількості сірчанокислої магнезії та активованого вугілля. Напувають содою (20-40 г.) або лужною водою у великих кількостях.

Метиловий спирт. Симптоми: запаморочення, слабість, головний біль, нудота, блювання. Характерне раннє порушення зору із порівняно швидким настанням сліпоти. Стан сп’яніння звичайно відсутній. Хворі неспокійні, згодом поступово входять в кому. Зіниці розширені, слабка реакція їх на світло, падіння температура тіла. Шкіра холодна. Тахікардія. Зниження артеріального тиску, слабкий пульс. Мимовільне сечовиділення та дефекація. Смерть може настати при явищах зупинки кровообігу та дихання. Прогноз у відношенні зору несприятливий.

Перша допомога. Промивання шлунку. Введення великої кількості рідини (давати багато пити), у тому числі харчової соди 3% розчин. Доцільно застосовувати як антидот етиловий спирт (50-100 мл 30% розчину). Останній сповільнює метаболізм метилового спирту та сприяє виведенню його з сечею та через легені в незмінному нетоксичному стані.

Етиловий спирт (син. етанол, винний спирт). Симптоми: у важких випадках глибока кома. Температура тіла знижена. Шкіра холодна, липка. Обличчя червоне або синюшне. Кон’юнктивальний рефлекс та реакція зіниць на світло збережені, зіниці звужені. Спостерігається блювання, мимовільні сечовипускання та дефекація. Дихання неглибоке, іноді з порушенням амплітуди та ритму. Пульс прискорений, слабкий. Артеріальний тиск низький. Може розвитись набряк легенів (клекіт при диханні, піна з рота). Смерть настає через припинення дихання та кровообігу. При обстеженні важкоотруєного слід мати на увазі можливість наявності травми, особливо черепно-мозкової.

Перша допомога: промивання шлунку,свіже повітря, вдихання аміаку. Всередину 5-10 крапель аміаку з водою. При гіперемії (почервонінні) обличчя – високе положення голови (має бути майже вертикальним), на голову покласти лід. Показана тепла ванна із подальшим обливанням голови прохолодною водою.

При важких отруєннях оцтовою кислотою виникають симптоми гемолізу (руйнації еритроцитів), жовтяниця, гостра ниркова недостатність. Смерть може наступити внаслідок ниркової недостатності, асфіксії або від опіків та набряку дихальних шляхів.

Перша допомога: обережне промивання шлунку невеликими до 300 мл порціями холодної води. Домішки крові не є перешкодою при цій процедурі. По можливості – медикаментозне знеболення ін’єкціями наркотичних засобів. При попаданні кислоти на шкіру – змивання струменем води, сірчану кислоту слід до промивання зняти шматочком бинта. Ковтання шматочків льоду. Лід на живіт. Полоскання порожнини рота та горла слабими розчинами дезинфікуючих засобів (фурациліну, соди, риванолу).

Луги їдкі : їдкий натр (гідрат окису натрію, каустична сода), їдкий калій (гідрат окису калію), вапно. Отруєння лугами призводить до важчого місцевого ураження, ніж кислотами, але їх резорбтивна (всмоктувальна) дія порівняно невелика. Допомога така ж, як при отруєннях кислотами.

Ртуть. Металева ртуть при попаданні її в організм людини є неотруйною. Токсичними є пари ртуті, що утворюються вже при кімнатній температурі, особливо ртутні солі. Найотрутнішою є сулема (двохлориста ртуть). Симптоми: гострий гастроентерит (біль у кишечнику, нудота, блювання, пронос), відсутність сечовиділення із різким зростанням вмісту продуктів азотистого обміну в крові. Ураження слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, шлунку. Домішки крові у випорожненнях. Іноді домішки крові у блювоті, що спостерігається через 15-30 хвилин після отруєння. Пекучий біль у роті, стравоході, у епігастральній області і по всьому животі. Слинотеча, металевий смак у роті. При важкому отруєнні у першу добу розвивається шок, що може стати причиною швидкої смерті.

Перша допомога: вживання молока, яєчного білку, активованого вугілля, обов’язково викликати блювання, через 10 хвилин після чого обов’язково промити шлунок із подальшим введенням сольового послаблюючого.

Отруєння грибами.

Найотрутнішою є бліда поганка. Вона містить аманітотоксини, що діють на клітинні ядра, та фаллоїдіни, що викликають цитоліз (руйнування клітин) гепатоцитів (печінкових клітин), еритроцитів, лейкоцитів. Менш небезпечними є мухомори, що вміщують мускарин та мікоатропін. До отруйних відносяться також строчки, які містять гельвелову кислоту – гемолітичний токсин. Отруєння можуть викликати також деякі інші гриби, отруйні речовини яких викликають сильні шлунково-кишкові розлади.

Клінічна картина. Майже всі гриби, незалежно від характеру отрути викликають подразнення шлунково-кишкового тракту. Отруєння, що виникає швидко (через 0,5-3 год.) після вживання грибів менш небезпечне ніж те, що почалося із великим запізненням (при отруєнні блідою поганкою через 8-24 год. і пізніше). У результаті сильних проносів та блювання, що виникають при отруєнні блідою поганкою організм зневоднюється, порушується іонна рівновага, відчувається сильна значна спрага, судоми в м’язах, особливо в м’язах гомілок, акроціаноз (посиніння кінцівок) та колапс. Відбувається згущення крові. Розвивається гостра ниркова недостатність (виділення сечі незначне або відсутнє). На другий день пронос та блювання стають менш інтенсивними. Збільшується печінка, наростає жовтуха. Прогноз несприятливий.

При отруєнні червоним мухомором клінічні прояви починаються приблизно через півгодини після вживання їжі: надмірна пітливість, іноді слинотеча, сльозотеча, нудота, часте блювання, профузний пронос, колікоподібні болі в животі. Мозкові симптоми залежать від дії грибного атропіну: розширення зіниць, напади збудження змінюються станом пригніченості, маячення, галюцинації. Пульс частіше прискорений. Одужання відбувається через 1-2 дні. Летальність невелика.

При отруєннях строчками через 6-12 год. після вживання з’являється гострий гастроентерит. Зростає загальна слабкість. Може розвитися гемоліз. Печінка збільшується, з’являється жовтуха. Хворі скаржаться на головний біль. Може виникати запаморочення, маячення, галюцинації. Смерть настає при явищах серцевої слабості, частіше на 3-4 день захворювання. Летальність порівняно невелика. Проте навіть легкі спочатку випадки можуть у подальшому набути важкого перебігу.

Перша допомога. Швидке очищення шлунку та кишечнику: промивання шлунку, послаблюючі засоби, активоване вугілля в середину. Напувають великою кількістю води (мінеральної, лужної), соками.

Перша допомога при пораненні живота .

Не можна вправляти випавші органи в черевну порожнину. Заборонено пити і їсти! Для вгамування відчуття спраги змочувати губи.

Навколо випавших органів поклади валик з марлевих бинтів (захисти випали внутрішні органи).

Поверх валиків наклади асептичну пов’язку. Не притискаючи випавші органи, прибинтуйте пов’язку до живота.

Захисти потерпілого від переохолодження. Укутай теплими ковдрами, одягом.
Виклич(самостійно або за допомогою оточення) “швидку допомогу”, забезпеч доставку потерпілого до лікувальної установи.

Перша допомога при переломах

Переломи бувають закриті, без ушкодження шкіри, та відкриті, що супроводжуються розривом шкіри, кровотечею, утворенням раньової поверхні. Відкриті переломи становлять більшу небезпеку, оскільки рана може забруднюватись, а це, в свою чергу, може викликати нагноєння м’яких тканин і гнійне запалення кісток (остеомієліт).

Переломи кісток кінцівок (трубчастих кісток) характеризуються болем, порушенням форми кінцівки, рухливістю уламків кісток в місці перелому, (тобто там, де її не повинно бути), хрускотом, набряком, порушенням рухів. При відкритих переломах спостерігається кровотеча з рани, нерідко зміщення відламків.

Перша медична допомога при переломах полягає в забезпеченні нерухомості і спокою пошкодженої кінцівки, що вкрай необхідно для транспортування потерпілого.

Запідозривши наявність перелому, бажано (якщо є можливість), на ушкоджену частину тіла накласти дротяну шину Крамера, обгорнуту ватою і марлевими бинтами, а при відсутності її – шину з підручних матеріалів і засобів: парасольки, палки, дошки і т. п.

Принцип створення нерухомості шинами полягає у фіксації двох суглобів, які знаходяться вище і нижче місця перелому. Але при переломі плеча і стегна треба зафіксувати три суглоби: плечовий, ліктьовий, променево-зап’ясний або тазо-стегновий, колінний і гомілково-ступневий відповідно. За відсутності шин забезпечити нерухомість ноги можна фіксацією її до здорової ноги чи валика зі скатаної ковдри і т.п. Руку можна фіксувати до тулуба.

Нерухомість ключиці, плеча і передпліччя забезпечується за допомогою хусточки або шини.

Перша допомога при переломах кісток

Переконайся, що ні тобі, ні потерпілому ніщо не загрожує, винеси (виведи) потерпілого за межі зони ураження.

При відкритих переломах спочатку зупини зовнішню кровотечу.

Наклади на рану асептичну пов’язку. При відкритому переломі.

Поклади холод (пакет з льодом) на пов’язку над раною (на хворе місце).

Укутай потерпілого теплою(рятувальною) ковдрою, одягом.

Правила іммобілізації (знерухомлення)

Іммобілізація є обов’язковим заходом. Тільки при загрозі постраждалому рятувальникові допустимо спочатку перенести потерпілого у безпечне місце.

Іммобілізація виконується з знерухомленням двох сусідніх суглобів, розташованих вище і нижче місця перелому.

В якості засобу (шини) можна використати плоскі вузькі предмети: палиці, дошки, лінійки, лозини, фанеру, картон та ін. Гострі краї і кути шин з підручних засобів мають бути згладжені. Шину після накладення необхідно зафіксувати бинтами або пластиром. Шину при закритих переломах(без ушкодження шкіри) накладають поверх одягу.

При відкритих переломах не можна прикладати шину до місць, де виступають назовні кісткові відламки.

Шину на усьому протязі прикріпити до кінцівки бинтом, щільно, але не дуже туго, щоб не порушувався кровообіг. При переломі нижньої кінцівки шини накладати з двох сторін.

За відсутності шин або підручних засобів пошкоджену ногу можна прибинтувати її до здорової ноги, а руку – до тулуба.

Перша допомога при проникаючому пораненні грудної клітки

Ознаки: кровотеча з рани на грудній клітці з утворенням пухирів, підсос повітря через рану.

При відсутності в рані стороннього предмета притисни долоню до рани і закрий в неї доступ повітря. Якщо рана наскрізна, закрий вхідний і вихідний ранові отвори.

Закрий рану повітронепроникним матеріалом (герметизуючи рану), зафіксуй цей матеріал пов’язкою або пластиром.

Надай потерпілому положення “напівсидячи”. Приклади холод до рани, підклавши тканинну прокладку.

За наявності в рані чужорідного предмета зафіксуй його валиками з бинта, пластиром або пов’язкою. Витягати з рани чужорідні предмети на місці події забороняється!
Виклич(самостійно або за допомогою оточення) “швидку допомогу”, забезпеч доставку потерпілого до лікувальної установи.

Перша допомога при забоях, вивихах, розтягненнях

Вивих – стійке зміщення суглобних кінців кісток, яке викликає порушення функції суглоба.

Забій – закрите ушкодження м’яких тканин.

Розтягнення – ушкодження зв’язок, пов’язане з їх надмірним розтягненням.

■ різкий біль, що посилюється при спробі поворухнутися;

■ припухлість і набряк шкірних покривів в області пошкодженого суглоба;

■ обмеженість суглоба в русі, неможливо рухати ушкодженою кінцівкою.

Перша допомога. Правило «RICE»

«R» (rest – зупинка) – припиніть будь-яку діяльність, що викликає у вас больові відчуття або спонукує вас кульгати.

■ Якщо у вас є серйозне розтягнення зв’язок, ви повинні ходити за допомогою милиць або тростини, щоб уникнути подальшого травмування .

«I» (ice – лід) – прикладіть лід до ураженої ділянки, це допоможе зменшити біль і запобігти утворенню набряку.

Застосовуйте заморозку (на полі), гелевий компрес (вдома), охолоджуючий компрес швидкої дії (на природі) на ушкоджену ділянку:

■ Прикладіть лід на травмовану ділянку, навіть якщо ви плануєте піти до лікаря. Лід перешкоджає запаленню зв’язки і зупиняє утворенню набряку у разі розриву зв’язки.

■ Покладіть пакет з льодом на уражену ділянку на 15-20 хвилин.

■ Повторюйте прикладання льоду від 3-х до 5-ти разів на день протягом перших 3-х днів.

■ Робіть перерви не менше 30 хвилин між прикладанням льоду. Тренери радять продовжувати використання холодотерапію протягом перших 48-72 годин.

■ Якщо уражена ділянка,нога або щиколотка біліє, припиніть використання охолоджуючого пакету, щоб запобігти подальшим проблемам, викликаних холодом.

■ Якщо у вас діабет або порушення кровообігу, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж використовувати холодотерапію.

«C» (compression – стиснення) – зафіксуйте самофіксуючим еластичним бинтом або застосовуйте тугу пов’язку на ушкодженій ділянці:

■ Перешкоджає утворенню набряку;

■ Знерухомлює ушкоджене місце;

■ Зробіть тугу пов’язку навколо щиколотки, починаючи від пальців ніг до середини ікри. Тримайте бандаж до поки набряк не зменшиться.

■ Послабте бандаж, якщо ваші пальці синіють, якщо ви втратите чутливість або буде занадто холодно. Пов’язка не повинна бути ні занадто слабкою, ні занадто тугою.

«E» (elevation – підняття) – намагайтеся тримати травмовану кінцівку вище рівня серця:

■ полегшує відтік крові від травмованої ділянки до серця.

Чому важливо дотримуватись правила «RICE» перші 3 години

■ Попередження ускладнення після травми;

■ Обезболити і призупинити утворення набряку.

■ Швидкого відновлення після травми.

Кровотеча та перша допомога при кровотечах

Причини кровотечі. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, поранення, пов’язаного як з механічним порушенням судинної стінки, так і з її патологічними змінами, які зустрічаються при деяких захворюваннях (гіпертонічній, виразковій, променевій хворобах). Кровотеча може бути при різноманітних гематологічних захворюваннях (гемофілії), тощо.

Сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від виду судини (при артеріальній кровотечі сильніша, ніж при венозній) діаметру (чим крупніша судина, тим сильніша кровотеча), від виду пошкодженої тканини (при пошкодженні м’язів кровотеча сильніша, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини), положення частини тіла, яка кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті зменшується.

Види кровотечі: в залежності від виду пошкодженої судини розрізняють – артеріальну, венозну, капілярну.

Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча. Вона виникає при ушкодженні артеріальної судини, при цьому кров має яскраво-червоний колір (через насичення її киснем) і виштовхується з рани сильним пульсуючим струменем, іноді фонтаном, висота якого змінюється з кожною пульсовою хвилею.

При венозній кровотечі кров має темно-червоний колір, внаслідок збіднення її киснем, тече повільно, постійно. Венозна кровотеча менш інтенсивна, ніж артеріальна. При пораненнях вен шиї та грудної клітки нерідко існує смертельна небезпека: внаслідок негативного тиску в цих венах, до них в момент вдиху потрапляє повітря. Повітряна куля може викликати закупорку кровопостачальної судини – (повітряну емболію) і стати причиною блискавичної смерті.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження судин дрібного діаметру, при неглибоких пораненнях. Капілярна кров має яскраво-червоний колір і відрізняється тим, що окремих судин, що кровоточать, немає і кров рівномірно витікає з усієї площини пошкодженої тканини.

Кровотечі поділяються на зовнішні (з ран або природних отворів тіла) і внутрішні (кров збирається у порожнинах тіла (плевральній, черевній тощо) або в якомусь органі.

Внутрішня кровотеча може стати небезпечною, тому що її початок і інтенсивність важко визначати, діагностувати, а тому необхідна допомога може бути надана невчасно. До внутрішніх кровотеч відноситься паренхіматозна кровотеча.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при ушкодженні внутрішніх органів – печінки, нирок, селезінки, буває масивною і дуже небезпечною. Це немов змішана кровотеча з артерій, вен, капілярів. При цьому кров витікає з усієї поверхні рани органу. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання.

Перетягування кінцівки джгутом

Цей метод використовують тільки при артеріальній кровотечі із судин кінцівок, використовуючи кровоспинний джгут. На сьогодні випускається готовий гумовий джгут у вигляді стрічки, довжиною 1,5 м, яка має на одному кінці гачок, на другому – ланцюжок, а також тканинний джгут з механічною закруткою. В залежності від локалізації джерела крововиливу джгут накладається на верхню третину плеча або на середню частину стегна.

Джгут накладають при ушкодженні великих артеріальних стовбурів кінцівки.

1. Накладають джгут на рівну підкладку без складок.

2. При кровотечі з верхньої кінцівки джгут розташовується на верхній третині плеча; при кровотечі з артерій нижньої кінцівки -на середній третині стегна.

3. Джгут накладають на припідняту кінцівку: підводять його під місце, де він буде накладатись, енергійно розтягують і, підклавши під нього м’яку підкладку (бинт, одяг, тощо), накручують його декілька разів до повної зупинки кровотечі) так, щоб його тури лягали один до одного і щоб між ними не потрапили складки шкіри. Кінці джгута надійно зв’язують або щеплюють за допомогою петельки та гачка. 4. Правильність накладання джгута перевіряють по зупинці кровотечі та зникненню пульсу, кольору шкіри (при правильно накладеному джгуті шкіра бліда).

5. Після накладання джгута під нього підкладають записку про час його накладання у 24-годинному обчисленні, наприклад, “джгут накладався о 13 год. 20 хвилин”.

6. Не можна ховати джгут під пов’язку або одяг, він повинен одразу впадати в очі.

7. Джгут може бути накладений не довше як на 1,5 години, а у дітей не довше 40 хвилин, в холодну пору року не довше 40 хв. у дорослих та 20-30 хв. у дітей.

8. Після накладання джгута необхідно обов’язково зробити іммобілізацію кінцівки стандартною або транспортною шиною, при її відсутності – за допомогою підручних засобів.

9. Транспортують потерпілого з джгутом до лікувального закладу у першу чергу.

При відсутності стандартного джгута артеріальна кровотеча може бути зупинена підручними засобами: за допомогою закрутки або поясного пасока (рис 4.8.1).

Зупинка артеріальної кровотечі за допомогою підручних засобів

При пораненні судинного пучка шиї, щоб притиснути сонну артерію джгут накладають за методом Микуліча, за допомогою шини Крамера. Шина, яка накладена на здорову бокову сторону, упирається в голову та плече та служить каркасом, джгут накладають навколо шиї, підклавши під нього ватно-марлевий валик, при цьому він стискає судинний пучок тільки з одного боку. Якщо шина відсутня, використовують руку постраждалого. Для цього її кладуть на голову і плече використовують замість шини.

Помилки при накладанні артеріального джгута

1. Накладання джгута без потреби (відсутність артеріальної кровотечі).

2. Накладання джгута на оголене тіло.

3. Дуже сильне стиснення джгутом, що призводить до травмування нервових стовбурів і може стати причиною виникнень невритів, паралічу, омертвіння тканин.

4. Слабо накладений джгут, що не спиняє кровотечі.

5. Неправильний вибір місця накладання джгута.

6. Госпіталізація (евакуація) без записки про час накладання джгута або зі джгутом, схованим під одягом, може призвести до несвоєчасного надання медичної допомоги і омертвіння кінцівки.

Описані способи спинання кровотечі застосовуються тільки при артеріальній кровотечі. При венозній та капілярній кровотечах застосовують менш небезпечні, простіші способи.

Венозну кровотечу зупиняють накладанням давлючої пов’язки. Пов’язка накладається нижче місця травми. На рану кладуть стерильну серветку, на нею – щільну пов’язку.

Наклавши таку пов’язку, треба припідняти кінцівку. Невеликі кровотечі можуть зупинитися самі внаслідок закупорки тромбом, який утворився при зсіданні крові.

Долікарська допомога при внутрішній кровотечі

Ефективних засобів тимчасового підтримання гомеостазу при внутрішній кровотечі немає, але існують певні методи, які значною мірою можуть послабити її і дозволяють виграти час для направлення потерпілого в хірургічне відділення і екстреного втручання. Це забезпечення спокою, для чого хворого слід покласти на рівну поверхню, в напив сидячому положенні, заборонити вживання їжі та пиття, застосувати холод, наприклад, міхур з льодом на живіт. Транспортують хворого в положенні лежачи на ношах.

Долікарська допомога при носовій кровотечі. При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів протягом 3-5 хвилин. Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. При безрезультатності цих засобів проводять міні-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

Перша допомога при зовнішній кровотечі

Переконайся, що ні тобі, ні потерпілому ніщо не загрожує, одягни захисні (гумові) рукавички, винеси (виведи) потерпілого за межі зони ураження.

Визнач наявність пульсу на сонних артеріях, наявність самостійного дихання, наявність реакції зіниць на світло.

При значній крововтраті покласти потерпілого з піднятими ногами.

Зупини кровотечу! Викликай (самостійно або за допомогою оточуючих) “швидку допомогу”.

Точки притиснення артерій

1.Височна 2.Щелепна 3.Сонна 4.Променева 5.Плечова 6.Пахвова 7.Стегнова 8.Більшеберцова
На кінцівках точка притиснення артерії до кістки має бути вища за місце кровотечі. На шиї і голові – нижче рани або в рані (притиснути пальцем).

Способи тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі

Затиснути судину (рану), що кровоточить.

Артерію слід сильно притиснути м’якушем двох-чотирьох пальців або кулаком до довколишніх кісткових утворень до зникнення пульсу.

Пальцьове притиснення артерії хворобливе для потерпілого і вимагає великої витримки і сили від того, що надає допомогу. До накладення джгута не відпускай притиснуту артерію, щоб не поновилася кровотеча. Якщо почав втомлюватися, попроси кого-небудь з присутніх притиснути твої пальці згори.

Накласти пов’язку, що давить, або виконати тампонаду рани.

Утримуючи затиснутим судину, наклади пов’язку, що давить, із складених асептичних(чистих) серветок або декількох туго згорнутих шарів марлевого бинта. Тампонада рани : в рану щільно “набити” стерильний бинт, рушник і так далі, потім прибинтовувати до рани.

Якщо дав`яча пов’язка промокає, поверх неї наклади ще кілька щільно згорнутих серветок і міцно натисни долонею поверх пов’язки.
Накласти кровоспинний джгут.

Джгут – крайня міра тимчасової зупинки артеріальної кровотечі. Наклади джгут на м’яку підкладку (елементи одягу потерпілого) вище рани якомога ближче до неї. Підведи джгут під кінцівку і розтягни.

Затягни перший виток джгута та перевір пульсацію судин нижче джгута або переконайся, що кровотеча з рани припинилося, а шкіра нижче джгута зблідла.

Наклади наступні витки джгута з меншим зусиллям, накладаючи їх по висхідній спіралі і захоплюючи попередній виток.

Вклади записку з вказівкою дати і точного часу під джгут. Не закривай джгут пов’язкою або шиною. На видному місці – на лобі – зроби напис “Джгут”(маркером).

Термін знаходження джгута на кінцівці 1 годину, після закінчення якої джгут слід ослабити на 10-15 хвилин, заздалегідь затиснувши посудину, і знову затягнути, але не більше ніж на 20-30 хвилин.

Зупинка зовнішньої кровотечі джгутом-закручуванням(більше травматичный спосіб тимчасової зупинки кровотечі!).

Наклади джгут-закручування (турнікет) з вузькоскладеного підручного матеріалу(тканини, косинки, мотузки) навколо кінцівки вище за рану поверх одягу або підклавши тканину на шкіру і зав’яжи кінці його вузлом так, щоб утворилася петля. Встав в петлю палицю(чи інший подібний предмет) так, щоб вона знаходилася під вузлом.

Обертаючи палицю, затягни джгут-закрутку (турнікет) до припинення кровотечі.

Закріпи палицю бинтом щоб уникнути її розкручування. Кожні 15 хвилин послабляй джгут щоб уникнути омертвіння тканин кінцівки. Якщо кровотеча не поновлюється, залиш джгут розбещеним, але не знімай його на випадок виникнення повторної кровотечі.

Долікарська допомога при ураженні електричним струмом

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м’язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев’яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.

Звільнення потерплого від дії струму:

Забезпеч свою безпеку. Надінь сухі рукавички(гумові, вовняні, шкіряні і тому подібне), гумові чоботи. По можливості відключи джерело струму. При підході до потерпілого по землі йди дрібними, не більше 10 см, кроками.

Скинь з потерпілого дріт сухим токонепровідним предметом (палиця, пластик). Відтягай потерпілого за одяг не менше чим на 10 метрів від місця торкання дротом землі або від устаткування, що знаходиться під напругою.
Виклич(самостійно або за допомогою оточення) “швидку допомогу”.

Визнач наявність пульсу на сонній артерії, реакції зіниць на світло, самостійного дихання.

Якщо пульс, дихання і реакція зіниць на світло відсутні – негайно приступай до серцево-легеневої реанімації. Продовжуй реанімацію до прибуття медичного персоналу або до відновлення самостійного дихання і серцебиття.

Після відновлення дихання і сердечної діяльності надай потерпілому стійке бічне положення. Укрий і зігрій його. Забезпеч постійний контроль за станом.

Перша допомога при отруєннях у внаслідок дії електроструму:

I стан – потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.

II стан – потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.

III стан – потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Способи штучного дихання

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання.

1. Звільнити потерпілого від одягу – розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота. Обов’язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання.

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо).

Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання “із легенів у легені” неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, – це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявністю трьох умов:

максимального відведення голови назад;

висування вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.

Зовнішній масаж серця

Зовнішній масаж серця – це ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку – мечоподібний відросток груднини, – він знаходиться знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину груднини, а поверх – долоню другої руки. Тепер ритмічними рухами треба натискати на груднину (з частотою 60 разів на хвилину). Сила стиснення має бути такою, щоб груднина зміщувалась в глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2-3 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки. При правильному масажі серця під час натискання на груднину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

Порядок проведення серцево-легеневої реанімації

Правила визначення наявності пульсу, самостійного дихання і реакції зіниць на світло(ознаки “життя і смерті”).

Визнач наявність пульсу на сонній артерії. (Пульс є – потерпілий живий.)

Прислухайся до дихання, встанови наявність або відсутність рухів грудної клітки. (Рух грудної клітки є – потерпілий живий.)

Визнач реакцію зіниць на світло, підводячи верхню повіку обох очей. (Зіниці на світлу звужуються – потерпілий живий.)
До реанімації приступай тільки за відсутності ознак життя.

Послідовність проведення штучної вентиляції легенів.

Забезпеч прохідність верхніх дихальних шляхів. За допомогою марлі (хустки) видали круговим рухом пальців з порожнини рота слиз, кров, інші сторонні предмети.

Закинь голову потерпілого. (Підніми підборіддя, утримуючи шийний відділ хребта.) Не виконувати при підозрі на перелом шийного відділу хребта!

Затисни ніс потерпілого великим і вказівним пальцями. Використовуючи облаштування для штучної вентиляції легенів типу “рот-пристрій-рот”, герметизуй порожнину рота, зроби два максимальних, плавних видиху йому в рот. Дай дві-три секунди на кожен пасивний видих потерпілого. Контролюй, чи підводяться груди потерпілого при вдиху і чи опускаються при видиху.

Правила проведення закритого (непрямого) масажу серця.

Визнач місце розташування мочеподібного відростка, як показано на малюнку.

Визнач точку компресії на два поперечних пальці вище мочеподібного відростка, суворо по центру вертикальної осі.

Поклади підставу долоні на точку компресії.

Компресії проводь строго вертикально по лінії, що сполучає грудину з хребтом. Компресії виконуй плавно, без різких рухів, тяжкістю верхньої половини свого тіла.
Глибина продавлювання грудної клітки має бути не менше 3-4 см, 100-110 натискань в 1 хвилину.

– дітям грудного віку масаж роблять долонними поверхнями другого і третього пальців;
– підліткам – долонею однієї руки;
– у дорослих упор робиться на підставі долонь, великий палець спрямований на голову(на ноги) потерпілого. Пальці підведені і не торкаються грудної клітки.

Чергуй два “вдиху” штучної вентиляції легень (ШВЛ) з 15 натисканнями, незалежно від кількості осіб, які проводять реанімацію.

Контролюй пульс на сонній артерії, реакцію зіниць на світло(визначення ефективності реанімаційних заходів).
Проводити закритий масаж серця треба тільки на твердій поверхні!

Видалення чужорідного тіла з дихальних шляхів

Ознаки: Потерпілий задихається (судорожні дихальні рухи), не здатний говорити, несподівано стає синюшним, може втратити свідомість.

Діти часто вдихають частини іграшок, горіхи, цукерки.

Поклади немовляти на передпліччі лівої руки, долонею правої руки грюкну 2-3 рази між лопатками. Переверни немовляти вниз головою і підніми його за ноги.

Обхопи потерпілого ззаду руками і зчепи їх в “замок” трохи вище за його пупок, під ребровою дугою. З силою різко натисни – складеними в “замок” кистями – в надчеревну область. Повтори серію натискань 3 рази. Вагітним жінкам здавлювати нижні відділи грудної клітки.

Якщо потерпілий без свідомості, сядь зверху на стегна, обома долонями різко натисни на реберні дуги. Повтори серію натисканнями 3 рази.

Витягни сторонній предмет пальцями, обернутими серветкою, бинтом. Перед витяганням чужорідного тіла з рота потерпілого, що лежить на спині, необхідно повернути голову набік.

Транспортування потерпілого

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо при підготовці до транспортування і доставці потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Головне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з двох боків нош. Один підкладає руки під голову і груднину, другий – під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, – одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов’язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або на сходах – головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

При перевезенні потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м’яке (ковдру, солому тощо).

Перша допомога при отруєнні чадним газом

Отруєння чадним газом трапляється, коли Ви вдихаєте занадто багато чадного газу. Чадний газ (окис вуглецю) – газ, що утворюється при неповному згорянні будь-якого типу палива (природного газу, масла, гасу, деревини і т.д.). Він надходить у кров людини в 200 разів швидше кисню і «перехоплює» у нього ініціативу. Чадний газ в кілька разів легше і активніше вступає в зв’язок з гемоглобіном, який в результаті цього втрачає здатність переносити кисень до тканин, в тому числі в життєво важливі – мозок, легені, серце. Від нестачі кисню і наступає ядуха. І якщо Ви дихаєте повітрям з високим вмістом чадного газу, то смерть може відбутися через кілька хвилин. Ось чому дуже важливо знати симптоми отруєння чадним газом, а також, що слід робити, якщо у Вас або у членів Вашої родини з’явилися ці симптоми, і як попередити такі випадки.

Причини отруєння чадним газом

Чадний газ може виходити з будь-якого джерела, працюючого на пальному паливі. Легкові автомобілі, каміни, катери, дров’яні, гасові обігрівачі, деревно-вугільні грилі і газові пристрої, що використовуються в нагрівачах води, печах, сушарках – всі продукують окис вуглецю. Зазвичай вони не викликають проблем. Це відбувається в тих випадках, коли:

Автомобілі або інші механізми з працюючими двигунами залишають в замкнутих просторах, наприклад, гаражах. Окис вуглецю (чадний газ) може накопичуватися в гаражі і просочуватися назад в машину. Навіть сидіння в автомобілі з працюючим на холостому ходу двигуном у відкритому гаражі або плавання позаду судна, з працюючим на холостому ходу двигуном, можуть бути небезпечними.

Опалювальні прилади, що працюють на пальному паливі, неправильно встановлені або неправильно експлуатуються.

Опалювальні системи і прилади, що працюють на пальному паливі, використовуються в холодну пору року при закритих дверях і вікнах. У старих будівлях засмічені димоходи сприяють надходженню диму в будинку або офіси. У нових в будинках, які добре ізольовані і щільно закриті, окис вуглецю може застоюватися всередині житлових приміщень.

Симптоми отруєння чадним газом

– тяжкість і пульсація в голові;

– головний біль (голова як би «стягнута обручем»);

Якщо у Вас є ці симптоми, і є ймовірність того, що вони могли бути викликані отруєнням чадним газом, відразу ж залишіть приміщення і викличте швидку медичну допомогу за телефоном «103». Якщо Ви продовжите дихати димом, Ви можете втратити свідомість і померти.

Симптоми отруєння чадним газом можуть з’явитися раптово, а можуть з’являтися поволі, протягом тривалого періоду часу. Вдихання повітря з низькою концентрацією чадного газу протягом тривалого періоду часу може викликати серйозні проблеми з серцем і пошкодження мозку. Зверніться до лікаря, якщо:

у Вас з’являються задишка, серцебиття, шум у вухах, нудота і головний біль, коли Ви знаходитесь в приміщенні;

Ви відчуваєте себе краще, коли ви залишаєте приміщення і гірше, коли Ви знову повертаєтеся;

інші люди, які працюють або проживають разом з Вами, мають ті ж симптоми, що і Ви.

Ваші дії при наданні першої допомоги:

Якщо Ваша дитина або інші члени сім’ї мають вказані вище ознаки отруєння чадним газом, будьте спокійні, але дій ті швидко. Негайно виведіть або винесіть потерпілого із загазованої зони (в теплу пору року – на вулицю, в холодну – в провітрюваних кімнату, на сходову клітку). Розстебніть одяг. Забезпечте спокій і безперервний доступ свіжого повітря.

Викличте швидку медичну допомогу за телефоном «103».

Розітріть енергійними рухами тіло постраждалого.

На голову і груди покладіть холодний компрес.

Якщо потерпілий у свідомості, напоїти його теплим чаєм, кавою.

Якщо потерпілий без свідомості:

При втраті свідомості, що говорить про тяжкому отруєнні, шкіра у потерпілого червоніє, зіниці розширюються. Дихання, спочатку часте і гучне, стає поверхневим. Людина мимоволі мочаться. Але навіть якщо справа зайшла настільки далеко, не зневіряйтеся. Порятунок потерпілого в ваших руках. Негайно винесіть його на вулицю, а якщо ви не в змозі цього зробити, відкрийте вікно, в крайньому випадку, розбийте його. На голову і груди покладіть холодні компреси або грілку з льодом, пляшку з холодною водою.

Дайте йому понюхати ватку з нашатирним спиртом (не підносьте ватку з нашатирним спиртом безпосередньо до носа, а помахує їй на відстані). Розітріть енергійними рухами тіло постраждалого.

Якщо у потерпілого відсутнє дихання, негайно починайте проводити штучну вентиляцію легенів способом «з рота в рот» або «з рота в ніс», а за відсутності пульсу – і зовнішній масаж серця. Продовжуйте серцево-легеневу реанімацію до прибуття швидкої медичної допомоги або до приходу постраждалого до тями. Той, хто надає першу допомогу, щоб не отруїтися, вдих в рот або ніс потерпілого повинен робити через змочену водою марлеву серветку чи носовичок, а при пасивному видиху потерпілого відхиляти свою голову в бік, щоб видихуване газ не потрапив у легені. Викличте швидку медичну допомогу за телефоном «103» або попросіть когось зробити це. Користуватися телефоном можна тільки у сусідів або на вулиці!

Подальше лікування отруєння чадним газом буде визначатися лікарем.

Профілактика отруєння чадним газом

Багато людей помирає щорічно від випадкового отруєння чадним газом (окисом вуглецю). Ось деякі важливі кроки, які Ви можете зробити для зменшення ризику отруєння:

Щорічно перевіряйте всі пристрої, що працюють на пальному паливі (газові плити, газові водонагрівачі, каміни і дров’яні печі).

Регулярно перевіряйте стан пічних труб, димоходів і вентиляційних люків.

Відразу ж покажіться лікареві, якщо у Вас є симптоми отруєння (чадним газом), особливо, якщо більш ніж одна особа має ті ж симптоми.

Пам’ятайте про те, як уникнути отруєння чадним газом, коли ви керуєте транспортним засобом:

Не залишайте машину з працюючим двигуном в гаражі, навіть якщо двері гаража відкрита.

Не їздите в закритому кузові вантажного автомобіля.

Не плавайте позаду судна, працюючого на холостому ходу.

Дотримуйте техніку безпеки, коли використовуєте пристрої, що працюють на пальному паливі:

Ніколи не користуйтеся обігрівачами, працюючими на гасі або пропані в закритому приміщенні (наприклад в автофургоні, будинку на колесах, причепі, або наметі).

Ніколи не користуйтеся в приміщенні грилем, працюючим на газі або деревному вугіллі.

Ніколи не використовуйте газову піч для опалення будинку.

Не закривайте заслінку в димарі каміна або печі, поки вогонь повністю не згасне.

При лагодження автомобіля в гаражі:

тримайте двері гаража відкритими;

періодично вимикайте двигун;

провітрюйте приміщення, частіше виходьте на свіже повітря;

ні в якому разі залишайтеся на ніч в гаражі,

не спите в автомобілі з працюючим двигуном;

відрегулюйте двигун так, щоб чадного газу у вихлопних газах була мінімальна кількість;

не займайтеся лагодженням автомобіля в стані алкогольного сп’яніння.

Безпека на льоду

У зимовий період, коли наші водойми вкриваються кригою, у багатьох регіонах на них продовжується доволі активна та різноманітна діяльність людини – від любительського та промислового рибальства, проведення рибоохоронних заходів, обладнання льодових переправ до відпочинку населення на ковзанах . Незнання заходів безпеки або нехтування ними під час знаходження на водоймах у період льодоставу може призвести до непоправимих наслідків та загибелі людей.
Заходи безпеки на льоду:
1. У зимовий період місцеві засоби масової інформації під час публікації або передачі метеозведень чи прогнозів погоди повинні надавати інформацію про товщину та міцність льоду на місцевих водоймах і особливо попереджати про його ослаблення під час відлиг чи танення льоду.
2. Перш ніж ступити на лід, дізнайтесь про товщину льодового покриву на водоймі. У різних місцях річок та озер товщина льоду може бути різною.
Міцність льоду можна частково визначити візуально.
На водоймах безпечним вважається лід (при температурі повітря нижче 0° С):
для однієї людини – синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 7-10 см ( лід блакитного кольору найміцніший, білого – міцність у два рази менше, сірого – свідчить про присутність води в товщі льоду);
для групи людей – товщиною не менше 15-20 см.
3. При переході замерзлої водойми необхідно користуватись обладнаними льодовими переправами або прокладеними стежками, а за їх відсутності, перш ніж рухатись по льоду необхідно намітити маршрут та переконатись у міцності льоду за допомогою пешні. Якщо лід недостатньо міцний, то потрібно припинити рух і повертатись своїми слідами, роблячи перші кроки не відриваючи ноги від поверхні льоду. Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.

4. Під час руху по льоду необхідно звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти в місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними підприємств, які впадають у водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.

5. Рухатись по льоду необхідно колоною, один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду. Транспортування малогабаритних, але важких речей, предметів необхідно проводити на санках, невеликих човнах.

6. Під час підлідного лову риби не рекомендується на невеликій ділянці пробивати багато ополонок, стрибати і бігати по льоду, скупчуватись у великі групи.
7. Кожний рибалка повинен мати з собою рятувальні засоби (жилет, нагрудник), лінь довжиною 20 м з петлею на одному кінці і невеликим грузилом на іншому. Незамінними для надання допомоги стануть санки або невеликий човен, драбина, дошка тощо.

Перша долікарська допомога при обмороженні

При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається — його слід розрізати. Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пони ­ ження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровотоку в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок — клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження.

Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та віднови ­ ти у ній кровообіг — теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 °С до 40 °С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє.

Після теплової ванни (або іншого зігрівання) пошкоджені ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов’язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це іс ­ тотно ускладнює подальше оброблення.Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, тому що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з’являються мікротравми, що створює сприятли ­ ві умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі — для гнійних уражень м’яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обморо ­ женнях II, III, і IV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин.

Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо за ­ гального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне.

Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температу ­ ри, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскіль ­ ки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м’яких тканин. Якщо перша допо ­ мога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.

Рекомендації щодо профілактики обморожень у холодну пору року:

· носити головний убір і одяг з шерсті чи хутра, які залишають повітряний про ­ шарок між тілом та одягом;

· закривати частини тіла, які найчастіше травмуються при обмороженні (пальці рук і ніг, вуха, ніс);

· пити більше теплих напоїв, що поліпшує терморегуляцію організму;

· дозувати тривалість прогулянок.

Перша медична допомога при тепловому і сонячному ударі

Тепловий удар (ТУ) – це патологічний стан організму »обумовлене тривалим впливом на нього надмірно теплого повітря або теплового (інфрачервоного) випромінювання.

Сонячний удар (СУ) – це тепловий удар, що виникає при інтенсивному або тривалому впливі сонячної радіації на голову потерпілого.

Перегрівання властиво організму новонароджених і грудних дітей, терморегуляція у яких розвинена недостатньо. При несприятливих умовах зовнішнього середовища (температура повітря до 28 – 33 ° С, висока вологість повітря, недостатнє провітрювання приміщення), надмірному укутуванні, порушеннях питного режиму у дітей раннього віку частіше розвивається ТУ. Звичайно, такий стан може виникати і у більш старших дітей. У грудному віці до сприяючих чинників розвитку у дитини ТУ відносяться недоношеність, народження в асфіксії, з родовою травмою та ін..

Тепловий і сонячний удар, перша медична допомога в ранньому дитячому віці.

Вперше 2-3 роки (особливо в грудному віці) тепловий і сонячний удар є важким патологічним станом, вимагають невідкладної допомоги та інтенсивної терапії. Клініка ТУ характеризується блідістю шкірних покривів, відсутністю або зниженням потовиділення, ціанозом слизових оболонок, підвищенням температури тіла до 40 ° і вище, задишкою, тахікардією, артеріальною гіпотензією, олігурією, частковою або повною втратою свідомості, судомним синдромом, швидко розвивається дегідратацією.При пізньой госпіталізації можуть бути ознаки внутрішньочерепної гіпертензії, набряку мозку, вогнищевих уражень ЦНС, прогресуючої недостатності кровообігу, коми, колапсу, шоку, іноді з летальним результатом. У дітей дошкільного та шкільного віку, перегрівання частіше проявляється у формі сонячного удару як результат тривалого перебування на сонці з непокритою головою. Патогенез теплового або сонячного удару пов’язаний з порушенням функції ЦНС, тому клінічні прояви цих патологічних станів виражаються найбільш яскраво в неврологічних розладах.

Медична допомога при ТУ в ранньому дитячому віці зводиться до наступного:

1 . Постраждалого терміново госпіталізують у палату інтенсивної терапії або реанімаційне відділення.

2. Перш за все усуваються фактори, що викликали перегрів: знімають зайву одяг, потерпілого поміщають в палату, температура повітря в якій підтримується на рівні 18-20 ° С (при більш низькій температурі повітря в палаті у дитини погіршується дихання, виникають негативні судинні реакції, з’являється тремтіння, погіршується загальний стан).

3. Проводяться заходи, спрямовані на зниження температури тіла, зокрема на збільшення тепловіддачі:

а) тіло дитини оголюють, шкірні покриви протирають 50-60 ° спиртом;

б) призначають вологі укутування, ванни з температурою води 36 ° С;

в) здійснюють краніоцеребральну гіпотермію (водоструйне охолодження голови дитини, міхури з льодом і ін прийоми);

г) вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово літичну суміш у разовій дозі 0,15 мл/кг (склад суміші: 2,5% розчин аміназину – 2 мл, 2,5% розчин піпольфену – 2 мл; 0,25% розчин новокаїну – 5 мл);

д) при відсутності ефекту від літичної суміші додатково призначають 20% розчин оксибутирата натрію з розрахунку, 50-100 мг/кг на добу.

При ТУ амідопірин, ацетилсаліцилова кислота та інші жарознижуючі засоби протипоказані, оскільки вони не виявляють своїх властивостей. Дитині призначають рясне пиття: у вигляді 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, розчину Рінгера, 0,5% розчину натрію гідрокарбонату. Якщо дитина перебуває в несвідомому стані, йому вводять внутрішньовенно крапельно 5-10% розчин глюкози з аскорбіновою кислотою і кокарбоксилазою, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера.

5. При серцевій недостатності внутрішньовенно вводять строфантин або корглікон, при колапсі призначають норадреналін або мезатон. Струменево-серцеві глікозиди вводять повільно в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5-10% розчину глюкози. Показано також внутрішньовенне введення 2,4% розчину еуфіліну (0,5-2 мл) і лазиксу (1-3 мг/кг на добу в 2-3 прийоми). Для поліпшення окисно-відновних і обмінних процесів використовують вітаміни B1, В2, В6, С.

6 . У важких випадках перша медична допомога полягає у введенні преднізолону в дозі 1-2 мг/кг (у першій половині дня), обов’язково рекомендують дозовану інгаляційну оксигенотерапію за допомогою апарату ДКП-1 (тривалість сеансу 30-60 хв, концентрація кисню в газовій суміші 45-60%).

7. При розвитку набряку мозку проводять адекватне цьому станом лікування.

8. Дієтотерапія: в грудному віці на початку лікування одне грудне годування пропускається, кількість їжі в добовому раціоні зменшується на 30-40% (в дієту вводять кислі суміші, кефір, біопрепарати). Протягом наступних 3-5 днів кількість їжі поступово збільшують до вікової норми.

Утоплення виникають у разі влучення води в легені.
Подання першої допомоги . Звільнити дихальні шляхи потерпілого від води, піску, мулу, блювотних мас. Для цього потерпілого треба покласти животом донизу на стегно зігнутої ноги рятувальника і різкими енергійними поштовхами надавити на грудну клітку, як показано на малюнку. Тільки після цього варто починати штучне дихання і непрямий масаж серця.

Перша допомога при ураженнях органів зору
При попаданні чужорідних тіл.

Рясно промий очей чистою водою (бажано кімнатної температури). Промивай так, щоб вода не потрапляла в неушкоджене око.

Закапай (по можливості) дві краплі 30%-го розчину сульфацила натрію (альбуцид) в кожне око.

При неможливості видалення чужорідного тіла наклади пов’язку на обидва очі(якщо не закрити пов’язкою обидва очі, то рухи здорового ока викликатимуть рухи і біль в постраждалому оці). Негайно звернися до лікувальної установи.
Пересуватися потерпілий повинен тільки за руку з супроводжуючим!Забезпеч доставку потерпілого до лікувальної установи.

При хімічних опіках очей

Обережно розсунь повіки пальцями, рясно промий очі чистою водою(бажано кімнатної температури). Промивай очі так, щоб вода стікала від носа до скроні.

Наклади пов’язку на обидва очі(якщо не закрити пов’язкою обидва очі, то рухи здорового ока викликатимуть рухи і біль в постраждалому оці). Негайно звернися до лікувальної установи.
Пересуватися потерпілий повинен тільки за руку з супроводжуючим!
При попаданні кислоти можна промити очі 2% розчином харчової соди(на склянку кип’яченої води додати на кінчику столового ножа харчової соди).
При попаданні лугу можна промити очі 0,1% розчином лимонної кислоти(на склянку кип’яченої води додати 2-3 краплі лимонного соку).