Чому Молдова позбулась молдовської мови і як це може вплинути на Україну

Парламент країни схвалив скандальний мовний закон – прибрати з конституції всі згадки про молдовську мову як державну. Почистити треба всі закони, де “державною”, “офіційною” чи “рідною” називають молдовську, адже віднині державною мовою Молдови стає румунська.

Президентка Мая Санду підписала указ про перейменування державної мови і написала у фейсбуці радісний пост з цього приводу: “Хочу, щоб румунська мова об’єднала всіх нас”.

У коментарях можна побачити тисячі вітань, хоча в парламенті під час голосування були різкі голоси проти. Одні депутати кричали “Браво!”, інші стояли з плакатами, протестуючи, дійшло до бійок.

Проти виступають в основному проросійські соціалісти та комуністи – кажуть, влада зазіхнула на святе. Москва теж проти. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що коли вже і перейменовувати мову, то, як вона каже, згідно з історичною логікою – з румунської на молдовську, а не навпаки.

Здавалося б суто внутрішнє мовне питання насправді може зачепити і Україну. Найперше, скоро у Молдові вибори і там мають шанси на успіх проросійські сили. Що явно не підсилить безпекову ситуацію для України на південному кордоні, де у невизнаному “Придністров’ї” є російські війська.

Пояснюємо, чому ж у Молдові так гостро постало мовне питання, як це впливає на безпеку регіону і що з цим робити Україні.

Що не так із молдовською мовою

Якщо коротко – окремої молдовської мови не існує, твердить мовознавець Олександр Скопненко. Він, як і багато науковців, вважає її міфом. Але протилежну думку підтримує багато людей як у Молдові, так і поза її межами.

Терміни “молдовани” і “молдовська мова” походять від середньовічного князівства Молдова, однієї з держав, на території якої розмовляли румунською. Явище, коли однією мовою розмовляють в різних державах – типове для середньовіччя. “Ми маємо таке на італійських землях, на німецьких і на румунських”, – каже вчений.

У 1812 році Російська імперія анексувала частину молдовського князівства до річки Прут, територію між Дністром і Прутом. Цю східну частину Молдовського князівства стали називати Бессарабією, з неї Москва зробила Бессарабську губернію.

Автор фото, скрін з відео NewsMaker

Під час голосування за державну мову в парламенті було гаряче. Одні депутати стояли з плакатами проти такого рішення, інші їх зривали

Західна частина Молдовського князівства, що зберегла державність, у 1859 році об’єдналася з Валахією, і цю державу згодом почали називати Румунією. Пізніше до Румунії приєдналися інші землі, де також розмовляли румунською мовою.

“Після появи нової держави, – веде далі мовознавець, – царське колоніальне правління, яке з 1812 року володіло частиною Молдовського князівства, занепокоїлося – виходить, на території Російської імперії живе частина народу, що вже має свою окрему державу”.

Через такі страхи царський уряд вирішив заборонити термін “румунська мова”, замінюючи його на “молдавську”. “У Росії довго, часом і нині, Молдову називають Молдавією. Назву “молдовська мова” щодо молдаван вживали і раніше, але не підкреслювали, що це окрема мова, інша від румунської.

Фактично в Російській імперії почали формувати нову ідентичність молдаван.

У 1862 році в Румунії, де досі писали кирилицею, перейшли на латинський алфавіт. Російська імперія не дозволила такий перехід, і молдавани в її складі продовжували використовувати кирилицю.

Коли Російська імперія розпалася, Бессарабія повернулася до Румунії, і там була поширена румунська мова, ніхто про молдовську мову не говорив, каже Скопненко.

Але у 1940 році Сталін забрав собі Бессарабію назад, приєднав її до СРСР, створив Молдовську РСР і комуністи знову почали говорити про окрему молдовську мову, говорить мовознавець.

“Звісно, існує молдовський діалект румунської мови – територія цього діалекту більша, ніж територія сучасної Молдови та охоплює значну частину сучасної Румунії”, – пояснює Скопненко.

Румунська мова має багато діалектів, каже мовознавець, і молдовський діалект не надто вирізняється на їхньому фоні. За його словами, діалекти, які існують в українській мові, мають насправді більше відмінностей. Кожен діалект також має говірки, як і всюди – на півночі Молдови говорять не так, як на півдні чи в центрі.

“Але що стосується літературної мови, мови урядування, освіти, ЗМІ, то вона єдина як для Молдови, так і для Румунії”, – каже мовознавець.

За комуністичних часів, пояснює він, були спроби створити молдовську літературну мову, яка бодай чимось відрізнялася б від румунської. Вигадували різні місцеві слова, росінізми, але всі ці спроби провалилися – бессарабська інтелігенція, молдовські інтелектуали, все одно орієнтувалися на румунський літературний стандарт.

Автор фото, Yoray Liberman

Молдова, 2001 рік

“І щойно комуністи втратили кермо держави (події відбулися у 1989 році – Ред.), у Молдові перейшли на латинську графіку”, – говорить Скопненко.

Мова одна – конфліктів багато

У декларації про незалежність Молдови від 1991 року чітко написано: державна мова – румунська. У школах діти вивчають румунську, шкільний предмет так і називається.

Але Росія не могла миритися з втратою контролю над колишніми республіками і знову почала хитати човен.

“Мовне питання, у тому числі перехід на латиницю, став інструментом пропаганди задля збурення так званого “Придністровського конфлікту”, який зрештою вилився у прямі військові дії між арміями РФ та Молдови, з поразкою останньої”, – пояснює у своїй статті Сергій Сидоренко, головний редактор Європейської правди.

Так виникла самопроголошена Придністровська молдавська республіка, де не перейшли на латинку. У “ПМР”, де живе майже однаково молдаван, українців і росіян, три офіційні мови – молдовська (на кирилиці), українська та російська. “Але фактично як державна функціонує лише російська мова”, – говорить мовознавець Олександр Скопненко.

Автор фото, Yoray Liberman

Російський військовий (війська РФ досі перебувають у Придністров’ї), молдовський солдат та придністровський солдат на в’їзді в невизнану республіку, 2002 рік

Російський вплив почав наростати і в Кишиневі, і коли в 1994 році ухвалювали конституцію Молдови, окремі депутати змогли просунути туди згадку про молдовську, а не румунську мову.

Тобто декларація про незалежність Молдови говорить, що державна мова – румунська, а конституція каже, що ні – насправді державною мовою є молдовська.

За ці роки питання мови в Молдові дуже політизували.

Уявіть, який це великий стрес для носіїв мови, каже мовознавець: “З одного боку, вони усвідомлюють, що є громадянами Молдови, люблять свою батьківщину, а з другого боку, назва їхньої мови налаштовує їх проти інших громадян, які не хочуть називати свою мову румунською. Це все ж проблема свідомості”.

Місцеві розповідають, що коли людей на вулиці спитати, якою мовою вони розмовляють, швидше за все вони скажуть – “державною”. Якщо сказати “молдовською”, співрозмовник може подумати, що людина має проросійські погляди, що не обов’язково правда, а якщо відповісти, що “румунською” – можуть виникнути мовні суперечки, яких люди не хочуть.

Саме тому в молдовських законах так багато згадок про “державну”, “офіційну” чи “рідну” мову, але без вказівки на те, яку назву має ця мова.

Суперечки дратували і Румунію. Кумедна ситуація сталася, коли на початку 2000-х тодішній президент Молдови, лідер комуністів Володимир Воронін зустрівся з президентом Румунії Траяном Бесеску, вони говорили однією мовою, але коли журналісти спитали їх, якою саме, Бесеску сказав, що румунською, а Воронін відповів, що, звісно ж, молдовською.

Бесеску заявляв, що погодиться на це тільки тоді, коли побачить румунсько-молдовський словник, а Воронін наказав такий словник видати. Щоправда, на 99% він збігався з румунською мовою, розповідає Сергій Герасимчук, директор Ради зовнішньої політики “Українська призма”.

Автор фото, DANIEL MIHAILESCU

Бесеску (зліва) і Воронін

У 2013 році конституційний суд країни постановив, що декларація про незалежність Молдови вища за конституцію, і державною мовою є таки румунська.

Але в парламенті, де більшість депутатів були проросійськими, рішення проігнорували і країна так і жила в невизначеності.

І зараз, коли парламент ухвалював рішення, колишній президент країни, а нині лідер партії комуністів Володимир Воронін наполягав, що окрема молдовська мова існує.

Хитка історична справедливість

Цього тижня Мая Санду, як вона вважає, одним махом відновила історичну справедливість. Але чи це на користь їй та безпеці країни зараз?

“Я здивований, що це відбулося зараз, – каже Герасимчук. – Цього року в Молдові місцеві вибори, наступного року – президентські, а у 2025-му – парламентські. Згідно з опитуваннями, якби вибори до парламенту відбувалися зараз, більшість у парламенті сформували би соціалісти з комуністами, і в (разі перемоги – Ред.) Санду стала би декоративною президенткою. Молдова – парламентська республіка і президент може втілювати свою програму тільки тоді, коли має більшість в парламенті”.

Коли Санду йшла на вибори, вона намагалася грати і в проєвропейського політика, і в центристського, не критикувала прихильників об’єднання з Румунією, і категорично не заперечувала співпрацю з Росією, довгий час займаючи обережну позицію до росіян і після 24 лютого, говорить експерт.

Автор фото, BOGDAN TUDOR

Мая Санду є прозахідною президенткою Молдови

Виборці, яким було складно визначитися, теж проголосували за неї, і тепер своїм рішенням про мову вона може налаштувати їх проти себе і різко знизити свої шанси стати президенткою вдруге, на що Санду вочевидь сподівається, говорить Герасимчук.

Більше того, це провокує проросійські сили, додає він. На днях у Молдові були мітинги. “Дуже дивні мітинги – людей, які вийшли на підтримку молдовської мови з російськими гаслами, які не розуміють ні румунської, ні молдовської, але при цьому підтримують молдовську”.

Мовне рішення виглядає правильним, важливим для проєвропейських, прорумунських виборців, але не можна сказати, що у Молдові таких більшість. “Країна фактично розділена на два табори по 50%, а якщо вкопуватися глибше, то можемо побачити і перекіс у бік Росії”, – говорить Герасимчук.

Можливо, припускає він, це розрахунок на прихильність діаспори, яка симпатизувала Санду на виборах. Або реакція на тиск із боку Росії, яка і далі розхитує ситуацію в Молдові на всіх напрямках.

Але якщо й так, то стратегія не здається продуманою, підсумовує експерт. Мовне рішення, за його словами, не є супер популярним і не варто перебільшувати, що молдовське суспільство кардинально змінилося.

З іншого боку, на думку деяких експертів, перейменування державної мови в ситуації, що склалася, може бути ще одним кроком Кишинева до зближення з сусідньою Румунією – країною, що входить до Євросоюзу і НАТО.

Зараз громадянами Румунії є щонайменше половина мешканців країни. Частина суспільства давно і тісно асоціює себе з Румунією, тому зміна статусу державної мови може багатьом здатись в Молдові абсолютно природною.

А до чого тут Україна?

Окреме питання, що тепер робити з усім цим Україні.

Річ у тому, що український уряд підписав із Молдовою багато угод про захист нацменшин, і в них визнають “молдовську мову”, що дратує Румунію, яка є країною-членом ЄС.

“Україна посилалася на те, що раз Молдова не визначилися, то і Україна не має бігти поперед батька в пекло та говорити про якісь зміни”, – каже Герасимчук.

Щоб змінити міжнародну угоду – треба в тому числі обґрунтувати це європейським партнерам.

Крім того, на визнанні “молдовської” наполягала і молдовська діаспора в Україна. Серед них багато людей із проросійськими настроями, які виступають проти “румунізації”.

Ситуація настільки складна, що в Україні друкують підручники, які всередині однакові, але в одних на обкладинці пише “румунська мова”, а на інших – “молдовська”, розповідає мовознавець Олександр Скопненко.

На його думку, до питання досі треба підходити обережно. Віддавати належне науці, але й зважати на настрої людей. Мовознавець нагадує історію з українською мовою – довгий час її називали “руською”, “русинською”, а самі українці називали себе русинами, що змінилося тільки в 19 столітті.

Автор фото, Getty Images

Деякі люди в Молдові все ще ностальгують за радянським минулим, політична ситуація в країні складна, 9 травня 2022 рік

Буде краще, каже мовознавець, якщо самі громадяни України, представники молдовської діаспори, дійдуть до якоїсь згоди, вважає Скопненко.

Крім того, юридично рішення Молдови перейменувати мову не зовсім остаточне, каже Герасимчук.

Після 24 лютого сусідня Молдова ввела у себе надзвичайний стан, і в такий час не можна змінювати конституцію. Але політики скористалися лазівкою, яку колись запропонував конституційний суд – той самий, що визнав державною мовою румунську.

Суд каже, що якщо вносяться не “зміни”, а “технічні правки” до попередніх рішень суду, то все буде в порядку. Влада так і зробила, і комуністи з соціалістами таке рішення не оскаржать – доведеться іти в конституційний суд, а там вже сказали своє слово.

Але якщо рішення про мову зробить опозицію ще більш популярною і наступного року вона прийде до влади, її конституційна більшість в парламенті з легкістю поверне собі молдовську мову.

“Тому не хотів би я бути на місці тих, хто має ухвалювати рішення від імені України, – говорить Сергій Герасимчук. – І навіть не знав, що би їм порадити”.

Команда Маї Санду таки програла вибори у Молдові. Як агенти Кремля діятимуть далі

В усіх важливих громадах голоси вже пораховано. На прикладі Кишинева, Бєльців та Оргеєва, а також аналізу складу районних рад, підсумуємо результати місцевих виборів для Молдови та як це впливатиме на подальші президентські та парламентські вибори.

Кишинівський плацдарм забирає ФСБ.

Агент кремля Іон Чебан виграв вибори мера столиці в першому ж турі. Йому вдалося здобути найбільшу фракцію в Кишинівській міській раді, водночас він зміг отримати арифметичну коаліційну більшість. Соціалісти, комуністи та депутати від партії Відродження голосуватимуть разом з ним. Імовірно, вони не формуватимуть формальну коаліцію, обмежившись лише спільними голосуваннями. Причина проста, зберегти легенду для перемоги на наступних виборах.

Іон Чебан здобув у першому турі 50,62% голосів виборців столиці, а його партія — 33,1%.

Тепер Чебан є головним претендентом на посаду Президента Молдови наступного 2024 року. Ще до місцевих виборів він випереджав у соціології лідера соціалістів Ігоря Додона. Тепер він укріпить себе в ролі альтернативи. Для виборця буде новий варіант вибору між Санду та Шором з Додоном. Саме для цього його партія називається “Рух національної альтернативи”.

В Бєльцях та Оргеєві ФСБ зробило ставку на Шора, і Мая Санду його не зупинила.

Рішення Комісії з надзвичайних ситуацій щодо зняття з виборів Партії “Шанс”, яке було ухвалене напередодні у пʼятницю, було не лише сумнівним щодо законності й демократичності, також воно цілком прогнозовано виявилось абсолютно неефективним.

В умовах патронально-клієнтських стосунків між Шором та його електоратом, з їх належним обліком та хорошим високооплачуваним менеджментом для забезпечення належних інтеракцій, він легко зорієнтував свого виборця, вказавши на запасних кандидатів.

Єдине, що здобула команда Маї Санду — це критику з боку ЄС та актуалізацію російського наративу про антидемократичний режим у Молдові.

В Оргеєві Тетяна Кочу, за яку рекомендував голосувати Шор після зняття з виборів усіх кандидатів від партії “Шанс”, легко перемогла на виборах у першому ж турі, хоча була висунута від іншої партії. А ця інша партія, в умовах того, що партію “Шанс”, як і партію “Шор”, не допустили до виборів, легко взяла монобільшість у міській раді.

Тетяна Кочу перемагає в Оргеєві з результатом 57,59%, а її партія здобуває в місцевій раді абсолютну більшість мандатів із результатом 55,32%.

Це було прогнозовано, адже місто давно контролював Шор.

У північній столиці Молдови Бєльцях, другому за значенням місті в республіці, самовисуванка Аріна Коршикова, яку закликали підтримати люди Ілона Шора, вийшла до другого туру, де буде боротись за перемогу з кандидатом від Ренато Усатого, який багато років є “хрещеним батьком” міста.

Коршикова взяла 21,52%, давши випередити себе лише кандидату від партії Усатого Олександру Пєткову, який отримав 22,69%.

Чинний мер міста Бєльці Микола Григоришин, якого ставив на посаду Ренато Усатий, після того як він полишив “патронат” Усатого, з тріском програв ці вибори, посівши лише 5-те місце з результатом менш як 10%.

Григоришин хибно подумав, що перемога на попередніх виборах — це його заслуга…

Через два тижні в Бельцях буде батл між представником старого покровителя міста Олександром Пєтковим, який боротиметься за Ренато Усатого, та представницею претендента на покровителя міста Аріною Коршиковою, яка боротиметься за Ілона Шора.

Більш ніж упевнений, що саме такою буде парадигма даного вибору.

Наступний мер буде служити не виборцям, а свому патрону. А між патроном і мешканцями Бєльців збережуться патрональні стосунки, в яких покровитель буде дбати про свої “підданих”.

У районних радах, як правило, в партії /pas/, від якої стала президентом Мая Санду, є найбільші фракції, але в них не буде можливості створити арифметичну коаліцію з іншими, адже більшість інших фракцій будуть від проросійських партій.

Це було метою ФСБ, і я писав про неї за кілька місяців до виборів, наголошуючи на потребі в появі проєвропейських альтернативних партій, які б забрали голоси розчарованих у /pas/ виборців.

Тоді я прогнозував, що у випадку відсутності зусиль на створення сателітних партнерів до партії Маї Санду, Кремль отримає бажане, здобувши плацдарм для реваншу. На жаль, мій прогноз реалізувався на 100%.

Сподіваюсь Мая Санду та її команда зробить з цього належні висновки.

Проте ще не все втрачено. Можна втратити більше…

Важливо не дати Шору забрати Бєльці, а також не дати ФСБ створювати контекст, щоб легітимізувати похід Чебана на президентські вибори.

Якщо і тут /pas/ та Мая Санду провалиться, тоді в умовах відсутності викриття Іона Чебана як агента Кремля, можна вже зараз прогнозувати, що фіаско на місцевих виборах стало початком кінця їхньої влади.

Статті, що публікуються в розділі “Думки”, відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net