Як перестати хвилюватися і почати жити

Цієї миті у світі від раку помирає безліч людей – це знають усі. А чи знали ви, що від психічних проблем помирає у десятеро більше? На хворобу звертають увагу, лікуються, роблять все можливе, щоб її позбутися, а надмірні хвилювання, напруженість, депресія вважаються нічим серйозним.

Донедавна я теж так вважала. Все змінилося одного дня. Я писала важливий тест і звісно хвилювалася за результат. Оскільки я емоційна людина, то це було аж через край. Я не могла спати декілька днів, головний біль, напруженість, неможливість відволіктися, апатія і депресія. Це знищувало не тільки морально, а й мало реальні фізичні наслідки. Коли я дізналася, що все добре, очікувала полегшення. Так, воно прийшло, але я відчувала себе виснаженою. Саме тоді і зрозуміла, що щось справді варто робити, бо більше не хочу такого проходити заново. Ось так і почалося наше знайомство з книгою. Вона відкрила мені повністю новий світ, навчила контролювати не тільки свої емоції, а й своє життя. У ній викладені ніби загальновідомі істини, які ми знаємо, але чомусь не застосовуємо. Все чітко, зрозуміло і з багатьма життєвими історіями.

Ось який список порад я взяла з цієї книги:
1. Шлях вирішення проблеми:
Яка проблема постала?
• Яка причина проблеми?
• Які шляхи вирішення?
• Який вихід пропонуєте?
1. Будьте зайняті. Маючи багато справ у вас немає часу на хвилювання.
2. Найкращий спосіб підготуватися до завтра – це сконцентрувати весь свій розум і натхнення на тому, щоб досконало виконати сьогоднішню роботу.
3. Керрі метод: уявити що буде в результаті невдачі, змиритися з цим, пробувати поліпшити той найгірший стан речей
4. Не дратуватися через дрібниці. Ми перебільшуємо їх значення у нашому житті.
5. Вивчіть факти. Чи станеться за законом ймовірності ця подія.
6. Якщо щось не можна змінити – змиріться. Проте, якщо існує можливість не зупиняйтеся і робіть усе можливе.
7. Ставте собі обмежувач на хвилювання( похвилююся 5 хвилин і все).
8. Не хвилюватися через події, що трапилися, адже ми не можемо змінити минуле. Потрібно спокійно проаналізувати колишні помилки, щоб не робити їх у майбутньому, потім повністю забути про них. Не намагайтеся пиляти тирсу.
9. «Наше життя – те, що ми про нього думаємо». Людина є те, що вона про себе думає.
10. Коли ми ненавидимо своїх ворогів, ми надаємо їм владу на нами – вони впливають на наш сон, апетит, кров’яний тиск, наше здоров’я й щастя.
11. Ми рідко думаємо про те, що маємо, а частіше хвилюємося через те, чого нема. Рахуйте свої вдачі, а не свої проблеми.
12. Не копіюймо інших – будьмо собою.
13. Молитва – один із виходів. Допомагає виразити словами те, що нас хвилює, перекласти важку ношу і зробити перший крок у вирішенні проблеми
14. Ніхто не б’є мертвого собаку. Значить ви живі і ви маєте щось, якщо вас прагнуть зачепити.
15. Не сприймати образи близько до серця. Ігнорувати несправедливу критику. Через свою мізерність і недосконалість люди можуть ображати тих, хто чогось досягнув.
16. Ніхто крім мене самого не винен у моїй поразці. Потрібно вміти аналізувати себе самого – самоаналіз -і працювати над цим.
17. Якщо критика обґрунтована і направлена на наше покращення – тоді варто до неї прислухатися.
18. Просіть про неупереджену, конструктивну і корисну критику і використовуйте у свої цілях.
19. Частіше відпочивайте. Перевтома викликає стрес не тільки фізичний але і моральний.
20. Як правило ми страждаємо від психічного стомлення. Хвилювання, потрясіння, емоційна напруга.
21. Потрібно вміти розслаблятися очі, руки, ноги.
22. Поділіться своїми хвилюваннями з кимось іншим. Ноша стане набагато легшою. Можна отримати пораду, досвід, знання.
23. Виконуйте справи залежно від їх важливості. Не варто хвилюватися чи ви зробили всі справи, головне, що важливі так.
24. Не накопичуйте проблеми. Виникла – вирішуйте, затягування нічого не вирішить, а тільки збільшить напруження.
25. Навчіться організовувати роботу, розподіляти обов’язки і контроль. Неорганізованість і загруженість веде до зайвого стресу.
26. Підбадьорюйте себе самі. Хто ж краще знає як вас розрадити у важкій ситуації. Дивіться ніби збоку.

Як перестати турбуватися і почати жити: 10 порад з книги Дейла Карнегі

Стреси, хвилювання та занепокоєння завжди були і залишаються невід’ємною частиною життя людини. Не зустріти того, хто не був би підданий цьому сьогодні, можна важко, та й деструктивні психічні стани в наш час вважаються абсолютною нормою. Психічний тиск оточує нас скрізь: на роботі, у магазинах, у кіно, у громадському транспорті, в автомобільних пробках, у чергах тощо. різноманітних.

Але якщо одні люди можуть спокійно переживати їх, то для інших вони можуть перетворитися на хронічні. І зараз уже ні для кого не секрет, що хронічні занепокоєння можуть стати причиною поганого настрою, переважання негативних емоцій, психічних, емоційних та фізіологічних недуг. Також відомо і те, що для того, щоб стати хронічним, занепокоєння має просто систематично долати людину протягом певного періоду часу. В результаті, занепокоєння і хвилювання можуть остаточно зіпсувати людині життя так, що воно стане скоріше існуванням, сповненим страждань. Питання позбавлення занепокоєнь і хвилювань дуже актуальне, і з цим не можна не погодитися.

До теперішнього часу проблемі позбавлення від занепокоєнь присвячено безліч літератури абсолютно різної якості. Хтось пише сумнівні брошурки, в яких містяться «суперефективні» рекомендації щодо позбавлення тривог – такі книжечки написані, як правило, абсолютними дилетантами і лише з метою отримання фінансової вигоди. Але є й справді варті праці, створенню яких присвятили безсонні ночі та незліченні години кропіткої роботи найкращі з людей, чиї наміри можна вважати воістину благими, адже в них простежується щире бажання допомогти людям і зробити їхнє життя кращим.

Одним із таких людей є Дейл Карнегі – всесвітньо відомий американський психолог, педагог і письменник, який стояв біля джерел теорії спілкування. Саме ця людина змогла перевести теоретичні розробки психологів своєї епохи (перша половина 20-го століття) в сферу практичного застосування.

Дейл Карнегі розробив власну концепцію безконфліктного спілкування, безліч курсів з самовдосконалення, навичок ефективної комунікації, виступів, ораторського мистецтва та інших, серед яких на особливу увагу заслуговує мистецтво гармонійного життя. Книги цієї людини завоювали собі величезну славу по всьому світу ще за її життя, хоч і сьогодні залишаються дуже затребуваними та популярними.

Сьогодні ми з вами поговоримо про книгу Дейла Карнегі під назвою «Як перестати турбуватися та почати жити». Якщо бути точніше, то поговоримо ми не про саму книгу, а про поради, що містяться в ній з поліпшення життя, які може з успіхом застосувати на практиці абсолютно будь-яка людина. Провівши безліч досліджень у галузі психології особистості, і приділивши їм довгі роки роботи, Дейл Карнегі зміг сформулювати особливі принципи, дотримуючись яких люди можуть перестати хвилюватися про що б там не було у своєму житті, і звести нанівець усі свої занепокоєння.

Як перестати турбуватися і почати жити: 10 порад з книги Дейла Карнегі

У книзі «Як перестати турбуватися та почати жити?» Автор пропонує читачам скористатися своїми ідеями, які він не тільки підкріплює теорією, а й супроводжує прикладами реального життя. Порад у книзі безліч, але ми пропонуємо вам лише невелику їх частину.

На думку автора, першим і найголовнішим, що має знати людина про занепокоєння, є те, що для витіснення тривоги зі свого життя необхідно всіма силами розмежувати минуле та майбутнє. Карнегі пропонує встановити між ними «залізні двері», створивши цим «герметизовані відсіки» сьогодення. Жити необхідно саме в теперішньому, не жалкуючи про минуле і не переймаючись майбутнім. Інакше, минулий досвід та думки про надії породжуватимуть тривогу та занепокоєння.

Якщо людина стикається з ситуаціями, пов’язаними з хвилюванням і занепокоєнням, їй слід вдатися до так званої «магічної» формули американського винахідника Вілліса Керрієра, яка полягає в наступному:

• Потрібно запитати себе: «Що є найгірше, що може статися зі мною?»
• Заздалегідь прийняти це «найгірше» і змиритися з цим, якщо виникне така необхідність
• Спокійно подумати про те, якими способами можна змінити ситуацію

Людина повинна завжди носити у своїй свідомості думку про те, що занепокоєння і тривога завдають його здоров’ю величезної шкоди, яку нічим не можна заповнити. Як приклад Дейл Карнегі наводить твердження про те, що багато ділових людей, які не вміють боротися зі своїми занепокоєннями, вмирають дуже рано. І це справді так, адже тривога змушує людину нервувати, а нервові клітини організму, хоч і відновлюються, але не так просто й швидко. Що більше турбується людина, то менше залишається їй жити. Пам’ятайте про це!

Щоб хвилювання, занепокоєння і тривоги долали людину якнайменше, вона повинна виробити у себе особливе умонастрій, здатне приносити спокій і щастя. Виробити ж таке умонастрій можна за допомогою позитивного та життєрадісного мислення, життєрадісної поведінки та самого відчуття радості від життя. Необхідно прагнути того, щоб у почуттях і думках переважали саме позитивні ноти. Недарма говориться, що уявні імпульси людини надають формує впливом геть його життя.

Однією з основних причин занепокоєння є відсутність зайнятості. Якщо людина нічого не робить і її думки нічим не зайняті, свідомість сама може почати генерувати неспокійні думки, що викликають тривожні стани. Хочете позбавитися занепокоєння – завантажте себе якоюсь діяльністю. Інтенсивна робота і зайнятість є найкращими ліками, здатними вигнати зі свідомості людини «демонів» зневіри та занепокоєння.

Занепокоєння – це шкідлива звичка, якої необхідно позбутися. Але позбавлятися шкідливої ​​звички найкраще, замінюючи її на корисну. Перестаньте засмучуватися через дрібні неприємності і дрібниці – це і буде вашою новою звичкою. Уявляйте дрібні колотнечі як крихітних мурах, які руйнують ваше щастя, і не відчувайте жодних жалю, позбавляючись їх.

Ви коли-небудь чули про Закон великих чисел? Якщо ні, то прочитайте про нього в Інтернеті. Цей Закон якнайкраще підходить для вигнання зі свого життя тривог та занепокоєнь. Як його використовувати? Просто частіше ставте собі питання: «Наскільки велика ймовірність того, що зі мною взагалі станеться подія, що мене турбує?». Відповідно до Закону великих чисел, ця ймовірність дуже мала.

Багато людей страждають і продовжують турбуватися навіть тоді, коли щось неприємне вже сталося. Не робіть цієї помилки – вчитеся зважати на неминучий. Це означає, що, якщо ви знаєте, що змінити чи виправити ситуацію чи обставини вам не під силу, потрібно прийняти це як даність, сказати собі: «Отже, має бути саме так і ніяк інакше» і заспокоїтися.

Для набуття контролю над своїми занепокоєннями необхідно встановити їх «обмежувач», який регулюватиме рівень вашої тривоги. Встановити «обмежувач» – це означає, просто визначитися для себе з тим, якою мірою занепокоєння заслуговує на ту чи іншу подію, що відбувається у вашому житті. Встановіть межу, за яку ні в якому разі не можна виходити, і не давайте своєму занепокоєнню долати його.

Занепокоєння долають людину, коли вона надмірно сконцентрована на своїй персони. Щоб нейтралізувати занепокоєння, потрібно забути про себе і виявляти більше інтересу до людей. Можна щодня робити якийсь добрий вчинок навіть до незнайомої людини. Нехай це здається незвичайним і складним, зате результат виправдає себе з лишком.

Як неважко помітити, поради Дейла Карнегі дуже прості у застосуванні. Єдине зусилля, яке необхідно докласти, щоб вони почали давати відчутний результат, це прийняти тверде рішення перебудувати своє мислення у позитивному ключі, нарешті перестати турбуватися і почати жити!

Доброго дня вам і будьте спокійні!

Дейл Карнегі: не хвилюйтесь, а дійте

«Наука,– писав французький філософ Валері, – це збірка рецептів, які виправдали себе на практиці». Саме такою є ця книга: збірка перевірених життям і часом рецептів, як позбавитись хвилювання. Проте дозвольте вас попередити: ви не знайдете нічого нового в цій книзі, але знайдете дещо нерозповсюджене, однак важливе. І коли ви це знайдете, ані вам, ані мені не треба буде шукати щось нове. Ми вже знаємо досить, щоб жити щасливо. Ми всі маємо уяву й про «золоте правило», й про Нагірну проповідь. Наша проблема не в необізнаності, а в бездіяльності.

Якщо б ви прочитали, що написано про хвилювання великими вченими всіх часів, то ніде б не знайшли більш глибокої мудрості, ніж у таких заїжджених прислів’ях «Не кажи «гоп» поки не перепригнеш» і «Що з воза впало, те пропало». Як б ми застосували ці два прислів’я у своєму житті, а не гарчали, що вони банальні, нам би зовсім потрібна ця книга. Справді, якщо б ми застосовували на практиці більшість старих прислів’їв, наше життя перетворилося на досконале. Однак знання становиться силою тільки тоді, коли його застосовують, і мета цієї книги не повідомити щось нове. Її мета – нагадати вам про те, що ви вже знаєте, підштовхнути вас до дій і спонукати використовувати ці істини у вашому житті.

1. Жити сьогоднішнім днем

Весною 1871 року один чоловік узяв книгу й прочитав сімнадцять слів, які мали величезний вплив на його майбутнє. Він тоді був студентом при клініці в Монреалі. Звали цього чоловіка Вільям Ослер (1849-1919). Ось ці сімнадцять слів, які він прочитав у книзі Томаса Карлиле (1795-1881), що допомогли йому позбутися хвилювання: «Головне – це бачити не те, що ледь видніється на відстані, а те, що знаходиться прямо під рукою». Через сорок чотири роки він звернувся з промовою до студентів Єльського університету. Його запитали про секрет його успіху. Вільям Ослер заявив, що досяг чогось завдяки тому, що він називає життям «у відсіку сьогоднішнього дня». Це означає, що тягар майбутнього, доданий до тягаря минулого, який ми несемо зараз, породжує найбільшу непевність.

Сер Вільям Ослер радив студентам Єльського університету починати свій день словами християнської молитви «Дай нам, Боже, наш щоденний хліб». Той хто молився, просить сьогоднішній хліб. Він не скаржиться на черствий хліб, який йому довелося їсти вчора, і він не каже: «О, Боже, останнім часом стояли засушливі дні й може бути таке, що наступить засуха – тоді що ми будемо їсти наступної осені? А якщо я втрачу роботу, – о, Боже мій! Що я буду їсти тоді?». Ні, ця молитва вчить нас дбати саме про сьогоднішній хліб. Сьогоднішній хліб – це єдиний хліб, який ми зможемо з’їсти сьогодні.

Люди не слухають слова Ісуса: «Не думайте про завтрашній день». Ці слова сприймаються, як порада, яка не стосується простих смертних, що понад силами людини. «Ми повинні дбати про майбутнє, – кажуть вони. – Нам потрібні гарантії, щоб захистити свої сім’ї. Ми змушені відкладати гроші на старість. Ми повинні планувати майбутнє й готуватись до нього». Правильно! Звичайно, ми повинні. Справа в тому, що ці слова Ісуса перекладали більше трьохсот років тому, не мають того значення, як вони мали під час правління короля Джеймса. Сучасні версії Біблії цитують Ісуса точніше: «Не хвилюйтесь про те, що буде завтра». Так, думати про завтра, думати, планувати й готуватись до нього. Але позбавитися хвилювань про завтрашній день.

2. Подумайте про те, що може статися в найгіршому випадку

Важливу думку висловив Лін Ютанг (1895-1976) у своїй широко відомій книзі «Важливість життя». «Справжній душевний спокій, – писав цей китайський філософ, – досягається завдяки примиренню з найгіршим. На рівні психології це значить визволення енергії».

Це насправді так! На рівні психології це значить визволення нової енергії! Коли ми змиримось з найгіршим, нам більше нема чого втрачати. А це значить, що ми можемо придбати все!

Яскраво передає цю думку історія життяя Р. В. С. Бодлея, який є автором книг «Вітер Сахари» та «Той, хто несе звістку». У 1919 році він вирушив до Північно-Західної Африки. Сім років він жив з арабами у Сахарі. Протягом того часу вивчав мову кочівників, носив їхній одяг, їв їхню їжу й жив їхнім життям, яке не дуже змінилося за останні двадцять сторіч. Пас їхніх овець та ретельно вивчав їхню релігію. Ці знання лягли в основу його книги про Мохаммеда, яку назвав «Той, хто несе звістку».

Як і всі щирі мусульмани, араби – фаталісти. Вони вірять, що кожне слово, написане в Корані є сказане Аллахом. Слова «Бог створив вас і керує вашими діями» вони сприймають буквально. Тому вони так спокійно ставляться до життєвих неприємностей, ось чому вони ніколи не поспішають та не виходять з себе, коли у них виникають проблеми. Бо вони знають, що те, чому призначено статися – станеться, оскільки всім керує Бог. Але це не значить, що коли стається катастрофа, вони сидять і нічого не роблять. Наприклад сталася буря в Сахарі. Буря продовжувалася три дні. Вона була така сильна, що несла пісок за сотні миль від Сахари до Середземномор’я – до долини Роуль у Франції. Але тільки як буря скінчилась, вони взялись за діло: спочатку вони зарізали всіх ягнят (бо вони б все одно померли) та сподівались врятувати хоч овець. Після того як вони ягнят, вони вирушили за південь за водою. І вони все робили спокійно, не скаржилися і не хвилювались через втрати. Голова племені сказав: «Усе не так погано. Ми могли б втратити все, що мали. Дякувати Богові, у нас залишилось сорок відсотків овець».

Очевидно, обставини самі по собі не роблять нас щасливими або нещасними. Наші почуття залежать саме від того, як ми реагуємо на ці обставини. Ісус сказав, що рай знаходиться в нашому серці. І пекло також.

Щоб позбутися хвилювання, варто почати турбуватися. Хвилюватися це жити в стресі, бо тоді ти ходиш по колу та не вирішуєш ситуацію. Якщо хвилюєтеся та тільки цим займаєтеся, то мозок продукує негативні думки.

Для цього Дейл Карнегі пропонує скористатися методикою Аристотеля, яка полягає в тому, щоб:

• Зібрати факти.
• Проаналізувати факти.
• Прийняти рішення – і далі поводитися згідно з цим рішенням.

Чому варто діяти таким методом? Як висловився про це Андре Моруа «Усе, що збігається з нашими бажаннями, здається правильним. Усе, що суперечить їм, – розлючує». В такому разі нам здається дивним те, що при розв’язанні проблем перед нами постають величезні труднощі? Можливо, нам би було б не легко розв’язати просту арифметичну задачу, як би ми виходили з припущення, що 2+2=5. Адже в світі існує багато людей, які перетворюють життя на пекло для себе й для інших, наполягаючи на тому, що 2+2=5 – або, може 500!

Що можна стосовно цього зробити? Ми не повинні змішувати наші емоції з мисленням, і, як висловив це декан Хокс, треба робити це «неупереджено й об’єктивно».

Також, щоб не хвилюватися варто постійно щось робити. Це не обов’язково може бути тільки робота. Це також хобі, волонтерство та інші корисні справи. Якщо в голові лізуть негативні думки, то є різні альтернативи: зайнятися спортом, почитати книгу, відпочити та навіть почати думати про добре, а не про погане. Не говориться про те, щоб не вирішувати проблеми. А щоб не нервуватися та хвилюватися.

Джордж Бернар Шоу мав рацію, коли сказав: «Таємниця наших нещасть в тому, що у нас є забагато вільного часу на те, щоб міркувати, щасливі ми чи ні». Отже, давайте припинити міркувати над цим! Засувайте рукава і займіться ділом. Ваша кров пошвидче потече по жилах; ваш мозок почне активніше працювати – і дуже скоро підвищеться ваш життєвий тонус, що допоможе нам забути про хвилювання. Знайдіть собі діло. Займайтеся ділом. Це найдешевші ліки в світі – й одні з найкращих.

3. Не зациклюйтеся на собі

Колись Джон Рокфеллер (1839-1937) міг похвалитись своєю красою та добрим здоров’ям. Він виріс на фермі і завдяки тяжкій фізичній праці мав міцну статуру й сильну енергійну ходу. Проте вже в 53 роки, його плечі опустилися. Він був найбагатшою людиною у світі, але був змушений харчуватися гірше за найбільших жебраків. Він заробляв мільйон мільйон доларів за тиждень, але на їжу витрачав не більше двох доларів, оскільки лікарі дозволяли йому тільки ацидофільне молоко й кілька сухариків. Його шкіра, бліда і суха, виглядала як старий пергамент, натягнутий на скелет. Він ще був живий тільки завдяки медичній допомозі найкращих і найдорожчих фахівців світу. Згідно з свідченням людей, які його знали тоді, «ніщо не викликало його емоцій, а його посмішку можна було побачити тільки тоді, коли йому повідомили про вигідну угоду». Коли Рокфеллер отримував прибуток, він танцював «танок війни» (кидав свою шляпу на підлогу і починав танцювати джигу). Але коли він втрачав гроші, то ставав хворим від відчаю. Одного разу він транспортував зерно на суму 40 000 $ до регіону Великих Озер і не застрахував товар, оскільки страхування мало обійтись недешево 150 $. Тієї ночі над озером бушувала буря. Він дуже хвилювався, що буря знищить його зерно. Тому Рокфеллер його застрахував. Але він отримав телеграму, у якій повідомлялося що товар не постраждав. За цього він не просто розхвилювався, а захворів та змушений був лягти в ліжко. Тільки уявіть собі! У той час, коли його прибуток складав 50 000 $ на рік, він так розхвилювався через втрачені 150 $, що змушений був провести цілий день у ліжку. У нього не було часу грати, не було часу відпочивати, не було часу ні на що, крім заробляння грошей. Він був такий нечуйний і підозрілий, що мало кому подобався.

Після того, як у 53 роки Джон Рокфеллер сильно захворів, у ньому сталися зміни. Він почав думати про інших. Він тепер почав свої гроші віддавати! Спочатку це було непросто. Коли він хотів пожертвувати гроші церкві, то деякі проповідники почали протестувати проти «брудних грошей»! Але Рокфеллер не здавався. Він дізнався про невеликий коледж на березі озера Мічиган, який збиралися закрити через брак коштів на його утримання. Рокфеллер прийшов на допомогу та вклав мільйони доларів у цей навчальний заклад. Він організував велику міжнародну організацію – фундацію Рокфеллера, яка спрямована на боротьбу з різними захворюваннями. Сьогодні ми завдячуємо Джону Рокфереллеру за пеніцилін й десятки інших відкриттів, які фін фінансував. Ми можемо йому подякувати також за те, що наші діти не вмирають більше від менінгіту – хвороби, яка колись вбивала чотирьох дітей із п’яти. Розробки в галузі лікування туберкульозу й малярії, грипу й дифтерії теж велися завдяки коштам Рокфеллера.

Так Рокфеллер став почувати себе щасливою людиною. На відмінно від колишнього Рокфеллера, він вже ніколи не хвилювався. Його компанія Standard Oil програла суд уряду, який звинуватив у прямому порушенні антитрастового закону. Так його компанію змусили сплатити «найвеличніший в історії штраф». Але коли Рокфеллер про те дізнався, то не те що не хвилювався, а проспав всю ніч. І це була людина, яка колись захворіла утративши 150 $! Так багато часу знадобилося йому, щоб подолати хвилювання. Він «умирав» у віці 53 роки, а помер лише в 98 років!