Целакант

Целакант – одна з найдавніших тварин, які існують на Землі. Насправді так сталося, що він вимер ще з крейдяного періоду. Проте з роками зразки були знайдені, як це сталося в 1938 році в Південній Африці або в 1998 році в Індонезії.

Але що таке латимер? Які особливості він має? Чому він ще живий? Про все це та багато іншого ми розповімо вам далі.

Що таке латимер

Латимерія – одна з найбільш невідомих тварин на Землі. Це риба, яка апріорі вважалася вимерлою 65 мільйонів років тому. Але це не так, оскільки є докази живих екземплярів, які все ще мешкають у морях.

Наукова назва Лакоподібні (Celacanthiformes)., або латимери, — риби, які, як вважалося, зникли в крейдяному періоді. Фізично вона дуже відрізняється від відомих нам риб і належить до виду, який з’явився на Землі 360 мільйонів років тому. Він може досягати 2 метрів у довжину і важити до 90 кілограмів.

Усе його тіло він покритий дуже твердою лускою, і його очікувана тривалість життя становить близько 70 років і більше.

Згідно з дослідженнями, є два види латимула, обидва однаково дивні. З одного боку, латикру західної частини Індійського океану, блакитного кольору. Цей живе на узбережжі Африки; з іншого боку, був би індонезійський латикул, який мешкає переважно на узбережжі Сулавесі та має коричневий колір.

Незважаючи на те, що минуло тисячі років, їх зовнішній вигляд не дуже відрізнявся від своїх предків. Найхарактернішими для латиміра є пари лопатевих плавців, які розташовані на зовнішній стороні тіла., і це цілком може нагадувати ноги. Він також має «нотохорду», «аксесуар», наповнений маслянистою рідиною, яка функціонує як кістковий мозок.

Що стосується щелепи, у латиміра великий рот зі своєрідним шарніром, за допомогою якого він повністю відкривається, щоб зловити іншу меншу рибу або з’їсти велику здобич. У нього не дуже великий мозок, незважаючи на його розмір; За словами експертів, це займатиме лише 1,5% вашого черепа, а решта буде складатися з жиру.

Наразі невідомо, скільки риби існує, але вона вважається зникаючим видом через свій вік.

Хабітат

Середовище проживання латикума обмежується узбережжям Африки та Індонезії, дві зони, де зустрічаються два види. Чому саме тут, а не деінде? Очевидно, це пов’язано зі змінами протягом тисячоліть, оскільки ці території майже не постраждали від них, що дозволило їм легко адаптуватися, щоб мати можливість жити.

Вони живуть разом з іншими рибами і не є надто агресивними тваринами. Вони люблять жити приблизно на 150-300 метрах (хоча можуть досягати 700) і залишатися в печерах у віддалених районах. Вони виходять на поверхню лише вночі, щоб поживитися.

Дієта целаканта

Латимерія — тварина з нічними звичками. Саме вночі він залишає печеру, де живе, і піднімається на поверхню, щоб поживитися рибою в рифах. Проте в їх раціон входять також інші більші тварини, наприклад дитинчата акули, кальмари, вугри тощо.

Однією з особливостей цієї риби є те, що може уповільнити ваш метаболізм, Отже, коли ви їсте, вам може не знадобитися їсти знову через багато днів, тижнів або місяців. Це робиться, коли їжі бракує або вона знаходиться на незнайомій території, оскільки це спосіб залишатися в безпеці. У цей час латикул впадає в якийсь заціпеніння, ніби впадає в сплячку, і це може бути причиною того, чому вид існував тисячі років.

Розмноження целаканта

Ми не можемо точно знати, як розмножується латимер, по-перше, тому що цю рибу нелегко знайти, а по-друге, тому що невідомо, як вона поводилася, чи змінилося щось чи ні.

Але, на думку експертів, які проаналізували цю викопну рибу, ми можемо зробити висновок, що її статева зрілість не досягає 20 років. З цього моменту він статево активний і розмножується за допомогою a внутрішнє запліднення і яйцекладний шлях, тобто з яйцями. Вони можуть важити до 300 грамів і мати довжину 10 сантиметрів. Протягом 13 місяців самка буде носити їх усередині, щоб народити від 5 до 25 молодих, уже розвинених і здатних вижити самостійно. Насправді батькам не властиво піклуватися про них.

Цікавинки про викопних риб

Незважаючи на те, що латимір – невідома риба, правда в тому, що є багато цікавинок, які привертають її увагу. Наприклад, те, що вони вважаються предками тетрапод, тобто чотирилапих наземних тварин. Немає підтвердження (оскільки згідно з іншими дослідженнями та аналізом генома латиміра, здається, що це не були риби з легенями). Але через їхню фізичну форму вони викликають питання про те, чи справді вони могли мати будь-яку лінію хребетних, крім тих, що вважаються чотириногими.

Цікавий і його спосіб пересування. І це так по черзі пересуваючи чотири стулки, що нагадує сам рух чотириногих.

Ще одна цікавинка, яка також сприяє його існуванню, полягає в тому, що це не смак це не та риба, яку люди хочуть зловити, щоб поїсти, тому що через її олії, ефіри та інші сполуки все її тіло має неприємний смак і запах і навіть може викликати захворювання. Правда кажуть, що тварина виділяє масло через усі пори, а також слиз. Однак це не означає, що деякі екземпляри не можна знайти на ринках через їх цікаву форму та відмінність від інших риб, або тому, що вони «їдять» щось, якому тисячі років.

• Алозавр
• Анкілозавр
• Апатозавр
• Аргентинозавр
• археоптерикс
• брахіозавр
• Бронтозавр
• Карнотавр
• Компсогнатус
• довга шия
• Дейноніч
• Дилофозавр: міфи та факти
• найбільший динозавр
• Водні динозаври
• Хижі динозаври
• пернаті динозаври
• Динозаври в Іспанії
• Рослиноїдні динозаври
• морські динозаври
• найвідоміші динозаври
• Найнебезпечніші динозаври, які існували з юрського періоду
• літаючі динозаври
• Диплодок
• Dodo
• Дунклеостеус
• Теорії про вимирання динозаврів
• Скам’янілості динозаврів
• Галімімус
• Гіганотозавр
• Іхтіозавр
• іхтіозавр
• Ігуанодон
• Епоха динозаврів
• Ліоплевродон
• Майасаура
• Маменчизавр
• мамонт
• Мегаланія
• Мегалозавр
• Мікрораптор

РОЗМНОЖЕННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ. ФОРМИ РОЗМНОЖЕННЯ ТВАРИН. СТАТЕВІ КЛІТИНИ ТА ЗАПЛІДНЕННЯ

Розмноження — це здатність організмів відтворювати собі подібних, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя; одна з основних властивостей живого.

Розрізняють дві основні форми розмноження: нестатеве і статеве.

Нестатеве розмноження тварин

Нестатеве розмноження — це різні способи розмноження організмів, для яких характерна відсутність статевого процесу, тобто відбувається воно без участі статевих клітин. Це дуже давня форма розмноження організмів, тому й широко поширена тільки серед одноклітинних твариноподібних організмів, але властива й багатьом багатоклітинним тваринам (кишковопорожнинним, кільчастим червам, як виняток трапляється у членистоногих і хребетних).

Види нестатевого розмноження

• Брунькування. У випадку брунькування група клітин материнської особини починає погоджено поділятись, даючи початок дочірній особині. Ця особина деякий час розвивається як частина материнського організму, а потім відокремлюється від нього (гідра прісноводна) або формує колонії з багатьох особин (коралові поліпи).

Брунькування у гідри

Колонія коралових поліпів

• Фрагментація. Основа цього процесу — явище регенерації (відновлення втрачених частин тіла або відновлення цілісного організму з певної його частини). Наприклад, якщо гідру розтерти в ступці, то кожна її маленька частинка відновиться до цілого організму. Фрагмент черв’яка дощового дає початок новій особині. Однак у природних умовах фрагментація трапляється рідко, зокрема у деяких багатощетинкових червів.

Нестатеве розмноження дає змогу швидко збільшувати чисельність особин певного виду у сприятливих умовах. Проте за такого розмноження не відбувається збільшення генетичного розмаїття, тобто дочірні особини за набором спадкової інформації є точними копіями батьків. Та умови довкілля постійно змінюються, і генетичне розмаїття могло б виявитися дуже корисним за необхідності пристосуватися до нестабільних умов існування. Тому переважна більшість тварин періодично або постійно розмножується статевим шляхом.

Статеве розмноження тварин

Статеве розмноження — різні форми розмноження організмів, за яких новий організм розвивається зазвичай із зиготи, яка утворюється в результаті злиття жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет).

Сутність статевого розмноження:

• формування статевих клітин (гамет);

• запліднення, тобто злиття статевої клітини самця (сперматозоїда) зі статевою клітиною самки (яйцеклітиною);

• розвиток дочірнього організму із заплідненої яйцеклітини — зиготи.

Завдяки заплідненню дочірній організм отримує спадкову інформацію від двох батьків, тому краще може пристосуватися до нестабільних умов довкілля.

Особливі способи статевого розмноження

• Партеногенез — це одна з форм статевого розмноження, за якої жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення. Трапляється у нижчих ракоподібних (дафній), комах (бджіл, попелиць), деяких рептилій, птахів і переважно чергується зі звичайним статевим розмноженням. Партеногенез може відбуватися як за сприятливих умов (у попелиць, дафній розвиваються самки), так і за несприятливих (восени з незапліднених яєць розвиваються самці). У бджіл із незапліднених яєць розвиваються трутні, а із запліднених — самка і робочі бджоли. Партеногенез можна викликати штучно, впливаючи певним чинником на яйцеклітину.

• Поліембріонія — це розвиток декількох зародків (близнюків) з однієї зиготи. Усі ці однояйцеві близнюки завжди однієї статі і зовні майже однакові. Поліембріонія трапляється у всіх тварин. У хребетних вона виникає шляхом поділу зародка на декілька частин на дуже ранніх стадіях його розвитку.

Статеві клітини (гамети)

Статеві клітини

Функція статевих клітин (гамет) — передача спадкової інформації від особин батьківського покоління нащадкам.

Статеві клітини (гамети) формуються у статевих залозах. У самців статеві залози — сім’яники, в них формуються сперматозоїди. У самок статевими залозами є яєчники, в яких формуються яйцеклітини. У переважної більшості тварин яйцеклітини більші за сперматозоїди та нерухомі. Вони містять ядро і багато цитоплазми, в якій зосереджений запас поживних речовин — жовток. Він необхідний для живлення зародка. Яйцеклітина зазвичай оточена кількома різними оболонками. Наприклад, яйцеклітина амфібій покрита прозорою слизуватою оболонкою, у рептилій — одна з оболонок шкіряста, у птахів яйцеклітина послідовно вкрита товстою білковою оболонкою, двома тонкими підшкаралупними, твердою шкаралупою з карбонату кальцію та зовнішньою плівкою, або надшкаралупною оболонкою. Яйцеклітину, оточену зовнішніми оболонками, називають яйцем. Розміри яйцеклітин у різних груп тварин неоднакові. У риб, амфібій, а особливо у рептилій і птахів яйцеклітини значно більших розмірів, ніж у ссавців. У них зародок живиться тільки тими поживними речовинами, що накопичені у жовтку. У ссавців зародок через плаценту отримує все необхідне з організму самки. У риб і амфібій мальки та пуголовки живляться самостійно. Лише у рептилій і птахів весь період розвитку зародка відбувається у яйці, тому їхні яйця найбільших розмірів.

Сперматозоїди (спермії, живчики) значно менші за яйцеклітину і у всіх хребетних та більшості безхребетних мають джгутики, тому здатні до поступального руху в рідкому середовищі.

Організми, у яких чоловічі гамети продукуються одними особинами, а жіночі гамети — іншими, називають роздільно статевими. Це переважна більшість членистоногих, молюсків, хордових тварин. Однак існує велика група тварин, у якої чоловічі і жіночі гамети продукує одна особина. Такі організми називають гермафродитами. При гермафродитизмі різні гамети можуть продукуватися різними статевими залозами однієї особини: яєчниками і сім’яниками, рідше (у більшості черевоногих молюсків, як виняток, в амфібій) — однією статевою залозою почергово.

Запліднення

Запліднення — злиття чоловічої статевої клітини (спермія, сперматозоїда) з жіночою (яйцеклітиною) з утворенням зиготи (заплідненої яйцеклітини), яка дає початок новому організму.

Біологічне значення запліднення: внаслідок злиття гамет із різною спадковістю утворюється більш життєздатне потомство, ніж при нестатевому розмноженні, тому що збільшується різноманітність ознак та пристосувальних властивостей нащадків.

Схема процесу запліднення: 1 — сперматозоїд; 2 — яйцеклітина; 3 — прикріплення одного зі сперматозоїдів до оболонки яйцеклітини; 4 — проникнення сперматозоїда в яйцеклітину (джгутик відкидається); 5 — злиття ядер сперматозоїда і яйцеклітини

Запліднення може бути зовнішнім і внутрішнім. Запліднення, за якого злиття гамет відбувається поза тілом самки, називають зовнішнім. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетних, риб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві клітини у водне середовище. Зрідка трапляється і у наземних тварин (наприклад, у черв’яків дощових). Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежать від умов середовища. Тому такі організми продукують дуже багато статевих клітин. Наприклад, ставрида продукує близько 60 тисяч ікринок, лобань — близько 7 мільйонів, щука — від 2 тисяч до одного мільйона. По-перше, значна кількість ікри не запліднюється через відсутність сперматозоїдів; по-друге, частину її зносить течія, поїдають риби, амфібії, птахи, комахи; по-третє, навіть на малька чатує не одна небезпека. У деяких риб дорослою стає лише одна особина з тисячі мальків.

За внутрішнього запліднення злиття гамет відбувається в органах статевої системи самки. Воно притаманне переважній більшості тварин суходолу: черевоногим молюскам, комахам, рептиліям, птахам, ссавцям, хрящовим рибам (акулам, скатам). Внутрішнє запліднення більш ефективне, ніж зовнішнє, адже значно підвищується ймовірність запліднення яйцеклітин, оскільки за допомогою особливих органів парування самці переносять гамети безпосередньо у статеві шляхи самки.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Розмноження — одна з властивостей всього живого, за якої батьки передають у спадок свої ознаки нащадкам. Цим забезпечується спадкоємність і безперервність життя.

• Форми розмноження тварин: нестатеве і статеве.

• Нестатеве розмноження здійснюється без участі статевих клітин (гамет). За нестатевого розмноження дочірнім особинам передає у спадок свої ознаки тільки один батьківський організм, тому вони є його точними копіями.

• Статеве розмноження відбувається за участі статевих клітин двох організмів, що призводить до виникнення неідентичних організмів, тобто збільшення мінливості нащадків. Це в подальшому покращує пристосування організмів до нестабільних умов навколишнього середовища.

• Запліднення — злиття чоловічої статевої клітини з жіночою з утворенням зиготи (заплідненої яйцеклітини), яка дає початок новому організму. Запліднення буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє запліднення властиве переважно тваринам водного середовища існування. У тварин суходолу запліднення переважно внутрішнє. Воно відбувається в органах жіночої статевої системи.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Що таке розмноження? Яке значення має розмноження для живих організмів?

2. Яке розмноження називають нестатевим? У чому його сутність і недоліки?

3. Яке розмноження називають статевий? У чому його сутність і переваги над нестатевим?

4. Що таке партеногенез і гермафродитизм?

5. Що таке гамети?

6. Чому у яєць суходолу виникли водонепроникні оболонки?

7. Чому тваринам суходолу необхідне внутрішнє запліднення?

Розмноження орхідей в домашніх умовах різними способами: відростками, насінням, сіянцями у фласці (колбі).

Розмноження орхідей в домашніх умовах за допомогою колби з готовими сіянцями.

Наступний метод розмноження обмежується придбанням готової фласки (колби) з сіянцями орхідей. В даний час цей метод став дуже популярний і характеризується позитивним результатом. Дану колбу ми можемо отримати, взявши участь у колективному замовленні орхідей або придбати під час відпустки в тому ж Таїланді як сувенір.

Ось так виглядають колби і фласки з сіянцями (фото № 2, 3).

Розглянемо як приклад розмноження Фаленопсиса. На підставі викладеного нижче можна поекспериментувати з будь-яким видом орхідей, в залежності від Вашого бажання і від виду рослини, що знаходиться в колбі. Для посадки сіянців нам знадобиться розбити колбу, обережно витягнути з неї тендітні сіянці, не поранивши, потім промити їх проточною водою і замочити на кілька хвилин в слабкому розчині марганцівки. Після виконаних маніпуляцій розкласти сіянці просохнути на паперовий рушник (фото № 4, 5, 6, 7).

Поки сіянці просихають, ми готуємо субстрат, щоб забезпечити розмноження орхідей в домашніх умовах, максимально відповідний природним (фото № 8):

• соснова кора дрібної фракції (до 1 см),
• дрібно нарізаний мох сфагнум (висушений або свіжий),
• перліт для легкості субстрату.

Потім всі компоненти змішуємо і садимо в готову суміш орхідеї, не занурюючи листики в субстрат (фото № 9, 10, 11).

Тепер настає найвідповідальніший період – це адаптація сіянців, які перебували в стерильному середовищі при 100% вологості до наших кімнатних умов. Для цього ми повинні зробити все можливе, щоб забезпечити «малюків» схожим мікрокліматом. Теплицю робити я б не радила, так як при високій вологості почнуть розвиватися різного роду бактеріальні та грибкові інфекції, і наші слабкі сіянці можуть загинути. Будь-яка мінітепличка вимагає хорошої вентиляції повітря, якщо подібне не можливо організувати, то досить розмістити горщики з сіянцями у високому піддоні і поставити під додаткове штучне освітлення. Температуру бажано підтримувати від +20°С до +24°С (фото № 12).

Нагадаю, що розмноження орхідей відбувалося за високої вологості, і для того, щоб по максимуму допомогти їм адаптуватися до нових умов, поряд з контейнерами, в яких розташовані сіянці можна включати на деякий час зволожувач повітря або кімнатний фонтанчик. Якщо є така можливість (як показано на фото № 13) розмістити «ясла» над акваріумом під люмінесцентними лампами.

Полив сіянців здійснюють по мірі просихання субстрату. Якщо це в прохолодну пору року, то приблизно раз на тиждень, в літній період можна поливати малюків частіше. Дуже важливо в перший час після пересадки підтримувати субстрат у вологому стані, не допускаючи його повного просушування. Полив здійснюється методом замочування на пару хвилин кожної рослини індивідуально (фото № 14).

Якщо рослин дуже багато, то можна водичку (за потреби з добривом) наливати прямо в ясла-контейнер, але за умови, що субстрат вбере вологу протягом дня.

Будь-якій молодій рослині, що розвивається, необхідна збалансована підкормка. Для повноцінного розвитку сіянців потрібно обирати добриво з вмістом основних елементів живлення – азоту, фосфору і калію (NPK). Вносити добрива потрібно при поливі, а також обов’язково в меншій концентрації підживлювати по листу або купити спеціально для цього призначену листову підкормку. Особливо важливо з самого початку розвитку сіянців грамотно підживлювати малят, інакше рослина ослабне, а діагностувати, якого саме елементу живлення їй бракує, і компенсувати його нестачу надалі буде досить складно.
Так виглядають підрослі сіянці орхідей (фото № 15, 16, 17, 18).

Розмноження орхідей в домашніх умовах дітками (відростками) може відбуватися самовільно, а може бути стимульоване спеціальними препаратами.

1. Прикореневий відросток (розмноження орхідей дітками).

Щоб отримати відросток біля основи орхідеї, нічого особливого робити не потрібно. Досить забезпечити орхідею правильним доглядом, що включає в себе освітлення, полив, температурний режим і підживлення, а рослина сама вирішує – продовжувати їй рід чи ні (фото № 19, 20, 21, 22). Прикореневий відросток достатньо складно відокремити від материнської рослини, не пошкодивши обох. Тому, на мою думку, дві рослини в горщику виглядають більш естетично і, досягнувши певного віку, зможуть цвісти одночасно.

2. Відросток на квітконосі Фаленопсиса.

Існує думка, що на сплячих бруньках квітконосів дітки з’являються через високу температуру та вологість повітря (фото № 23, 24). Ну що ж, відросток замість квітів теж непогано, головне – дочекатися потрібного моменту і тільки тоді відокремити його від материнської рослини. Як правило, коріння у відростка з’являються не відразу.

На фото № 25 приклад відростка з маленькими корінцями. Такий відросток не готовий до пересадки і може загинути через те, що коріння не готові самостійно виконувати функцію, яку покладає на себе квітконос материнської рослини.
На повноцінне відрощування власного коріння у відростка може знадобитися до півроку. На самостійні хліба його відправляють тільки при наявності як мінімум двох коренів довжиною не менше 3-5 см. (Фото № 26, 27).

Для процесу відділення відростка від квітконоса Фаленопсиса нам знадобиться наступне:

• горщик з дренажним отвором,
• субстрат (такий же, як у випадку пересадки сіянців),
• гострий стерильний інструмент (лезо, ніж),
• товчене активоване вугілля.

Гострим предметом відрізаємо місце з’єднання відростка зі шматочком стовбура квітконосу, даємо деякий час підсохнути і припудрюємо вугіллям місця зрізів. Потім розсаджуємо в заздалегідь приготований субстрат і поливаємо по краю горщика з лійки. Щоб волога не застоювалася, обов’язково в горщиках повинні бути дренажні отвори. Догляд такий же, як і за сіянцями (фото № 28, 29).

3. Відросток на загиблому Фаленопсисі.

Якщо вже так сталося, і у Вас з якихось причин загинула рослина, не поспішайте її викидати. Фаленопсиси – дуже живучі орхідеї, обов’язково через деякий час на «пеньку» орхідеї з’явиться одна або кілька діток. Спробуйте проаналізувати, що не так в догляді Ви робили з попередніми рослинами, і не повторюйте своїх помилок надалі. Через рік – два при правильному догляді відросток порадує Вас цвітінням (фото № 30, 31).

4. Размноження орхідей відростками за допомогою гормональної пасти.

Самостійно отримати відросток на квітконосі Фаленопсиса можна за допомогою гормональної пасти, до складу якої входить цитокінін (Аналог Keiki Grow). Така паста спеціально розроблена для пробудження сплячих бруньок (фото №32, 33). Спочатку Вам потрібно з вподобаної бруньки (бажано однієї з верхніх) зрізати лусочку, яка її прикриває. Для цього дуже акуратно підрізати лусочку з двох сторін і “звільнити” бруньку від лусочки пінцетом, не поранивши при цьому ні квітконос, ні бруньку. Повинна з’явитися яскрава зелена точка, на яку саме й наноситься цитокінінова паста. Розмноження Фаленопсиса таким способом зовсім нескладне – тепер залишається просто чекати появи дитинки.

Метод запилення і подальший посів насіння орхідей.

Мабуть, найважчий метод – розмноження орхідей насінням, він практично нездійсненний в домашніх умовах. Для такого способу нам знадобиться опилити орхідею (це стосується практично будь-якого роду і виду), дочекатися, поки визріє насіннєва коробочка і потім посіяти насіння самому. Насіння орхідеї зазвичай дозрівають від 3 до 8 місяців в залежності від виду орхідеї, розміру квітки, пори року та освітлення. На даний момент в Інтернеті в основному з іноземних джерел можна переглянути відео, як це відбувається. Існує безліч варіантів посіву, рецептів середовища, різного посуду і боксів для здійснення даного методу, але подібного роду інформацію Ви зможете знайти тільки в спеціальній літературі. Також хочу звернути Вашу увагу, щоб успішно завершити розмноження орхідеї насінням, в першу чергу нам знадобляться терпіння і відповідні знання біолога. Опилити орхідею нескладно, а ось сам посів насіння – це досить працемісткий процес і не кожному під силу.

Дуже вдячні Київському клубу любителів орхідей за допомогу в підготовці матеріалу!