Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25690 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази
  • Коментарі

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  7 способів, як можна використовувати кущі глоду на дачі

  У нашому краї глід дещо недолюблюють, бо на дачних ділянках зустріти його можна нечасто. Між тим, цей ягідний чагарник належить до тієї рідкісної категорії рослин-універсалів, яким знайдеться застосування на будь-якій ділянці, інформує Ukr.Media.

  Глід — рослина непримхлива і до догляду абсолютно невибаглива. Квітне рясно, а особливої уваги майже не потребує. Тому і не дивно, що його часто використовують для озеленення в умовах міського середовища. Між тим, ця неймовірно корисна, у всіх значеннях цього слова, рослина залишається забутою власниками присадибних ділянок. І зовсім даремно!

  Жива огорожа

  Жива огорожа з глоду — це не тільки цікаве декоративне рішення, але і надійний захист від непроханих гостей. Ось тут і згодяться колючки, які мають у своєму арсеналі багато видів цього чагарнику. Єдиним недоліком використання глоду для густої огорожі можна назвати те, що “покращені” частою стрижкою кущі майже не квітнуть і не дають плодів.

  Різновидів глоду — безліч, тому і вибір рослини для вирощування живої огорожі залежить від кожної конкретної мети. Опишемо лише деякі види, які підходять для вирощування живої огорожі.

  Він не любить повну тінь, але при цьому посухостійкий, влітку його білі або біло-рожеві квітки перетворюються на червоні чи помаранчеві солодкі ягоди. Колючки у нього маленькі (до 1 см), росте швидко.

  Кущ відрізняється більш великим листям яйцеподібної форми і довгими (до 9 см) колючками.

  Глід сибірський (криваво-червоний)

  Кущ порівняно невисокий (до 4 м) з яскраво-червоними ягодами. Проте зростає повільно, тому й плодоносити починає на 10-15-й рік життя.

  Він являє собою високе (3-8 м) і дуже витривале дерево, здатне зростати практично в будь-яких умовах.

  Глід звичайний колючок практично не має, однак у літературі, крім загальноприйнятої назви, можна також зустріти синонімічну — “глід колючий”.

  Рослина може “похвалитися” особливою витривалістю і рясним плодоношенням навіть у регіонах з екстремально холодним кліматом.

  Пострижені у формі паралелепіпеда кущі глоду через нестачу сонячного світла з часом починають “оголюватися”. Тому найкраща форма для глоду, зростаючого у якості огорожі, — звужена догори трапеція.

  Гарно квітучі кущі

  Перша асоціація, яка приходить на думку під час згадування рослини — це високі розлогі чагарники, що квітнуть “звичайними” білими квітками. Між тим, забарвлення квіток у цієї рослини досить різноманітне, а їх форма може бути не тільки “звичайною”, але і махровою.

  Яскравий акцент для саду в будь-яку пору року

  Якщо ви живете в приватному будинку чи часто відвідуєте свою дачну ділянку протягом року, то глід — це саме та рослина, яка буде прикрашати ваш сад всі 12 місяців. Навесні він освіжає сад своїм різьбленим темно-зеленим листям і пишними хмарами суцвіть. Влітку на глоді починають наливатися ягоди, які є декоративними у будь-яку пору року, проте найбільш виграшно вони виглядають пізно восени або взимку, коли дерева і чагарники вже скинули своє листя.

  До речі, листя деяких різновидів цієї рослини виділяється не тільки незвичайною формою, але і кольором, якого воно набуває восени. Строкате помаранчево-фіолетове листя додасть яскравих фарб у сумний осінній пейзаж.

  Захист від вітру і зонування ділянки

  Глід — чарівна паличка для садівника-початківця. Його невибагливість зіграє на руку в тому випадку, якщо ви хочете захистити свою ділянку або окремий її куточок від негоди і вітру. Він гармонійно вписується практично в будь-які садові композиції, особливо це стосується тих з них, де потрібен глухий фон.

  Також глід може стати своєрідною “ширмою”, яка оберігає від сторонніх очей те, що господарям присадибної ділянки хотілося б приховати. Чи то господарські споруди, не надто декоративний паркан або відокремлена альтанка — все це легко сховається за розкидистим глодом.

  Глід — дуже пилконосна і нектаропродукуюча культура. За це його і цінують бджолярі. Глодовий мед має темний відтінок і злегка гіркуватий присмак. Крім того, він вважається дуже рідкісним.

  Можливо, через те, що запах квіток глоду хоч і привабливий для бджіл та інших запилювачів, людині здається специфічним. Тому й не поспішають вітчизняні дачники створювати повноцінні глодові сади, обмежуючись бідноквітнучими живими огорожами або композиціями з двох або трьох чагарників.

  Але навіть якщо ви і не є завзятим бджолярем, ви знайдете застосування подібній “медоносності” цієї рослини, використовуючи її для залучення бджіл, ос та інших комах-запилювачів для вашого саду та городу.

  Сотня квіток глоду дає близько 30 мг меду, а з 1 гектара насаджень навіть за не найсприятливіших умов можна отримати близько 80 кг продукту.

  Плодовий чагарник

  Якщо говорити про глід як про плодово-ягідну культуру для використання у кулінарії, то тут вона мало чим відрізняється від інших. Його ягоди можна використовувати для приготування різних страв — від варення і пастили до супів і алкогольних напоїв. З висушених ягід готують лікарські чаї та настої.

  Смакові якості глоду залежать не тільки від ступеня стиглості, але і специфіки кожного окремого виду. Взагалі плоди дикорослого глоду помітно борошнисті і трохи в’яжучі на смак. Ягоди ж, зібрані із сортових рослин, не такі терпкі і містять більше цукру.

  Промийте 500 г глоду невеликою кількістю води і поставте на повільний вогонь на 1-2 години. Після цього протріть ягоди через сито і розведіть водою до потрібної консистенції. Дайте трохи настоятися, потім процідіть і додайте 2 склянки меду або цукру і 30 г дріжджів. Залиште для дозрівання на 8-10 діб.

  Засипте 1 кг промитих і очищених від кісточок плодів глоду 500 г цукру і залиште на кілька годин. Після того як ягоди дадуть сік, поставте каструлю на повільний вогонь і варіть, постійно помішуючи, поки не загусне. Готове варення перекладіть в попередньо простерилізовані банки.

  Сировина для ліків

  Якщо в кулінарії традиційно використовують виключно ягоди глоду, то в рецептах народної медицини використовуються не тільки плоди, але і квітки, і навіть коріння рослини. Вважається, що глід стимулює кровообіг у венозних судинах мозку, знижує артеріальний тиск, знижує рівень холестерину, допомагає організму в боротьбі з хронічною втомою та стресом.

  Як і інші лікарські засоби, зілля на основі глоду можна застосовувати тільки після консультації з лікарем.

  Відвар глоду проти атеросклерозу

  1 ст. л. подрібнених плодів глоду залийте 1 склянкою окропу і варіть на повільному вогні доти, доки рідини не стане вдвічі менше. Отриманий відвар приймайте по 1 ч. л. 3 рази на день перед їжею протягом 3-4 місяців. Цей же відвар застосовують для лікування аритмії і стенокардії.

  Настій для зняття нервової напруги

  Залийте 1 ст. л. подрібнених сухих плодів 1 склянкою окропу і дайте настоятися в теплому місці (наприклад, у нещодавно вимкненій духовці), після чого процідіть. Приймайте по 1-2 ст. л. 3-4 рази на день перед їжею.

  Як бачите, у глоду безліч застосувань. Висадивши в своєму саду хоча б одну рослину, ви вирішите відразу кілька завдань. Поміркуйте, можливо, саме глід стане тим яскравим штрихом, якого так бракує для того, щоб картина вашого саду стала завершеною.