Бембі

Бембі з’явився на світ у лісовій гущавині. Він лежав біля своєї мами олениці на маленькій галяві, надійно схованій серед густих чагарів. Згори над галявою повисли рясно-зеле­ні лапаті віти високих дерев. Здавалося, що мати з оленям матимуть спокій у своїй схованці.

Але цікава всюдисуща сорока таки вистежила їх. «Яке чарівне дитя!» — заверещала вона і майнула нетрями, роз­носячи новину серед мешканців лісу.

Цокотіння крилатої плетухи привернуло загальну ува­гу — десятки птахів та звірят побігли, пострибали, полетіли, щоб побачити нового мешканця лісу. Між кущами вистрибом поспішали зайці, розпушивши хвости; перелітали з гілки на гілку білки, а між ними й над ними пурхали пройдисвіти- горобці.

Навіть сова, що цілий день куняла в темряві, навіть вона прокинулась, бо одне зайченя затарабанило по стовбуру дерева так, що затремтіло совине дупло.

— Хто там? Хто? — сонно пробуркотіла сова, не знаючи останніх новин.

—Прокидайся, Сово! —гукнуло їй зайченя. — В родині королівських оленів народився малий королевич!

—Всі поспішають його побачити, — сказала білка, зази­раючи в дупло. — Ходімо з нами!

Зітхнувши, сова розправила крила і полетіла слідом за і усіма. Навколо галявини вже зібралися білки та зайці. Вони дивилися крізь кущі, розглядаючи оленицю й мале плямисте створіння поруч з нею.

Створіння називалося Бембі — то й був новонароджений королевич лісу. Але не всі ще його роздивилися.

Сова перша порушила урочисту тишу.

— Оце-то подія! — сказала вона. — Оце-то подія! Таке не­часто буває. Нечасто трапляється побачити новонароджено­го королевича, та ще й у лісі. Прийміть наші поздоровлення і привітання!

По тому вона ніжно підштовхнула носом свого сонного ! сина — малий теж підвів голову й озирнувся.

Вона підштовхнула Бембі ще раз, прошепотіла: «Підведися!» — й підбадьорливо лизнула його. Оленятко різко звелося на тонкі ніжки. Вони в нього тремтіли, і, силкуючися встояти, малий сперся на маму.

— Ви погляньте лиш! Він уже намагається стояти! — за­кричало зайченя Барабанщик і затарабанило по землі зразу двома лапами. — Він шикарний!

—Барабанщику! — докірливо похитала головою мати- зайчиха. — Де ти набрався таких словечок?!

Ноги в оленяти були, як ви самі розумієте, ще слабкі, але воно уперто стояло поруч із мамою.

Потроху звірі почали розходитися. Кожен вклонявся, прощався і йшов своєю дорогою.

Барабанщик прощався останній.

— Як ви назвете маленького королевича? — запитав він.

—Я назву його Бембі, — відповіла олениця.

—Бембі, — повторив Барабанщик, —- Бембі. Непогане ім’я. Рости здоровий, Бембі! — і він пострибав слідом за сест­рами й мамою.

Незабаром усі звірі довідались, як звати оленятко.

Того літа в лісі було напрочуд гарно. Небо променилося ясною блакиттю, дерева красувалися буйнозеленим листям, а земля рясніла різнобарвними квітами, що яскріли, наче зір­ки — жовті, червоні та білі.

Бембі любив ходити з мамою лісовими стежками, такими вузенькими, що кущі сплітали над ними свої віти. Часом гіл­ка зачіпала його за ногу чи якийсь кущ боляче стьобав по стегну. Але мама завжди бувала поруч і щоразу допомагала вивчати закони лісу.

Потроху в Бембі ставало дедалі більше друзів. Білочки вітали його, стрибаючи слідом: «Доброго ранку, королевичу!» Опосуми звисали з дерев, погойдуючись на хвостах, і крича­ли: «Привіт, королевичу Бембі!»

Оленя здивовано озирало звірят, не відповідаючи їм, — воно ж бо іце зовсім не вміло говорити.

Якось Бембі з мамою вийшли на галявинку й зустріли там Барабанщика зі всіма його родичами.

—Гей, Бембі! — гукнуло зайченя. — Пограймося!

—Так, так, пограйся з нами! — закричала сестра Бара­банщика.

І зайці почали гасати по галявині, перестрибуючи через галузки, горбочки й купини трави. Вони закружляли навколо Бембі так швидко, що в того запаморочилось у голові. Оленя скам’яніло, захоплене й здивоване.

Барабанщик перескочив через колоду, і всі його сестри стрибнули слідом за ним.

— Ну ж бо, Бембі! — гукнуло зайченя. — Стрибай до нас!

Бембі врешті наважився. Він стрибнув і впав животом на колоду; дві його ноги зависли по один бік її, а дві — з ін­шого боку. Оленя безпорадно сповзло з колоди, та Барабан­щик тільки вухами повів.

—Нічого, зараз не вийшло, вийде іншого разу,— підморг­нув він.

Бембі випростав ноги й підвівся знову. Але він і досі ще не вмів розмовляти. Оленя незграбно потупцювало за Бара­банщиком до зграйки птахів, що сиділи на гілці, низько похиленій над землею.

—Це птахи, Бембі, — сказав йому Барабанщик. — Птахи!

—Птахи, — повільно вимовив слідом за ним Бембі.

Це було перше слово, яке сказав юний королевич!

Барабанщик та його сестри аж затанцювали від захвату, та й самому Бембі було дуже приємно. Він знову й знову повторював собі щойно вивчене слово. А уздрівши метелика, що перелітав стежку, вже впевнено гукнув:

— Ні, Бембі, — відповів Барабанщик. — То не птах. То метелик.

Метелик зник серед жовтих суцвіть. Бембі, як щасливий всезнайка, підійшов до квітів, нахилився й гукнув:

— Ні, Бембі, — виправив Барабанщик. — То не метелик. То квітка!

Він занурив ніс між квіти й понюхав. Бембі зробив те ж саме, та раптом злякано відсахнувся. Він торкнув носом щось волохате й тепле.

З квітів виринула маленька чорна голова з двома блис­кучими очками.

Чорні оченята моргнули — зразу обидва. Мале звірятко вийшло з квітів, блиснувши проти сонця білою смугою на чорній спині.

Заєць аж лягав зі сміху. Він так реготав, що довго не міг спромогтися на слово.

— Ніяка це не квітка, — нарешті пояснив Барабанщик, — це скунс, звірок такий!

— Квітка! — повторив Бембі, потопаючи в зливі нових слів.

— А мені байдуже, — сказав скунс, — молодой короле­вич може називати мене Квіткою, коли хоче. Мені навіть подобається це ім’я.

Так Бембі здобув ще одного приятеля, а скунс — нове ім’я.

Одного ранку Бембі з мамою пішли стежкою, якою досі ще не ходили. Стежка пролягала густими хащами. Аж ось попереду з’явився просвіт. Олениця з сином увійшли в чага­рі, заплетені в’юнкими рослинами. За кілька кроків видніла осяяна яскравим сонцем галявина. Бембі хотів негайно ж туди побігти, але мати спинила його.

— Зачекай, — мовила вона, — не можна вибігати на морі­жок, не впевнившись, що там безпечно.

Повільно, обережно вона ступила кілька кроків, прислу­халася і втягла напруженими ніздрями повітря, повертаючи навсібіч голову. І лише тоді гукнула до сина:

Бембі вистрибнув з чагарів. Йому було так радісно й гар­но, що він почав підплигувати на зеленому моріжку — та­кого чудового просторого місця йому ще не доводилося бачити.

—Лови мене! — гукнула мама й побігла.

Бембі кинувся наздогін. Йому здалося, що він летить, легко, без жодного зусилля.

Мати навчала Бембі гратися й бігати у високій траві — вони описували кола, тішачися простором та безпекою. Це тривало довго, поки нарешті олениця зупинилася відпочити.

Бембі гасав далі, вивчаючи все довкола. І як же він здивувався, коли раптом побачив свого малого приятеля скунса, що сидів серед квітів.

—Доброго райку, Квітко! — сказав Бембі: останнім ча­сом його словник значно збільшився.

Скунс відповів на привітання, чемно усміхнувшись. Але Бембі не міг довго встояти на одному місці. Він стрибнув ще раз і побачив Барабанщика, який тут-таки, неподалік, поскубував разом із сестрами смачну конюшину. Ледве по­вертаючи язиком у роті, повному конюшини, Барабанщик все ж таки спромігся запросити приятеля:

— Скуштуй, Бембі! Поскуби разом із нами!

Бембі скуштував. Ця трава була незвичайна не тільки на вигляд. Смакувала вона теж незвичайно. Оленя швидко зрозуміло, що зайці недарма її полюбляли, і запам’ятало, яка на вигляд конюшина — запашна їжа, досі йому не відома.

Та коли він іще раз ткнувся носом у смачне зілля, звідти виплигнула велика зелена жаба і спокійнісінько пострибала, собі до ставка, що виблискував зовсім поруч. Бембі був украй здивований: по-перше, він досі ніколи не бачив жаб, а по- друге, вперше уздрів ставок. Він прожогом кинувся до води, щоб краще усе розгледіти.

Де ж могла подітися та жаба? Бембі здивовано оглядав кола, що ширилися блискучою гладінню, і підійшов ще ближ­че — зазирнути в ставок. Водяне плесо потроху заспокоїлося, але, глянувши в воду, Бембі стрибнув назад. Він страшенно! злякався, бо побачив оленя, що уважно дивилося на нього з води.

— Не лякайся, Бембі! — засміялася позаду мама. — Ти просто бачиш себе у воді.

Бембі глянув ще раз. Але тепер уже двоє оленят дивилося на нього з води. Це було вже занадто. Бембі знову стрибнув назад, та, звівши голову і сторожко озирнувшись, він побачив, що це йому не привиділося. Поруч з ним стояло ще одне оленя.

Бембі відступив назад, зупинився, потім знову позадкуй вав і кинувся чимдуж до мами, яка спокійно поскубувала, траву поруч із іншою оленицею. Бембі вклонився незнайомці; й злякано озирнувся на оленя, що бігло за ним слідом.

— Не бійся, Бембі, — сказала йому мама. — То маленька Фаліна, а це — твоя тітка Ена. Ти не хочеш привітатися з ними?

— Добрий день, Бембі, — сказали олені.

Але Бембі нічого не відповів.

Ти ж хотів познайомитися з іншими оленями, — дода­ла мати, — а тітка Ена й Фаліна — такі самі олені, як ми з тобою. Чого ж ти мовчиш? Невже ти не можеш до них обізва­тися?

—Добрий день! — прошепотів Бембі ледь чутно.

—Ходімо побавимось, Бембі, — запропонувала Фаліна, що здивувалася, почувши голос нового свого знайомця, — такий він був тихий. Вона стрибнула й лизнула Бембі в ніс.

Бембі стрімголов помчав від неї, а Фаліна побігла навздо­гін. Здавалося, іцо малюки летять, не торкаючись до землі.

Вони бігали одне за одним, не знаючи втоми, перестри­буючи горбочки й невисокі кущі.

Коли оленята зупинилися, вкрай захекані й потомлені, вони були вже добрими друзями.

Потім оленята рушили гуляти в парі, неквапно ступаючи по соковитій траві, — Бембі відчув, яким цікавим стає жит­тя, коли знайдеш щирого приятеля, і весь аж промінився щастям.

А прогулянки з мамою ставали тепер ще цікавіші. Вони знаходили нові стежки та барвисті галявини. Це був час най­більшої радості Бембі і найбільшого страху. Якось далеко в лісі щось тріснуло, й мама сказала, що то стріляє людина, — Людина, Яка Полює На Оленів. Бембі побачив у материних очах щирий безпорадний жах, коли вона додала: то смерть, невблаганна смерть глухо тріснула в лісі, а смерть наздога­няє так швидко, що найпрудкіший з оленів не може від неї втекти.

— Стережися озброєних людей, сину, — сумно мовила олениця.

Минали дні. Листя на деревах жовкло, хилилася й виси­хала трава, безжалісний вітер обдирав гілки, й ті стирчали чорні, голі, розпачливо похитуючись під похмурим сірим небом.

Якось уранці Бембі прокинувся від холоду. Холод прой­мав його і поколював сотнями гострих колючок. Ще не роз­плющивши очей, оленя відчуло, що в повітрі потягло чимось незвичним, зовсім-зовсім новим. Бембі сторожко визирнув зі своєї схованки. Все навкруги було вкрите чимось білим.

— Це сніг, Бембі,—сказала йому мати,— виходь, постри­бай трохи, не бійся!

Обережно-обережно Бембі ступив на сніг. Його копитце зразу ж глибоко пірнуло в пухнасту м’яку ковдру. Оленяті доводилося високо підіймати ноги, щоб переступати. Знову й знову він підкидав сніжні хмарки та пластівці снігу наче мерзле листя спадало оленяті на спину й на ніс. Сніжинки лоскотали горло й поколювали очі.

Бембі був у захваті. Сонце яскраво відбивалося від слі­пучо-білої поверхні. Повітря було чисте і м’яке, а навколо весело кружляли й падали білі зірки.

Вибігши на горбочок, Бембі побачив, що все, поки сягав зір, стало біле. Навіть ставок був білий. А посередині білого ставка сидів Барабанщик.

— Біжи сюди, Бембі! — крикнуло зайченя. — Поглянь лиш! Вода задубіла! Ти коли бачив таке? — Він барабанив задньою ногою по кризі. — Тут можна навіть ковзатися! Ось дивись, як це робиться!

Барабанщик розігнався і помчав через ставок. Бембі наду­мав спробувати й собі, але ноги під ним роз’їхались в різні боки, і оленя впало на тверду кригу. Бембі гадав, що це зов­сім не смішно, хоч Барабанщик аж зайшовся реготом.

— Слухай, Барабанщику, — сказав Бембі, марно намага­ючись зіпнутися на ноги, — пограймося в щось інше. — Він нарешті випростався і струшував тепер примерзлі грудочки снігу. — А де Квітка?

— Де Квітка? — замислився Барабанщик. — Здається, знаю! Біжімо!

Він допоміг Бембі зійти на берег, і вони побігли — Бара­банщик попереду, оленя за ним — до нори, де жили скунси. Звірята нахилилися й по черзі зазирнули в нору. Там, мирно посопуючи на своєму ліжку, вистеленому засушеними квіта­ми, лежав маленький скунс.

— Прокидайся, Квітко! — гукнув Бембі.

—А що, вже весна? — сонним голосом спитав Квітка, напіврозплющивши очі.

—Ні, щойно зима почалася, — сказав Бембі. — Це так гарно. Що ти тут робиш?

—В мене зимова сплячка, — поважно відповів малий скунс, — хіба ж ти не знаєш, що всі квіти сплять узимку?

— Знаєте, друзі, мені теж захотілося подрімати. Бувай, Бембі, ще побачимося!

Оленя повернулось до мами.

— Не турбуйся, Бембі, — сказала олениця. — Зима скоро закінчиться, знову прийде весна.

Бембі ліг спати в затишній теплій хащі, куди вітер не міг продертися. Він снив про веселі ігри, про друзів, про те, як вони бавитимуться, коли прийде весна.

В оленяти все ще було попереду — справжні пригоди, справжні радощі та печалі, крізь які він має пройти, доки стане дорослим оленем з гарними рогами над головою. Він стане, неодмінно стане ним, Бембі, малий королевич вели­кого лісу.

Його казка тільки починається…

Бембі

«Бембі» ( «Bambi») – повнометражний мультиплікаційний фільм від легендарної компанії «Walt Disney Productions», знятий за однойменним твором австрійського письменника Фелікса Зальтена, оповідає про пригоди оленятко по імені Бембі, Принца лісу. Його пригоди починаються з самого народження. Протягом всього часу з ним потрапляють у халепу його вірні друзі: зайчик Топотун і скунс Квіточка. Не менш цікаво спостерігати за зворушливими сценами знайомства і спілкування Бембі і молодої оленихи Фейлін. Але, фатальна прогулянка на лузі, коли від рук невідомої раніше Людини гине мати Бембі, змінює життя звірятка і змушує його шукати свою матір, так і не усвідомивши, що її більше немає. Багато кого він зустрічає на своєму шляху. А через деякий час, коли Бембі вже перестав бути маленьким лякливим оленятком, він знову зустрічає своїх друзів і пригоди тривають .
У 1942 році, в рік прем’єри, мультфільм виявився провальним не дивлячись навіть на те, що був номінований на «Оскар» в трьох номінаціях. Тільки з 1948 року він починає набирати свою популярність. В даний час вважається одним з кращих мультиплікаційних фільмом від Disney.

Новини та цікаві факти про мультфільм:

Скачати мультфільм “Бембі” через торент безкоштовно

Музика з фільму Бембі

​​📕 Подивитися/почитати Сьогодні в кіно виходить шпигунський трилер «Арґайл» знятий за однойменною. Читати повністю 28851 лютого 2024

​​Студія DC знайшла Супердівчину і її зіграє австралійська акторка, зірка “Дому дракона”. Читати повністю 512431 січня 2024

​​#ЕдВествік який зіграв Чака Басса в «Пліткарці» освідчився своїй дівчині в Швейцарії 💍🏔️. Читати повністю 636630 січня 2024