200-річчя українського цукру: як збагачувалися цукрозаводчики і чому галузь занепала?

200 років тому, в 1822 році, в Україні виготовили перший цукор. Галузь дуже стрімко розвивалася. Вже у другій половині ХІХ століття цукрозаводчики стали серед найбагатших людей. Дуже багато палаців, маєтків, садиб належали саме їм або інженерам цукрової галузі.

Зараз цукрова галузь в Україні, зазначають фахівці, переживає не найкращі часи. Чому так? Як вона постала і розвивалася? Більше про це «Історична Свобода» говорила з економіко-географом Іваном Савчуком.

– Близько 400 років тому в Америці голландці заснували невелике містечко Новий Амстердам. Потім його захопили англійці – і воно стало Нью-Йорком. Невдовзі голландці містечко відбили, але коли домовлялися з англійцями про мир, то обміняли його на острови в Карибському морі. Підприємливі голландці міркували тоді десь так: головний бізнес у Новому Амстердамі – торгівля хутром з індіанцями; натомість на островах росте цукрова тростина, а цукор – більш ліквідний товар.

Отже, цукор спочатку робили з цукрової тростини. А як його додумалися робити з буряка, який в Україні поширений?

– Буряковий цукор вперше додумалися робити у Франції, де в 1806 році постав перший такий завод. Це було викликано континентальною блокадою. Франція оголосила континентальну блокаду Великобританії. А Великобританія, яка панувала на морі, не дозволяла привозити з колоніальних володінь до Франції тростинний цукор.

Армія Наполеона принесла буряковий цукор на територію України у 1812 році

Це була проблема. Бо цукор – дуже поживна речовина, яка має важливу властивість – не псується при зберіганні, перепаді температур і вологості. Тобто це річ, яка ідеальна для армії.

До речі, перші консерви були вигадані в той самий час саме з цією метою – треба було харчувати армію. Цукор і консерви дозволяли годувати величезну армію Наполеона, яка і принесла буряковий цукор на територію України у 1812 році, коли відбулося вторгнення в Російську імперію. Частина наполеонівської армії воювала на Волині.

Вже перші заводи виникають в Україні у 1823-1824 роках.

Заводи ставали осередками культурного і громадського життя

Це село Плужники сучасної Івано-Франківської області, а також село Трощин сучасної Черкаської області. Це були перші підприємства, які збудували поміщики, щоб збільшити прибутки своїх господарств. Тоді ще не було залізниці. Продавати зерно, вивозити його на волах із глибинних районів було нерентабельно. Переганяли більшість зерна в горілку. Але вона дешево продавалася – з огляду на те, що її виробляв кожен поміщик. А цукор можна було, по-перше, транспортувати на далекі відстані, по-друге, він у кілька разів дорожче коштував. Це дозволяло неабияк збільшити рентабельність маєтку.

Перший цукор був коричневий. Німці першими здогадалися про пускати його через вапняк і отримувати білий

Спочатку цукром займалися дрібні поміщики, а потім ініціативу перехопили власники найбільших земельних маєтків – як на Лівобережній, так і на Правобережній Україні. Почали будувати великі цукроварні. Ці заводи ставали осередками культурного і громадського життя, адже там запроваджували передову техніку, яку переважно в Німеччині купували.

Виробництво цукру зазнало технічних інновацій. Першим був так званий вогневий спосіб, коли спалювали просто величезну кількість дров для того, щоб отримувати патоку, яку не проганяли через фільтри. Тому перший цукор був коричневий, бо мав у собі домішки.

У дворянському гербі, який надали Терещенкам, красувався цукровий буряк. Так цар пожартував над новопосталими дворянами

Німці першими здогадалися про пускати його через вапняк і отримувати білий цукор, який відомий нам зараз. Саме через те одним із чинників розміщення цукрових заводів була наявність поруч місця видобутку вапняку.

Терещенки стали одними з найбільших виробників цукру. І в дворянському гербі, який їм надали, красувався саме цукровий буряк.

Артем Терещенко (1794-1873), родоначальник династії цукрозаводчиків

Таким чином цар пожартував над новопосталими дворянами, які жертвували величезні суми грошей, а натомість отримали спадкове дворянство, що в становій Російській імперії мало велике значення.

У Києві на ці цукрові гроші були збудовані чимало будинків, які до сьогодні є окрасою міста. Насамперед це сучасний Музей Тараса Шевченка, який знаходиться якраз в одному з палаців синів Терещенка…

– Якщо ми почнемо перераховувати все, що побудували цукрозаводчики, то нам забракне часу. Наведу один приклад: у Сумах найбільшим меценатом був цукрозаводчик Іван Харитоненко. Йому пам’ятник у центрі міста встановили ще на початку ХХ століття, бо він справді для міста збудував власним коштом велику кількість усіляких об’єктів. Згодом на тому постаменті стояв Ленін, а потім знову відновили Харитоненка.

Пам’ятник цукрозаводчику Івану Харитоненку (1822-1890) в Сумах

До речі, пишуть, що все-таки перша цукроварня – село Бучак біля Канева, 1822 рік.

– Тут питання, що вважати заводом.

– Тобто, можна сказати, перший цукор зварили в 1822 році, а перший завод постав у 1823 році.

А завдяки чому цукрозаводчики так стрімко багатіли? Чому цей бізнес був таким ліквідним?

Цукор, який збували у Великобританії, коштував там дешевше, аніж в Україні. Український цукор не могли їсти українські селяни, зате залюбки їли англійські свині

– Насамперед тому, що головним споживачем цукру в Російській імперії була держава, точніше військо. Уряд закуповував цукор за стабільними цінами. Це дозволяло цукрозаводчикам мати стабільний збут.

Крім того, дуже швидко українські цукрозаводчики стали провідними експортерами цукру. Існував Міжнародний цукровий союз, який виділяв квоти. І вони билися за те, щоб отримати для себе найбільшу квоту. Доходило до того, що цукор, який збували у Великобританії, коштував там дешевше, аніж в Україні. Був такий вчений Олександр Попов, відомий історик економіки, економіко-географ, який писав, що український цукор не могли їсти українські селяни, зате залюбки їли англійські свині, яким давали саме український цукор.

Україна була головним виробником цукру в Російській імперії, понад 70%, і головним експортером. Це призводило до колосального збільшення обсягів виробництва. Тільки за 1870-і роки обсяг виробництва зріс більш ніж у 2 рази, у 1880-і – знову в 2 рази, напередодні Першої світової війни – у 1,5 раза. За весь період радянської влади лише у 1950-х роках він зріс у два рази. В усі інші періоди не було такого стрімкого зростання.

Прокладання залізниці дозволило збувати цукор на відстанях, які раніше були неможливими. Через те зростало швидко виробництво, зростали швидко можливості продажу. Заміна вогневого способу на сучасний – випарювання, тобто через проходження пару, а не рідини, через вапняковий фільтр дозволило значно здешевити і збільшити випуск продукції.

– Терещенки, Харитоненки – відомі цукрозаводчики з підросійської України. А в підавстрійській Україні були такі помітні люди, які розбагатіли на цукрі?

– У підавстрійській Україні у 1823 році був перший завод. Але австрійська влада вирішила надати перевагу Моравії, яка була головним виробником цукру в цій імперії. Там запровадили такі тарифи, що везти цукор із Моравії в Галичину було дешевше, ніж навпаки. Це призвело до того, що, за винятком одного цукрового заводу в сучасній Чернівецькій області, більше підприємств не було.

Монополісти-цукрозаводчики запровадили такі умови, за яких в Галичині не виробляли цукор. Знову в Галичині з’явився цукровий буряк лише в 1950-х роках, коли постало питання про різке збільшення обсягів виробництва цукру в Україні для забезпечення потреб радянської економіки. Адже цукор дозволяв консервувати велику кількість продуктів, яка була необхідна для того, щоб її відправляти у віддалені райони тогочасного СРСР.

– Ми з вами ще застали часи, коли з міста возили студентів, школярів, працівників різних установ сапати буряки. Пам’ятаєте?

– Так. Цукровий буряк потребує найбільшу кількість задіяних серед усіх культур, які вирощують.

– А на межі ХІХ-ХХ століть містян не возили на бурякові плантації. На сапання буряків, щоб їх бур’яни не заглушили, і на збір буряків наймали селян. Як поява цукрової галузі вплинула на життя українських селян?

Основним виробником цукрового буряка були не поміщики, а селяни

– По-перше, українські селяни знайшли додаткове місце прикладання праці в себе в селі. Не треба було ходити на промисли в далекі міста, а можна було в селі заробити копійчину, прополюючи чи збираючи цукрові буряки, або працюючи сезонним працівником на цукровому заводі.

По-друге, тоді значно більше селян жило в зоні вирощування буряків, і це було їм дуже вигідно. Бо ціна закупівлі цукрового буряка на заводах була вищою, ніж закупівля буряка для відгодівлі худоби. Тому до революції основним виробником цукрового буряка були не поміщики, а селяни. Самі заводи належали переважно купцям і поміщикам, а виробником цукрового буряка були селяни. І потім радянська влада скористалася цією традицією, що селяни вирощували цукровий буряк.

Тоді на цукрових заводах селянам часто платити не грішми, а цукром. І вони його вже самі збували або використовували для власних потреб. Інколи селяни отримували навіть патоку, яка була дешевшою.

Першими цукерками були карамелі з цукрової патоки, яка була другим продуктом цукрової промисловості

Поява цукру суттєво вплинула на кухню українську, дозволила різко збільшити виробництво різних солодощів. Власне, цукерки і походять у назві від цукру. Першими цукерками були карамелі з цукрової патоки, яка була другим продуктом цукрової промисловості.

Поява цукру дозволила створити і зберігати відомі нам варення. До того часу було сухе варення. Цукор – чудовий консервант, після солі. Просто сіль відома здавна, а цукор – продукт технічного прогресу. І він дозволив селянам урізноманітнити раціон зимового харчування.

– Пік розвитку цукрової галузі в Україні на які роки припадає?

На 1990 рік Україна була серед найбільших виробників цукру в світі. Хоча за врожайністю цукрових буряків удвічі поступалася Франції. Це вирок колгоспній системі

– До кінця радянської влади зростали обсяги виробництва цукру. Пік припадає на 1990 рік. Тоді Україна була серед найбільших виробників цукру в світі. Хоча за врожайністю цукрових буряків удвічі поступалася Франції. Франція є найбільшим виробником цукрового буряка у світі. Це вирок колгоспній системі. У Франції такі самі ґрунти, як і в Україні, використовуються для вирощування цукрових буряків, підкислені. Франція отримувала у двічі більше з гектара, ніж Україна.

А потім відбулося різке скорочення виробництва.

– Ви кажете: «вирок колгоспній системі». Добре, в незалежній Україні колгоспів не стало. А чому ж в останні 20 років українська цукрова галузь, як зауважують фахівці, так занепала?

В Україні в 1990 році було 193 діючих заводи, а нині всього-на-всього працює 36. Залишилися лише ті, які виробляють цукор для споживання суто в межах України

– Бо завезти цукор з-закордону виявилося значно дешевше, ніж його виробляти в Україні. Різко зросла вартість енергоносіїв. А більшість цукрових заводів мали застаріле обладнання, ще 1950-х років, яке було дуже енергоємне. І через це виробництво стало нерентабельним.

В Україні в 1990 році було 193 діючих заводи, а нині всього-на-всього працює 36 заводів на всю Україну. Залишилися лише ті заводи, які були технічно модернізовані і які виробляють цукор для споживання суто в межах України. Наразі Україна не експортує цукор.

У 2020 році Україна виробила за рік 1,3 мільйона тонн цукру. У 1913 році було 1,5 мільйона

До війни, у 2020 році Україна виробила за рік 1,3 мільйона тонн цукру. Тоді як в 1913 році, в улюбленому році радянської економічної історії, виробництво було 1,5 мільйона тонн цукру. Україна зараз виробляє менше цукру, аніж у радянські часи.

– Навіть менше, ніж у дорадянські, виходить.

Тростинний цукор з Бразилії коштує дешевше, ніж його виробити на Вінничині

– Так, менше виробляє, ніж 100 років тому. Це зумовлено зменшенням споживання цукру населенням і кондитерською промисловістю, а також появою імпортного цукру в нас. Парадоксальна ситуація: через високу вартість енергоносіїв завезти тростинний цукор з Бразилії коштує дешевше, ніж його виробити на Вінничині.

Тому зараз зберігаються цукрові заводи у вигляді невеликих комплексів, які працюють і на відгодівлю худоби. Не лише саме виробництво самого цукру, але й задіяні інші ланки, що дозволяє ще зберігати виробництво в Україні.

– То що, з огляду на таку ситуацію, цукроваріння в Україні – це вже реліктова галузь? Чи все-таки у неї є якісь перспективи?

– Перспективи будуть у нас після війни. Через зумовлені війною причини – падіння купівельної спроможності населення, скорочення робочих місць, зменшення надходжень до держбюджету і виплат різних – населення буде купувати більш дешевший, але менш очищений цукор. Буде купувати цукор-пісок третього ґатунку, низької якості. Він буде знову панівним на внутрішньому ринку. І така наша бідність дозволить врятувати наші цукрові заводи.

– Припустимо, піде мало часу на післявоєнне відновлення. То що, чим заможнішими будуть українці, тим менше потрібна цукрова галузь?

У країнах, де люди досягли доходу 2 тисячі євро на місяць – це середній показник країн ЄС, – споживання цукру зменшується

– Це загальносвітовий тренд – зі зростанням добробуту зменшується споживання цукру. У країнах, де люди досягли доходу 2 тисячі євро на місяць – це середній показник країн ЄС, – споживання цукру зменшується. Бо цукор небезпечний для людей, які схильні до діабету, до ожиріння. І в Європі намагаються цукор замінити іншими природними солодкими продуктами. В Європі зараз бум меду. До речі, український мед – перший за обсягами виробництва і експорту. Західноукраїнські області його постачають до країн Європи без обмежень.

А цукрова галузь у всіх без винятків європейських країнах має зараз тенденцію до скорочення. Скорочення споживання, скорочення виробництва різних консервів на основі ягід і фруктів у цукрі, зменшення кількості цукру в кондитерському виробництві – безумовне зменшення споживання. І навпаки, в бідних країнах своєрідне насичення суспільства солодким.

Все, що потрібно знати про цукор

Чи насправді такий страшний цукор, чи потрібно виключати його з раціону, і як вижити у сучасній індустрії харчування.

Друзі, ми запустили донати: якщо вам подобається те, що ми робимо, ви можете підтримати нас на Патреоні . Так ми зможемо готувати для вас ще більше цікавих і корисних матеріалів. Деталі тут .

Солодкі продукти з великою кількістю жиру — еволюційно зовсім молодий винахід людства. Наш організм ще не встиг адаптуватися до такої їжі. А фізіологічно жири і швидкі вуглеводи — найбільш енергетично ефективні ресурси. Жири — через їх високу калорійність, цукор — через швидку засвоюваність.

Тут і далі: вміст цукру в продуктах. В одному кубику — 5 грамів

Мозок і вся наша фізіологія всіляко заохочує вживання цих продуктів, і всі серотоніново-дофамінові системи радіють після кожного шматка торта.

А ось здатність адекватно їх засвоювати і переробляти розвинутися ще не встигла. Тобто все, звичайно, засвоюється і переробляється, а потім відкладається до важких часів, які, будемо оптимістами, не настануть ніколи.

З іншого боку, у всіх є друг, який харчується шоколадками, при цьому прекрасно себе почуває і ледь-ледь вписується в нижню межу норми за ІМТ.

Що таке цукор?

Зазвичай під назвою «цукор» ми розуміємо сахарозу, молекула якої складається зі сполучених молекул фруктози і глюкози. У кишечнику ця велика молекула розщеплюється на складові частини, які надалі включаються в метаболізм за участю різних гормонів та ферментів.

Глюкоза може використовуватися у незмінному вигляді, потрапляючи всередину клітин завдяки гормону інсуліну.

Фруктоза потребує низки перетворень, які відбуваються під дією ферментів у печінці (основний — фруктокіназа) і закінчуються утворенням тієї ж глюкози і глікогену.

У людини значна частина фруктози, яка утворилась при розщепленні сахарози (цукру), перетворюється в глюкозу прямо в стінках кишечника. Фруктоза стимулює утворення тригліцеридів в печінці, підвищуючи їх вміст у крові і сприяючи відкладенню в судинах — атеросклерозу.

Трохи історії

Десятиліття торгових воєн між різними харчовими індустріями — виробниками цукру, жирів і масел, молочних продуктів, м’яса — привели до появи величезної кількості гучних «викриттів», «правильних дієт», «шкідливих» і «корисних» продуктів. Так з’явилися статті типу цієї, з величезним охопленням аудиторії, і фільми на зразок фільму «Цукор», що розповідають про страшні наслідки наявності в дієті цього самого цукру.

Звісно, виробники цукру — далеко не ангели і наламали чимало дров, здебільшого спонсоруючи корисні для них дослідження і приховуючи результати або не доводячи до кінця ті, які містять непривабливі їм дані.

Різні дієтологи та «експерти» теж не втрачають можливості отримати свій шматочок популярності на хвилі хайпу і просувають низьковуглеводні, низькожирові та інші дієти.

Хоча дослідження смертності серед людей похилого віку, які є прихильниками дієт з великим вмістом цукру, великим вмістом жиру, і просто різноманітного харчування довело, що і жири, і цукор підвищують смертність з різних причин, але незначно. А просто повноцінне і різноманітне харчування — нічого не підвищує.

З іншого боку — проблема надлишку цукру в харчуванні безумовно є. За даними 2017 року, в Європі цукор давав від 15 до 21% денного калоражу у дорослих і від 16 до 26% у дітей. Це при рекомендованих, наприклад, у Британії 5%. Складнощі ситуації додає й те, що тільки половина цукру отримана з солодощів, інше — напої, молочні продукти тощо.

Біла смерть?

Отже, що ж такого страшного у вживанні цукру? Коротко по пунктах:

Зайва вага. Тут все просто. Цукор — це прості і доступні калорії, які фізіологічно і психологічно позитивно сприймаються організмом. Найчастіше ще й дешеві. Яких дуже легко перебрати далеко за рекомендовані денні норми. Однак не все так однозначно. Тут показано, що навіть при дотриманні норм калорій, надмірне споживання цукру призводить до ожиріння і діабету 2 типу.

Депресія та інші розлади психіки. Доведено, що надмірне вживання цукровмісної їжі і напоїв підвищує ризик цих захворювань, особливо у чоловіків (у жінок теж, але менше).

Гіпертонічна хвороба. За даними цього дослідження, надмірне вживання цукру (як і солі) є одним з факторів, що підвищують артеріальний тиск.

Карієс. Ще одне логічне попередження — від стоматологів. Надлишок цукру в дієті сприяє розвитку карієсу. Мама була права, коли говорила, що від цукерок повипадають зуби. Замість альтернативи стоматологи радять дотримуватися різноманітної, повноцінної дієти.

Вагітність і цукор — теж не найкраще поєднання. Надмірне вживання цукру в цей період призводить до високого ризику ускладнень вагітності і появи діабету у мами, а у дитини — до великої ваги при народженні додасться й велика ймовірність пристрасті до цукру в майбутньому.

Більшість з цих наслідків виникають через швидке підвищення рівня глюкози в крові після вживання рафінованих цукрів. Збільшений рівень глюкози стимулює різке виділення інсуліну, який дозволяє глюкозі швидко перейти з крові в клітини.

У підсумку через 40-60 хвилин після тортика рівень глюкози крові у нас знову низький, і ми знову не проти поїсти. Але насправді в цей час у клітин цілком достатньо глюкози для покриття потреб, тому наступний перекус піде вже в жири.

А при регулярних викидах великої кількості інсуліну чутливість клітин до нього знижується — і ми отримуємо діабет 2 типу та всі супутні проблеми (атеросклероз, ожиріння, психологічні проблеми).

Так, до розвитку клінічного діабету у нас є кілька років, може, навіть десятків років безконтрольного споживання цукру — але потім вам взагалі не можна буде тортика, до кінця життя. Може, краще рідше і потроху, але все життя?

А як щодо користі?

Звичайно, вона теж є. Цукор, як і будь-які швидкі вуглеводи — відмінне джерело доступної енергії, яке ідеально за потреби швидко заповнює її дефіцит, наприклад, під час змагань.

Глюкоза добре засвоюється нейронами, і вчені підтверджують, що вживання глюкози покращує увагу, точність, стимулює мислення і зменшує кількість помилок. Тут навіть не працює ефект плацебо — солодкі напої без цукру ніяк не вплинули на розумові здібності.

Як і в наведеному вище дослідженні смертності, тут показано, що підвищене вживання цукру літніми людьми зменшує кількість смертей від серцево-судинної патології, хоча й призводить до зайвої ваги.

Чи існує залежність від цукру?

Цукор активує центр задоволення в мозку, і люди в цьому не самотні. Щурі, залежні від кокаїну, між розчином кокаїну і цукру вибирають цукор. Але у багатьох тварин зв’язку між цукром і задоволенням немає — наприклад, у котів, деяких риб, морських котиків, китів, курей.

Згідно з визначенням ВООЗ, для залежності обов’язкові такі симптоми:

• вагоме значення в житті залежного
• зміна настрою («кайф»)
• стійкість (необхідність підвищення дози)
• синдром відміни
• конфлікти з оточенням
• рецидиви

З них у солодкоїжок присутнє хіба поліпшення настрою після поїдання солодкого.

Ви навряд чи підете на пограбування заради грошей, на які можна купити тістечко.

Якщо ви сьогодні з’їли одне — завтра не потрібно їсти два для таких же відчуттів.

Через день без солодкого у вас не почнеться нудота, ломота в суглобах чи стрибки тиску.

Ви можете посперечатися з друзями через те, кому дістанеться останній шматочок торта, але повірте, це зовсім не те, що мається на увазі під конфліктами з оточенням у наркоманів.

Нарешті, якщо ви з’їсте тістечко після перерви у поїданні солодкого — ви не обов’язково зірветеся на поїдання кілограмів солодощів щодня. Скоріш за все, точно не зірветеся.

Тому солодощі — це далеко не залежність. Це звичка. Яка приносить багато позитивних емоцій і тому дуже стійка.

Але це просто звичка. Ви можете класти менше цукру в чай ​​або каву: просто зменшуйте звичну кількість на кілька грамів раз в кілька днів — і поступово з’ясується, що без цукру чай набагато смачніший, особливо хороший чай. З’їжте на шматочок шоколадки менше, замість 10 шматочків — 9. І через кілька місяців виявиться, що досить і одного шматочка. З героїном таке б не пройшло.

Доданий цукор

Ви можете повністю виключити солодощі з раціону, але продовжувати споживати велику кількість цукру.

Наприклад, в 100 грамах кетчупу може бути заховано до 20 грамів цукру. Чимало соусів, соків, напоїв, маринадів, випічки, навіть несолодких на перший погляд, містять його в досить великій кількості.

У США та Великобританії існують спеціальні програми з боротьби з доданим цукром (США, Британія). Вони вивчають сприйняття смаку продуктів з різним вмістом цукру, прагнучи звести його до мінімуму.

Наприклад, з’ясувалося, що якщо знизити кількість цукру в соках на 20% — це не вплине на смак. Також в цих країнах ввели окремий податок на цукор в продуктах, обмежують продаж солодкої їжі та напоїв дітям, зменшують порції в закладах громадського харчування і використовують соціальну рекламу.

А поки всі ці обмеження не дійшли до нас — будемо читати, що ж пишуть на упаковках продуктів (крім самого цукру, часто використовують глюкозний, фруктозний або кукурудзяний сироп). Це може бути цікаво.

Кілька слів про цукрозамінники

Якщо цукор шкідливий, може його чимось замінити? Серед найпопулярніших альтернатив — фруктоза, зокрема й у вигляді сиропів (кленовий, кукурудзяний) або меду та синтетичні цукрозамінники.

Фруктоза збільшує шанс абдомінального (внутрішнього) ожиріння, резистентності до інсуліну і кількості тригліцеридів в крові (що збільшує ризик атеросклерозу). В цілому, це сильно підвищує ймовірність виникнення діабету 2 типу та серцево-судинної патології.

Фруктоза не може бути рекомендована як заміна цукру і без необхідності вживати її не варто (особливо з огляду на те, що ми отримуємо чималу її кількість з фруктів).

Синтетичні цукрозамінники, навпаки — здебільшого низькокалорійні і безпечні та можуть використовуватися як частина програми контролю ваги. Серед рекомендованих — стевія, сукралоза, ацесульфам-К, аспартам, неотам, сахарин. Звісно, до їх споживання теж варто ставитися усвідомлено і не перевищувати рекомендованих кількостей, але не варто боятися страшилок про їхню шкоду.

То їсти чи не їсти?

Стара народна мудрість «що забагато — то не здорово» чудово працює у випадку з цукром. У невеликих кількостях він — ідеальна пожива для мозку, джерело гарного настрою і профілактика серцево-судинних хвороб. У надлишкових — причина ожиріння, карієсу, депресій і підвищеного тиску.

Межу між «занадто» і адекватним споживанням визначають як 5% (за новими даними) або 10% загальної калорійності раціону. При добовому споживанні 2500 ккал це 125-250 ккал або 30-60 г цукру.

В одному снікерсі міститься 55 г цукру. У чайній ложці цукру — 5 г. В 100 г банана — 12 г, 100 г яблука — 10 г, в 100 г кавуна — 5 г.

Так, фрукти не тільки смачні, але і при зловживанні — шкідливі.

З іншого боку, завдяки великому вмісту клітковини у фруктах, сахароза з них не так швидко засвоюється і за своїм метаболічним ефектом вони подібні до повільних вуглеводів.

Аналогічно, якщо вибирати солодощі з великим вмістом клітковини — можна трохи згладити пік концентрації глюкози і попередити шкідливі ефекти. Але зловживати в будь-якому випадку не варто.

Гарна новина для бігунів — заняття спортом допомагають зменшити тягу до солодкого.

Під час бігу (чи інших вправ) активується дофамінова система, яка послаблює зачароване коло психологічної винагороди у вигляді солодощів, викликаючи подібні приємні відчуття.

Якщо вам хочеться ще шматочок шоколадки, і це вже третя шоколадка — біжіть десятку, вона відмінно відверне увагу. Ми навіть порахували (не надто серйозно), скільки потрібно пробігти, щоб «спалити» з’їдені солодощі.

Що ще почитати:

• Як правильно визначати розмір порцій
• Періодичне голодування: що це таке і як працює
• Як схуднути за допомогою бігу
• Що таке кето-дієта? Вона дійсно допомагає схуднути?