Зміст:
Шейхи скуповують кіберспорт. Зібрали зіркову команду з CS, яка рознесла NAVI на першому топ-турнірі року
Коли наприкінці 2022 року влада Саудівської Аравії заявила, що планує інвестувати 38 млрд доларів у сферу кіберспорту та ігор, мало хто сприймав це як загрозу. Коли ж у 2023-му вони таки почали реалізовувати плани – це змусило напружитися багатьох фанатів.
За минулий рік шейхи зібрали, можливо, найдорожчий склад в історії Counter-Strike та провели фестиваль, який у рази перевершив найкрутіші турнірі з CS:GO і Dota 2. Для реалізації плану «Бачення-2030» принц Саудівської Аравії навіть взяв на себе обов’язки президента Міжнародної федерації кіберспорту.
Як шейхи зібрали команду з Counter-Strike, потужнішу навіть за NAVI, які відомі організації вже належать саудитам та чим саме це загрожує кіберспорту – розбираємося далі.
Розпочнімо з найгучнішого. Тег Falcons з’явився в Counter-Strike ще в 2021-му, але до минулого року мало хто звертав на нього увагу. Українці ж уперше могли почути про нього після гучного трансферу BOROS: йорданського екс-гравця Monte, разом із яким наша команда вийшла на славнозвісний мейджор.
Хто ж знав, що менш ніж через пів року він залишиться єдиним гравцем складу. Саме навколо Бороснюка шейхи вирішили будувати новий зірковий ростер: за чутками туди могли увійти і NiKo, і dev1ce, і навіть s1mple – ціна не відігравала жодної ролі, тож усе залежало від бажання самих гравців.
Зрештою, до нового складу увійшла трійця Snappi, SunPayus та Maden, разом із якими ENCE дійшов до пікового результату, посівши друге місце в рейтингу HLTV (наразі новий склад клубу не входить навіть у топ-30). Ну а довершили ростер колишні зірки Astralis та Vitality: чотириразовий чемпіон мейджорів Magisk з легендарним zonic – єдиним п’ятиразовим тренером-переможцем мейджорів.
Завдяки системі, за якою гравці забирають п’яту частину рейтингових очок зі своєї колишньої команди в нову, Falcons залетіли у топ-10 світу від HLTV та турнірного оператора ESL. Згодом вони ще й докупили додатковий партнерський слот від BLAST – другого найбільшого організатора змагань з Counter-Strike.
Таким чином, команда саудитів фактично за гроші й без жодних зусиль отримала слоти на всі топові міжнародні турніри. Звучить як щось незаконне, хоча на ділі вони не порушили жодних правил. І такий спосіб уже почав приносити плоди.
На IEM Katowice, першому серйозному турнірі 2024-го Falcons увійшли в топ-6 найкращих команд. При чому у матчі за вихід у плей-оф вони не просто перемогли, а в суху рознесли NAVI: жовто-чорні взяли лише 15 раундів за дві карти.
Змагання досі тривають, а сам плей-оф стартує 9 лютого. Тобто саудити мають ще й мають непогані шанси з першого разу взяти серйозний турнір.
Принц Саудівської Аравії тепер ще й президент Міжнародної федерації кіберу
Круто, мабуть, коли ти принц однієї з найбагатших країн світу і можеш втілювати свої дитячі мрії на державному рівні. Ну там, знаєте, проводити турніри з комп’ютерних ігор на десятки мільйонів доларів чи збудувати цілий район для проведення кіберспортивних змагань – доволі таки мило.
Жарти жартами, але таке зацікавлення Саудівської Аравії у сфері відеоігор з’явилося буквально із захоплення принців. Про це відкрито розповів спадкоємець престолу Мухаммед ібн Салман в інтерв’ю каналу Fox News:
«У вільний час я граю, з дитинства люблю відеоігри. Вони дають змогу відпочити від реальності. Кіберспорт — одна з найважливіших сфер сучасного життя та найдинамічніша індустрія планети. Вона зростає на 30% на рік.
Суверенний Фонд Саудівської Аравії щорічно отримує від 15% до 30% прибутку з інвестицій у цю галузь. Ми не готові втрачати таку вигідну можливість. Так можна перевершити Голлівуд. Один зі стримерів зібрав понад два мільярди переглядів — це більше, ніж у найуспішніших картин Голлівуду. Це неймовірно», – розповів Мухаммед.
А ось його двоюрідний племінник – принц Фейсал ібн Бандар ібн Султан пішов іще далі. Наприкінці листопада минулого року його майже одноголосно вибрали президентом Міжнародної Федерації Кіберспорту (IESF).
У грудні із ним уже навіть встиг зустрітися голова української Комісії кіберспорту Денис Давидов. За словами НОК України, принц високо оцінив проведений у Кривому Розі міжнародний турнір з електронного футболу. Ось це вже справжнє визнання!
Насправді, не те щоб IESF вирішували настільки багато – вони ніяк не дотичні до головних кіберспортивних змагань, лише проводять власні турніри серед збірних, за якими майже ніхто всерйоз не слідкує. Відповідно, всі рішення Федерації також стосуються лише їхніх турнірів.
Варто визнати, що вони таки мають певний інформаційний вплив та авторитет серед власних прихильників – але не настільки потужний, наскільки може здатися з їхньої назви. Та якби усе обійшлося тільки IESF – цей пост, ймовірно, ніколи не з’явився б.
Кіберспортивний фестиваль в Саудівській Аравії перевершує головні кіберспортивні події року
Ще до вищеописаних подій, на початку 2022-го Savvy Gaming Group, яку підтримує Державний інвестиційний фонд країни, придбала двох найбільших операторів кіберспортивних турнірів ESL та FACEIT за 1.5 млрд доларів.
Для розуміння, ESL – це організатори надзвичайно популярних Intel Extreme Masters та ESL Pro League з Counter-Strike, а також чималої кількості турнірів і мейджорів з Dota 2. Проте й на цьому саудити не зупинилися, вирішивши заснувати власний кіберспортивний фестиваль.
Улітку 2023-го відгримів перший Gamers8 – серія турнірів з абсолютно різних дисциплін із загальним призовим фондом 45 млн доларів. Участь взяла більшість топових команд, зокрема й українська організація NAVI. Ну а їхній Riyadh Masters 2023 з Dota 2 у п’ять разів перевершив призовий фонд історично провального The International 12.
Далі – більше, адже вже восени принц Мухаммед ібн Салман оголосив про запуск щорічного Кубку світу з кіберспорту, що проходитиме в Ер-Ріяді. І враховуючи досвід Gamers8 та нескінченні грошові ресурси Саудівської Аравії – усі найвідоміші команди будуть там.
Аби ще більше продемонструвати серйозність своїх намірів, влада країни також оголосила про плани збудувати цілий кіберспортивний район, де розташовуватимуться 4 ігрові арени та вся необхідна інфраструктура. Планується, що в загальному стадіони вміщатимуть 73 тисячі глядачів.
То невже шейхи вже перемогли?
По-перше, це Falcons – команда, яка за допомогою величезних зарплат може переманити фактично будь-якого гравця до себе, ще й розоривши потенційних конкурентів.
Цей проект не принесе нічого позитивного у кіберспорт, натомість ускладнить можливість конкурувати для менш фінансово забезпечених колективів. До того ж, він значно піднімає вимоги гравців топ-команд щодо зарплатні, чим дестабілізує ринок.
Навіть Vitality – наразі найкраща команда світу з Counter-Strike та чемпіон останнього мейджору із шаленими прибутками не змогли переконати свого тренера і гравця залишитися. Єдине, що може перешкодити Falcons – власне небажання гравців проміняти кар’єру на гроші, як це було у випадку з NiKo чи dev1ce.
Та завжди знайдеться той, хто погодиться на пропозицію. Нескінченний фінансовий потенціал клубу дозволить їм змінювати гравців як запчастини. Лише питання часу, коли саудити прийдуть і в інші кібер-дисципліни
По-друге – ESL, FACEIT та IESF тепер підвладні шейхам. Сюди ж додайте фестивалі у Саудівській Аравії які, що не кажи, завжди триматимуть високу планку якості. Фактично, єдиними незалежними від впливу саудитів турнірними операторами серед гігантів залишаються BLAST та PGL.
На щастя, у кіберспорті все не залежить виключно від турнірних організаторів. Вони так чи інакше підкоряються власникам ігрових дисциплін: Valve, Riot Games, Epic Games тощо. Допоки ці компанії мають вплив, шейхи не зможуть зробити що їм заманеться.
Так, наприклад, нещодавно Valve оголосили про плани відмінити партнерські програми в CS: з 2025 року можливість придбати статус партнера та автоматично отримувати запрошення на головні турніри зникне повністю. Це, безумовно, позитивні зміни зі змагальної точки зору, і навіть тим же Falcons доведеться трохи попітніти, аби потрапити на головні чемпіонати.
Завдяки тому, що кіберспорт – переважно інтернаціональна сфера, шейхам набагато легше впровадити свій вплив тут, ніж у футболі. Їм не потрібно виводити власний регіон на топовий рівень, коли можна заволодіти усім одразу.
Фото: HLTV, Gamers8
Арабські шейхи та російські олігархи. Хто крутіше?
Незважаючи на різницю в менталітеті й походженню багатства, арабські шейхи та російські олігархи мають багато спільного
Журналісти Еспресо.TV вирішили дослідити, що об’єднує і відрізняє олігархів із Росії та шейхів арабських країн.
Багатії лишаються багатіями в будь-якій країні, і в олігархів та шейхів можна знайти і багато спільного. Перш за все, це любов до дорогих “іграшок”, основне місце серед яких займають автомобілі, яхти та літаки.
Нюанс полягає в тому, що під час покупки найдорожчих машин російські багатії вважають за краще лишатися невідомими, а шейхи відкрито демонструють свої автоколекції.
Наприклад, шейх Хамад-Бін-Хамдан-аль-Наян, якого називають власником найдорожчого у світі автопарку, відкрито демонструє свої машини, нерідко влаштовуючі в гаражі цілі екскурсії. Пристрастю шейха є гігантські авто, які збирають на його замовлення.
Всередині гігантського авто розташували кафе
Фото: abunda.ru
Гігантські машини здатні їздити
Фото:abunda.ru
Про автопарки російських олігархів можна лише здогадуватися, однак відомо, що два автомобілі Pagani Huayra (понад 1 млн євро), Bugatti Veyron Grand Sport ($2,9 млн) та Bugatti Veyron 16.4 Super Sport ($2,8 млн) були придбані невідомим російським мільярдером.
Pagani Huayra
Фото: avtika.ru
Bugatti Veyron Grand Sport
Фото: avtika.ru
Особливим фетішем шейхів є дорогі машини з дорогим тюнінгом. Вкрити позолотою весь автомобіль – це вже мейнстрім, а от джип із пасажирськими місцями попереду – новинка від шейхів.
До автомобільних понтів шейхів можна віднести і найдорожчий у світі номер, який складається з єдиної цифри “1”. Його власником став 26-річний мільярдер з Абу-Дабі Саід Абдул Гаффар Хоері, віддавши $14 млн.
Автомобільний номер за $14 млн
Фото: lenta-ua.net
Не люблячи розповсюджуватись про свої автопарки, російські олігархи не приховують інформацію про володіння найдорожчими і найсучаснішими яхтами. У рейтингу найдорожчих приватних суден друге місце займає “Eclipse” Романа Абрамовича вартістю у $1,2 млрд.
Третю позицію в ТОП-10 найдорожчих яхт займає судно президента ОАЕ, еміра Абу-Дабі, шейха Халіфа Ібн Зайда аль-Нахайяна вартістю в півмільярда доларів.
Яхта президента ОАЕ
Фото: smotorom.ru
У десятці найдорожчих яхт ще п’ять сходинок (4, 6, 7, 8, 10) займають судна арабських багатіїв. П’яту і дев’яту – російські олігархи Андрій Мельниченко та Алішер Усманов, їхні яхти оцінюються у у $323 млн і $256 млн відповідно.
Власність Андрія Мельниченка, №9 у рейтингу російських багатіїв за версією “Forbes” 2014 року
Фото: smotorom.ru
Багаті люди також люблять похизуватися власним житлом, тому в цьому питанні і олігархи, і шейхи люблять, щоб усе виглядало “побагатше”.
Наприклад, у такому маєтку живе один з шейхів ОАЕ, який близько тридцяти років займав одну з найвищих посад у державі.
“Межигір’я” російських багатіїв виглядають скромніше і розташовані в основному за межами Росії. Такий вигляд має особняк олігарха Дмитра Риболовлєва (№17 серед найбагатших росіян за версією “Forbes” 2014 р.) у Палм-Біч (Флоріда, США), який він придбав у американського магната Дональда Трампа за $95 млн.
Інтер’єр маєтку росіянина Юрія Мільнера (№57 у рейтингу “Forbes”) у Лос-Альтос-Хіллз за $100 млн дещо нагадує житло екс-генпрокурора України Віктора Пшонки.
А так всередині виглядає найдорожчий особняк Нью-Йорка, більшу частину якого придбав у 2013 році Роман Абрамович за $75 млн.
Окрім суперкарів та суперяхт багатії полюбляють ще й супертварин. Частіше за все їх тримають як предмет розкоші, який свідчить про статки власника, а не через теплі почуття до тварин.
Улюбленцями арабських шейхів є великі кішки, хижі птахи, коні та верблюди. Останні сьогодні не приносять ніякої користі, а лише слугують мірою статусу – чим більше верблюдів, тим багатший і могутніший шейх.
У росіян подібних екзотичних вподобань немає. Найчастіше вони віддають перевагу собакам та кішкам елітних порід, а також небайдужі до коней. Подейкують, що російський доларовий мільярдер Олег Дерипаска є власником чистокровного акглійського скакуна Акбаша вартістю не менш ніж мільйон доларів.
Арабських та російських багатіїв об’єднує і цікавість до футболу. Причому, і перші, й другі більше зацікавлені вкладаннями у європейський футбол, ніж в рідний.
“Полем битви” шейхів та олігархів справедливо можна назвати англійську Прем’єр-лігу. Власником одного з грандів європейського футболу “Челсі” є Роман Абрамович, а Алішер Усманов володіє майже 30% акцій лондонського “Арсеналу” і продовжує боротьбу з американським магнатом Стеном Кронке за мажоритарне володіння клубом.
Абрамович придбав “Челсі” у 2003 році
Фото: zn.ua
У свою чергу, шейх Мансур ібн Зайд Аль Нахайян придбав у 2008 році “Манчестер Сіті”, який вдруге за останні три роки став чемпіонов країни. Окрім того, єгипетських бізнесмен Мохамед Аль-Файєд володіє лондонським “Фулхемом”.
Також відомо, що футбольний клуб “Монако” є власністю вже згадуваного Дмитра Риболовлєва, а його конкурент по чемпіонату Франції “ПСЖ” належить прем’єр-міністру Катару, шейху Хамаду бін Джаберу Аль Тані.
Прем’єр Катару, шейх Хамад бін Джабеу Аль Тані
Фото: 15min.lt
Інтереси арабських багатіїв поширюються і на Іспанію. Так, власником “Малаги” є катарський бізнесмен Абдулла бін Нассер бін Абдулла Аль Ахмед Аль Тані, а клубом “Хетафе” володіє компанія “Royal Emirates Group” на чолі з Бутті бін Суахілем.
Останньою спільною рисою олігархів та шейхів можна назвати те, що дружин вони собі обирають з-поміж співвітчизниць. Яскравим винятком з цього правила є Владислав Доронін, який мав тривалі стосунки с супермоделлю Наомі Кемпбел, а після цього – з китаянкою Луо Зілін.
Арабські шейхи, як представники монарших династій, інколи обирають собі дружин серед еліти інших країн Близького Сходу. Приміром, принцеса Йорданії Шейха Хая Бінт Хуссейн Аль Мактум стала дружиною правителя Дубаі шейха Мохаммада Аль Мактума.
Втім, не варто забувати про те, що в окремих арабських країнах дозволено мати кілька дружин, і шейхи залюбки користуються цим правилом.
Основна відмінність між цими двома категоріями людей з величезними статками полягає у причинах їхнього багатства. Раніше арабські шейхи були вождями своїх племен, а сьогодні фактично – головами власних кланів, тобто в якійсь мірі лишаються монархами. Просто кілька десятків років тому виявилося, що під їхніми пісками знаходяться величезні запаси нафти.
Каста ж російських олігархів утворилась у перші роки після розпаду Радянського Союзу. Фактично це – невелика група людей, які вдало приватизували колись державне майно.
Звідси й виходить, що у своїх країнах і перші, й другі знаходяться при владі, однак способи володарювання кардинально відрізняються. Якщо шейхи є нащадками правлячих династій, то олігархи майже завжди виступають у ролі тіньових лялькарів на політичній арені.
Це стає причиною появи інших відмінностей у житті шейхів та олігархів. Перші, будучи спадковими монархами, приділяють значну увагу власній поведінці, через що у бізнес-середовищі до них ставляться набагато лояльніше, ніж до росіян.
Останні глибоко в душі завжди лишаться “русскімі”, і нерідко можна зустріти свідчення, коли під час ділових переговорів вони поводяться, як туристи з російської провінції на турецьких пляжах. Все це виливається в те, що рівень поваги та впевненості у них, як у ділових партнерах поступається в порівнянні з арабськими багатіями.
Окрім того, значну увагу шейхи приділяють освіті. Активний видобуток нафти на Аравійському півострові почався у 1950-их роках, і з того часу не одне покоління заможних арабів змогло отримати престижну європейську або американську освіту.
У той самий час у самих арабських країнах встигли побудувати освітні заклади світового рівня, а провідні науково-дослідницькі компанії мають сучасні представництва у багатьох арабських країнах.
Більшість із топових російських олігархів отримували освіту в технічних вищих навчальних закладах, кілька мають димломи МГІМО, а після нарощення капіталу додатковою освітою не займались. Натомість, відправляють вчитися за кордон своїх дітей, встигаючи паралельно розхвалювати “високий рівень” російської освіти.
Маючи величезні статки, арабські шейхи вкладають чимало грошей у наукові розробки. Про відкриття наукових та дослідницьких центрів уже говорилося вище, втім навіть у науці арабських багатіїв тягне на екзотику. Приміром, у 2011 році в Об’єднаних Арабських Еміратах успіхом завершився експеримент зі створення штучного дощу. Відтепер кожен арабський багатій може замовити корисну для клімату Аравійського півострова зливу за $ 11 млн.
У цей час в Росії вже п’ятий рік будують, розкрадаючи гроші, інноваційний центр “Сколково”. До речі, будівництвом керує олігарх Віктор Вексельберг, третій у списку найбагатших росіян у 2014 році за версією “Forbes”.
Цікавою особливістю є й те, що шейхи надають перевагу відпочинку на території Аравійського півострова – інфраструктура та клімат дозволяють. Звичайно, вони подорожують світом, але не роблять з цього культ.
Натомість, важко уявити найбагатшого росіянина Алішера Усманова, одіозного бізнесмена і політика Михайла Прохорова чи президента “Лукойлу” Вагіта Алекперова де-небудь на пляжах Анапи чи Геленджика. Улюбленими місцями відпочинку російських олігархів є Французька Рив’єра, Куршавель, екзотичні острови та США.
Діти шейхів та камери в класах — як працюють вчителі в Дубаї
Яких вчителів раді бачити в приватних школах Дубая? Скільки заробляє пересічний педагог в Еміратах? Як навчаються діти шейхів? Маємо інсайти, які вас точно здивують. Про мультикультурне вчительство в Об’єднаних Арабських Еміратах розповідає директорка з розвитку ГС «Освіторія» Оленка Северенчук.
«Світлошкіра жінка до 35 років»: як в ОАЕ шукають вчителів
Якщо складати портрет вчителя з Канади, Естонії, Іспанії, України — він вимальовується більш-менш чітко. А ось портрет вчителя з ОАЕ досить туманний. Це країна, система освіти якої складається з найрізноманітніших освітніх систем світу. Річ у тім, що в Еміратах не існує як такої державної системи освіти — є окремо школи, які працюють за американським, британським, німецьким курікулумом, чимало шкіл для індусів. І в кожній з них «свій» вчитель.
Не без цікавих нюансів: якщо йдеться про британську школу в ОАЕ — туди намагаються запрошувати на роботу вчителів з британськими, американськими, канадськими, австралійськими дипломами. Перевага — світлошкірим. Навіть у резюме просять вказувати національність, наголошують, якої статі і якого віку має бути потенційний кандидат чи кандидатка. У нас сказали б: сексизм, ейджизм, дискримінація за кольором шкіри. В ОАЕ — це звичні вимоги. А до резюме просять прикріпити фото. Для вашого розуміння, у США взагалі заборонено вимагати фото в резюме, щоб потенційний роботодавець не складав враження про людину за зовнішністю.