Цікаві факти про Катерину 2

Цікаві факти про Катерину 2 торкнуться і особисту біографію імператриці, і її досягнення на російському престолі. За час знаходження у влади, вона провела безліч серйозних реформ, а також збільшила територію Російської імперії.

Катерина Велика захоплювалася літературою, розбиралася в живопису і вела переписку з відомими письменниками і філософами світового рівня.

25 цікавих фактів про Катерину 2

1. Чи знаєте ви, що справжнє ім’я Катерини 2 – Софія Фредеріка Августа?
2. Ім’я «Катерина» імператриця отримала після того, як перейшов з лютеранства в православ’я.
3. Катерина Велика зазвичай прокидалася о 5-6 годині ранку.
4. Цікавий факт, що цариця дуже любила читати, внаслідок чого у неї була колосальна бібліотека.
5. Будучи німкенею за походженням, Катерині 2 довелося навчитися російської грамоті. Сьогодні збереглося чимало рукописів імператриці з великою кількістю орфографічних помилок.
6. Цікаво, що щоденні сніданок, обід і вечерю Катерини 2 коштували в 12 разів більше річної платні рядового солдата.
7. Катерина 2 любила в’язати, вишивати, а також займатися різьбленням по дереву і кості. За її словами, подібні заняття допомагали їй знаходити заспокоєння.
8. За час її правління, державна скарбниця збільшилася в 4 рази.
9. Пишні вбрання Катерина 2 одягала виключно для офіційних зустрічей або якихось заходів. В інший же час вона носила прості сукні.
10. Цікавий факт, що Катерина Велика добре грала в більярд.
11. Катерина 2 писала п’єси і навіть відправляла їх знаменитому філософу Вольтеру, щоб дізнатися його думку про свою творчість.
12. За весь час перебування при владі імператриця підписала лише 1 смертний вирок, який стосувався бунтівника Омеляна Пугачова.
13. За словами сучасників Катерини 2, цариця ніколи не сварилася і не ображала інших. Проте вся її свита і прислуга все одно боялися розгнівати владну жінку. За ввічливою маскою імператриці переховувався потужний характер.
14. Чи знаєте ви, що Катерина 2 була завзятим курцем?
15. За час правління Росією, вона побудувала 144 нових міста.
16. Як стверджувала сама Катерина, російську мову їй вдалося самостійно освоїти виключно з допомогою книг.
17. Коли в Російській імперії почали практикувати прищеплення від віспи, народ боявся цієї процедури. В результаті, імператриця перша погодилася зробити собі щеплення, подавши тим самим приклад для всіх.
18. Цікавий факт, що чоловік Катерини 2 – Петро 3, доводився їй троюрідним братом.
19. Під час царювання Катерини Великої, територія Росії збільшилася майже в півтора рази.
20. Щоб заручитися підтримкою дворян, Катерина 2 подарувала їм в загальній складності близько 800 000 кріпаків.
21. Цікаво, що Катерина 2 мала безліч фаворитів. Згідно тільки з офіційними даними, її коханцями були не менш 23 чоловіків.
22. Щоб подорожувати з комфортом, цариця розпорядилася побудувати багато невеликих палаців вздовж дороги від Москви до Петербурга.
23. Після смерті Катерини 2 з’ясувалося, що у Росії є великий державний борг, який довелося виплачувати протягом наступних 3 років.
24. Мало кому відомо, що епітафію для свого надгробка Катерина Велика придумала сама.
25. В архіві Катерини 2 історики знайшли жартівливу надгробний напис (епітафію), яку вона сама собі вигадала. Ось вона:

«Тут лежить Катерина Друга, яка народилася в Штеттині 21 квітня 1729 року. Вона прибула до Росії в 1744 році, щоб вийти заміж за Петра III. Чотирнадцять літ від роду вона мала потрійне намір сподобатися своєму чоловікові, Єлизаветі і народу. Вона нічого не забувала, щоб встигнути в цьому. Протягом 18 років нудьги й самоти вона мимоволі прочитала багато книг.

Це були найцікавіші факти про Катерину 2. Якщо вам сподобалася ця стаття – поділіться нею в соціальних мережах. Якщо ви взагалі любите цікаві факти з життя великих людей – підписуйтесь.

«Маркер русского мира»: що буде з пам’ятником Катерині Другій в Одесі?

В Одесі дискутують про долю пам’ятника Катерині Другій, який стоїть вже 15 років. Нинішня масштабна війна Росії проти України лише додала пристрастей у суперечку, бо для багатьох сам «монумент засновникам Одеси» є символом «русского мира», агресивна реалізація концепції якого нинішнім Кремлем призводить, в тому числі, і до ракетних та повітряних ударів по Одесі та області. А історики, з якими спілкувалось Радіо Свобода, вказують на негативну роль імператриці Катерини Другої в історії України та козацтва.

Після масштабного нападу Росії на Україну і дуже частих обстрілів Одеси та області активізувались ті, хто вважає, що сама присутність Катерини Другої в Одесі дає підстави Кремлю не визнавати південь України Україною, говорити про відтворення Новоросії. В російській стратегічній концепції передбачалось захоплення Одеси, яка мала б стати частиною сухопутного коридору з окупованого Криму та півдня України до Придністров’я.

В самому ж місті – та й не лише – загострились дискусії про долю пам’ятника. Ось лише віхи останніх кількох місяців за хронікою «Суспільного Одеса»:

• 13 липня електронна петиція про демонтаж пам’ятника Катерині II в Одесінабрала 25тисяч голосів.
• 1 серпня з’явиласявідповідьВолодимира Зеленського на електронну петицію про знесення тазаміну пам’ятника Катерині II в Одесі, в якій зазначалося, що президент звернувся до Одеської міської ради з проханням розглянути порушені в петиції питання відповідно до компетенції.
• 16 серпня міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив, щопідтримує ідеюдемонтувати монумент, однак зазначив, що рішення – за місцевими депутатами
• В обласній військовій адміністраціїрекомендувалиОдеській міськраді демонтувати пам’ятники Катерині II та Олександру Суворову.
• 10 вересня в Одесірозмалювалипам’ятник Катерині II. На пам’ятнику червоною фарбою написали «Єкатєріна = Путін».
• Пізніше, 12 вересня, пам’ятник Катерині IIоблив фарбоюгромадський діяч «Автомайдану» Артак Григорян.
• 13 вересня пам’ятникоблили фарбоювдруге.
• В Одесі 19 вересня провели інтернет-слухання з питання вирішення долі пам’ятника «Засновникам Одеси», в ансамблі якого є скульптура Катерини Другої.

«Помста за Помаранчеву революцію»

Пам’ятник Катерині простояв 22 роки від на початку XX століття перед тим як його в 1923 році знесли більшовики.

Але вже в незалежній Україні в 2007 році пам’ятник виготовили знову – причому в Києві.

«2007 рік – зрозуміло за які гроші і з яких мотивацій. Безперечно, коли Росія пережила цей ляпас – Помаранчеву революцію 2004 року – та не прихід до влади їхнього ставленика, вони почали вкидати величезні гроші, щоб підкуповувати і створювати м’якеньку подушку «русского мира», – каже на своєму Ютуб-каналі відомий український історик Олександр Алфьоров.

А одеський історик Cергій Гуцалюк, представник Українського інституту національної пам’яті на півдні України, в інтерв’ю Радіо Свобода вказує, що пам’ятник був відкритий в Одесі на російські гроші.

«Це всім відомий факт і про це у відритих джерелах є повно інформації. І тоді ніяких громадських слухань не проводилось в Одесі – навпаки, були величезні протести, були сутички. Пам’ятник було встановлено незаконно. Тоді ніхто не хотів слухати інтелігенцію. Я вважаю, що то взагалі була така помста тодішньому президенту Ющенку за визнання Голодомору геноцидом», – каже Гуцалюк в інтерв’ю.

Також після відкриття пам’ятника саме до нього неодноразово стікались проросійські марші чи демонстрації в Одесі.

Історичні рахунки України з Катериною

З російською імператрицею Катериною Другою в українців своя історія – її гостро в творчості критикував, скажімо, Тарас Шевченко.

Катерина скасувала гетьманство і останній гетьман України Кирило Розумовський в 1764 році позбувся булави за її розпорядженням.

«У Кирила Розумовського забирають булаву тому, бо він, виявляється, хотів створити європейську державу», – каже Алфьоров.

Кирило Розумовський (1728–1803) – український військовий, політичний та державний діяч, гетьман України. Катерина Друга зруйнувала в Україні гетьманат

У 1765–1770 роках були скасовані Слобідські козацькі полки – серед них Харківський та Ізюмський. Поступово Катерина перекроїла адміністративний устрій і постворювала намісництва.

Було фактично ліквідоване українське козацтво – козаки або переведені в регулярне російське військо, або – більшість – стали державними селянами.

У 1775 році Катерина Друга ліквідовує Запорізьку Січ, а останній кошовий отаман Петро Калнишевський разом зі старшиною до кінця своїх днів були направлені на Соловки.

«Не просто ліквідовує, а на Січ нападають, кошового отамана Калнишевського і всю старшину – в кайдани, Січ руйнують, а козаків – хто захотів – перетворюють в так зване Чорноморське військо», – нагадує історик Алфьоров.

Але на Катерині лежить й інший «великих гріх» перед українцями як народом волелюбним. У 1783–1790-х роках вона запровадила в Україні кріпосну систему.

«Вона зробила з українців рабів – з людей Лівобережжя та Слобожанщини. Тобто з вільних українців зробила рабів!» – пояснює в інтерв’ю професор історії Одеського національного університету імені Мечникова Тарас Гончарук.

«Катерина принесла в Україну найганебніше явище – коли людину могли поміняти на собаку – кріпосництво, перетворивши українців на холуїв і рабів своєї імперії», – нагадує Алфьоров.

Вона зробила з українців рабів – з людей Лівобережжя та Слобожанщини. Тобто з вільних українців зробила рабів!

Також Катерина запровадила цензуру на друк книжок Києво-Печерською лаврою (1766 рік), розпорядилась щоб з церков забрати всі українські книжки і поміняли на російськомовні (1769 рік) та, за висловом історика, у «квітці Гетьманщини» – Києво-Могилянській академії – офіційною мовою викладання стає російська (1783 рік).

«Для українців Катерина – це уособлення кріпацтва, рабства, знищення ознак державності, ну, і знищення народу як такого – і фізичне і морально-духовне. Вона заборонила нашу церкву, вона одна з перших заборонила нашу мову, а далі воно все пішло-покотилося», – пояснює в інтерв’ю одеський історик Сергій Гуцалюк.

Він додає: «Історична постать Катерини постійно використовувалась і Радянським Союзом, а потім сучасною Росією як один зі стрижнів їхніх претензій на південь України та й на всю Україну. Це одне з ідеологічних, історичних обґрунтувань сучасної агресії проти нас».

Хто ж засновник Одеси?

Власне, монумент, про який нині гаряче сперечаються, називається пам’ятником засновкам Одеси, а не Катерині як такій – хоча саме вона увінчує його зверху, виділяючись висотою в архітектурному ансамблі площі.

Історики, з якими поспілкувалось Радіо Свобода, кажуть, що Одеса насправді була заснована ще на початку 15-го століття за часів Великого Князівства Литовського (ВКЛ).

«Перша згадка – 1415 рік, коли воно перебувало в складі Великого Князівства Литовського разом з Очаковом та Білгородом (нині Білгород-Дністровський). Ці три міста були південними форпостами ВКЛ. Сама Катерина здивувалася б, що вона заснувала Одесу. За тією версією, вона заснувала місто за півтора роки до своєї смерті в 1796 році, але вона була вже в такому віці і стані, що їй було байдуже, що там робиться в Хаджибеї на Чорному морі», – каже історик Сергій Гуцалюк.

Пам’ятник Катерині Другій у Сімферополі. Його звели в нинішньому вигляді в 2016 році – після окупації українського Криму Росією

Гуцалюк нагадує, що ще 30 років після смерті Катерини місто люди переважно називали Хаджибей: «І навіть чумакам вказували, що ви їдете в Одесу, а не Хаджибей, і за це навіть фізичні покарання були, щоб називали Одесою». За його словами, в рескрипті Катерини йшлося про реконструкцію та розбудову існуючого порту.

«Я завжди дивуюсь, коли мені кажуть: Ну, от заснували міста на півдні України хто? Російські царі! І так Путін говорить – хто «позасновивал еті города?». Кажуть, що засновниками Одеси, Миколаєва, Херсону були російські імператори. Росіяни тут ніколи не засновували міст. Вони приходили і ставили фортецю з гарнізоном», – каже Олександр Алфьоров.

«А хто ж був містянами? Хто мешкав у Херсоні, Миколаєві, Одесі? А звідки взялось місце щоб поставити фортецю? А звідки там дороги існували ще до фортеці? Насправді це були території вже давно заселені українцями, це території, які насправді в тій чи іншій мірі існували в контексті українського козацтва», – пояснює історик Алфьоров.

Російські вояки перед бюстом Катерині Другій в Санкт-Петербурзі. «Постать Катерини постійно використовувалась і СРСР, а потім сучасною Росією як один зі стрижнів їхніх претензій на південь України та й на всю Україну», – каже історик Сергій Гуцалюк

Не знищити, а перенести?

Нині, коли біля пам’ятника проводяться часті флешмоби і протести, коли триває дискусія про його усунення, мова не йде про демонтаж зі знищенням.

Власне, пропонується перенести пам’ятник до музею. Скажімо, депутати Одеської міськради пропонують перенести пам’ятник Катерині в історико-краєзнавчий музей.

Зараз до 20 жовтня буде веб-опитування. Учасникам пропонують відповісти на таке запитання: «Як має бути вирішена доля пам’ятника «Засновникам Одеси», розташованого на Катерининській площі у м. Одесі?»

Запропоновані варіанти відповідей:

• Демонтувати з пам’ятника імперські символи.
• Демонтувати з пам’ятника лише скульптуру Катерини ІІ.
• Демонтувати пам’ятник повністю.
• Відкласти вирішення питання долі пам’ятника до закінчення воєнного стану.
• Зберегти пам’ятник на своєму місці без змін.
• Зберегти пам’ятник на своєму місці, доповнивши історичною інформацією щодо діяльності Катерини ІІ.
• Зберегти пам’ятник та перенести до спеціального меморіального парку чи музею.

Між тим одеські депутати вже внесли проєкт рішення до сесії міськради, повідомили на сторінці фракції «Європейська солідарність».

«Ми вважаємо, що в центрі міста не може бути російського маркера – пам’ятника російському царю. До того ж нещодавно стало публічно відомо, що кошти на його встановлення виділяло російське консульство в Одесі. Ми проти вандалізму і руйнування пам’ятників, тому вважаємо, що його місце в музеї», – зазначив голова фракції «ЄС» у міськраді Одеси Олексій Потапський.

Катерина Друга височіє на одній з центральних площ в Одесі на пам’ятнику засновникам міста. «В центрі міста не може бути російського маркера – пам’ятника російському царю», – вважає одеський депутат Олексій Потапський

Наразі до кінця невизначеною є позиція мера Одеси Геннадія Труханова. Війна на нього сильно вплинула політично і зробила більш проукраїнським політиком, але в питанні пам’ятника він проти знесення, говорячи, що «Одеса – це інтернаціональне місто».

«Так ніхто ж не відкидає, що Одеса – інтернаціональне місто! Боронь, Боже, як-то кажуть! Річ у тім, що я Труханова добре розумію, бо вся його попередня риторика – це було, щоб сподобатись отій проросійській частині одеситів, людей прорадянських. Це був його широкомасштабний, ядерний електорат. А зараз невідомо, як буде», – каже Сергій Гуцалюк.

Графіті на па’мятнику «Засновникам Одеси», який увінчує скульптура Катерини Другої. Вересень 2022 року

Одеський історик Гуцалюк зазначає: «Молодь здебільшого за те, щоб цей пам’ятник прибрати і перенести до музею. Це фактично прапор «русского мира» стоїть в Одесі, у нас, на півдні України, в центрі українського міста. Це дуже небезпечний символ».

А професор з Одеси Тарас Гончарук зауважує: «Цей пам’ятник – це ідол «русского мира», який означає, що Одеса – це не Україна».

Яка була Катерина друга

…Піду я одружуся
З моїм вірним другом,
З славним військом запорозьким
Та з Великим Лугом.
На Хортиці у матері
Буду добре жити…
Тарас Шевченко

15 червня 1775 р. війська імператриці Катерини ІІ на чолі з генералами П.Текелієм та Ф.Чорбою оточили Запорозьку Січ…

Цьому передували великі зміни. Часи Нової Січі, останньої з семи (1734–1775 рр.) позначилися поступовим занепадом січових порядків, якими славна була мати-Січ упродовж усього свого існування. Потерпаючи від нестерпного кріпосницького та національного гноблення, селяни Центральної України ринули заселяти землі Запорожжя.

Історики свідчать, що в 70-і роки 18 ст. населення краю становило понад 100 тисяч людей. До суто козацького, військового люду додалася велика кількість посполитих – тобто тих, хто не були козаками, скажімо, селян. Керувати краєм стало складно, був запроваджений адміністративно-територіальний поділ Запорожжя на 8 паланок (округів). Оскільки земля була власністю всього Війська Запорозького, Кіш відводив її зимівникам та слободам, де швидко розвивалися землеробство, скотарство, вівчарство, конярство,промисли. Почала широко використовуватися праця наймитів.

Головною повинністю козака залишалася військова служба власним коштом, посполиті ж у війську не служили, але були зобов’язані сплачувати податки грошима і відбувати на користь війська низку повинностей. За Нової Січі козацтво почало цілковито відокремлюватися від посполитих, перетворюватися на елітну верству, яка лише служила у війську і брала участь у самоврядуванні. Багатше козацтво прагнуло замінити Військову Раду на Раду Старшин, аби зосередити всю повноту керування у своїх руках.

Тим часом російська влада дедалі більше брала в кільце останню Січ. 1735 р. при самісінькій Січі було збудовано Новосіченський ретраншемент (залогу, якою Січ «відсікалася» від решти території). Почалися запровадження пашпортів та перевірка списків козаків. На кордонах Запорожжя за наказом російського уряду були побудовані укріплінії та засновані військові поселення -Нова Сербія (1752 р.) і Слов’яно-Сербія (1753 р.).

1764 р. було ліквідовано гетьманство. Після підписання мирного договору між Російською та Османською імперіями у 1774 р. кордони Росії простяглися до гирла Південного Бугу, і Запорозька Січ втратила роль форпосту. Не минув страх влади й перед новими бунтами після Коліївщини – кривавого повстання на Правобережжі 1768 р., в якому брали участь також і козаки-запорожці. До того ж з’ясувалося, що ватажок селянської війни Омелян Пугачов мав намір у 1774 р. об’єднатися із запорожцями. Після придушення пугачовського бунту чимало його соратників знайшли прихисток на Запорожжі.

У квітні 1775 р. на засіданні уряду граф Г.Потьомкін вніс проект остаточного знищення Січі. Війська на чолі з генералом П. Текелієм, що поверталися після боїв з османами, та генералом Ф.Чорбою, якого відкликали сюди з каральних заходів проти повстанців О.Пугачова, 15-16 червня оточили Січ.

Кошовий отаман Петро Калнишевський, розуміючи, що величезна перевага сил – за російським військом, був змушений здати укріплення без бою. Разом із усією козацькою старшиною отаман Калнишевський був заарештований, а затим – на пропозицію Потьомкіна – засуджений до 25 років покарання у Соловецькому монастирі. Тут у 1803 р., на 113-му році життя, останній Січовий отаман помер.

Було оголошено про примусовий розпуск Війська Запорозького. Землі Січі імператорський уряд роздав поміщикам-московитам, козаки потрапили у кріпацтво. Понад 5 тисяч запорожців, рятуючись від принизливого поневолення, втекли на землі у гирлі Дунаю, які належали Османській імперії, й заснували тут Задунайську Січ.

Так припинилося існування унікальної християнсько-демократичної республіки, аналогів якій не було в жодній країні світу.

Довідка

Наприкінці ХV – у першій половині XVI століття за Дніпровими порогами, на острові Хортиця утворилася військово-адміністративна, та суспільно-політична організація — Запорозька Січ. Заснована українськими козаками як військовий центр, Січ перетворилася на державне утворення Війська Запорозького Низового — зі своїми соціально-політичним ладом, військово-адміністративною організацією, козацьким правом, звичаями та побутом. Стати січовиком було дуже складно: треба було пройти тривалий вишкіл, не один рік побути «молодиком», тобто зброєносцем, учнем, при «батькові» — питомому козакові, тож уявлення на кшталт «дістався Січі, перехрестився – і вже козак» є, м’яко кажучи, вельми спрощеним.

Існувало сім Запорозьких Січей, які були спадкоємицями одна одної: Томаківська (80-і роки XVІ ст.- 1593 р.); Базавлуцька (1593—1638 рр.); Микитинська (1639—1652 рр.); Чортомлицька (1652—1709 рр.); Кам’янська (1709—1711 рр. та 1730—1734 рр.); Олешківська (1711—1728 рр.); Нова Січ (1734—1775 рр.)

Усі правителі Росії вбачали в Січі осердя визвольної боротьби українців. Після підтримки гетьманом Іваном Мазепою шведського короля Карла ХІІ проти Петра І, останній звинуватив у «зраді» все українське козацтво.

25 травня 1709 р. за наказом Петра І Запорозька (Чортомлицька) Січ була зруйнована. Кошовий отаман Степаненко у листі гетьману Скоропадському писав про ті події: «…товариству нашому голову лупили (розбивали, — Ред), шию на плахах рубали, вішали та інших тиранських смертей завдавали, й робили те, чого і в поганстві, за давніх мучителів, не водилося:мертвих із домовин, не лише товариства, а й ченців, відкопували, голови їм відтинали, шкури лупили й вішали…» (Виклад сучасною мовою наш, — Ред.)

1709-10 рр. частина запорожців заснувала була Січ на Херсонщині, у місці, де річка Кам’янка впадає в Дніпро. Однак і її зруйнували за наказом Петра І. Після цього була заснована Олешківська Січ – на землях Османської імперії. Олешківська Січ перебувала під османами до 1734 р.

Останню, Нову чи Підпільненську, Січ заснував із дозволу й під наглядом російського уряду в березні 1734 р. отаман Іван Малашевич на 26 тисячах десятин Великої плавні після підписання Лубенського договору, яким запорожці визнавали своє підпорядкування імператорському урядові.

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»