§ 19. Коли і як утворилася сучасна Українська держава

Україна стала незалежною державою 1991 року. Головною ознакою будь-якої незалежної держави є державний суверенітет. Це право держави самостійно здійснювати політику всередині країни та у міжнародних відносинах. Якщо держава суверенна, то жодна інша країна не має права втручатися в її справи, порушувати кордони чи захоплювати територію. Незалежність дає свободу, необхідну людині і народу для життя сьогодні й побудови майбутнього. Люди суверенної держави — її громадяни — наділені правами й обов’язками. Становлення держави та її зміцнення потребують об’єднання, зусиль і праці всіх людей, які її населяють.

Досліди

Поясни зміст і важливість кожної з ознак суверенної держави.

2. Як розпочалась історія суверенної України

Поміркуйте

На основі тексту складіть хронологічну таблицю «Пам’ятні дати історії нашої держави».

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежність та боролися за це. Наша держава увібрала в себе традиції державництва Русі-України, Війська Запорозького, української державності початку XX століття.

Акт (від латинського слова «дія») — документ державного суспільного значення, який вводить в дію певні рішення.

24 серпня 1991 року Верховною Радою України ухвалено Акт проголошення незалежності України.

На політичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна. Відтоді День Незалежності України — головне державне свято, що відзначають 24 серпня. Оскільки 22 січня 1918 року Центральною Радою вже була проголошена незалежність, 24 серпня 1991 року фактично відбулося відновлення незалежності України. І сьогодні триває боротьба за свободу, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави — українські захисники боронять незалежність ціною власного життя.

Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України запросила громадян підтвердити Акт проголошення незалежності України. Для цього 1 грудня 1991 року було проведено референдум — всенародне голосування. Більше 90% громадян, які взяли участь у ньому, підтримали це рішення. Того самого дня було обрано Президента України. Ним став Леонід Кравчук.

Протягом наступних місяців суверенну Україну визнало майже 100 держав світу. Так було започатковано новий етап історії нашої держави. Україна увійшла у міжнародні організації, а в грудні 1995 року була прийнята до Ради Європи.

28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію України — її Основний Закон.

Використовуй інструменти дослідження

Опрацьовуючи фрагмент (статтю) закону, постанови, указу, іншого офіційного документу, відповідай на запитання:

• 1) Як називається документ?
• 2) Який орган влади його прийняв?
• 3) Коли було ухвалено цей документ?
• 4) Які є ключові слова цього документу (назви їх)?
• 5) Чому цей документ є важливим?

Досліди

Застосуй пропонований вище інструмент для дослідження документа.

Конституція України

(прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р.)

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний гімн України — національний гімн на музику Μ. Вербицького із словами, затвердженими законом.

3. Як громадяни шанують державну незалежність нашої держави

Здобуття державності — це результат і тривалої боротьби, і творчих зусиль багатьох визначних українців: політиків, військових, благодійників, митців, чия діяльність наблизила незалежність України. Ми як громадяни нашої держави прагнемо її розбудови, зміцнення та розквіту.

Досліди

Розглянь світлини. Що в них спільне? Чим відрізняються свята? Яку загальну назву можна дати цим світлинам? Як ти відзначаєш День Незалежності України?

Перше святкування Дня незалежності України у 1991 р.

Святкування 30-річчя незалежності України в 2021 р.

Досліди

Розглянь світлину пам’ятника В’ячеславу Чорноволу в Києві. Прочитай факти про нього. Як автори пам’ятника передали характер В. Чорновола?

Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. Скульптор Богдан Мазур. Архітектор Юрій Мельничук. Київ, 2006 р. Монумент зображує В’ячеслава Чорновола, який ніби проходить через пролом у стіні. Над його головою витає муза з калиновим вінком.

Кілька фактів про людину

В’ячеслав Чорновіл (1937-1999) — один із лідерів українського визвольного руху, відомий державний діяч. Як борець за права України тричі був ув’язнений радянською владою. В’ячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів та соратників, наражаючи себе на велику небезпеку.

Брав участь у проголошенні Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України. У 1991 р. В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України. У 2000 р. йому посмертно присвоїли звання Герой України.

Перевір себе

• 1. Яка держава є суверенною?
• 2. Коли було проголошено незалежність України?
• 3 Чому створення власних збройних сил є ознакою суверенітету держави? Які інші ознаки суверенної держави тобі відомі? Назви та поясни їх.
• 4 Які монументи, пам’ятники, меморіальні дошки, пов’язані з незалежністю нашої держави, є у вашому селі, селищі, місті? Складіть короткий сценарій екскурсії до одного із таких пам’ятних місць.

А ще ти можеш

• 1. Розглянь грошові банкноти нашої країни. Знайди на них ознаки державної незалежності. Поясни, кого і чому зображують на банкнотах.
• 2. Придумай та намалюй поштову листівку для привітань із Днем Незалежності України.

Державний суверенітет

Суверенітет є властивістю державної влади. Він характеризує відносини державної влади з іншими її суб’єктами як усередині країни, так і за межами державних кордонів. Запровадження відповідного поняття “суверенітет” і формування відповідної теорії відбуваються починаючи з XVI ст., що було пов’язано з процесом становлення централізованих національних держав у Європі. Його виникнення було пов’язано з історичними обставинами – боротьбою європейських монархів із Римською католицькою церквою, Священною Римською імперією, великими феодалами за владу в межах держави.

Уважається, що ідею державного суверенітету вперше сформулював у XVI ст. французький мислитель Жан Боден.

У процесі свого розвитку держава зазнає різних змін, однак основний зміст суверенітету зберігається. Він означає визнання держави єдиною політико-територіальною організацією владарювання, що встановлює правопорядок, якому підкоряються всі фізичні особи та організації всередині країни (внутрішній аспект суверенітету), а також її незалежність на міжнародній арені (зовнішній аспект суверенітету).

При цьому внутрішній і зовнішній аспекти суверенітету взаємообумовлені й тільки у своїй сукупності утворюють відповідну якісну характеристику державної влади.

Державний суверенітет – це зумовлена волею народу політико- правова властивість держави, що полягає у верховенстві державної влади стосовно будь-якої іншої влади у суспільстві та її незалежності у зовнішніх зносинах.

С!утність державного суверенітету розкривається через його ознаки, до яких слід віднести: верховенство, незалежність і рівноправність, єдність, неподільність та невідчужуваність суверенітету.

Верховенство означає, що над суверенною (державною) владою немає іншої вищої влади, яка могла б встановлювати або обмежувати правомочність держави чи вимагати її підпорядкування собі. Унаслідок цього держава здатна скасувати або визнати нікчемними будь-які незаконні рішення іншої суспільної влади в межах даної держави.

Незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах означають, що держава як суверен самостійно визначає і проводить свою зовнішню політику, керуючись принципами рівноправності і взаємовигідної співпраці з іншими членами міжнародного співтовариства. В основі міжнародного права лежить закріплена в його основоположних нормах вимога поваги державами суверенітету одна одної. У таких нормах проголошуються суверенна рівність держав, рівноправність і самовизначення народу, незастосування сили або загрози силою в міждержавних відносинах, невтручання у внутрішні справи одна одної, мирне вирішення міждержавних спорів тощо.

Єдність суверенітету. Суверенітет держави єдиний, оскільки державу створює народ, який виступає джерелом її влади. Єдність суверенітету означає, що в державі існує цілісна система органів, які у своїй сукупності представляють державну владу, котра виробляє і проводить відповідну політику. Єдність суверенітету виключає можливість одночасного існування на території держави інших осередків влади, що мають державно-владні або подібні до них за змістом повноваження і засоби їх забезпечення.

Неподільність суверенітету означає, що жодна частина держави не може бути визнана незалежною, вільною від влади держави, від виконання її вимог, виражених у встановленій законом формі. З метою забезпечення єдності і неподільності суверенітету держава на конституційному рівні забороняє узурпацію державної влади або її повноважень, створення і функціонування на своїй території не передбачених законом воєнізованих формувань (статті 5, 17 Конституції України), а також запроваджує кримінальну відповідальність за порушення суверенітету і територіальної цілісності.

Невідчужуваність суверенітету передбачає неможливість відмови держави від суверенітету повністю або частково, передання його іншим суб’єктам у добровільному чи примусовому порядку, а також установлення інших юридичних чи фактичних обмежень у його здійсненні.

Реалізація широкого спектра внутрішніх і зовнішніх функцій передбачає наявність у держави широкого кола правових можливостей – суверенних прав. Суверенні права використовуються державою для забезпечення незалежності у відносинах з іншими країнами і верховенства державної влади на власній території. Залежно від конкретних обставин держава може актуалізувати ті права, які необхідні для виконання її функцій у конкретній історичній ситуації. На відміну від суверенітету суверенні права можуть бути обмежені або делеговані; від їх використання держава може відмовитися.

До основних суверенних прав держави, що розкривають зміст внутрішнього суверенітету, належать права на: законодавче регулювання суспільних відносин; запровадження системи державних органів, громадянства, грошової одиниці; стягнення податків і зборів; установлення адміністративно-територіального поділу; розпорядження своєю територією і природними ресурсами; застосування правового примусу; створення збройних сил тощо.

Зовнішній суверенітет конкретизується у правах: на укладення міжнародних договорів; підтримання дипломатичних відносин з іншими державами; оголошення війни та укладення миру; здійснення юрисдикції стосовно громадян, що перебувають за межами території держави; здійснення діяльності у виключній економічній зоні і на континентальному шельфі; участь у роботі міжнародних організацій тощо.