Папаверин супозиторії

Інформація на даній сторінці, може бути чутливою до часу і не повинна використовуватися як довідкова інформація після дати, вказаної в цьому документі. Уважно вивчіть Медичне застереження та Умови користування сайтом Tabletki.info.

Це офіційна інструкція для медичного застосування лікарського засобу «Папаверин». Інформація призначена тільки для медичних фахівців.

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання

• Взаємодія з іншими засобами
• Особливості застосування
• У період вагітності
• При керуванні автомобілем
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування

• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника

Папаверин інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Папаверин супозиторії 20 мг. Опис та застосування Papaverin, аналоги та відгуки. Інструкція Папаверин супозиторії затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: папаверину гідрохлорид;

1 супозиторій містить папаверину гідрохлориду 20 мг;

допоміжна речовина: твердий жир.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії білого або кремового кольору. На зрізі допускається наявність повітряно-пористого стержня та лункоподібної виямки.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при функціональних розладах травного тракту.

Фармакологічні властивості

Папаверину гідрохлорид є міотропним спазмолітичним засобом. Пригнічує синтез фосфодіестерази, що зумовлює накопичення у клітині циклічного 3,5-АМФ і зниження вмісту Са. Розслабляє гладенькі м’язи внутрішніх органів (травного тракту, дихальних шляхів, сечостатевої системи) та судин.

У великих дозах знижує збудливість серцевого м’яза, уповільнює внутрішньосерцеву провідність.

Біодоступність лікарського засобу при ректальному введенні становить близько 25 %. Папаверин зв’язується з білками плазми крові (близько 90 %). Папаверин метаболізується печінкою і виводиться з сечею у вигляді глюкуроніду.

Клінічні характеристики

Папаверин Показання

Спазм гладких м’язів: органів черевної порожнини (при холециститі, пілороспазмі, спастичному коліті, нирковій коліці); периферичних судин (при ендартериїті); судин головного мозку.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу. Атріовентрикулярна блокада, глаукома, тяжка печінкова недостатність, пригнічення дихання, бронхообструктивний синдром, артеріальна гіпотензія, коматозний стан, одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО), літній вік (ризик виникнення гіпертермії), дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарський засіб знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. Спазмолітичну дію папаверину посилюють дифенгідрамін (димедрол), метамізол (аналгін), диклофенак. Гіпотензивний ефект посилюється при одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами інших груп. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами спостерігається виражене посилення скорочувальної функції міокарда внаслідок зменшення загального периферичного опору судин. При одночасному застосуванні із новокаїнамідом, трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідину сульфатом можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Можливе зменшення тонізуючого ефекту антихолінестеразних препаратів на гладку мускулатуру під впливом папаверину гідрохлориду.

Можливе зниження спазмолітичної активності папаверину гідрохлориду під впливом морфіну. Проте папаверину гідрохлорид слід застосовувати разом із морфіну гідрохлоридом для зменшення спазмогенної дії останнього і з промедолом при болю, пов’язаному зі спазмами гладкої мускулатури.

Є дані про розвиток гепатиту при сумісному застосуванні з фурадоніном.

Папаверину гідрохлорид потенціює дію алкоголю.

У пацієнтів, які палять, метаболізм папаверину прискорений, а його концентрація у плазмі крові та фармакокінетичні ефекти зменшуються. Фармацевтично сумісний з дибазолом.

Спазмолітична дія препарату посилюється при одночасному застосуванні з барбітуратами.

Особливості застосування

Препарат призначати з обережністю та у малих дозах ослабленим хворим, при станах після черепно-мозкових травм, при хронічній нирковій недостатності, недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, при надшлуночковій тахікардії, шокових станах.

У період застосування слід виключити вживання алкоголю. Вазодилататорна дія знижується при палінні.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека застосування не встановлена. Застосування препарату при вагітності можливе тільки за призначенням лікаря, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. В період лікування препаратом грудне вигодовування рекомендується припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід застосовувати з обережністю у разі виникнення побічних ефектів з боку нервової системи.

Спосіб застосування Папаверин та дози

Супозиторій вводити глибоко у задній прохід після очищувальної клізми або природного випорожнення кишечнику.

Дорослим застосовувати по 1 супозиторію 2—3 рази на добу.

Тривалість застосування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально.

Діти

Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Передозування

Симптоми: диплопія, слабкість, сонливість, артеріальна гіпотензія, сухість у ротовій порожнині, розлади функцій травного тракту, порушення зору, почервоніння шкіри верхньої частини тулуба, тахікардія, асистолія, тріпотіння шлуночків, колапс, гіпервентиляція, ністагм, атаксія; аритмія або повна атріовентрикулярна блокада; папаверину гідрохлорид у дуже високих дозах проявляє помірну седативну дію.

Лікування: припинення застосування препарату, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту не існує. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.

Побічні реакції

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, гіперемія шкіри, кропив’янка, свербіж, висипання на шкірі, анафілактичний шок.

З боку кровотворної системи: еозинофілія.

З боку серця: атріовентрикулярна блокада, аритмія, фібриляції шлуночків, шлуночкова екстрасистолія, тахікардія, асистолія, тріпотіння шлуночків, колапс.

З боку судин: артеріальна гіпотензія.

З боку нервової системи: сонливість, слабкість, головний біль, запаморочення; апное.

З боку органів зору: порушення зору (диплопія).

З боку травного тракту: підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, нудота, діарея, запор, анорексія, сухість у ротовій порожнині.

Інші: підвищена пітливість.

Термін придатності Папаверин

Умови зберігання Папаверин

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 супозиторіїв у блістері. По 2 блістери у картонній упаковці.

Папаверину гідрохлорид розчин

Інформація на даній сторінці, може бути чутливою до часу і не повинна використовуватися як довідкова інформація після дати, вказаної в цьому документі. Уважно вивчіть Медичне застереження та Умови користування сайтом Tabletki.info.

Це офіційна інструкція для медичного застосування лікарського засобу «Папаверину гідрохлорид». Інформація призначена тільки для медичних фахівців.

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Клінічні характеристики
• Показання
• Протипоказання

• Взаємодія з іншими засобами
• Особливості застосування
• У період вагітності
• При керуванні автомобілем
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування

• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження виробника

Папаверину гідрохлорид інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Папаверину гідрохлорид розчин 20 мг/мл. Опис та застосування Papaverinu gіdrohlorid, аналоги та відгуки. Інструкція Папаверину гідрохлорид розчин затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: рapaverine;

1 мл розчину містить папаверину гідрохлориду 20 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, метіонін, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: прозора зі слабким жовтуватим відтінком рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що застосовуються при функціональних розладах травного тракту. Папаверин та його похідні.

Фармакологічні властивості

Папаверин — міотропний, спазмолітичний і гіпотензивний засіб.

Механізм дії полягає у пригніченні ферменту фосфодіестерази, що сприяє внутрішньоклітинному накопиченню циклічного 3’,5’-аденозинмонофосфату, і, як наслідок, призводить до порушення скоротливості гладких м’язів та їхнього розслаблення при спастичних станах. Знижує внутрішньоклітинний вміст кальцію. Знижує тонус і розслаблює гладкі м’язи внутрішніх органів (травного тракту, дихальної і сечостатевої системи) та судин. Спричиняє розширення артерій, сприяє збільшенню кровотоку, у тому числі церебрального. У більших дозах знижує збудливість серцевого м’яза і сповільнює внутрішньосерцеву провідність. Дія на центральну нервову систему виражена слабко (у високих дозах виявляє седативний ефект).

Ступінь абсорбції високий. Зв’язування з білками плазми крові — 90 %, утворює стійкі комплекси з альбуміном сироватки крові. Добре розподіляється у тканинах організму, проникає крізь гістогематичні бар’єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення — 0,5-2 години (може подовжуватися до 24 годин). Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів.

Клінічні характеристики

Папаверину гідрохлорид Показання

— Спазми гладких м’язів органів черевної порожнини (пілороспазм, синдром подразненого кишечнику, холецистит, напади жовчокам’яної хвороби);

— спазми сечовивідних шляхів, ниркова коліка;

— спазм судин головного мозку;

— спазми периферичних судин (ендартеріїт).

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, артеріальна гіпотензія, порушення атріовентрикулярної провідності, коматозний стан, пригнічення дихання, одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази, глаукома, печінкова недостатність, бронхообструктивний синдром, вік від 75 років (ризик гіпертермії).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спазмолітичну дію папаверину посилюють барбітурати, дифенгідрамін (димедрол), метамізол (анальгін), диклофенак. Гіпотензивний ефект посилюється при одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами інших груп, а також із трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином. Папаверин може знижувати антипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. При одночасному застосуванні з алпростадилом для інтракавернозного введення існує ризик розвитку пріапізму. Фентоламін потенціює дію папаверину на печеристі тіла статевого члена при сумісному введенні.

При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами спостерігається виражене посилення скорочувальної функції міокарда внаслідок зменшення загального периферичного опору судин. При застосуванні разом із новокаїнамідом можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Можливе зменшення тонізуючого ефекту антихолінестеразних препаратів на гладку мускулатуру під впливом папаверину гідрохлориду.

Можливе зниження спазмолітичної активності папаверину гідрохлориду під впливом морфіну. Проте папаверину гідрохлорид можна застосовувати разом із морфіну гідрохлоридом для зменшення спазмогенної дії останнього і з промедолом при болю, пов’язаному зі спазмами гладкої мускулатури.

Є дані про розвиток гепатиту при сумісному застосуванні з фурадоніном.

При комбінованому застосуванні препаратів резерпіну з папаверину гідрохлоридом антигіпертензивна дія посилюється.

При поєднанні з антидепресантами можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Фармацевтично сумісний з дибазолом.

При одночасному застосуванні папаверину гідрохлорид потенціює дію алкоголю.

У пацієнтів, які палять, метаболізм папаверину прискорений, а його концентрація у плазмі крові та фармакокінетичні ефекти зменшуються.

Особливості застосування

З обережністю та в дозах, нижчих за середньотерапевтичні, слід призначати препарат:

— пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам;

— хворим із черепно-мозковою травмою;

— хворим із хронічною нирковою недостатністю;

— хворим із надшлуночковою тахікардією, тяжкою серцевою недостатністю з явищами декомпенсації;

— при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, шокових станах.

Внутрішньовенно препарат слід вводити дуже повільно і під контролем артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми.

З обережністю слід призначати внутрішньовенні ін’єкції препарату при стенозуючому коронаросклерозі.

В осіб літнього віку можливе виникнення гіпертермії.

Паління погіршує ефективність препарату.

У період застосування препарату слід виключити вживання алкоголю.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека та ефективність застосування препарату у період вагітності або годування груддю не встановлені. На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час лікування препаратом слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими складними механізмами.

Спосіб застосування Папаверину гідрохлорид та дози

Препарат застосовувати підшкірно, внутрішньом’язово і внутрішньовенно.

Підшкірно та внутрішньом’язово вводити дорослим та дітям віком від 14 років по 0,5-2 мл (10-40 мг) 2 % розчину, а внутрішньовенно вводити дуже повільно, зі швидкістю 3-5 мл/хв, розчинивши 1 мл 2 % розчину папаверину гідрохлориду (20 мг) у 10-20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Найефективніше внутрішньовенне введення.

Для пацієнтів літнього віку разова доза на початку лікування не має перевищувати 10 мг (0,5 мл 2 % розчину).

Максимальні дози для дорослих при підшкірному або внутрішньом’язовому введенні: разова — 100 мг (5 мл 2 % розчину), добова — 300 мг (15 мл 2 % розчину); при внутрішньовенному введенні: разова — 20 мг (1 мл 2 % розчину), добова — 120 мг (6 мл 2 % розчину).

Дітям віком від 1 року до 14 років препарат застосовувати 2-3 рази на добу. Разова доза становить 0,7-1 мг/кг маси тіла.

Максимальна добова доза для дітей становить (незалежно від способу введення):

у віці 1-2 роки — 20 мг (1 мл 2 % розчину);

3-4 роки — 30 мг (1,5 мл 2 % розчину);

5-6 років — 40 мг (2 мл 2 % розчину);

7-9 років — 60 мг (3 мл 2 % розчину);

10-14 років — 100 мг (5 мл 2 % розчину).

Діти

Препарат застосовувати дітям віком від 1 року.

Передозування

Симптоми: порушення зору, диплопія, слабкість, сухість у ротовій порожнині, запор, почервоніння шкіри верхньої частини тулуба, гіпервентиляція, ністагм, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, асистолія, тріпотіння шлуночків, колапс. При застосуванні високих доз препарату та швидкому введенні його у вену можливий розвиток аритмій або повної атріовентрикулярної блокади. При застосуванні у дуже високих дозах папаверин чинить помірну седативну дію.

Лікування: припинити застосування препарату. Лікування симптоматичне. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

З боку нервової системи: сонливість, підвищена пітливість, головний біль, слабкість, запаморочення.

З боку органів чуття: порушення зору, диплопія.

З боку травного тракту: нудота, запор, діарея, анорексія, сухість у ротовій порожнині.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця, порушення функцій печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, артеріальна гіпотензія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада, асистолія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків, тріпотіння шлуночків, колапс.

З боку системи крові: еозинофілія.

З боку органів дихання: апное.

З боку шкіри, підшкірної клітковини та імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі з боку органів дихання, анафілактичний шок, свербіж, висипання на шкірі, кропив’янка, гіперемія шкіри верхньої частини тулуба, обличчя та рук.

Інші: реакції у місці введення, включаючи тромбоз у місці введення.

Термін придатності Папаверину гідрохлорид

Умови зберігання Папаверину гідрохлорид

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Хімічно несумісний з кофеїн-бензоатом натрію, фармацевтично — з розчинами глюкози (часткова інактивація папаверину). Використовувати тільки рекомендований розчинник (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Упаковка

По 2 мл в ампулах № 10 в пачці; № 10 в блістері в пачці.

Категорія відпуску

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника

Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»).

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я»).

Подальша інформація

Пам’ятайте, зберігайте ці та всі інші ліки в недоступному для дітей місці, ніколи не передавайте свої ліки іншим і використовуйте Папаверину гідрохлорид тільки за призначенням.

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин.

Увага! Ця інструкція для медичного застосування лікарського засобу є офіційною інструкцією виробника ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС».