Методика розвитку Нікітіних

Останнім часом усе більшої популярності набувають різні навчальні курси, які ефективно доповнюють шкільне навчання і заповнюють прогалини загальноприйнятої освітньої системи. Пильної уваги батьків заслужили заняття з ментальної арифметики і так звана педагогічна методика Нікітіних.

Хто такі Борис та Олена Нікітіни?

Борис та Олена Нікітіни – це мама і тато багатодітної родини. Вони обоє отримали педагогічну освіту. Ідея виховання дітей за новою системою виношувалася у Бориса Павловича, коли він ще був у молодому віці і працював в авіаційній галузі. Він мріяв створити власну школу, де молоде покоління виховувалося б не на заяложених методиках радянського простору.

Олена Олексіївна Нікітіна після зустрічі з прекрасною людиною, за її словами, своїм чоловіком Борисом, народила йому сімох дітей. Разом вони прийняли рішення запровадити нову методику виховання у власній родині. Вони створили у своєму будинку атмосферу творчості й активно виховували та навчали своїх дітей. Поступово методика збагачувалася новими гіпотезами, доказами правильності теорії, новими підходами. Тут були і спроби, і помилки, але результат такого виховання за новою схемою дав свої позитивні результати.

Суть методики Нікітіних

Бориса та Олену Нікітіних можна сміливо назвати піонерами нової вітчизняної педагогіки. Вони виховували своїх дітей ще за радянських часів і вже тоді змогли довести, що нестандартний підхід до навчання дає результати, які вражають.

Методика з розвитку дітей Нікітіних – це опис їхнього особистого педагогічного досвіду, який вони проаналізували й розклали по поличках для інших батьків.

Принципи системи Нікітіних

1. Батьки повинні дотримуватися балансу у вихованні дитини, оминаючи такі крайнощі: зайва увага і гіперопіка («заорганізованість»), а також ігнорування дитини ( «занедбаність»).
2. Потрібно надати дитині максимальної свободи – нехай грає, займається спортом або малює, коли хоче і тільки тоді, коли їй це буде цікаво. Жодного насильства та примусу.
3. Важливо зберігати легкість, невимушеність і природність. Це стосується як домашньої обстановки (комфортний одяг, проста затишна обстановка), так і близькості до природи (прогулянки та ігри на свіжому повітрі, турпоходи).
4. Батьки повинні брати безпосередню участь у розвитку дитини: гуляти, грати, допомагати робити уроки і т. ін. Залучення і щирий інтерес батьків – обов’язкові риси прихильників методу Нікітіних.

Нікітіни розробили і спеціальні ігри з розвитку для дітей. Для їх проведення потрібні кубики, квадратики, цеглинки, деталі конструкторів тощо. Такі ігри навчають дітей критичного мислення, аналізу, логіки і креативності.

Принципи виховання

Система виховання Нікітіних також має свої особливі принципи:

1. Кожна дитина має право сама вибрати те заняття, яким вона хоче займатися. Але при цьому мама і тато зобов’язані пояснити дитині, що потрібно приділяти однакову увагу і розумовому, і фізичному розвитку організму.
2. Немає необхідності робити з дитини «капусту» – надягати на неї велику кількість одягу. Утеплення малюка має відповідати порі року. Дуже добре, якщо одягу буде якомога менше.
3. Сина або дочку потрібно вже з раннього віку ознайомити з різними видами спорту, з різними тренажерами і відповідним спорядженням. Завдання батьків – прищепити малюкові любов до спорту і фізичної культури.
4. Мама і тато зобов’язані в усьому підтримувати сина або дочку, завжди цікавитися тим, що відбувається в їхньому житті, поділяти погляди на їхні хобі і захоплення. Дитина повинна відчувати, що вона з батьками на одній хвилі, що вони його люблять і завжди готові допомогти.

Як викликати бажання займатися?

Система Нікітіних допоможе відповісти на питання, які так часто турбують батьків: «Як змусити дитину займатися?» Насправді немає нічого складного. Потрібно просто створювати для дитини таку обстановку, за умов якої розвиток йде попереду самого навчального процесу. Наприклад, не варто давати малюкові іграшки, які відповідають її віку. Буде краще, якщо ви подаруєте йому ігри, які більше підходять для дітей старшого віку. Тоді мозок у вашого сина або дочки запрацює прискореним чином. З дитинства діти йдуть до того, що їм поки незрозуміло, але цікаво. Тому потрібно створити такі умови, за яких дитина буде постійно пізнавати щось нове.

Фізичний розвиток дитини за методикою Нікітіних

Нікітіни приділяли велику увагу питанню фізичного розвитку своїх дітей. Вони виховали власних дітей загартованими, витривалими, які рідко хворіють.

Для того щоб досягти такого результату, із раннього дитинства дітей потрібно:

• знайомити зі спортом;
• годувати здоровою їжею та не перегодовувати;
• одягати в зручний одяг, що не заважає рухатися;
• загартовувати.

Загартовування з дитинства – це запорука міцного імунітету. Що для цього рекомендують робити Нікітіни:

• обливатися холодною водою;
• ходити босоніж по снігу;
• дотримуватися певної температури повітря в приміщенні.

Iнтелектуальний розвиток дитини за методикою Нікітіних

Інтелектуальний розвиток відіграє одну з найважливіших ролей у даній системі. Нікітіни розробили безліч ігор, які змушують активно працювати мозок. Але всі вони мають одну спільну вимогу: правила гри не розголошуються. Спочатку це може здаватися дивним і навіть нереальним. Насправді все набагато простіше, ніж здається на перший погляд. Коли дитина починає грати, вона стежить за батьками і в самому процесі гри вникає в суть того, що відбувається. За спостереженнями випливають висновки. Аналізуючи дії інших учасників, дитина задіює інтелектуальне мислення.

Інтелектуальні ігри Нікітіних

Складіть візерунок Нікітіна

Це одна з елементарних ігор, у яку може зіграти навіть малюк, якому виповнилося тільки півтора року. Але й дітям старшого віку вона буде цікавою, потрібно лише ускладнити завдання для дитини.

Базою для гри є 16 кубиків Нікітіна. Довжина кожного ребра становить три сантиметри, а кожна сторона пофарбована в той чи інший колір.

Суть гри полягає в тому, що мама і тато сідають біля дитини і пропонують їй зібрати якийсь візерунок із кубиків. Спочатку нехай малюк спробує скласти лінію одного кольору, потім треба чергувати кольори, а потім перейти на більш складні візерунки. Основною деталлю гри є те, що закінчити її потрібно до того, як дитина втратить до неї інтерес.

Складіть квадрат Нікітіна

Це також універсальна гра, яка підходить для дітей від 2 років і старше. Представлена вона безліччю різних геометричних фігур. З них потрібно зібрати квадрат. Для найменших пропонується зробити квадрат із двох фігурок – трикутників, прямокутників чи з інших частин, з яких може складатися позначена в завданні фігура. Опанувавши цей рівень, можна переходити до наступного. Кількість фігур, з яких потрібно зібрати квадрат, залежить від віку дітей і збільшується.

Переваги методики

Діти мають стійкий до багатьох захворювань імунітет. Навіть якщо організм підкосила інфекція або вірус, він набагато швидше, без ускладнень впорається з цим.

• Допитливі діти, які прагнуть чогось нового, хочуть отримати нові знання.
• Діти завжди готові до будь-яких життєвих труднощів, не бояться помилитися, швидше знаходять правильний вихід із будь-якої ситуації.
• Діти стають інтелектуально розвинені й культурно освічені.

Недоліки методики

• Дитина сама вибирає, чим їй займатися. У школі це істотно позначається на її успішності, адже до вивчення нецікавих для неї предметів вона не заглиблюється.
• Система передбачає тісний контакт дітей із батьками, позбавляючи їх можливості спілкуватися і розвиватися разом зі своїми однолітками. Це може призвести до того, що їхнє коло спілкування стає обмеженим.

Олександра Нікітіна, «СЕКС, ІНСТА і ЗНО»: «Це реальна історія про підлітків»

Інтерв’ю з актрисою серіалу «Секс, Інста і ЗНО» від 1+1 Digital Studios.

Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video вже 25 листопада. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.

«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі.

Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Олександрою Нікітіною – актрисою, студенткою 2 курсу КНУКіМ, спеціальність “Оператор кіно і телебачення”. Олександра родом з Сум. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» вона грає роль Жені.

Сашо, ти вчишся на оператора. Чи був у тебе акторський досвід до вступу в університет?

Я була проліском у шкільному спектаклі та числом Пі (сміється). А взагалі – досвіду не було.

Вступ на оператора теж якось не планувався. На початку 11 класу я приїхала погуляти в Київ, зайшла в універ: «Здрастє, у вас на оператора вчать?» – «Так, але це не жіноча професія». – «Ні», – кажу. – Я буду вчитися на оператора». Мама дуже хотіла, щоб я йшла на акторський або режисерський, а тато – щоб я була оператором Discovery.

Ще з дитинства я постійно щось знімала на телефон батьків, робила прикольні відео, придумувала якісь історії. Серйозно цього ніхто не сприймав – для мене це було більше розвагою. Але батьки зрозуміли, що економічний – це зовсім не те, що мені треба, і сказали, що, якщо я вступлю на економічний, вони мені не пробачать.

Вони розуміли, що на офісній роботі я просто згнию. Тому направляли мене думати про якусь творчу сферу.

А як ти дізналася про кастинг серіалу, як взагалі цей процес закрутився? Як проби проходила, попри те, що у тебе не було акторського досвіду, і це не твій профіль?

Нам у бесіду універських операторів скинули, що на «1+1» потрібні стажери, але не вказали, на який проєкт. Я відписала, адже новий досвід влітку – це прикольно. Мені дали позитивну відповідь, а вже на день народження – зателефонували й попросили записати самопробу, їм підійшла моя зовнішність. Я записала, вибрала один з головних моментів у серіалі, де ми граємо з Ханною. І через день-два мені телефонують – все окей, ти з нами.

Все вийшло якось випадково і дуже швидко. Я навіть спочатку думала, що це розіграш, або якісь шахраї мені телефонують (сміється).

Тобі сподобався процес запису самопроби? І як було приміряти на себе роль?

Так, процес дуже сподобався, адже я, коли почитала ці уривки сценарію про Женю, розуміла, що це наче моя біографія: її історія становлення характеру, шкільні ситуації – все було ідентичним. Я читаю і розумію – це моя дівчинка! Вона мені подобається: і зовнішній вигляд, і поведінка. Хоча я не така агресивна, як вона, але я читала і розуміла – щось у мені таке є. З нею ми дуже легко стали друзями.

А коли тебе остаточно затвердили, додали у чат з іншими акторами, що ти відчувала? Можеш описати свої емоції у той момент?

Я тоді не розуміла, що відбувається. Мене додають, я дивлюся на інших: подивилася на Соню – о, така симпатична дівчинка! А потім з’ясувалося, що вона і є Ханна. Не розуміла взагалі, що це буде робота з Антоніо, буде дуже серйозний знімальний процес – я цього не сприймала, не усвідомлювала, думала про це на рівні – «ну прикольно» (усміхається).

Хотілося детальніше розпитати про твою героїню Женю. Які риси у вас схожі, чим відрізняєтеся?

Відрізняємося відвертою агресією і спробами її фізичного прояву. Але у неї ця агресія від почуттів – вона так завойовувала увагу. Коли я почала знайомитися з нею детальніше, то зрозуміла, що у нас багато спільного, починаючи від зовнішнього вигляду, закінчуючи тим, що у мене так само було: я свою симпатію проявляла через відчуження, через внутрішню агресію. І навіть її історія з булінгом трохи схожа на мою. Скажімо так, теплих почуттів до школи у мене ніколи не було. У мене не виникло конекту з однокласниками, я особливо ні з ким не спілкувалася, і не особливо хотілося. Тому я зрозуміла Женю, і досить швидко.

Коли почалося фільмування, багато колег за знімальним майданчиком вже мали досвід роботи або рік-два навчання на акторському. Ти, можна сказати, абсолютний дебютант: перша роль – і відразу у кіно, режисер Антоніо Лукіч, і ти не актриса за освітою. Розкажи, як тобі працювалося на майданчику? Що давалося найважче? Тобі напевно паралельно була цікава ще й робота операторів?

Найбільше хвилювало те, що у мене постійно тремтіло коліно. Для першої сцени, де Женя намагається відкрити свої почуття – коліно зіграло в плюс, тому що і Женя у той момент дуже хвилювалася. Але не скажу, що мені було складно, адже у мене була неосновна роль, і спілкувалася я тільки з одним героєм, тому зрозуміла лінію і заглибилася. Найкращим було те, що ми з Сонею одразу знайшли конект і ще до початку фільмування багато спілкувалися.

Не скажу, що під час фільмування мені було важко. Мені було дуже цікаво, і я постійно боролася зі своїм інтересом до всього.

Страху не було, що тебе вже затвердили, а дубль не вийде?

Мені було страшно засміятися у кадрі. Але у мене все було швидко: зібралася і працюю. До того ж я і сама мала досвід роботи з акторами, коли ми знімали студентські роботи. Я розуміла, яка це лажа для операторів, тому відчувала відповідальність і ставила себе на їхнє місце.

Що ти винесла для себе з першого фільмування? І чи задумуєшся ти про те, щоб розвивати паралельно й акторські здібності?

Така ідея виникла ще у кінці першого семестру навчання, перед карантином – тоді я побувала на двох або трьох заняттях у наших акторів в інституті телебачення. Там були заняття з пластики та декламування віршів. Я вже тоді розуміла, що це мені подобається. По-перше, я сама часто змінюю свої образи у звичайному житті: через кожні пів року мене можна просто не впізнати. По-друге, коли я читала книги мені було цікаво вживатися у ролі інших персонажів, уявляти себе кимось і грати. А потім після фільмування, після першого знімального дня, коли мені сказали, що у мене вийшло, я впоралася, то стала обмірковувати все конкретніше. Моніторила кастинги, паралельно мене взяли зніматися у масовку рейверів. І хоч так, але я вже буду ближче не до операторів, не до технарів, які з цим працюють, а до акторів. Спілкуючись в акторському середовищі починаєш відкривати у собі щось, з’являється бажання дізнаватися більше про майстерність. Важливим і дуже цінним для мене було те, що після завершення серіалу дехто з команди мені говорив: «Подумай, у тебе виходить».

Але операторство ти не збираєшся кидати, чи будеш дивитися за власними відчуттями?

Насправді я вже давно думала відійти від операторства, бо, якщо ти не оператор-постановник, це чисто технічна спеціальність. Я не людина техніки, це цікаво, але я зрозуміла, що мені більше подобається народжувати якісь ідеї. Можливо, режисура… Розумію, що мене від цього вже пре, можливо, це тимчасово, оскільки я на емоціях після фільмування. А, можливо, паростки цього були, але я не розуміла, чого хочу, не мала досвіду. Зараз, після розмови з Антоніо, я надихнулась на створення власного короткого метру. У мене є ідеї й, можливо, я спробую себе і в ролі режисера.

Але все одно, я пам’ятаю, коли я налагоджувала контакт зі своєю Женею, то розуміла, наскільки це круто, коли ти відкриваєш якісь риси характеру, бачиш недоліки та позитивні сторони. І ти одягаєш це на себе і вмить опиняєшся в іншому тілі.

Які у тебе склалися відносини з іншими акторами на майданчику? Чи була ти з кимось знайома?

У мене були лише спільні знайомі з Сонею і Гришою. А коли я прийшла на репетиції, в офісі була тільки Ганнуся, і вона перша, з ким я познайомилася. І я тоді подумала – вона така позитивна, така відкрита. Вони проганяли свої сцени, а я ще не розуміла, що мені робити (усміхається).

Чи просила ти порад в інших?

Так, були питання щодо адаптації на майданчику. Мені розповідали, коли, наприклад, дубль невдалий або ще щось – не бери це близько до серця, просто працюй і не впадай в істерику. Тому що тоді взагалі нічого не вийде, і ти не відновишся, щоб зіграти ще раз. На майданчику була дуже потужна підтримка з їхнього боку, бо всі розуміли, що я вперше. І у відношенні один до одного відчувалася підтримка, а в останній день були соплі- сльози. Адже розумієш, як ти сильно до всіх прив’язався. І коли Антоніо сказав, що кіно – це сім’я, яка збирається на свято один раз, а потім назавжди розпадається, для мене це був удар у серце. Це біль, я не можу це прийняти. Коли ти вперше, то кожен у команді – це сім’я. Ми зустрічаємося навіть зараз. Не було такого, щоб хтось поводився так: у мене більше досвіду і я такий кльовий, а ви тут новачки без досвіду. Всі прийшли й розуміли, що їм треба працювати, щоб зробити офігенний контент.

Сашо, на твою думку, чому варто подивитись серіал?

Тому що він відвертий. Він настільки відвертий, наскільки це можна було зробити, не кажучи про концепцію, про сюр, який додали атмосфера, костюми. Все було стильно і круто, нас показали такими, якими дійсно є підлітки. Вони іноді незграбні, вони часто не розуміють, як поводитись у тій чи іншій ситуації, вони плутаються, вони переживають. Мені навіть хочеться побути з боку глядача, не знаючи, як це все знімалося. Я вважаю, що це буде реальна історія про підлітків. Тому що кожен з нас був у тій чи іншій ситуації, хоча у всіх це індивідуально, але відносини з батьками, один з одним, кохання, сприйняття себе, як, наприклад, у мого персонажа – це проживали всі. Це складно: бути підлітком і намагатися зрозуміти, що там у твоїй голові відбувається, яка буря. Ми спробували це розповісти у нашій історії, і це буде дуже круто показано.

Які фільми ти полюбляєш дивитися?

Артхаус, такі фільми, після яких я тиждень не можу відійти. Фільми, після яких ти ходиш і думаєш: ну навіщо ви це робите.

Який з останніх найбільше справив на тебе враження?

Попри те, що я дуже люблю артхаус, я фанат «Гордості й упередження», переглядаю його мільярд разів – щороку, кожні пів року, я фанат Кіри Найтлі. Дуже люблю цей фільм, і він у мене завжди буде топовим.

А з артхаусних?

Це «Пірсинг». Ще «Країна примар» – теж, починаючи від декорацій, закінчуючи розв’язками. Довго відходила, мене прямо трясло всю, бо я так сприйняла цей фільм. І фільм «Неймовірне життя Волтера Мітті» – пристрасть до пригод і всяке таке. Він для мене з категорії натхнення.

Які серіали подобаються?

У мене немає такого, щоб я могла день просидіти й подивитися сезон серіалу. Якщо у мене є настрій, то я дивлюся «Люцифера», «Ейфорія», «Дуже дивні справи», й колись мені подобався «Я – зомбі».

Не можу виділити найулюбленіших акторів, тому що все залежить від фільму. Як я буду сприймати фільм, таке у мене й буде ставлення до акторів, я почну їх більше аналізувати. Але на першому місці – це Кіра Найтлі, ще Крістен Стюарт і Бенедикт Камбербетч. Раніше я до них придивлялася не як до людей, а тільки як до акторів, тобто, які вони в образі свого персонажа. Це зараз почався якийсь аналіз – як він грає, чому зробив так, і т.д.

Чи можеш ти поділитися якоюсь смішною або курйозною ситуацією, яка сталася з тобою під час фільмування?

Улюблене слово моєї Жені – «сучка». Воно було у лексиконі героїні протягом усього серіалу, і у мене була задача говорити його де попало. А улюблена фраза – «Від тебе смердить дебілкою». Юрчик (Юрій Рекс, грає роль Кості – ред.) на столі намалював кожного персонажа і написав їхні пам’ятні фрази, і ось саме ця була написана під моїм портретом. Всі, увесь каст, чекали сцену, бо знали, що ця фраза там буде, і залишили її, як ягідку на торті – на останній день.

Дуже прикольно було з нашими танцями. Ми з Сонею (Соня Слюсаренко, грає роль Ханни – ред.) дуже любимо техно і частенько влаштовували свій рейв на двох – вмикали музику, постійно слухали, танцювали. Скрізь тусимо, скрізь танцюємо (сміється).

А Саша Яценко (грає роль Боді – ред.) підходив і весь час говорив: «Господи, коли ж ви почнете слухати нормальну музику?». Він постійно приколювався: ми стоїмо в їдальні в одному кінці, а він в іншому перекручує наші танці (сміється).

Це була якась казка. Я постійно бігала з «мильницею», всіх фоткала. Зараз переглядаю фотографії, й сльози капають, так за всіма сумую. А коли збираємося зустрітися, то скасовую всі плани. Лечу до них, тому що дуже люблю. І хоч це вже реальне життя, не майданчик, і все по-іншому, але вони саме ті люди, найофігенніші.