§ 50. Витоки сучасних цивілізацій

Відомо, що поняття «цивілізація» може позначати не тільки рівень розвитку суспільства, а й групу народів і держав, що об’єднані певною територією, культурними та господарськими зв’язками. Таке об’єднання утворює локальну (окрему) цивілізацію, наприклад цивілізацію Стародавнього Єгипту. Завдяки нашій подорожі в часі ми тепер спроможні охопити уявою та розумінням усю історію стародавнього світу. Наші знання дозволять нам тримати в полі зору весь рух історії.

Історія, наче потужна ріка, просуває людство крізь час і змінює його на цьому шляху. Протягом існування в минулих тисячоліттях людство створювало цивілізації, які залишилися слідами з минулого, як відбитки чобіт на глині. Під час наших мандрів у часі ми відвідали кілька стародавніх цивілізацій. Пригадайте кожну з них. Зверніть увагу на те, що тепер жодної з таких цивілізацій не існує — їх поглинула товща минулого часу, подібно до того, як під шаром землі сховалися археологічні пам’ятки.

Чому зникли стародавні цивілізації? За доби свого розквіту кожна з них сягала могутності. Створені кожною цивілізацією імперії панували над підкореними народами, вершили їхню долю, аж поки самі не виснажилися та розсипалися в порох.

Дослідники століттями шукають причини зникнення стародавніх цивілізацій. Вони вже мають свої пояснення цього. На прикладі кожної цивілізації можна визначити кілька причин їхнього згасання. Вони можуть не повторюватися, крім однієї. Вона полягає в тому, що рано чи пізно будь-яка цивілізація цілком вичерпує здатність до розвитку. Її населення вже не може виробляти продукти харчування та господарські вироби більше, ніж раніше, а без цього розвитку немає. Отож слабшають держави, вичерпується військова сила, занепадає культура.

Усі цивілізації стародавнього світу послабшали, розпалися та зникли саме через виснаження свого господарства — ідеться про Шумер, Стародавній Єгипет чи Західну Римську імперію. Як саме вони припинили існування: розпалися самі, чи їх завоювали сусіди — уже не так важливо. Головна причина була спільна, і ви тепер знаєте цю таємницю. На руїнах цивілізацій, що зникли, формуються нові. Вони розвиваються, набирають силу. Створюються нові держави, знову розквітає культура, мистецтво — історія починає нове сходження до вищого рівня розвитку суспільства.

Будь-яка історична ситуація ніколи не повторюється сповна, вона може мати лише часткову схожість із тим, що вже відбулося. Але завжди зберігаються та діють історичні закономірності. Деякі з них вам відомі, про інші дізнаєтеся згодом.

Ми нагадаємо лише про деякі з них. Наприклад, слід пам’ятати, що з виникненням нерівності в суспільстві неодмінно формується експлуатація. Це спричиняє формування держави. Варто також пам’ятати, що міста, які розташовані на торгових шляхах, розвиваються швидше від сусідів. Не зайвим також мати на увазі, що розвиток культури та освіти стає чинником прискореного розвитку і самої держави.

Також зауважте, що героїзм та звитяга під час захисту своєї Вітчизни не бувають марними. Ми не знаємо напевно, якими будуть наслідки наших дій, але може статися, що, захищаючи свою країну, герої захищають майбутню долю людства. Наприклад, як виявилося, 300 спартанців з царем Леонідом у 480 р. до н. е. захищали не тільки Елладу, а й цивілізацію сучасної Європи, яка потім успадкувала культуру Греції та Риму.

2. Сучасні цивілізації на мапі світу

У наш час на всій планеті Земля людство створило світову цивілізацію. Але вона не об’єднує все людство в єдине суспільство а складається з кількох великих цивілізацій. Однією з найбільших є Новоєвропейська цивілізація, яка охоплює простори Західної, Південної та частково Східної Європи. На сході Новоєвропейська цивілізація межує з цивілізацією Євразії (Східної Європи й Азії, яка простягається від Уральських гір до Далекого Сходу). Україна, розташована в Східній Європі на межі зустрічі цих двох цивілізацій. Тривалий час Україна перебувала в складі цивілізації Євразії через те, що певний час була під владою Московського царства, а згодом Російської держави (про той період історії ви дізнаєтеся в наступних класах). Тепер наша держава прагне об’єднатися з Новоєвропейською цивілізацією та увійти до складу Європейського Союзу.

На захід від Новоєвропейської цивілізації, на Американському континенті сформувалася цивілізація Нового Світу. Цивілізацію Нового Світу нині поділяють на Північноамериканську, яку утворюють США й Канада, та Латиноамериканську, яка охоплює весь континент Південної Америки.

На Південному Сході від Новоєвропейської цивілізації розкинула свої простори цивілізація Азії, яка також не є цілісним утворенням: її поділяють на регіони Близького Сходу, Центральної та Середньої Азії, Південної Азії та Далекого Сходу.

РЕГІОН — частина поверхні нашої планети, яка може вміщувати територію однієї чи кількох держав. суспільного ладу тощо.

3. Головні ознаки європейської цивілізації та її історичне підґрунтя

Сучасна європейська цивілізація зародилася та поширювалася з територій, які були охоплені кордонами Римської імперії на європейському континенті. Насамперед це була територія Апеннінського півострова й Трансальпійської та Нарбонської Галлії, розташованої на землях майбутньої Франції, Бельгії, Швейцарії.

Тривалий час вона була однією з провінцій Римської імперії. Коли в І ст. до н. е. Гай Юлій Цезар був намісником цієї провінції, він зі своїми легіонами перейшов ріку Рейн, за якою починалися землі ворожих до римлян германських племен. Для цього римські воїни за наказом Цезаря спорудили міст через Рейн — величну, надійну споруду, яка вражала уяву всіх і насамперед — варварів-германців. Мостом римські легіони перейшли на їхню територію і пробули там кілька днів. Германці, вражені могутністю римських легіонів, так і не наважилися вступити з ними в боротьбу.

У такий спосіб Цезар показав варварам силу Риму. Не зустрівши на землях германців опору, він повернувся за Рейн — на територію римської провінції. Цезарь одразу ж наказав знищити міст, щоби вороги по ньому не ввійшли в кордони імперії. За кілька років він повторив свій похід, але знову обійшлося без сутичок з варварами.

Ці походи справили таке враження на германців, що вони ще п’ять століть не наважувалися вдиратися на землі римської провінції, тобто в Галлію.

За цей час Галлія дедалі глибше занурювалася в античну культуру, сформовану римською та грецькою культурою. Ця культура протягом п’яти століть так міцно вкоренилася в життя народів, які жили тут, що потім, коли настали часи Великого переселення народів, загибелі Західної Римської імперії (принагідно пригадайте, коли це сталося), мешканці Галлії зберегли її, успадкувавши від римлян. Відтоді народи

Західної Європи несли у своїй культурі античну спадщину через середні віки, наступні століття, які називають Новий час, і значною мірою зберегли її до сьогодні.

Тож можна сказати, що вся сучасна європейська культура в основі своїй є античною, тобто греко-римською.

Народи Центральної та Західної Європи протягом середньовіччя та Нового часу побудували європейську цивілізацію. Кожний із цих народів ішов крізь століття своїм шляхом, долав свої перешкоди та долав круті повороти історії. Протягом другої половини VIII ст. більшість з них було прилучено до держави Карла Великого, яка значною мірою окреслила й нинішні кордони європейської цивілізації.

У сучасному світі європейська цивілізація посідає центральне місце та справляє визначальний вплив на життя всього людства. При цьому інші народи, зокрема Північної Америки, Китаю мають високий рівень розвитку господарства та культури. Але європейська цивілізація є для людства прикладом високих стандартів якості життя в суспільстві, ступенем розбудови громадянського суспільства. Такий різновид суспільства робить громадян Європи повноправними учасниками громадського та політичного життя. Саме європейська цивілізація показала людству приклад побудови демократії, поширеної сьогодні в усьому світі.

4. Значення давньої історії України як складової світової історії

Упродовж цього року ми подолали шлях, який пройшло людство за період стародавньої історії. Ми бачили, як наші тваринні предки поступово позбувалися тваринних ознак, перетворюючись на людей. Окремі групи цих людей, набуваючи здатності працювати, об’єдналися в суспільство та стали людством.

На наших очах народжувалися імперії, котрі з часом розпадалися та зникали. Ми були гостями трипільців, які жили на третині теренів нашої сьогоднішньої держави. Трипільська культура збагатила господарський, культурний досвід людства здобутками в галузі землеробства, ремесла, будівельної справи. Народи, які населяли територію трипільців, згодом багато чого успадкували від їхнього історичного досвіду.

Звісно, держави з назвою Україна за тих часів іще не існувало — вона вийщла на історичний шлях пізніше. Але приблизно в той час, коли впала Західна Римська імперія, у V ст. н. е. відбулося розселення слов’янських народів на території Балканського півострова та в Східній Європі.

За свідченням дослідників історії України, місто Київ було засновано через п’ять років після відсторонення від влади останнього римського імператора Ромула Августула — у 482 р. Стародавні слов’яни, предки багатьох сучасних слов’янських народів, у тому числі українців, осіли на місцях, на яких потім утворяться їхні держави. Вони оселилися збоку від круговерті драматичних подій минулого.

Проте слов’яни, зокрема й українці, залишилися учасниками стародавньої історії. Вони успадкували культуру стародавніх народів, підхопили світло їхньої культури й перенесли його до сучасності. Здобутки в галузі техніки, науки, мистецтва стали надбаннями сучасної цивілізації завдяки нашим стародавнім предкам.

§ 2. Цивілізація. Найдавніші цивілізації світу

Уперше поняття цивілізація почали використовувати майже двісті п’ятдесят років тому (близько 1756 року), коли його запропонував французький державний діяч і письменник Оноре Мірабо. Він сам та його колеги вважали цивілізованим таке суспільство, в якому панують розум та справедливість. Вони орієнтувалися на реалії свого часу, а сучасні уявлення про суть цивілізації значно доповнені.

Цивілізація — це людська спільнота, яка в процесі свого розвитку виробила певні єдині риси політичної та суспільної організації, культури, духовних цінностей.

В основі терміна «цивілізація» є латинське слово civis, яким позначали всіх тих, хто колись мешкав у містах. Городяни проживали невеликими закритими групами і були краще згуртовані, ніж спільноти, які розселялися по великих територіях. Вони активніше навчалися премудростям життя, швидше запозичували один в одного навички і знання, здобуті впродовж століть людського прогресу. Для означення чогось, протилежного цивілізації, вживають слова варварство чи грубість.

Цивілізація є високоорганізованою людською спільнотою, яка має і матеріальне, і духовне вираження. Британський учений Гордон Чайлд виділив низку критеріїв, за якими певні суспільства досягали стану, який можемо назвати цивілізацією. Першочерговим фактором є зростання кількості поселень та їх перетворення на міста. Більшість перших цивілізацій відзначилися швидким розвитком господарства та створенням систем правління.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ: культура та цінності

Для цивілізацій характерною є наявність писемності, яка давала змогу не тільки зберігати, а й примножувати знання. Монументальна архітектура, розвиток мистецтва, формування релігійних систем та єдиного культурного простору також є важливими. Дослідники, називаючи певну спільноту цивілізацією, враховують також наявність держави і чітко сформованих груп населення з різним становищем у суспільстві (соціальний поділ). Притаманні певному регіону одяг, будівлі, предмети щоденного побуту, господарське спорядження, зброя та навіть оздоблення посуду — усе це сприяло єдності цивілізації так само міцно, як спільна мова чи релігія. Матеріальні речі, як і духовні продукти цивілізації, важливі для вивчення.

Залишки цивілізації майя в Америці

1. Як ви розумієте поняття «матеріальне», «духовне»? Чи є котресь із них важливішим у характеристиці цивілізацій? Чому ви так міркуєте? 2. Чому поняття «цивілізація» сьогодні асоціюється зі словами «прогрес», «культура»? 3. Чим, на вашу думку, різняться давні та сучасні цивілізації?

2.2. Найдавніші цивілізації світу

Суспільства минулого, які можна було б визнати примітивними порівняно із сьогоденням, насправді були прогресивними для свого часу. На початках зародження вони налічували тисячі осіб і об’єднували кілька міст. Потім спільнота людей зростала й досягала мільйонів осіб.

Деякі з давніх цивілізацій: 1 — давньоєгипетська, 2 — месопотамська (вавилонська), 3 — давньокитайська, 4 — індська, 5 — критська, 6 — мікенська

До найдавніших цивілізацій світу належать державні утворення, що виникли в долині річки Ніл та на берегах річок Тигр і Євфрат. Згодом появу державності та високоорганізованих суспільств фіксують на теренах Близького Сходу, Малої Азії, Далекого Сходу, Південної Азії, Європи, Американського континенту та в інших регіонах. Усі вони, попри власну унікальність, не були замкнутими в собі й активно контактували як між собою, так і з іншими спільнотами, які ще не створили своїх держав. Ці контакти виражалися як у торгівлі, так і у війнах.

Однією з найпотужніших в Європі була римська цивілізація, що проіснувала понад тисячу років. Головним її містом був Рим. У час свого найбільшого розквіту, в період Римської імперії, вона простягалася від шотландських кордонів до Північної Африки та східного Середземномор’я. Основною мовою була латина. Нею продовжували спілкуватися освічені люди навіть після того, як Римська імперія перестала існувати. Деякі науковці досі використовують латину в повсякденній роботі, хоча ця держава розпалася більше 1500 років тому.

Сфінкс та піраміди — «візитівки» єгипетської цивілізації

До слова, «розпалася» — не означає зникла безслідно. Один із способів закінчення цивілізації — перетворення її на частину іншої. Наприклад, Давній Єгипет був завойований іноземцями, котрі значно змінили країну. Пізніше він став частиною перської, грецької, римської та ісламської цивілізацій.

Найвідомішою з давніх людських спільнот на теренах України була трипільська. Наші далекі пращури створювали протоміста із кількаповерховою забудовою, володіли секретами виготовлення глиняного посуду, мали власні релігійні вірування та активно займалися землеробством. На жаль, трипільці не мали свого письма (принаймні про це достовірно невідомо). Найімовірніше, вони так і не створили ранньої державності. Чимало секретів трипільців досі не з’ясовано.

Предмети, створені трипільцями

Кажуть, що трипільській спільноті просто не пощастило з дослідженнями. Коли історики минулого тривалий час марили Єгиптом і Вавилоном, на схід Європи мало звертали увагу. Та й від досліджених «річкових» цивілізацій трипільці дещо відрізняються, не «вписуючись» у звичні наукові концепції. Деякі дослідники вважають найдавнішою цивілізацією світу саме трипільську спільноту. Ймовірно, це справді «працивілізація». Докладніше про матеріальний та духовний світ трипільців ви дізнаєтеся в одному з параграфів наступного розділу.

1. Чи всі суспільства минулого можна вважати цивілізаціями? 2. Що, на вашу думку, є найголовнішими ознаками, за якими визначають існування цивілізації? 3. Визначте на власний розсуд, у чому може полягати унікальність тієї чи іншої цивілізації.

2.3. Арнольд Тойнбі та «виклик-відповідь»

Одним із найвідоміших дослідників цивілізацій був англійський історик і філософ Арнольд Тойнбі (1889-1975). У численних своїх роботах він досліджував формування та особливості минулого людства, спробував визначити точну кількість цивілізацій, що коли-небудь існували у світі. Усього, на його думку, повністю сформувалася 21 цивілізація. Хоча погляди Тойнбі заперечували чимало науковців, англійський дослідник запропонував цікаву модель співіснування цивілізацій у часі.

Арнольд Тойнбі

Він вважав, що всі цивілізації розвиваються однаково: народжуються, проходять стадію розквіту та гинуть. Однак цей процес залежав від проблем і завдань, що поставали на шляху розвитку, та можливостей їх подолати. «Виклики» (війни, природні катаклізми, пандемії тощо) могли сприяти як подальшому розвитку цивілізації, так і її занепаду. Усе залежало від успішної «відповіді» — тобто реакції суспільства на загрозу, здатності мобілізувати всі ресурси та волю.

1. Як ви зрозуміли суть теорії Арнольда Тойнбі «виклик-відповідь»? Що може стати «викликом»? 2. Чи погоджуєтеся з ідеями Тойнбі щодо розвитку цивілізацій? Відповідь аргументуйте. 3. Чому, на вашу думку, цивілізації розпадаються?

1. Вправа «Скрайбінг». Обміркуйте і схематично зобразіть «Етапи життя цивілізацій». 2. Вправа «Ознаки цивілізації». Укладіть поняття, що характеризують цивілізацію, в «лінію цінностей» — від найголовніших, на вашу думку, до менш важливих характеристик. Зіставте позиції 1, 2, 3 в роботах учнів / учениць вашого класу. Обміркуйте результат.

3. STEM-завдання «Мапа-колаж».

Для майбутніх наших з вами мандрівок у часі треба добре підготуватися. Щоб прокладати маршрути подорожей, треба мати добру ману. Зробімо її власноруч!

Матеріали: картон / картонна коробка; ножиці; кольоровий папір та клей; маркер / кольорові олівці / фарби.

Алгоритм виконання: 1. Об’єднайтеся в групи. 2. Оберіть давні цивілізації, з якими будете працювати. 3. Нанесіть на картонну основу (розміру сторінки зошита) контури тієї частини світу, в якій виникла обрана вами давня цивілізація (скористайтеся маною на сторінці 13); виріжте по контуру. 4. Нанесіть на отриманий макет материка контури цивілізації, зафарбуйте її площу або виділіть кольоровим папером. 5. На бажання, знайдіть за допомогою додаткових джерел основні річки чи інші водойми, навколо яких сформувалися давні цивілізації; позначте їх маркером і надпишіть назви. 6. Продемонструйте в класі результати роботи. Створіть спільну мапу-колаж «Давні цивілізації». Збережіть для нових «подорожей».

Корисна гра:

https://cutt.ly/f3p3vpu

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Доберіть синоніми до слова «цивілізація». 3. Спробуйте довести існування зв’язків між економічним розвитком та суспільними змінами у давніх цивілізаціях. 4. Розкажіть про свої міркування щодо сучасної цивілізації. Спробуйте визначити її ключові особливості. 5. Вправа «Аналізуємо». Чому, на ваш погляд, виникнення міст сприяло розвитку давніх цивілізацій? 6. Вправа «Історична реклама». Створіть анонс-рекламу однієї із давніх цивілізацій. Результати роботи продемонструйте однокласникам.

1.2: Цивілізація та сільське господарство

Рання цивілізація Месопотамії складалася з досить невеликих фермерських громад. Поширеною теорією є те, що вони, можливо, спочатку зібралися разом для того, щоб скоординувати потребу в зрошувальних системах; річки Тигр та Євфрат горезвісні непередбачувано затопленням, тому було потрібно багато зусиль людини, щоб створити дамби та канали, необхідні для відведення паводкових вод та зрошення сільськогосподарські угіддя біля річок. Останні археологічні дані свідчать про інші мотиви, однак, включаючи необхідність захисту від конкуруючих груп і доступу до природних ресурсів, які були зосереджені в певній місцевості.

З районів, в яких розвивалося сільське господарство, «Родючий Півмісяць» користувався значними перевагами. Багато поживних основних культур, таких як пшениця та ячмінь, виросли природним чином у регіоні. Деякі з ключових видів тварин, які були вперше одомашнені людьми, також були рідними для регіону, включаючи кіз, овець та корів. Регіон також був набагато більш помірним і родючим, ніж сьогодні, і перехід від полювання і збирання до масштабного землеробства був можливий в Месопотамії таким чином, що його не було в більшості інших регіонів стародавнього світу.

Продовольчий надлишок, який сільське господарство зробило можливим в Родючому Півмісяці, врешті-решт призвів до появи перших великих поселень. Деякі з найбільш ранніх, які були досить великими для якості, як міста або навіть невеликі міста були Єрихон в Палестині, який існував близько 8000 до н.е., і Катал Хуюк в Туреччині, який існував приблизно 7500 до н.е. У Родючому Півмісяці, безумовно, було багато інших, але в силу своєї старовини збереглися останки лише небагатьох – Єрихона і Катала Хуюка, найголовніше – до вивчення археологами.

З їх останків стає можливим зібрати воєдино певні факти про стародавні товариства на порозі цивілізації. По-перше, зрозуміло, що найбільш ранні поселення (вже) мали значні соціальні поділи. Товариства мисливців-збирачів мають дуже мало соціальних поділів; можуть бути вожді і шамани, але всі члени групи приблизно рівні за соціальною владою. Однією з рис цивілізації є зростаюча складність соціальних поділів, а разом з ними і соціальної ієрархії. У Катал Хуюк гробниці виявили, що одних людей поховали з коштовностями і багатством, а інших поховали практично ні з чим. Цілком зрозуміло, що ще в такий давній час вже існували великі розбіжності між багатими і бідними.

Це багатство базувалося на доступі до природних ресурсів. Катал Хуюк був побудований на місці, який мав велике родовище обсидіану (його ще називають вулканічним склом). Обсидіан можна було сколювати для створення надзвичайно гострих знарядь і зброї. Інструменти, виготовлені з обсидіану Катала Хуюка, були виявлені археологами за сотні миль від самого Катал Хуюк; таким чином, зрозуміло, що Катал Хуюк вже був частиною міжміських торгових мереж, торгуючи обсидіаном на інші товари з іншими містами та селами. По суті, торгівля Катала Хуюка обсидіаном доводить, що спеціалізоване виробництво (в даному випадку інструментів обсидіану) та торгові мережі існують ще з самого початку цивілізації.

У свою чергу, соціальні поділи, виявлені в могилах Катала Хуюка, розкривають ще один ключовий аспект цивілізації: спеціалізацію. Самі соціальні поділи можливі лише тоді, коли є надлишок їжі. Якщо кожному доводиться працювати весь час, щоб отримати достатню кількість їжі, залишається мало часу, щоб хтось спеціалізувався на інших видах діяльності. Причина того, що товариства мисливців-збирачів виробляють мало на шляху стипендії чи технології, полягає в тому, що вони не мають ресурсів для людей, щоб спеціалізуватися в цих областях. Коли сільське господарство вперше в історії зробило надлишок продовольства можливим, не всім доводилося працювати над отриманням достатньої кількості їжі, і незабаром певним людям вдалося претендувати на нові сфери знань. Ще в такому стародавньому поселенні, як Катал Хуюк, були ремісники, будівельники, і, мабуть, найцікавіше, священики. У руїни поселення археологи знайшли десятки святинь стародавніх богів і свідчення існування там священства.

Існування священства та організованого богослужіння в Catal Huyuk вражає, адже це означає, що люди систематично намагалися зрозуміти, як працює світ. У свою чергу, священики були, мабуть, першими в світі інтелектуалами, людьми, які використовують свій розум для життя. Священики, ймовірно, спрямовували зусилля на будівництво зрошувальних систем і прийняли рішення про будівництво та відновлення міста, оскільки вони мали монополію на пояснення більших сил на роботі в людському житті. Особливо в такий період, як стародавнє минуле, коли природні сили – такі сили, як повені та хвороби – були набагато потужнішими, ніж здатність людей контролювати їх, священики були єдиними людьми, які могли запропонувати пояснення.

Не лише в Месопотамії, але й у всьому стародавньому світі є значні докази систем релігійних переконань, зосереджених на двох основних темах: родючості та смерті. Одним із прикладів цього є «статуетки Венери», що зображують вагітних жінок з перебільшеними фізичними рисами. Подібні фігури можна побачити з усього стародавнього Близького Сходу і Європи, демонструючи, що стародавні народи сподівалися сформувати найбільш важливі для них сили. Ранні релігії сподівалися забезпечити родючість і уникнути багатьох стихійних лих, над якими стародавні народи не контролювали.

Малюнок \(\PageIndex\) : Приклад «фігурки Венери», розкопаної в Катал Хуюк.

Найдавніший збережений у світі твір літератури, Месопотамська історія, відома як Епопея Гільгамеша, була одержима темою людської смертності. Стародавні народи вже відчули, що люди перебувають у процесі виконання речей, яких ніколи раніше не було здійснено, а саме будівництво великих поселень, створення нових технологій та винахід організованих релігій, і все ж вони також відчули, що людський досвід може бути чреваті стражданнями, відчаєм і тим, що здавалося абсолютно несправедливим і довільним катастрофами. І, як демонструє епос Гільгамеша, стародавні народи прекрасно розуміли, що якими б великими не були звершення людини протягом життя, ця людина неминуче помре. Це занепокоєння – виклик осмислення людського існування перед обличчям смерті – іноді називають філософами «людським станом», і це той, з яким стародавні народи боролися у своїх релігійних системах.