Що подивитися в Суздалі за 1-2 дня. маршрут путівник

Сьогодні ми з вами вирушимо в іграшковий Суздаль — місто церков, монастирів і храмів, смачної медовухи, красивих наличників і вигадливих народних промислів. Приєднуйтесь до нашої фотопрогулянки і дізнайтеся, що подивитися в Суздалі за 1-2 дні, де кращі види і локації для фото, скільки коштують квитки, робочі години музеїв і інші корисні факти і деталі.

Враження від Суздаля

Суздаль-маленьке камерне містечко, ним зачаровуєшся ще на підході до Кремля. Тут настільки тихо і спокійно, що, здається, невідомо як повернувся в часі. Чинно прогулюються парочки по алеях, цокають конячки з каретами по бруківці, барвисті будиночки з дерева з різьбленими лиштвами ховаються за густими розлапистими ялинами, горять в західних променях хрести багатьох церков і храмів. А пахне-то як апетитно! Чимось сільським і рідним, бабусиним: наливними яблуками, скошеним сіном і річкою. Про наш суєтному часу нагадує тільки глухий гул, що доноситься з траси.

При вдумливому і уважному огляді всі визначні пам’ятки Суздаля, яких набереться гідно, можна подивитися за 1-2 дні. Якщо часу вкрай мало, можна вкластися навіть в півдня, але я рекомендую виділити справжній день з ночівлею — повірте, Місто того варте. А також ввечері гріх не побавитися відмінною Суздальської медовухою!

Маршрут прогулянки по Суздалю на 1 день

Отже, запрошую вас на фотопрогулянку по Суздалю — по тому маршруту, по якому колись познайомилися з містом ми. За 1 день ми з вами легко подивимося основні і красиві знамениті місця Суздаля. Я не стану сильно обтяжувати вас історичними фактами, зате поділюся власними враженнями, деталями, прекрасними точками для фото і корисними зауваженнями. В кінці цього путівника я вам розповім про кращих ресторанах і готелях Суздаля, чим там ще можна зайнятися і які сувеніри необхідно придбати.

Приїхавши в Суздаль, ми припаркували машину на узбіччі вулиці Леніна, поруч з торговими рядами. З брукованої площі для торгівлі насамперед вирушили по Кремлівській вулиці в бік кремля. По дорозі помилувалися парними церквами 18 століття — П’ятницької і Входо-Єрусалимської . Взагалі пам’ятаєте цей факт, що в Суздалі багато парних церков, які колись складали єдиний ансамбль архетиктури.

П’ятницька Церква. Красиві цибулини П’ятницької церкви.

Далі по праву сторону вулиці-кремлівські вали 11-12 століть. Тільки уявіть, ці вали насипані для оборони міста ще за Володимира Мономаха! На них були дерев’яні укріплення, згорілі у вісімнадцятому столітті. Тепер же вали застосовуються туристами як майданчик для огляду. Види звідти чудові, ідилічні, хоч сідай і пиши картину. Оптимальне місце для фотографій. Зліва ви зможете побачити красивий вигин річки Кам’янки, Іллінську церкву і луг, а з правого боку — Преподобенську дзвіницю.

За валом — темно-Теракотова Церква Успіння Пресвятої Богородиці споруди приблизно 18 століття. Спочатку церква була дерев’яною і стояла у дворі князя Івана III. Точно ніхто не знає, коли її перебудували, але тепер Успенська церква — нетиповий для Суздаля приклад наришкинського бароко.

Успенська церква-нетиповий для Суздаля приклад наришкинського бароко.

Рухаємося далі і впираємося в потужну стінку білокам’яного Суздальського кремля — це і його основна визначна пам’ятка. Щоб потрапити в середину, необхідно обійти його зліва. Кремль дуже маленький за розмірами, всього 14 га.Я навіть не очікувала, що він такий маленький, адже на карті виглядав більше. Будівель в ньому теж небагато. Варто звернути увагу, що на курантах кремля замість цифр — золочені старослов’янські літери! Досить оригінально.

Варто звернути увагу, що на курантах кремля замість цифр — золочені старослов’янські літери!

Ось ми і в Кремлі. З правого боку від входу знаходяться архієрейські палати з Благовіщенською церквою і дзвіницею. Точніше, те, що від них залишилося і що відновили. У 16-17 століттях це був вражаючий комплекс житлових і будівель для господарських потреб Архієрейського двору. Взагалі історія палат церковників досить складна і тривала, якщо цікаво, прочитайте окремо. Зараз там розміщується музей. У дзвіниці палат можна помітити унікальний пам’ятник декоративно — прикладного мистецтва сімнадцятого століття-Йорданську Покров . Також в музеї зберігається ЦАР-книга, найбільша рукописна книжка Росії. Розміри вражають: вага — більше 35 кг, а висота — більше 1 метра!

Архієрейські палати, в яких зберігається ЦАР-книга. У архієрейських палат чудові вікна, до того ж поруч з ними цвітуть гортензії.

За палатами ховається дуже великий новорічний собор з п’ятьма красивими синіми куполами, розписаними золотими зірками. Однак собор не в усі часи був таким, в дванадцятому столітті у нього було всього три куполи. Казанські татари спалили Суздаль, і через пожежу верхня частина собору обвалилася. Це найперша збережена будівля в Суздалі, воно датується кінцем 11-початком 12 століть. Собор дуже фотогенічний і чудовий з будь-якого ракурсу. Всередині подивіться дуже уважно на яскраві фрески і чудові “Золоті ворота” з малюнками по металу-це вогневе золочення по чорненої міді. Ці ворота-ровесники самого собору!

Після йдіть до дерев’яної Микільської церкви , мальовничо стоїть у берези. Від неї прямо-таки віє благістю і російським духом! Люблю такі зразки зодчества із застосуванням дерева, як у нас в Пермі (Хохловка) або в Карелії (Кижи, Вірма, Кінерма). Церква Миколи Чудотворця ніколи не стояла в Кремлі — її привезли з села Глотово Юр’єв-польського району і поставили замість згорілої церкви. В середину увійти, на жаль, не можна-закрито на замок.

Від дерев’яної Микільської церкви прямо-таки віє благістю і російським духом.

За Микільської церквою йде доріжка в бік річки, де з валу відкриваються чудові сільські види на інший берег. Тут необхідно подивитися на кращу, я так думаю, панораму кремля в Суздалі, вдихнути смачного повітря і трохи відпочити.

Вид з валу на інший берег настільки ідилічний, що хочеться розміститися на травичці і спостерігати, як лягає на річку вечірній туман.

Вийдіть з кремля і по вулиці Варганова дійдіть до парних церков — св. Миколая та Різдва . Храм Св. Миколая чудовий у власній романтичній застарілості, але, на жаль, він закинуть і потроху валитися.

Такий приємний вид на храмовий комплекс відкривається з валу за пожежною частиною.

Далі йдіть по вулиці Олексія Лебедєва-мабуть, найзеленішою і доглянутою в нашій країні! Стільки рослинності на такій коротенькій вулиці ми ще не бачили. Вона настільки затишна, що хочеться оселитися в одному з будиночків.

Вулиця Лебедєва-неголосна, затишна і зелена. Лиштви в Суздалі-художній твір.

Тепер повертайтеся на кремлівську вулицю. По дорозі з правого боку подивіться на пожежну каланчу, а потім виходьте до площі для торгівлі та вулиці Леніна. Тут теж є парні церкви-Воскресенська і Казанська, але під час нашої поїздки вони були на реставрації. Пройдіться по брукованій кругляками площі, між каменями якої пробивається трава, побродите по галереях торгових рядів, і ви опинитеся біля церкви Миколи Чудотворця Крестовская. За нею, на розі торгових рядів, існує ще одна оглядова . Взагалі в Суздалі багато вдалих майданчиків завдяки рельєфу і річці.

В рядах торгівлі можна апетитно поїсти, подивитися на вироби ремісників і купити приємних подарунків.

Наступне місце, яке необхідно подивитися в Суздалі-вулиця Стара . Вона починається якраз від оглядового майданчика. На вулиці багато дивовижних будинків з дерева з різьбленими лиштвами. Лиштви-це теж примітна риса Суздаля. Вони так майстерно зроблені, просто чудо! І адже всі різні, не повторювані.

На даній вулиці стоїть будинок Бальзамінова-там знімали фільм”Одруження Бальзамінова & quot;. Будинок житловий, в середину потрапити не можна. Навпроти нього стоять надзвичайно яскраві церкви — Лазаря і Антипія.

Знайти будинок Бальзамінова легко-там висить пам’ятна табличка.

Ідіть по вулиці Старій, поки не упретеся в шатрові Святі ворота Різоположенського монастиря . Повз не пройдете-два біло-червоних шатра з хитромудрими візерунками кидаються в очі і запам’ятовуються. Увійти туди можна безкоштовно, знімати дозволяють де завгодно, на відміну від інших старовинних монастирів.

Комплекс Ризоположенського монастиря.

Тут дуже цікава Суздальська багатоповерхівка-Преподобенська дзвіниця висотою 72 метри. Види вражаючі! Весь Суздаль у ваших ніг. Але дзвіницю залиште на потім-рекомендую зустріти на ній Захід (вона відкрита до 19:00). Не потрібно лінуватися піднятися, тим більше що вхід коштує символічні 100 рублів. По дорозі наверх ви дізнаєтеся, як відливають дзвони.

Вид з Преподобенської дзвіниці висотою 72 метри. Рекомендую зустріти тут Захід!

Також в монастир відшукайте товстого сірого смугастого кота і почухайте за вушком.

Ситий монастирський кіт не проти попозувати.

Пройдіть територію монастиря наскрізь. Виходьте на жваву, але приємну вулицю Леніна і милуйтеся будинками з дерева і лиштвами, поки не дійдете до скверу. Подивіться направо, і поряд зі Смоленської церквою помітите рідкісний пам’ятник кам’яного архітектурної майстерності — білий Посадський будинок . Такого ми ще не бачили! Він зроблений в традиціях зодчества із застосуванням дерева і нагадує Микільську церкву, але виконаний з каменю.

Ну а зліва від вас височіють потужні стіни фортеці, більш личать кремлю. Однак ці червоні стіни і гостроверхі вежі — абсолютно не захисний бастіон, як можна спочатку подумати, а Спасо-Євфиміїв монастир . Насправді подібний захист не випадкова, він і повинен був бути фортецею з моменту заснування в 1352 році. Спочатку монастир-фортецю побудували деревним, кам’яним же він став в 16-17 століттях. В середину ми, на жаль, не встигли, так як прийшли дуже пізно — монастир працює лише до 19:00. Ви ж обов’язково зайдіть, адже всередині багато церков, музеїв і виставок. У Соборі зміни Господнього подивіться на фрески Гурія Нікітіна. Є в’язниця, Аптекарський город, золота комора.

Стіни Спасо-Євфиміївського монастиря більше схожі на поверхню стін кремля.

Після загляньте на вражаючу оглядовий майданчик , що знаходиться за поверхнями стін. Подібних кінематографічних видів ще пошукати! Я закохалася. Ми прийшли сюди вже під кінець дня, при останніх західних сонячних променях, і милувалися м’яко опускаються на річку і Покровський монастир сутінками. До речі, тут пишуть картини місцеві художниці.

Вид з майданчика для огляду у Спасо-Євфиміївського монастиря — як з картин Левітана.

Що ще подивитися в Суздалі за 1-2 дні

Ми встигли в Суздалі подивитися абсолютно не все-що ж, буде привід повернутися, і, може, навіть пожити в цьому казковому містечку! Крім пам’яток, за якими ми з вами влаштували фотопрогулянку, рекомендую відвідати:

Музей зодчества із застосуванням дерева . Ми не встигли туди потрапити. Це відтворене село, де можна познайомитися з колишнім життєвим устроєм. Там є церкви, млини, колодязі, будинки заможних і звичайних селян купців Агапових. Адреса: Пушкарська, 27а. працює комплекс з 9: 00 до 19: 00. Вхід — 400 рублів.

Покровський монастир . Вхід безкоштовний, але далеко не скрізь можна пройти. Звідси відкривається приємний вид на Спасо-Євфиміївський і Олександрівський монастирі. Адреса: Покровська вулиця, 76.

монастир-святого Олександра . За переказами, побудований він самим Олександром Невським в 1240 році, але в сімнадцятому столітті був спалений поляками. Адреса: вулиця Гастева, 15.

Парні церкви Симеона Стовпника і Смоленська . Адреса: вулиця Леніна, 148а.

Царекостянтинівська Церква . Адреса: Запрудний провулок, 2б.

Еко-стежка “Іллінський луг” є на іншому березі річки Кам’янка. Тут же-чудова оглядова на кремль, луг і річку, до знаходиться поруч з Іллінської церквою. Адреса: Пушкарська, 51.

Церква Бориса і Гліба в Кідекші . Вікіпедія каже, що це “одна з пам’яток старовини білокам’яної архітектурної майстерності домонгольської Русі”. Побудована під час правління Юрія Долгорукого, в 1152 роки. Ось яка старовина, так що поїхати варто! Тим більше що це всього 5 км від Суздаля. Тут же є Падаюча шатрова дзвіниця. Вхід коштує 150 рублів. Працює з 10:00 до 18: 00, а на шостий день тижня — до 19: 00. В останній понеділок місяця — до 15: 00.

Музей зодчества із застосуванням дерева знаходиться через річку від кремля. Покровський монастир класно виглядає в променях західного сонця. Подібний варіант на нього відкривається з оглядового від Спасо-Євфиміївського монастиря.

Де заночувати

У Суздалі дуже багато цікавих і креативних варіантів житла — можна оселитися в сьогоднішньому готелі, приміщеннях або в будиночку з дерева з різьбленими лиштвами. Багато прибувають розслабитися на вихідні і вибирають будинку з лазнею або сауною. Зазвичай за баню і парну платять 2000-2500 рублів за дві години на двох, але не завжди — уточнюйте при бронюванні.

Подивіться, які є класні варіанти:

— вражаюче затишний гостьовий будинок, який оброблений деревом і оформлений в народних російських традиціях. — готельний комплекс з дизайном в класичному стилі. Приємно, стильно, чисто. — Гостьовий будинок з 2 спальними кімнатами, де дизайн зроблений в тематиці шиття клаптем. — миленькі номери, які обшиті деревом, з геранями біля віконець. — готельний комплекс з будиночками з дерева 19 століття і — раптово — спа-центром з сауною і салоном краси!

Але особливо вразив бутік-готель”Імперіал & quot;, Де номери обставлені антикварними меблями, внаслідок чого переносишся в атмосферу початку 20 століття. Наскільки точно відзначили у відгуках:”Купецька Русь у всьому її багатстві, при цьому з зручністю 21 століття & quot;.

Де поїсти

Ціни на їжу в ресторанах Суздаля високі — в середньому рахунок 800-1200 рублів на людину. Як хтось влучно помітив у відгуку про ресторан & quot;готель & quot;:”ціни аристократично-туристичні & quot;. Рекомендую місце підбирати за відгуками і рейтингу на & quot;Яндекс.Карті”.

Більшість закладів стилізовані під купецький будинок, російську хату або дворянський будинок. Особливо запам’ятовується Історичний ресторан при бутік-готелі”Імперіал & quot; — око не відірвати від інтер’єрів і комфортно світяться ламп. Увечері привертає увагу затишний двір ресторану”Графинъ & quot; .

В меню установ здебільшого класичні російські страви або їх нове прочитання: юшка, борщ, солоні грузді, печеня в горщику, вареники, настоянки, медовуха. Однак є і допитливі ресторани з авторською кухнею, наприклад, Le Bazar — там можна спробувати оселедець слабкої солі на сіні з перлового лука або телячу щоку з вершковим різотто і блакитним сиром.

Які сувеніри придбати

Для початку з Суздаля варто привезти гастрономічні сувеніри: медовуху, мед, наливки і настоянки, огіркове варення.

Ціни на медовуху приблизно скрізь однакові. Ми набували дуже смачну (на наш малоіскушенний смак) традиційну розливну медовуху в магазинчику за адресою: вул.Леніна, 71. Коштувала вона 200 рублів за літр. Медовуха в пляшках коштує 300 рублів, а збитень — 200 руб./літр.

Ще туристами улюблені предмети з берести і дерева, кераміку, всілякі сукні, блузи та спідниці, в’язані вироби, як-то: шкарпетки, хустки, шарфи, рукавиці. Та що перераховувати, пройдіться по торгових рядах і самі все помітите!

Чим ще зайнятися

Крім міських прогулянок і відвідувань музеїв, радимо:

• дегустувати все-медовуху, настоянки, мед, варення. Після дегустації-купувати краще.
• сходити в російську лазню. Присутній у багатьох віталень будинках.
• прокататися на човні по Кам’янці.
• прокататися на коні верхи або в упряжці.

Популярна у відпочиваючих Розвага-фото в ретроательє по дорозі до Кремля. У них можна одягнути костюми 19 — початку 20 століть і зробити фото в тематиці того часу.

Взимку на площі для торгівлі працює Ярмарок, та й взагалі свята тут відзначають весело. Можна прокататися на упряжках з хаскі, на снігоходах по Кам’янці, з гірки на льодянках.

Катання на коні в упряжці — популярна розвага відпочиваючих в Суздалі.

Коли краще їхати

Ми відвідували місто в перших числах вересня, і дерева ще стояли зеленими, але вже подекуди жовтіли листи, чому образу Суздаля додавалася меланхолійність. Думаю, в розпал золотої осені тут стає ще більш казково!

Загалом підійде будь-який сезон, але мандрівники вважають, що в квітні погода не розташовує до прогулянки, так як сиро і вогко. Зате травнева погода-найкраща для прогулянок!

Що подивитись в Суздалі за 1 день самостійно – маршрут, фото, опис, карта

Суздаль є одним із основних стовпів Золотого кільця Росії. Це величезний музей просто просто неба. Тут спостерігається унікальне поєднання природної краси та давньоруської архітектури, що відноситься до різних періодів.

Тут немає великих підприємств, швидкісних магістралей чи інших наслідків цивілізаційного прогресу – натомість автентичність староросійських поселень, які змогли зберегти неповторність свого вигляду. Не дивно, що багато місцевих визначних пам’яток перебувають під захистом міжнародних організацій.

Туристична популярність Суздаля ніколи не слабшає, але, на жаль, далеко не у всіх гостей міста є достатньо часу для повноцінного знайомства з усіма його красами, і питання про те, що можна подивитися у Суздалі за 1 день, залишається актуальним.

Вулиця Василівська та Василівський монастир

Василівський монастир здається холодним та аскетичним. Подібне враження виникає через те, що при порівняно великих розмірах монастир має вкрай вузькі вікна-амбразури, невисокі портали та досить стримане оформлення. Ці риси роблять його схожим із старовинною фортецею.

Даний архітектурний пам’ятник є досить незвичайним з погляду його конструкції – він двостовпний. За більш ніж чотирисотрічну історію він не раз перебудовувався. Останньою на території монастиря з’явилася дзвіниця, прикрашена пілястрами та різьбленими карнизами.

Порівняно з іншими спорудами, вона досить яскраво декорована. Заснування монастиря пов’язане з ім’ям Володимира Великого.

Саме Василівський монастир є своєрідною точкою відліку – тут починається та складова Василівської вулиці, яка зберегла певну автентичність. Місцеві будинки збудовані з дерева з усіма властивими елементами архітектури давнини.

Особливо виділяються різьблені лиштви, за якими можна визначити час зведення того чи іншого будинку.

Музей дерев’яної архітектури

Цей комплекс є унікальним архітектурним розплідником 17-19 століть. Всі будівлі, які знаходяться сьогодні на його території – хати простих селян, великі будинки купців та поміщиків, кілька церков, млини, комори, сараї колодязі – все це було привезено з різних ділянок Суздальського краю.

Історичні будівлі, які потребували реконструкції, були розібрані і зведені заново, але вже як складові музею. Варто зазначити, що збереглися не лише зовнішні атрибути відповідних століть, але також ретельно відновлені елементи побуту та внутрішнього оформлення всіх приміщень.

Сьогодні на території музею нерідко проводять народні гуляння у староруському колориті, наприклад, святкується Масляна.

Торгові ряди та Вічний вогонь

Торгові ряди є атмосферним у історичному значенні місцем. Вони розміщуються на площі, вимощеній каменем. Над площею височить стара церква. Проект площі було розроблено та втілено на початку дев’ятнадцятого століття за ескізами архітектора А. Вершинського.

Передбачалося, що тут розміщуватимуться лавки купців з усієї Російської імперії. Втім, очікування більш ніж виправдалися – Торгові лави ніколи не пустували. Сьогодні початкова функція Торгових рядів збереглася – своєрідне замальовування у камені на тему провінційного містечка ХІХ століття.

Продають тут здебільшого різні рукоробні сувеніри, а також такі атрибути відвідування Суздаля як медовуха та квас. Прямо навпроти Торгових рядів розбито парк, де сьогодні горить Вічний вогонь.

Водонапірна вежа

Водонапірна вежа Суздаля є визначною пам’яткою, яка, на жаль, зберегла свою історичну та архітектурну значущість лише із зовнішнього боку. Внутрішні приміщення належать бутику і не будуть цікавими для шанувальників архітектури дореволюційного етапу.

Точна дата будівництва вежі не відома. Вважається, що сталося це на початку ХХ століття. Вежа складається з чотирьох ярусів, причому верхній з них обрамлений балконом, що спирається на дерев’яні консолі.

Дах виконаний у шатровому стилі, який більш характерний для релігійних споруд. Вінчає спорудження громовідведення. У планах вежа зводилася для забезпечення водою сусідньої будівлі лікарні, яка сьогодні також не зберегла своїх вихідних функцій.

Втім, лише п’ять десятків років тому й водонапірна вежа та лікарня успішно працювали.

Архієрейські палати

Архієрейський двір є значною складовою Суздальського кремля. Будівництво цього комплексу протікало досить повільно – з п’ятнадцятого до вісімнадцятого століття. Втім, від початку палати стали місцем безпосереднього проживання місцевого духовного владики.

Зовнішній вигляд Архієрейського двору неодноразово змінювався. Найбільш помітні зміни відбулися під час найбільшої активності митрополита Іларіона, помітної історичної постаті, який фактично створив новий комплекс, ускладнивши його в архітектурному та структурному сенсах.

До комплексу входить ряд житлових приміщень та церков, що зводилися у різний час.

Елементи з натурального дуба, арочні перекриття, черепичні намети, червоне сукно – все це химерно переплітається в оформленні Архієрейських палат.

На даний момент цей комплекс є однією із складових музею. Його використовують як виставковий зал, де можна ознайомитися з мистецтвом іконопису. Тут зібрані експонати, вік яких перевищує три сотні років. Особливою гордістю музею є роботи Симона Ушакова, що зберігаються тут.

Богородиці-Різдвяний собор

Цей собор є найдавнішою кам’яною спорудою Суздаля. Він входить до комплексу Суздальського кремля і є чи не найголовнішою його домінантою.

Витончена біла будівля з синіми куполами, що увінчують п’ять розділів, особливо виділяється серед інших споруд цього комплексу. Білокам’яний собор зводився протягом довгих століть, зазнаючи сильних змін.

Його історія тісно пов’язана з такими знаковими людьми свого часу, як Володимир Мономах, Юрій Долгорукий, Юрій Всеволодович та інші. Сьогодні тут зберігаються останки багатьох російських князів.

У декорі Різдвяного собору зустрічаються різні елементи, наприклад, розписи на південних дверях, присвячені діянням ангелів, явно ставляться до візантійської школи іконопису, тоді як у зовнішньому вигляді скульптурних елементів, наприклад, левів, простежується вплив романського стилю.

В оформленні зустрічаються елементи позолоти та використовуються дорогоцінні метали.

Комплекс церков Входоєрусалимської парафії

Перші згадки про цей комплекс відносяться до сімнадцятого століття. На даний момент до нього входять два храми: церква Миколи Чудотворця та церква Входу Господнього до Єрусалиму. Обидва храми були зведені в перше десятиліття вісімнадцятого століття і багато в чому схожі.

Будинки є цілком типовими для суздальського формату зодчества, проте прекрасно вписуються в загальноміську панораму. Обидві церкви є літніми і були зведені дома старих храмів, реконструкція яких зажадала б ще більшого вкладення коштів.

Ризоположенський монастир

Будівництво храму відносять до середини шістнадцятого століття. Його складно назвати типовою спорудою свого часу з низки причин. Сам по собі триголовий собор із трьома апсидами – явище незвичайне, якщо говорити про суздальський тип архітектури. Собор відносять до безстоплного типу споруд.

Внутрішні опори відсутні, через що глави, що увінчують собор, довелося полегшувати рахунок з утончення. Внутрішні приміщення Ризоположенського собору не відповідають його зовнішнім контурам, оскільки закомарі та лопатки, які прикрашають бічні фасади, є хибними.

Внутрішнє оформлення базується в основному на вмілій роботі з кахельними вставками, візерунковим напиленням та різьбленням по каменю. Протягом своєї історії собор не переживав особливо серйозних перебудов, але за часів Радянського Союзу храм сильно постраждав і був закритий.

На даний момент реставраційні роботи вже завершені, розграбовані багатства собору, нехай і не в повному обсязі, але повернуті до його власності.

Посадський будинок

Дана архітектурна пам’ятка є без применшень унікальною. Він зводився приблизно наприкінці сімнадцятого століття, коли намітився перехід до використання як основний матеріал для будівництва не дерева, а каменю. Він же став першою «гібридною» спорудою нової формації.

За своєю формою він повторює дерев’яні будинки того часу, однак він є спорудою з каменю. Спочатку будинок був покритий тесом і досить скромно прикрашений – переважно тонким різьбленням.

Особливий інтерес представляють вікна зі старовинними наличниками. Сьогодні будинок використовується як інтерактивний музей – тут відновлено ймовірну обстановку, в якій жили торгові посадські люди Суздаля.

Наразі достеменно невідомо, ким був справжній власник будинку. За найпопулярнішими версіями він міг бути досить заможною духовною особою, харчівником або калачником.

Симеонівська та Смоленська церкви

Неподалік Посадського будинку розміщується Симеонівська церква. Вона зводилася в другій третині вісімнадцятого століття типовою для суздальських майстрів манері. Невисока будівля зі світлими стінами та блакитною покрівлею – ця церква неодноразово розбудовувалася.

До церкви також відноситься дзвіниця, яка була збудована майже через століття після закінчення роботи над самою церквою. Домінуючим у вигляді дзвіниці є класицизм. Сумісна з нею Смоленська церква належить до раннього часу будівництва.

Вона аж ніяк не пов’язана з містом Смоленськом, але була названа на честь ікони Смоленської Божої Матері. Примітно, що до сімнадцятого століття, на яке припало зведення церкви, п’ятиглавіє як явище вже практично зникло, проте, у вигляді Смоленської церкви ми бачимо саме п’ять глав.

Церква позбавлена ​​великовагової монументальності – навпаки, вона сповнена легкості та витонченості.

Спасо-Євфимієв монастир

Цей монастир розташований на березі Кам’янки і був внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як унікальна архітектурна пам’ятка. Монастир був заснований у середині чотирнадцятого століття.

Перші споруди, на жаль, не збереглися. До нас дійшли лише ті споруди, які відносяться переважно до шістнадцятого століття. До комплексу монастиря входить ряд церков, житлових приміщень, корпусів і навіть Тюремний двір.

У Суздалі рекомендує наступні готелі: