Кислий ґрунт: що посадити в саду, квітнику і на городі

28 серпня 2019, 10:37 | Сад та город Основна причина небажання деяких культур давати хороший врожай — невідповідний ґрунт.

• Кислий ґрунт пофарбує лакмусовий папірець, як і будь-яка кислота, в червоний колір.
• Ґрунти з підвищеним рівнем кислотності вступають в хімічну реакцію з лугами і не взаємодіють з кислотами: якщо ви наллєте на нього оцту, він ніяк не реагуватиме (зате при попаданні оцтової кислоти на лужний ґрунт відразу почнеться посилене утворення піни).
• Кислий ґрунт взаємодіє, подібно кислоті, з солями і деякими металами.

На рівень кислотності вказує рН (водневий показник). На нейтральних ґрунтах він дорівнює 7,0, на кислих — нижче 6, на лужних — цей показник вище 7,5.

Як визначити рівень кислотності ґрунту?

Традиційний спосіб визначення кислотності ґрунту

Основний показник рівня кислотності ґрунту — це рослини, які заселяють ділянку і відчувають себе на ньому вільно. Уважно придивіться до зелених жителів вашої території. На кислий ґрунт будуть вказувати:

• подорожник
• мох
• щавель кінський
• мокриця
• кислиця звичайна
• хвощ
• жовтець повзучий.

Науковий спосіб визначення кислотності

Вирийте неглибоку, близько 30 см, ямку. З кількох місць візьміть зразки ґрунту і покладіть їх в скляну ємність. Додайте в стакан дистильованої води (співвідношення ґрунту та води повинно бути 1:2) і ретельно все перемішайте. Через 5 хвилин візьміть лакмусовий папірець і на кілька секунд опустіть в розчин. На кислий ґрунт вкаже червоний (рН 4-4,5 — ґрунт сильнокислий) або рожевий (рН 5-6 — ґрунт слабокислий або кислий) колір індикатора.

Визначення кислотності за допомогою смородини

Якщо у вас немає можливості придбати лакмусовий папірець, то її роль може зіграти звичайна смородина. Зірвіть з куща 3-4 листочки. Нагрійте до 100 градусів стакан дистильованої води (можна замінити дощовою) і опустіть туди смородину. Коли вода охолоне, покладіть в стакан невелику кількість ґрунту. А далі все, як і з лакмусом: вода забарвиться в червоний колір, якщо ґрунт у вас кислий, у синій — якщо лужний, зелений колір вкаже на нейтральний ґрунт.

Як поліпшити кислий ґрунт

На кислому ґрунті не ростуть або погано ростуть багато рослин. Чому так відбувається?

1. У кислому ґрунті рослини відчувають нестачу одного з найважливіших елементів — азоту. Причина в тому, що бактерії, які “відповідають” за азот (вони його засвоюють і накопичують), в такому ґрунті гинуть. Немає потрібних бактерій — немає і достатньої кількості азоту.
2. У кислому середовищі не можуть жити багато корисних мікроорганізмів. Їх роль — покращувати ґрунт, виробляти речовини, які потрібні для живлення рослин. Через “голодування” культури повільніше ростуть, гірше розвиваються і дають менші врожаї.
3. У кислому ґрунті концентрація деяких металів, наприклад, алюмінію, марганцю і заліза, підвищена. Їх токсичні сполуки проникають в кореневу систему рослин і знижують їх здатність засвоювати корисні речовини з ґрунту.
4. Щоб допомогти рослинам, кислотність ґрунту потрібно знизити: зробити ґрунт слабокислим або нейтральним. Саме такі умови до душі багатьом садово-городнім культурам. Однак потрібно пам’ятати, що при сильній кислоті ґрунту на це може піти 2-3 роки.

Рівень кислотності можна зменшити різними способами.

Як розкислити ґрунт золою

Деревна зола зможе допомогти тільки на середньо — або слабокислих ґрунтах. Її необхідно внести не менше 200 г на 1 кв. м. Ефективність золи можна збільшити, якщо додати разом з нею гашене вапно, крейду або доломітове борошно. Деревна зола не тільки зменшить кислотність ґрунту, але ще й наситить її фосфором, кальцієм і мікроелементами.

Як розкислити ґрунт доломітовим борошном

Це добриво не просто знижує рівень кислотності ґрунту. Воно ще й збагачує ґрунт необхідними рослині кальцієм і магнієм. Необхідну для вапнування кількість розраховують, виходячи зі ступеня кислоти. На слабокислих ґрунтах достатньо 350 г борошна на 1 кв. м, на середньокислих — 500 г, на сильнокислих — 600 г. Щоб засіб спрацював ефективніше, після внесення доломітового борошна ґрунт потрібно перекопати.

Як вапнувати ґрунт

При внесенні вапна в сильнокислий ґрунт, рівень pH буде збільшуватися поступово, протягом декількох років. З цієї причини і вносити його рекомендується в кілька етапів. У перший рік внесіть приблизно половину від усієї кількості, а у другій і третій роки — по ¼ частині норми.

При вапнуванні сильнокислих ґрунтів потрібно не менше 5-7 кг вапна на 1 кв. м. Середньокислим ґрунтам зможе допомогти внесення 4-5 кг, слабокислим — 2 кг на кв. м. Ці процедури краще залиште на осінь, тому що основна маса культур негативно реагує на внесення вапна. Глибина внесення — не менше 20 см. Краще використовувати гашене вапно. З цієї причини перед вапнуванням сухе вапно заливають водою: на 2,5 частини вапна беруть 1 частину води. Коли вапно порожниною просочиться водою, воно готове до використання. Після внесення ґрунт треба переорати або закультивувати. Так вапнування принесе максимальну користь.

Що посадити на кислих ґрунтах в саду

В саду з підвищеним рівнем кислотності можете без страху висаджувати ягідні чагарники. Ви будете забезпечені багатим урожаєм, якщо поселите у себе малину, ожину, аґрус і смородину. Ці чагарники чудово почувають себе на середньо — та слабокислих ґрунтах. Такі ж умови вирощування підходять і для суниці садової (полуниці).

Ще більше кислоти потрібно для лісових ягід. Якщо ви візьметеся за вирощування на своїй ділянці чорниці, брусниці або журавлини, то вам доведеться вносити додаткові добрива, які ще більше зменшать рівень pH. Для перерахованих ягід він повинен бути в межах 4-4,5.

Окремо варто сказати про лохину. Цей чагарник, який останнім часом набирає все більшу популярність у дачників, може зростати тільки на сильнокислих ґрунтах. Показник кислотності ґрунту, на якому ви плануєте посадити лохину, повинен бути 3,5-4,5.

Садити такі культури краще подалі від основної маси рослин, щоб вони не заважали один одному.

Що посадити на кислих ґрунтах у квітнику

Мабуть, саме серед квітів найбільше рослин, що віддають перевагу кислому ґрунту, нейтральному або лужному. Хто ж ці герої?

• Троянда. Як не дивно, королева квітів найкраще почувається саме в такому середовищі.
• Півонія. Вічний суперник троянд теж прекрасно росте на кислому ґрунті. Мало того, в таких умовах він може дорости у висоту до 1,5 м.
• Папороть. Любитель тіні виявився також і прихильником кислоти в ґрунті. Де не хоче рости нічого — тінь і кисле середовище — на допомогу прийде папороть.
• Гортензія. На кислих ґрунтах гортензія змінює своє забарвлення з блакитного на рожеве. Захочете милуватися блакитною гортензією — пересадіть її на лужний ґрунт.
• Магнолія. Екзотична красуня буде радувати вас своїм цвітінням саме на ґрунті з низьким pH.
• Рододендрон, хризантема, волошки, портулак, незабудки і маки — як бачите, квітник на ділянці з кислим ґрунтом можна заповнити різними рослинами.

Що посадити на кислих ґрунтах в городі

Найменша кількість шанувальників кислих ґрунтів — серед городніх культур. Основна їх маса воліє нейтральний рівень pH. До любителів “кислинки” можна віднести:

• Гарбузові культури, томати і моркву. На слабо — і середньокислих ґрунтах вони при гарному догляді зможуть порадувати вас непоганим урожаєм.
• Картоплю і зеленні культури. Не вимагають вапнування і прекрасно можуть рости на кислих гранатах тільки вони. Правда, кислий грунт до душі і деяким шкідникам. З цієї причини картопля може бути знищена дротяником.

12 кращих квітів для вирощування на бідних ґрунтах

Часто дачники та квітникарі стикаються з бідними ґрунтами, що викликає великі проблеми. Адже більшість рослин краще ростуть на багатих гумусом ґрунтах, а поліпшити структуру і поживність ґрунту не так просто і на це знадобиться багато часу.

У природі існують рослини, які як раз таки найкраще себе почувають саме на таких бідних ґрунтах. Їх дикі родичі досі живуть і цвітуть в місцевостях, де практично нічого не росте. І тепер їх поліпшених селекціонерами нащадків можна виростити у себе в домашніх умовах або посадити для прикраси міської клумби. Що це за квіти і які у них особливості, читайте далі.

1. Аквілегія (Водозбір)
2. Анемона
3. Чорнобривці
4. Гайлардія
5. Горицвіт шкірястий (Ліхніс корончатий)
6. Материнка звичайна
7. Календула (Нагідки)
8. Ломикамінь
9. Клеома
10. Коров’як фіолетовий (Дивина)
11. Космея
12. Ешольція каліфорнійська

Аквілегія (Водозбір)

Багаторічна рослина, яке є втіленням краси, яскравих фарб і невибагливості. Друга назва аквілегії – водозбір, яку він отримав завдяки особливій будові листя. Воно має пухнасте покриття, по якому скочуються краплі води після дощу або роси та на сонці яскраво сяють.

Аквілегія розвивається протягом двох років. У перших рік на основному пагоні формується розетка, яка залишається на наступний рік і навесні випускає квітконос зі стебловим листям і квітами. Буйне цвітіння квітки припадає на третій рік.

У багатьох садах водозбір – це мало не бур’ян, тому, що він добре розростається в різних місцях. Він здатний рости на бідних ґрунтах на сонячному місці та в півтіні, але найкраще себе почуває в тіні. Також для отримання великих квіток під аквілегію потрібно внести добрива.

В цілому рослина живе 4-5 років. Потім її центральна частина відмирає і квітка розпадається на дочірні рослини, які набагато слабкіші і менш декоративні в порівнянні зі своїми батьками.

Існує велика різноманітність видів аквілегії за розміром, кольором і формою квітки. Її можна вирощувати у відкритому ґрунті та в вазонах. Також водозбір красиво виглядає, як в групових, так і в поодиноких посадках.

Анемона

Квітка сімейства Лютикові, яка отримала свою назву від давньогрецького слова Anemone, що в перекладі означає «донька вітрів». Це все тому, що при найменшому подиху вітру її пелюстки починають сильно тремтіти. У природі вона росте в помірному кліматі на рівнинах і горах.

Існує багато різновидів анемони, але в цілому вони діляться на кореневищні та бульбові. Але тільки другі й не є вимогливими до ґрунту та умов зростання. Також особливістю квітки є те, що її не обов’язково поливати в спеку і посуху, але краще її висаджувати в тінистій місцевості.

Анемона – це багаторічна квітка, яка буває різних кольорів і є відмінною прикрасою домашнього саду, особливо в поєднанні з іншими квітами (гіацинти, нарциси й т.д.). Садівники люблять анемону за її невибагливість, ніжний вигляд і велику кількість різновидів.

Чорнобривці

Чорнобривці – це однорічні трав’янисті квіти сімейства айстрових, які можна зустріти під вікнами майже кожної української оселі. Про ці невередливі і яскраві рослини було написано чимало віршів, казок і пісень.

Вони не тільки радують око, але і є біологічними помічниками в боротьбі зі шкідниками городніх культур. Річ у тому, що їх квіти та листя мають специфічний запах, який до душі комахам-запилювачам, але не подобається таким комахам, як тля, колорадський жук, мурахи та нематода. Тому не зайвим буде посадити чорнобривці в міжряддях в городі.

Звичайно ж, як і більшість рослин, чорнобривці люблять рости на нейтральному ґрунті з високим вмістом гумусу. Але водночас, вони будуть цвісти та пахнути на бідних ґрунтах. Адже надлишок азоту часто призводить до того, що рослини формують більше зелені, а не квіток. Тагетси досить витривалі та невибагливі. Важливо тільки не допускати сильного перезволоження і пересихання ґрунту.

Чорнобривці – це класична декоративна прикраса садової ділянки, яка вже багато років не втрачає своєї актуальності. Вони доречні для декорування ефектної моноклумби, доріжок вздовж прогулянкових зон, бордюрів біля парканів і відкритих майданчиків.

Гайлардія

Залежно від виду бувають однорічні та багаторічні гайлардії. Вони всі належать сімейству Айстрових. Квіти родом з Америки тому відрізняються здатністю рости на бідних піщаних ґрунтах в умовах посухи.

Ось що гайлардія не любить, так це кислі ґрунти й тінь. Також вона погано реагує на болотисті ґрунти та рясний полив. А недолік вологи може тільки призвести до того, що рослини будуть низькорослими (максимальна висота – 90 см), але яскраві квітконоси від цього не будуть страждати.

Дизайнерів і квітникарів вона приваблює своєю невибагливістю, безперервним цвітінням і буйними фарбами квітів: бурі, помаранчеві, червоні, жовті, коричневі й т.д. Особливо красиво гайлардія виглядає на широких рабатках в поєднанні з високими квітами. У зрізаному вигляді вона тривалий час зберігає свіжий вигляд. Цвітіння триває до сильних морозів.

Горицвіт шкірястий (Ліхніс корончатий)

Трав’янистий багаторічник, який в нашому кліматі росте не більше двох років. Це пишна рослина висотою до 1 м з прямими та вигнутими білими пагонами. Листя зеленувато-сріблястого кольору подовжено-овальної форми. Квітки округлої форми, розміром 3-4 см з помаранчевими, малиновими, рожевими, білими та червоними пелюстками. Також селекціонерами були виведені двоколірні й махрові сорти.

Цвітіння ліхнісу починається з настанням літа і триває до кінця осені. З настанням холодів квітки в’януть і їх кількість на кущі поступово зменшується.

Горицвіт добре росте на бідних ґрунтах і в умовах посухи, але найкраще себе почуває на поливі. Іноді він зустрічається на кам’янистих ґрунтах, де багато рослин не можуть зацвісти. Ліхніс віддає перевагу напівтінистим ділянкам, захищеним від вітру і прохолодного клімату.

Ще одним плюсом горицвіту є те, що він морозостійкий. Рослину не потрібно накривати на зиму, оскільки вона витримує морози до -35°С.

Материнка звичайна

Відомий багаторічна рослина, яку використовують, як лікарську і пряну рослину. Але ще однією її особливістю є – бурхливе зростання в будь-яких умовах зі збереженням своєї краси.

Материнка – це трав’яниста рослина з коротким кореневищем і тонкими пагонами висотою до 40 см. Її листя пофарбоване в темно-зелений колір, має подовжено-яйцеподібну форму та опушення в нижній частині. Дрібні квітки зібрані в щитковидну мітлу світло-фіолетового кольору з насиченим ароматом.

Рослина віддає перевагу рости на сухих ділянках з вапняними ґрунтами. Вона не примхлива і не боїться заморозків. Рясно цвіте з середини літа до початку осені.

Материнку можна успішно вирощувати на піщаних, суглинних і глинистих ґрунтах з низьким вмістом поживних елементів. Також вона не вибаглива до місця посадки – відмінно росте як в тіні, так і на сонці.

У ландшафтному дизайні материнку використовують для посадки на альпінарії, рокарії, клумби, рабатки, міксбордери, бордюри, вазони та ароматні сади.

Календула (Нагідки)

Широко відома лікарська квітка, яку раніше використовували як бактерицидний засіб для загоєння ран, виразок і т.д. Також, завдяки своєму аромату, вона є природним відлякувачем шкідників городніх культур.

Календула – одно- або дворічна трава сімейства Айстрові або Складноцвіті. Стебло прямостояче, слабо розгалужене, висотою до 70 см. Воно густо вкрите довгастим листям з невеликими волосками. Квітки різноманітної форми з великою кількістю жовтих або оранжевих пелюсток. Цвітуть нагідки з липня по вересень.

Календула віддає перевагу рости в сонячних місцях, в тіні вона сильно витягується і слабо цвіте. Рослини добре переносять бідні ґрунти, повноцінно ростуть на будь-якій садовій землі, але найкраще себе показують на пухкому, в міру вологому та удобреному перегноєм ґрунті.

Ломикамінь

Виходячи з назви зрозуміло, що ломикамінь, не належать до ряду ніжинок. Через здатність рости на кам’янистому ґрунті він може прикрасити ділянки саду з бідним ґрунтом, де інші рослини не зможуть навіть прижитися.

Ломикамінь належить до роду багаторічних, рідко одно- і дворічних трав сімейства Ломикаменевих. Це найбільший рід даного сімейства, який налічує понад 400 видів.

Висота трав’янистих рослин варіюється від 5 до 70 см. Вони мають кореневища і прикореневі розетки листя, розростаються в сторони, утворюючи щільні напівсферичні дерники. Залежно від виду листя може бути різної форми – овальне, серцеподібне або ромбоподібне, а за кольором – зелене, сизе, сріблясте та т.д. Квітки п’ятилисті, у формі зірочок, з пелюстками білого, рожевого і жовтого кольору. Цвіте з кінця весни до перших холодів.

Ломикаменю не страшні ні грізні морози, ні літня спека. Рослина не любить пересихання, а при надмірній вологості може статися часткове випрівання. Тому зайва турбота квітці не потрібна. Пересаджувати та омолоджувати рослини потрібно не частіше, ніж раз в 4-5 років.

Клеома

Дуже гарна квітка, яку ще називають «павучником». Вона яскраво цвіте все літо до настання перших осінніх заморозків. У клеоми злегка специфічний запах, тому в природі її запилюють не тільки метелики, а й кажани.

Рослина належить до роду яскравих рослин з сімейства Клеомових. Батьківщиною клеоми вважається Північна Африка, але її ще часто можна зустріти й в Південній Америці. Це трав’янистий однорічник, який формує потужні кущі заввишки 90-180 см і шириною – 30-45 см.

Пагони потужні, опушені, дерев’янисті в нижній частині. Листя просте ланцетоподібне, зелене. Суцвіття оригінальної форми, білого, рожевого і фіолетового забарвлення.

«Павучник» любить хороший дренаж, тому піщані ґрунти йому ідеально підходять. До родючості не вимогливий, але для буйного росту на бідних ґрунтах клеому рекомендується один раз підгодувати. Клеома відрізняється морозостійкістю і поливи їй потрібні тільки в літню спеку.

Рослина прекрасно підходить для змішаних квітників і мікс-бордерів. Суцвіття добре стоять в букетах.

Коров’як фіолетовий (Дивина)

Ця велика рослина одна з небагатьох багаторічників, яка віддає перевагу розвиватися не на поживних, а на бідних ґрунтах.

Коров’як фіолетовий належить до сімейства Ранникові та ряду Губоцвіті. Найближчі його родичі по виду – це наперстянка, вероніка, дзвінець і ротики.

Рослина висотою від 50 до 150 см з потужними прямими пагонами та великими листками. Листя і стебла опушені. Витончені квітки зібрані в суцвіття лілового кольору. У перший рік рослина формує розетку листя, а на другий – з’являється квітконос.

Дивину нечасто використовують для прикраси саду. А дарма, адже вона зовсім невибаглива до поживності ґрунту і поливу. Рослина добре розвивається на сонячних майданчиках з рихлим ґрунтом. Не можна допускати застою вологи, оскільки це може привести до запрівання кореневої системи.

Садові форми дивини відрізняються від диких розмаїттям барв і великими квітками. Високорослі види часто розміщують на задньому плані квітників для декорування огорож або прикраси стін. А низькорослі сорти висаджують в середину клумб або в контейнери.

Космея

Це дуже життєздатна і стійка рослина, якій не страшні ні спека, ні дощ, ні бідні ґрунти. Попри те, що це однорічник, його необов’язково садити щороку, адже це відмінна самосійка. Впале восени насіння, активно проросте навесні.

Космея або космос – це однорічна або багаторічна трав’яниста рослина сімейства Айстрові або Складноцвіті. Вона здатна досягати 1,5 метра у висоту. Листя за зовнішнім виглядом нагадує кріп. Суцвіття велике з трубчастими квітками, діаметром від 6 до 10 см. Пелюстки космеї бувають білими, жовтими, рожевими, червоними або пурпуровими. Цвітіння починається з початку літа і триває до кінця вересня.

У дикій природі космея зустрічається в лісах Південної та Північної Америки, а також в Мексиці, де ґрунти є відносно бідними. Тому при вирощуванні космосу в домашніх умовах не варто вносити під нього багато органіки, адже вона викличе лише буйний ріст стебел, а не квітів.

Цікавий факт! У природі існує космея, яка має яскраво-виражений аромат шоколаду. Вона була знайдена на полях Мексики та люди практично її знищили через незвичайний запах. На щастя, селекціонери взялися за цей вид і тепер кожен садівник може влітку насолоджуватися ароматом шоколаду з ваніллю у своєму саду.

Ешольція каліфорнійська

Цей невибаглива квітка знайома всім квітникарям. Ешольція – це однорічник, який любить багато світла і тепла, а також добре переносить посуху. Друга назва цього виду – каліфорнійський золотистий мак. І з назви зрозуміло, що його батьківщиною є США. Ця кущиста багаторічна рослина заввишки зазвичай досягає 40 см і в культурі вирощується, як однорічна рослина.

Ешольція складається з численних тонких пагонів з сизо-зеленим листям і чашоподібними квітками схожими на маки. За забарвленням вони бувають білими, жовтими, помаранчевими та червоними. Бутони закриваються на ніч, а також у вітряну, холодну і дощову погоду.

Каліфорнійський мак добре переносить заморозки, тому його можна сіяти під зиму. Також він може бути самосійкою та рости багато років на одній і тій же ділянці. Ешольція не любить сирі, кислі ґрунти з високим вмістом гною. Рослина віддає перевагу сонячним, добре освітленим місцям.

Квіткова рослина відрізняється декоративністю, ажурністю і барвистістю, що дозволяє її широко використовувати в багатьох композиціях. Її можна зустріти на моноклумбі, в оформленні доріжок і бордюрів, альпійських гірок та на мавританських газонах.

Сподіваємося, що наші поради допоможуть Вам виростити яскравий квітник навіть в найнесподіваніших місцях. Діліться в коментарях, чи знали про такі особливості цих квітів?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.