Астрахань — цікаві факти

Астрахань — це тепле південне місто, його також називають каспійською столицею. У цьому краї розвинене сільське господарство, вирощують кавуни і помідори. Представляємо цікаві факти про Астрахані.

Астрахань відноситься до одного з найбільш багатонаціональних міст Росії, в цьому південному місті сусідять один з одним більш ніж 200 національностей. Загальна площа цього південного міста перевищує площу Республіки Сан-Марино в 5 разів.

Основна частина Астрахані розташовується на материковій зоні, але крім цього місто включає в себе 11 островів. На 45 кілометрів уздовж Волги розкинулася Астрахань. Місто і область омиваються не однією Волгою, крім цієї великої річки тут протікають Крива і пряма Болда, Кутум, Царьов, також безліч єриків, проток і каналів. В Астраханській області розташувалося іншого сіл і сіл, але в деякі з них можна потрапити лише на поромі.

Лиманський район, який якраз знаходиться в області, до 1943 відносився до сусідньої з Астраханню Республіці Калмикія. Тоді район називався Долбанським улусом, а нинішній обласний центр Лиман носив назву Довбан. Жителі Лиманського району дуже добре знають традиції, звичаї, і кухню калмицького народу.

Село Світанок теж носило неблагозвучну назву до 1963 року, і називалося погане. У самому місті проживають 50% від усього населення краю. Інша частина проживає в селах.

Астраханський край населяють безліч малих народів і етнічних груп. Серед жителів позначилися такі народи як ногайці-карагаші, астраханські татари, юртівські ногайці. У чотирьох районах Астраханської області російського населення в меншості. Це Володарський, Приволзький, Красноярський і Наримановский райони. Основне населення цих районів казахи, татари і ногайці. Також в області є два села, населення якого складається з старообрядців, у цих людей зберігся незвичайний акцент і своєрідний діалект, живуть ці люди в селах успіх і річкове.

Найбільшим містом в області є Ахтубинск. Хоч це і не Старе місто, він був заснований в 1959 році в ньому багато красивих історичних місць. Раніше на місці Ахтубинська була Володимирівська слобода, а потім з’явилося і селище Ахтуба, таким чином, місто молоде лише формально.

В Астраханській області є гора, під назвою» Велике Богдо » і хоч висота цієї гори невелика, всього 150 метрів, це місце популярно серед туристів. Одна сторона гори має червоний колір і стає ще більш червоною, коли розквітають маки.

У Росії не так багато міст з теплим кліматом, Астрахань, якраз один з них, влітку температура повітря може піднятися до позначки 45 градусів за Цельсієм. Астрахань самий посушливий з великих місто Європейської частини материка. Не дивлячись на горде звання «Каспійська столиця», прямого виходу до Каспійського моря в Астрахані немає.

Астрахань не молоде місто, заснований в 1558 році і офіційно занесений до Списку історичних міст країни. До офіційного заснування міста тут знаходилися в різний час столиці трьох держав Хазарського каганату, Золотої Орди і Астраханського ханства, місто завжди мало велике значення для торгових шляхів.

У місті багато старовинних будинків, наприклад будинок на вулиці Радянська. Будинок носить назву Вірменське подвір’я, хоча відношення до вірмен має мінімальне. Побудований російським купцем він був через час орендований вірменськими торговцями, і таким чином знайшов серед народу таку назву. Також в місті є перське, індійське і татарське подвір’я, що функціонували в 18 столітті. Перші міські трамваї проїхали вулицями цього південного міста в 1890 році, що на 7 років раніше, ніж з Санкт-Петербурзі.

В Астрахані є вулиця з гордою назвою» вулиця Перемоги», на якій стоїть пам’ятна стела в пам’ять про загиблих у Другій світовій війні, проте свою назву вулиця отримала задовго до нападу гітлерівських військ. Вулиці дали цю назву в 1920 році через перемогу червоних в громадянській війні.

Один зі звичайних будинків міста, який зараз важко відрізнити від типових будівель сталінської епохи, був колись німецькою Лютеранською Церквою, з якою більшовики знесли дзвіницю і переробили під звичайний будинок.

На набережній 1 травня також красується старовинний особняк, який носить в народі назву «вежа астронома» через круглої вежі, що нагадує обсерваторію.

Найвищою будівлею в ансамблі Астраханського кремля є Пречистенська дзвіниця. Висота цього монументального будинку дорівнює висоті будинку в 30 поверхів.

Дивно, але в місті всього два проспекти – це проспект гаманців і проспект Гужвіна, названого на честь першого губернатора Анатолія Гужвіна. В Астраханському краєзнавчому музеї є шестиметрова білуга.

В Астрахані можна відвідати Будинок-музей купця Григорія Васильовича Тетюшинова. Це дуже цінний пам’ятник архітектури, єдиний збережений пам’ятник дерев’яного зодчества 19 століття. Зараз цей музей може познайомити відвідувачів з побутом астраханців, що жили в той час.

В Астраханській області можна відвідати один з п’яти театрів. Драматичному театру цього міста 209 років, у фойє цього театру можна побачити найстаріші театральні костюми.

У науковій бібліотеці імені Н.К. Крупської зберігатися книга «літопис Астраханського краю», вага якої становить 18 кілограм. Це видання в шкіряній палітурці з золоченим зрізом, було випущено до 450-річчя Каспійської столиці.

А на 452 другий день народження міста місцеві кондитери спекли найбільший торт в країні, довжиною в 247 метрів. На нього пішло 2000 бісквітних коржів 400 кілограм згущеного молока і 20 кілограмів шоколаду. Вага такого гіганта склала 8 тонн.

Астрахань знаменита на всю країну своїми солодкими кавунами, але астраханські селекціонери створили гібрид дині з кавуном під назвою «місячний кавун».

В Астрахані є ферми з вирощування верблюдів, тому місцевих жителів складно здивувати цим двогорбим тваринам. Проїжджаючи по Астраханській області, можна зустріти пасуться верблюдів.

Астрахань по праву називається рибним краєм, тут навіть встановлено пам’ятник»Вобле-годувальниці». Бронзовий пам’ятник встановили у 2008 році до ювілею міста.

У місті на водоймах ростуть лотоси, ця квітка прикрашає емблему Астраханського біосферного заповідника.

Приїжджих може здивувати діалект астраханцев. Ворону називають карга, свиню – чушка, куласик – це проста дерев’яна човен. Закиднушка — це пристосування для лову риби, воно є у кожного Астраханського рибалки, втім, як і телевізор теж пристосування для лову риби. Маленьких бабок називають коромисликами, маленькі цуценята – це кутята, тарашка – це місцева назва густери (вид риби), бершик – це теж рибка, схожа на маленького судачка. Багато слів перекочували в мову астраханців з татаро-тюркської мови. У 2007 році вийшла в світ книга «астраханські слівця», автори книги – Г. А. Лосєв і м.і. Кіракосьян.

У різні роки цей залитий сонцем край відвідували знамениті люди. У 1858 році місто відвідав Олександр Дюма старший. Після відвідин Астрахані, французький письменник написав твір»з Парижа в Астрахань». Імператор Петро I посадив в місті дуб, зараз це дерево має статус»Пам’ятник живої природи». Іван Сергійович Аксаков пробув у місті 10 місяців і за цими спогадами написав драму «Бродяга». Іван Аксаков зазначав, що східним колоритом місто помітно відрізняється від інших міст країни. Письменник Максим Горький провів в Астрахані частину дитинства, і любив приїжджати в цей південний край.

Туди прийшов «руський мир»: які міста України були повністю або частково зруйновані під час війни

У ході російського вторгнення в Україні зруйновано вже майже 4,5 тисячі житлових будинків, близько 550 навчальних закладів, понад сотня медичних закладів та ще більше тисячі об’єктів культурної інфраструктури. «Руський мир» стер з землі також кілька міст України: на їхньому місці залишилися лише руїни, про «звільнення» яких переможно повідомляють кремлівські пропагандисти. Деякі населені пункти вже не відбудовуватимуть. На інфографіці «Слово і діло» – які міста були повністю чи частково зруйновані війною.

Майже всі повністю (або на 80-90%) зруйнованих міст знаходяться на Донбасі, який російські окупанти прийшли «захищати».

Найяскравіший приклад руйнівних дій окупантів – Маріуполь, який минулої весни знищували бомбардуванням. У місті було знищено половину житлових будинків та 90% інфраструктури. Тепер росіяни зносять пошкоджені будинки, приховуючи сліди своїх злочинів.

У Луганській області під час боїв майже повністю зруйновано Сєвєродонецьк, Попасну, Рубіжне, Щастя, Кремінну. Дещо більше «пощастило» Лисичанську: інфраструктура та житлова забудова там знищені на 60%, за оцінкою влади.

Також на Донеччині практично одні руїни залишилися від Волновахи, Вугледара, Мар’їнки, Лимана. Фактично знищено Соледар, з якого нещодавно після боїв відійшли українські військові.

Найгарячіша точка на фронті зараз це Бахмут на Донеччині. Через регулярні обстріли місто знищено на 60%, там уже давно немає газу, води та електрики. Проте в місті залишається близько 6,5 тисячі мешканців.

Сильно постраждали вже деокуповані у Харківській області міста – Куп’янськ та Ізюм. Після відходу з Херсона у листопаді російські війська щодня обстрілюють місто, там вже пошкоджено 30-40% будівель.

Нагадаємо, загальна сума збитків інфраструктурі України через війну збільшилася майже до 140 мільярдів доларів.

На інфографіці «Слово і діло» – перші оцінки вартості післявоєнного відновлення України.

найважливіше від «Слово і діло»