Зміст:
Які предмети зроблені з нікелю?
Нікель – це універсальний елемент, який використовується для продуктів настільки ж різноманітних, як посуд та наручники. Нікелеві монети містять нікелевий метал, звичайно. Нікелеве гальванічне покриття забезпечує привабливе захисне покриття з блискучою обробкою, яка подобається виробникам таких декоративних предметів, як змішувачі для суєти, садові фонтани, підношення з нержавіючої сталі, серветки та різдвяні прикраси. Чистий нікель використовується рідше, ніж нікелеві сплави, які забезпечують такі переваги, як більша міцність або більша термостійкість, ніж сам нікель.
TL; DR (занадто довго; не читав)
Окрім його використання в монетах, поширені нікельовані предмети, такі як крани або бампера. Нікель також використовується в електроніці і як компонент з нержавіючої сталі.
Чистий нікель
Нікель, хімічно чистий або поєднаний з дуже невеликою кількістю інших металів, використовується в електроніці та для переробки хімічних речовин, особливо в харчових продуктах та синтетичних волокнах. Оскільки чистий нікель – надійний провідник електроенергії, його використовують для проводів в електроніці, акумуляторах та електродах. Чистий нікель також є теплопровідником і протистоїть корозії, особливо від хімікатів та їдких речовин, і його використовують у теплообмінниках, де потрібна стійкість до корозії.
Покриття нікелем
Нікель наносять на різні продукти способом, відомим як гальванічне покриття. Нікелеві монети вже не повністю виготовлені з нікелю; він складається з 75 відсотків міді, покритих 25 відсотком нікелю. Покриття нікелем використовується для покриття бамперів та коліс автомобілів, а також для мотоциклів та велосипедів. Він також використовується як захисне покриття на деталях машин для захисту від зносу, а також для обшивання металів, що піддаються дії корозійних елементів.
Нержавіюча сталь
Нікель легується хромом і залізом, утворюючи нержавіючу сталь для кухонних мийок, нержавіючої посуду та посуду. Ці сплави містять приблизно 8-10 відсотків нікелю та 18 відсотків хрому, а решта – залізо. Для морських покрівельних матеріалів 3-відсотковий молібден замінює рівну кількість заліза в сплаві для додаткового захисту від іржі. Сталевий дріт гальванічний нікелем для використання в будівництві та електричному застосуванні.
Нікелеві мідні сплави
Нікелево-мідні сплави міцніші за чистий нікель містять як мінімум 63 відсотків нікелю та 28 – 34 відсотки міді. Ці сплави також містять – максимум – 2 відсотки марганцю та 2, 5 відсотка заліза і широко використовуються на нафтопереробних заводах. Вони також мають багато застосувань, пов’язаних з морем, де потрібні довговічні, стійкі до корозії продукти. Оскільки цей сплав є теплопровідником, його часто використовують у теплообмінниках, які регулярно стикаються з морською водою.
Нікелеві сплави хрому
Нікель-хромові сплави застосовуються у виробах, що потребують високої стійкості до тепла. Оскільки метали в чистому вигляді можуть руйнуватися при сильному нагріванні, вони легуються для забезпечення більшої стійкості. Цей сплав використовується в промислових печах, нагрівальних елементах для електричного кулінарного обладнання, резисторів та побутових нагрівальних приладів. Нікель – у поєднанні з хромом та кобальтом, а також невеликою кількістю титану та алюмінію – застосовувався в лопатках турбін для реактивних двигунів Concorde.
Побутові предмети, які використовують магніти
Кілька побутових предметів містять магніти, навіть деякі, про які ви можете не знати. Стереодинаміки, пилососи та прості дверні засувки містять приховані магніти.
Предмети, які відштовхують магніти
Магніти приваблюють багато металевих предметів, таких як залізні наповнення, але вони також можуть відштовхувати один одного. Однак багато людей рідко помічають – це те, що багато предметів побуту слабо відштовхуються магнітним полем. Причини, чому магніти притягують одні предмети та відштовхують інші, випливають із відмінностей у молекулярній та атомній структурі.
Наукові проекти, які вже зроблені та можуть бути скопійовані
Наукові проекти потребують мети та процедури. Крім того, наукові проекти потребують змінних та контролю для порівняння результатів. Існує багато наукових проектів, які повторюються в аудиторіях з відомими результатами, щоб проілюструвати студентам науковий метод. Копіювання цих експериментів дасть .
Обігові монети СРСР 1961-1991 років з бронзи та мельхіору
Чим можуть привернути увагу звичайні монети з недорогоцінних металів? На це просте на увазі питання не так легко відповісти, і спроби звести все до чудасій колекціонерів як мінімум недостатні. Наприклад, інтерес до радянських обігових монет, випущених після 1961 року, може бути викликаний насамперед ностальгією. Однак для нумізматів ці екземпляри цікаві не тільки як пам’ять про їхнє дитинство та юність (радянськими монетами цікавляться люди різного віку), а й тим, що ряд грошових знаків карбувався з незвичних і навіть рідкісних сплавів.
Трохи необхідної передісторії
Ні для кого не секрет, що в перші роки існування Радянської влади для виготовлення обігових монет використовувалися дорогоцінні метали. Це здається парадоксальним на тлі тогочасної Громадянської війни та тотальної розрухи, однак у такого рішення були вагомі причини. Уряду нової держави було вкрай необхідно не лише приборкати гіперінфляцію та фактично відтворити всю фінансову систему, а й повернути довіру до рубля у народу та за кордоном. А зробити це можна було лише за допомогою традиційних срібла та золота. Спочатку завдання здавалося нескладним. Незважаючи на втрату в 1918 році золотого запасу Російської імперії, захопленого білогвардійцями в Казані, у Радянської влади залишалися запаси дорогоцінних металів. Відповідно, вже 1921 року у обігу з’явилися перші монети зі срібла, 1923 — із золота, а 1924 р. — із міді. Однак карбування велося так інтенсивно, що незабаром запаси почали висихати. Проте свою справу вони зробили: наприклад, вже до 1925 року населення СРСР було повністю забезпечене розмінною мідною монетою, тому її випуск призупинили, а мідь, що залишилася, направили на потреби промисловості. Срібло та золото використовувалися ще близько п’яти років, проте на початку 30-х років відмовилися і від них. Справа була не лише в обмеженості запасів і мізерному видобутку дорогоцінних металів на той момент: на думку істориків, Радянська влада, відмовляючись від застосування срібла і золота в монетній справі, слідувала світовим тенденціям, які їй слід було враховувати при налагодженні економічних зв’язків із західними країнами. Крім того, рубль досить зміцнився, і вже не було життєвої необхідності у його підтримці золотом або сріблом, та й індустріалізація вимагала дедалі більше матеріалів. У результаті з початку 30-х років для карбування монет в СРСР почали використовувати сплави недорогоцінних металів, і насамперед — мідно-нікелевий (мельхіор), через що цей період згодом прозвали нікелевим десятиліттям. Строго кажучи, використання недорогометалів почалося ще в 1926 році, коли для карбування 1, 2, 3 і 5 копійок замість міді стали використовувати алюмінієву бронзу. Однак саме з початку 30-х років використання сплавів набуло масового характеру. Завдяки практичності та дешевизні мельхіор набув великої популярності при карбуванні монет, і навіть війна, що почалася в 1941 році, не змогла внести свої корективи: хоч і малими тиражами, але вони продовжували випускатися. Однак на початку 50-х років стартував пошук нових матеріалів, які мали змінити традиційні.
Бронзові та мельхіорові монети СРСР 1961-1991 рр.
- 1 руб. 1964 р.
- 15 коп. 1970 р. нестандартного діаметра.
- 20 коп. 1982 р.
- Десяти- та п’ятнадцятикопійчані грошові знаки 1983 р.
- 50 коп. 1989 р.
- 50 коп., 1 та 5 руб. 1991 р.
Висновок
У багатьох сім’ях досі зберігається чимало радянських монет, випущених після 1961 року. Найчастіше вони є предметом ностальгії (мовляв, «шкода викидати») або іграшками для дітей. Однак якщо такі екземпляри потраплять до рук фахівців, вони, напевно, зможуть знайти кілька по-справжньому цікавих речей. І хто знає, раптом серед них виявляться рідкісні бронзові або мельхіорові переплутання, за які нумізмати заплатять чималі гроші? Експерти нашого сайту завжди готові оцінити будь-яку радянську монету, випущену після 1961 року, і якщо вона їх зацікавить з якихось причин, напевно, запропонують таку ціну, яка вас приємно здивує.
Які монети виготовлені з нікелю
Говорячи про монети з дорогоцінних металів, насамперед їх слід розділяти на інвестиційні та пам’ятні.
Спершу розглянемо інвестиційні монети. Купівля таких монет мало чим відрізняється від придбання золотих чи срібних злитків. Такі монети випускають значними тиражами і зазвичай вони не мають особливої колекційної цінності, адже купити їх може будь-хто і в будь-який час. Основна їхня цінність – метал, з якого їх виготовлено.
Подібні монети випускають центробанки багатьох країн. Наприклад, в Україні можна купити «Орла» зі США, «Віденську філармонію» з Австрії, «Панду» з Китаю, «Кленовий листок» з Канади. Випуск «дорогоцінних» монет вигідний центробанкам, оскільки вони коштують більше, ніж метал, з якого зроблені, що дозволяє отримувати прибуток.
Купуючи монети іноземного виробництва, слід враховувати націнку продавців. Наприклад, компанії, що спеціалізуються на продажі таких монет, за золотий «Орел» вагою в 1 тройську унцію (31,1 г) правлять трохи більше 57,2 тис. грн, а «Кленовий листок» може коштувати на 400 грн дешевше.
Приклад української інвестиційної монети – «Архістратиг Михаїл». Нацбанк випускає її як із золота, так і зі срібла. Срібна монета важить 1 унцію, золота ж виконана у 4 варіантах: унція, пів унції (15,55 г), чверть унції (7,78 г) та десята частина унції (3,11 г). Така градація традиційна для більшості інвестиційних монет світу.
Принцип тут такий самий, як і при продажу злитка. Чим менша вага монети – тим більшою буде вартість кожного грама. У найлегшій монеті «Архістратиг Михаїл» грам золота станом на 28 серпня коштував майже 1901 грн., а в найважчій – 1817 гривень.
Купити ці монети можна як безпосередньо в НБУ, зокрема, за цим посиланням, так і в державних Укргазбанку та Ощадбанку. В регулятора інвестиційні монети коштують дешевше. Так, станом на 28 серпня «Архістратиг Михаїл» вагою в 1 унцію коштував у НБУ 56,503 тис. грн. Водночас в Ощадбанку за цю саму монету просили 57,019 тисяч гривень, а в Укргазбанку – 63,109 тис. гривень.
Одне з очевидних питань: що вигідніше купувати, злиток чи інвестиційну монету? Про особливості інвестицій у злитки банківського золота «Мінфін» нещодавно писав.
Найнижчі ціни продажу золотих злитків серед вітчизняних банків пропонує Укргазбанк. Тому саме з його цінами і порівняємо вартість інвестиційних монет. Злиток вагою в 1 унцію Укргазбанк продає за 59,23 тис. грн. За золоту монету такої ж ваги в НБУ ви заплатите на 2,7 тис. грн. менше.
Вважається, що чим більша вага злитка, тим меншою буде ціна у перерахунку на 1 грам. Тому інколи можна почути пораду купувати один великий злиток, а не кілька монет. Перевіримо, чи відповідає це дійсності. Один грам у злитку вагою 1 кг в Укргазбанку коштує 1900 грн, а в монеті вагою в унцію, як вже згадувалось, 1 грам золота коштуватиме 1817 грн. Тож і в цьому випадку значно вигідніше купувати монети, ніж злитки.