8. Як працює травна система

Перед тим як перейти до вивчення процесів, що відбуваються у травній системі людини, пригадайте органи, які входять до складу цієї системи. Які відділи має травна система людини? Які залози виділяють речовини в травну систему?

Травні процеси в ротовій порожнині

У ротовій порожнині (мал. 8.1) розпочинається процес травлення: їжа подрібнюється й обробляється слиною. Щоб слина добре обробила їжу, слід те, що ми їмо, ретельно пережовувати. Слина зволожує їжу, а її фермент амілаза розщеплює вуглеводи на складові. Також до складу слини входять лізоцим, який знезаражує їжу, та муцин, що забезпечує формування харчової грудки.

Мал. 8.1. Ротова порожнина та стравохід

Як ви вже знаєте, у ротовій порожнині їжа перетирається й подрібнюється зубами. Після жування й перемішування за допомогою язика вона перетворюється на харчову грудку, яка далі просувається травною системою завдяки скороченням непосмугованих м’язів у стінках травного тракту.

Після подрібнення їжі та обробки її слиною відбувається ковтання. Ковтання — це сукупність рухів м’язів ротової порожнини, глотки і стравоходу, які забезпечують переміщення їжі з ротової порожнини через глотку і стравохід до шлунка.

Травні процеси у шлунку

У шлунку (мал. 8.2) їжа обробляється шлунковим соком — рідиною, яку виділяють залози шлунка (власні, кардіальні та пілоричні). До його складу входить хлоридна кислота, тому він має кислу реакцію. Окрім кислоти, шлункові залози виділяють ферменти, які беруть участь у розщепленні білків, — ренін і пепсин, — та ліпазу, яка розщеплює жири в дітей.

Мал. 8.2. Шлунок

Поки шлунковий сік просочує їжу, усередині харчової грудки середовище залишається лужним, тому там ще якийсь час триває процес розщеплення вуглеводів за допомогою амілази слини.

М’язи у стінках шлунка повільно скорочуються і перемішують його вміст. Відтак частково перетравлена їжа порціями переміщується в кишечник.

Травні процеси в тонкій кишці

Тонка кишка має всередині лужне середовище, у якому (мал. 8.6, с. 34) завершується процес розщеплення речовин і відбувається всмоктування продуктів розщеплення. У цей відділ надходять сік із підшлункової залози (мал. 8.3), що містить багато травних ферментів, і жовч із печінки (мал. 8.4). Також багато речовин (ферментів, слизу тощо) виділяють залози в стінках самого кишечника.

Мал. 8.3. Підшлункова залоза

Мал. 8.4. Печінка

Ферменти амілаза, мальтаза, лактаза, сахараза розщеплюють вуглеводи, а трипсин і хімотрипсин — білки. Жовч, яка виробляється печінкою й містить солі жовчних кислот, потрібна для емульгації жирів — процесу подрібнення їх на дуже маленькі крапельки. Емульговані жири розщеплює фермент ліпаза, продукти процесу травлення всмоктуються ворсинками кишечника в лімфатичний капіляр.

Багато молекул ферментів закріплені на поверхні клітин тонкого кишечника, що не дає їм змоги рухатися разом із їжею і швидко виводитися з організму. Щоб у роботі кишечника було задіяно якомога більше ферментів, площа поверхні його стінок збільшується за рахунок великої кількості ворсинок (мал. 8.5). Окрім того, наявність ворсинок значно прискорює всмоктування продуктів травлення стінками кишечника.

Мал. 8.5. Будова стінки тонкого кишечника, яка вкрита ворсинками

Усмоктування є складним процесом. Усередині ворсинок кишечника розташовані кровоносні та лімфатичні капіляри, які відділені від порожнини кишечника лише двома шарами клітин. Ці клітини активно працюють та пропускають продукти травлення лише в один бік — до капіляра. Продукти розщеплення білків (амінокислоти) і вуглеводів (глюкоза) усмоктуються ворсинками кишечника.

Таким чином, біля стінки кишечника відбувається травлення дрібних частинок їжі, які потрапляють у простір між ворсинками, більші ж частинки перетравлюються в порожнині кишечника.

Рух умісту тонкої кишки забезпечують його м’язи. У цьому відділі є два шари м’язів — повздовжній і циркулярний. Їхнє скорочення переміщує грудку їжі від початку до кінця тонкої кишки. Крім того, рухи цих м’язів забезпечують перемішування вмісту кишечника, що сприяє процесу травлення і всмоктуванню продуктів травлення.

Травні процеси в товстій кишці

У товстій кишці (мал. 8.6) накопичуються речовини, які не були засвоєні в тонкому кишечнику. У цьому відділі травної системи завершується їхня обробка, відтак усмоктуються ті речовини, які організм іще може використати. Передусім це вода, яка міститься в їжі, і та, що утворюється внаслідок реакцій травлення.

Мал. 8.6. Кишечник

Значну роль у роботі товстої кишки відіграють симбіотичні мікроорганізми, такі як кишкова паличка. Вони формують кишечну мікробіоту і розщеплюють низку речовин, що не піддаються дії ферментів травної системи. Крім того, мікробіота кишечника виробляє цілу низку необхідних нам сполук. Так, саме мікроорганізми є головними постачальниками вітамінів В₁₂ та К. До того ж вони перешкоджають розвитку хвороботворних бактерій та інших шкідливих організмів.

• Найдовшою частиною травної системи є тонка кишка. У дорослої людини її довжина може сягати 4,5-5 м. Товста кишка має довжину лише 1,5-2 м.

• На межі тонкої й товстої кишки розташований невеликий сліпий відросток — апендикс. У наших предків він брав активну участь у процесах травлення. А в сучасної людини його функція змінилася: зараз він бере участь у роботі імунної системи. Запалення цього відростка відоме під назвою «апендицит».

• Маса мікроорганізмів кишечника людини може становити від 1 до 3 кг.

Травна система має кілька ділянок. На кожній із них відбуваються різноманітні процеси, які дозволяють організму ефективно здійснювати травлення й забезпечувати його необхідними речовинами. Основою всіх процесів травлення є реакції за участю ферментів. Значну роль у роботі травної системи відіграють симбіотичні мікроорганізми, які живуть у кишечнику людини.

Перевірте свої знання

• 1. Які ферменти виділяються слинними залозами?
• 2. Які процеси відбуваються з їжею в ротовій порожнині?
• 3. Для чого у шлунку виділяється хлоридна кислота?
• 4. Які особливості будови має стінка тонкої кишки?
• 5. Яку роль у травленні відіграє жовч?
• 6. Як відбувається всмоктування поживних речовин?
• 7. Схарактеризуйте склад шлункового соку.
• 8*. Чи можуть мікроорганізми, які мешкають у товстій кишці, приносити користь нашому організму?
• 9*. Чому шлунок сам себе не перетравлює?
• 10*. Як відмінності у функціях, що їх виконують тонка і товста кишка, позначилися на їхній будові?

§ 8. Огляд будови травної системи

ТРАВЛЕННЯ — це сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини. У результаті цього складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом.

ПОЗАКЛІТИННЕ ТРАВЛЕННЯ — перетравлювання їжі в особливих порожнистих органах (травній системі). Воно завершується пристінковим травленням і всмоктуванням.

ПРИСТІНКОВЕ (МЕМБРАННЕ) ТРАВЛЕННЯ — травлення, що відбувається за участі ферментів на поверхні слизової оболонки тонкої кишки.

ФЕРМЕНТИ — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи.

Функції травної системи. Життєдіяльність людини можлива за умови неперервного надходження їжі. Більшість харчових продуктів використовується організмом завдяки попередній обробці. Вона полягає в механічній переробці їжі та хімічному розщепленні її органічних сполук на простіші розчинні сполуки, які надходять у кров, а далі — у клітини.

Хімічні перетворення органічних речовин відбуваються під впливом особливих речовин — ферментів, які прискорюють ці процеси.

Вам відомо, що у тварин існує три типи травлення: внутріклітинне, позаклітинне та пристінкове (мембранне). Для людини, як і для вищих тварин, характерними є позаклітинне та пристінкове травлення. Ці типи травлення здійснює спеціальна система органів — травна система.

До виконуваних травною системою функцій належать:

• секреторна (розщеплення речовин під дією ферментів та мікроорганізмів);
• рухова, або моторна (жування, ковтання, переміщення їжі у травному тракті);
• всмоктування поживних речовин (відбувається в різних відділах травного тракту, особливо в тонкій і товстій кишках);
• видільна (виведення з організму неперетравлених решток їжі).

Будова травної системи (іл. 19). Пригадайте, які органи належать до травної системи людини.

Травний тракт, або травна трубка, — це порожниста трубка завдовжки 8-10 м. Травний тракт починається ротовою порожниною, яка утворена спереду губами, збоку — щоками, зверху — піднебінням (твердим і м’яким) і ззаду переходить у глотку. Ротова порожнина обмежена верхньою та нижньою щелепами, у комірках яких містяться зуби (іл. 20, 21).

У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, які виділяють секрет — слину.

Глотка з’єднує ротову порожнину зі стравоходом.

Стравохід — це м’язова трубка завдовжки 23-25 см, якою внаслідок хвилеподібних скорочень її стінок просувається харчова грудка. Стравохід переходить у шлунок — розширений відділ травного тракту, де їжа затримується і перемішується (іл. 20).

Зі шлунку харчова грудка потрапляє в тонку кишку — найдовшу частину травного тракту і головний орган травлення. Вона утворює чимало петель, які займають значну частину черевної порожнини. Довжина тонкої кишки дорослої людини становить близько 4,5 м.

У початковий відділ тонкої кишки — дванадцятипалу кишку — впадають протоки печінки та підшлункової залози (іл. 20).

Тонка кишка переходить у товсту кишку. На початку товста кишка утворює мішкоподібну випуклість — сліпу кишку, від якої донизу відходить червоподібний відросток — апендикс. Цей невеликий орган 8-15 см завдовжки є недорозвиненим кінцем сліпої кишки. Апендикс є ще й лімфоїдним органом, який виконує захисну функцію.

Довжина товстої кишки становить 1,5 м, а діаметр — у 2-3 рази більший, ніж тонкої кишки. Сформовані в товстій кишці калові маси потрапляють у її кінцевий відрізок — пряму кишку, яка закінчується анальним отвором. Він забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму.

Іл. 20. Травна система людини

Іл. 21. Ротова порожнина

Стінки травного тракту (іл. 22) складаються з трьох основних оболонок. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною, середня — м’язовою, внутрішня (слизова) оболонка. — епітеліальною тканиною. Слизова оболонка має складчасту поверхню, у ній є багато дрібних залоз, які виробляють і виділяють у порожнину трубки травні соки. М’язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м’язів: зовнішній шар — поздовжніми м’язами, а внутрішній — кільцевими. М’язи, скорочуючись хвилеподібно, проштовхують їжу вздовж травного тракту. М’язовий шар шлунку, на відміну від інших відділів травного тракту, складається з трьох шарів м’язів: поздовжніх, кільцевих і косих (іл. 28). Скорочення цих м’язів забезпечує перемішування їжі зі шлунковим соком.

Іл. 22. Будова стінки травного тракту

Травні залози — це органи, у яких виробляються й виділяються травні соки, що беруть участь у травленні. До них належать: печінка, підшлункова залоза (іл. 23), слинні залози (іл. 20, 21), залози слизової оболонки шлунку (іл. 28) та кишечнику (іл. 30). Печінка, підшлункова та слинні залози розташовані поза травним трактом. Травні соки, що виробляються в них, надходять до порожнини травного тракту по протоках. Основними складовими травних соків є ферменти. Одні групи ферментів розщеплюють вуглеводи, інші — білки, ще інші — жири.

Печінка (іл. 23) — найбільша залоза організму людини, маса її сягає 1,5 кг. Вона поділяється на дві нерівні частки: праву (масивнішу) й ліву (меншу). Клітини печінки виробляють жовч, яка накопичується в жовчному міхурі. Крім цього, печінка виконує бар’єрну функцію, оскільки через неї проходить венозна кров, яку ворітна вена печінки збирає від травного тракту, підшлункової залози та селезінки (іл. 24).

Шкідливі речовини, токсини, що потрапили в кров із травного тракту, в печінці знешкоджуються. Ворітна вена, входячи через ворота печінки, розгалужується й утворює величезну сітку капілярів, які віддають печінковим клітинам токсичні речовини, бактерії тощо. Особливо багато шкідливих речовин потрапляє з кишечнику, адже там відбуваються процеси бродіння, а інколи й гниття, які супроводжують процес травлення.

Іл. 23. Печінка та підшлункова залоза

Іл. 24. Ворітна вена печінки

Підшлункова залоза (завдовжки 12-15 см) розташована в петлі дванадцятипалої кишки (іл. 23). Вона виробляє ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи, а також продукує деякі гормони.

Травлення. Травна система. Органи травного тракту. Травні залози. Печінка. Підшлункова залоза

Іван Павлов (1849-1936)

Сьогодні існує багато методів дослідження органів травлення: зондування, ендоскопія, лапароскопія, рентгенографія, ультразвукова діагностика, сканувальна томографія тощо.

Засновником сучасних методів дослідження органів травлення є російський фізіолог зі світовим ім’ям Іван Павлов. Його відкриття в галузі фізіології травлення увійшли в золотий фонд світової науки. Суть запропонованого ним методу полягає в накладанні фістули — штучного з’єднання протоків залози чи порожнини травного органа із зовнішнім середовищем. Фістула дозволила отримувати травні соки в чистому вигляді. Досліди І. Павлова довели, що слина та шлунковий сік виділяються рефлекторно.

1. Що таке травлення? 2. Які типи травлення є характерними для людини? 3. Які функції виконує травна система? 4. Що називають травним трактом? Які органи входять до його складу? 5. Які органи входять до складу ротової порожнини? 6. Назвіть травні залози. Яка їх роль у травленні? 7. Які органи травної системи не є частиною травного тракту? Як вони з ним сполучаються? 8. Схарактеризуйте печінку й підшлункову залозу як травні залози. 9. У чому полягає бар’єрна функція печінки? 10. Які оболонки розрізняють у стінці травного тракту? 11. У чому виявляється відповідність структури і функцій органів травлення? (Показати на прикладі одного з органів). 12. З чим пов’язана наявність третього шару м’язів у стінці шлунку? 13. Прокоментуйте висловлювання Іван Павлова, винесене як епіграф до теми. 14. Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте повідомлення про: а) сучасні методи дослідження органів травлення; в) відкриття Івана Павлова в галузі фізіології травлення (на вибір).

21.3: Процеси та регуляція травної системи

Травна система використовує механічні та хімічні дії, щоб розщепити їжу на розсмоктувані речовини під час подорожі по травній системі. У таблиці \(\PageIndex\) наведено огляд основних функцій органів травлення.

• Поглинає їжу
• Пережовує і змішує їжу
• Починається хімічне розщеплення вуглеводів з виділенням слини
• Переміщує їжу в глотку
• Починається розпад ліпідів за допомогою лінгвальної ліпази

• Зволожує і розчиняє їжу, дозволяючи скуштувати її
• Очищає і змащує зуби і ротову порожнину
• Має деяку антимікробну активність

• Просуває їжу з ротової порожнини в стравохід

• Змащує їжу і проходи

• Просуває їжу в шлунок

• Змащує їжу і проходи

• Змішує і збиває їжу з шлунковими соками, що виділяються з епітелію, з утворенням хімусу
• Починається хімічне розщеплення білків
• Випускає їжу в дванадцятипалу кишку як хіму
• Поглинає деякі жиророзчинні речовини (наприклад, алкоголь, аспірин)
• Володіє антимікробними функціями

• Стимулює ферменти, що перетравлюють білок
• Виділяє внутрішній фактор, необхідний для всмоктування вітаміну В ₁₂ в тонкому кишечнику

• Змішує хімус з травними соками, що виділяються з підшлункової залози, жовчного міхура та тонкої кишки
• Просуває їжу зі швидкістю, досить повільною для травлення і всмоктування
• Поглинає продукти розпаду вуглеводів, білків, ліпідів та нуклеїнових кислот разом з вітамінами, мінералами та водою
• Виконує фізичне травлення за допомогою сегментації

• Забезпечує оптимальне середовище для ферментативної активності

• Печінка: виробляє жовчні солі, які емульгують ліпіди, допомагаючи їх травленню та засвоєнню
• Жовчний міхур: зберігає, концентрує та виділяє жовч
• Підшлункова залоза: виробляє травні ферменти і бікарбонат

• Багаті бікарбонатами панкреатичні соки допомагають нейтралізувати кислий хімус і забезпечують оптимальне середовище для ферментативної активності

• Далі розщеплює залишки їжі
• Поглинає більшість залишкової води, електролітів та вітамінів, що виробляються кишковими бактеріями
• Просуває кал до прямої кишки
• усуває кал

• Залишки їжі концентруються і тимчасово зберігаються до дефекації
• Слиз полегшує проходження калу через товсту кишку

травні процеси

Процеси травлення включають сім видів діяльності: прийом всередину, рух, механічне або фізичне травлення, хімічне травлення, секреція, всмоктування та дефекація.

Перший з цих процесів, прийом всередину, відноситься до надходження їжі в аліментарний канал через рот. Там їжа жується і змішується зі слиною, що виділяється слинними залозами, яка містить ферменти, які починають розщеплювати вуглеводи в їжі плюс деякі ліпідного травлення за допомогою мовної ліпази. Жування збільшує площу поверхні їжі і дозволяє виробляти болюс відповідного розміру (шматок).

Їжа виходить з рота, коли мова і глоткові м’язи просувають його в стравохід. Цей акт ковтання, останній добровільний акт до дефекації, є прикладом руху, який стосується руху їжі по травному тракту. Вона включає в себе як добровільний процес ковтання, так і мимовільний процес перистальтики. Перистальтика складається з послідовних, чергуються хвиль скорочення і розслаблення кругових і поздовжніх шарів muscularis externa (аліментарна стінка гладкої мускулатури), які діють для просування їжі уздовж (рис. \(\PageIndex\) ). Ці хвилі також відіграють певну роль у змішуванні їжі з травними соками. Перистальтика настільки потужна, що продукти та рідини, які ви ковтаєте, потрапляють у ваш шлунок, навіть якщо ви стоїте на голові.

Малюнок \(\PageIndex\) : Перистальтика. Перистальтика переміщує їжу по травному тракту з чергуванням хвиль скорочення м’язів і розслаблення. (Кредит зображення: «Перистальтика» від OpenStax ліцензується відповідно до CC BY 3.0)

Травлення включає в себе як механічні, так і хімічні процеси. Механічне травлення – це чисто фізичний процес, який не змінює хімічну природу їжі. Натомість це робить їжу меншою, щоб збільшити як площу поверхні, так і рухливість. Вона включає в себе жування, або жування, а також рухи язика, які допомагають розбивати їжу на менші шматочки і змішувати їжу зі слиною. Хоча може бути тенденція думати, що механічне травлення обмежується першими кроками травного процесу, воно відбувається і після того, як їжа покине рот, а також. Механічне збивання їжі в шлунку служить для подальшого її розщеплення і піддавати більшу частину його поверхні травним сокам, створюючи кислий «суп», званий хімусом. Сегментація, яка відбувається переважно в тонкому кишечнику, складається з локалізованих скорочень кругової м’язи м’язового шару аліментарного каналу. Ці скорочення виділяють дрібні відділи кишечника, переміщаючи їх вміст вперед-назад, при цьому безперервно ділять, розпадаються і перемішують вміст. Переміщаючи їжу вперед і назад в просвіті кишечника, сегментація змішує їжу з травними соками і полегшує всмоктування.

Хімічному травленню сприяє секреція ферментів. Починаючи з рота, травні виділення розщеплюють складні молекули їжі на свої хімічні будівельні блоки (наприклад, білки на окремі амінокислоти). Ці виділення відрізняються за складом, але зазвичай містять воду, різні ферменти, кислоти та солі. Процес завершується в тонкому кишечнику.

Їжа, яка була розщеплена, не має ніякої цінності для організму, якщо вона не потрапляє в кров і її поживні речовини не працюють. Це відбувається через процес всмоктування, який відбувається насамперед в тонкому кишечнику. Там більшість поживних речовин всмоктується з просвіту аліментарного каналу в кровотік через епітеліальні клітини, що входять до складу слизової. Ліпіди всмоктуються в молочні і транспортуються через лімфатичні судини в кровотік (підключичні вени біля серця). Про подробиці цих процесів і піде мова далі.

При дефекації, завершальному етапі травлення, неперетравлені матеріали виводяться з організму у вигляді калу.

Травна система: Від придушення апетиту до запору

Вікові зміни в травній системі починаються в роті і можуть вплинути практично на кожен аспект травної системи. Смакові рецептори стають менш чутливими, тому їжа не така апетитна, як колись. Шматочок піци – це виклик, а не лікування, коли ви втратили зуби, хворі ясна, а слинні залози не виробляють достатньої кількості слини. Ковтання може бути важким, а споживана їжа повільно рухається через аліментарний канал через зниження сили і тонусу м’язової тканини. Нейросенсорний зворотний зв’язок також послаблюється, уповільнюючи передачу повідомлень, що стимулюють вивільнення ферментів і гормонів.

Патології, що впливають на органи травлення, такі як грижа стравохідного отвору, гастрит та виразкова хвороба, можуть виникати з більшою частотою з віком. Проблеми в тонкому кишечнику можуть включати виразки дванадцятипалої кишки, порушення травлення та мальабсорбцію. Проблеми в товстому кишечнику включають геморой, дивертикулярну хворобу та запор. Умови, які впливають на функцію допоміжних органів – і їх здатність доставляти ферменти підшлункової залози та жовч до тонкого кишечника – включають жовтяницю, гострий панкреатит, цироз та жовчні камені.

У деяких випадках за процес травлення відповідає один орган. Наприклад, потрапляння всередину відбувається тільки в рот і дефекація з заднього проходу. Однак більшість травних процесів припускають взаємодію декількох органів і відбуваються поступово в міру просування їжі по аліментарному каналу (рис. \(\PageIndex\) ). На малюнку 21.3.2 показаний травний тракт з місцями руху, хімічного травлення, механічного травлення та всмоктування в різних органах.

Малюнок \(\PageIndex\) : Травні процеси. Травні процеси – це прийом всередину (рот), рух (шлунково-кишковий тракт), механічне травлення (рот, шлунок та тонка кишка), хімічне травлення (рот, шлунок та тонка кишка), всмоктування (шлунок, тонка кишка та товста кишка) та дефекація (задній прохід). (Кредит зображення: «Процес травлення» від OpenStax ліцензується відповідно до CC BY 3.0)

Хоча більшість хімічних травлень відбувається в тонкому кишечнику, деякі відбуваються в роті (вуглеводи і ліпіди) і шлунку (білки). Всмоктування, також в значній мірі здійснюється тонким кишечником, деякі можуть відбуватися в роті, шлунку та товстому кишечнику. Наприклад, алкоголь і аспірин всмоктуються шлунком і водою і багато іонів всмоктуються товстим кишечником.

Регуляторні механізми

Нейронні та ендокринні регуляторні механізми працюють для підтримки оптимальних умов в просвіті, необхідних для травлення і всмоктування. Ці регуляторні механізми, які стимулюють травну діяльність за допомогою механічної та хімічної активності, контролюються як зовнішньо, так і по суті.

Нейронні елементи управління

Стінки аліментарного каналу містять різноманітні датчики, які допомагають регулювати травні функції. До них відносяться механорецептори, хеморецептори і осморецептори, які здатні виявляти механічні, хімічні та осмотичні подразники відповідно. Наприклад, ці рецептори можуть відчувати, коли наявність їжі призвело до розширення шлунка, чи були досить розщеплені частинки їжі, скільки рідини присутня, і тип поживних речовин в їжі (ліпіди, вуглеводи та/або білки). Стимуляція цих рецепторів провокує відповідний рефлекс, що сприяє процесу травлення. Це може спричинити за собою відправку повідомлення, що активізує залози, що виділяють травні соки в просвіт, або це може означати стимуляцію м’язів всередині аліментарного каналу, тим самим активізуючи перистальтику і сегментацію, які переміщують їжу по кишковому тракту.

Стінки всього аліментарного каналу вбудовані нервовими сплетіннями (кишкова нервова система, підслизові та міентеріальні сплетення), які взаємодіють з центральною нервовою системою та іншими нервовими сплетіннями – або всередині одного травного органу, або в різних. Ці взаємодії підказують кілька видів рефлексів. Зовнішні нервові сплетення організовують довгі рефлекси, які залучають центральну і вегетативну нервову системи і працюють у відповідь на подразники ззовні травної системи. Короткі рефлекси, з іншого боку, організовані внутрішніми нервовими сплетіннями всередині стінки аліментарного каналу. Ці два сплетення і їх зв’язки були введені раніше як кишкова нервова система. Короткі рефлекси регулюють діяльність в одній області травного тракту і можуть координувати місцеві перистальтичні рухи і стимулювати травні виділення. Наприклад, зір, запах і смак їжі ініціюють тривалі рефлекси, які починаються з сенсорного нейрона, що подає сигнал до довгастого мозку. Відповідь на сигнал полягає в тому, щоб стимулювати клітини шлунка почати виділяти травні соки при підготовці до їжі, що надходить. На відміну від цього, їжа, яка роздуває шлунок, ініціює короткі рефлекси, які змушують клітини в стінці шлунка збільшувати секрецію травних соків.

Гормональний контроль

У травному процесі беруть участь різноманітні гормони. Основним травним гормоном шлунка є гастрин, який виділяється у відповідь на присутність їжі. Гастрин стимулює секрецію шлункової кислоти тім’яними клітинами слизової шлунка. Інші гормони шлунково-кишкового тракту виробляються і діють на кишечник і його допоміжні органи. Гормони, що виробляються дванадцятипалою кишкою, включають секретин, який стимулює водянисту секрецію бікарбонату підшлунковою залозою; холецистокінін (ССК), який стимулює секрецію ферментів підшлункової залози і жовчі з печінки і виділення жовчі з жовчного міхура; і шлунковий інгібіторний пептид, який пригнічує шлункова секреція і уповільнює спорожнення шлунка і моторику. Ці гормони шлунково-кишкового тракту секретуються спеціалізованими епітеліальними клітинами, званими ентероендокринними клітинами, розташованими в епітелії слизової шлунка і тонкої кишки. Ці гормони потім потрапляють в кров, через який вони можуть дістатися до своїх органів-мішеней.

Концепція Огляд

Травна система поглинає і перетравлює їжу, поглинає вивільнені поживні речовини та виводить харчові компоненти, які не засвоюються. Шість видів діяльності, що беруть участь у цьому процесі, – це прийом всередину (рот), моторика (шлунково-кишковий тракт), механічне травлення (рот, шлунок, тонкий кишечник), хімічне травлення (рот, шлунок, тонкий кишечник), всмоктування (рот, шлунок, тонкий і товстий кишечник) та дефекація (анус). Скорочення гладкої мускулатури (muscularis externa) призводять до перистальтики проштовхувати вміст у шлунково-кишковому тракті та сегментації для змішування вмісту з ферментами. Ці процеси регулюються нервовими і гормональними механізмами.

Переглянути питання

Питання: Який з цих процесів відбувається в роті?

Питання: Який з цих процесів відбувається на всій більшій частині аліментарного каналу?

Питання: Що з наступного відбувається (и) в роті?

Питання: Яке з цих тверджень про товсту кишку є помилковим?

А. хімічне травлення відбувається в товстій кишці.

Б. всмоктування відбувається в товстій кишці.

С. перистальтика виникає в товстій кишці.

Д. дивертикулярна хвороба виникає в товстій кишці.

Питання критичного мислення

Питання: Запропонуйте теорію, щоб пояснити, чому відбувається сегментація і сповільнюється перистальтика в тонкому кишечнику.

А. більшість травлення і всмоктування відбувається в тонкому кишечнику. Уповільнюючи транзит хімусу, сегментація і знижена швидкість перистальтики дають час на ці процеси.

Питання: Який орган в основному відповідає за діарею та запор і чому?

А. товста кишка поглинає воду. Якщо він поглинає занадто багато води, то залишився вміст (стілець) може бути твердим і можуть виникнути запори. Якщо він поглинає дуже мало води або навіть виділяє воду, то решта вмісту буде пухким і водянистим, що призведе до діареї.

Глосарій

поглинання проходження перетравлених продуктів з просвіту кишечника через клітини слизової оболонки і в кров або молочні хімічне травлення ферментативний розпад їжі хімус супова рідина, що створюється при змішуванні їжі з травними соками дефекації виведення з організму неперетравлених речовин у вигляді калу прийом всередину прийом їжі в шлунково-кишковий тракт через рот жування жуючи механічне травлення жування, змішування та сегментація, яка готує їжу для хімічного травлення перистальтика м’язові скорочення і розслаблення, які просувають їжу через шлунково-кишковий тракт рушій добровільний процес ковтання і мимовільний процес перистальтики, що переміщує їжу по травному тракту сегментація чергування скорочень і розслаблень несуміжних сегментів кишечника, які переміщують їжу вперед і назад, розбиваючи її на частини і змішуючи з травними соками

Автори та атрибуція