Судові інстанції

Судова інстанція – це поняття категоріального значення, яке є одним з визначальних чинників побудови судової системи. Інститут судових інстанцій, їх види, кількість, сутність є відбиттям усього історичного шляху існування суду в кожній державі з її традиціями, досвідом, надбанням.

У судах загальної юрисдикції (загальних та спеціалізованих), що діють в Україні, судочинство здійснюється у декількох інстанціях, кожна з яких має свою особливість. Усі процесуальні кодекси передбачають розгляд справ у трьох судових інстанціях: першій, апеляційній та касаційній.

Судом першої інстанції є суд, який уповноважений в межах своєї компетенції первісно розглянути і вирішити кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи, справи про адміністративні правопорушення. Суди першої інстанції розглядають справу по суті, встановлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про право цивільне чи про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах) або винність чи невинність особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину). При розгляді справи по суті до суду викликаються позивач, відповідач, обвинувачений (підсудний), потерпілий, свідки, щоб завдяки їхнім свідченням, а також документам, речовим доказам були отримані фактичні дані, на підставі яких встановлювалися б обставини, що мають значення для вирішення справи. Вирішення справи по суті завершується відповідним актом правосуддя: вироком по кримінальних справах, рішенням по цивільних та господарських, постановою по справах адміністративної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції – це суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, з вирішенням питання про законність і обгрунтованість оскаржуваних рішень.

Метою звернення до апеляції є повторний розгляд справи у цілому або в частині.

Існують два види апеляції: повна і неповна.

Неповна апеляція означає перегляд рішень судів першої інстанції на підставі лише фактичних даних, встановлених ним з матеріалів, наданих особами, які брали участь у справі в суді першої інстанції.

При повній апеляції особи, що беруть участь у справі, можуть надавати в апеляційних судах поряд з раніше дослідженими й нові матеріали. При повній апеляції, на відміну від неповної, суд при розгляді скарги не вправі повернути справу для нового розгляду в суд першої інстанції, а повинен сам винести нове рішення. Таким чином, при повній апеляції суд апеляційної інстанції здійснює перевірку правильності розгляду і вирішення судом першої інстанції справи, а при неповній – перевірку рішення (вироку). Запропоноване у вітчизняному судочинстві апеляційне провадження є змішаним, тобто воно містить елементи як повної, так і неповної апеляції, вид якої залежить переважно від змісту апеляційної скарги та тих вимог, що в ній сформульовані.

У суді апеляційної інстанції справа може перевірятися або у повному обсязі, або в обсязі вимог, вказаних в апеляції. При створенні інститутів перегляду судових рішень західноєвропейські держави виходили з принципу – “скільки скарги – стільки й рішення”. Відбиттям цього принципу стали відповідні правила у законодавстві цих країн, згідно з якими апеляційний суд перевіряє вірність рішення першої інстанції відносно особи, що подала скаргу, і лише відносно тієї частини рішення суду першої інстанції, що нею оскаржена.

В Україні до введення апеляційного порядку другою інстанцією була касаційна. Суд касаційної інстанції був зобов’язаний перевірити законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі як в оскарженій, так і в неоскарженій частині, як відносно осіб, котрі подали скарги, так і відносно тих, які скарги не подавали. Тобто касаційна інстанція мала значні ревізійні повноваження. Після запровадження у якості другої інстанції апеляційної обсяг перегляду був визначений у процесуальному законодавстві по-різному. Якщо цивільне процесуальне законодавство виходячи з диспозитивності цивільного судочинства повністю втілило принцип пов’язаності суду вимогами скаржника, то кримінально-процесуальне законодавство реалізуючи принцип публічності, залишило суду можливість вийти за межі апеляції, якщо її розгляд дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли. У такому випадку апеляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення.

Поряд з правом на оскарження рішення суду в апеляційному порядку Конституція надає право учасникам процесу оскаржувати судові рішення в касаційному порядку. Тобто в Україні запроваджена двоінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. За загальним правилом, касаційний порядок перегляду здійснюється відносно рішень, що набрали законної сили, тобто виконані чи виконуються, і лише відносно законності судового рішення. Перевірка обгрунтованості судового рішення (оцінка відповідності висновків суду встановленим у справі обставинам) відбувається при апеляційному перегляді.

Нове вітчизняне процесуальне законодавство розвивається в цілому саме у такому напрямку.

По-перше, касаційна скарга може бути подана лише на рішення, що набрало законної сили.

По-друге, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

По-третє, до суду касаційної інстанції звернення можливе після використання механізмів захисту прав та інтересів у суді попередньої – апеляційної інстанції. (Це правило не є загальним. З нього є винятки, які передбачені Кримінально-процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України. І якщо у КПК це обумовлено незавершеністю побудови підсистеми загальних судів зі збереженими повноваженнями апеляційних судів розглядати у визначених законом випадках справи по першій інстанції, то у ГПК це обумовлено наявністю застарілих підходів до формулювання вказаних норм.)

Судом касаційної інстанції в Україні у системі загальних судів є Верховний Суд України, а в системі спеціалізованих судів – відповідний вищий суд.

Отже, під судовою інстанцією розуміють судовий орган в цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя. Судові інстанції відрізняються колом процесуальних повноважень по розгляду справи і прийняттю судових рішень. Кожна наступна інстанція є вищестоящим судом відносно судової інстанції, що раніше постановила рішення по справі. Суд апеляційної інстанції є вищим відносно суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції є вищим відносно суду апеляційної інстанції. Іноді одна судова установа наділяється декількома інстанційними повноваженнями. Наприклад, апеляційні загальні суди наділені повноваженнями по розгляду кримінальних справ як суди другої (апеляційної) інстанції, а у випадках, передбачених законом, і як суди першої інстанції.

Аналогічна структура повноважень в апеляційних адміністративних та господарських судах округів. Одна й та сама скарга не може послідовно проходити обидві інстанції в одному й тому ж суді. Це порушило б міжнародно-правові вимоги, підтверджені багатьма рішеннями Європейського суду з прав людини щодо забезпечення здійснення правосуддя безстороннім, неупередженим судом.

Отже, такі чинники як необхідність забезпечення кожному розгляду його справи в суді за суттю (по першій інстанції), реалізація його права (окрім випадків, встановлених законом) на апеляційне і касаційне оскарження рішень з одночасною забороною розгляду справи в одній судовій установі по двом інстанціям стали найважливішими критеріями побудови судової системи, а саме визначили кількість її рівнів (ланок).

Поняття “ланка” – суто судоустрійне, воно застосовується для відокремлення в окремій судовій підсистемі судових установ, що за своїм статусом знаходяться на одному рівні. Зміст поняття “ланка судової системи” визначається колом повноважень, наданих тій чи іншій судовій установі, і обсягом обов’язків, які вона виконує. Суди, які утворюють певну ланку судової системи, мають однакову предметну компетенцію, аналогічну структуру, ті ж самі функції і діють в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної. Так, основну, нижню ланку в системі загальних судів утворюють районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди. Другою ланкою є апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Отже, юридично коректним є застосування поняття “ланка” лише в кожній підсистемі судів: загальних, адміністративних, господарських, тому що систему судів загальної юрисдикції утворюють не тільки загальні, а й спеціалізовані суди. Вони відрізняються як від загальних, так і поміж собою. У загальних, господарських та адміністративних судах різні предмет компетенції, структура, інстанційні повноваження, територія. Тому й суди, що утворюють певну ланку в підсистемі господарських чи адміністративних судів, не є ідентичними за вказаними ознаками ланці такого ж рівня в підсистемі загальних судів. Тому застосовувати поняття “ланка судової системи” необхідно поряд з визначенням певної підсистеми: загальної чи спеціалізованої, адміністративної чи господарської.

У спеціалізованих судах нижчу ланку судової системи утворюють: -господарські суди Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст Києва та Севастополя;

• – адміністративні окружні суди. Другу ланку утворюють:
• – апеляційні господарські суди округів;
• – апеляційні адміністративні суди округів.

Третю ланку утворюють відповідно Вищий господарський суд України і Вищий адміністративний суд України, а також Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ. Четвертою ланкою для всіх гілок спеціалізованих судів є Верховний Суд України.

Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття “гілка судової системи”. На відміну від поняття “ланка”, яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України “по горизонталі”, поняття “гілка судової системи” застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто “по вертикалі”, констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

Правова доктрина, що була покладена в основу аналізу коментованої статті, дає підстави виокремлювати міжнародно-правові та національні принципи побудови судової системи держави.

Загальна характеристика судової системи. Судові інстанції та ланки судової системи.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України) [1]. Судову систему України донедавна складали лише загальні суди: або, як їх ще іменують, суди загальної юрисдикції. Ці суди здійснюють правосудця з цивільних та кримінальних справ, а також у передбачених законом випадках розглядають справи про адміністративні правопорушення. Разом із тим розвиток, удосконалення або зміна судової системи, особливо в періоди соціальних реформ, є природним процесом, оскільки в суспільстві формуються нові види соціальних відносин, що збільшують кількість і зміст правових зв’язків між громадянами, громадянами і державою, юридичними особами. Будова судової системи, функціонування її окремих гілок і ланок мають бути похідними від тих завдань, які суспільство ставить перед судовою владою як однією з основних гілок державної влади. Судова влада зобов’язана: а) вирішувати суперечності, які виникають між законодавчою і виконавчою гілками влади; б) реалізовувати невід’ємне право громадян на судовий захист від будь-яких посягань на честь і гідність, життя і здоров’я, майно тощо, захист від неправомірних дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; в) забезпечувати захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб незалежним і компетентним судом; г) гарантувати реалізацію прав громадян і юридичних осіб на оскарження судового рішення в поєднанні з його стабільністю як одного із чинників юридично визначеного стану [12].

Будова судової системи базується на принципах: а) територіальності: б) спеціалізації; в) інстанційності.

Територіальність: судові системи побудовано з урахуванням адміністративно-територіального устрою України. В кожній області, містах Києві є відповідні суди. Загальні суди функціонують у кожному районі (місті) і районі в місті. Простота системи, таким чином, забезпечує доступність судів для населення, оскільки районний (міський) суд, який розглядає переважну більшість кримінальних і цивільних справ, відповідно до Закону “Про судоустрій і статус суддів” [5], створюється в кожному районі (місті), районі в місті незалежно від чисельності населення, що проживає в ньому, та кількості судових справ.

Спеціалізація: суда загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Інстанційність: над кожним судом, відповідно до адміністративно-територіального поділу, створюється вищий суд. Повноваження вищого суду відрізняються від повноважень нижчого і одне з цих повноважень – перевірка законності та обгрунтованості рішень нижчого суду.

Для характеристики діючої судової системи необхідно усвідомити зміст таких понять: судові інстанції та ланки судової системи [17, с. 51-52].

В основу системи судів загальної юрисдикції покладений розподіл судів на ланки. Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.

Так, судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України, який е одночасно і найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Судова інстанція визначає повноваження окремого суду під час розгляду конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія відрізняється характерними ознаками судочинства. За чинним законодавством, в Україні визначені такі судові інстанції:

• а) перша інстанція, в якій справа розглядається вперше по суті в судовому засіданні і суд приймає рішення;
• б) апеляційна інстанція, в якій переглядаються рішення, ухвали судів першої інстанції, що не набрали законної сили;
• в) касаційна інстанція, в якій переглядаються рішення, ухвали судів першої та апеляційної інстанції, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами, чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення. Основне призначення інстанцій – забезпечення законності й обґрунтованості прийнятих рішень, неухильне дотримання і створення можливостей захисту прав людини; усунення порушень закону, що допускаються, відновлення справедливості.

Інстанційний взаємозв’язок судів виключає всякого роду підпорядкованість нижчих судів вищим. У судовій системі діє принцип незалежності суддів і їх підпорядкування тільки закону. Закон чітко встановлює межі повноважень судів апеляційної і касаційної інстанцій, не допускаючи їхнього впливу на внутрішнє переконання суддів першої інстанції про кваліфікацію злочину, значення тих чи інших доказів, визначену ними міру покарання.

Наступним важливим елементом діяльності судової системи судів є їх єдність.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

• – єдиними засадами організації та діяльності судів;
• – єдиним статусом суддів;
• – обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;
• – забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;
• – обов’язковістю виконання на території України судових рішень;
• – єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
• – фінансуванням судів виключно з Державного бюджет>’ України;
• – вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди, які є самостійними і незалежними органами судової влади у діяльності щодо здійснення правосудця, реалізуючи принцип рівності громадян перед законом і судом, повинні бути одноманітними в судовій практиці. Тому необхідне єдине керівництво у межах системи. Для досягнення цієї мети вищий судовий нагляд і контроль за всіма загальними судами України здійснює Верховний Суд

України. Аналогічні функції покладено і на Вищий Господарський суд України. Забезпечення однакового розуміння і застосування законів, орієнтування судової практики здійснюється цими судами як через розгляд і вирішення конкретних справ, так і наданням керівних роз’яснень з питань застосування чинного законодавства.

Висновки

Судову владу можна визначити як самостійну та незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно-розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосудця в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Судця та залучені для здійснення правосудця представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судці є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосудця й виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції.

Конституцією України визначено, що правосуддя здійснюють професійні судці та в установлених законом випадках – народні засідателі й присяжні . Професійні судці не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

1. Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

2. Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.

3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначається голова суду та, у визначених законом випадках, заступник або заступники голови суду.

5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, визначеному процесуальним законом.

6. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду.

7. Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду.

8. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов’язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.

• Стаття 1. Судова влада
• Стаття 2. Завдання суду
• Стаття 3. Судова система України
• Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів
• Стаття 5. Здійснення правосуддя
• Стаття 6. Незалежність судів
• Стаття 7. Право на справедливий суд
• Стаття 8. Право на повноважний суд
• Стаття 9. Рівність перед законом і судом
• Стаття 10. Правова допомога при реалізації права на справедливий суд
• Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу
• Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах
• Стаття 13. Обов’язковість судових рішень
• Стаття 14. Право на оскарження судового рішення
• Стаття 15. Склад суду та його визначення
• Стаття 16. Символи судової влади
• Стаття 17. Система судів загальної юрисдикції
• Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції
• Стаття 19. Порядок утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції
• Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад
• Стаття 21. Види і склад місцевих судів
• Стаття 22. Повноваження місцевого суду
• Стаття 23. Суддя місцевого суду
• Стаття 24. Голова місцевого суду
• Стаття 25. Заступник голови місцевого суду
• Стаття 26. Види і склад апеляційних судів
• Стаття 27. Повноваження апеляційного суду
• Стаття 28. Суддя апеляційного суду
• Стаття 29. Голова апеляційного суду
• Стаття 30. Заступник голови апеляційного суду
• Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів
• Стаття 32. Повноваження вищого спеціалізованого суду
• Стаття 33. Суддя вищого спеціалізованого суду
• Стаття 34. Голова вищого спеціалізованого суду
• Стаття 35. Заступник голови вищого спеціалізованого суду
• Стаття 36. Пленум вищого спеціалізованого суду
• Стаття 37. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган вищого спеціалізованого суду
• Стаття 38. Верховний Суд України-найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
• Стаття 39. Склад Верховного Суду України
• Стаття 40. Суддя Верховного Суду України
• Стаття 41. Голова Верховного Суду України
• Стаття 42. Порядок обрання Голови Верховного Суду України
• Стаття 43. Порядок дострокового звільнення з посади Голови Верховного Суду України
• Стаття 44. Заступник Голови Верховного Суду України
• Стаття 45. Судові палати Верховного Суду України
• Стаття 46. Пленум Верховного Суду України
• Стаття 47. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду України
• Стаття 48. Незалежність судді
• Стаття 49. Недоторканність судді
• Стаття 50. Відповідальність за неповагу до суду чи судді
• Стаття 51. Посвідчення судді
• Стаття 52. Статус судді
• Стаття 53. Незмінюваність судді
• Стаття 54. Вимоги щодо несумісності
• Стаття 55. Права та обов’язки судді
• Стаття 56. Присяга судді
• Стаття 57. Етика судді
• Стаття 58. Статус народного засідателя та присяжного
• Стаття 59. Список народних засідателів
• Стаття 60. Список присяжних
• Стаття 61. Вимоги до народного засідателя, присяжного
• Стаття 62. Підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків народного засідателя та присяжного
• Стаття 63. Залучення народних засідателів, присяжних до виконання обов’язків у суді
• Стаття 64. Гарантії прав народних засідателів і присяжних
• Стаття 65. Вимоги до кандидатів на посаду судді
• Стаття 66. Порядок призначення на посаду судді вперше
• Стаття 67. Подання кандидатом на посаду судді документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 68. Порядок проведення добору кандидатів на посаду судді
• Стаття 69. Відбірковий іспит
• Стаття 70. Проведення спеціальної перевірки щодо кандидата на посаду судді
• Стаття 71. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді
• Стаття 72. Кваліфікаційний іспит
• Стаття 73. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді
• Стаття 74. Призначення на посаду судді
• Стаття 75. Переведення судді до іншого суду у межах п’ятирічного строку
• Стаття 76. Порядок обрання на посаду судді безстроково
• Стаття 77. Звернення кандидата на посаду судді безстроково до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 78. Порядок розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково
• Стаття 79. Прийняття рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково
• Стаття 80. Подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково
• Стаття 81. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково
• Стаття 82. Переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду
• Стаття 83. Завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 84. Проведення кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 85. Етапи кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 86. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 87. Підготовка судді для підтримання його кваліфікації
• Стаття 88. Завдання та порядок регулярного оцінювання судді
• Стаття 89. Значення результатів регулярного оцінювання
• Стаття 90. Статус і структура Національної школи суддів України
• Стаття 91. Завдання Національної школи суддів України
• Стаття 92. Підстави дисциплінарної відповідальності судді
• Стаття 93. Дисциплінарне провадження щодо судді
• Стаття 94. Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді
• Стаття 95. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді
• Стаття 96. Рішення у дисциплінарній справі стосовно судді
• Стаття 97. Дисциплінарне стягнення стосовно судді
• Стаття 98. Погашення дисциплінарного стягнення
• Стаття 99. Оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді
• Стаття 100. Статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 101. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 102. Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 103. Порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 104. Припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 105. Організація роботи та засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 106. Права члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 107. Відвід члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 108. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 109. Забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 110. Служба інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 111. Загальні умови звільнення судді з посади
• Стаття 112. Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено
• Стаття 113. Звільнення судді з посади за віком
• Стаття 114. Звільнення судді з посади за станом здоров’я
• Стаття 115. Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності
• Стаття 116. Звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги
• Стаття 117. Звільнення судді з посади у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього
• Стаття 118. Звільнення судді з посади у разі припинення його громадянства
• Стаття 119. Звільнення судді з посади у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим
• Стаття 120. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням
• Стаття 121. Вимоги до подання про звільнення судді з посади
• Стаття 122. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково
• Стаття 123. Припинення повноважень судді
• Стаття 124. Завдання суддівського самоврядування
• Стаття 125. Організаційні форми суддівського самоврядування
• Стаття 126. Збори суддів
• Стаття 127. З’їзд суддів України
• Стаття 128. Порядок скликання з’їзду суддів України
• Стаття 129. Обрання делегатів на з’їзд суддів України
• Стаття 130. Порядок проведення з’їзду суддів України
• Стаття 131. Рада суддів України
• Стаття 132. Забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування
• Стаття 133. Суддівська винагорода
• Стаття 134. Відпустка
• Стаття 135. Стаж роботи судді
• Стаття 136. Забезпечення житлових умов судді
• Стаття 137. Забезпечення потреб судді, пов’язаних з його діяльністю
• Стаття 138. Державний захист суддів та членів їхніх сімей
• Стаття 139. Соціальне страхування судді
• Стаття 140. Медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування суддів та членів їхніх сімей
• Стаття 141. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці
• Стаття 142. Припинення відставки судді
• Стаття 143. Особливості забезпечення функціонування судової влади
• Стаття 144. Система забезпечення функціонування судової влади
• Стаття 145. Засади фінансування судів
• Стаття 146. Порядок фінансування судів
• Стаття 147. Матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи
• Стаття 148. Статус Державної судової адміністрації України
• Стаття 149. Повноваження Державної судової адміністрації України
• Стаття 150. Голова Державної судової адміністрації України
• Стаття 151. Територіальні органи Державної судової адміністрації України
• Стаття 152. Апарат суду
• Стаття 153. Особливості апаратів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів
• Стаття 154. Помічники суддів судів загальної юрисдикції
• Стаття 155. Бібліотека суду
• Стаття 156. Служба судових розпорядників
• Стаття 157. Забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах
• Стаття 1. Судова влада
• Стаття 2. Завдання суду
• Стаття 3. Система судоустрою України
• Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів
• Стаття 5. Здійснення правосуддя
• Стаття 6. Незалежність судів
• Стаття 7. Право на справедливий суд
• Стаття 8. Право на повноважний суд
• Стаття 9. Рівність перед законом і судом
• Стаття 10. Професійна правнича допомога при реалізації права на справедливий суд
• Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу
• Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах
• Стаття 13. Обов’язковість судових рішень
• Стаття 14. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
• Стаття 15. Склад суду та його визначення
• Стаття 15-1. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система
• Стаття 16. Символи судової влади
• Стаття 17. Система судоустрою
• Стаття 18. Спеціалізація судів
• Стаття 19. Порядок утворення, реорганізації, ліквідації суду, визначення кількості суддів у суді
• Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад
• Стаття 21. Види і склад місцевих судів
• Стаття 22. Повноваження місцевого суду
• Стаття 23. Суддя місцевого суду
• Стаття 24. Голова місцевого суду
• Стаття 25. Заступник голови місцевого суду
• Стаття 26. Види і склад апеляційних судів
• Стаття 27. Повноваження апеляційного суду
• Стаття 28. Суддя апеляційного суду
• Стаття 29. Голова апеляційного суду
• Стаття 30. Заступник голови апеляційного суду
• Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів
• Стаття 32. Повноваження вищого спеціалізованого суду
• Стаття 33. Суддя вищого спеціалізованого суду
• Стаття 34. Голова вищого спеціалізованого суду
• Стаття 35. Заступник голови вищого спеціалізованого суду
• Стаття 36. Верховний Суд-найвищий суд у системі судоустрою України
• Стаття 37. Склад та структура Верховного Суду
• Стаття 38. Суддя Верховного Суду
• Стаття 39. Голова Верховного Суду
• Стаття 40. Порядок обрання Голови Верховного Суду
• Стаття 41. Порядок дострокового звільнення з посади Голови Верховного Суду
• Стаття 42. Голова касаційного суду
• Стаття 43. Заступник Голови Верховного Суду, заступник голови касаційного суду
• Стаття 44. Судові палати касаційного суду
• Стаття 45. Велика Палата Верховного Суду
• Стаття 46. Пленум Верховного Суду
• Стаття 47. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду
• Стаття 48. Незалежність судді
• Стаття 49. Недоторканність та імунітет судді
• Стаття 50. Відповідальність за неповагу до суду чи судді
• Стаття 51. Посвідчення судді
• Стаття 52. Статус судді
• Стаття 53. Незмінюваність судді
• Стаття 54. Вимоги щодо несумісності
• Стаття 55. Відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації
• Стаття 56. Права та обов’язки судді
• Стаття 57. Присяга судді
• Стаття 58. Етика судді
• Стаття 59. Моніторинг способу життя судді
• Стаття 60. Повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
• Стаття 61. Декларація родинних зв’язків судді
• Стаття 62. Декларація доброчесності судді
• Стаття 63. Статус присяжного
• Стаття 64. Список присяжних
• Стаття 65. Вимоги до присяжного
• Стаття 66. Підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків присяжного
• Стаття 67. Залучення присяжних до виконання обов’язків у суді
• Стаття 68. Гарантії прав присяжних
• Стаття 69. Вимоги до кандидатів на посаду судді
• Стаття 70. Порядок добору та призначення на посаду судді
• Стаття 71. Заява кандидата на посаду судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 72. Порядок проведення добору кандидатів на посаду судді
• Стаття 73. Відбірковий іспит
• Стаття 74. Проведення спеціальної перевірки щодо кандидата на посаду судді
• Стаття 75. Повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої кандидатом на посаду судді
• Стаття 76. Декларація родинних зв’язків кандидата на посаду судді
• Стаття 77. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді
• Стаття 78. Кваліфікаційний іспит
• Стаття 79. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді
• Стаття 80. Призначення на посаду судді
• Стаття 81. Порядок призначення на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою
• Стаття 82. Переведення судді до іншого суду
• Стаття 83. Завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 84. Проведення кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 85. Етапи кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 86. Отримання інформації під час проведення кваліфікаційного оцінювання
• Стаття 87. Громадська рада доброчесності
• Стаття 88. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 89. Підготовка судді для підтримання його кваліфікації
• Стаття 90. Завдання та порядок регулярного оцінювання судді
• Стаття 91. Значення результатів регулярного оцінювання
• Стаття 92. Статус та склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 93. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 94. Вимоги до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 95. Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 95-1. Конкурсна комісія
• Стаття 96. Звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади
• Стаття 97. Припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 98. Організація роботи та засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 99. Права члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 100. Відвід члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 101. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 102. Забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 103. Служба інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Стаття 104. Статус і структура Національної школи суддів України
• Стаття 105. Завдання Національної школи суддів України
• Стаття 106. Підстави дисциплінарної відповідальності судді
• Стаття 107. Звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді
• Стаття 108. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді
• Стаття 109. Дисциплінарне стягнення стосовно судді
• Стаття 110. Погашення дисциплінарного стягнення
• Стаття 111. Оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді
• Стаття 112. Загальні умови звільнення судді з посади
• Стаття 113. Звільнення судді з посади за станом здоров’я
• Стаття 114. Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності
• Стаття 115. Звільнення судді з посади у разі вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками
• Стаття 116. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням
• Стаття 117. Звільнення судді з посади у зв’язку з незгодою на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду
• Стаття 118. Звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням обов’язку підтвердити законність джерела походження майна
• Стаття 119. Припинення повноважень судді
• Стаття 120. Припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років
• Стаття 121. Припинення повноважень судді у зв’язку з припиненням громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави
• Стаття 122. Припинення повноважень судді у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним
• Стаття 122-1. Припинення повноважень судді у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду про визнання активів судді необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави
• Стаття 123. Припинення повноважень судді у зв’язку зі смертю судді
• Стаття 124. Припинення повноважень судді у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину
• Стаття 125. Припинення трудових відносин із суддею внаслідок припинення повноважень
• Стаття 126. Завдання суддівського самоврядування
• Стаття 127. Організаційні форми суддівського самоврядування
• Стаття 128. Збори суддів
• Стаття 129. З’їзд суддів України
• Стаття 130. Порядок скликання з’їзду суддів України
• Стаття 131. Обрання делегатів на з’їзд суддів України
• Стаття 132. Порядок проведення з’їзду суддів України
• Стаття 133. Рада суддів України
• Стаття 134. Забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування
• Стаття 135. Суддівська винагорода
• Стаття 136. Відпустка
• Стаття 137. Стаж роботи судді
• Стаття 138. Забезпечення житлових умов судді
• Стаття 139. Забезпечення потреб судді, пов’язаних з його діяльністю
• Стаття 140. Державний захист суддів та членів їхніх сімей
• Стаття 141. Соціальне страхування судді
• Стаття 142. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці
• Стаття 143. Вихідна допомога судді у зв’язку з відставкою
• Стаття 144. Медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування суддів та членів їхніх сімей
• Стаття 145. Припинення відставки судді
• Стаття 146. Особливості забезпечення функціонування судової влади
• Стаття 147. Система забезпечення функціонування судової влади
• Стаття 148. Засади фінансування судів
• Стаття 149. Порядок фінансування судів
• Стаття 150. Державна служба в системі правосуддя, оплата праці та соціальні гарантії
• Стаття 151. Статус Державної судової адміністрації України
• Стаття 152. Повноваження Державної судової адміністрації України
• Стаття 153. Голова Державної судової адміністрації України
• Стаття 154. Територіальні органи Державної судової адміністрації України
• Стаття 155. Апарат суду
• Стаття 156. Особливості апарату Верховного Суду
• Стаття 157. Помічники суддів
• Стаття 158. Бібліотека суду
• Стаття 159. Служба судових розпорядників
• Стаття 160. Забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах
• Стаття 161. Статус Служби судової охорони
• Стаття 162. Повноваження Служби судової охорони
• Стаття 162-1. Правовий статус працівників Служби судової охорони
• Стаття 163. Проходження служби у Службі судової охорони
• Стаття 164. Спеціальні звання співробітників Служби судової охорони
• Стаття 165. Соціальний захист співробітників Служби судової охорони