Природні заповідники України

стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Природні заповідники України?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, які належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідники — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.

Прибережна акваторія Азовського моря оголошена гідрологічним заказником загальнодержавного значення «Приморський». Площа заказника — 13 тисяч 115 гектарів уздовж морського узбережжя від Бердянського і до Приазовського району.

На території України налічується 20 природних заповідників.

Oops something went wrong:

§ 46. Природно-заповідний фонд України

Пригадайте: 1. Які вам відомі категорії природоохоронних територій? З якою метою їх створюють? 2. Які ви пам’ятаєте природоохоронні території на різних материках? 3. Що таке акліматизація живих організмів?

• Законодавча база про охорону природи в Україні. Україна належить до територій, природа яких зазнала сильного впливу господарської діяльності людини. Більша частина її природних комплексів докорінно змінена, тому є нагальна потреба у проведенні природоохоронної роботи. У 1991 р. було прийнято закон «Про охорону навколишнього природного середовища», у 1992 р. – закон «Про природно-заповідний фонд України», а у 1994 р. – програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. У них подано класифікацію природоохоронних територій та окреслено плани щодо розширення їх мережі. Нині екологічне і природоохоронне законодавство України охоплює понад 200 законів та інших державних актів, зокрема закони «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ». У 2000 р. прийнято Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі в Україні, що передбачає створення різних категорій природоохоронних територій, які мали б існувати у якомога більшій частині країни.

Мал. 203. Категорії природоохоронних об’єктів України

• Національна екологічна мережа. Всього в Україні створено близько 8100 природоохоронних територій із різним заповідним режимом, які займають 5,4 % площі нашої держави (мал. 203). Такий показник утричі менший, ніж у країнах Європи. Закон «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що до цього фонду належать 11 категорій природоохоронних територій, які об’єднані у дві групи: природні території та об’єкти, а також штучно створені об’єкти. До першої групи входять природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи та заповідні урочища. Штучно створені природоохоронні об’єкти – це ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва.

В ієрархії об’єктів охорони природи є різні рівні: глобальний (біосферний) – об’єкти, що вважаються надбанням усього людства; загальнодержавний (національний) – є цінністю країни; регіональний та локальний (місцевий). Категорії природоохоронних територій мають різний статус і неоднаковий заповідний режим. Одні покликані охороняти весь природний комплекс, інші – окремі його компоненти або одиничні об’єкти.

• Природні заповідники. Нині в Україні існує 19 природних заповідників.

Природний заповідник – це ділянка суходолу чи водних територій загальнодержавного значення, що повністю вилучена з господарського використання людини. Тут охороняється весь природний комплекс, тобто всі компоненти природи та взаємозв’язки між ними. Основна мета заповідника – зберегти екологічну рівновагу на певній території. Природні заповідники є лише місцем пізнання природних процесів і явищ та здійснення науково-дослідної роботи з їх вивчення. Вони покликані охороняти типові або виняткові ландшафти, що збереглися у непорушеному чи малопорушеному стані. Заповідники сприяють збереженню генофонду флори й фауни та науковій пропаганді природоохоронної справи. Заповідник – це вища форма охорони природи на певній території, природоохоронна та науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Заповідники створені в усіх великих природних комплексах України.

Завдання: 1. За допомогою карти природно-заповідного фонду назвіть природні заповідники у межах природних зон і гірських областей України. 2. З’ясуйте, в яких природних комплексах: а) найбільша кількість природних заповідників; б) найбільша кількість природних заповідників на одиницю площі.

Мал. 204. Мис Мартьян

Найбільшими за площею заповідниками в Україні є Кримський (із філією «Лебедині острови»), Рівненський і Древлянський. Найменший – «Мис Мартьян» (2,4 км 2 ) (мал. 204), половина з яких припадає на акваторію Чорного моря. Найстаріший із природних заповідників – Канівський, створений ще 1923 р. Відомі на всю Україну заповідники Поліський у зоні мішаних лісів, «Медобори» у лісостеповій зоні, Український степовий, Карадазький у Кримських горах та інші.

• Біосферні заповідники. Світова мережа біосферних заповідників започаткована у 1971 р. в рамках програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера». Вона об’єднує в собі природоохоронні території, які покликані демонструвати збалансовану взаємодію природи і людини. Мета міжнародної мережі – обмін знаннями й досвідом для дослідницьких програм і моніторингу стану навколишнього середовища, а також для прийняття спільних рішень.

Мал. 205. Структура біосферного заповідника: 1 – заповідне ядро; 2 – буферна зона; 3 – перехідна зона; 4 – зона використання екосистем

Біосферний заповідник – природоохоронна територія міжнародного значення, створена для збереження найтиповіших природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу та змін навколишнього середовища під впливом людської діяльності (мал. 205).

Перші біосферні заповідники виникли у 1974 р. в США. Нині їх налічується 577 у 114 країнах світу. Вони створені на базі природних заповідників, національних природних парків або інших природоохоронних категорій. Біосферні заповідники мають особливу структуру. У їхніх межах вирізняють чотири різні за функціональним призначенням зони. У середині формується заповідне ядро, де заборонена будь-яка діяльність, окрім освітньої. Тут зберігаються і відновлюються найцінніші та мінімально порушені екосистеми. Навколо заповідного ядра виникає буферна зона, в якій відбувається екологічно безпечна діяльність: екотуризм, фундаментальні дослідження. Вона запобігає негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності прилеглих територій. Наступна – перехідна зона (зона співробітництва), де допускається розміщення населених пунктів і сільськогосподарська діяльність. На околицях біосферного заповідника існує зона використання екосистем з різними видами господарської діяльності: землекористування, лісокористування, рекреаційна справа тощо.

Мал. 206. Дунайський біосферний заповідник

У нашій державі згідно із законом «Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”» було створено біосферні заповідники: Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський, Дунайський (мал. 206). Вони мають міжнародний статус. Мета їх створення – завдяки систематичним спостереженням простежити за змінами природного комплексу під впливом людської діяльності.

Указом Президента України до 30-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у 2016 р. створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Він стане однією з найбільших природоохоронних територій Європи. Створення заповідника — це перший важливий крок на шляху збереження унікальної екосистеми Полісся у зоні відчуження і відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення.

• Національні природні парки. У національних природних парках також охороняється весь природний комплекс, але до них мають доступ туристи. Тому природні комплекси там частково змінено: створено оглядові майданчики й господарчо-побутові території, прокладено доріжки. Однією з цілей відкриття національних парків є відпочинок людей, які допускаються туди за певних умов.

Національний природний парк – це природоохоронна і рекреаційна територія загальнодержавного значення, створена для збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів, які мають природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Перший у світі національний парк було відкрито у 1872 р. в США – Єллоустонський. В Україні їх почали створювати з 1980 р. Першими національними парками стали Карпатський (1980), Шацький (1983) та «Синевир» (1989). Найбільший за площею національний природний парк в Україні – «Подільські Товтри» у Хмельницькій області (мал. 207), найменший і єдиний створений у межах великого міста – Голосіївський у Києві. Мережа національних парків найактивніше зростала у 2004-2010 рр. Нині в Україні функціонує 50 природних національних парків, які займають понад 31 % площі від усіх природоохоронних територій. Найбільше національних парків в Українських Карпатах.

Мал. 207. «Подільські Товтри»

Завдання: Відшукайте на карті природно-заповідного фонду національні природні парки у різних природних зонах та гірських областях України. Назвіть їх.

• Заказники. На території нашої держави існує понад 3103 заказники, які займають 34,4 % території всіх природоохоронних об’єктів. Це території з частково заповідним режимом, де охороняється не весь природний комплекс, а окремі або кілька компонентів природи, найчастіше – певні види рослин чи тварин, геологічні або історико-меморіальні об’єкти. У заказниках допускаються окремі види господарської діяльності, але лише ті, що не впливають на об’єкт охорони. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їхньої охорони та збереження. Заказники можуть бути постійними і тимчасовими. Останні створюються терміном на 2-5 років. У разі потреби термін роботи подовжують. Заказники можуть мати загальнодержавне або місцеве значення.

Залежно від мети організації та об’єктів, що взяті під охорону, заказники бувають різних профілів. Лісові – для охорони лісових екосистем; ботанічні – рідкісних та ендемічних видів рослин; зоологічні – тварин різних груп; орнітологічні – місць гніздування, зимівлі або перельотів птахів; ентомологічні – рідкісних і таких, що зникають, комах та інших безхребетних тварин; іхтіологічні – місць проживання, нересту, нагулу молоді риб, а також збереження цінних видів риб у зимову пору; гідрологічні – збереження водойм: боліт, водоспадів, джерел, що мають водоохоронне чи естетичне значення; загальногеологічні – унікальних форм рельєфу: скель, каньйонів; палеонтологічні – решток давніх рослин або тварин; карстово-спелеологічні – печер.

• Регіональні ландшафтні (пейзажні) парки. Увиразнює природну своєрідність регіону, а також вказує на регіональне фінансування його діяльності така природоохоронна категорія, як регіональний ландшафтний парк.

Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні території місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку людей.

Головними завданнями регіональних ландшафтних парків є збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів; створення умов для ефективного туризму і відпочинку в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних об’єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. Робота такого парку організовується з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їхніх власників чи користувачів. В Україні створено 77 регіональних ландшафтних парків, що становлять понад 19 % від загальної площі природоохоронних об’єктів. Їхні назви відомі далеко за межами місця їх знаходження: «Диканський» на Полтавщині; «Боковеньки» на Кіровоградщині; «Бахчисарай» або «Донузлав» у Криму; «Гранітно-степове Побужжя» на Миколаївщині; «Немирівське Побужжя» та «Дністер» на Вінниччині; «Меотида» (мал. 208), «Донецький кряж» на Донеччині; «Синяк» на Закарпатті; «Дніпровські острови» й «Лиса гора» в Києві; «Печенізьке поле» на Харківщині та інші.

Мал. 208. Ландшафтний парк «Меотида»

Завдання: Підготуйте інформацію про регіональні ландшафтні парки, розташовані у вашій місцевості.

• Пам’ятки природи та заповідні урочища. Пам’ятка природи має природоохоронну категорію, проміжну між національними природними парками і заказниками. Пам’яткою природи можуть бути проголошені унікальні печери, водоспади, мальовничі скелі, озера, метеоритні кратери, геологічні відслонення, окремі дерева тощо. В Україні таких об’єктів 3388.

Пам’ятка природи – природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об’єкт, що охороняється за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням. Охоронний режим пам’яток природи є одним із найсуворіших після природних заповідників. Скажімо, на території пам’яток природи України забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їхнього первісного стану.

Пам’яткою природи може бути як окреме унікальне дерево, так і об’єкти значних розмірів – ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя. У такому разі їх часто називають заповідними урочищами або природоохоронними ландшафтами.

Заповідними урочищами визнано лісові, степові, болотні та інші цілісні ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. В Україні проголошено 809 таких об’єктів. На території заповідних урочищ (як у природних заповідниках) забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, уведених до їхнього складу. Наукові дослідження на території заповідних урочищ організують фахівці найближчих заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендропарків. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення території у їхніх власників або користувачів. Саме вони беруть на себе зобов’язання і витрати щодо забезпечення режиму охорони та збереження заповідних урочищ. В окремих випадках навколо заповідних урочищ установлюють охоронні зони.

Перевір себе

• 1. Які закони регулюють природоохоронну справу в Україні?
• 2. Що входить до складу національної екологічної мережі України?
• 3. Що таке природний заповідник? Назвіть приклади природних заповідників, створених у різних природних комплексах України.
• 4. У чому полягає особливий статус біосферних заповідників? Покажіть на карті біосферні заповідники України.
• 5. Порівняйте природоохоронний статус природних національних парків і заповідників. Назвіть відомі природні національні парки нашої держави.
• 6. Поясніть природоохоронне значення заказників.
• 7. Назвіть регіональні ландшафтні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та штучно створені природоохоронні об’єкти, що розташовані у вашій місцевості.
• 8. Складіть екологічну стежку з природоохоронних об’єктів різних категорій вашої місцевості.
• 9. Поміркуйте, чи достатньо в Україні створено природоохоронних об’єктів для збереження еталонів живої природи. Відповідь обґрунтуйте.

Проект для краєзнавця

• Складіть картосхему природоохоронної мережі своєї місцевості. Позначте на ній наявні природоохоронні території й ті райони, які можна віднести до екологічно безпечних. Підготуйте інформацію про них.

Практична робота № 10

Позначення на контурній карті об’єктів природно-заповідного фонду України

Мета: вивчити місцезнаходження найвідоміших заповідників і національних природних парків в Україні; навчитися розрізняти категорії природоохоронних об’єктів.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Асканія-Нова – єдина в Європі ділянка степу, не орана людиною. Розораний степ не відновлюється ніколи. Тут охороняється багато місцевих видів рослин (ковила українська й Лессінга, тюльпан Шренка та скіфський, рябчик шаховий) і тварин (дрохва, журавель степовий, гадюка степова, чотирисмугий полоз). Також випасаються тварини, завезені з усіх материків: північноамериканські бізони, азійські коні Пржевальського та дикі віслюки кулани, африканські зебри, європейські зубри, олені й муфлони. На території заповідника створено зоопарк, відомий своєю колекцією мисливських і декоративних птахів.

ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ І МІНІ-ПРОЕКТІВ

• 1. Біосферні заповідники України.
• 2. Регіональні ландшафтні парки своєї місцевості.
• 3. Пам’ятки природи свого краю.
• 4. Сталий розвиток: міф чи реальність?
• 5. Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини.

Природні заповідники в Україні

Природний заповідник – одна з категорій природно-заповідного фонду України (колишня назва – “державний заповідник”). Це установа, що має природоохоронний і науково-дослідний статус загальнодержавного значення.

Природні заповідники створюються і діють для збереження в первинному стані природних комплексів та об’єктів певних територій, дослідження природних процесів усередині них, оцінювання впливу та змін навколишнього природного середовища, сталого використання природних ресурсів тощо.

В Україні нараховується 19 природних заповідників, що охоплюють території 12 областей та АР Крим. Найбільша кількість природних заповідників розташована в Криму (6).

Перелік природних заповідників