Квасоля — більше, ніж цінний овоч

Представники сімейства Бобових незамінні у сучасному раціоні і обов’язково входять у перелік базових культур для вирощування на власному городі. І жодна рослина за популярністю не може зрівнятися з квасолею. Її цінують за високий вміст клітковини та рослинних білків, та це ще й одна з найбільш простих у вирощуванні, стабільно родючих рослин. На гарний врожай квасолі можуть розраховувати і ті садівники, що щоденно забезпечують грядкам ретельний догляд, і ті, у кого видається можливість навідуватись на дачу лише час від часу. Але від вирощування квасолі на ділянці, крім врожаю, можна отримати і ще кілька приємних бонусів.

Квасоля — більше, ніж цінний овоч

Яка буває квасоля?

Якщо вирощувати квасолю заради отримання якомога кращого врожаю цінних і смачних зелених молодих стручків або сухих бобів на зиму, то ставитись до неї варто так само, як до будь-якого іншого овоча на городі, дотримуючись схеми посадки і добре доглядаючи.

Та квасоля може здивувати зовсім іншими функціями і при цьому все одно принести хоч і скромніший, але врожай. Це чудова альтернатива сидератам та «безврожайним» рослинам для заповнення залишкових зон, поки що необлаштованих територій та грядок, які немає змоги гарно обробляти.

Квасоля може стати альтернативою неїстівним бобовим сидератам для малих та великих площ, виконуючи ті ж самі функції — відновлюючи грунт, збагачуючи азотом та покращуючи його структуру. І може обійтися мінімальним доглядом чи взагалі без догляду і все одно дати врожай! У якості «заповнювача» та «виручалочки» квасолю можна висаджувати самостійно чи комбінувати з будь-яким іншим сидератом.

Тип квасолі відповідно до її призначення та площі посадок обирайте відразу. Вона дуже різноманітна за типом росту та характеристиками врожаю, та ціль відразу підкаже, що обрати.

Якщо квасоля вирощується саме заради врожаю, можна обирати вид за своїми потребами:

• спаржева квасоля, або овочева — сорти цукрових або напівцукрових груп квасолі звичайної (у перших жорсткий прошарок і волокна в стручках взагалі відсутні, у других вони формуються поступово і за умови своєчасного збору врожаю майже не відчуваються). Є виткі та кущові, звичайні та довгостручкові, різноманітно забарвлені (жовті, зелені, фіолетові) гібриди та сорти, що радують текстурою і смаками.
• класична зернова, або лущильна квасоля, яку вирощують до повної зрілості зерен, сушать і використовують всю зиму. Наймолодші стручки можна вживати в їжу як спаржу, а зерна можна збирати навіть молодими, а не лише у стадії повної зрілості. Біла, червона, чорна, строката, дрібнозерниста, гігантська, пласка, куляста, для салатів чи пюре…

Варто звернути увагу на форму росту кущів, адже для витких і потужних знадобляться опори. І якщо «гратися» немає часу й бажання, краще одразу вибрати лише кущові компактні сорти.

Якщо ви використовуєте квасолю як культуру-заповнювач, то варто обирати виключно класичні зернові сорти:

• грунтопокривного чи виткого типу, якщо потрібно звести догляд за землею до мінімуму та немає можливості навіть виполювати бур’яни;
• кущового типу, якщо ви плануєте міжряддя обробляти, мульчувати, або комбінуєте квасолю з сидератами.

Квасолю можна вирощувати не тільки заради врожаю бобів, але й як сидерат чи рослину-заповнювач пустих ділянок

Вимоги квасолі до місця в саду

Знайти підходящий місце дуже просто: квасолю можна вирощувати лише на добре освітлених, сонячних ділянках. У деякому затінку можуть рости лише спаржева квасоля, та навіть на її врожайності нестача світла завжди позначається.

Квасоля буде рости на будь-який садовій землі, крім кислої або засоленої. Їй підходить навіть не дуже родючий ґрунт. Для отримання максимального врожаю потрібна збагачена гумусом, нейтральна, легка, повітропроникна земля. На грядки перед висівом квасолі зазвичай вносять перегній або зрілий компост (близько 1 відра на м²), якщо ви вирощуєте овочі з використанням мінеральних добрив — по 15 г азотних і 25 г фосфатних та калійних добрив.

Квасолю не потрібно чергувати на ділянках з іншими бобовими, в тому числі сидератами. Вона чудово відновлює ґрунт після вирощування капусти, картоплі, баклажанів, перцю, огірків, помідорів. На одній грядці квасолю можна суміщати з морквою, буряком, цибулею, огірками, томатами, капустою та будь-якими видами сидератів, салатів, пряних рослин.

Читайте також наші статті:

Коли і як сіяти квасолю?

Квасоля — найбільш теплолюбна рослина з усього сімейства Бобових. Для розвитку та цвітіння квасолі оптимальні показники температури повітря від +25 до +30°С. Навіть «нульові» температури призводять до загибелі рослин. Для вибору вдалого часу краще оцінювати температуру ґрунту на глибині близько 5-6 см, та зручно орієнтуватись на початок цвітіння каштанів.

Орієнтовно квасолю починають сіяти з третьої декади квітня, найчастіше — на початку травня. Якщо є можливість поливати посіви, квасолю можна продовжувати сіяти і пізніше. Спаржеву квасолю можна сіяти декілька разів, з інтервалом у 2-3 тижні для подовження строків збору стручків.

Насіння, яке зберігалося в звичайних кімнатних умовах, жодної підготовки до висіву не потребує. Після зберігання в прохолоді декілька тижнів потрібно потримати насіння на сонці, в теплі, в ідеалі, при +35°С. Насіння перебирають, відкидаючи пошкоджені квасолинки і замочують на 1-2 доби, щоб прискорити проростання. Обробка в слабкому розчині борної кислоти, марганцівки дозволяє зменшити ризик зараження хворобами та шкідниками.

Якщо ви обрали витку квасолю і не хочете дозволяти їй розстелятися по землі, в першу чергу подбайте про встановлення опор. Вони повинні бути досить стійкими до маси листя та стручків, вітру (підійдуть шпалери, решітки, кілочки, пірамідки). Можна посадити таку квасолю біля огорож чи стін, сумістити з кукурудзою, яка замінить кілочки.

Квасолю можна висаджувати:

• порядно, залишаючи від 40 до 50 см між рядками;
• здвоєними чи потроєними рядками (дистанція всередині — 10-25 см, а між серією рядків — 40-50 см).

Суміщаючи квасолю з іншою культурою, між рядками залишають дистанцію близько 20-25 см для зернової та 10-15 см для спаржевої квасолі. Якщо декілька рослин будуть підв’язувати до одного кілочка, варто збільшити міжряддя до 60-70 см і посіяти навколо опори від 5 до 7 насінин дещо ближче, ніж у рядку.

Для раннього врожаю овочевої квасолі є лише одна стратегія — посів на розсаду, в індивідуальні місткості. Квасолю висівають з таким розрахунком, щоб перенести в прогріту теплицю у віці 15-25 днів.

Сіяти квасолю зовсім не важко. Зробивши борозну глибиною від 3 до 5 см (залежно від текстури ґрунту), її рясно поливають та розкладають насіння на дистанції близько 8-10 см один від одного. Можна сіяти квасолю густіше, потім проріджувати.

Зазвичай замочене насіння сходить на 3-5 день, сухі квасолини проростають до 10-ти днів. Накривати грядки агроволокном потрібно лише при загрозі приморозків.

Квасолю вогняно-червону, або Турецькі боби (Phaseolus coccineus) вирощують здебільшого як декоративну рослину, хоча вона також дає плоди

Особливості догляду за квасолею

Квасоля може рости зовсім без догляду, особливо якщо її використовують просто як заповнювач. Та навіть на грядках догляд мінімальний.

Найбільше уваги квасоля потребує на ранній стадії розвитку, коли сходи чутливі до конкуренції та ущільнення ґрунту. Перше розпушування та виполювання бур’янів зазвичай проводять на стадії першого справжнього листка. Захищати квасолю від бур’янів потрібно лише в перший місяць, зазвичай достатньо 2-3 прополювання, та й від них можна позбавитися простим мульчуванням, тим більше, що квасолі достатньо мульчі висотою навіть у 3 см.

Для отримання якомога більшого врожаю можна подбати і про додатковий полив. Компенсувати посуху одним глибоким поливом у тиждень потрібно лише до появи п’ятого справжнього листка, під час цвітіння та початку зав’язування стручків. Посуха значно скорочує період придатності стручків спаржевої квасолі до вживання. На 1 м² грядки потрібно використовувати 1,5-2 відра води.

Якщо в ґрунт внесли достатню кількість органіки, підживлення квасолі взагалі не потрібні. Вдаватися до додаткового внесення добрив варто лише на бідній землі, за появи ознак відставання в рості. Більше підійдуть органічні добрива, наприклад, настій попелу чи зелені добрива (1 л настою на відро води та 1 м²). Якщо ви прихильник мінеральних добрив, їх краще використовувати не частіше, ніж 1 раз в 3 тижні та не більше ніж по 4-6 г фосфорних і калійних добрив на 1 м² грядки.

Шкідники та хвороби квасолі

Дотримання агротехніки, сівозміни та термінів висіву, ретельне сортування та обробка насіння — краща профілактика від будь-яких проблем.

Шкоду посівам квасолі можуть спричинити капустяна й городня совки, паросткова муха, слимаки, та найчастіше врожай страждає від квасолевої зернівки — жучка, що знищує дорогоцінні квасолини зсередини. На дорослих рослинах зі шкідниками борються біоінсектицидами та настоєм інсектицидних трав.

При ознаках того, що насадження квасолі постраждали від борошнистої роси, вірусної мозаїки, антракнозу або інших грибних хвороб, краще обмежитися використанням біопрепаратів, настоїв лікарських рослин (наприклад, лаванди, кульбаби, гіркого перцю, полину), в крайньому разі застосовувати мідевмісні препарати.

Багато сортів квасолі потребують опор для росту

Коли і як збирати врожай квасолі?

Для спаржевої квасолі важливо не упустити момент технічної зрілості та орієнтуватися на розмір зерен, які не повинні перевищувати 6-8 мм. Максимальна довжина стручків при відсутності жорстких волокон характерна для спаржевої квасолі на 7-10 день після зав’язування. Зазвичай перший збір проводять через тиждень після початку зав’язування стручків і повторюють кожні 4-6 днів, вранці або ввечері. Окрім якісних стручків потрібно збирати всі пошкоджені, деформовані, зі слідами підозрілих плям або хвороб. Звичайні сорти плодоносять місяць, але є й гібриди, що радують значно довше. Використовують і переробляють стручки відразу чи всього декілька днів зберігаючи у холодильнику.

Лущильну або насіннєву квасолю збирають лише у стадії повної сухості стручків — появи перших плодів, що самі розкриваються, визначаючи за легкістю лущення. Можна знімати стручки вручну чи зрізати все бадилля, підсушити в добре провітрюваному місці кілька тижнів, обібрати чи обмолотити. Зберігати квасолини краще в мішечках чи щільно закритій тарі.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Квасоля. Рослина. Види, сорти. Догляд, розмноження, вирощування. Хвороби і шкідники. Фото. – Ботанічка.ru

Квасоля є одним з найдавніших культурних рослин планети. В даний час квасоля займає серед бобових друге місце в світі після сої.

До Росії квасоля потрапила порівняно недавно – в 16 столітті – з Туреччини і Франції. Спочатку її називали бобами і спеціально вирощували тільки в декоративних цілях. Як овоч квасоля стали вирощувати тільки в 18 столітті. В останні роки квасоля стала більш популярною.

Квасоля, латинське – Phaseolus.

Рід рослин сімейства Бобові.

Квітколоже з чашоподібним диском. Крила метеликового віночка більш-менш зрощені з човником, довга вертушка якої, а також тичинки і стовпчик спірально скручені. Боб двостулковий, між насінням з неповними перегородками з губчастої тканини. Трав’янисті рослини, частіше однорічні, здебільшого кучеряве, з пір’ястими листям. Листочків 3, дуже рідко 1. І весь лист, і кожен листочок забезпечений прилистниками. Квіти в кистях пазух. Насіння багаті легуміном і крохмалем.

Підготовка ділянки під квасолю

Квасоля – теплолюбна рослина, тому для неї слід відвести грядку на сонячному місці. Вирощування квасолі на захищених від холодних вітрів ділянках сприятливо впливає на підвищення врожайності. Під квасоля відводять ділянки з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового середовища (рН 6-7). При необхідності грунт перед посівом потрібно вапнувати.

Грунт повинен бути родючим, але без надлишку азоту. У городі овочеву квасоля потрібно сіяти на 2-3-й рік після внесення органічних добрив. В городах, де грунту зазвичай добре заправлені органічними добривами, досить внести лише мінеральні, в першу чергу фосфорні та калійні. Мінеральні азотні добрива не вносять, інакше розвивається потужна вегетативна маса на шкоду плодам.

На грунтах з низьким вмістом гумусу органічні добрива у вигляді компосту вносять восени під перекопування з розрахунку 4 кг (піввідра) на 1 кв.м. Навесні під квасолю вносять мінеральні добрива: 30 г суперфосфату, 20 г хлориду калію на 1 кв.м. Кращі попередники – огірок, капуста, томат, картопля. На одному і тому ж місці квасоля можна висівати не раніше ніж через 3-4 роки.

Висівають квасоля у два строки: ранній, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 12-14 ° С, і через 7-10 днів. Перед посівом насіння 20 хв витримують в 1% -ному розчині марганцевокислого калію (10 г на 1 л води), а потім промивають у чистій воді і просушують.

Звичайну кустовую квасоля сіють на глибину 5-6 см на відстані 40 см ряд від ряду і 20-25 см між рослинами. Кучеряву квасолю сіють на відстані 50 см ряд від ряду, 25-30 см між рослинами. Для неї ставлять опори висотою до 1,5 м. На легких, добре прогріваються грунтах квасолю сіють на рівній поверхні, а на холодних, з близьким рівнем грунтових вод – на грядках.

догляд

Безсумнівна перевага квасолі – дивовижна невибагливість.

Це теплолюбна і світлолюбна рослина, але вирощують її, висіваючи насіння безпосередньо в грунт в кінці травня – початку червня. Більш точно встановити час посадки квасолі можна самостійно, її сіють одночасно з огірками, тобто коли можна більше не побоюватися заморозків.

Найкраще квасоля росте на легкій, родючої, дренированной грунті. Перед посадкою в грядку вносять перегній або компост. Кущових квасоля вирощують на грядках в три ряди і висаджують в шаховому порядку. При посіві в лунку кладуть по два заздалегідь замочених зерна на глибину 3-6 см (в залежності від механічного складу ґрунту, на легких – глибше). Відстань між лунками – 20-30 см, рядами – 30-45 см.

Перед посівом полувьющіхся і кучерявих різновидів квасолі треба встановити міцні підпірки з кілків або дерев’яних рейок (пластмасові та металеві не годяться, тому що рослина не зможе за них “зачепитися”) висотою 2-2,5 м. Поряд з кожною опорою роблять лунку, в яку на глибину 5 см кладуть 2 зерна. Відстань між лунками – 15 см. Для додання стійкості стебел зійшли паростки підгортають.

Сходи з’являються через 5-7 доби, вони дуже чутливі до заморозків. При загрозі похолодання сходи накривають спанбондом або іншим покривним матеріалом. Дорослі рослини можуть витримувати короткочасні легкі заморозки. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 20-25 ° С.

Догляд за квасолею полягає в регулярних прополка, полив (при жаркій посушливій погоді) і розпушуванні міжрядь. Щоб звести поливи і прополки до мінімуму, грунт можна замульчувати. Урожай бобів (лопаток) починають збирати через дві-три тижні з початку цвітіння.

розмноження

Квасоля розмножується насінням. Грунт готують з осені: перекопують, попередньо розсипавши на її поверхні фосфорні добрива – 30-40 г / м. кв. Калійні добрива (20-30 г / м. Кв.) Вносять навесні перед посівом або у вигляді підгодівлі у фазі 2-3-го справжнього листка. Ранньою весною граблями розпушують поверхню гряди, закриваючи вологу. Посів проводять, коли грунт прогріється до 8-12 ° С (в південних районах – III декада квітня, в центральних і північних – III декада травня). Сіють рядовим способом за схемою 45 × 20-25 см для сортів кучерявих і 25-30 × 10 – 15 см – для кущових. Глибина загортання насіння 3-4 см. Сходи з’являються через 4-6 днів після посіву. У фазу 1-го справжнього листка сіянці проріджують. У період вегетації грунт у рядках і міжряддях 3-4 рази розпушують, видаляючи бур’яни. Квасоля досить посухостійка культура, але в посушливі роки потрібно полив.

Технічна стиглість бобів спаржевої квасолі настає через 44-47 днів у ранніх і 50-55 днів – у середньостиглих сортів після появи сходів. До цього часу стручки досягають 10-15 см в довжину, а насіння в них мають розмір пшеничного зерна. Збирання проводять вибірково, у міру наростання бобів, протягом 2-3 тижнів.

Терміни надходження врожаю свіжих бобів можна продовжити за рахунок повторних посівів. При посіві в червні урожай починає надходити в кінці серпня, при посіві в липні – на місяць пізніше. Зазвичай квасоля сіють другий культурою після збирання ранніх овочів (капуста, картопля, салат, редис). Для повторних посівів використовують ранні сорти спаржевої квасолі. Боби від повторних посівів ніжніше.

особливості удобрення

Якщо зернобобові культури висівають після овочів, які отримали великі дози органічних і мінеральних добрив (коренеплоди, капуста, картопля, огірки, помідори), то додаткового добрива вони не вимагають.

Якщо зернобобові культури планують пустити в якості першопрохідців на ділянці або висівають на неродючих грунтах, то слід ретельно підібрати добрива, щоб забезпечити необхідне рослини і не дати зайвого.

Особливістю харчування зернобобових культур є їх підвищена в порівнянні з іншими культурами потреба в кальції, тому внесення вапна або гіпсу під осінню перекопування дозволяє зробити дві добрі справи для зернобобових культур – створити оптимальну кислотність грунту і забезпечити їх необхідним кальцієм.

Як тільки у квасолі розвинеться перший справжній лист, проводять першу підгодівлю, а приблизно через три тижні – другу.

Оскільки квасоля, завдяки бульбочкових бактерій, частково використовує азот повітря, то для підгодівлі застосовують тільки бідне азотом повне добриво. Квасоля краще відгукується на підгодівлю розчинами поживних речовин, ніж на поверхневе внесення сухих добрив. У будь-якому випадку слід проводити наступний полив чистою водою, добре омиваючи листя.

Сухі добрива або розчини ні в якому разі не повинні потрапити на листя квасолі, інакше рослини отримають сильні опіки. Листя квасолі в цьому відношенні дуже чутливі. Навіть негайне змивання добрив чистою водою не завжди може запобігти опікам. Тому при внесенні добрив потрібна велика обережність. При внесенні сухих добрив рука з добривами повинна знаходитися у самій поверхні грунту. А при внесенні рідкої підгодівлі сітку з лійки знімають, а носик направляють на грунт між рядами.

Дворазове підгортання квасолі краще проводити після припинення підгодівлі.

Так як насіння квасолі закладають неглибоко, то підгортання необхідно: рослини отримують опору і не вилягає після дощу і при вітрі. Підгортають квасоля, як тільки грунт підсохне після внесення підгодівлі і супутніх поливів. У перший раз рослини підгортають грунтом до заснування першого листа, вдруге – трохи вище.

Зверніть увагу!

Кущова квасоля придатна в якості другої культури після всіх овочів, які прибираються до початку липня.

Кущових квасоля можна висівати з середини травня в різні терміни залежно від типу грунтів і експозиції ділянки.

Найкраще посів виробляти кожні два тижні з тим, щоб безперервно прибирати зелені боби. Однак, потрібно мати на увазі, що 15 липня – крайній термін посіву квасолі, при якому ще можна отримати урожай. Цей термін слід враховувати насамперед там, де квасоля використовується в якості проміжної культури на плодоносних насадженнях спаржі. На ділянках холодної (північній) експозиції марно висівати квасолю після 10 липня. Важливо також для пізнього посіву використовувати тільки скоростиглі сорти.

Для отримання врожаю насіння квасолі її слід сіяти в ранні терміни, так як при пізньому посіві насіння не встигають досить визріти. Найпізніший термін сівби на легких ґрунтах – перша декада червня. На всіх інших ґрунтах квасоля на насіння потрібно сіяти не пізніше кінця травня.

При вирощуванні квасолі на насіння багато звичайні сорти дають вищі врожаї, ніж безволокнистого сорти: важливі в даному випадку не смакові якості стулок, а розмір врожаю сухого насіння. Для цього найбільш придатний старий сорт Полярна зірка. У нього великі білі насіння і високий урожай. З усіх сортів кущовий квасолі у нього найкоротший період вегетації. Слід сіяти цей сорт не нижче, ніж зазначено вище.

Прибирання квасолі на насіння проводиться після повного їх дозрівання. Не цілком визріли насіння квасолі псуються при зберіганні. Час збирання можна визначити по сухим зморщеним стулок стручків. Якщо вчасно збирання очікується дощова погода, рослини цілком, не чіпаючи стручків, зрізають біля поверхні грунту (але не виривають їх з корінням). Пов’язані в пучки рослини квасолі розвішують в сухому, провітрюваному місці (сарай, горище). Тут вони перебувають до тих пір, поки насіння в стручках не висохнуть, після чого їх можна лущити.

Чи не вирвані коріння разом з бульбочкових бактерій залишаються в грунті. Тут вони розкладаються і збагачують грунт перегноєм і азотом. Це призводить до того, що у культур, що вирощуються після квасолі, спостерігається особливо енергійний зростання і без внесення азотних добрив. Однак активного росту бактерій можна очікувати тільки там, де сама квасоля добре розвивалася.

Види і сорти

Всі сорти квасолі можна поділити на три групи: лущильні, напівцукрові, цукрові. За формою квасоля буває кущова, полувьющаяся і кучерява. По термінах дозрівання сорти діляться на ранньостиглі (до 65 днів), середньоранні (65-75 днів), середні (75 – 85 днів), середньостиглі (85-100 днів), пізні (більше 100 днів).

Групи квасолі

1. Лущильні, або зернові, – їх вирощують виключно для отримання зерен, так як стулки цих бобів мають пергаментним шаром. Більшість з них в середній смузі Росії вирощувати недоцільно – вони не дозрівають, а в недостиглому вигляді їх використовувати не можна.
2. Напівцукрові – боби мають слабке чи пізно з’являються пергаментним шаром, в них є неприємні грубі волокна, які перед приготуванням треба обов’язково видаляти, що, природно, не дуже зручно.
3. Цукровий, або Спаржеві, – вони не містять пергаментного шару. Серед них особливо популярні ті сорти, в яких немає жорстких волокон між стулками.

сорти квасолі

• ‘Секунда’ – ранньостиглий сорт цукрової квасолі. Рослина кущова, компактна. Незрілі стручки циліндричні, без волокон, зелені, довжиною 10-12 см.
• ‘Сакса’ – скоростиглий сорт спаржевої квасолі. Боби відрізняються ніжним смаком і мясистостью.
• ‘Сакса без волокна 615’ – скоростиглий сорт кущовий квасолі. Сорт з цукровими ніжними бобами, дуже смачний, з тривалим періодом плодоношення. Насіння зеленувато-жовті.
• ‘Рожева’ – високоврожайний середньостиглий сорт в’юнкий квасолі. Від сходів до першого збору лопатки проходить 65-85 днів. Боби довгі, мармурово-рожеві, мечевидной форми, без пергаментного шару і волокон, в кожному стручку по 6-10 зерен.
• ‘Плоска довга’ – високоврожайний ранньостиглий сорт кучерявої квасолі. Період від сходів до першого збору лопатки – 45-50 днів, дозрівання насіння – 70-75 днів. Боби темно-зелені, мечевидной форми, плоскі, довжиною 24-25 см, без пергаментного шару і волокон.
• ‘Огненно-червона’ – високоврожайний безволокнистий сорт квасолі. Боби готові для збору через 90 днів після посіву. Боби темно-зелені, плоскі, стручки мають довжину до 30 см.
• ‘Фіолетова’ – середньостиглий сорт кучерявої квасолі. Період від сходів до технічної стиглості – 65-85 днів. Боби довгі, без пергаментного шару, округло-плоскі, слабоізогнутие форми, фіолетові, в кожному стручку по 6-10 зерен.

Хвороби і шкідники

З шкідників найбільш шкідливою є квасолева зерновка – Anthoscelides obtectus Say. Жук довжиною 2,8-3,5 мм, зверху покритий сірими і жовтувато-сірими волосками, які утворюють численні нерізкі цятки; пі-гідій жовто-червоний, передня спинка без зубчиків на боках, більш-менш коловідная; на стегнах задніх ніг знизу на внутрішньому краї по одному гострому зубця і 2-3 маленьких зубця за ним. Яйце довжиною 0,55-0,7 мм, шириною 0,24-0,31 мм, подовжено-овальне, сігаровідное, рідше – злегка зігнуте, біле, матове. Доросла личинка, яка відроджує з яйця, довжиною 3-5 мм, жовтувато-біла, слабоізогнутие; замість ніг невеликі горбки. Личинка першого покоління біла, з добре розвиненими ногами. Лялечка завдовжки 3-4 мм, жовтувато-біла.

Поширена на Чорноморському узбережжі Кавказу, Північному Кавказі, в Західній Україні, Криму і Молдавії.

Шкідник зимує всередині зерна в місцях його зберігання, а в польових умовах – в падалиці та в грунті під рослинними залишками. Так як у фасолевой зернівки відсутня діа-пауза, вона продовжує розвиток восени і взимку при зберіганні і може зустрічатися там в різних фазах розвитку. У місцях зберігання квасолі шкідник розвивається до 6 поколінь. У польових умовах зерновка дає 1-2 покоління.

Навесні жуки розлітаються з місць зимівлі на відстань до 2,5 км. Вони харчуються генеративних органами різних бобових рослин: пилком, пелюстками, квітками. Навесні і на початку літа зернівку можна знайти на засмічених рослинах, на відростаючих після укосу люцерни, на насінниках люцерни. На квасолі зернівка з’являється і на початку утворення бобів; масово – на початку дозрівання бобів, спочатку на ранніх сортах, потім – на середніх і пізньостиглих. Самки відкладають яйця в тріщини шва бобів і в спеціально вигризає в спинному шві ямки, а також прямо на шов (в місцях зберігання на зерно) групами по 20-40 яєць. Плодючість однієї самки – 70-100 яєць. Ембріональний розвиток триває від 5 до 11 днів. Оптимальні умови для нього створюються при 28 . 30 ° С і відносній вологості повітря 70-80%. Личинки вгризаються всередину насіння, і весь подальший розвиток шкідника проходить там. Личинка розвивається від 18 до 30 днів, лялечка – 8-16 днів.

При -10 ° С жуки фасолевой зернівки всередині зерна гинуть через 12 годин, лялечки – через 8, личинки – через 7, а яйця витримують більше 16 годин. Повний знезараження насіння від шкідника в усіх фазах розвитку досягається при 0 ° С протягом двох місяців.

Квасолева зерновка пошкоджує всі види і сорти квасолі, але частіше – Звичайну, а також нут і чину. Рідше вона пошкоджує: з квасолі – Тепарі, Золотисту (Маш), незграбність (Адзукі), Рисову, Лімської (Місячну) і багатоквіткові, а з інших рослин – вогне, кормові боби і сочевицю. В одному зерні може перебувати до 28 личинок, які істачівают зерно, забруднюють екскрементами, і його харчові та насіннєві якості знижуються. Як паразита фасолевой зернівки відомий Diparmus laticepsAshm.

На думку дієтологів бобові входять в список 10-ти найбільш корисних для здоров’я продуктів. Квасоля придатна для діабетичного харчування і розвантажувальних дієт. Клітковина, якої багаті бобові, – це природне проносне, яке попереджає від запору.

В їжу використовують насіння квасолі і зелені стручки. Особлива харчова цінність квасолі – в поєднанні високоякісного білка з крохмалем, цукрами, мінеральними речовинами, вітамінами і незамінними амінокислотами. Ніби здорові!