Розкриття характеру Печоріна через композицію роману

ТвІр “Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова. “Герой нашого часу” – одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману – намалювати образ свого сучасника, “яким він його розуміє і… часто зустрічав”. Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм “неосяжним силам”. Лєрмонтов не просто показує героя, він пояснює й обгрунтовує його характер умовами того життя, що веде Печорін.

Для цього автор порушує хронологію оповідання. Роман складається з п’яти частин, дія в яких відбувається в різні часи, у різних місцях. Змінюються дійові особи, змінюються персонажі, від імені яких ведеться розповідь. За допомогою цього творчого прийому авторові вдається дати різнобічну характеристику своєму головному героєві. В. Г. Бєлінський назвав таку композицію роману “п’ятьма картинами, вставленими в одну раму”.

Глави у романі розташовані не послідовно за часом, а за внутрішньою логікою, якої дотримується автор. Вони повинні були б випливати в такому порядку: “Тамань”, “Князівна

Прагнучи розкрити внутрішній світ героя, автор відмовляється від поступового порядку викладу. Сюжет роману порушує хронологічний хід подій. Повісті розташовані таким чином: “Бела”, “Максим Максимич”, “Тамань”, “Князівна Мері”, “Фаталіст”. Така побудова роману дозволяє поступово знайомити читача з героєм, з його внутрішнім світом.

У “Белі” ми бачимо Печоріна очима Максима Максимича, старого офіцера. Це досить поверхневий опис характеру героя: “Гарний був хлопець… тільки трішки дивний. Адже, наприклад, у дошик, у холод цілий день на полюванні; усі змерзнуть, втомляться – а йому нічого. А іншим разом сидить у себе в кімнаті, вітер пахне, запевняє, що застудився; віконницею стукне, він здригнеться і сполотніє; а при мені ходив на кабана один на один…”

У наступній главі, “Максим Максимич”, ми дізнаємося, що Печорін не бажає бачити свого давнього приятеля. Мотиви цього вчинку героя здаються нам зовсім незрозумілими. Лєрмонтов, створюючи психологічний портрет Печоріна, відкриває над ним завісу таємничості. Потім у журналі, який був власне щоденником, Печорін пояснить багато своїх вчинків і розкриє читачам душу, яка страждає від цих вчинків не менше, ніж його жертви. “Я іноді себе зневажаю… чи не від того я зневажаю й інших. Я дивлюся на страждання і радощі тільки відносно себе, як на поживу, що підтримує мої душевні сили… перше моє задоволення – підкоряти моїй волі усе, що мене оточує”. Печорін зізнається, що в ньому співіснують дві людини: одна робить вчинки, інша їх судить. Щастя для Печоріна – це вдоволена гордість. Свої почуття герой завжди ховає під маскою байдужості. Зайву емоційність Печорін вважає проявом слабкості, тому воліє здаватися егоїстом і негідником, ніж ліричним і мрійливим дурнем, як Грушницький. Від такої манери поведінки він часом неприємний читачам. Герой задає собі питання: чому руйнується все, до чого він доторкнувся? Зруйновано побут “мирних контрабандистів”, убито Грушницького, розбито серця Віри і князівни Мері, загинула Бела…

У “Князівні Мері” ми зустрічаємо людину, здатну на самоаналіз. Тут Печорін вже характеризує себе сам, він пояснює, як сформувалися в нього моральні вади: “…така була моя доля із самого дитинства! Усі читали на моєму обличчі ознаки поганих рис, яких не було; але їх припускали – і вони народилися… я став потайливий… я став злопам’ятний… я зробився заздрісний… я навчився ненавидіти… я почав обманювати… я зробився моральним калікою…”

У ніч перед дуеллю Печорін запитує себе: “Навіщо я жив? для якої мети я народився?… А, вірно, вона існувала, і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моїй сили неосяжні…” Це розуміння свого призначення в житті за кілька годин до можливої смерті є кульмінацією не тільки повісті “Князівна Мері”, але і всього роману “Герой нашого часу”.

Попри все, роман завершується оптимістично. Читач дізнається про смерть Печоріна в середині роману і до кінця твору встигає позбутися неприємних відчуттів, пов’язаних із смертю головного героя. У цьому заслуга саме композиції роману.

Таким чином, порушивши хронологію подій, застосувавши вдалі композиційні засоби, Лєрмонтов показав характер Печоріна послідовно, відтворив його душу, що було б неможливо, якби події викладалися у історичному розвитку, і саме такий підхід дозволив авторові найвлучніше досягти своєї мети – показати читачам образ сучасної Лєрмонтову людини, “героя його часу”.

1. Розкриття характеру Печоріна через композицію роману (“Герой нашого часу’ М. Ю. Лєрмонтова) “Герой нашого часу” – одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману – намалювати образ свого сучасника, “яким він його розуміє і… часто зустрічав”. Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм “неосяжним силам”. Лєрмонтов не […].
2. Роль композиції роману «Герой нашого часу» у розкритті характеру Печоріна Не відомо, що б міг створити видатний російський поет М. Ю. Лермонтов, якщо прожив би хоч трішечки більше, ніж відвела йому доля. Адже в двадцять п’ять років він зумів не лише створити образ героя свого часу, спираючись на життєві враження, а й зробив при цьому глибокий аналіз усієї російської дійсності. Так з’явився у світовій літературі […].
3. Складність і суперечливість характеру Печоріна Увага до внутрішнього свічу особистості, вольовий характер головного героя, роздуми автора та його героїв про моральні питання, несподівані повороти сюжету – усе це приваблює нас у романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». У передмові до роману автор характеризує цього героя як «портрет, створений з пороків усього нашого суспільства у повному їхньому розвитку, проте письменник […].
4. У чому причина трагедії Печоріна? Твір по роману”Герой нашого часу” Творчості Лєрмонтова притаманні дві основні риси – це сум та іронія. Причому ці дві риси переплітаються, взаємодіють і доповнюють одна одну. Мене вражає, як Лєрмонтов у деяких творах про кохання пише з неповторною іронією, а про світле і ніби позитивне – з невимовним сумом. Ця особливість творчості Лєрмонтова відобразилась і в його романі “Герой нашого […].
5. Дайте характеристику образу Печоріна у романі Михайла Лєрмонтова “Герой нашого часу” Образ “героя нашого часу”, Григорія Печоріна – це образ “зайвої” людини в суспільстві. Зовні Печорін – здоровий, фізично розвинутий, привабливий чоловік, офіцер, до того ж гострого розуму та добре освічений. Це сильна особистість: активна, цілеспрямована, палка, хоробра та відважна. Печорін вольова натура, у внутрішньому світі якої постійно відбувається робота, розвиток. І все одно сам Михайло […].
6. Складність і суперечливість характеру головного героя роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Во мне душа испорчена светом. М. Ю. Лєрмонтов “Герой нашого часу” – вершинний твір М. Лєрмонтова, в якому автор розпо­відає “історію душі” людини покоління 30-х років XІX ст. Головний герой роману – молодий дворянин, офіцер Григорій Олександрович Печорін. Від природи це людина гострого розуму, чутливого серця, твердої волі. Герой не раз замислюється над головними питаннями […].
7. Сюжет і композиція роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” І. Історія створення роману. (Початок роботи – 1838 рік, під враженням від поїздки на Кавказ. “Бела” і “Тамань” опубліковані окремими повістями. Спочатку не задумувався як роман (збірник повістей). Але в 1820 році “Герой нашого часу” вийшов у світ. Повісті, що ввійшли до нього, зв’язані єдиною композицією і сюжетом. Головна проблема роману – особистість і час.) […].
8. Твір на тему: Образ Печоріна у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Образ Печоріна, зображений у романі Михайла Юрійовича Лєрмонтова “Герой нашого часу”, викликав багато суперечностей у читачів, які були сучасниками поета. Неоднозначність образу головного героя і пояснення причини суперечливого його сприйняття висловив сам Лєрмонтов в передмові до роману: “Чому ж цей характер… не знаходить у вас пощади? Вже не тому, що в ньому більше правди, ніж […].
9. Мое перше враження від Печоріна й остаточна думка про нього Уперше я прочитала роман “Герой нашого часу” давно, коли ще майже нічого не знала про Лєрмонтова і не читала його віршів. Тому знайомство з Печоріним стало для мене поштовхом до вивчення творчості поета. Стан, у якому я перебувала після першого прочитання “Героя нашого часу”, важко передати. Я погано розуміла думки і вчинки героїв, майже не […].
10. Моє перше враження від Печоріна й остаточна думка про нього Уперше я прочитала роман “Герой нашого часу” давно, коли ще майже нічого не знала про Лєрмонтова і не читала його віршів. Тому знайомство з Печоріним стало для мене поштовхом до вивчення творчості поета. Стан, у якому я перебувала після першого прочитання “Героя нашого часу”, важко передати. Я погано розуміла думки і вчинки героїв, майже не […].
11. Образ Печоріна у романі Лєрмонтова “Герой нашого часу” Роман “Герой нашого часу”, вийшовши у Світло, викликав суперечливі судження серед читачів. Образ Печоріна був для них незвичний. У передмові Лєрмонтов дає своє пояснення цьому: “Отчий же цей характер… не знаходить у вас пощади? Уже чи не тому, що в ньому більше правди, ніж би ви того бажали? “, Такою передмовою Лєрмонтов сам указав на […].
12. Образ Печоріна у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не ховається від небезпеки, а сміливо дивиться вперед і йде назустріч бурям і тривогам, щоб знайти своє справжнє призначення, зіграти свою роль у житті і заповнити душевну порожнечу хоча б діяльністю без певної мети. “Герою нашого часу” – наче портрет,, але не однієї людини: це портрет, складений […].
13. Твір на тему: “Чи можна Печоріна віднести до плеяди “зайвих людей” за романом М. Лермонтова “Герой нашого часу” На мій погляд, роман М. Лермонтова “Герой нашого часу” названий саме так з кількох причин. У першу чергу, головний герой нерозривно пов’язаний зі своєю епохою, з життям дворянства, з його ставленням до світу. Лермонтов показує нам людину, повну протиріч, але, тим не менш, людину, що знаходиться в пошуку істини. Але чи знаходить Печорін те, що […].
14. Тяжкий дух скептицизму Печоріна Твір За романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”. Роман “Герой нашого часу” був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, шо наступила в країні після поразки виступу декабристів. У своєму творі автор подав у образі Печоріна, головного героя роману, типовий характер 30-х років XІX століття. Реалістично змальовуючи свого героя з усіма […].
15. Печорін і “водяне суспільство” для розкриття ідейного сенсу роману Якщо у повістях “Бела” і “Тамань” Печорін виступав в оточенні простих і “природних” людей, то в повісті “Княжна Мері” він показаний в типовій для нього дворянській середовищі. Зображення дворянського суспільства, з яким ріднить Печоріна походження і класова приналежність, має у романі істотне значення. У сусідстві з “столичними франтами”, “московськими панянками” і провінційної “знаттю” яскравіше виступає […].
16. Образ Печоріна у романі Михайла Лєрмонтова “Герой нашого часу” Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі діло і заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б і діяльністю без певної мети. Його байдужість та іронія – більшою мірою світська звичка, ніж риса характеру. “Нема у світі людини, – каже він, […].
17. Печорін і Грушницький герої роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” І. Композиційна й ідейна роль образу Грушницького у романі. (У центрі роману – образ Печоріна. Конфлікт Печоріна з Грушницьким – один з основних, як протистояння істинного та помилкового. Грушницкий втілює світ, проти якого повстає Печорін.) ІІ. Грушницький – пародія на Печоріна. 1. Система поглядів, що визначає поведінку героїв. (Розум Печоріна (здатність до самоаналізу, логіка суджень) […].
18. Тяжкий дух скептицизму Печоріна (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) Роман “Герой нашого часу” був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, що наступила в країні після поразки виступу декабристів. У своєму творі автор подав у образі Печоріна, головного героя роману, типовий характер 30-х років XІX століття. Реалістично змальовуючи свого героя з усіма його протиріччями і “вадами”, письменник у той же час […].
19. Трагедія Печоріна Герой нашого часу представляє собою кілька рамок, вкладених в одну велику раму, яка складається в назві роману і єдності героїв. В. Бєлінський Кожен літературний герой – завжди улюблене творіння автора. Будь-який письменник вкладає у свого героя частинку своєї душі, свої погляди, переконання, ідеали. І кожен літературний герой незмінно несе в собі риси своєї епохи і […].
20. Дайте характеристику жіночім персонажам роману Михайла Лєрмонтова “Герой нашого часу” Образи жінок у романі “Герой нашого часу” грають велику роль у розкритті характеру головного героя – Печоріна. Адже найтонші грані його душі, його вади та позитивні сторони найяскравіше можна побачити, коли герой взаємодіє з жінками, в яких закоханий, чи які закохані у нього. Найяскравіший жіночий персонаж “Героя нашого часу” – це Бела. Вона прекрасна донька […].
21. Образ Печоріна у романі «Герой нашого часу» Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не ховається від небезпеки, а сміливо дивиться вперед і йде назустріч бурям і тривогам, щоб знайти своє справжнє призначення, зіграти свою роль у житті і заповнити душевну порожнечу хоча б діяльністю без певної мети. «Герою нашого часу» – наче портрет, але не однієї людини: це портрет, складений […].
22. Твір на тему: “Уроки Печоріна: чи актуальні вони сьогодні?” Кожен літературний твір може дати людині певні уроки життя. Важливо поставитися до уроків з розумінням, спробувати усвідомити, що насправді хотів сказати автор і розцінити його слова істинно, без зміни їх значення. Російська література повниться творами, які можна вважати такими, які дають такого роду їжу для розуму своїм читачам, один з таких творів належить перу Михайла […].
23. Твір-роздум: “Чи можна віднести Печоріна до плеяди зайвих людей?” Зайвою можна вважати людину, яка не вписується в традиційне розуміння того, якою повинна бути особистість людини. Будь-яка епоха, будь-яке суспільство має якісь неписані, але, тим не менш, серйозні і часто обов’язкові до виконання правила, невиконання яких тягне за собою особливі наслідки, своєрідні санкції, які часто виливаються в страждання для людини. Втім, в будь-якому суспільстві завжди […].
24. У чому трагедія Печоріна (за романом М. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) “Герой нашого часу” – один із найвизначніших творів російської класичної літератури, а Печорін – один із найяскравіших персонажів. Особистість Печо­ріна неоднозначна, її можна сприймати по-різному: прихильно чи негативно. Але в будь-якому разі цей образ трагічний. Роман складається з п’яти самостійних повістей, кожна з яких має свою на­зву, свій сюжет і навіть жанрові ознаки. Об’єднує ж […].
25. Печорін – “молодший брат Онєгіна” (зіставлення образів за творами О. Пушкіна і М. Лєрмонтова) І. “Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова – перший реалістичний психологічний роман, написаний прозою (розкриття “історії душі людської” – головне завдання автора; звернення особливої уваги на розкриття складного, суперечливого характеру головного героя роману). ІІ. Печорін – “молодший брат Онєгіна”. 1. У чому схожість між Печоріним і Онєгіним? (обидва – представники вищого світського товариства; чимало спільного […].
26. Розкриття вдачі Василька через його вчинки, почуття (за оповіданням “Ялинка”) М. М. Коцюбинський – великий майстер зображення картин природи. Він передає не лише стан та настрій героїв, а й плин часу. Особливо відчутним це є у творі “Ранок у лісі”. Спочатку автор змальовує навколишній світ, а потім наче розгортає перед читачем цілу картину. Змінюється небо “… воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом…”, […].
27. Твір за мотивами роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Для мене “Герой нашого часу” – роман, що не ставиться до повчальної й повчальної літератури. Він мене й зацікавив саме тим, що автор задає філософські питання, але на них не відповідає, надаючи читачеві можливість самому вирішити, що вірно, а що ні. Головний герой роману, з одного боку, – збіговисько “пороків усього покоління в повному їхньому […].
28. У чому трагедія Печоріна? Жорстокий час робить жорстокими людей. Доказ цьому – головний герой роману Лєрмонтова “Герой нашого часу” Григорій Печорін, у якому автор відтворив, за його словами, “портрет, але не однієї особи: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління в повному їхньому розвитку”. Печорін – це образ дворянина 30-х років, епохи “похмурого десятиліття”, миколаївської реакції, що наступила […].
29. Твір на тему: “Сумно я дивлюсь на наше покоління… Мої роздуми над образом Григорія Печоріна” за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Роман Михайла Юрійовича Лермонтова “Герой нашого часу”, на мій погляд, незвичайне явище літератури взагалі і, зокрема, літератури XIX століття. Це твір, який змушує читача думати, міркувати, заглиблюватися в думки і почуття персонажів, намагатися зрозуміти і пояснити для себе їхні вчинки. Історія, розказана Лермонтовим, захоплює, як цікава гра, тому що майже всі люди люблять загадки. А […].
30. Моральна проблематика у романі “Герой нашого часу” У будь-якому суспільстві існували свої незмінні моральні закони. Людини, що порушив їх, вважали вже неповноправним членом цього товариства. Печорін порушував ці підвалини багаторазово. Взагалі Печорін особистість аж ніяк не однозначна. Лєрмонтов сам наполягає, що Печорін – вже не романтичний герой, яким його хотіла бачити публіка. Володіючи цілком романтичної зовнішністю – “середнього росту; стрункий, тонкий стан […].
31. Відповіді до теми: роман М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” 1. Порівняйте вірш “Дума” і роман “Герой нашого часу”. У чому подібність і відмін­ність ліричного героя “Думи” і Печоріна? Що приваблює в головному герої роману і що викликає осуд? У Печоріні приваблюють насамперед його незвичайність, самобутній харак­тер, критичний склад розуму, здатність тверезо оцінювати не тільки чужі, а й свої вчинки, сила і незалежність, здатність нічого […].
32. Печорін і Грушницький І. Конфлікт Печоріна і Грушницького – один з головних у романі. (Особистість Печоріна вимальовується у взаєминах з оточуючими, і зокрема з Грушниць – ким. Протиставлення Печоріна і Грушницького – це протиставлення щиро­го і помилкового; Грушницький втілює світ, проти якого повстає Печорін.) ІІ. Грушницький – пародія на Печоріна. 1. Розум Печоріна й обмеженість Грушницького. (Печоріну властиво […].
33. Твір на тему: “Характеристика жіночих образів героїв роману “Герой нашого часу” М. Лермонтова Бєлінський назвав роман “Герой нашого часу” “криком страждань” і “сумної думою” про 30-х роках XIX століття. Цю епоху з повною підставою називали епохою лихоліття, що настала в Росії після розгрому повстання декабристів. Тяжкий час породжували похмурі характери. Бездуховність породжує зло і несе його в усі сфери життя. Особливо боляче це зло відбивається на долях людей. […].
34. Печорін герой свого часу Роман “Герой нашого часу” – вершина творчості Лєрмонтова. Робота над цим твором (сучасники називали його збірником повістей) продовжувалася з 1837 по 1840 рік. У 1841 році друге видання було доповнене передмовою. У ній автор відповідав своїм критикам, які стверджували, що Печорін – порочне явище, нетипове для російського життя, наклеп на молодь Росії. Образ Печоріна – […].
35. Твір на тему: Моє розуміння трагедії Печоріна? Шкільний твір з літератури за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”. Михайло Юрійович Лєрмонтов в образі Печоріна, який є головним персонажем роману “Герой нашого часу”, в історії його життя, зобразив долю молодих людей, що жили в тридцятих роках дев’ятнадцятого століття. Як вважав сам Лєрмонтов, чином Печоріна він показав свого сучасника. І портрет Печоріна є […].
36. Печорін і інші герої роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Печорін. З ним ми знайомимося в першій же повісті роману, але знайомимося не безпосередньо, а дізнаємося про нього з вуст Максим Максимович. Потім у повісті “Максим Максимович” нам про Печоріна розповідає сам автор, а потім ми читаємо “Журнал Печоріна”, де, як мені здається, повністю і всебічно розкривається характер і душа Печоріна. Так що ж являє […].
37. Жанр роману “Герой нашого часу” Образ самотнього, розчарованого людини, ворогуючого з суспільством, проходить через усю творчість Лєрмонтова. У ліриці і в ранніх поемах цей образ дано в романтичній манері, поза соціального середовища і реального побуту. У “Герої нашого часу” проблема сильної особистості, яка не знає спокою і не знаходить застосування своїм силам, вирішена реалістичними засобами письма. У романтичних творах зазвичай […].
38. Моральна проблематика в романі “Герой нашого часу” У будь-якому суспільстві існували свої незмінні моральні закони. Людини, що порушив їх, вважали вже неповноправним членом цього товариства. Печорін порушував ці підвалини багаторазово. Взагалі Печорін особистість аж ніяк не однозначна. Лермонтов сам наполягає, що Печорін – вже не романтичний герой, яким його хотіла бачити публіка. Володіючи цілком романтичної зовнішністю – “середнього росту; стрункий, тонкий стан […].
39. Твір на тему: “Основні риси характеру Гамлета та засоби їх розкриття” Трагедію В. Шекспіра “Гамлет” всі одноголосно вважають загадковою. Всім здається, що вона відрізняється від інших трагедій самого Шекспіра та інших авторів перш за все тим, що в ній хід дії розгорнутий так, що неодмінно викликає деяке нерозуміння і подив. Тому дослідження та критичні роботи про цю п’єсу носять майже завжди характерні тлумачення, і всі вони […].
40. Розкриття російського характеру у творах Буніна Багато що в російській людині захоплює Буніна. У сліпому співака Родіона (“Лірник Родіон) він підкреслив “смак, чуйність, міру”, особливе розуміння життя: співав Родіон так, “як і має співати той, чиє народження, працю, любов, сім’я, старість і смерть як би служіння… “І таких героїв, які відчувають життя як високе і щасливе покликання, у Буніна чимало. Не […].

Розкриття характеру Печоріна через композицію роману (“Герой нашого часу” М. Ю. Лермонтова)

Розкриття характеру Печоріна через композицію роману
(“Герой нашого часу” М. Ю. Лермонтова)
“Герой нашого часу” – одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману – намалювати образ свого сучасника, “яким він його розуміє і… часто зустрічав”. Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм “неосяжним силам”. Лермонтов не просто показує героя, він пояснює й

обгрунтовує його характер умовами того життя, що веде Печорін. Для цього автор порушує хронологію оповідання. Роман складається з п’яти частин, дія в яких відбувається в різні часи, у різних місцях. Змінюються дійові особи, змінюються персонажі, від імені яких ведеться розповідь. За допомогою цього творчого прийому авторові вдається дати різнобічну характеристику своєму головному героєві. В. Г. Бєлінський назвав таку композицію роману “п’ятьма картинами, вставленими в одну раму”.
Глави в романі розташовані не послідовно за часом, а за внутрішньою логікою, якої дотримується автор. Вони повинні

були б випливати в такому порядку: “Тамань”, “Князівна Мері”, “Фаталіст”, “Бела”, “Максим Максимич”, “Передмова до журналу”.
Прагнучи розкрити внутрішній світ героя, автор відмовляється від поступового порядку викладу. Сюжет роману порушує хронологічний хід подій. Повісті розташовані таким чином: “Бела”, “Максим Максимич”, “Тамань”, “Князівна Мері”, “Фаталіст”. Така побудова роману дозволяє поступово знайомити читача з героєм, з його внутрішнім світом.
У “Белі” ми бачимо Печоріна очима Максима Максимича, старого офіцера. Це досить поверхневий опис характеру героя: “Гарний був хлопець… тільки трішки дивний. Адже, наприклад, у дощик, у холод цілий день на полюванні; усі змерзнуть, втомляться – а йому нічого. А іншим разом сидить у себе в кімнаті, вітер пахне, запевняє, що застудився; віконницею стукне, він здригнеться і сполотніє; а при мені ходив на кабана один на один… “
У наступній главі, “Максим Максимич”, ми дізнаємося, що Печорін не бажає бачити свого давнього приятеля. Мотиви цього вчинку героя здаються нам зовсім незрозумілими. Лермонтов, створюючи психологічний портрет Печоріна, відкриває над ним завісу таємничості. Потім у журналі, який був власне щоденником, Печорін пояснить багато своїх вчинків і розкриє читачам душу, яка страждає від цих вчинків не менше, ніж його жертви. “Я іноді себе зневажаю… чи не від того я зневажаю й інших. Я дивлюся на страждання і радощі тільки відносно себе, як на поживу, що підтримує мої душевні сили… перше моє задоволення – підкоряти моїй волі усе, що мене оточує”. Печорін зізнається, що в ньому співіснують дві людини: одна робить вчинки, інша їх судить. Щастя для Печоріна – це вдоволена гордість. Свої почуття герой завжди ховає під маскою байдужості. Зайву емоційність Печорін вважає проявом слабкості, тому воліє здаватися егоїстом і негідником, ніж ліричним і мрійливим дурнем, як Грушницький. Від такої манери поведінки він часом неприємний читачам. Герой задає собі питання: чому руйнується все, до чого він доторкнувся?
Зруйновано побут “мирних контрабандистів”, убито Грушницького, розбито серця Віри і князівни Мері, загинула Бела…
У “Князівні Мері” ми зустрічаємо людину, здатну на самоаналіз. Тут Печорін вже характеризує себе сам, він пояснює, як сформувалися в нього моральні вади: “… така була моя доля із самого дитинства! Усі Читали на моєму обличчі ознаки поганих рис, яких не було; але їх припускали – і вони народилися… я став потайливий… я став злопам’ятний… я зробився заздрісний… я навчився ненавидіти… я почав обманювати… я зробився моральним калікою… “
У ніч перед дуеллю Печорін запитує себе: “Навіщо я жив? для якої мети я народився?… А, вірно, вона існувала, і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моїй сили неосяжні… ” Це розуміння свого призначення в житті за кілька годин до можливої смерті є кульмінацією не тільки повісті “Князівна Мері”, але і всього роману “Герой нашого часу”.
Попри все, роман завершується оптимістично. Читач дізнається про смерть Печоріна в середині роману і до кінця твору встигає позбутися неприємних відчуттів, пов’язаних із смертю головного героя. У цьому заслуга саме композиції роману.
Таким чином, порушивши хронологію подій, застосувавши вдалі композиційні засоби, Лермонтов показав характер Печоріна послідовно, відтворив його душу, що було б неможливо, якби події викладалися у історичному розвитку, і саме такий підхід дозволив авторові найвлучніше досягти своєї мети – показати читачам образ сучасної Лермонтову людини, “героя його часу”.