Оформляємо на роботу водія

Водій на підприємстві – фігура особлива. Він повинен не тільки володіти навиками упевненого водіння автомобіля, але й уміти швидко знаходити рішення у стресових ситуаціях, а також мати відмінне здоров’я. У цій статті ми поговоримо детально про те, як роботодавцеві правильно оформити працевлаштування водія.

Вимоги до кандидата на посаду водія

Приймаючи на роботу водія, звертайте увагу:

• на його вік;
• відповідність кваліфікаційним вимогам;
• відсутність медичних протипоказань.

Увага! Щоб підтвердити відсутність протипоказань за станом здоров’я, кандидатові на посаду водія потрібно пройти медогляд. Про порядок проходження медоглядів водіями читайте в «БАЛАНСІ», 2020, № 46-47, с. 17).

А тут розглянемо докладніше два перших критерії.

Вік водія

Залежно від виду керованого транспортного засобу (далі – ТЗ) ст. 15 Закону від 30.06.93 р. № 3353-XII «Про дорожній рух» установлені обмеження за віком. Так, право на керування:

• мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) мають особи, які досягли 16 років;
• автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами на вулично-дорожній мережі всіх типів, крім автобусів, трамваїв і тролейбусів (категорії В1, В, С1, С, Т) – особи старше 18 років;
• автомобілями з причепами або напівпричепами, а також призначеними для перевезення великогабаритних, з великою вагою і небезпечних вантажів (категорії ВЕ, С1Е, СЕ) – особи старше 19 років;
• автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) – особи, яким виповнився 21 рік.

Тобто законодавчо встановлено мінімальний вік для отримання прав на керування ТЗ тієї або іншої категорії.

Проте! Максимального вікового цензу для водіння ТЗ не встановлено. Це означає, що роботодавець може прийняти на роботу водія пенсійного віку, якщо у того немає медичних протипоказань для керування ТЗ.

Кваліфікація

Кваліфікаційні вимоги до водіїв визначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск № 69 «Автомобільний транспорт»), затвердженому наказом Мінтрансу та зв’язку від 14.02.06 р. № 136.

Кваліфікаційні характеристики діляться на загальні та додаткові. Для вашої зручності наведемо їх у таблиці.

Кваліфікаційні характеристики

Загальні вимоги (для водіїв усіх ТЗ)

1. Наявність водійського посвідчення*.

2. Повна або базова загальна середня освіта.

3. Професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв ТЗ).

4. Спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки відповідної категорії.

5. Проходження кваліфікаційної атестації

Додаткові характеристики

Для водіїв ТЗ з категоріями С, С1, BE, C1E, CE, D1E, DE у разі перевезення небезпечних вантажів

Стаж роботи – не менше 3 років на ТЗ відповідної категорії та спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв з перевезення небезпечних вантажів відповідного класу

Для водіїв ТЗ категорії D

Безперервний стаж керування ТЗ категорії B, C1, C, D1 або декількох з них протягом 3 років

Для водіїв ТЗ категорії D1

Безперервний стаж керування ТЗ категорії В та/або С1 протягом 3 років

Для осіб, які мають посвідчення на право керування ТЗ будь-якої категорії, але останнім часом не працювали водіями більше 12 місяців або наймаються на роботу водіями вперше

Стажування з практичного керування відповідним ТЗ
тривалістю не менше 30 годин

* Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення, яке видане вперше. Водійське посвідчення, видане особі вперше, дійсне протягом 2 років з дня видачі з обмеженим правом керування ТЗ (п. 2 Положення, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 р. № 340, далі – Положення № 340)

Якими документами підтверджується стаж роботи водієм?

Згідно з абзацом четвертим п. 9 Положення № 340 водійський стаж підтверджується випискою з трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням:

• дати наказу про призначення особи на посаду водія;
• дати, з якої така особа працює водієм;
• марки закріпленого ТЗ і його номерного знаку.

Будьте уважні! Виписка і довідка повинні бути завірені підписом посадової особи підприємства.

Порядок оформлення на роботу

Кандидат на посаду водія підходить за віком, має потрібну кваліфікацію і не має протипоказань за станом здоров’я. Тепер потрібно правильно оформити водія на роботу.

Крок 1. Подання заяви про прийняття на роботу

Майбутній співробітник подає заяву про прийняття на роботу, а також:

• паспорт (інший документ, що посвідчує особу);
• трудову книжку (якщо це не перше місце роботи);
• документ про освіту;
• довідку органу ДПС про присвоєння ідентифікаційного номера (облікова картка платника податків);
• водійське посвідчення;
• документи, що підтверджують проходження медогляду (див. докладніше в «БАЛАНСІ», 2020, № 46-47, с. 17);
• військовий квиток або свідоцтво про приписку до призовної ділянки.

Крок 2. Видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу

На підставі заяви оформляється наказ про прийняття водія на роботу за типовою формою № П-1, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489, або в довільній формі, але із зазначенням обов’язкових реквізитів (див. зразок у кінці консультації). З наказом співробітника знайомлять під підпис.

У наказі необхідно зазначити найменування посади згідно із Класифікатором ДК 003:2010. У нашому випадку це може бути, наприклад, водій автотранспортних засобів (КП 8322), водій навантажувача (КП 8334).

Крок 3. Повідомлення органів ДПС

До органу ДПС подається повідомлення про прийняття на роботу водія за формою додатка до постанови КМУ від 17.06.15 р. № 413. Повідомлення подається до того, як водій стане до роботи.

Крок 4. Унесення запису до трудової книжки

До трудової книжки водія вноситься запис про прийняття на роботу на підставі відповідного наказу (розпорядження).

Чи потрібно водієві присвоювати класність?

Так, потрібно, проте порядок присвоєння класності водієві в законодавстві не описаний. Тому керівник підприємства має самостійно розробити цей порядок і закріпити в локальному акті. Це може бути, наприклад, Положення про присвоєння класності водіям або відповідний наказ. Або можна передбачити цю процедуру в колективному договорі.

На замітку! При складанні такого локального документа слід зважати на вимоги до кваліфікації водіїв, установлені в примітці до п. 4 розд. II Випуску № 69.

Чи обов’язково зберігати водієві класність, яка була присвоєна роботодавцем за колишнім місцем роботи?

Ні, чинне законодавство цього не вимагає. Тому новий роботодавець може, але не зобов’язаний залишити за водієм клас, установлений на попередній роботі (див. лист Мінсоцполітики від 30.12.15 р. № 781/13/116-15).

При працевлаштуванні водієві можна присвоїти III клас з подальшим присвоєнням:

• II класу – у разі безперервного стажу роботи водієм III класу на цьому ж підприємстві не менше 3 років і наявності посвідчення водія з правом на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE або DE (D);
• I класу – у разі безперервного стажу роботи водієм II класу не менше 2 років на цьому ж підприємстві та наявності права на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE, D, DE.

Зробіть усе правильно! Класність присвоюється водієві кваліфікаційною комісією під час кваліфікаційної атестації. Присвоєння класності оформляється наказом з установленням доплати за класність.

Робота водія ТЗ

Водій прийнятий на роботу, йому встановлена класність. Тепер роботодавцеві слід визначитися, який режим роботи можна встановити водієві. У цьому питанні необхідно дотримуватися законодавчих вимог.

Режим роботи водія

Режим робочого часу водіїв має свої особливості, передбачені розд. I Положення, затвердженого наказом Мінтранспорту та зв’язку від 07.06.10 р. № 340 (далі – Положення № 340).

Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшена до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, відлічуючи від початку робочої зміни; при цьому робочий час протягом облікового періоду не має перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством, а нормальна тривалість роботи водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Якщо водієві встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними, тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджуються роботодавцем. Проте ця тривалість все одно не повинна бути більше 40 годин на тиждень (п. 2.2 Положення № 340).

Важливий момент! Якщо водій працює 6 днів на тиждень з одним вихідним, то щоденно він може працювати не більше 7 годин.

Роботодавець не має права систематично залучати водіїв ТЗ до роботи понад установлену тривалість робочого часу!

Які періоди включаються до робочого часу водія?

До робочого час водія входять (п. 2.1 Положення № 340):

• змінний період керування;
• підготовчо-завершальний період;
• час простоїв не з вини водія;
• час простоїв (у пунктах навантаження і розвантаження вантажів, у місцях посадки і висадки пасажирів);
• час проведення медоглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) і після повернення;
• час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);
• час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень – у випадку, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;
• половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, з обладнаним спальним місцем.

Чи може роботодавець установлювати водієві підсумований облік робочого часу?

Так, якщо за умовами роботи водієві не може бути встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Проте це можна зробити тільки за узгодженням з органом профспілкової організації (профспілковим представником).

При підсумованому обліку робочого часу роботодавець складає графік змінності (за формою додатка 1 до Положення № 340). У цьому графіку визначається тривалість робочих днів (змін) і вихідних. Графік складається на весь обліковий період (наприклад, на місяць).

Кожен водій має бути ознайомлений із графіком під підпис не менше ніж за 2 тижні до початку облікового періоду (п. 2.5 Положення № 340).

Для довідки. Обліковий період – це період, у межах якого загальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати нормальної кількості облікових годин за цей час. Наприклад, обліковим періодом може бути місяць, квартал, рік.

При підсумованому обліку тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормальну кількість робочих годин. При цьому тривалість робочого дня (зміни) водія має бути не більше 10 годин.

Якщо під час роботи у водія бувають тривалі простої, очікування або йому необхідно дати можливість доїхати до робочого місця, тоді тривалість робочого дня можна збільшити до 12 годин. Проте збільшення робочого дня до 12 годин можливе тільки за умови, що безпосередній час керування ТЗ протягом дня (зміни) не перевищує 9 годин (п. 2.3 Положення № 340).

Щоденний і щотижневий відпочинок водіїв

Норми щоденного і щотижневого відпочинку водіїв передбачені в розд. V Положення № 340. Тривалість щотижневого відпочинку водіїв має становити 45 годин (безперервно). Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку протягом 24 годин, відлічуючи з початку робочого дня, має бути не менше 10 годин (безперервно). Наприклад, водій працював з 07.00 до 16.00. У такому разі він повинен відпочивати як мінімум 10 годин – з 16.00 до 02.00 наступного дня.

Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожен з них має щодня відпочивати не менше 8 послідовних годин.

При підсумованому обліку робочого часу тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшена до 8 послідовних годин протягом будь-яких 24 годин. Відлік у цьому випадку ведеться з початку робочої зміни. При цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством. Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді додаткових вільних від роботи протягом облікового періоду годин – у порядку, передбаченому графіком змінності (п. 5.2 Положення № 340).

Перерви протягом робочого дня

Роботодавець має встановити перерви протягом робочого дня водія. Після 4 годин керування ТЗ перерви можуть бути такими (п. 4.1, 4.2 Положення № 340):

• 45 хвилин – перерва на відпочинок і харчування;
• 15-хвилинні перерви – розподіляються протягом періоду керування ТЗ.

Перерва на відпочинок і харчування не включається до робочого часу водія! Конкретна тривалість перерв, їх початок і кінець установлюються у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Щорічні відпустки водіїв

Водієві повинна надаватися щорічна основна відпустка тривалістю не менше 24 календарних днів (далі – к. д.) за відпрацьований робочий рік (ст. 75 КЗпП; ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі – Закон № 504).

Крім того, водій має право на щорічні додаткові відпустки:

• за особливий характер праці (ст. 76 КЗпП, ч. 1 ст. 8 Закону № 504). Водії, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних або геологічних умовах і в умовах підвищеного ризику для здоров’я, мають право на додаткові дні відпустки. Тривалість такої відпустки встановлена в додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (далі – Постанова № 1290). Максимальна його тривалість – 35 к. д.;
• за роботу зі шкідливими або важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП; ст. 7 Закону № 504). Право на таку відпустку є у водіїв, специфіка роботи яких передбачає негативний вплив на здоров’я шкідливих виробничих чинників (додаток до Постанови № 1290). Максимальна тривалість такої відпустки – 35 к. д. Конкретну тривалість цієї відпустки роботодавець установлює в колективному або трудовому договорі;
• за ненормований робочий день (ст. 76 КЗпП, ст. 8 Закону № 504). Таку відпустку можна встановити водіям легкових автомобілів, крім водіїв таксі (п. 2.10 Положення № 340). Максимальна тривалість такої відпустки – 7 к. д. (п. 3 Рекомендацій, затверджених наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 р. № 7). Роботодавець зазначає конкретну тривалість цієї відпустки за кожним видом робіт, професій і посад у колдоговорі (п. 3 цих Рекомендацій). Якщо на підприємстві немає колдоговору, тоді навести такий перелік можна і в іншому локальному документі підприємства, наприклад у Положенні про відпустки.

Наказ № 123-ОК

Про прийняття на роботу

Прийняти на роботу Сороченка Анатолія Федоровича з 16.11.20 р. на посаду водія автотранспортних засобів із посадовим окладом згідно зі штатним розписом із випробу­вальним терміном 3 (три) місяці.

Підстава: заява Сороченка А. Ф. від 15.11.20 р.

Директор (підпис) В. А. Короленко

16.11.20 р. (підпис) А. Ф. Сороченко

Висновки

При прийнятті на роботу водій крім трудової книжки та інших документів, які подаються у разі працевлаштування, зобов’язаний подати копії водійського посвідчення, довідку про проходження медогляду тощо. Також існують особливості, пов’язані з установленням водіям режиму роботи і перерв на відпочинок і харчування. Крім того, роботодавець має встановити водієві класність. При працевлаштуванні водієві можна присвоїти III клас, оскільки законодавством не встановлений обов’язок зберігати йому класність, присвоєну на колишньому місці роботи (хоча це і не заборонено). Надалі за рішенням роботодавця водієві може бути присвоєна кваліфікація II, а потім і I класу.

Джерело: “Баланс” № 48, який виходить з друку 30.11.20 р.

Оформляємо на роботу водія

Водій на підприємстві – фігура особлива. Він повинен не тільки володіти навиками упевненого водіння автомобіля, але й уміти швидко знаходити рішення у стресових ситуаціях, а також мати відмінне здоров’я. У цій статті ми поговоримо детально про те, як роботодавцеві правильно оформити працевлаштування водія.

Вимоги до кандидата на посаду водія

Приймаючи на роботу водія, звертайте увагу:

• на його вік;
• відповідність кваліфікаційним вимогам;
• відсутність медичних протипоказань.

Увага! Щоб підтвердити відсутність протипоказань за станом здоров’я, кандидатові на посаду водія потрібно пройти медогляд. Про порядок проходження медоглядів водіями читайте в «Як організувати передрейсові медогляди водіїв»).

А тут розглянемо докладніше два перших критерії.

Вік водія

Залежно від виду керованого транспортного засобу (далі – ТЗ) ст. 15 Закону від 30.06.93 р. № 3353-XII «Про дорожній рух» установлені обмеження за віком. Так, право на керування:

• мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) мають особи, які досягли 16 років;
• автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами на вулично-дорожній мережі всіх типів, крім автобусів, трамваїв і тролейбусів (категорії В1, В, С1, С, Т) – особи старше 18 років;
• автомобілями з причепами або напівпричепами, а також призначеними для перевезення великогабаритних, з великою вагою і небезпечних вантажів (категорії ВЕ, С1Е, СЕ) – особи старше 19 років;
• автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) – особи, яким виповнився 21 рік.

Тобто законодавчо встановлено мінімальний вік для отримання прав на керування ТЗ тієї або іншої категорії.

Проте! Максимального вікового цензу для водіння ТЗ не встановлено. Це означає, що роботодавець може прийняти на роботу водія пенсійного віку, якщо у того немає медичних протипоказань для керування ТЗ.

Кваліфікація

Кваліфікаційні вимоги до водіїв визначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск № 69 «Автомобільний транспорт»), затвердженому наказом Мінтрансу та зв’язку від 14.02.06 р. № 136.

Кваліфікаційні характеристики діляться на загальні та додаткові. Для вашої зручності наведемо їх у таблиці.

Кваліфікаційні характеристики

Загальні вимоги (для водіїв усіх ТЗ)

1. Наявність водійського посвідчення*.

2. Повна або базова загальна середня освіта.

3. Професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв ТЗ).

4. Спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки відповідної категорії.

5. Проходження кваліфікаційної атестації

Додаткові характеристики

Для водіїв ТЗ з категоріями С, С1, BE, C1E, CE, D1E, DE у разі перевезення небезпечних вантажів

Стаж роботи – не менше 3 років на ТЗ відповідної категорії та спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв з перевезення небезпечних вантажів відповідного класу

Для водіїв ТЗ категорії D

Безперервний стаж керування ТЗ категорії B, C1, C, D1 або декількох з них протягом 3 років

Для водіїв ТЗ категорії D1

Безперервний стаж керування ТЗ категорії В та/або С1 протягом 3 років

Для осіб, які мають посвідчення на право керування ТЗ будь-якої категорії, але останнім часом не працювали водіями більше 12 місяців або наймаються на роботу водіями вперше

Стажування з практичного керування відповідним ТЗ
тривалістю не менше 30 годин

* Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення, яке видане вперше. Водійське посвідчення, видане особі вперше, дійсне протягом 2 років з дня видачі з обмеженим правом керування ТЗ (п. 2 Положення, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 р. № 340, далі – Положення № 340)

Якими документами підтверджується стаж роботи водієм?

Згідно з абзацом четвертим п. 9 Положення № 340 водійський стаж підтверджується випискою з трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням:

• дати наказу про призначення особи на посаду водія;
• дати, з якої така особа працює водієм;
• марки закріпленого ТЗ і його номерного знаку.

Будьте уважні! Виписка і довідка повинні бути завірені підписом посадової особи підприємства.

Порядок оформлення на роботу

Кандидат на посаду водія підходить за віком, має потрібну кваліфікацію і не має протипоказань за станом здоров’я. Тепер потрібно правильно оформити водія на роботу.

Крок 1. Подання заяви про прийняття на роботу

Майбутній співробітник подає заяву про прийняття на роботу, а також:

• паспорт (інший документ, що посвідчує особу);
• трудову книжку (якщо це не перше місце роботи);
• документ про освіту;
• довідку органу ДПС про присвоєння ідентифікаційного номера (облікова картка платника податків);
• водійське посвідчення;
• документи, що підтверджують проходження медогляду (див. докладніше в «Як організувати передрейсові медогляди водіїв»);
• військовий квиток або свідоцтво про приписку до призовної ділянки.

Крок 2. Видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу

На підставі заяви оформляється наказ про прийняття водія на роботу за типовою формою № П-1, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489, або в довільній формі, але із зазначенням обов’язкових реквізитів (див. зразок у кінці консультації). З наказом співробітника знайомлять під підпис.

У наказі необхідно зазначити найменування посади згідно із Класифікатором ДК 003:2010. У нашому випадку це може бути, наприклад, водій автотранспортних засобів (КП 8322), водій навантажувача (КП 8334).

Крок 3. Повідомлення органів ДПС

До органу ДПС подається повідомлення про прийняття на роботу водія за формою додатка до постанови КМУ від 17.06.15 р. № 413. Повідомлення подається до того, як водій стане до роботи.

Крок 4. Унесення запису до трудової книжки

До трудової книжки водія вноситься запис про прийняття на роботу на підставі відповідного наказу (розпорядження).

Чи потрібно водієві присвоювати класність?

Так, потрібно, проте порядок присвоєння класності водієві в законодавстві не описаний. Тому керівник підприємства має самостійно розробити цей порядок і закріпити в локальному акті. Це може бути, наприклад, Положення про присвоєння класності водіям або відповідний наказ. Або можна передбачити цю процедуру в колективному договорі.

На замітку! При складанні такого локального документа слід зважати на вимоги до кваліфікації водіїв, установлені в примітці до п. 4 розд. II Випуску № 69.

Чи обов’язково зберігати водієві класність, яка була присвоєна роботодавцем за колишнім місцем роботи?

Ні, чинне законодавство цього не вимагає. Тому новий роботодавець може, але не зобов’язаний залишити за водієм клас, установлений на попередній роботі (див. лист Мінсоцполітики від 30.12.15 р. № 781/13/116-15).

При працевлаштуванні водієві можна присвоїти III клас з подальшим присвоєнням:

• II класу – у разі безперервного стажу роботи водієм III класу на цьому ж підприємстві не менше 3 років і наявності посвідчення водія з правом на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE або DE (D);
• I класу – у разі безперервного стажу роботи водієм II класу не менше 2 років на цьому ж підприємстві та наявності права на керування ТЗ категорій B, BE, C, CE, D, DE.

Зробіть усе правильно! Класність присвоюється водієві кваліфікаційною комісією під час кваліфікаційної атестації. Присвоєння класності оформляється наказом з установленням доплати за класність.

Робота водія ТЗ

Водій прийнятий на роботу, йому встановлена класність. Тепер роботодавцеві слід визначитися, який режим роботи можна встановити водієві. У цьому питанні необхідно дотримуватися законодавчих вимог.

Режим роботи водія

Режим робочого часу водіїв має свої особливості, передбачені розд. I Положення, затвердженого наказом Мінтранспорту та зв’язку від 07.06.10 р. № 340 (далі – Положення № 340).

Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшена до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, відлічуючи від початку робочої зміни; при цьому робочий час протягом облікового періоду не має перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством, а нормальна тривалість роботи водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Якщо водієві встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними, тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджуються роботодавцем. Проте ця тривалість все одно не повинна бути більше 40 годин на тиждень (п. 2.2 Положення № 340).

Важливий момент! Якщо водій працює 6 днів на тиждень з одним вихідним, то щоденно він може працювати не більше 7 годин.

Роботодавець не має права систематично залучати водіїв ТЗ до роботи понад установлену тривалість робочого часу!

Які періоди включаються до робочого часу водія?

До робочого час водія входять (п. 2.1 Положення № 340):

• змінний період керування;
• підготовчо-завершальний період;
• час простоїв не з вини водія;
• час простоїв (у пунктах навантаження і розвантаження вантажів, у місцях посадки і висадки пасажирів);
• час проведення медоглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) і після повернення;
• час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);
• час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень – у випадку, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;
• половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, з обладнаним спальним місцем.

Чи може роботодавець установлювати водієві підсумований облік робочого часу?

Так, якщо за умовами роботи водієві не може бути встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Проте це можна зробити тільки за узгодженням з органом профспілкової організації (профспілковим представником).

При підсумованому обліку робочого часу роботодавець складає графік змінності (за формою додатка 1 до Положення № 340). У цьому графіку визначається тривалість робочих днів (змін) і вихідних. Графік складається на весь обліковий період (наприклад, на місяць).

Кожен водій має бути ознайомлений із графіком під підпис не менше ніж за 2 тижні до початку облікового періоду (п. 2.5 Положення № 340).

Для довідки. Обліковий період – це період, у межах якого загальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати нормальної кількості облікових годин за цей час. Наприклад, обліковим періодом може бути місяць, квартал, рік.

При підсумованому обліку тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормальну кількість робочих годин. При цьому тривалість робочого дня (зміни) водія має бути не більше 10 годин.

Якщо під час роботи у водія бувають тривалі простої, очікування або йому необхідно дати можливість доїхати до робочого місця, тоді тривалість робочого дня можна збільшити до 12 годин. Проте збільшення робочого дня до 12 годин можливе тільки за умови, що безпосередній час керування ТЗ протягом дня (зміни) не перевищує 9 годин (п. 2.3 Положення № 340).

Щоденний і щотижневий відпочинок водіїв

Норми щоденного і щотижневого відпочинку водіїв передбачені в розд. V Положення № 340. Тривалість щотижневого відпочинку водіїв має становити 45 годин (безперервно). Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку протягом 24 годин, відлічуючи з початку робочого дня, має бути не менше 10 годин (безперервно). Наприклад, водій працював з 07.00 до 16.00. У такому разі він повинен відпочивати як мінімум 10 годин – з 16.00 до 02.00 наступного дня.

Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожен з них має щодня відпочивати не менше 8 послідовних годин.

При підсумованому обліку робочого часу тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшена до 8 послідовних годин протягом будь-яких 24 годин. Відлік у цьому випадку ведеться з початку робочої зміни. При цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норму робочого часу, установлену законодавством. Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді додаткових вільних від роботи протягом облікового періоду годин – у порядку, передбаченому графіком змінності (п. 5.2 Положення № 340).

Перерви протягом робочого дня

Роботодавець має встановити перерви протягом робочого дня водія. Після 4 годин керування ТЗ перерви можуть бути такими (п. 4.1, 4.2 Положення № 340):

• 45 хвилин – перерва на відпочинок і харчування;
• 15-хвилинні перерви – розподіляються протягом періоду керування ТЗ.

Перерва на відпочинок і харчування не включається до робочого часу водія! Конкретна тривалість перерв, їх початок і кінець установлюються у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Щорічні відпустки водіїв

Водієві повинна надаватися щорічна основна відпустка тривалістю не менше 24 календарних днів (далі – к. д.) за відпрацьований робочий рік (ст. 75 КЗпП; ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі – Закон № 504).

Крім того, водій має право на щорічні додаткові відпустки:

• за особливий характер праці (ст. 76 КЗпП, ч. 1 ст. 8 Закону № 504). Водії, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних або геологічних умовах і в умовах підвищеного ризику для здоров’я, мають право на додаткові дні відпустки. Тривалість такої відпустки встановлена в додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (далі – Постанова № 1290). Максимальна його тривалість – 35 к. д.;
• за роботу зі шкідливими або важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП; ст. 7 Закону № 504). Право на таку відпустку є у водіїв, специфіка роботи яких передбачає негативний вплив на здоров’я шкідливих виробничих чинників (додаток до Постанови № 1290). Максимальна тривалість такої відпустки – 35 к. д. Конкретну тривалість цієї відпустки роботодавець установлює в колективному або трудовому договорі;
• за ненормований робочий день (ст. 76 КЗпП, ст. 8 Закону № 504). Таку відпустку можна встановити водіям легкових автомобілів, крім водіїв таксі (п. 2.10 Положення № 340). Максимальна тривалість такої відпустки – 7 к. д. (п. 3 Рекомендацій, затверджених наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 р. № 7). Роботодавець зазначає конкретну тривалість цієї відпустки за кожним видом робіт, професій і посад у колдоговорі (п. 3 цих Рекомендацій). Якщо на підприємстві немає колдоговору, тоді навести такий перелік можна і в іншому локальному документі підприємства, наприклад у Положенні про відпустки.

Наказ № 123-ОК

Про прийняття на роботу

Прийняти на роботу Сороченка Анатолія Федоровича з 16.11.20 р. на посаду водія автотранспортних засобів із посадовим окладом згідно зі штатним розписом із випробу­вальним терміном 1 (один) місяць.

Підстава: заява Сороченка А. Ф. від 15.11.20 р.

Директор (підпис) В. А. Короленко

16.11.20 р. (підпис) А. Ф. Сороченко

Висновки

При прийнятті на роботу водій крім трудової книжки та інших документів, які подаються у разі працевлаштування, зобов’язаний подати копії водійського посвідчення, довідку про проходження медогляду тощо. Також існують особливості, пов’язані з установленням водіям режиму роботи і перерв на відпочинок і харчування. Крім того, роботодавець має встановити водієві класність. При працевлаштуванні водієві можна присвоїти III клас, оскільки законодавством не встановлений обов’язок зберігати йому класність, присвоєну на колишньому місці роботи (хоча це і не заборонено). Надалі за рішенням роботодавця водієві може бути присвоєна кваліфікація II, а потім і I класу.

ДОПНВ: як пройти навчання та отримати свідоцтво ДОПНВ

ДОПНВ: як пройти навчання та отримати свідоцтво ДОПНВ

ДОПНВ – угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. На сьогодні діє на території 52 країн учасниць і є договором , в якому встановлено правила та стандарти для здійснення безпечних перевезень небезпечних вантажів .
ДОПНВ оновлюється кожні 2 роки (вносяться поправки, додаються критерії, вантажі та ін.)

ДОПНВ у 2023

ДОПНВ оновлюється кожні 2 роки (вносяться поправки, додаються критерії, вантажі та ін.). З 1 січня 2023 року вийшла нова редакція ДОПНВ з деякими оновленнями.

У ДОПНВ 2023 вперше ☝️❗️ допускається можливість перевезення небезпечних вантажів на електромобілях. Для початку будуть узгодження тільки для типу АТ – тобто автоцистерни для перевезення не вогненебезпечних вантажів. Європа давно намітила стратегічний перехід до використання електротранспорту, а також, за рішенням Європарламенту, з 2035 року в Європі буде заборонено продаж нових автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, як бензиновими, так і дизельними ☝️❗️

Т.к. підвищується інтерес до електротранспорту, те й підвищується інтерес до літієвих батарей, до їх виробництва, перевезення та утилізації. Знак літієвих батарей з’явився в ДОПНВ 2017 року, в ДОПНВ 2023 підкоригували розміри до 100х100 мм.

Також у ДОПНВ 2023 з’явився новий розділ з вимогами до переносних цистерн з волокна «Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки та випробувань переносних цистерн з корпусом з армованих волокном пластмас». При цьому новому розділі був присвоєний номер раніше існуючої глави 6.9, а колишня глава 6.9 отримала номер 6.13. номер аналогічному розділу в ДОПНВ.

А в розділ 6.8 додано вимоги про новий вид контейнерів-цистерн – надвеликий контейнер-цистерна (місткістю понад 40 000л.).

У розділі 9.7 увійшли зміни для транспортних засобів типу FL. Вони повинні бути обладнані системою автоматичного пожежогасіння відсіку, в якому розташований двигун. Раніше такі вимоги поширювалися лише на транспортні засоби типу EX/III та MEMU Цистерни.
На тип FL також додано вимогу про наявність теплозахисного екрану. Але не варто поки що панікувати ❗️ Ці вимоги стають обов’язковими лише з 2029 року.

Як отримати сертифікат ДОПНВ для водія

Пройти навчання з перевезення небезпечних вантажів та отримати посвідчення ДОПНВ можуть водії, стаж водіння яких понад 3 роки. Якщо водій вже перевозить такі вантажі, навчання все одно необхідне, щоб отримати спеціальний сертифікат допуску. Для тих, хто вже має свідоцтво ДОПНВ, можна пройти перепідготовку, якщо його термін уже закінчується. Після проходження курсу навчання необхідно скласти іспит у регіональному сервісному центрі. При успішній здачі водієві буде видано сертифікат ДОПНВ, який підтверджує право на перевезення небезпечних вантажів. Термін дії свідоцтва складає 5 років.

Необхідні документи для навчання:

• Паспорт,
• ідентифікаційний код,
• водійське посвідчення,
• у разі перепідготовки поточне/минувше свідоцтво ADR

Наш навчальний центр проводить навчання з перевезення небезпечних вантажів відповідно до ДОПНВ вже 20 років та підготовлено понад 20000 водіїв. Ми є одним із найбільших центрів навчання та перебуваємо у Всеукраїнській Спілці учасників Спеціального Автодорожнього Руху (СУСАР).

Свідоцтво про підготовку водіїв, що перевозять небезпечні вантажі

Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, є обов’язковим документом для отримання права на перевезення небезпечних вантажів. Водіям, які вдало склали іспити за базовим курсом та, якщо вимагається, за спеціалізованими курсами, видаються свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі встановленого зразка.

Як отримати і що для цього потрібно

Де отримати

Як замовити послугу

Хто може звернутися: фізична особа

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:

Паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або посвідку на постійне проживання, або посвідку на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або Посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист

Документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону) (у разі відсутності відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків у Єдиному державному реєстрі МВС (далі – ЄДР МВС)

Свідоцтво про закінчення спеціального навчання, видане центром спеціального навчання (у разі відсутності відомостей про свідоцтво про закінчення спеціального навчання в ЄДР МВС)

Свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія (у разі обміну внаслідок зміни персональних даних особи, пошкодження, непридатності для використання цього свідоцтва, а також у випадках, передбачених пунктами 3 – 5 розділу IV Порядку складання іспитів, оформлення та видачі свідоцтв ДОПНВ про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 липня 2022 року № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2022 року за № 949/38285)

Умови і випадки надання

Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, є обов’язковим документом для отримання права на перевезення небезпечних вантажів.

Водіям, які вдало склали іспити за базовим курсом та, якщо вимагається, за спеціалізованими курсами, видаються свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія встановленого зразка.

Результат та способи отримання результату

Видача свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія або надання листа з обґрунтуванням причин відмови в його видачі

Строк та вартість надання послуги

Звичайне надання (без урахування бланкової продукції (свідоцтва)

Куди звернутися, якщо відмовлено у наданні послуги?

Підстави для відмови у наданні послуги

Суб’єкт звернення не досяг встановленого віку, необхідного для керування транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі

Суб’єкта звернення позбавлено права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежено його в такому праві

Скаргу може подавати: оскаржувач, представник оскаржувача

Органи, до яких оскаржується

Судовий порядок оскарження

Спосіб подання позовної заяви: Подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Строк для подання позовної заяви: Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Строк розгляду позовної заяви: Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові – для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, – якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника.

До позовної заяви додається: документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Інші додатки: У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

ДОПНВ: як пройти навчання та отримати свідоцтво ДОПНВ

ДОПНВ: як пройти навчання та отримати свідоцтво ДОПНВ

ДОПНВ – угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. На сьогодні діє на території 52 країн учасниць і є договором , в якому встановлено правила та стандарти для здійснення безпечних перевезень небезпечних вантажів .
ДОПНВ оновлюється кожні 2 роки (вносяться поправки, додаються критерії, вантажі та ін.)

ДОПНВ у 2023

ДОПНВ оновлюється кожні 2 роки (вносяться поправки, додаються критерії, вантажі та ін.). З 1 січня 2023 року вийшла нова редакція ДОПНВ з деякими оновленнями.

У ДОПНВ 2023 вперше ☝️❗️ допускається можливість перевезення небезпечних вантажів на електромобілях. Для початку будуть узгодження тільки для типу АТ – тобто автоцистерни для перевезення не вогненебезпечних вантажів. Європа давно намітила стратегічний перехід до використання електротранспорту, а також, за рішенням Європарламенту, з 2035 року в Європі буде заборонено продаж нових автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, як бензиновими, так і дизельними ☝️❗️

Т.к. підвищується інтерес до електротранспорту, те й підвищується інтерес до літієвих батарей, до їх виробництва, перевезення та утилізації. Знак літієвих батарей з’явився в ДОПНВ 2017 року, в ДОПНВ 2023 підкоригували розміри до 100х100 мм.

Також у ДОПНВ 2023 з’явився новий розділ з вимогами до переносних цистерн з волокна «Вимоги до конструкції, виготовлення, перевірки та випробувань переносних цистерн з корпусом з армованих волокном пластмас». При цьому новому розділі був присвоєний номер раніше існуючої глави 6.9, а колишня глава 6.9 отримала номер 6.13. номер аналогічному розділу в ДОПНВ.

А в розділ 6.8 додано вимоги про новий вид контейнерів-цистерн – надвеликий контейнер-цистерна (місткістю понад 40 000л.).

У розділі 9.7 увійшли зміни для транспортних засобів типу FL. Вони повинні бути обладнані системою автоматичного пожежогасіння відсіку, в якому розташований двигун. Раніше такі вимоги поширювалися лише на транспортні засоби типу EX/III та MEMU Цистерни.
На тип FL також додано вимогу про наявність теплозахисного екрану. Але не варто поки що панікувати ❗️ Ці вимоги стають обов’язковими лише з 2029 року.

Як отримати сертифікат ДОПНВ для водія

Пройти навчання з перевезення небезпечних вантажів та отримати посвідчення ДОПНВ можуть водії, стаж водіння яких понад 3 роки. Якщо водій вже перевозить такі вантажі, навчання все одно необхідне, щоб отримати спеціальний сертифікат допуску. Для тих, хто вже має свідоцтво ДОПНВ, можна пройти перепідготовку, якщо його термін уже закінчується. Після проходження курсу навчання необхідно скласти іспит у регіональному сервісному центрі. При успішній здачі водієві буде видано сертифікат ДОПНВ, який підтверджує право на перевезення небезпечних вантажів. Термін дії свідоцтва складає 5 років.

Необхідні документи для навчання:

• Паспорт,
• ідентифікаційний код,
• водійське посвідчення,
• у разі перепідготовки поточне/минувше свідоцтво ADR

Наш навчальний центр проводить навчання з перевезення небезпечних вантажів відповідно до ДОПНВ вже 20 років та підготовлено понад 20000 водіїв. Ми є одним із найбільших центрів навчання та перебуваємо у Всеукраїнській Спілці учасників Спеціального Автодорожнього Руху (СУСАР).