Чия дитина у методі 2

Як навчати найменших: батьківський гайд

Малюк починає вчитися практично з моменту народження. За дуже короткий проміжок часу дитина навчається не лише ходити, а й висловлювати свої думки, емоції та потреби. Розвиток малюка — надзвичайно динамічний процес. Як батькам не загубитися серед безлічі методик розвитку та навчання дітей? Склали для вас батьківський гайд: тут знайдете найпопулярніші напрямки навчання малюків, переваги та недоліки кожного методу.

Як навчати малюків?

Методик розвитку дітей раннього віку величезна кількість. Усі вони допомагають набути різних навичок: координації, дрібної моторики рук, уваги, мовлення. Але є методики, які найчастіше рекомендують фахівці та обирають батьки.

Методика Монтессорі

Методика Монтессорі розрахована на дітей 2–5 років, а головним її принципом є ідея самовиховання малюка. Дитині надається повна свобода вибору активностей та можливість виконувати всі дії самостійно. Наприклад, зав’язати шнурки, перенести стілець, одягнути светр. Дорослий може лише показати на своєму прикладі, як потрібно виконувати ту чи ту дію, але не робити її замість дитини.

  • дитина стає більш уважною, самостійною та дисциплінованою;
  • розвивається логічне мислення та аналітичні здібності;
  • розвивається дрібна моторика рук.

Недоліком методики більшість фахівців вважають складнощі у звиканні дитини до правил, наприклад, у дитячому садку чи школі після демократичної атмосфери в монтессорі-групі.

Методика Глена Домана

Методика Домана використовується переважно для загального розвитку малюків віком від 0 до 3 років. Але застосовується і для навчання дітей старшого віку. Вона будується на створенні в дитини зв’язків між візуальними образами та звуками. Наприклад, для вивчення цифр дитині показуються картки з різною кількістю точок, а педагог вимовляє вголос їхню кількість. Аналогічно відбувається вивчення квітів, фруктів, тварин.

  • навчати дитину можна від народження;
  • займатися просто та зручно (5–20 хвилин на одне заняття);
  • дитина розвивається всебічно.

Недолік методики Домана — складність застосування для дітей віком від трьох років, особливо якщо вони раніше не займалися за цією методикою.

Як вивчати англійську з найменшого віку?

Мовні школи та освітні установи заохочують батьків різними методиками вивчення іноземної мови.

Метод Хелен Дорон

Авторка розробила метод навчання, який ігнорує використання рідної мови. Весь цикл навчання триває 9 років, і протягом цього періоду діти спілкуються лише англійською під час занять у групах по 4–8 осіб. Завдяки цьому вони спочатку вчаться спілкуватися простими фразами, а пізніше писати та читати англійською. Весь процес навчання дуже природний. Одним з найважливіших елементів цього є високий професійний рівень учителя. Оскільки дитина навчається переважно шляхом наслідування, вчитель повинен демонструвати бездоганне володіння мовою.

Метод Каллана

Метод спрямовано на розвиток комунікативних навичок шляхом заохочення дітей до повторення фраз. У цьому методі необхідно вивчити багато слів та довгих фраз напам’ять. Автори методу Каллана створили його на основі того, як дитина розширює словниковий запас. Найчастіше діти повторюють почуті висловлювання та слова. Письмову англійську та граматику починають вивчати паралельно чи пізніше, коли дитина вже має досить сильну усну англійську та багатий словниковий запас.

Як легко вчити математику?

Навчати дитину азів математики можна за допомогою різних методик, включаючи вищеописані методи Монтессорі та Домана. Але є кілька спеціалізованих методик, які використовуються для навчання дітей математики.

Методика «Росток»

«Росток» — це комплексна програма розвитку дитини, яка будується на таких принципах:

  • індивідуальний підхід до кожного учня;
  • системність навчання;
  • пріоритетності навчання та виховання;
  • пріоритетність творчої діяльності.

Прикладом вдалого використання методики «Росток» є онлайн-школа математики «Матема», де з дітьми займаються досвідчені педагоги за індивідуальними планами навчань.

Методика Newmero

Методика будується на використанні спеціальних блоків із цифрами. Завдяки цьому дитина отримує уявлення про число не як набір із кількох цифр, а як про реальне значення. Наприклад, 157 більше не означатиме набір із трьох чисел — один, п’ять і сім, а матиме справжнє значення — сто п’ятдесят сім. Дитина в ігровій формі освоює такі поняття, як десятки та склад числа, додавання та віднімання.

  • числа для дитини вже перестають бути абстрактними, тепер їх можна побачити й торкнутися;
  • дитина самостійно будує числа та вчиться називати їх;
  • спеціальні позначення на кожному блоці вчать дитину розпізнавати числа та розставляти їх послідовно;
  • дитина вчиться порівнювати числа та виконувати прості арифметичні дії.

Програма також розрахована на дітей молодшого шкільного віку і використовується не тільки в школах, а й на окремих курсах з розвитку. На курсах математики діти вчаться переходити від абстрактних прикладів до конкретних завдань, від окремих випадків до загальних правил.

Навчаючи дітей важливо пам’ятати: кожна дитина вчиться з різною швидкістю і до кожної потрібен індивідуальний підхід. Інакше навіть найсучасніша методика розвитку не дасть потрібного результату.

Метод Марії Монтессорі для дошкільнят (частина 2)

У дошкільному віці, а саме між третім і шостим роками життя, дитина починає все більше й більше усвідомлено й вибірково накопичувати досвід. З тим більшою увагою й турботою необхідно підготувати для неї відповідні умови та середовище. Дитячий садок Монтессорі в цьому контексті забезпечує те середовище, яке повністю враховує потреби дітей усіх вікових категорій.

Принципи «монтессоріанського» дитячого садка

Найбільш характерний для педагогіки Монтессорі принцип – це принцип вільного вибору або «вільної роботи». Відповідно до цього принципу діти можуть працювати вільно, без примусу, без тиску дорослого (педагога) або групи, працюючи над тим навчальним матеріалом, який цікавить їх у даний момент. У відповідно підготовленому середовищі дитина може самостійно вибрати матеріал для роботи, визначити своє робоче місце й те, хоче вона брати участь у групових заняттях чи ні. Рішення про режим роботи також залишається на розсуд малюка. Дитина буде працювати так довго, як довго це буде її захоплювати та приносити задоволення. Після індивідуальних занять з педагогом малюк може й повинен почати працювати самостійно, без допомоги (якщо, звісно, вона насправді йому не потрібна).

Наступний принцип стосується порядку. Кожний предмет у кімнаті має своє місце, на яке повинен повернутись після закінчення роботи. У залі кожна дитина також має своє робоче місце в даний період часу. Важливі й естетика приміщення, дидактичні матеріали, що будуть приваблювати своїм кольором і формою. На противагу суперечливій думці, діти люблять порядок. Він дає їм відчуття безпеки. Порядок в робочому середовищі – це порядок у серці.

Надзвичайно важливим є принцип обмеження. А хіба він поєднується із принципом вільної роботи? Насправді, враження про те, що «монтессоріанська» педагогіка передбачає дитячу вседозволеність, ніби діти можуть робити все, оскільки їм усе дозволено, – це лише видимість. Багато з її принципів і правил обмежують свободу дитини і в той же час не віднімають цієї свободи. Малюк може робити те, що його цікавить, і те, що не заважає іншим дітям. Наприклад, кожний навчальний посібник часто наявний в одному примірнику, тобто дитина змушена чекати своєї черги або попросити, або ж приєднатись. «Ми не робимо того, що хочемо, але ми хочемо робити те, що робимо», – сказав колись один дошкільник про вільну роботу.

Принцип ізоляції труднощів відноситься до розвивального матеріалу Монтессорі. Конкретний навчальний посібник слугує конкретним завданням. Дитина, яка хоче дослідити певне поняття, може скористатись відповідним навчальним матеріалом. Наприклад, якщо пізнає й удосконалює поняття, пов’язані з величинами та розмірами (маленький – великий, більше – менше тощо), працює з «рожевою вежею» (вежа, що складається з рожевих кубиків пропорційно зростаючого розміру). Її колір, товщина або довжина кубиків при цьому не мають значення, бо для пізнання цих понять слугують інші інструменти, відповідні кольорові таблички, червоні штанги, коричневі сходи.

Відповідно до принципу трансферу весь навчальний матеріал Монтессорі є логічно взаємопов’язаним і являє собою єдине ціле. Будь-який навчальний посібник – це свого роду «ланка», яка містить у собі ознаки раніше введеного дидактичного матеріалу плюс ще одна ознака. Дитина може перенести те, чого вже навчилась, на наступні етапи освіти, під час яких буде працювати з більш складним матеріалом або просто використовувати отримані навички в повсякденному житті.

Основна ідея методу полягає в тому, щоб дитина розвивалась у власному темпі, відповідно до власних потреб, відповідно до плану, розробленого з урахуванням її особистих інтересів і можливостей. Нормою набуття нових умінь є занурення в конкретну дію, за якою неминуче буде повторення. Крім того, дитина може виконувати дану операцію стільки разів, скільки захоче.

Матеріал Монтессорі скомпонований таким чином, щоб дитина могла спостерігати свої помилки, що виникають під час роботи. Такий принцип самоконтролю передбачає, що в малюка буде можливість самостійно зробити висновок, як виконано завдання – добре чи погано, а якщо він зробив помилку, то зможе самостійно її виправити.

Усі наведені вище принципи адаптовані й до умов підготовленого середовища.

Підготовлене середовище – це.

. дошкільний заклад, правильно оформлені зали, розвивальні матеріали й відповідно навчені педагоги. У методі Монтессорі всі ці фактори поєднані для забезпечення відповідних умов повноцінного розвитку дитини.

Виходячи з досить очевидного припущення, що саме діти є головними господарями, «користувачами» дитячого садка, підготовлені «монтессоріанські» зали облаштовані меблями, адаптованими до росту дітей та їхніх вікових пропорцій, меблі легкі та функціональні – їх можна використовувати різними способами, відповідно до потреб конкретної дитини (пересувати по залу, наприклад). Здавалось би, це абсолютно очевидні речі. У даний час – так. Але в минулому такого великого значення їм не надавали.

Усі стелажі, полиці, тумби відкриті, тут немає місця зачиненим скринькам або шафам. Навчальний матеріал Монтессорі та інші предмети, корисні у процесі навчання, завжди в полі зору й досяжності дитини, доступні в будь-який час. У залі повинно бути багато зелені, заохочується будь-яке «живе» розведення, а також колекції неживої природи: мушлі, камінчики, «скарби» різних пір року тощо. Дуже важливо при цьому правильно розташовувати навчальний матеріал Монтессорі.

Навчальний матеріал Монтессорі називається розвивальним, бо дає дитині можливість всебічно розвиватись і, на думку багатьох фахівців, є «ключем до пізнання світу». Навчальний матеріал сконструйований так, щоб вести дитину від часткового до загального, від конкретики до більш складних питань та абстракції. На початку Марія Монтессорі розділила його на три групи: для виховання почуттів, для навчання читання і для вивчення математики. Надалі комплект навчальних засобів поступово розширювався й зараз він відповідає всім чутливим фазам цього періоду дитинства.

У сучасних «монтессоріанських» дитячих садках ми можемо зустріти такі групи дидактичних матеріалів і навчальних посібників («матеріалів Монтессорі» або «Монтессорі-матеріалів»):

  • щоденні вправи (практичне життя) – це матеріали, пов’язані з самообслуговуванням, соціальною поведінкою, особистою культурою; вправи з ними виходять із потреб і бажання дитини самостійно здійснювати повсякденну діяльність; посібники в цій групі призначені безпосередньо для реалізації цих потреб; у «куточку практичного життя» ми зустрінемо різні шнурівки, рамки із застібками, дерев’яні гудзики з голкою, кріплення, посуд, віник і совок, серветки, рушники для складання, приладдя для чищення взуття, для миття рук, для пересипання та переливання тощо;
  • виховання почуттів (сенсорний розвиток) – метод Монтессорі виділяє окремі почуття й надає ресурси для їх формування; ці матеріали показують особливості кожного предмета, наприклад, розмір, довжину, товщину; для кожного органу чуття пропонується окремий матеріал зростаючої складності; навчальні посібники для формування окремих органів чуття можна логічно поєднувати один з одним. Матеріал для сенсорного розвитку – це «рожева вежа», що складається з 10-ти дерев’яних кубиків з довжиною ребер від 1 до 10 см (маленький – великий); коричневі сходи, що складаються з 10-ти дерев’яних призм коричневого кольору рівної довжини (20 см), але різної товщини – бічні сторони її виконані у вигляді квадратів з довжиною ребер від 1 до 10 см (товстий – тонкий, широкий – вузький); сенсорна дошка, на яку прикріплені шматочки різної фактури (жорсткий – гладкий), кольорові котушки, блоки циліндрів, ароматичні контейнери, пари шумових циліндрів (пошук однакових звуків) та багато іншого;
  • мовна освіта (розвиток мови) – це група посібників, яка занурює дитину у світ читання, письма і, звісно, розвитку мовлення; ці ресурси зміцнюють м’язи рук, розвивають дрібну моторику, готують до правильного тримання олівця чи ручки. Це жорсткі літери, вирізані з оксамитового або спеціального наждачного паперу (дитина пізнає букви на дотик), прописи (на фанерній дошці робляться заглиблення у вигляді різних ліній), рамки-пазли, трафарети (всередині рамки вирізаний контур певної геометричної фігури, яку малюк повинен знайти і вставити або обвести олівцем та отримати різні малюнки на папері), та інші;
  • математична освіта (математичний розвиток) – математика найбільш сприяє розумовому розвитку дитини, удосконалює її мислення й допомагає в повсякденній роботі. Тут знайдуться червоно-сині штанги (набір з 10-ти дерев’яних брусків різної довжини, поділених на десятисантиметрові відрізки з чергуванням синього й червоного кольору для вивчення рахунку від 1 до 10, найдовший 100 см, найкоротший 10 см); геометричні тіла, жорсткі цифри, кольорове намисто (трикутник з різних намистин – від 1 до 9) та інше;
  • «космічне» виховання (природничо-науковий розвиток) – ця група матеріалів ставить за мету розвинути інтерес до навколишнього світу, розуміння явищ, що відбуваються у природі й суспільному житті; допомагає об’єднати інформацію з різних галузей: геології, географії, біології, хімії. Тут ми знайдемо глобуси, карти, обриси континентів, пазли із зображенням різних тварин, рослин і багато іншого;
  • релігійне виховання – в основі педагогіки Монтессорі лежать християнські принципи, і вважається, що духовний розвиток настільки ж важливий, як й інтелектуальний, крім того, вони чудово доповнюють один одного; «Навчальні посібники» в цій групі залежать від дорослих (педагогів), які можуть створити куточок, в якому розміщуватимуться різні релігійні символи.

Хто тут учитель?

По-перше, учителем у методі Монтессорі є дитина – сама для себе. По-друге, навчальні матеріали Монтессорі. Дорослий (педагог) як людина знаходиться на третьому місці і являє собою ще один елемент підготовленого середовища. Він необхідний, але найчастіше залишається в тіні дитини, слідуючи за нею й ніколи її не випереджаючи. Він є помічником дитини в її розвитку при тих формах роботи, які вона виконує. Його головне завдання – це ретельне спостереження, вивчення дитини і втручання в її роботу тільки тоді, коли це необхідно, а також підготовка середовища, яке б максимально захоплювало і спонукало до активності.

Найчастіше «монтессоріанського» вчителя ми можемо побачити за роботою з однією дитиною або під час проведення уроку тиші, або коли він терпляче придивляється до роботи дітей, завжди готовий прийти на допомогу тому, кому вона по-справжньому необхідна. Отже, найкращими талантами вчителя (а також батьків) є вміння спостерігати і знання того, коли і як слід втрутитись. Такий учитель, здавалось би, нічим не примітний, який, на перший погляд, ніби стоїть осторонь, – просто неоціненна скарбниця знань про кожного свого маленького підопічного.

Тиша.

Центральне місце у своїй концепції Марія Монтессорі відвела урокам і «вправам тиші». Внутрішнє мовчання як протилежність шуму зовнішнього світу сприяє формуванню здорової, спокійної особистості. «Вправи тиші» повинні бути постійним пунктом дошкільного дня й не можуть розцінюватись як покарання за надто гучну поведінку дітей. Вони можуть бути своєрідними ліками. Педагог (батьки) повинен зацікавити дітей таким чином, щоб вони захотіли вслухатись у тишу. «Уроки тиші» можуть проходити навколо намальованого на підлозі еліпса. Діти можуть ходити по ньому в ритмі тихої музики, з якимись предметами й певним способом. Спочатку краще по одному, а пізніше всією групою. Вправи зазвичай сконцентровані навколо одного органу чуття, щоб діти всю свою енергію спрямовували на один конкретний досвід. Часто це дозволяє дитині відкрити для себе те, чого раніше вона не усвідомлювала.

Зал у «монтессоріанському» дитячому садку зачаровує й вабить. Уже з порогу видно, що це чудове місце для життя, навчання й розвитку, яке повністю враховує потреби дитини. У той же час це місце відповідає усім вимогам культури й цивілізації. У ньому панує атмосфера, заснована на глибокій повазі до особистості та індивідуальності дитини, відмові від нав’язливого впливу дорослих і забезпечує малюку максимум спонтанності. При дотриманні цього принципу стає можливим отримання такого (або навіть більш високого) рівня досягнень, як і при традиційних системах навчання. Так відбувається тому, що дитина працює, виходячи зі свого власного, вільного вибору, без тиску й конкуренції. Отже, їй не загрожують перевантаження, почуття неповноцінності та інші переживання, що можуть стати причиною різних порушень у подальшому житті.

Посилання за темою:

  • Вправи з тренування мозку для дітей
  • Як дитині оволодіти життєвими навичками
  • Як граючи розпочтати навчання дитини
  • Користь ігор для дітей дошкільного віку
  • Як вибирати розвиваючі іграшки для дітей
  • Творчі завдання для дітей
  • Статті про розвиток та виховання дітей

Related Post

Як відбувається процес зараження вірусом кліщового енцефалітуЯк відбувається процес зараження вірусом кліщового енцефаліту

Зміст:1 Енцефаліт1.0.1 Допоміжні дослідження1.0.2 Диференційна діагноc тика1.0.3 Етіотропне лікування1.0.4 Симптоматичне лікування1.0.5 Специфічні методи1.0.6 Неспецифічні методи2 Як відбувається процес зараження вірусом кліщового енцефаліту Енцефаліт Запальний процес, який уражає нервову тканину головного