розум
1 . Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність.
Розум – скарб людини (прислів’я);
Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор. (Леся Українка);
[Ханенко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (І. Франко);
Народ вірить у те, що поступиться природа перед розумом людським, перед людською енергією. (Остап Вишня);
Розум – це рідний брат таланту (Василь Шевчук);
Розум і почуття людини невіддільні одне від одного. І тому інтелектуальну сторону публіцистики не можна розглядати без зв’язку з емоціональною (з публіц. літ.);
Обри ж були великі тілом, а розумом горді (з переказу);
“Чуму XX століття” [СНІД] може зупинити лише розум людський, і тому великі надії покладаються на творчість винахідників, учених, дослідників (з наук.-попул. літ.);
// з означ. Певний склад, характер мислення.
– Ой, Іване, .. Хіба в тебе розум дівочий, .. а що буде послі [потім], не подумав (Марко Вовчок);
Це був актор [М. Кропивницький] стихійного темпераменту і величезного аналітичного розуму (з наук. літ.);
В Адаменка був гострий розум, план .. бою цілком постав у його голові (Ю. Яновський);
// Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь.
Коли б той розум наперед, що потім! (прислів’я);
Якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого їм би було Вчитися у школі! (С. Руданський);
– Щоб машину скасувати, треба розуму та ще й неабиякого (Панас Мирний);
– Розум не може бути вадою, – сказав Тарас (Василь Шевчук);
Ця людська руїна [літня жінка] зі згаслим розумом, окололим серцем, .. лишалася для Марії оповитою особливим романтичним ореолом (М. Слабошпицький);
Недарма в народі кажуть: “Хліб живить тіло, а книга – розум” (із журн.).
2. Те саме, що ми́слення 1.
Розум є мисленням, яке свідомо чи несвідомо керується певними світоглядними принципами, певним баченням світу (з наук.-попул. літ.);
Активність розуму слід розглядати як органічний, нерозривний зв’язок його з цілеспрямованою діяльністю людини, з працею, з виробничими процесами (з наук. літ.);
Білява людина, .. схилившись плечем на стіну, метикувала. Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Олесь Досвітній);
[Гаврило:] Щоб витлумачити знак, який уздрів я, велике напруження розуму і серця потрібне (О. Корнійчук);
// Нормальний стан мислення, психіки людини.
А біс йому в обидва вуха Все шепче: “Утікай. ” І розум в голові покривсь чудним туманом. (Л. Глібов);
В його карих очах світився розум, в погляді промайнула тяма (І. Нечуй-Левицький);
Як мандрівник, що зібрався в дорогу, сіла [Тайах] до книжки .. Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Ю. Яновський);
// перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість.
Хоч він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (А. Головко);
– Заспокойтеся. Вам потрібний холодний розум, на вас відповідальність за долю людей (Ю. Яновський);
Ну, скажи на хлопський розум: на якого біса здався тобі той Панчишин? (Р. Іваничук);
// розм. Норов, характер поведінки тварини.
Наче нитка в’ється [дорога] понад кручі .. Кінь гуцульський тут господар повний. Тут показує увесь свій розум (І. Франко).
3. розм. Зміст, значення чого-небудь.
Невже не можна краще писати. А то – поки того розуму добереш – то й голову затуманиш (Панас Мирний);
// Доцільність, сенс у чому-небудь.
Бесіди багато, а розуму мало (Номис);
Який тут розум – землю рить Та розкидать пашню без діла? (Л. Глібов).
4. перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями.
В зеленому ханському наметі сидить Богдан, похиливши голову .. Хан держить в неволі розум України (І. Нечуй-Левицький);
Ти чуєш, Дніпре, ріко-хліборобе! Ще перший розум наш – Сковорода Григорій – До тебе йшов у думнім щасті-горі (М. Вінграновський);
Різноманітність інтелектів, що доповнюють і спрямовують один одного у загальній праці з дослідження природи та оволодіння її силами, дає нам право говорити про колективний розум як про справжнього творця наукових і технічних цінностей (з наук. літ.);
Поява біокомп’ютерів створить зовсім іншу ситуацію впливу “розумної” техніки на свідомість людини, бо Сфера Розуму, за Вернадським, поповниться новими “жителями” (з наук.-попул. літ.).
Заши́ти ро́зум див. зашива́ти;
Зроста́ти ро́зумом див. зроста́ти ;
(1) На хло́пський ро́зум – так, як розуміє звичайна проста людина.
Ну, скажи, на хлопський розум: на якого біса здався тобі той Панчишин? Дійдемо до п’ятого курсу, розійдемося і – дим та й нитка (Р. Іваничук);
(2) Приро́дний ро́зум – закладена від народження здатність людини мислити.
[Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум (О. Корнійчук);
Розклада́ти / розкла́сти ро́зумом (в умі́, і сяк, і так і т. ін.) див. розклада́ти ;
(3) Стари́й (старе́чий) ро́зум – здатність мислення і пізнання, як у старої людини.
Хоч і молодий ще, а старечий розум має (прислів’я);
(4) Те́мний ро́зум – здатність мислити, характерна для неосвіченої або розумово обмеженої людини.
Тітки пороззявляли роти. Вони полякались. В них розум був такий темний, як і в сільських бабів (І. Нечуй-Левицький).
◇ Би́стрий на ро́зум див. би́стрий;
Бі́дний (небага́тий) на ро́зум див. бі́дний;
Бог (Го́сподь) ро́зум відібра́в (відня́в, забра́в і т. ін.) див. Бог;
Бог ро́зумом зоби́див (обділи́в) див. Бог;
Бра́ти / взя́ти ро́зумом див. бра́ти;
Бра́ти / взя́ти [собі́] на (в) ум (на (у) ро́зум) див. бра́ти;
Бра́тися / взя́тися за ро́зум див. бра́тися;
Ввійти́ в ро́зум див. вхо́дити;
Ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́) див. вижива́ти;
Випи́тувати ро́зуму див. випи́тувати;
Відбира́ти / відібра́ти ро́зум див. відбира́ти;
Відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду) див. відбіга́ти;
Всі ро́зуми пої́сти див. поїда́ти;
Втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд) див. утрача́ти;
Вчи́тися ро́зуму (уму́-ро́зуму) див. учи́тися;
Глузд (ум) за ро́зум заверта́є (захо́дить) / заверну́в (зайшо́в) див. глузд;
Держа́ти ро́зум в голові́ див. держа́ти;
Держа́ти язи́к дале́ко від ро́зуму див. держа́ти;
Дійти́ [до] ро́зуму див. дохо́дити;
Добира́тися до ро́зуму див. добира́тися ¹;
Добра́ти [до] ро́зуму ([до] глу́зду, [до] то́лку, [до] ума́ і т. ін.) див. добира́ти;
Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду) див. дово́дити;
[До] ро́зуму подохо́дити див. подохо́дити;
Дохо́дити / дійти́ [свої́м, вла́сним] ро́зумом див. дохо́дити;
Ду́мка спа́ла / спада́є [на ро́зум] див. ду́мка;
Жи́ти свої́м ро́зумом (умо́м) див. жи́ти;
Жи́ти чужи́м ро́зумом див. жи́ти;
Забіга́ти / забі́гти [ро́зумом] напере́д (впере́д) див. забіга́ти;
Загуби́ти (погуби́ти) / рідше губи́ти ро́зум (тя́му) див. загу́блювати;
Замути́ти го́лову (ро́зум) див. замути́ти;
Зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) див. зате́мнювати;
Зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, біду́ і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці) див. зато́плювати ²;
Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі) див. затума́нювати;
Збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) див. збива́ти ;
(5) З вели́кого ро́зуму, ірон. – необдумано, легковажно.
Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду. Один баламутить по дурості своїй, а другий з великого розуму (М. Стельмах);
Зви́хнутий ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. зви́хнений;
Звихну́тися ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́) див. звихну́тися;
Зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) див. зво́дити;
Згуби́ти (погуби́ти) ро́зум (тя́му, свідо́мість і т. ін.) див. згуби́ти;
Здоро́вий глузд (ро́зум) див. глузд ;
а) не усвідомлюючи чого-небудь через молодість, недосвідченість і т. ін.
[Сиклета:] .. Своєї землі ні борозни, ні ступня! Вийшла я з дурного розуму за безземельного (Грицько Григоренко);
– Авжеж, яка я для них мати? Сиротами позалишала з дурного розуму, то немає мені прощення, їхня правда (Є. Гуцало);
б) легковажно, не подумавши і т. ін.
[Лизя:] Хай краще Пантелеймон Петрович поможе в печі розпалити. [Гиря:] Ще що скажи з дурного розуму! (М. Куліш);
Вона з дурного розуму вдарилася в лірику.. Владислав оцінить її натяки як чергове захоплення легковажної жінки (Л. Дмитерко);
Зійти́ / схо́дити з ро́зуму (з глу́зду, з ума́) див. схо́дити;
З’ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму) див. з’їжджа́ти ;
а) (зі сл. жи́ти, роби́ти і т. ін.) так, як належить, як потрібно; обдумано.
Апарат – велика річ. Апаратом, та ще й з розумом, все можна зробити. Це вже був одвертий цинізм, і він не міг не обурити товаришку Люсю (М. Хвильовий);
– Мені здається, – відрубав Несвітайло, – що й директиву треба виконувати з розумом (В. Вільний);
– З розумом фата [дівчина]! – тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (М. Коцюбинський);
Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе (Григорій Тютюнник);
[Отаман:] Я ціную сміливість і відвагу їх батьків. Та й вони хлопці з розумом, нехай живуть (з легенди);
(8) З ро́зуму спа́стися (д) див. спада́ти;
[І] ро́зуму (кебе́ти) не стає́ (не ста́ло, не ста́не) див. става́ти;
Крути́ти голово́ю (ро́зумом, мо́зком, мізка́ми і т. ін.) див. крути́ти ;
(9) Ку́рячий (коро́ткий) ро́зум у кого і без дод., зневажл. – хто-небудь розумово обмежений, неспроможний тверезо мислити.
– Правду казавши, я мала його [Лордена] за розумнішого чоловіка, а тепер переконуюсь, що в нього курячий розум (О. Кобилянська);
– Яка уже бісова натура! Недаром кажуть: “Волос довгий, та розум короткий” (Панас Мирний);
Май ро́зум! див. ма́ти ²;
Макі́тра ро́зуму див. макі́тра ;
Ма́ти ро́зум [у голові́] див. ма́ти ²;
Ма́ти свій ро́зум [у голові́] див. ма́ти ²;
Набира́тися (добува́ти) / набра́тися (добу́ти) ро́зуму (ума́, уму́-ро́зуму) див. набира́тися ;
Наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) див. наво́дити ;
Навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ([до́брому] ро́зумові, уму́-ро́зуму) див. навча́ти ;
На ро́зум кво́лий див. кво́лий ;
На ро́зум наверта́ти / наверну́ти див. наверта́ти ;
На ро́зум небага́тий див. небага́тий ;
Наставля́ти (направля́ти, настановля́ти) / наста́вити (напра́вити, настанови́ти) на [до́брий] ро́зум див. наставля́ти ²;
Не з ро́зумом чиїм роби́ти див. роби́ти ;
Не по́вно ро́зуму (ума́) див. по́вно ;
Не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́) див. прибира́ти ;
(10) Не при своє́му (при свої́м) ро́зумі (умі́) – розумово обмежений, не здатний правильно мислити, діяти, оцінювати щось.
– А що поробляєш, чоловіче? – повторив. І знову мовчання. “А, та це дурний Тодосик, – догадався дід. – Від народження не при своєму розумі. Ох горе”! (О. Донченко);
[Одарка:] Та що це ти плещеш таке? Мов не при своїм умі (Панас Мирний);
Така вона [Горпина] стала якась не при умі (Марко Вовчок);
Неспо́вна́ ро́зуму див. неспо́вна́ ;
Не спо́вна́ ро́зуму див. спо́вна́ ;
Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло ;
Обсяга́ти / обсягти́ ро́зумом див. обсяга́ти ;
Па́морочити (запа́морочувати) / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.) див. па́морочити ;
Пита́ти ро́зуму див. пита́ти ;
Пита́тися чужо́го ро́зуму див. пита́тися ;
Поверта́ти / поверну́ти [свої́м] ро́зумом (мо́зком) див. поверта́ти ¹;
(11) Погуби́ти ро́зум (д) див. загу́блювати;
Потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) див. потьма́рювати;
Прийти́ / прихо́дити в го́лову (на ро́зум, на ум і т. ін.) див. прихо́дити;
Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум див. приклада́ти;
Прихо́дити / прийти́ до ро́зуму див. прихо́дити;
Пропива́ти / пропи́ти го́лову (ро́зум) див. пропива́ти;
Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися;
Розгу́блювати / розгуби́ти ро́зум (тя́му і т. ін.) див. розгу́блювати;
Розкида́ти / розки́нути ро́зумом (умо́м, мі́зками, голово́ю і т. ін.) див. розкида́ти ²;
(12) Ро́зум десь ді́вся у кого, кому – хто-небудь втратив здатність нормально мислити, розуміти, сприймати щось.
[Євдокія Корніївна:] Що це з тобою сьогодні сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, як у чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся? (І. Нечуй-Левицький);
Ро́зуми пої́сти див. поїда́ти ;
Ро́зумом висо́кий див. висо́кий ;
Ро́зумом зрі́лий див. зрі́лий ;
(13) Ро́зум потьма́рити (помути́ти) кому, чий – позбавити чіткості сприйняття, розуміння; запаморочити.
Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш? (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Ро́зуму вчи́тися див. учи́тися ;
Ро́зуму не позича́ти див. позича́ти ;
(14) Ро́зуму не приложи́ти (д) див. приклада́ти;
Ро́зуму [не тре́ба] позича́ти див. позича́ти;
Ро́зуму (ума́) пала́та див. пала́та;
Ро́зуму (уму́-ро́зуму) вчи́ти див. учи́ти ;
(15) Свої́м ро́зумом – самостійно.
– Зметикувати своїм розумом;
Спа́сти (сплисти́) з ро́зуму див. спада́ти ;
Сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) див. сплива́ти ;
Спо́вна́ ро́зуму див. спо́вна́ ;
Стеря́ти ро́зум див. стеря́ти ;
Стеря́тися ро́зумом див. стеря́тися ;
Стра́титися ро́зуму див. стра́чуватися ;
Схибну́тися з ро́зуму див. схибну́тися ;
Схо́дити з ума́ (з ро́зуму) див. схо́дити ;
(16) Сяга́є (сяга́в і т. ін.) ро́зум (ро́зумом) – хтось доходить до розуміння чого-небудь.
Тепер і до них, до заглиблених в безвість галактик, сягає твій розум. Але чи справді сягає? Чи справді наш розум всесильний, всемогутній? (О. Гончар);
(17) Твере́зий ро́зум – розум, здатний сприймати, оцінювати що-небудь правильно, реалістично, критично; розсудливий розум.
[Петро:] Добре серце положили йому в груди; та й розуму не задурили багатирськими витребеньками, – тверезий розум має (Панас Мирний);
Стояли в уяві жінка та діти, рідна батьківська хата .. Але тверезий розум весь час нашіптував йому: “Остапе, не розкисай. ” (А. Головко);
Тільки у другій половині XX ст.;
(18) Тьма́риться (тумані́є, мути́ться і т. ін.) / потьма́рився (помути́вся, замути́вся і т. ін.) ро́зум кому, у кого, чий і без дод. – хто-небудь під впливом чогось втрачає ясність думки, мислення.
Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (М. Стельмах);
Страшні думки вставали в Зіньковій голові, вони пекли його, палили, що аж розум його туманів (Б. Грінченко);
– Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють. (Панас Мирний);
Стис мені серце холод льодовий, розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Леся Українка);
[Цвiкловiц (усмiхається):] О, якби я справді міг розкривати сліпі очі людям, – це б було дійсно чудом. Немає чуда, що я вилікував твої очі, які не бачили тільки тому, що був замутився твій розум (І. Кочерга);
– Бий мене! Карай мене, Романе. Мій злочин. Я заслужив. Сам не знаю, що зі мною робилося. Мабуть, розум помутивсь у мене (А. Шиян); (19) Узя́тися за ро́зум – почати жити, діяти розумно, як слід.
[Виборний:] Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя. – Кого ж ти дожидаєшся? (І. Котляревський);
Чіпка пішов, Грицько з Христею завели розмову про його .. – Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся, – одказує Христя (Панас Мирний);
– Що ж, чекай, поки літо, а як похолодає, візьмешся за розум (Є. Гуцало);
Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти ;
Хибну́тися ро́зумом див. хибну́тися ;
в) [своє́му] ро́зумі (ро́зумові) хто – уживається для вираження здивування, застереження при необачних, необдуманих діях кого-небудь.
[Матушка гуменя:] Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче? (Панас Мирний);
Коли стурбована Христинка стала на порозі, він одразу пригорнув її до себе. – Чи ти, Левку, не в своєму розумі? – зашипіла дівчина, вислизнула з його рук (М. Стельмах);
[Мальванов:] Та чи ти при розумі? Чого ти приїхала! Тобі ж не можна виходити, та ще в таку жахливу погоду! (І. Кочерга);
– Чи ти з розумом, дівчино? Летить, женеться, наче її хто в спину штовха (В. Винниченко);
Як (мов, нена́че і т. ін.) ро́зум розгуби́ти див. розгу́блювати;
Як (мов, ні́би і т. ін.) усі́ ро́зуми пої́сти див. поїда́ти.
Значення в інших словниках
- розум — (здатність людей мислити) ум, глузд, книжн. інтелект, (запам’ятовувати) кебета, тямка// здоровий глузд. Словник синонімів Полюги
- розум — ро́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розум — Ро́зум. Розум, міркування. ● На розум — розважливо, розсудливо. Ми єго питали ся, як розуміти ті статути, а він нам все добре і на розум пояснив (Б., 1895, 2, 1) // порівн. пол. wziąć na rozum — розважити, обміркувати. Українська літературна мова на Буковині
- розум — Глузд, розсуд, кн. інтелект; (тварини) ЖМ. норов; ФР. мислення, свідомість, доцільність, розсудливість, голова . Словник синонімів Караванського
- розум — [розум] -му, м. (на) -м’і Орфоепічний словник української мови
- розум — -у, ч. 1》 Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розум — Вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах. Словник-довідник музичних термінів
- розум — ро́зум 1. розум||кепело (кепуло, кєпеле), лепета (липета), фуси в голові ◊ всі ро́зу́ми поїсти ірон., знев. про самовпевнену, зарозумілу людину (ср, ст): Думаєш, шо вже всі розуми поїла, та шо ти в цьому житю бачила. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розум — Бувай здоров розуме, завтра будемо бачитися. Так приговорюють п’яниці до чарки. Є розум над розумами. Є ще мудрійші від мудрих. їхав саньми, їхав возом, які літа, такий розум. Іронічно про дорослого чоловіка, який говорить не до речі. Приповідки або українсько-народня філософія
- розум — би́стрий на ро́зум. Здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло). бі́дний (небага́тий) на ро́зум. Тупий, нетямущий. Фразеологічний словник української мови
- розум — див. розсудок і розум Філософський енциклопедичний словник
- розум — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об’єктивну дійсність, засвоювати, запам’ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
- розум — Ро́зум, -му, на -мі; -зуми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розум — РО́ЗУМ, у, ч. 1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл. 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати. Словник української мови в 11 томах
- розум — Ро́зум, -му м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка
Який відмінок у слова розум
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
розум
РО́ЗУМ, у, ч.
1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об’єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Укр.. присл. 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор. (Л. Укр., VIII, 1965, 245); [Xаненко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Фр., XIII, 1954, 364); Народ вірить у те, що поступиться природа перед розумом людським, перед людською енергією… (Вишня, День. 1950, 12); Розум і почуття людини невіддільні одне від одного. І тому інтелектуальну сторону публіцистики не можна розглядати без зв’язку з емоціональною (Ком. Укр., 6, 1967, 68); // з означ. Певний склад, характер мислення. — Ой, Іване. Хіба в тебе розум дівочий, що вповав на теперішнії часи, а що буде послі [потім], не подумав (Вовчок, І, 1955, 26); Це був актор [М. Кропивницький] стихійного темпераменту і величезного аналітичного розуму (Збірник про Кроп., 1955, 324); В Адаменка був гострий розум, план.. бою цілком постав у його голові (Ю. Янов., II, 1958, 253); Партійна організація оточує увагою й піклуванням новаторів виробництва, людей допитливого розуму (Ком. Укр., 12, 1963, 63); // Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Коли б той розум наперед, що потім! (Укр.. присл. 1963, 320); Якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого їм би було Вчитися у школі! (Рудан., Тв., 1956, 143); — Щоб машину скасувати, треба розуму та ще й неабиякого (Мирний, IV, 1955, 245); Недарма в народі кажуть: «Хліб живить тіло, а книга — розум» (Вітч., 4, 1967, 169).
◊ Би́стрий на ро́зум див. би́стрий; Бі́дний на ро́зум — те саме, що На ро́зум небага́тий хто (див. небага́тий); Бра́тися за ро́зум див. бра́тися; Взя́тися (узя́тися) за ро́зум — почати жити, діяти розумно, як слід. [Виборний:] Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя.— Кого ж ти дожидаєшся? (Котл., II, 1953, 20); Чіпка пішов, Грицько з Христею завели розмову про його..— Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся,— одказує Христя (Мирний. І, 1949, 355); Вижива́ти (ви́жити) з ро́зуму див. вижива́ти; Держа́ти (ма́ти) ро́зум у (в) голові́ (голі́воньці) — бути розсудливим, розважливим. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовоньці, держи розум та ум добрий в своїй головоньці (Сл. Гл.); Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того (Н.-Лев., II, 1956, 339); Добира́тися до ро́зуму див. добира́тися 1 ; Добра́ти [до] ро́зуму — те саме, що Добра́ти ді́ла (ума́, то́лку, глу́зду і т. ін.) (див. добира́ти). Він і зараз ніяк до розуму не добере — хто б таки його [листа] міг [знайти]? (Головко, II, 1957, 143); До́брий ро́зум див. до́брий; Добува́ти (добу́ти, доско́чити і т. ін.) ро́зуму — те саме, що Набира́тися (набра́тися) ро́зуму (уму́-ро́зуму) (див. набира́тися). Хлопчика опекун [опікун] віддав у бурсу розуму добувати (Мирний, І, 1949, 371); — Просте дуже діло, небого: така більшовицька політика — вчилися колись багачі, хай ще бідні розуму доскочать! (Кос., Новели, 1962, 93); Дово́дити (довести́) до ро́зуму: а) (кого) див. дово́дити; б) (що) те саме, що Дово́дити (довести́) до пуття́ (до ладу́) (див. дово́дити). — Не скупись, Овраме,— пристає Лушня: — ми тобі його [жито] вимолотимо, до розуму доведемо (Мирний, І, 1949, 267); [До] ро́зуму дохо́дити (дійти́) див. дохо́дити; [До] ро́зуму подохо́дити див. подохо́дити; Дохо́дити (дійти́) свої́м (вла́сним) ро́зумом — самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь. Карпо Свербивус.. дивився на все надто серйозно і намагався дійти до всього своїм розумом (М. Ю. Тарн., День. 1963, 344); Любить Іван Іванович до всього власним розумом дійти, руки свої докласти (Веч. Київ, 2. XII 1971, 2); Дурни́й ро́зум див. дурни́й; Жи́ти свої́м (чужи́м) ро́зумом — дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань і т. ін.— Ти своїм розумом живеш. Але як? — закричав старий і сердито заворушив бородою (Тют., Вир, 1964, 76); — Нічого не скажу зараз. Бо нічого ще до пуття не знаю. А чужим розумом жити не хочу. Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо (Головко, II, 1957, 502); З вели́кого ро́зуму, ірон.— необдумано, нерозумно; З дурно́го ро́зуму див. дурни́й; З ро́зумом: а) розумно, як слід (жити, робити і т. ін.). З хмелем треба з розумом жити (Номис, 1864, № 11455); — З Глибокої Долини теж є нам чому повчитися. Аби тільки з розумом. От перша наука така, братця,— що ждати треба ворога не тільки з-за горба із степу, а з-за кожного рогу (Головко, ІІ, 1957, 328); б) (хто) тямущий, розумний. Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе (Тют., Вир, 1964, 25); в) (що) такий, як треба, як належить. — З розумом фата! — тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (Коцюб., І, 1955, 235); Зроста́ти ро́зумом див. зроста́ти; [І] ро́зуму не стає́ (не ста́ло, не ста́не) у кого — не вистачає (не вистачило, не вистачить) у кого-небудь знань, уміння, здібностей.— Іди, тебе обрали на кошового. — Та в мене і розуму не стане на таке діло,— відступив трохи Кирдяга (Довж., І, 1958, 234); Коро́ткий ро́зум див. коро́ткий; Ку́рячий ро́зум — те саме, що Коро́ткий ро́зум (див. коро́ткий). [Xаритошка:] Наука говорить: у здоровому тілі — здоровий дух.. [Куць:] А я чув інакше: сила воляча, а розум курячий (Мам., Тв., 1962, 436); Макі́тра ро́зуму див. макі́тра; Ма́ти свій ро́зум — жити, діяти самостійно, дотримуватися своїх поглядів на кого-, що-небудь. Людей питай, а свій розум май (Укр.. присл. 1963, 322); Набира́тися (набра́тися) ро́зуму (уму́-ро́зуму) див. набира́тися; Наво́дити (навести́) на ро́зум див. наво́дити; Навча́ти добру́ і ро́зуму див. добро́; На ро́зум кво́лий див. кво́лий; На ро́зум наверта́ти див. наверта́ти; На ро́зум небага́тий див. небага́тий; Наставля́ти (наста́вити) на [до́брий] ро́зум див. наставля́ти 2 ; Не з твої́м (мої́м і т. ін.) ро́зумом роби́ти що — у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь. Не з її розумом, тонким та гнучким, руйнувати було ту башту кріпкої волі… (Мирний, І, 1949, 399); Не по́вно ро́зуму у кого — те саме, що Неспо́вна́ ро́зуму (див. неспо́вна́); Неспо́вна́ ро́зуму див. неспо́вна́; Пита́ти ро́зуму див. пита́ти; Пита́тися чужо́го ро́зуму — звертатися до кого-небудь за настановою, порадою, як жити, діяти і т. ін. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Укр.. присл. 1963, 321); Поверта́ти (поверну́ти) [свої́м] ро́зумом див. поверта́ти 1 ; Прикла́сти (приложи́ти) ро́зум — зрозуміти, збагнути. Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її [Ярину] Єремія в поході? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 285); Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі й робити! (Кв.-Осн., II, 1956, 217); Приро́дний ро́зум — закладена від народження здатність людини мислити. [Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум (Корн., Калин. гай, 1950, 43); Прихо́дити (прийти́) до ро́зуму див. прихо́дити; Ро́зуми пої́сти див. поїда́ти; Ро́зумом висо́кий хто — хтось дуже розумний. — Гордий, пишний і розумом високий гетьман! — подумав Петро (П. Куліш, Вибр., 1969, 166); Ро́зумом зрі́лий хто— хтось має великий життєвий досвід; мудрий. Перший Лелег серед всіх, нарешті, мовчання порушив, Розумом зрілий і віком (Зеров, Вибр., 1966, 325); Ро́зуму випи́тувати у кого — дізнаватися про чиїсь знання в якійсь галузі.— А ще як, Василинко, можна взяти добрий взяток [меду]. — Дядю, а ви не смієтесь з мене? Ви ж, десь-то, все знаєте, а в мене розуму випитуєте?— прокидається в дівчинки недовіра (Стельмах, II, 1962, 79); Ро́зуму вчи́тися (учи́тися) — набиратися досвіду, уміння, знань. — Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Тют., Вир, 1964, 214); Ро́зуму не позича́ти кому — хто-небудь дуже розумний, тямущий. — Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (Добр., Очак. розмир, 1965, 406); Ро́зуму пала́та див. пала́та; Ро́зуму (уму́-ро́зуму) вчи́ти (учи́ти) кого — давати кому-небудь настанови, поради, як треба жити, діяти за тих чи інших обставин. Марта ще молода; ще Марту треба розуму вчить (Вовчок, VI, 1956, 249); Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити, щоб мовчала. не в своє діло не лізла (Григ., Вибр., 1959, 113); Свої́м ро́зумом — самостійно. — Зметикуй своїм розумом: робітник тепер — господар життя (М. Ю. Тарн., День. 1963, 5); Стари́й (старе́чий) ро́зум — здатність мислення і пізнання, як у старої людини. Хоч і молодий ще, а старечий розум має (Укр.. присл. 1963, 320); Те́мний ро́зум — здатність мислити, характерна для неосвіченої або розумово обмеженої людини. Тітки пороззявляли роти. Вони полякались. В них розум був такий темний, як і в сільських бабів (Н.-Лев., II, 1956, 68).
2. Те саме, що ми́слення 1. Розум.. є мисленням, яке свідомо чи несвідомо керується певними світоглядними принципами, певним баченням світу (Наука. 7, 1971, 40); Активність розуму слід розглядати як органічний, нерозривний зв’язок його з цілеспрямованою діяльністю людини, з працею, з виробничими процесами (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 404); Білява людина. схилившись плечем на стіну, метикувала. Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Досв., Вибр., 1959, 280); [Гаврило:] Щоб витлумачити знак, який узрів я, велике напруження розуму і серця потрібне (Корн., І, 1955, 230); // Нормальний стан мислення, психіки людини. А біс йому в обидва вуха Все шепче: «Утікай. » І розум в голові покривсь чудним туманом… (Гл., Вибр., 1951, 142); В його карих очах світився розум, в погляді промайнула тяма (Н.-Лев., VII, 1966, 268); Як мандрівник, що зібрався в дорогу, сіла [Тайах] до книжки.. Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Ю. Янов., II, 1958, 143); // перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість. Хоч він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (Головко, II, 1957, 567); — Заспокойтеся. Вам потрібний холодний розум, на вас відповідальність за долю людей (Ю. Янов., І, 1954, 200); // розм. Інстинкт тварини; // розм. Норов, характер поведінки тварини. Наче нитка в’ється [дорога] понад кручі.. Кінь гуцульський тут господар повний. Тут показує увесь свій розум (Фр., XIII, 1954, 331).
◊ Бра́ти (взя́ти, узя́ти) ро́зумом над ким — перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно і т. ін.— А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьмановати [гетьманувати] (П. Куліш, Вибр., 1969, 56); Бра́ти (взя́ти, узя́ти) [собі́] на ро́зум — мати на увазі, усвідомлювати, запам’ятовувати. [Конон:] Нам треба до того прислухатись та брати на розум. То люде вчені, котрі про все, що коїться промеж людьми, довідуються і записують у книги (Кроп., III, 1959, 211); Про таке жіноче вередування слухав наш Пархім та й узяв собі на розум (Кв.-Осн., II, 1956, 473); Втрача́ти (втра́тити, губи́ти, загуби́ти, погуби́ти, стра́тити, тра́тити, утра́тити і т. ін.) ро́зум — позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним. Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить. як той Марко по пеклу (Ю. Янов., II, 1954, 162); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини. 1968, 41); — Вона стратила розум, збожеволіла,— загомоніли молодиці (Н.-Лев., III, 1956, 359); [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! (Л. Укр., II, 1951, 28); Глузд за ро́зум заверну́в див. глузд; За́днім ро́зумом жи́ти див. за́дній; Зайти́ за ро́зум див. захо́дити; Замути́ти ро́зум див. замути́ти; Зате́мнювати (затемни́ти) ро́зум див. зате́мнювати; Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) ро́зум у ча́рці (горі́лці) див. зато́плювати 2 ; Затума́нювати (затума́нити) ро́зум див. затума́нювати; Заши́ти ро́зум див. зашива́ти; Збива́ти (зби́ти) з ро́зуму див. збива́ти; Звихну́тий ро́зумом (з ро́зуму) див. звихну́тий; Звихну́тися ро́зумом (з ро́зуму) див. звихну́тися; Зво́дити (звести́) з ро́зуму див. зво́дити; Здоро́вий ро́зум — те саме, що Здоро́вий глузд (див. глузд). Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про «відмирання народної творчості» (Рильський, III, 1956, 142); Май ро́зум! — уживається у знач. спонукання до мислення. Вгорі над кручею вибухає снаряд, і безсилі осколки хурчать над головою..— Е, май розум! — гукає Хома, розважаючи всю роту,— куди ти стріляєш? Чого ти хочеш? (Гончар, III, 1959, 54); Не ва́шого (твого́, його́ і т. ін.) ро́зуму ді́ло див. ді́ло; [Не] при [своє́му (свої́м, до́брому і т. ін.)] ро́зумі — (не) в нормальному психічному стані. [Матушка гуменя:] Що то старий чоловік, що то при розумі доброму (Мирний, V, 1955, 110); Він тоді був не при своєму розумі (Барв., Опов. 1902, 282); — Це дурний Тодосик,— догадався дід. — Від народження не при своєму розумі (Донч., VI, 1957, 61); Па́морочити ро́зум див. па́морочити; Поверта́ти (поверну́ти) [свої́м] ро́зумом див. поверта́ти 1 ; Позбу́тися ро́зуму див. позбува́тися 1 ; Позво́дити з ро́зуму див. позво́дити; Прихо́дити (прийти́) на ро́зум див. прихо́дити; Ріша́тися (ріши́тися) ро́зуму див. ріша́тися; Розкида́ти (розки́нути) ро́зумом див. розкида́ти 2 ; Ро́зум бог (го́сподь, страх і т. ін.) відбира́є (одібра́в, відня́в і т. ін.) кому; Ро́зум десь ді́вся (одібра́ло і т. ін.) у кого, кому — хто-небудь втратив здатність нормально, логічно мислити. [Євдокія Корніївна:] Що це з тобою сьогодні сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, як у чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся? (Н.-Лев., IX, 1967, 222); Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі, Підпара не боявся нічого (Коцюб., II, 1955, 97); Ро́зум тьма́риться (тьма́рився, потьма́рився, га́сне, му́титься, тумані́є і т. ін.) кому, у кого; Ро́зум потьма́рило (помути́ло) що кому, чий — хтось втрачає ясність думки, мислення. Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (Стельмах, II, 1962, 211); Стис мені серце холод льодовий. розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Л. Укр., IV, 1954, 118); — Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють… (Мирний, І, 1949, 363); Страшні думки вставали в Зіньковій голові. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Гр., II, 1963, 445); Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 315); Спада́ти (спа́сти) на ро́зум кому — те саме, що Прихо́дити (прийти́) на ро́зум кому (див. прихо́дити). Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Кв.-Осн., II, 1956, 400); Спада́ти (спа́сти, спли́сти і т. ін.) з ро́зуму — збожеволіти. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Гл., Вибр., 1951, 6); [Рябина:] Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (Фр., IX, 1952, 388); Стра́титися ро́зуму; Стеря́тися ро́зумом — збожеволіти. Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Чорн., Пісні. 1958, 45); Прокинувшись від жару та диму і усвідомивши, що його майно горить, Суліман стерявся розумом (Вільде, III, 1968, 225); Схо́дити (зійти́) з ро́зуму див. схо́дити; Чи ти (він, вона́) при [в (не в) своє́му (свої́м)] ро́зумі (ро́зумові)?; Чи ти (він, вона́) сповна́ ро́зуму (з ро́зумом)? — уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано. [Матушка гуменя:] Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче? (Мирний, V, 1955, 93); [Мальванов:] Та чи ти при розумі. Чого ти приїхала! Тобі ж не можна виходити, та ще в таку жахливу погоду! (Коч., II, 1956, 47); Коли стурбована Христинка стала на порозі, він одразу пригорнув її до себе. — Чи ти, Левку, не в своєму розумі? — зашипіла дівчина і вислизнула з його рук (Стельмах, І, 1962, 536); — Опам’ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? Чи ти сповна розуму? (Коцюб., І, 1955, 302); «Отак, боса, в опорках?» Давид занепокоївся: «Та чи ти, дівчино, з розумом? Біжи, біжи прямо на піч» (Головко, II, 1957, 181).
3. розм. Зміст, значення чого-небудь. Невже не можна краще писати. А то — поки того розуму добереш — то й голову затуманиш (Мирний, V, 1955, 377); // Доцільність, сенс у чому-небудь. Бесіди багато, а розуму мало (Номис, 1864, № 13028); Який тут розум — землю рить Та розкидать пашню без діла? (Гл., Вибр., 1951, 29).
4. перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями. В зеленому ханському наметі сидить Богдан, похиливши голову.. Хан держить в неволі розум України (Н.-Лев., III, 1956, 308); Різноманітність інтелектів, що доповнюють і спрямовують один одного у загальній праці по дослідженню природи та оволодінню її силами, дає нам право говорити про колективний розум як про справжнього творця наукових і технічних цінностей (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 416); В. І. Ленін створив партію, яка втілила в собі розум, честь і совість епохи (Ком. Укр., 2, 1970, 9).
Розум, му, м.
1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. Дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. З дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. На ро́зум навести. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. З ро́зуму звести. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. Навчати ро́зуму, навчати на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. ІІ. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. ІІ. 9. До ро́зуму приймати. Внимательно слушать. до ро́зуму дійти. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. ІІ. 36. До ро́зуму довести. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. Держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. Добрати ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. В ро́зум прийти. Образумиться. не сповна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. І. 187. Перевестися на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов’їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. Спасти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. Піти, ходити до голови по розум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. ІІ. 157.
2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. І. 244. Ум. Розумець, розумок, розумочок, розумонько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.
ро́зум — здатність людини мислити, відображати і пізнавати речовий світ, а також її загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань; кажуть: «Розум — скарб людини», «Бачить око далеко, а розум ще дальше», «Нічому не дивуватися — ознака великого розуму»; також іронічно: «Борода велика, а розуму мало», «Довгий волос — розум короткий»; слово за значенням багато в чому перетинається з поняттям му́дрість (відповідно розу́мний/му́дрий на противагу дурни́й–ду́рень): «Кому біда докучить, то й розуму научить», «Виріс, та розуму не виніс», «Не штука наука, а штука розум», «Розумний всякому дає лад», «Розумний іде вперед і оглядається назад», «Розумний розсудить, а дурень осудить»; також у деяких усталених сполуках маємо поєднання обох понять в одному вислові (дурни́й ро́зум — дурість; з дурно́го ро́зуму — по-дурному). Людей питай, а свій розум май (прислів’я); Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (прислів’я); фразеологізми: не по́вно ро́зуму, неспо́вна ро́зуму — про розумово ненормальну, божевільну людину; макі́тра ро́зуму — про дуже розумну людину; ма́ти свій ро́зум — жити, діяти самостійно, дотримуючись своїх поглядів на життя; пита́ти[ся] чужо́го ро́зуму — звертатися за порадою до кого-не-будь, як жити, діяти.