✅Джеймс Кемерон – біографія, творчість, факти

Джеймс Френсіс Кемерон (рід. 1954) – канадський кінорежисер, який здобув популярність завдяки створенню науково-фантастичних і епічних фільмів. Його найвисокобюджетніші картини – “Титанік”і “Аватар”, при цьому перша удостоїлася “Оскарів” в 3-х категоріях: “Кращий фільм”, “Кращий режисер” і “Кращий монтаж”.

Кемерон зробив помітний внесок у розвиток підводної зйомки і створив цифрову 3D-камеру. Його фільми в цілому зібрали близько $6 млрд по всьому світу. У 2010 р.видання «Time» внесло його до списку ТОП-100 найвпливовіших людей у світі.

У біографії Кемерона є багато цікавих фактів, про які ми розповімо в даній статті.

Отже, перед вами коротка біографія Джеймса Кемерона.

Джеймс Кемерон з’явився на світ 16 серпня 1954 р.в Капускасінгу, в канадській провінції Онтаріо. Він ріс і виховувався в сім’ї не має нічого спільного з кінематографом. Його батько працював електриком, а мати була художницею.

У своїх батьків Джеймс був старшим з 5 дітей. У підлітковому віці він разом з сім’єю переїхав до Каліфорнії (США), де закінчив школу. Після отримання атестата він продовжив здобувати освіту на фізфаку місцевого університету.

Так і не отримавши диплом, Кемерон разом з двома товаришами зняв фантастичну короткометражну стрічку «Ксеногенезис» (1978). Ця картина привернула увагу кінорежисера малобюджетних фільмів Роджера Кормана.

В результаті, Джеймса запросили працювати в кіностудію Кормана “New World Pictures”. Спочатку він працював асистентом режисера, продовжуючи вивчати різні прийоми і секрети зйомок. Відчувши впевненість у своїх силах, хлопець вирішив самостійно зняти фільм.

Фільми

Першим великим проектом Джеймса Кемерона став “Піранья 2: Нерест” (1981), який являв собою сиквел фільму жахів «Піранья». Цікавий факт, що в ході зйомок, режисер серйозно захворів на грип, і під час лихоманки побачив сон про людиноподібного робота, який прилетів з майбутнього.

Саме в той момент біографії Кемерон задався метою зняти фільм, на основі свого сну. Так з’явився сценарій “Термінатора”. Що вийшов в 1984 р бойовик отримав приголомшливу популярність, зібравши в прокаті понад $78 млн, при бюджеті в $6,4 млн.

Через пару років Джеймс представив картину “чужі”, яка також мала великий комерційний успіх і визнання. Після цього він зняв черговий фантастичний проєкт “Безодня«, який отримав» Оскар” за кращі візуальні ефекти.

У 1991 р.у творчій біографії Кемерона відбулася знакова подія – відбулася прем’єра його легендарного фільму «Термінатор 2: Судний день». На думку ряду експертів, ця стрічка була першою в історії кінематографа, яка привернула широку увагу до комп’ютерної анімації і змінила ставлення до неї авторів інших фільмів.

Цікаво, що на зйомки другої частини «Термінатора» було витрачено $102 млн.у підсумку, Кемерон був першим, який зняв фільм з бюджетом $100 млн. варто відзначити, що касові збори цієї роботи перевищили півмільярда доларів. Крім цього, фільм отримав 4 “Оскара”.

Потім Джеймс Кемерон представив комедійний бойовик»Правдива брехня”. В результаті, картина знову мала комерційний успіх і похвалу від критиків. Важливо відзначити, що в процесі зйомок фільму Арнольд Шварценеггер мало не загинув.

В ході виконання кінного трюку на даху хмарочоса, кінь ледь не скинув чоловіка з 30-метрової висоти. Шварценеггера врятував каскадер, який своєчасно допоміг йому вискочити з сідла.

У 1997 р Кемерон зняв культовий фільм-катастрофу «Титанік». На той момент картина стала найбільш високобюджетною, оскільки на її створення знадобилося $200 млн. «Титанік» став найкасовішим фільмом в історії кінематографа – понад $2,1 млрд. він отримав 11 «Оскарів» і ряд інших престижних кінонагород.

У 2009 р.Джеймс Кемерон знову здивував весь світ, представивши суперпопулярний науково-фантастичний бойовик «Аватар», виступивши в якості режисера, сценариста, монтажера і продюсера стрічки. Фільм отримав 3 “Оскара” та інші нагороди, а також встановив новий рекорд касових зборів у світовій історії – $2,7 млрд!

За роки своєї біографії Кемерон зняв чимало документальних кінострічок. На його рахунку десятки цікавих робіт, включаючи “Привиди безодні: Титанік”, “експедиція “Бісмарк”” і “чужі з безодні”. У процесі зйомок він часто занурювався на дно в батискафі, щоб на власні очі побачити ті чи інші об’єкти.

Цікавий факт, що в 2012 р Джеймс Кемерон став першою людиною в світі, яка поодинці спустився на дно Маріанської западини в підводному апараті (провів там близько 3-х годин). За пару років до цього, він занурювався в батискафі на дно озера Байкал.

Особисте життя

Кемерон 5 разів перебував у шлюбі. Його першою дружиною була офіціантка Шерон Вільямс, з якою він прожив 6 років. Потім він одружився на продюсері Гейл Енн Херд, завдяки якій йому вдалося зняти “Термінатор”. Разом подружжя зняло ще кілька фільмів, але після закінчення творчого союзу вирішили розлучитися.

Потім Джеймс почав доглядати за режисером Кетрін Бігелоу, що стала його дружиною в 1989 р Однак цей союз проіснував всього 2 роки, після чого чоловік взяв у дружини актрису Лінду Хемілтон. У цьому союзі у пари народилася дочка Жозефіна Арчер.

Під час зйомок «Титаніка» Кемерон познайомився з актрисою Сьюзі Еміс, яка зіграла внучку головної героїні. У 2000 р закохані відзначили весілля. Пізніше у подружжя народилися дочка Клер і Близнюки – Елізабет Роуз і Куїнн. Цікавий факт, що Джеймс і четверо його дітей є веганами.

Режисер входить до складу консультативного відділу «NASA». Він розробляє проект, що стосується установки відеообладнання в майбутній місії на Марс.

Джеймс Кемерон сьогодні

Зараз Кемерон працює над сиквелами «Аватара». На 2022 і 2024 роки планується випуск другої і третьої частини «Аватара». У нього є офіційний аккаунт в “Instagram”, де він періодично викладає фото і відео.

Джеймс Кэмерон

Джеймс Фрэнсис Кэмерон — легендарный режиссер и сценарист, революционер Голливуда, «штамповщик звезд» и «отец Терминатора». Первые 2 части этой франшизы вкупе с «Титаником» и «Аватаром» стали самыми кассовыми картинами в истории кинематографа и принесли лично Кэмерону больше двух десятков самых известных кинопремий. Джеймс не скрывает, что на съемки очередного фильма его подталкивает не банальное любопытство или жажда адреналина, а научный интерес, ведь многое из того, что выглядит фантастикой на экране, со временем становится реальностью.

Детство и юность

Джеймс родился 16 августа 1954 года в канадском городке Капускасинге, расположенном в провинции Онтарио. Отец мальчика Филипп Кэмерон был инженером-электриком, мать Ширли Лоу работала медсестрой, а также занималась изобразительным искусством.

Джеймс стал первенцем у родителей, в семье позднее родилось еще четверо детей. Детство будущего режиссера прошло в местечке Чиппью, откуда мальчик ездил в город Ниагара Фоллс для посещения школы «Стэмфорд».

Когда Кэмерону исполнилось 17 лет, семья переехала в США, в калифорнийский город Бреа, где он и получил среднее образование. Затем Джеймс стал студентом колледжа Фуллертона и специализировался на изучении физики. Проучившись один курс, перевелся на факультет английской литературы, который тоже бросил в 1974 году.

Юноша устроился на работу дальнобойщиком, а в свободное время пытался писать сценарий для фильма. В 1977 году, увидев в кинотеатре первую часть знаменитого блокбастера «Звездные войны», Кэмерон пришел к мысли, что объединить на экране искусство и науку более чем реально.

В 1978 году вместе с двумя школьными друзьями Уильямом Вишером и Джейсоном Фессенденом он закончил работу над сценарием и снял короткометражный фантастический фильм «Ксеногенезис», который в качестве портфолио стал пропуском начинающих постановщиков на киностудию New World Pictures.

В молодости Джеймс работал помощником режиссера, параллельно продолжая изучать технику съемок и разрабатывать собственные методы, а затем решился на самостоятельную работу.

Фильмы

Первым полноформатным проектом, в котором Джеймс Кэмерон выступил в качестве профессионального режиссера, стал фильм ужасов 1981 года «Пиранья-2. Нерест». Сам по себе он не оставил бы следа в истории кинематографа и творческой биографии режиссера, если бы не одно обстоятельство. Во время работы над этой картиной Джеймс слег с пищевым отравлением, и в лихорадочном забытьи ему приснился человекоподобный робот, прилетевший из будущего, чтобы убить Кэмерона.

Джеймс Кэмерон в молодости / @playdtf

Этот ночной кошмар воплотился в полноценный сценарий «Терминатора», который понравился многим кинокомпаниям, но никто не хотел рисковать, нанимая начинающего режиссера, а снимать картину Кэмерон хотел самостоятельно. В итоге сценарий был продан продюсеру Гейл Энн Херд за смешную сумму в $ 1, но с условием, что Джеймс станет режиссером проекта. Ему выделили достаточно скромный бюджет в $ 6 млн, поэтому он отказался от дорогостоящей операторской тележки и снимал, сидя в инвалидной коляске.

Джеймс шел на хитрость и в других моментах. Впечатлившие зрителей автомобильные погони снимались на обычной скорости, а затем при монтаже перезаписывались в ускоренном темпе. Для финальной сцены гибели робота под прессом был изготовлен манекен из фольги, «глазом» которого стала небольшая красная лампочка, а сам «пресс» представлял собой куски пенопласта, выкрашенные в стальной цвет.

Тем не менее режиссеру удалось создать фильм, который до сих пор считается эталоном жанра. Работа над «Терминатором» завершилась в 1984 году. Молодые исполнители главных ролей Арнольд Шварценеггер и Линда Хэмилтон получили статус голливудских звезд.

«Арни совсем не походил на лазутчика из будущего, которому надлежит быть тихим и незаметным. Но он чрезвычайно круто выглядел в этих зеркальных очках и кожаной куртке. Он был эффектным, роль сидела на нем как влитая. Он и не играл Терминатора, он им был!» — рассказывал Кэмерон позднее в интервью.

В перерыве между 1-й и 2-й частями Джеймс приступил к работе над сиквелом фантастического фильма 1979 года «Чужой» Ридли Скотта. На главную роль режиссер пригласил актрису из первой части Сигурни Уивер. Канадец умело продолжил сюжетную линию оригинального варианта истории, но при этом создал классический голливудский экшен. В это же время Кэмерон написал сценарий для международного хита — боевика «Рэмбо».

Embed from Getty Images Джеймс Кэмерон и Арнольд Шварценеггер

С «Рэмбо: Первая кровь, часть II» случился прокол: Сильвестр Сталлоне, сыгравший главную роль, и Джемс удостоились «Золотой малины» как худшие представители в своих категориях.

В 1989 году фильмография кинорежиссера пополнилась фантастическим триллером «Бездна». Впервые Кэмерон приблизился к собственной мечте — попал на дно океана. Съемочная группа и актерский состав прошли подготовку для работы на морской глубине. Несмотря на грандиозность задумки, фильм провалился в прокате, хотя сумел окупить бюджет.

Вторую часть «Терминатора» Джеймсу предлагали снимать сразу. Но Кэмерон не торопился, выжидая, когда спецэффекты дойдут до такого уровня, чтобы реализовать задумку. Еще во время съемок первой картины мастеру пришла идея сделать робота из жидкого металла, но тогда воссоздать такой эффект было невозможно.

Любопытно сравнить бюджеты частей «Терминатора»: $ 6 млн, в которые обошлись съемки 1-й картины, в фильме «Терминатор-2. Судный день» смогли окупить только морфинг нового робота. И те кадры, которые зритель наблюдает 3 минуты, потребовали 8 месяцев работы специалистов. На сей раз на $ 102 млн раскошелились 4 студии, включая компанию Кэмерона Lightstorm Entertainment. Затраты вернулись в пятикратном размере, дополнительный бонус — 4 «Оскара».

Снимать последующие части «Терминатора» режиссер отказался, объяснив, что новые сценарии слишком коммерческие и бездушные. По аналогичной причине Кэмерон отверг предложения руководителей проектов «Человек-паук» и «Трансформеры».

Джеймс Кэмерон и Екатерина Андреева / кадр из интервью

Впоследствии студия Orion, занимавшаяся производством 1-й части франшизы, обанкротилась. Права на «Терминатора» выкупили Эндрю Вайна и Марио Кассар, спродюсировавшие серии «Да придет спаситель» и «Восстание машин».

В 1994 году Джеймс Кэмерон вновь пригласил Арнольда Шварценеггера на главную роль Гарри Таскера в комедийный боевик «Правдивая ложь».

Очередной триумф ожидал режиссера в 1997 году, когда Джеймс снял драму-катастрофу «Титаник». На тот момент картина стала самой высокобюджетной, так как на ее создание потребовалось $ 200 млн. Съемки фильма обошлись на 25 % дороже, чем постройка настоящего гигантского судна в 1912 году.

Сам Джеймс Кэмерон переживал, что картина не привлечет внимания зрителей, так как длится 3 часа и не оканчивается хеппи-эндом. В итоге «Титаник» был номинирован на «Оскар» в 14 категориях и получил 11 статуэток. Актеры Леонардо Ди Каприо и Кейт Уинслет, на место которых первоначально предлагались Мэттью Макконахи и Гвинет Пэлтроу, после премьеры проснулись мировыми звездами.

В кинотеатрах кинолента собрала $ 2 млрд, установив рекорд, который был побит только спустя 13 лет, причем это сделал сам Кэмерон с помощью фантастического блокбастера «Аватар».

Перед очередным шедевром Кэмерон обратился к жанру сериала и в начале тысячелетия создал 2 сезона детективного боевика «Темный ангел» с Джессикой Альбой в главной роли. Звезда перевоплотилась в героиню Макс — американскую девушку, подвергшуюся генетическим изменениям.

Завести страницу в «Инстаграме» (соцсеть запрещена в РФ, она принадлежит корпорации Meta, признанной в РФ экстремистской) режиссера, по сути, заставил новый проект под названием «Алита: Боевой ангел», в котором ему отведена была роль продюсера. В боевике, вышедшем в прокат зимой 2019-го, сочетаются сюжеты о киборгах и космических просторах. Нашлось место изобилию технических деталей и сентиментальности, что всегда подчеркивали критики в работах Джеймса.

Джеймс Кэмерон с детьми и женой / @tvcentramerica

В 2017-м американские таблоиды сообщили, что права на «Терминатора» частично возвращаются Кэмерону, и он как продюсер проекта намерен продолжить историю, начатую в первых двух фильмах.

В результате осенью 2019-го на суд зрителей был представлен «Терминатор: Темные судьбы». И поскольку вернулся основатель франшизы, на главную роль вновь была взята «железная леди кинематографа» Линда Хэмилтон. Конечно, присутствовал и Арнольд Шварценеггер, а из новичков — Маккензи Дэвис.

Картина не оправдала ожиданий продюсера: кассовый провал не позволил окупить затраты на съемочный процесс, прокат принес создателям только убытки. Тем не менее кинолента была номинирована на премию «Сатурн» в нескольких категориях.

«Аватар»

Сценарий «Аватара» Джеймс написал еще в 1994 году и хотел приступить к реализации проекта сразу после триумфа «Титаника». Но в итоге режиссер решил отложить работу, так как многие идеи не могли быть реализованы из-за отсутствия технических возможностей. Когда же компьютерная графика дошла до такого уровня, что нарисованные персонажи выглядели не менее реалистично, чем живые загримированные актеры, Джеймс вернулся к этому проекту.

Специально для «Аватара» разработана новая технология видеосъемки, позволявшая одновременно снимать в двух проекциях: в определенном виртуальном окружении и в режиме реального времени. Фильм о судьбе народа на’ви имел грандиозный успех, а режиссер загорелся желанием создания новых частей франшизы.

По мотивам блокбастера в 2009 году была разработана компьютерная игра «Аватар Джеймса Кэмерона: Игра». Это шутер, созданный в вымышленной вселенной.

Долгое время режиссер был занят сиквелами «Аватара». В 20th Century Fox планировали выпустить вторую часть в 2014 году и третью — в 2015-м, но даты премьер каждый раз переносились на неопределенное время.

Документальные проекты

В 2002 году на телеканале «Дискавери» вышел новый фильм режиссера — научно-популярная лента «Экспедиция “Бисмарк”», где Кэмерон в очередной раз прибегнул к теме океанических глубин. Вместе с подготовленной съемочной группой режиссер отправился на 4700 метров под воду, чтобы изучить затонувший во время Второй мировой войны флагманский линейный корабль фашистской Германии «Бисмарк».

В 2014 году завершились съемки еще одного значимого для Кэмерона проекта. Создан научно-популярный фильм «Вызов бездне 3D» о путешествии одиночного батискафа в Марианскую впадину. Причем в этом подводном корабле находился только Кэмерон.

Побывать на дне самой глубокой океанической впадины было мечтой детства режиссера, еще мальчиком он грезил исследовательской деятельностью. И только на 60-м году жизни сумел осуществить задуманное в полной мере. Кинолента поражает зрителей качественными 3D-кадрами, а также эксклюзивными фото, сделанными на глубине 11 тыс. метров. Премьера фильма состоялась на телеканале «Дискавери».

Джеймс Кэмерон и Стивен Спилберг / @JCameronOnline

В активе Кэмерона — десятки книг, в основу которых легли сценарии кассовых проектов. В 2018-м канал AMC представил документальный сериал по «Истории научной фантастики Джеймса Кэмерона». Каждая из 6 частей фильма — это беседа режиссера со звездными коллегами, участвовавшими в проектах научно-фантастического жанра: Кристофером Ноланом, Джорджем Лукасом, Киану Ривзом, Люком Бессоном.

Кэмерон стал автором документальной ленты The Game Changers («Меняя игру») о пользе растительной диеты. Своим личным опытом со зрителями поделились веганы из мира спорта Джеймс Уилкс, Льюис Хэмилтон и Новак Джокович. Сопродюсером Джеймса выступил Арнольд Шварценеггер.

Постановщик участвовал в создании документального фильма об Атлантиде. Съемки велись на Сардинии, Мальте, Азорских островах. Все артефакты, найденные во время исследований, были показаны зрителям канала National Geographic.

Увлечение наукой

Жажда познания, зародившаяся еще в юном возрасте, привела Кэмерона в Общество Марса, выступавшее за колонизацию красной планеты. По просьбе режиссера NASA согласилось снабдить марсоход Curiosity, отправлявшийся к Красной планете в 2011-м, специальными 3D-камерами. Джеймс собирался поснимать и на МКС. С его слов, в начале 2000-х была достигнута договоренность с Российским космическим агентством о выделении ему и Тому Крузу мест на корабле «Союз». Увы, полет не сложился, но режиссер от идеи не отказался.

Те же мотивы побудили Джеймса встретить 56-й день рождения на дне Байкала, на глубине в 1400 метров. В этом голливудской знаменитости помогли российские батискафы «Мир-1» и «Мир-2», использовавшиеся при съемках «Титаника».

Личная жизнь

Джеймс Кэмерон был женат 5 раз. В 1978 году режиссер заключил брак с официанткой Шерон Уильямс. Но карьере он уделял намного больше внимания, чем личной жизни, поэтому через 4 года супруги развелись.

В 1985 году Джеймс повторно пошел к алтарю. Женой режиссера стала Гейл Энн Херд, тот самый продюсер, которая поверила в талант Кэмерона и доверила снимать «Терминатора». Вместе супруги поработали еще над несколькими картинами, но после завершения творческого союза окончился и брак.

С 1989 года Кэмерон жил с Кэтрин Бигелоу, режиссером фильма «Повелитель бури». Официально супруги развелись в 1993-м, но Джеймс оставил Кэтрин еще в 1991-м ради актрисы Линды Хэмилтон. В 1993 году у пары родилась дочь Жозефина Арчер, а через 4 года Кэмерон и Хэмилтон сыграли свадьбу.

Embed from Getty Images Джеймс Кэмерон и Линда Хэмилтон

Впрочем, через 2 года они расстались, так как режиссер познакомился с актрисой Сьюзи Эмис, сыгравшей в «Титанике» внучку главной героини. Влюбленные поженились в 2000-м, через год в семье появилась дочь Клэр, а через 5 лет — близнецы Роуз и Куинн. Также Джеймс взял на воспитание Джаспера Робардса, сына Сьюзи от первого брака. Кэмерон и четверо детей являются веганами.

С семьей режиссера живет и подруга дочери Кэмерона. Ее родители испытывали жилищные и финансовые проблемы и согласились на опеку постановщика над подростком. Документы Джеймс оформлял через Верховный суд Лос-Анджелеса. Дом продюсера находится в калифорнийском городе Малибу.

Джеймс Кэмерон сейчас

Сейчас режиссер занят постпродакшеном и съемками новых частей «Аватара». Премьера второй части франшизы «Аватар: Путь воды» состоялась в декабре 2022 года. В первых трейлерах к фильму была представлена новаторская компьютерная графика и технология изображения водного пространства, запатентованная студией Weta Digital. Главные роли в киноленте исполнили Сэм Уортингтон, Зои Салдана, Кейт Уинслет, Сигурни Уивер и другие. «Аватар-3» планировалось запустить в прокат в 2024 году.

В 2023 году фильм «Аватар: Путь воды» был номинирован на главную кинопремию «Оскар».

Фильмография

• 1984 — «Терминатор»
• 1986 — «Чужие»
• 1989 — «Бездна»
• 1991 — «Терминатор – 2. Судный день»
• 1994 — «Правдивая ложь»
• 1997 — «Титаник»
• 2002 — «Экспедиция «Бисмарк»
• 2003 — «Призраки бездны: «Титаник»
• 2009 — «Аватар»
• 2011 — «Санктум»
• 2014 — «Вызов бездне 3D»
• 2017 — «Подъем Атлантиды»
• 2019 — «Алита: Боевой ангел»
• 2019 — «Терминатор: Темные судьбы»
• 2022 — «Аватар: Путь воды»

Интересные факты

1. Кэмерон был одним из претендентов на покупку прав на экранизацию проекта «Парк юрского периода», но его буквально на несколько часов опередил Стивен Спилберг. Позднее Джеймс признавался, что его коллега снял лучше, чем могло получиться у него.
2. В Калининграде находится научно-исследовательское судно «Академик Мстислав Келдыш», осуществившее 7 экспедиций к месту затопления «Титаника» во время съемок грандиозного проекта Кэмерона. С него героиня Роуз в старости бросила в океан легендарный алмаз. Сам режиссер неоднократно бывал в самой западной точке России, где приобрел друзей среди моряков. Российские ученые, члены экипажа НИС, получили эпизодические роли в фильме.
3. Для встречи с американским режиссером российская телеведущая Екатерина Андреева готовилась по его фото, сделанным с женщинами. Диктор поняла, что постановщику нравятся дамы в коротких юбках и на высоких каблуках. После интервью помощники Джеймса поблагодарили россиянку, сообщив, что это была лучшая беседа с его участием.

Девід Кемерон: прем’єр, який вивів Британію з ЄС

Це дивна епітафія для політичного лідера, який одного разу присягнувся покінчити з антиєвропейськими настроями у своїй партії. Навряд чи він хотів залишитися в історії саме таким.

Пан Кемерон повернув Консервативну партію до влади після понад десятирічного перебування Торі на політичних задвірках і керує нею майже 11 років.

У новітній історії тільки граф Стенлі Болдвін, леді Тетчер і сер Вінстон Черчилль обіймали цю посаду довше, ніж він.

Коли в 2005 році пан Кемерон увірвався на політичну сцену, перемігши своїх більш відомих суперників у боротьбі за лідерство в партії, він хотів, щоб у ньому бачили новий тип консерватора – молодого, ліберально налаштованого, небайдужого до соціальних проблемам і, перш за все, сучасного.

За часів пана Кемерона у Консервативної партії не мало бути місця конфліктам щодо членства в Європейському союзі, що за старих лідерів отруювали політичну атмосферу і приводили партію на межу розвалу.

Замість цього у партії мав встановитися позитивний, оптимістичний, інклюзивний погляд на Британію. Пан Кемерон говорив про те, що хоче перетворити консерваторів на партію, що піклується про державну систему охорони здоров’я і навколишнього середовища, і прагне “ділити плоди економічного зростання” з незаможними.

“Прагматик і практик”

У 2008 році, коли вибухнула банківська криза, тон пана Кемерона змінився: соціальні реформи як і раніше були присутні у порядку денному, але тепер вони поєднувалися із традиційним консервативним акцентом на вирішенні бюджетних проблем шляхом скорочення витрат у соціальній сфері.

Він відмовлявся бачити протиріччя між цими двома завданнями і стверджував, що країна повинна вміти малими силами робити більше.

Пан Кемерон, який був прагматиком, що з підозрою ставиться до будь-якої ідеології, був завжди готовий підігнати свою позицію під віяння часу.

Саме ця гнучкість дозволяла йому формувати альянси зі своїми політичними опонентами. Найбільш наочний тому приклад – перший у Британії з часів Другої світової війни коаліційний уряд, сформований з лідером ліберал-демократів Ніком Клеггом.

Девід Кемерон завжди із захопленням відгукувався про свого батька

Але ця його якість викликала недовіру до пана Кемерона з боку його ідеологічно заряджених колег-консерваторів, які намагалися зрозуміти, у чому, власне, полягають ідеали прем’єр-міністра.

Його привілейоване походження і виховання також було причиною неприязні з боку деяких колег по партії, які надавали перевагу лідерам на кшталт пані Тетчер і пані Мейджора, які закінчили державні школи і самостійно зробили свої кар’єри.

Пан Кемерон натомість був першим з початку 1960-х років лідером консерваторів, які закінчили Ітонський коледж – одну з найбільш привілейованих приватних шкіл Великобританії.

Привілеї

Родовід Кемерона можна простежити аж до Вільгельма IV. Це означає, що він є далеким родичем королеви Єлизавети Другої.

Він ніколи не робив секрету зі свого привілейованого походження. За його словами, він хотів би, щоб кожен мав такі ж переваги в житті.

Проблемою його привілейоване походження стало лише нещодавно, коли з’ясувалося, що його покійний батько Ієн був серед клієнтів панамської юридичної фірми Mossack Fonseca, що опинилася в центрі офшорного скандалу.

Пан Кемерон в результаті став першим в історії британським прем’єр-міністром, вимушеним опублікувати свою податкову декларацію.

Документи свідчать, що він отримав у подарунок від своєї матері 200 тисяч фунтів, які потенційно можуть йому дістатися без сплати податку на спадщину.

Пану Кемерону було боляче бачити, як у засобах масової інформації обговорюють його батька, про якого він завжди відгукувався із захопленням.

Ієн Кемерон, який помер у 2010 році, народився із сильно деформованими ногами, які йому в підсумку довелося ампутувати. Він також втратив зір на одне око. Але батько Девіда ніколи не вважав себе інвалідом і рідко на що-небудь скаржився.

Девід Кемерон каже, що у нього було щасливе дитинство, в якому “не було місця ниттю”.

“Я людина практична і прагматична”, – говорить Девід Кемерон

Девід Кемерон у цитатах:

• Грудень 2005: “Я людина практична і прагматична. Я знаю, чого я хочу досягти, але я не прихильник якогось одного ідеологічного методу”.
• Серпень 2008 року: “Я маю намір в соціальній сфері бути таким само радикальним реформатором, яким Тетчер була в економіці”.
• Липень 2013 року: “Я підтримую одностатеві шлюби не попри те, що я консерватор, я підтримую одностатеві шлюби, тому що я консерватор”.
• Лютий 2015 року: “Сподіваюся, про мене скажуть, що я оптиміст, що я люблю життя і що зі мною весело. Але я також наполегливий у прагненні до того, у що вірю” (відповідаючи на питання про те, що про нього сказали б його друзі. – Ред).
• Травень 2015 року: “Ми будемо правити як партія єдиної нації, єдиного Сполученого Королівства. Це означає, що це відновлення (економіки. – Ред.) повинно досягти всіх частин країни – від півночі до півдня, від сходу до заходу”.

Біографія

Девід Кемерон народився 9 жовтня 1966 року в Лондоні, він був третьою дитиною в сім’ї, у якій було четверо дітей.

Перші три роки свого життя він провів у Кенсінгтоні і Челсі (центральні райони столиці), після чого його сім’я оселилася в колишньому будинку парафіяльного священика неподалік від міста Ньюбері у графстві Беркшир.

Мати Девіда Мері 30 років пропрацювала суддею. У 1980-х роках вона ухвалювала рішення у справі активістів екологічного руху, які протестували проти розміщення ядерної зброї на військовій базі в Беркширі і зокрема – у справі своєї сестри Свомпі, яка протестувала проти будівництва об’їзної дороги навколо Ньюбері.

В молодості пан Кемерон багато подорожував. Проїхався він і по Радянському Союзу

У сім років Девіда відправили до привілейованої початкової школу Гітердаун, у якій вчилися, серед інших, члени королівської сім’ї – принц Едвард і принц Ендрю. Після її закінчення, за сімейною традицією, пан Кемерон вступив до Ітона.

Найяскравіша згадка про нього у шкільному журналі Ітонського коледжу – замітка про те, як молодий Девід Кемерон підвернув ногу, танцюючи під волинку під час шкільної поїздки до Рима.

Перед тим, як вступити до Оксфорда, протягом року він спочатку працював помічником члена парламенту від Консервативної партії Тіма Ратбона, а потім – експедиторому Гонконзі, звідки він повернувся додому на поїзді, проїхавши через Радянський Союз і Східну Європу.

В Оксфорді пан Кемерон не брав участі у студентських політичних рухах, оскільки, як каже його університетський друг Стів Ратбон, “він хотів добре провести час”.

Професор Вернон Богданор, який був його куратором в Оксфорді, називає пана Кемерона одним із найздібніших студентів за всі роки його роботи і зазначає, що його політичні погляди були “помірно і розумно консервативними”.

Девід був капітаном тенісної команди коледжу і членом елітарного Буллінгдонського клубу, відомого своїми гулянками і пияцтвом. Це був період, про який пан Кемерон не любив згодом говорити.

Пан Кемерон також регулярно уникав відповіді на питання про те, чи пробував він в університеті наркотики.

Початок кар’єри

Після закінчення університету він розмірковував про кар’єру у пресі або банківському секторі, але у підсумку відгукнувся на оголошення про набір до відділу досліджень Консервативної партії.

Як розповідають, у день, коли пан Кемерон мав пройти співбесіду, до центрального офісу Консервативної партії подзвонили з Букінгемського палацу.

Чоловік, який телефонував, ім’я якого не називають, сказав: “Як я розумію, ви зустрічаєтеся з Девідом Кемероном. Я зробив/ла все можливе, щоб відмовити його витрачати свій час на політику, але мені це не вдалося. Я дзвоню сказати вам, що ви зустрінетеся зі справді чудовим хлопцем”.

Пан Кемерон стверджує, що він не знав ані про сам дзвінок, ні про те, хто телефонував. Проте, його опоненти часто наводять цей приклад, щоб підкреслити привілейоване походження Девіда Кемерона.

Пан Кемерон любить грати у теніс і дивитися крикет

Пан Кемерон у вільний час:

• Музика: Боб Ділан та інді-рок – Killers, Smiths, Radiohead і Pulp
• Книги: автобіографічний роман Роберта Грейвса “Попрощаємося з усім цим”, романтична трилогія “Сидр і Розі” Лоуренса Лі
• Фільми: “Лоуренс Аравійський”, “Хрещений батько”
• Телесеріали: “Гра престолів”, “Пуститися берега”, “Вбивство”
• Розваги: караоке і комп’ютерні ігри
• Спорт: теніс, снукер, біг. Любить дивитися крикет. Вболіває за футбольний клуб “Астон Вілла”, хоча під час передвиборної кампанії заплутався і сказав “Вест Гем”

Як дослідник, за розповідями, він був здібним і працьовитим співробітником, він працював в команді, яка готувала аналітичні записки для виступів у парламенті тодішнього прем’єра Джона Мейджора.

Там пан Кемерон познайомився із Джорджем Осборном, який став згодом міністром фінансів і найближчим політичним союзником.

На початку 1990-х років пан Кемерон вирішив балотуватися до парламенту, але розумів, що йому потрібен життєвий досвід за межами світу політики. Пысля недовгого перебування на посаді радника тодішнього міністра внутрішніх справ Майкла Говарда, він пішов працювати до телекомпанії Carlton.

Там він провів сім років на посаді голови відділу корпоративних зв’язків, подорожував світом із головою фірми Майклом Гріном, який відгукувався про нього як про людину, яка “підходить для ради директорів”.

У 2001 році він став членом парламенту, отримавши депутатський мандат від округу Вїтні в графстві Оксфордшир, який традиційно голосує за консерваторів, після того, як це місце звільнив Шон Вудвард, який перейшов до лейбористів.

Родина

Його теперішня дружина Саманта Кемерон, дочка сера Реджинальда Шеффілда, 8-го баронета, працювала креативним директором у фірмі дорогого канцелярського приладдя Smythson of Bond Street, серед клієнтів якої – Стела Маккартні, Кейт Мосс і Наомі Кемпбелл.

Пані Саманта має на щиколотці татуювання; вона вчилася у школі мистецтв у Брістолі, де, за її власними словами, грати у більярд її вчив відомий репер Трікі.

Познайомила Саманту і Девіда його сестра Клер, найкраща подруга Саманти, на вечірці у будинку сім’ї Кемеронів. Одружилися вони в 1996-му.

У них троє дітей – Ненсі, Артур і Флоренс. Їхня перша дитина Іван народилась із важкими відхиленнями і вимагала цілодобового догляду, вона померла у 2009 році.

Саманта Кемерон, яка походить з аристократичної сім’ї, як кажуть, допомогла Девіду Камерону змінити свій імідж “хлопчика торі”

Досвід догляду за Іваном, під час якого пан Кемерон бачив, з якою самовідданістю працюють лікарі у державній лікарні, за словами його друзів, розширив горизонти у свідомості майбутнього прем’єра. До цього, за словами друзів, він вів безхмарне життя, позбавлене проблем.

Після обрання до парламенту кар’єрний ріст пана Кемерона був стрімким, але коли він, будучи міністром освіти тіньового кабінету, почав боротьбу за крісло лідера партії, мало хто вірив у його успіх.

У цих перегонах він був четвертим – після Кена Кларка, Лієма Фокса і Девіда Девіса.

Однак після яскравого, не з папірця, виступу пана Кемерона на партійній конференції ставлення до нього в партійних колах змінилося.

У 43 роки Девід Кемерон став наймолодшим прем’єр-міністром Великої Британії після Роберта Банкса-Дженкінсона, 2-го графа Ліверпуля, який обійняв цю посаду у 1812 році.

Його міністр фінансів Джордж Осборн був ще молодшим. Пан Кемерон і пан Осборн стали настільки близькими союзниками, що виключені з ближнього кола критики називали їх одні словом: Кемборн.

Коаліційний уряд, який пан Кемерон сформував з Ніком Клеггом, функціонувало краще, ніж хтось міг очікувати.

Кемерон і Осборн стали настільки близькими союзниками, що критики називали їх Кемборн

На здивування для багатьох, а можливо і самого пана Кемерона, основною проблемою стало не управління коаліцією з ліберальними демократами, а контроль над все більш гучним і бунтівним правим крилом власної партії, яка терпіти не могло альянсу з лібдемами і почало агітувати за проведення референдуму щодо членства у ЄС.

У серпні 2013 року пан Кемерон зазнав серйозної поразки, що похитнула його авторитет. Він став першим британським прем’єр-міністром більш ніж за 100 років, який програв голосування щодо зовнішньополітичного питання.

Це сталося, коли десятки депутатів-консерваторів, об’єднавшись з лейбористами, проголосували проти його планів військової інтервенції у Сирії.

Шотландський референдум

Але, можливо, найсерйозніша криза за час його прем’єрства трапилась у вересні 2014 року, коли пану Кемерону довелося скасовувати свій виступ на засіданні парламенту і терміново від’їжджати до Шотландії.

Причиною стали опитування, які показали, що шотландці можуть проголосувати на референдумі за вихід зі Сполученого Королівства.

Після референдуму в розмові з мером Нью-Йорка Майклом Блумбергом пан Кемерон необережно кинув фразу про те, що королева “промуркотіла в трубку”, коли почула, що Шотландія проголосувала проти незалежності. Ці слова почули сторонні, і прем’єру довелося вибачатися перед Її Величністю.

Для деяких його дії під час шотландського референдуму, поступки націоналістам, на які він пішов в останню хвилину, стали свідченням того, що пан Кемерон починає працювати з повною віддачею лише тоді, коли здається, що все втрачено.

Девід Кемерон погодився провести референдум про незалежність Шотландії, бо вважав, що це вирішить питання раз і назавжди. Ця ж логіка керувала прем’єром, коли він у січні 2013 року пообіцяв провести референдум про членство в ЄС. Обидва цих рішення, кожне по-своєму, виявилися явними прорахунками.

Пану Кемерону довелося вибачитися перед королевою за необережну фразу

Він пообіцяв провести референдум про членство в ЄС у період, коли консерватори поступалися своїми позиціями євроскептикам Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP), яких Кемерон колись легковажно списав з рахунків як “диваків і расистів, які маскуються”.

Завдяки обіцяному паном Кемероном референдуму Європа не була такою гострою темою на загальних виборах 2015 року, де UKIP отримала лише одне місце в парламенті.

Однак його медовий місяць після перемоги на виборах тривав недовго. Незабаром уряд зазнав кілька поразок в результаті невдоволення його рішеннями з боку своїх же депутатів-консерваторів. Один з таких прикладів – план Джорджа Осборна скоротити допомогу інвалідам, що викликав протести рядових репутатів.

Човникова дипломатія

Вирішивши провести цього літа референдум, пан Кемерон був змушений вдатися до човникової дипломатії у спробі укласти з лідерами Євросоюзу угоду, яка дозволила зберегти Британію у ЄС.

Але угода, якої він зміг досягти у Брюсселі, відкинули критики як таку, що не відповідає обіцянкам, які він давав, особливо щодо питання про свободу пересування громадян Європейського союзу.

Але пан Кемерон наполягав на тому, що скорочення соціальних допомог для приїжджих з ЄС, яке він вибив у лідерів Євросоюзу, допоможе узяти міграцію під контроль.

При цьому з людини, яка “не виключала жодних варіантів” в разі, якщо Брюссель не піде йому назустріч, він перетворився у палкого агітатора за членство Британії у ЄС.

Така метаморфоза виявилась надмірною для багатьох членів його партії, більшість яких хотіли виходу Британії з ЄС.

Незважаючи на те, що кілька місяців тому пан Кемерон привів їх до перемоги на виборах, вони не були налаштовані слухати настанови прем’єр-міністра.

Він був змушений дозволити міністрам на свій розсуд виступати на референдумі за або проти виходу з ЄС, хоча офіційно уряд був за те, щоб Британія лишалася членом Євросоюзу.

Колишній мер Лондона Борис Джонсон, який разом із паном Кемероном вчився у Ітонському коледжі і якого вже давно вважали претендентом на крісло прем’єра і лідера партії, завдав йому нищівного удару, приєднавшись до кампанії за вихід з ЄС.

Після того, як Борис Джонсон (ліворуч) вирішив агітувати за “брекзит”, між шкільними друзями пробігла чорна кішка

Але ще більш болючим було те, що один з його найближчих друзів і сподвижників, міністр юстиції Майкл Гоув теж вирішив агітувати за “брекзит”.

Незважаючи на обіцянки цивілізованої дискусії, агітаційна кампанія перетворилася на жорстку громадянську війну у верхівці Консервативної партії, хоча саме цього пан Кемерон так прагнув уникнути протягом усієї своєї політичної кар’єри.

Він пообіцяв залишитися на посаді прем’єр-міністра незалежно від результату референдуму, однак і це виявилося нездійсненною надією.

Девід Кемерон зміг багато в чому переробити Консервативну партію. У парламенті стало більше консерваторів-жінок і представників меншин.

Він зміг привести партію до перемоги у 2005 році в ситуації, коли її позиції здавалися майже безнадійними.

Але пан Кемерон так і не зміг здобути перемогу над її впливовим правим крилом, яке з недовірою ставилося до його ліберальної моделі консерватизму і його елітарного, патриціанського стилю правління.

Саме ці причини, разом із його бажанням різко вирішити проблему ставлення до ЄС, в результаті його і згубили.