Ніна Усатова

Радянська та російська акторка. Ніна Миколаївна Усатова народилася 1 жовтня 1951 на станції Малинове Озеро, Алтайський край, Союз Радянських Соціалістичних Республік. Майбутня акторка відвідувала заняття в середній школі №30 в Кургані, Курганська область, випускницею якої і стала. Деякий час Ніна намагалася вступити до Щукінського училища при Вахтанговому театрі, але у неї не вийшло. Щоб мати гроші, вона працювала сновалкою на полотняній фабриці “Червоний Жовтень”. У 1974 році Усатова почала своє навчання на режисерському факультеті в Театральному училищі Щукіна, яке закінчила в 1979 році. Після цього почалася її активна театральна кар’єра. Дебютувала акторка в кінематографі в 1981 році з фільму Вадима Гаузнера під назвою “Куди зник Фоменко?”. Перший по-справжньому масштабний проект у житті Ніни з’явився в 1987 році, коли вона зіграла в роботі режисури Олександра Прошкіна “Холодне літо п’ятдесят третього. “. Протягом 2006-2009 років Усатова взяла участь у створенні картин “Острів”, “Вовкодав із роду Сірих Псів” (обидві 2006), “Піп” (2009). У період із 2012 по 2016 роки фільмографію акторки поповнили такі стрічки, як “Легенда №17” (2012) й “Екіпаж” (2016). Ніна Усатова заміжня за актором Юрієм Гур’євим. У них є вже дорослий син Микола. Акторка отримала звання Заслуженої артистки РРФСР у 1988 році, а в 1994 році стала Народною артисткою Росії.

Радянська та російська акторка. Ніна Миколаївна Усатова народилася 1 жовтня 1951 на станції Малинове Озеро, Алтайський край, Союз Радянських Соціалістичних Республік. Майбутня акторка відвідувала заняття в середній школі №30 в Кургані, Курганська область, випускницею якої і стала. Деякий час Ніна намагалася вступити до Щукінського училища при Вахтанговому театрі, але у неї не вийшло. Щоб мати гроші, вона працювала сновалкою на полотняній фабриці “Червоний Жовтень”. У 1974 році Усатова почала своє навчання на режисерському факультеті в Театральному училищі Щукіна, яке закінчила в 1979 році. Після цього почалася її активна театральна кар’єра. Дебютувала акторка в кінематографі в 1981 році з фільму Вадима Гаузнера під назвою “Куди зник Фоменко?”. Перший по-справжньому масштабний проект у житт

Нина Усатова

Родилась 1 октября 1951 года на станции Малиновое озеро Михайловского района Алтайского края.

Заслуженная артистка РСФСР (30.09.1988).
Народная артистка России (12.02.1994).

В 1969 году закончила среднюю школу № 30 города Кургана.
В 1975-1979 годах училась на режиссерском факультете Московского высшего театрального училища им. Б.В.Щукина (курс Б.Е.Захавы и М.Р.Тер-Захаровой).

Проходила практику в городе Котлас Архангельской области, где сыграла двенадцать ролей в местном театре.
В это время в Ленинграде открылся Молодежный театр, и начинающая актриса уехала туда. Играла в спектаклях Владимира Малыщицкого и Ефима Падве.

С 1979 по 1989 годы работала в Ленинградском государственном Молодёжном театре.

С 1989 года — актриса Большого драматического театра (БДТ) им. Г.А.Товстоногова в Санкт-Петербурге.
Член художественного и попечительского советов театра.

В кино дебютировала в 1981 году, первой её ролью стала портниха в телевизионном фильме «Куда исчез Фоменко?».
Известность пришла к актрисе после роли в фильме «Холодное лето пятьдесят третьего».

Большой драматический театр имени Г. А. Товстоногова
1990 — «За чем пойдёшь, то и найдёшь», по пьесе А. Н. Островского (реж. Дмитрий Астрахан) — Белотелова
1990 — «Коварство и любовь», по пьесе Ф. Шиллера (реж. Темур Чхеидзе) — Жена Миллера (снят с репертуара в мае 2005 года)
1991 — «Удалой молодец — гордость Запада», по пьесе Д. Синга (реж. Дмитрий Астрахан) — Вдова Куин
1994 — «Кадриль», по пьесе В. Гуркина (реж. Андрей Максимов) — Макеевна
1997 — «Семейный портрет с посторонним» С. Лобозёрова (реж. Андрей Максимов) — Катерина
2007 — «Блажь!», по пьесе А. Н. Островского и П. М. Невежина (реж. Геннадий Тростянецкий) — Серафима Сарытова
2014 – “Эрендира”, по мотивам новеллы Г. Гарсиа Маркеса (реж. Федор Лавров) – Бабушка

Продюсерский центр «НикАрт»
1998 — «Мужчина, постойте!», по пьесе Н. Птушкиной «Ненормальная» (реж. Виктор Крамер) — Она — фото фото 1

Продюсерская компания «ТеатрДом»
«Любовь — не картошка, не выбросишь в окошко», по пьесе Степана Лобозёрова (реж. Андрей Максимов) — Катерина
«Супница, или Кипящие страсти», по пьесе Робера Ламурё (реж. Геннадий Тростянецкий) — Виолетт

Лауреат Государственной премии Российской Федерации (2001).

Медаль ордена «За заслуги перед Отечеством» II степени (5.02.2009).

Лауреат премии «Юнона» (1996).

Премия “Золотой орёл”:
2009 – Лучшая актриса второго плана (“Поп”)
2013 – Лучшая актриса второго плана (“Легенда №17”)

Премия “Ника”:
1995 – Лучшая актриса (“Мусульманин”)
1999 – Лучшая актриса (“Барак”)

Номинация на премию “Ника”:
1992 – Лучшая актриса второго плана (“Чича”)
1993 – Лучшая актриса второго плана (“Окно в Париж”)
2002 – Лучшая актриса (“Кавказская рулетка”)
2005 – Лучшая актриса второго плана (“Красное небо. Черный снег”)

Кинофестиваль “Кинотавр” (1995):
Лучшая женская роль (“Мусульманин”)

Лауреат фестиваля актёров кино «Созвездие» (1992, фильм «Чича»).

Лауреат премии «Золотой Овен» (1994).

Лауреат кинофестиваля православного кино «Золотой Витязь» (1995).

Приз «Признание» IV Всероссийского кинофестиваля «Виват, кино России!» — за создание галереи выдающихся образов российской женщины на киноэкране (1998).