Чи описується в Біблії смерть апостолів? Як померли апостоли?

Єдиним апостолом, про смерть якого говориться в Біблії, є апостол Яків (Дії 12:2). Яків був убитий царем Іродом мечем – імовірно, що йому стяли голову. Обставини смерті інших апостолів нам відомі лише з церковних переказів, які не настільки надійні, як Святе Письмо. Найбільш поширеним церковним переказом щодо смерті апостолів є те, що апостол Петро був розіп’ятий униз головою в Римі, на виконання пророцтва Ісуса (Івана 21:18). Нижче також наводяться найбільш достовірні перекази про загибель інших апостолів.

Матвій був катований в Ефіопії і вбитий мечем. Івана вкинули у казан з киплячим маслом у часи переслідувань християн у Римі. Тим не менше, він дивом уникнув смерті і був засуджений до заслання на острів Патмос. Там він написав свою пророчу книгу Об’явлення. Пізніше він був звільнений і відправився туди, що в даний час є територією сучасної Туреччини. Він помер у старості – єдиний апостол, який помер своєю смертю.

Яків, брат Ісуса (неофіційний апостол), який керував церквою в Єрусалимі, був скинутий з південно-східного крила храму (з висоти у понад тридцять метрів), коли відмовився відректися від своєї віри у Христа. Коли його вороги виявили, що він пережив падіння, то побили його до смерті. Це було те ж крило храму, куди сатана приводив Ісуса під час спокушення.

Вартоломій, також відомий як Натанаїл, був місіонером в Азії. Він проповідував у Туреччині і загинув за проповідь у Вірменії. Андрій був розіп’ятий у Греції. Після побиття сімома солдатами, його тіло було прив’язане до хреста мотузками для продовження агонії. Його послідовники повідомили, що коли його вели на розп’яття, Андрій вітав хрест наступними словами: «Я вже давно чекав цю радісну годину! Хрест був освячений, коли тіло Христове висіло на ньому». Він продовжував проповідувати своїм мучителям протягом двох днів, поки не помер. Апостол Хома був заколотий списом в Індії під час однієї зі своїх місіонерських подорожей. Матвій, апостол, вибраний для заміни зрадника Юди Іскаріотського, був побитий камінням, а потім обезглавлений. Апостол Павло був підданий тортурам, а потім обезглавлений імператором Нероном в Римі у 67 році н.е. Є перекази стосовно й інших апостолів, але вони не мають достовірних історичних доказів.

Не настільки важливо, як померли апостоли. Важливим є той факт, що всі вони були готові померти за свою віру. Якщо Ісус не воскрес, учні б це знали. Ніхто не піде на смерть за те, що є брехнею. Той факт, що всі апостоли були готові померти жахливою смертю, відмовляючись відректися від своєї віри у Христа, – це переконливий доказ того, що вони насправді були свідками воскресіння Ісуса Христа.

Чи описується в Біблії смерть апостолів? Як померли апостоли?

Апостол Павло

Апостол Павло (Савло, Саул, івр. שאול‎ , нар. на початку 1 ст. — † між 63 і 67 роками) — найвизначніший християнський місіонер, “апостол народів” та один з перших богословів християнства.

Походив з єврейської глибоко релігійної родини, мав перше ім’я Савло, належав до племені Веніяминового, найменшого з 12 племен ізраїлевих і був очевидно названий на честь легендарного героя веніяминян — царя Саула. Павло народився в місті Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченістю своїх мешканців. Він успадкував від свого батька римське громадянство, про що нагадує друге, латинське ім’я Тарсянина — Paulus чи Paullus(малий), Павло, яке він часто вживає у своїх посланнях. Євангеліст Лука у Діях Апостолів називає його Савлом, а другим ім’ям Павло лише побіжно. Савло, отже, не змінив свого імені через навернення на Павла, а лише мав цих два імені Савло/Павло і вживав їх без видимого наголосу чи переваги. Він пишався тим, що не став елліністом, і сказав про себе “я, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.” Зберіг батьківську мову і традиції предків.

Подальшу освіту здобув в Єрусалимі у школі відомого рабина Гамалиїла. Незважаючи на приналежність до партії фарисеїв, був людиною вільнодумною і знавцем грецької мудрості. За єврейським звичаєм, молодий Савло вивчив ремесло з виготовлення наметів, яке потім допомагало йому заробляти на прожиток власною працею. Можливо, це є непрямим свідченням того, що Павло збирався стати рабином: за навчання Торі не можна було брати гроші, тому всі рабини заробляли собі на життя тим чи іншим ремеслом. У посланнях Павло не раз згадує, що не був тягарем для громади, оскільки годував себе сам. Чи був Павло неодруженим чи вдівцем, у Новому Завіті не сказано однозначно, однак він сам каже “Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я”. Павло, пройшовши курс Закону і коментарів до нього, був, напевно, свідком перших промов первомученика Стефана, які його дуже образили. На зібранні старійшин Павло “подає голос” заодно із садукейською партією стривожений підривом авторитету Храму. Стає з переконання ревним гонителем ранніх християн і фактично очолює їхнє переслідування. Багатьох назарян вкинуто за ґрати; в очікуванні процесу їх змушують зректися імені Ісусового . Павло почув, що єресі перекинулися далі й одним з центрів став Дамаск. Він іде до первосвященника Каяфи з проханням дати йому повноваження: розшукати сектантів і з охороною привести в Єрусалим. Первосвященник охоче дає Павлові листи до провідників дамаських синагог.

Але під час своєї подорожі до Дамаску (з метою переслідування християн) Павло мав видіння Христа, після чого став невтомним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: “Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?”. На що Савло сказав: “Хто ти, Господи?”. Й почув відповідь: “Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто і тобі скажуть, що маєш робити”. Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: “Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…”.

Павло в Посланні до Галатів повідомляє, що він після Дамаска не пішов в Єрусалим, але вирушив проповідувати до Аравії, а тоді повернувся до Дамаска, де його намагався заарештувати намісник набатейського царя Арети IV. Відомо, що імператор Калігула поступився Ареті IV Дамаском близько 37 року, а в 40 Арета помер. Отже, тільки у ці три роки могла мати місце спроба заарештувати апостола. Після навернення Павла у християнство й сповнення Святим Духом інші Апостоли з недовірою поставилися до нього і спілкувалися через посередника — Апостола Варнаву, з яким Павло згодом здійснював апостольські труди в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Коринфі та Ефесі. І лише через три роки він наважився зустрітися з апостолом Петром. Заручившись підтримкою апостола Петра, Павло зупиняється в Антіохії, де його сподвижниками стають Варнава і Марко.

Потім Павло ще 14 років займається проповідницьким служінням в Сирії та Кілікії, де він викликає нарікання з боку юдеїв-християн (фарисейської єресі) за заперечення необхідності обрізання. Суперечки між прихильниками Павла і його противниками вимагають скликання Апостольського собору. На апостольському соборі у 48-49 р. висловив рішуче переконання, що для навернення язичників у християнство вирішальною є віра в Христа, а не приналежність до юдейської релігії. Ефесяни спалюють чаклунські книги після проповіді апостола Павла.

Коли в Антіохію прибуває Петро, ​​то у нього з Павлом починаються дебати. Згодом Павло поширює свою проповідь на Європу, проповідуючи на Балканах (Філіппи, Фессалоніки, Афіни, Коринф) і в Італії. Одним з найбільш значущих його послань є Послання до римлян, написане у 58 році в Коринфі і адресований християнській громаді Риму.

Апостол Павло став ревним проповідником Євангелія в Палестині, Греції, Малій Азії, Італії та інших регіонах античного світу. Згідно з книгою Діянь апостолів, під час святкування суботнього дня в Троаді апостол Павло воскресив юнака на ім’я Євтихій, який сидів на вікні і, заснувши, упав вниз з третього поверху. Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важко хворих, але зазнав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним чином врятований Господом (після побиття камінням та потоплення корабля). В наступні роки проповідував у Малій Азії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. Наприкінці 50-х років у Єрусалимі був заарештований. Після дворічного ув’язнення в Кесарії Агріппа відправив Павла до Рима на суд кесаря, де знайшов мученицьку смерть — апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови (через рік після смерті Апостола Петра) в Римі за правління імператора Нерона у 64 році (за іншою версією — у 67-68 р.). На місці його поховання учні залишили пам’ятний знак, який дозволив імператору Костянтину розшукати це місце і побудувати там церкву Сан Паоло Фуорі ле Мура. Про це пише і папа Климент I у своєму першому листі, що апостоли Павло та Петро померли смертю мучеників.

Християни відзначають день пам’ять апостолів Петра і Павла — 29 червня.

Павло (апостол)

Апостол Павло (Савло, Саул, івр. שאול (Шауль), івр. שאול התרסי Šaʾul HaTarsi (Шауль з Тарсу); дав.-гр. Σαούλ (Saul), Σαῦλος (Saulos) та Παῦλος (Paulos); лат. Paulus чи Paullus; нар. на початку І ст. — † між 63 і 67 роками) — найвизначніший ранньохристиянський місіонер, «апостол народів» та один з перших богословів християнства.

Цитати [ ред. ]

Про себе [ ред. ]

Я боржник як грекам, так і чужинцям, як мудрим, так і нерозумним. [1] — Римлян 1:14.

Бо я найменший серед апостолів і не достойний називатися ним, тому що переслідував Божий збір. Але завдяки Божій незаслуженій доброті я є тим, ким є. [2] — 1 Коринфян 15:9-10.

Про багатство [ ред. ]

А ті, хто має мету розбагатіти, потрапляють у пастку й піддаються спокусі та багатьом безумним і шкідливим бажанням, які ведуть до знищення і загибелі. Бо любов до грошей — це корінь усілякого зла. Плекаючи таку любов, декотрі дозволили, щоб вона відвела їх від віри, і завдали собі безліч страждань. [3] — 1 Тимофія 6:9-10.

Про Біблію [ ред. ]

А все, що було написано раніше, написано нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію. [4] — Римлян 15:4.

Усе Писання натхнене Богом і корисне для того, щоб навчати, докоряти, виправляти і повчати в праведності, завдяки чому Божа людина буде в усьому вправна й цілковито споряджена до кожного доброго діла. [5] — 2 Тимофія 3:16-17.

Про віру [ ред. ]

По суті, без віри неможливо догодити Богові, бо кожен, хто наближається до Бога, повинен вірити, що він є, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає. [6] — Євреїв 11:6.

Про владу [ ред. ]

Нехай кожна людина підкоряється тим, хто посідає вищу владу, бо вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони мають, саме від нього. Отже, кожен, хто чинить опір владі, виступає проти встановленого Богом порядку. А ті, хто виступає проти цього порядку, стягнуть на себе осуд. [7] — Римлян 13:1-2.

Тому ви і податки платите, адже правителі — Божі слуги для народу, які постійно зайняті своїми обов’язками. Тож віддавайте належне всім: хто вимагає податок — тому податок, хто данину — тому данину, хто страх — тому страх, хто пошану — тому пошану. [7] — Римлян 13:6-7.

Також, брати, просимо: поважайте тих, хто трудиться і бере серед вас провід у Господній праці, тих, хто наставляє вас. І за все, що вони роблять, виявляйте їм надзвичайно глибоку пошану з любов’ю. Живіть у мирі один з одним. [8] — 1 Фессалонікійців 5:12-13.

Отже, перш за все я дуже прошу благати, молитися, прохати і дякувати за всіляких людей, у тому числі за царів та за всіх, хто обіймає високе становище,а щоб ми могли вести спокійне і тихе життя з повною відданістю Богові та серйозністю. Це добре та приємне в очах нашого Спасителя, Бога, який хоче, щоб усілякі люди врятувалися і набули точного знання правди. [9] — 1 Тимофія 2:1-4.

Слухайтесь тих, хто бере провід серед вас, і будьте покірні, бо вони безперестанку дбають про вас як ті, хто має за це відповісти. Тоді вони робитимуть це з радістю, а не зітхаючи, що завдавало б вам шкоди. [10] — Євреїв 13:17.

Про гріх [ ред. ]

Бо той, хто помер, звільнився від гріха. [11] — Римлян 6:7.

Отже, не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах та не слухайтеся їхніх бажань І не віддавайте ваших тіл гріху як зброю неправедності. Натомість представте себе Богові як ті, хто ожив з мертвих, а ваші тіла віддайте Богові як зброю праведності. [11] — Римлян 6:12-13.

Бо плата за гріх — смерть, а дар від Бога — вічне життя завдяки Христу Ісусу, нашому Господу. [11] — Римлян 6:23.

Про добро і зло [ ред. ]

Відчувайте огиду до зла, горніться до добра. [7] — Римлян 12:9.

Нікому не віддавайте злом за зло. [7] — Римлян 12:17.

Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром. [7] — Римлян 12:21.

Про Єгову (Ягве) [ ред. ]

Бо його невидимі риси — вічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні… [1] — Римлян 1:20.

Знайте, що Бог правдивий, навіть якщо кожна людина буде неправдива… [12] — Римлян 3:4.

Невже він є Богом лише юдеїв? Хіба він не є Богом і людей з інших народів? Безумовно, і людей з інших народів. Оскільки Бог дійсно один, на основі віри він ви́знає праведними як обрізаних, так і необрізаних. [13] — Римлян 3:29-30.

Якщо Бог за нас, хто буде проти нас? [14] — Римлян 8:31.

Невже той, хто не пошкодував навіть власного Сина і віддав його за всіх нас, разом з ним не дасть щедро і всього іншого? [14] — Римлян 8:32.

Тож я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні уряди, ні теперішнє, ні прийдешнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявляє через Христа Ісуса, нашого Господа. [14] — Римлян 8:38-39.

Якщо говорити про Єгову, то він — Дух, а де дух Єгови, там свобода. [15] — 2 Коринфян 3:17.

Бог і Батько Господа Ісуса — той, кому має вічно линути хвала… [16] — 2 Коринфян 11:31.

Про любов [ ред. ]

Нехай любов ваша буде нелицемірною. [7] — Римлян 12:9.

Не будьте винні нікому нічого, крім любові один до одного, бо кожен, хто любить свого ближнього, уже виконує закон. [17] — Римлян 13:8.

Любов не завдає ближньому кривди, тому любов є виконанням закону. [17] — Римлян 13:10.

І якщо я роздам усе своє майно, щоб нагодувати інших, чи віддам на смерть своє тіло, щоб похвалитися, але любові не маю, то це не принесе мені жодного пожитку. [18] — 1 Коринфян 13:3.

Любов терпелива і добра. Любов не ревнує. Вона не вихваляється, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди і не дратується. Вона не веде лічби образам. Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає. [18] — 1 Коринфян 13:4-8.

Усе, що робите, робіть з любов’ю. [19] — 1 Коринфян 16:14.

Про майбутнє християнства [ ред. ]

Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки, які не будуть ніжно ставитися до отари. І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів. [20] — Дії 20:29-30.

Про молитву [ ред. ]

Перебувайте в молитві, будьте в цьому пильними; молячись, висловлюйте вдячність. [21] — Колоссян 4:2.

Ні про що не тривожтесь, але завжди з будь-якими проханнями звертайтесь у молитвах і благаннях до Бога, висловлюючи йому також вдячність. Тоді Божий мир, який неможливо збагнути розумом, берегтиме завдяки Христу Ісусу ваші серця та вашу здатність мислити. [21] — Філіппійців 4:6-7.

Про обрізання [ ред. ]

Обрı́зання, по суті, корисне тільки тоді, коли ти виконуєш закон, а якщо переступаєш закон, твоє обрı́зання стає необрı́занням. Отже, якщо необрізаний дотримується праведних вимог Закону, то хіба не буде його необрı́зання вважатися обрı́занням? І необрізаний, виконуючи Закон, судитиме тебе — того, хто, маючи писаний звід законів та обрı́зання, переступає закон. [22] — Римлян 2:25-27.

Бо як обрı́зання, так і необрı́зання не мають жодного значення, головне — виконувати Божі заповіді. [23] — 1 Коринфян 7:19.

Скиньте із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягніться в нову особистість, яка завдяки точному знанню обновлюється за образом того, хто її створив. Тоді вже немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні чужинця, ні скіфа, ні раба, ні вільного, але всім у всьому є Христос. [24] — Колоссян 3:9-11.

Про осуд [ ред. ]

Отже, людино, якщо судиш когось, то, хоч би ким ти була, немає тобі виправдання. Бо коли судиш іншого, то засуджуєш себе, оскільки робиш те саме, що й він. [25] — Римлян 2:1.

Про Сатану і світ [ ред. ]

Більше не дозволяйте цьому світу формувати вас, натомість перемінюйтеся, обновлюючи свій розум, щоб особисто переконатися, в чому полягає добра, приємна й досконала Божа воля. [26] — Римлян 12:2.

Бог же, який дає мир, незабаром розчавить Сатану під вашими ногами. [27] — Римлян 16:20.

Бо для Бога мудрість цього світу — безглуздя. [28] — 1 Коринфян 3:19.

Світ дотепер вважає нас сміттям та непотребом. [29] — 1 Коринфян 4:13.

І не дивно, адже сам Сатана видає себе за ангела світла. Тож немає нічого дивного в тому, що його служителі теж видають себе за служителів праведності. [16] — 2 Коринфян 11:14-15.

Про спокусу [ ред. ]

Але Бог вірний, і він не дозволить, щоб вас спокушали більше, ніж ви можете витримати, а під час спокуси дасть і вихід, щоб ви могли її знести. [30] — 1 Коринфян 10:13.

Про тіло [ ред. ]

Адже я знаю: в мені, тобто в моєму тілі, не живе нічого доброго, оскільки я бажаю робити добро, але не можу. Бо добро, яке хочу, не роблю, а знову й знову роблю зло, якого не хочу. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені. [31] — Римлян 7:18-20.

Тож своїм розумом я є рабом Божого закону, а тілом — закону гріха. [31] — Римлян 7:25.

Бо ті, хто живе, керуючись бажаннями плоті, зосереджують свої думки на плотському, а ті, хто живе, керуючись духом,— на духовному. Тож зосередженість на плотському означає смерть, а зосередженість на духовному — життя і мир. Якщо хтось зосереджує думки на плотському, він стає Божим ворогом, бо плоть не підкоряється Божому закону і, по суті, не може йому підкорятися. [32] — Римлян 8:5-7.

Отже, брати, ми не змушені слухатися плоті і жити, керуючись її бажаннями, бо якщо ви живете, керуючись бажаннями плоті, то неодмінно помрете, а якщо вчинки плоті умертвляєте духом, то будете жити. [32] — Римлян 8:12-13.

плоть у своїх бажаннях перечить духу, а дух — плоті; вони протидіють одне одному, і тому ви не чините того, що хочете. [12] — Галатів 5:17.

Учинки плоті явні. Це статева розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолопоклонство, спіритизм, ворожість, чвари, ревнощі, вибухи гніву, незгоди, розбрат, сектантство, заздрість, пияцтво, буйні гулянки і подібне. Про це я вже перестерігав і знову перестерігаю: ті, хто чинить таке, не успадкують Божого Царства. [33] — Галатів 5:19-21.

Про філософію [ ред. ]

Стережіться, щоб вас ніхто не полонив філософією чи оманливими й пустими ідеями, що ґрунтуються на людських традиціях, на принципах, за якими живе цей світ, а не на вченні Христа. Адже саме в Христі з усією повнотою втілена Божа природа. [34] — Колоссян 2:8-9.

Про Царство Боже [ ред. ]

Бо Царство Боже — це не їжа чи напої, а праведність, мир і радість, які дає святий дух. [4] — Римлян 14:17.

Не обманюйтеся: розпусники, ідолопоклонники, перелюбники, чоловіки, які дозволяють, щоб їх використовували для гомосексуальних зносин, чоловіки, які займаються гомосексуалізмом, злодії, жадібні люди, п’яниці, лихослови, здирники не успадкують Божого Царства. [35] — 1 Коринфян 6:9-10.

Про юдеїв [ ред. ]

Бо справжній юдей не той, хто є ним зовні, і справжнє обрı́зання не є чимось зовнішнім, на тілі. Справжній юдей — це той, хто є ним усередині, і його обрı́зання виконане на серці за допомогою духу, а не писаного зводу законів. Він має похвалу не від людей, а від Бога. [22] — Римлян 2:28-29.

Інші [ ред. ]

Він хотів радше зазнавати знущань з Божим народом, ніж отримувати тимчасове задоволення від гріха. Для нього ганьба, яку він зносив як помазанець, була більшим багатством, ніж скарби Єгипту, тому що він пильно дивився на винагороду. [36] — Про Мойсея. Євреїв 11:25-26.

Цитати про апостола Павла [ ред. ]

…цей чоловік — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізра́їлевим синам. [37] — Дії 9:15

Примітки [ ред. ]

1. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1501
2. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1536
3. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1590
4. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1517
5. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1594
6. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1610
7. ↑ абвгдеБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1515
8. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1581
9. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1586
10. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1614
11. ↑ абвБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1507
12. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014
13. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1504
14. ↑ абвБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1510
15. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1542
16. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1550
17. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1516
18. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1534
19. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1538
20. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1486
21. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1577
22. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1503
23. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1527
24. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1576
25. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1502
26. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1514
27. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1519
28. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1523
29. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1524
30. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1530
31. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1508
32. ↑ абБіблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1509
33. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1559
34. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1575
35. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1525
36. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1611
37. ↑Біблія. Переклад нового світу, 2014, с. 1467

Джерела [ ред. ]

• Біблія. Переклад нового світу. — Brooklyn, New York: Watch Tower Bible and Tract Society of New York, Inc, 2014. — 1797 с.