Василь Шукшин: біографія, особисте життя і творчість

Лауреат Державної премії Радянського Союзу, Ленінської премії та низки інших престижних нагород Василь Шукшин відомий як обдарований письменник, талановитий кінематографіст. Шукшин, біографія якого розповідає про становлення цієї видатної людини, народився в сім’ї селян із середнім достатком. Дізнайтеся, як склалося життя Шукшина, як сільський хлопчик досяг приголомшливих успіхів у літературі та кінематографі.

Василь Шукшин: біографія, особисте життя

Хлопчик на ім’я Вася народився у Макара і Марії Шукшиних влітку 25 липня 1929 року. Вони жили в селі Сростки, яке розташоване в Алтайському краї. Через деякий час після народження сина Макара Шукшина заарештували. У 1933 році чоловіка несправедливо засудили і розстріляли.

Після визнання батька ворогом народу Василь був змушений взяти дівоче прізвище матері. Хлопчик жив із прізвищем Попов до отримання паспорта. Вітчима, який виховав Василя, письменник згадував доброю і справедливою людиною.

У 1943 році юнак закінчує школу, успішно складає іспити і стає студентом Бійського автомобільного технікуму. Після 2,5 років навчання він іде з технікуму, щоб працювати в Сростках у колгоспі. Але там Василь не бачить майбутнього. Він іде працювати слюсарем на держпідприємство тресту «Союзпроммеханізація». У процесі трудової діяльності на цій ниві Василь буває на багатьох підприємствах і відвідує різні міста.

У 1949 році йде служити на флот. Він пише оповідання в солдатській казармі, читає рукописи товаришам по службі. У період служби у Василя виявляють виразку шлунка, визнають непридатним до несення військової служби, тому 1953 року звільняють у запас. Він вирушає додому, складає іспити й отримує атестат зрілості.

Після отримання атестата Шукшина приймають на роботу в школу — навчати дітей словесності, російської мови. Через деякий час Василь стає директором.

Майбутній режисер відчував, що школа — не його покликання. У 1955 році хлопець іде до ВДІКу — він мріє стати сценаристом. Щоб знайти кошти на дорогу, мати продає корову і віддає Василю всі виручені гроші.

Неординарна зовнішність абітурієнта справила на приймальну комісію враження, йому пропонують піти вчитися на актора. Але Шукшин обирає інший факультет і опановує професію режисера. Під час навчання 1956 року студент починає зніматися в кіно, 1958 року публікує перше оповідання. Ці події стали початком успішної кар’єри актора та літератора.

У Шукшина було складне особисте життя. У різні роки він мав стосунки з такими жінками:

• Марією Шумською;
• Вікторією Софроновою.
• Лідією Александровою (Чащиною).
• Лідією Федосєєвою.

Вікторія Софронова народила Василю доньку Катерину (1965). Лідія Федосєєва подарувала Шукшину дочок Марію (1967) і Ольгу (1968).

Здоров’я Василя погіршувалося з кожним роком. Виявлена в молодості хвороба прогресувала. Поганий стан актора відзначали колеги. Робота над кінострічкою «Вони билися за Батьківщину» завдала здоров’ю непоправної шкоди. Для Василя Шукшина проект став останнім — видатний літератор і кінематографіст помер 2 жовтня 1974 року.

Творчість Василя Шукшина

Будучи студентом ВДІКу, Василь Макарович почав публікуватися і зніматися в кіно. Після крихітної ролі в кіно «Тихий Дон» Василя запрошують зіграти ключового персонажа у стрічці «Два Федора». Після чудової гри в кінострічці акторові почали надходити пропозиції від передових радянських режисерів. З 1959 по 1962 роки Шукшин грає провідні ролі у стрічках таких кінематографістів:

• Юрія Побєдоносцева;
• Іллі Гуріна;
• Льва Куліджанова.

Дипломною роботою студента стала соціальна драма «З Лебединого повідомляють». Випускник пише сценарій, режисує картину, знімається в ключовій ролі. У період навчання 1958 року автор публікує твір «Двоє на возі». Вихід у світ першого оповідання стає відправною точкою в письменницькій кар’єрі Шукшина.

У 1963 році він розпочинає режисерську діяльність. Паралельно чоловік публікує оповідання. Сценарій до кінострічки «Живе такий хлопець» автор пише за мотивами творів «Класний водій», «Гринька Малюгін». Одразу після закінчення роботи над сценарієм на Алтаї починаються зйомки картини. Фільм отримує хороші відгуки — на режисера звертають увагу провідні фахівці країни.

1963 року літератор також публікує збірку «Сільські жителі». Шукшин, оповідання якого стали одкровенням для багатьох читачів, був названий автором із життєвим чуттям і приголомшливою пильністю.

Роботу над сценарієм фільму про повстання, яке очолював Степан Разін, Василь Макарович Шукшин починає через два роки. Але він не отримує в Держкіно схвалення. Письменник переробляє сценарій — він пише твір «Я прийшов дати вам волю». Наступний сценарій «Точка кипіння» Держкіно теж відкидає. У 1965 році автор випускає роман «Любавіни».

З 1965 по 1973 рік режисер-сценарист пише сценарії і знімає картини, серед яких «Ваш син і брат», «Калина червона». Також він пише сценарій до стрічки «Ваня, ти як тут?», до кінокартини «Прийшов солдат з фронту».

Для Шукшина піком популярності та визнання стали 1973-1974 роки — він опублікував збірку «Характери», випустив стрічку «Калина червона». Кінофільм завоював глядачів із першого показу. Після прем’єри публіка плакала і довго стоячи аплодувала. Фільм отримав безліч нагород, серед яких перший приз ВКФ.

Величезна працьовитість і неувага до власного організму непоправно підірвали здоров’я актора. У 1974 році Шукшину надходить пропозиція знятися у Сергія Бондарчука. Він приймає пропозицію, але під час зйомок кінострічки «Вони билися за Батьківщину» актор помер.

Шукшин, біографія якого трагічно обірвалася в самий розквіт кар’єри, створив багату культурну спадщину. Його літературна і кінематографічна діяльність залишила глибокий слід у серцях людей і назавжди вписала ім’я Василя Шукшина в історію.

Унікальна добірка новин від нашої редакції

Читайте також:

1. Айкин Толепберген: біографія, особисте життя
2. Антон Шастун: біографія, особисте життя, фото
3. Бальмонт: біографія, особисте життя і творчість
4. Гумільов: біографія, особисте життя і творчість поета
5. Біографія Салтикова-Щедріна: особисте життя і творчість письменника
6. Біографія Симонова: життя і творчість письменника
7. Біографія Бажова: творчість та особисте життя письменника
8. Жанія Джуринська: біографія, особисте життя і творчість актриси
9. Аркадій Кобяков: біографія, особисте життя, фото
10. Олексій Воробйов: біографія, особисте життя
11. Біографія Фонвізіна: особисте життя і творчість письменника
12. Андрій Губін: біографія та особисте життя співака
13. Аружан Джазільбекова: біографія, особисте життя, досягнення
14. Біографія Жуковського: життя, творчість
15. Аша Матай: біографія, особисте життя, творчість зірки
16. Ван Гог: біографія, особисте життя, творчість художника
17. Володимир Пресняков: біографія, творчість, особисте життя співака
18. Айю (IU): біографія артистки, особисте життя і кар’єра
19. Біографія Пришвіна: факти з життя, творчість письменника
20. Біографія Маршака: життя і творчість письменника
21. Алекс Малиновський: пісні, біографія, особисте життя, фото
22. Олександр Шпак: біографія, фото, особисте життя
23. Андрій Малахов: біографія, кар’єра, особисте життя
24. Біографія Грибоєдова: творчість, особисте життя письменника
25. Азамат Мусагалієв: біографія, особисте життя та досягнення в кар’єрі
26. Біографія Крилова: життя і творчість байкаря
27. Аїша: біографія, кар’єра, особисте життя співачки
28. Актриса Равшана Куркова: біографія, особисте життя
29. Алішер Моргенштерн: біографія, фото, особисте життя
30. Біографія Гріна: особисте життя і творчість письменника

40 років тому за загадкових обставин помер Василь Шукшин 43

Сьогодні минає 40 років з дня смерті відомого радянського письменника, сценариста, актора й режисера Василя Шукшина.

У серпні 1974-го вже відомий актор Шукшин знімається у режисера Сергія Бондарчука. Стрічку “Вони воювали за Батьківщину” знімали за однойменним романом Михайла Шолохова. Майже весь вересень Шукшин перебуває на Дону в районі селища Клетська, де проходили зйомки фільму. Поселили знімальну групу на теплоході “Дунай”. Графік зйомок був настільки щільним, що Шукшин навіть не зміг вибратися до Москви провести доньку Марію в перший клас.

Лише двічі він виїжджав зі станиці. У жовтні практично повністю завершив зніматися у своїх епізодах. Залишився останній, але несподівана смерть, перекреслила всі плани. Мертвого Шукшина знайшли у його каюті колеги по знімальному майданчику 2 жовтня. Через два дні актор мав повернутися до Москви.

Друзі згадували, що напередодні смерті Василь Макарович почував себе добре. Зателефонував з поштового відділення селища Клетська додому в Москву. Потім вирішили з колегами сходити в баню. Коли заїжджали у двір, задавили улюбленого кота господаря бані. Шукшин, який ніколи не був забобонним, лише сказав: “До нещастя!”. Повернулися на теплохід. Подивилися хокейний матч СРСР – Канада. Вночі розійшлися по каютах. Колезі по знімальному майданчику, актору Георгію Буркову не спалося. О четвертій ранку він вийшов з каюти і в коридорі побачив Василя. Той тримався за серце і стогнав. “Валідол не допомагає, – поскаржився він. – Немає в тебе чогось міцнішого?”. Товариш приніс краплі Зеленіна. Шукшин випив їх без дотримання дози і пішов до себе. О дев’ятій Бурков вийшов в коридор з наміром розбудити актора.

“Я постукав. Двері були не замкнені. Але не увійшов, чомусь злякався. Покликав його, бо треба ж було йти на зйомку. Він не відгукнувся. Ну, думаю, хай поспить, мабуть знову всю ніч писав, – згадував пізніше актор. – У коридорі зустрів Губенка. “Микола, зазирни до Васі, йому скоро на зйомку, а він чогось не встає”. Микола увійшов, став трясти за плече, рука як нежива, помацав пульс, а його немає”.

Шукшин помер уві сні. Вердикт лікарів – “серцева недостатність”. Але сам Георгій Бурков до кінця своїх днів не вірив у висновок лікаря і постійно наголошував, що в каюті після смерті Василя, відчувався запах кориці. Такий буває, коли пускають “інфарктний” газ.

“За день до смерті Василь Макарович сидів у гримерці, очікуючи, коли гример почне працювати, – згадував Юрій Нікулін, який теж знявся у стрічці. – Шукшин взяв шпильку, опустив її в баночку з червоним гримом і став малювати щось на звороті пачки сигарет “Шипка”. Поруч сидів Георгій Бурков. “Що ти малюєш?” – спитав той. – “Та, ось бачиш, – відповів Шукшин. – “Гори, небо, дощ. Ну, похорон одним словом”.

В народі раптово поповзли чутки, що актору допомогли піти на той світ. Режисер Бондарчук одного разу зізнався, що якийсь час вважав: Шукшина отруїли. Але підтвердження цьому так і не знайшли. Голова Волгоградської філії центру В. М. Шукшина писав: “Місцева мешканка Євгенія Платонова, яка була понятою на місці трагедії, розповідала, що коли вони приїхали на “Дунай”, все в каюті було розкидано. Ніби хтось щось шукав. А сам Шукшин лежав скорчившись. Це ніяк не в’яжеться з фотографією криміналістів, де Шукшин лежить в прибраній каюті, прикритий ковдрою, немов спить. А ще – чисті чоботи. Навіщо йому треба було їх чистити, якщо завтра вранці знову на зйомки?”.

Тіло актора доставили у Волгоград, де лікар зробив розтин і констатував “серцеву недостатність”. З Волгограду цинкову труну на військовому літаку доставили в Москву, в морг інституту Скліфосовського. Однак робити повторний розтин відмовилися. Почалася довга епопея з організацією похорону. Мати Шукшина Марія Сергіївна хотіла відвезти тіло сина на батьківщину, в Сростки, і там поховати. Але її вмовили залишити його в Москві. Попередньо місцем поховання обрали Введенське кладовище. Там вже приготували могилу, проте Шукшин в неї так і не ліг. У день похорону Бондарчук особисто пішов у міськраду і став вимагати, щоб Шукшина поховали на Новодівичому кладовищі. Справа дійшла до самого Голови Ради Міністрів СРСР Косигіна і актора таки там поховали.

“Я впевнена, в ту ніч сталося вбивство, чого Вася і боявся останнім часом. Він показував мені список своїх родичів, які померли насильницькою смертю. Боявся, що розділить їхню долю. Передчуття було, – згадувала дружина Ліда. – Коли на різних рівнях заявляють, що не витримало хворе серце Шукшина, мені стає боляче. Вася ніколи не скаржився на серце. Кажуть, що помер від того, що багато пив. Дурниця! Вася не брав у рот ні краплі майже вісім років. Мама моя тоді сказала: “Вася, ти такий гарний!”. “Це полин! – відповів він. – Я такий же міцний, такий здоровий, як полин степовий”. Якраз перед зйомками “Вони воювали за Батьківщину”, режисер фільму Бондарчук, влаштував його на обстеження в найкращу лікарню. Лікарі не знайшли ніяких проблем із серцем.

Ще влітку 1972-го доньки Шукшина гостювали у бабусі під Ленінградом. Тесть зловив в лісі зайченя, і до осені вони привезли його з собою до Москви. Заєць підріс, скажено кидався на стіни, шматував штори. Довелося здати його в “Куточок Дурова”. Коли Лідія Миколаївна розповіла матері Василя Марії Сергіївній про “живу іграшку”, та заголосила: “Ой, Ліда, притягти з лісу живого зайця – до смерті!”. Вбита горем мама після смерті Шукшина ще довго писала листи сину, залишаючи їх на його могилі.

“Сыночка! Дитё моё милое, не могу я тебя докликаться. Сердечушку моему в груди места мало. Горло моё сжимает. Хочу вслух крикнуть – голосу нет. Сокол ты мой ясный, знал бы ты, как тяжело твоей любимой мамочке!? И тёмная ноченька меня не может успокоить. Говорят со мной – я их не слышу, идут люди – я их не вижу. Одна у меня думушка: нету моего дитя милого на свете. Голубь ты мой сизокрылый, солнце ты моё красное! Приснись ты, дитё милое, мне во сне, обогрей ты моё истерзанное сердечушко. Милый, милый ты мой дитёнок, расскажи ты мне про свою несчастную смертычку. Что же с тобой, дитё моё, случилось? не думала я о таком великом горюшке. Сыночка, приснись, расскажи, дитёнок мой ненаглядный. Навалил ты на меня тоску со всего света белого. Жду я тебя, дитёнок, жду, откуда жду, сама не знаю. Милый ты мой, милый, на кого же ты нас всех покинул, ласка ты моя ненаглядная! Как же ты мог расстаться со своей любимой семеечкой? Ты их любил: жену и малых детушек, да всех ты нас любил, никого не обидел, сын ты мой ненаглядный, дитё моё, дитё милое. Расступися ты, мать-сыра земля, покажи мне дитя милого! Дитёнок мой, дитёнок, прости меня! Я тебя потопила своею слезою горькою. Не могу я ни на одну минуточку забыться. Были бы у меня крылышки, я бы каждый день слетала бы на твою могилочку, мне бы легче было. Дитёнок, милый дитёнок! Любил ты от меня письма получать, вот я и пишу. Может, тебе добрые люди прочитают. Ну, милый мой дитё, сын ты мой любимый, светлая тебе память, ласка ты моя несчастная. Мамочка”

Останній рік життя Шукшина складався для нього на диво вдало, як в плані творчому так і особистісному. За плечима епізодичні та головні ролі у фільмах: “Тихий Дон”, “Два Федора”, “Пічки-лавочки”, “Живе такий хлопець” та інші. Але найбільше глядачам до душі припала стрічка “Калина красная”, в якій Василь, крім акторського таланту, реалізував себе в повній мірі як режисер. Назву фільму, до речі, придумала дружина Ліда. Однойменну пісню “Калина красная” жінка співала Шукшину на першому їхньому побаченні. Фільм отримав кілька головних нагород, а головний герой злодій-рецидивіст Єгор Прокудін – народну любов. Але ще більше залишилось нереалізованого – сценарії, книги, фільми. Василя Шукшина називають “останнім генієм російської літератури”

Прощалися з актором в Будинку кіно. Очевидці згадують, що в той день московські таксисти усі як один, вирішили проїхати колоною повз Будинок кіно і клаксонами подати сигнал на знак скорботи. Однак зробити цього їм не дозволили. У Союзі кінематографістів дізналися про це і тут же зв’язалися з КДБ. Усім таксомоторним паркам розіслали розпорядження затримувати в’їзд машин у місто.

Поховали Василя Шукшина 7 жовтня на Новодівичому кладовищі у Москві. Люди масово несли з собою багато червоної калини і клали її до труни. А з нею – багато хрестиків, іконок та вузликів. Шукшина ховали як християнина.