«Нова система землеробства» І.Є. Овсінського: сприйняття громадськістю (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Визначено, що маючи тісні контакти з польськими патріотичними колами, Іван Євгенович Овсінський (1856-1910), агроном-новатор, автор «Нової системи землеробства», переслідувався царською владою, що вплинуло на сприйняття його наукових ідей. Статус «політично неблагонадійної особи», відсутність тісних контактів серед вітчизняного наукового аграрного співтовариства не дозволив новатору отримати належну підтримку та визнання офіційного фахового середовища. На прикладі діяльності найвідоміших вітчизняних громадських галузевих об’єднань (Київське та Полтавське товариства сільського господарства) простежується механізм формування громадської думки щодо інноваційних ідей І.Є. Овсінського.

Keywords

Система землеробства Овсінського: як вирощують рослини з імунітетом

Олександрові Дмитруку, голові фермерського господарства «ВІТАМ» на Житомирщині, немає ще і 40 років. А він уже, крім власне роботи на своїх 120 га землі, очолює Асоціацію фермерів і приватних землевласників Черняхівського району, веде відеоблог, створив конструкторське бюро свого імені, де відбувається розробка нової агротехніки. А ще він активно пропагує систему землеробства Івана Овсінського та роздумує над майбутнім вітчизняного фермерства.

Ми поспілкувалися з паном Олександром стосовно його поглядів на обробіток ґрунту, способи сівби та щодо того, як його методика спрацювала в умовах нинішнього сезону. Подаємо найцікавіші з його тез прямою мовою.

Про технологію Івана Овсінського

«Що каже технологія Овсінського? По-перше, смуговий посів зерна. Я називаю це «густо — пусто». Тобто смуга 20-30 см — рядок насіння, далі смуга 20-30 см — міжряддя. Плюс дещо зменшені норми висіву (у різних регіонах — по-різному). Таким чином, маємо рядки, по яких вільно рухається повітря, яке просушує ці рядки і за рахунок цього вдається значно зменшити норми будь-якого захисту. По-друге, це обробіток ґрунту на глибину не більше 5 см, максимум 6 см. По-третє, не використовуємо хімдобрива, бо добриво — це «наркотики». Скажу одразу, я всі ці пункти випробував. Не так, звичайно, як науковці їх випробовують, а, швидше, так званим методом «наукового тику». Але можу однозначно сказати, що всі вони працюють».

«Після оранки потрібно декілька разів рівняти поле. А якщо ми не оремо і не дискуємо, то такої проблеми нема. Наше поле вирівняне і часом, і опадами. Ну, ще перед сівбою культивацію проводимо. Та ще й сівалка моя має таку конструкцію, що з сівбою вирівняються і ґрунт. Хоч загалом це можна робити будь-якою сівалкою, але має бути перед тим обробіток на 5 см культиватором. А на дисковій сівалці просто робите таке притискання, щоб її “штики” м’який шар ґрунту проходили і клали зерно на рівні 5 см на тверду поверхню. Тверда поверхня навесні чи восени завжди волога, тому що цей твердий нижчий шар землі за принципом капілярності краще підтягує до себе вологу і вона не зупиняється на цьому зрізі. Тобто волога зупиняється на рівні вашої насінини й за рахунок цього зерно проростає».

«За моїми 4-річними спостереженнями, прийом, який дає 30% прибавку до врожаю, — це закриття вологи. Знов тими ж самими 5 см. Якщо ми закрили вологу і ще раз обробили поле до сівби, то ще йде плюс. За рахунок конденсації вологи. Є в Овсінського таке поняття — конденсація вологи. Коли вже розпушений шар, то волога крізь пори конденсується на твердому шарі ґрунту, який в нас залишився після обробки знизу. Цей процес відбувається завжди, якщо нормально доглядати поле. Наприклад, посіяли, потім заборонували, ще раз заборонували. От позаминулого року було, що під часу сівби у нас не було півтора місяці дощу. Але я відгортав розпушений шар, а твердий шар був темнішим, тобто у ньому накопичувалась волога. А глибше, то взагалі ґрунт «склеювався». Пішов спеціально порівняти на сусіднє поле, де була класична технологія, оранка, розкопую на глибину штика лопати — сухо все».

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Про сівозміну

«Сівозміна має бути якомога ширша і за нормальних умов щодо вологозабезпечення. А в умовах посухи — і поготів. А ще обов’язково сіяти покривні культури або сидерати. Ми використовуємо сидерати. Передусім — щоб накопичувалась додаткова мульча, а по-друге, розущільнити поверхню ґрунту. Навіть не розущільнити, а я би сказав, зробити його пористим. Адже найкращий стан ґрунту не тоді коли він м’який, а тоді, коли він пронизаний отворами. Сидерати разом із основною культурою своїм корінням пронизують ґрунт, утворюючи пори-капіляри. Ґрунт має виглядати, як мокрий ракушняк. Бо ракушняк він хоч і твердий, але якщо ми наллємо води, то вона просочується вниз. Відповідно і ґрунт, що має схожу структуру, краще вбирає і віддає вологу. Це взагалі природний стан ґрунту. А суть методу якраз у тому, щоб наблизити його до цього стану. Тоді й біота краще розвивається, й азот накопичується. Відповідно, культури ростуть краще».

«У нас сівозміна побудована так: 3 роки соя, 1 рік пшениця, 2 роки кукурудза. Плюс сидерати — і потреби у добривах немає. І хвороби не накопичуються. Соняшник взагалі не вирощуємо. Щодо захисту, то бур’яни — це єдина річ, яку я ще не подолав. До сівби для мене це взагалі не проблема. А от після сівби в мене немає того знаряддя, яким я міг би закривати це питання. Тому поки що в деяких випадках, наприклад, на кукурудзі, проводимо гербіцидну обробку. Хоча загалом технологія Овсінського бореться з бур’янами єдиним методом — обробітком на 5 см, і все. Тобто після збирання урожаю ми на 5 см обробили, падалицю спровокували, бур’яни, що почали рости, — підрізали. Пішла наступна хвиля падалиці і бур’янів. Сіємо наступну культуру — також їх підрізаємо, а культура собі росте».

Про «сильні» рослини

«Насіння, яке було вирощено в захищених умовах, — тобто на всіх етапах його штучно захищали від шкідників, бур’янів, хвороб, добре годували тощо, — воно не має власного, так би мовити, «імунітету». Натомість якщо ви виростили насіння за певних умов без засобів захисту, зібрали врожай, потім знову посіяли його собі, то воно вже стало «загартоване», більш витривале, набуло імунітету і краще чинить опір загрозам».

«Вирощуючи рослини, ми намагаємося, щоб вони були сильні. Сильна рослина — це та, якій всього вдосталь і вона має певний імунітет. Така рослина має розгалужену вегетативну масу і може пожертвувати частиною для шкідників. І взагалі сильна рослина не піддається так ураженню, як несильна. Якщо ми не загущуємо посів, якщо робимо «густо-пусто», тобто широкі міжряддя, якщо закриваємо вологу і зберігаємо її — то таким чином ми вирощуємо сильну рослину. Сильна рослина має імунітет до хвороб, вона сама їм протистоїть. Якщо там завівся якийсь шкідник і під’їдає її, то своєю силою рослина цю втрату компенсує. А крім того, на цю «комашку» шкідливу є інша — ентомофаг, який харчується нею. А якщо ми обробляємо посіви інсектицидом, то вбиваємо не лише шкідливу, а й цю корисну комаху. Виходить, що застосуванням пестицидів ми знищуємо біоту, все живе. А, як то кажуть: «Поки добре народиться, то зле удвічі швидше з’явиться».

Про живлення

«Вносячи добрива, ми маємо збільшення врожайності, особливо якщо раніше їх не вносили. Але це як залежність — можна постійно збільшувати дозу й отримувати якусь прибавку, але потім дійде до того рівня, що ти даєш велику дозу, а урожай не збільшується. І щоб зберегти урожай на якомусь певному рівні, потрібно давати ще більше добрив. При цьому погода, у мови не завжди надають таку можливість. Бо якщо немає вологи, то добрива пригнітять рослину. А якщо ми не вгамовуємось і продовжуємо їх вносити, то ми і ґрунту нашкодимо. Тож виходить так, що ми певний період від добрив маємо користь, а всі наступні періоди — тільки шкоду. Натомість якщо я не використовую добрива, то лиш посилюю користь. Адже інтенсивність біоти у ґрунті посилюється, а залишки сидератів і коріння культур поліпшують ґрунт. В результаті — стабільні прибавки урожаю».

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Про результати

«Щоб агрохолдингу чи іншому фермеру, що працюють по класичній технології, зрівнятися по прибутковості зі мною, як, наприклад, цьогоріч по пшениці, їм треба було мати не менше 7,5 т/га. А мені вистачило 4 т/га. Тобто якщо ми порівнюємо урожайність, то за цим показником я програв майже вдвічі, а якщо дивитися за прибутковістю — то ми на рівні. Тож маємо отримувати не врожаї і тонни, а прибуток».

«Минулого року в нашому районі офіційна середня урожайність по сої була 1,5 т/га, а в мене — 2,4 т/га. Цьогоріч поки що точних даних по району нема, але думаю, десь приблизно 1,1 т/га, тоді як я за своєю технологією маю 2,2 т/га (по попереднику кукурудзі). По пшениці в середньому я рахую 4 т/га, бо на одному полі отримав 2,8 т/га, але то була суто моя помилка. Решта ж полів по технології Овсінського дали 5,5-6,2 т/га. Знаю, що деякі сусіди теж отримували по 6 т/га, але вкладали для цього врожаю значно більше».

Про плани на майбутнє

«Наступне моє завдання — це створити дослідний «проект», дослідні ділянки, на яких я вирощував би власний посівний матеріал, наприклад, із закупленої супереліти. Довів би його до першої репродукції, щоб посівний матеріал ріс у мене на очах хоча б 2 роки без пестицидів, добрив, тільки із застосуванням технології Овсінського. І таким чином загартовувати і далі вже сіяти на товарних площах. Бо поки що повної «чистоти експерименту» не виходить. Але плани такі маю».

«Із планів на майбутнє — великі надії покладаємо на нову борону, яку ми розробили і випробовуємо. А ще на зміну моделі свого господарства у плані застосування органічних добрив, а саме гною. Крім рослинництва, ми ще займаємося тваринництвом, маємо свиноферму. Я вже порахував, що на один гектар треба приблизно півтори свиноматки. Тож на 100 га землі потрібно 150 свиноматок, щоб забезпечити усі площі органікою. Зараз ще проводимо експерименти. Наприклад, на одній ділянці гній розкидали раніше, а на другій внесли гній і зразу посіяли кукурудзу. Різниця просто колосальна. І старт кращий був, і рослини більш розвинені (десь до 20 см різниці у висоті), і фузаріозу не спостерігалось — там така сильна рослина була, що просто око раділо. А все тому, що гній потрапив одразу в землю. Й упав на 5-сантиметровий шар і одразу почав працювати. А той, що на поверхні розміщений, то його значна частина просто випаровується, а інша частина не так активно використовується, відповідно і ефект малий».

P.S. Можливо, для декого думки Олександра Дмитрука видадуться суперечливими. Але у будь-якій технології є поле для дискусій. Шляхи досягнення результатів можуть бути різними. Водночас важливо, щоб і мета не була однобокою, особливо якщо йдеться про господарювання на землі.

Тетяна Шмігель, Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.

Органічне землеробство на дачі. Органічне землеробство на дачі з нуля Що таке природне землеробство на садовій ділянці

Здоров’я людини залежить від харчування. Вживання продуктів з ГМО або вирощених з використанням отрутохімікатів і добрив призводить до незворотних наслідків для організму. Сучасні агрономи пропонують звернутися до досвіду наших пращурів, зробити основою сільського господарства природне землеробство.

Органічне землеробство – що це таке

Від традиційного обробітку ґрунту екологічне землеробство відрізняється щадним підходом до природних екосистем, що існують у природі. Застосування пестицидів, глибокої обробки стало згубним для землі, знизило родючість, порушило природний кругообіг речовин, звело на «ні» користь від хробаків та мікроорганізмів. Екоземлеробство засноване на усвідомленні вільної взаємодії між ґрунтом, рослинами, тваринами, органічними залишками, при цьому людина повинна грати роль помічника, а не шкідника.

Основи органічного землеробства

Принципи та основи органічного землеробства прості для розуміння і полягають у наступному:

1. Земля є живий організм, порушувати структуру якого годі було. Інтенсивний обробіток орного шару, надмірне перекопування, розпушування, мінералізація, інші аграрні роботи дуже трудомісткі і призводять до великих матеріальних витрат за низької ефективності. Природне землеробство на фермі або садовій ділянціведе до мінімальних витрат, що дозволяє щорічно збирати хороший урожай.
2. Мульчування – основний метод підвищити якість ґрунту, створити сприятливі умовидля природної системи Мульча – це солома, тирса, сіно, опале листя, коріння та обрізані бур’яни – все, що зверху покриває грядки, захищає чорнозем від зайвого випаровування вологи, ерозії та переохолодження.
3. Розумне підживлення, яке покликане не знищувати корисні мікроби, грибки, що утилізують органіку, а дати їм можливість розмножуватися, пригнічувати хвороботворні бактерії, зафіксувати мінеральні елементи, переробляти все, що може стати природним гумусом.

Землеробство по Овсинському

Ініціатором розлучення з класичним способом копати город став російський вчений І.Є. Овсинський, автор багатьох наукових праць, агроном за освітою. Землеробство по Овсинському – ідеальний спосіб дати землі самій відновитися, не втручаючись у природний перебіг природи. Як докази, селекціонер-новатор у 1899 р. написав працю « Нова системаземлеробства», в якому навів аргументи на користь мінімального втручання плуга у структуру ґрунту, що забезпечує екологічність довкіллята отримання високоякісної, безпечної продукції.

Органічне землеробство – метод Кизими

Галину Кізиму можна вважати сучасним авторитетом у галузі дослідження переваг, які дає органічне землеробство. Здобувши ступінь кандидата наук, жінка всерйоз зайнялася питаннями підвищення врожайності за рахунок правильного підходу до практики обробітку ґрунту. Органічне землеробство за методом Кізими набуло широкого поширення, описане в книгах та статтях. Основний принцип її городу – три «не»: не полоти, не копати, не поливати. Автор ввела в ужиток поняття «розумна» грядка, на особистому досвідідовела ефективність свого методу.

Органічне землеробство – грядки

Створити на грядках умови для рослин, аналогічні до тих, що існують у дикій природі, покликана агротехніка природного землеробства. Цілі методу: підвищення якості, обсягу врожаю, збереження природної родючості при економії часу та сил. Для здійснення цього задуму використовуються:

• дбайливе розпушення верхніх 5-7 см ґрунту навесні та восени;
• застосування на садовій ділянці виключно органічних добрив, В тому числі компосту, гною, перегною, сидератів, а також мікробіологічних розробок;
• біопрепарати, агротехнічні засоби, що захищають рослини від шкідників та хвороб.

Органічне землеробство – з чого почати

Питання, коли і з чого розпочати органічне землеробство, все частіше ставлять сільські мешканці, власники садових ділянок. Відповідь обнадіює: перевести своє присадибне господарство на зовсім нову систему, відому як «органічні грядки» можна у будь-яку пору року, але найпридатнішим вважається осінній період. На практиці головним завданнямЗемлеробства буде швидке відновлення верхнього родючого шару, правильний підбір засобів захисту, підтримання природної екосистеми, збереження її в такому стані шляхом елементарних дій.

Природне землеробство на садовій ділянці – практика

Періодичне, глибоке перекопування не допустиме, якщо ваша мета – органічне землеробство на дачі. Прагнення до ідеальної обробки ґрунту псує землю, справляє на неї зворотний ефект, роблячи важким, сухим, неживим, твердим як камінь. Як показує практика, уникнути цього можна за допомогою певних прийомів:

• розбити ділянку на невеликі грядки, залежно від видового складу рослин, що будуть висаджені;
• постаратися прикрити ґрунт натуральними, органічними матеріалами, оскільки гола земля незахищена, менш неродюча;
• регулярно мульчувати ґрунт на глибину не менше 10 см, що зменшить зростання бур’янів, запобіжить рослини від шкідників, впливу ультрафіолету, забезпечить тривале збереження вологи в землі.

І одним із способів її досягнення стало органічне землеробство на дачі, практика довела його ефективність і збільшила ряди прихильників та захисників цього способу організації городніх та садових робіт.

Що це таке

Ідеї ​​органічного землеробства не нововведення, що з’явилося межі 20 і 21 століть. Мало хто знає про те, що основи цього методу роботи із землею були розроблені наприкінці 19 століття агрономом та селекціонером І. Є. Осинським. Але потім бурхливе 20-те століття з ухилом до інтенсивного землеробства зробило його ідеї неактуальними. І все ж таки запропонований вченим метод не був забутий, і зараз із модного захоплення нестандартним підходом до вирощування різних культурорганічне землеробство на дачі – практика, що стала звичною для багатьох городників.

Терміни «органічне» та «природне землеробство» часто застосовуються як синоніми. Відмінність природного та органічного способу вирощування визначається у тому випадку, якщо йдеться про результат діяльності землероба – отримання екологічно чистої продукції та її продажу.

Для того, щоб позиціонувати продукцію як органічну, необхідно отримати сертифікат на відповідність відповідним стандартам, причому не лише на самі овочі чи фрукти. Повинно бути сертифіковано повністю все господарство та застосовувані ним технології вирощування, а також упаковка, в яку продукція фасується, і навіть тип доставки споживача.

Основи органічного землеробства

В основі органічної системи землеробства лежить фундаментальна теза, що визначає землю як живу систему, організм, впливаючи на яку людина може повністю зруйнувати сформовану століттями ґрунтову екосистему. В результаті земля перестане плодоносити так, як вона здатна це зробити, якби не людська активність. Що ми робимо, як тільки починаємо працювати із землею?

Звичайно, беремо в руки лопату і вирушаємо займатися перекопуванням, знищенням бур’янів, та ще постараємося прокопати глибше, щоб жоден корінь шкідливих рослин не залишився на грядці. Навіщо ми це робимо? А тому що так роблять усе, робили до нас і робитимуть після нас! А якби ми знали більше фактів про те, як влаштований ґрунт, як би змінилася наша поведінка?

Наведемо кілька прикладів. приклад. «500 кг біогумусу за рік або пара «камазів» привезеного гною» Вчені в ході досліджень встановили, що в грунті лише на одній сотні, необробленій хімічними препаратами, знаходиться приблизно 200 кг бактерій і мікроорганізмів, приблизно така ж кількість черв’яків. І всі ці трудівники за 1 рік виробляють 500 кг біогумусу. З’являємося ми, одержимі ідеєю вичистити город, перекопати його під два багнети лопати, з баком для обробки рослин від шкідників наперевагу.

Загалом результат зрозумілий: за такого підходу ми отримаємо і 50 кг. біогумусу на рік, бо не буде кому його виробляти. Нічого! Ми привеземо нову землю, наситимо її гноєм і знову перекопаємо. приклад. «З ніг на голову» Усі мікроорганізми та бактерії розподілені у землі за окремими шарами. У верхньому шарі на глибині не більше 10 см, мешкають аеробні мікроорганізми. Щоб вижити, їм потрібен постійний приплив кисню. Завдяки роботі цих бактерій всі органічні речовини перетворюються на мінерали, завдяки яким забезпечується харчування рослин.

У нижньому шарі завглибшки від 10 до 20 см знаходяться анаеробні бактерії, для яких згубний кисень і висока температура. Їхнє завдання – створювати гумус, що є основою поживності ґрунту. І тут знову на дачі з’являємося ми з лопатою. Перекопуючи і перевертаючи землю, із задоволенням розрізаючи перевернутий ком, приплескуючи його пару разів цим прекрасним інструментом, стираючи піт з чола, ми перемішуємо шари, і анаеробні бактерії, потрапивши нагору, гинуть від надлишку кисню і високої температури, а аеробні задихаються в нижній не витримують нового їм температурного режиму.

Для тих, хто любить спорт та екстрим, можна запропонувати почати ходити на руках, щоб відчути різницю у відчуттях після зміни положення тіла та наблизитися до розуміння того, що відбувається із землею після нашого впливу на неї.

Ми перекопали землю і здивовані, що бур’яни нікуди не зникли. Чому? При перекопуванні в нижні шари ґрунту перемістилося свіже насіння бур’янів. Там вони будуть до наступного перекопування, і частина з них чудово перенесе таке зберігання в прохолодних нижніх грунтових шарах. А нагору ми підняли насіння бур’янів з нижнього шару, яке, отримавши доступ до світла, починає активно розвиватися і рости. Але ми добре попрацювали і дуже втомилися!

приклад. Уявимо собі таку картину: ідеальний город, рівні грядки «під мотузку», ніяких бур’янів, ряди доглянутих культурних рослин. Добре, якщо це результат ручної праціі терпіння, а не щедрої обробки хімікатами, що вбивають будь-яке бур’ян. І ось воно – довгоочікуване тепло, на яке так всі чекали. З настанням по-справжньому спекотних днів наші рослини помітно хиліють, зупиняються у рості. Нічого страшного, ми їх щедро поллємо, додамо добрив!

Однак, поливаючи, ми помічаємо, що вода погано вбирається, буквально, скочуючи з грядки, верхній шарґрунту набуває світлих відтінків, утворюється пил. На доріжках з’являються розломи та тріщини. А в цей же час у лісі навіть за тривалої спеки більша частина рослин продовжує активно розвиватися, немає ні пилу, ні тріщин. Земля вкрита подушкою з листя, гілок, хвої і неможливо знайти в лісовому масиві жодного шматочка голого ґрунту. Різниця очевидна.

Що робити? Продовжувати копати, возити гній, героїчно розтягувати його по ділянці, долати складності, лити воду і лікувати спину, яка прийняла удар на себе. Або можна зупинитися і замислитись, як полегшити собі життя. Якщо перестати хоча б на один рік копати та садити город, можна побачити, як земля почне відновлюватись самостійно без нашої допомоги. Колись це називалося: залишити землю «під паром». На такому ґрунті активно розростаються бур’яни. Земля починає лікувати себе самостійно, оскільки бур’ян – це укриття верхнього шару ґрунту та майбутнє живильне середовище – після того, як він перегниє у зимовий період.

Але якщо немає бажання зупиняти городню діяльність, можна застосовувати принципи органічного землеробства.

Їх не так багато, але якщо їм слідувати, за пару років можна упорядкувати стан грунту на дачі і при цьому перестати витрачати на роботу з землею величезну кількість часу і зусиль. Принцип “НЕ копати” Для його реалізації необхідно:

• лопату замінити вилами, оскільки обробка таким інструментом завдає набагато менше шкоди;
• придбати плоскоріз та навчитися їм працювати, а за бажання можна змайструвати його самостійно ();
• розбити грядки і по можливості встановити короби будь-якої конструкції;
• перекопування та обробку землі замінити розпушуванням верхнього шару не глибше 5 см.

Принцип «Проводити мульчування» Мульча – захисний шар, який виконує кілька функцій:

• захист від вивітрювання верхнього ґрунтового шару;
• підтримання оптимальної температури у ґрунті, її захист від перегріву;
• боротьба з бур’янами, оскільки мульча пригнічує їх зростання;
• формування оптимальних умовдля життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів;
• збереження вологи, завдяки чому значно знизиться потреба у поливі;
• при перепреванні мульчуючий шар переробляється, перетворюючись на органічне добриво.

Як мульча може застосовуватися скошена трава, виполоті бур’яни (до моменту утворення на них насіння) солома, перероблена кора, соснова голка, листя, тирса.

Принцип «Допомога землі, підживлення із «зелених» добрив-сидератів» Вирощування сидератів дозволяє замінити внесення гною та хімічних добрив. Вони живлять землю, оздоровлюють її. До таких рослин відносяться: гірчиця, фацелія, гречка, редька олійна, квасоля, люпин, віка, овес, жито. До особливостей агротехніки, що використовується при органічному землеробстві, належать:

• застосування принципів сівозміни та планування посадок;
• змішані посадки рослин, при яких на грядках висаджується кілька видів різних культур, що допомагають один одному розвиватися, відлякувати шкідників та формувати врожай;
• використання нехімічних способів боротьби з хворобами та шкідниками;
• заміна хімічних добрив органічними.

Землеробство по Овсинському

У 1899 р. І. Є. Овсинський випустив книгу “Нова система землеробства”. Він проаналізував досвід і результати землеробства із застосуванням глибокого переорювання плугом, що перевертає земляний ком, і навів переконливі докази шкоди від такого способу ґрунтообробки. У книзі наведено показники збільшення врожаїв та родючості ґрунту у випадках, коли втручання у структуру ґрунту мінімізовано. Крім того, вчений довів, що земля, якщо дати їй спокій на рік (не вирощувати жодних культур), самостійно відновиться. На цих принципах надалі було побудовано органічне землеробство.

Метод Кизими

Ті, хто починає шукати інформацію про основи природного землеробства, обов’язково знаходять інформацію про Галину Олександрівну Кізіму. У свої 80 років вона продовжує господарювати самостійно, при цьому називаючи свою ділянку «городом для лінивих». Звичайно ж, ліньки тут варто розуміти не як байдикування, а як уміння вирощувати рослини, економлячи власні сили і не виконуючи зайвої роботи.

Галина Олександрівна – практик, та її пропозиції щодо правил і технологій вирощування різних культур не теоретизування, а оцінка та демонстрація реально отриманих результатів.

Її технологія побудована на трьох основних принципах: не копати, не полоти та не поливати. Діючи у такий спосіб, ми не лише економимо свої сили, а й допомагаємо землі виконувати своє призначення: вирощувати врожай. За книгами Кизими можна вивчити принципи природного землеробства, або, як його називає Галина Олександрівна, біодинамічного методу землеробства, починаючи з етапу підготовки грядок та закінчуючи вирощуванням окремих культур.

Грядки

Грядки в органічному землеробстві не просто рівні ряди із гарними бортиками. Щоб їх правильно організувати, потрібно трохи попрацювати. Мабуть, саме цей етап роботи із землею буде найбільш трудомістким, але незрівнянним із зусиллями, які доводиться докладати для перекопування чи оранки.

По-перше, необхідно розмітити ділянку під грядки, розрахувавши як ширину самої площі посадки, а й зробивши правильні доріжки – міжряддя. Вони мають бути широкими. Звичайно, далеко не всі готові піти на таку «неекономну» витрату землі, зробивши доріжки шириною 60-80 см, а самі грядки 45-50. Але все ж таки збільшення простору між посадками хоча б до 50 см дозволить городнику надати рослинам більше світла, а це позитивно позначиться на загальному станікультур у момент вегетації та збільшить одержуваний урожай.

По-друге, грядки необхідно готувати заздалегідь: не напередодні посіву рослини, а з осені. Для цього можна використати декілька способів. Спосіб. Відразу після збирання врожаю необхідно засіяти гряди сидератами та не прибирати їх з поверхні до весни. До цього часу вони або повністю перепріють, або залишаться як перший шар мульчі, щоправда, досить тонкого, його доведеться додатково нарощувати після висадки рослин. Спосіб. Заправка грядок органікою – це процес формування теплих грядок. Для цього прокопуються борозни глибиною не менше 40 см, і це єдиний випадок, коли доведеться взяти до рук лопату при облаштуванні городу. Далі пошарово закладаються гілки, органічні матеріали, свіжа трава, грунт, після чого грядку вкривають тканиною, що мульчує.

Тепер до весни її чіпати не потрібно. У перший рік експлуатації висаджуємо баштанні, огірки, томати. Подальше використання грядок із застосуванням принципу сівозміни. Така органічна грядка може ефективно працювати 3-4 роки. Якщо органіка внесена навесні, то посадочні лунки додається ґрунт, щоб рослини не згоріли під впливом температури, що збільшується в результаті перепревання органічних шарів.

З чого почати

Розпочати перехід від класичного способу до вирощування рослин за принципами органічного землеробства на своїй садовій ділянці необхідно з вивчення цієї технології. Важливо визначитися, чи готовий городник прийняти таку філософію роботи із землею, чи він дуже сумнівається у її дієвості.

Якщо є сумніви, можна виділити невелика ділянкадля проби, щоб зрозуміти, як це все працює на практиці.

Тобто провести один-два сезони агротехнічні роботи природними способами: перестати копати, сховати землю мульчів, посадити сидерати, відмовитися від застосування хімії або знизити її кількість хоча б наполовину. Далі залишається лише порівняти результати та зробити висновки.

Практика

Якщо городник вирішив вивчити основи природного землеробства, необхідно розуміти, що, почавши з нуля, відразу досягти приголомшливих успіхів не вдасться. Земля має відновити сили, тож відчутний результат буде видно на другий рік застосування органічної агротехніки. Також важливо пам’ятати, що використання одного з методів не призведе до бажаного результату. Можна перестати копати, але якщо не мульчувати землю, обробляти рослини хімією і не дотримуватись вимог до сівозміни, активних позитивних змін не відбудеться. Що набуває землероб, починаючи обслуговувати свій город новими способами та засобами:

1. Зменшуються трудовитрати на посів та висадку рослин, прополку та розпушування, при цьому економія сил та часу виходить суттєва.
2. Знижується витрата води, поливи потрібні рідше і не такі рясні, як за класичної агротехніки.
3. Рослини менше хворіють, виростають міцнішими, збільшують урожайність, тому можна висаджувати менші обсяги.
4. Склад землі покращується, і навіть важкі глинисті ґрунти стають легшими для обробки.

Мінуси

Чи ідеальна технологія органічного землеробства? Звичайно ж ні. На великих угіддях дотриматися всіх принципів природного землеробства складно і досить затратно у фінансовому плані: для мульчування доведеться закуповувати покривні матеріали, заміна хімічних препаратів біологічними також обійдеться недешево. У межах невеликого присадибної ділянкивиконати ці завдання простіше, і, тим щонайменше, від городника теж знадобляться певні вкладення купівлю інструменту, біопрепаратів, матеріалів, що мульчують, якщо неможливо знайти їх природні аналоги.

Екосистема землі змінюється, з’являються нові віруси та захворювання, з якими іноді неможливо боротися лише біопрепаратами. Земля не встигає виробити імунітет проти нової патогенної флори. Тому в деяких випадках городники або зовсім припиняють вирощування культур, схильних до захворювань, які потрібно лікувати хімічними засобами, або все ж у крайніх випадках вдаються до використання хімії. Те саме стосується шкідників, які з’являються в ході міграції рослин з одного регіону в інший, особливо з появою культур з-за кордону. Як правило, проти них поки що немає методів природної боротьби, у цьому випадку також можливе застосування хімії.

Якщо Ви вирішили вирощувати для себе та своєї родини екологічно чистий, багатий та здоровий урожай за принципами природного землеробства, але ділянка ще не відповідає цим принципам, слід покроково застосувати наведені нижче рекомендації та поради. Можливо у Вас будуть сумніви, чи справді вирощування овочів, зелені та ягідних культур з агротехніки природного землеробства стане легшим, цікавішим, ґрунт родючішим і Ви отримуватимете хороші врожаї. В цьому випадку виділіть частину ділянки, хоча б кілька грядок.

Отже, як швидше перейти на природне землеробство, якщо Ви маєте ділянку землі, яка оброблялася з агротехніки звичайного, традиційного землеробства?

По-перше, для полегшення догляду за рослинами необхідно. Це можуть бути як умовно визначені грядки в межах міжрядь, так і захищені будь-яким матеріалом – бордюрними плитками, цеглою, шифером, колодами. Тільки є невеликий нюанс: бордюрна огорожа не рекомендується сильно заглиблювати під землю, щоб кореневе живлення рослин відбувалося не лише з самої грядки, а й з простору міжрядь.

На відміну від звичайного землеробства, коли грядки досить широкі і не зовсім зручні в обслуговуванні, а вузькі міжряддя, в розумному землеробстві все навпаки. Для рівномірного освітлення рослин, забезпечення їх достатнім для розвитку простором, а також зручності при догляді за рослинами грядки роблять шириною від 0,5 до 1 м, а міжряддя – близько 1 м. Крім цього, грядки розташовують по лінії з півночі на південь – так рослини отримають максимум сонячного світла, і не будуть затіняти один одного. Для мешканців центральних та північних регіонів, де рослини недоотримують весняного та осіннього тепла, рекомендується розташувати грядки під невеликим ухилом на південь, оскільки вважається, що ухил у 1 градус рівноцінний зміщенню ділянки на 100 км на південь. При влаштуванні грядок також можна вирішити проблему з весняними підтопленнями ділянки – зробити високі грядки- Короби, підняті над основним рівнем землі.

Для швидкого поліпшення родючості ґрунту на грядках і перемішують разом із ґрунтом. У непіщані ґрунти додають крупнозернистий пісок, щоб поліпшити їхню пухкість і теплоємність. Така досить трудомістка процедура необхідна лише спочатку, а надалі родючість ґрунту досягається за допомогою посіву сидератів, мульчування та внесення органічних речовин. Для «запуску» ґрунту в нього можна заселити дощових хробаків, яких можна накопати у вологих ґрунтах лісів, неподалік струмків і річок. А щоб наситити ґрунт корисними мікроорганізмами, необхідними для переробки органіки, пролити його розчином (наприклад, Сяйво, Схід, Байкал…).

Якщо Ви вирішили перейти на природне землеробство наприкінці літа чи восени, добре посіяти на грядках. Це може бути біла гірчиця, масляна редька, буркун, озиме жито, віка… Один вид рослин — сидератів або суміш із кількох неглибоко сіють досить густо рядками, або вразки під граблі. До зими Ваш ґрунт буде покритий зеленим килимом, який захищатиме ґрунт від вимерзання та вивітрювання, а при розкладанні удобрить його і зробить структурним. Навесні, за два – три тижні до посіву основних культур сидерати підрізаються плоскорізом на глибину 5-7 см і залишаються на ґрунті як мульча.

Якщо Ви не плануєте сіяти сидерати під зиму, то ґрунт обов’язково слід шаром сіна, соломи, опалим листям. Мульчуючий шар, що покриває грядки та міжряддя виконує роль ковдри для ґрунту – зберігає тепло в прохолодний час, а в спеку оберігає грунт від високих температур. Крім того, мульча зберігає вологість та структуру ґрунту, на ньому випадає конденсат за рахунок різниці денної та нічної температур, і, стікаючи, він зволожує ґрунт. Окрім грядок також доріжки мають «працювати» на благо врожаю, які слід замульчувати, на них можна вносити під мульчу органічні залишки або засіяти газонними травами.

В кінці, після підготовки грядок і доріжок, якщо немає дощів, ділянка добре поливається, оскільки для життєдіяльності ґрунтової живності потрібні як повітря, так і волога.

Навесні наступного року, щоб ґрунт швидше прогрівся, звільняємо наші органічні грядки від неперегнилої мульчі, яку згрібаємо в міжряддя. Коли ґрунт прогріється достатньо для посіву насіння, обробляємо ґрунт плоскорізом на глибину до 7 см, розпушуючи верхній шар ґрунту, а потім, нарізавши канавки, робимо посів. Після посіву грядки злегка мульчуємо, і в міру розвитку рослин додаємо матеріал, що мульчує, щоб його шар становив від 5 до 10 і більше сантиметрів.

Відеосемінар Центру природного землеробства м.Уфа « Перші кроки у природному землеробстві»

Отже, щоб перейти на природне землеробство необхідно:

• Підготувати грядки
• Заповнити грядки органікою
• Засіяти сидерати
• Замульчувати
• Мінімальна обробка ґрунту.

Кожен садівник мріє виростити на своїй ділянці багатий екологічно чистий здоровий урожай, не витрачаючи багато сил та часу. З настанням сезону у традиційному землеробстві дачники витрачають більшу частину часу на перекопування, часті поливи, внесення в ґрунт мінеральних добрив. Їм доводиться постійно полоти і розпушувати ґрунт, що призводить до виснаження землі – він стає сірим і неживим, а у садівника з’являється втома і не бажання щось робити у своєму городі. Виходить, що традиційне землеробство, яким займалися раніше, не дає бажаних результатів, і всі праці садівника марні. Добре, що існує інший, більш простий і ефективний методобробки ґрунту та догляду за рослинами. Це природне землеробство, яке застосовують уже багато людей. При якому вам не доведеться виконувати всі ці важкі та стомлюючі роботи.

Методи природного землеробства:

“Не копаємо”. У природному землеробстві грунт не копаємо, а розпушуємо на глибину 5-7см, щоб він не втрачав своєї структури і природних канальців.

Відгук. Мінімальна обробка ґрунту. Картопля
Наші батьки завжди вирощували картоплю по-старому: перекопування, підгортання, прополювання, поливи і т.д. На це витрачалося дуже багато часу, сил та здоров’я. А вже нам – підростаючому поколінню – зовсім не хотілося цим займатися. На своїй ділянці ми з чоловіком застосовуємо методи природного землеробства – все у нас росте само, але батьки все ніяк не могли повірити, що можна вирощувати картоплю в грядці, та ще й не підгортати! Тому ми вирішили провести експеримент і порівняти, як краще саджати картоплю – традиційно чи природно. Посадили картоплю в некопану грядку і протягом сезону лише мульчували – завалювали травою та бур’янами, а сусідню грядку перекопали, і посадили той самий сорт картоплі. У результаті з некопаної грядки без особливих зусильзібрали картоплі вдвічі більше, ніж із звичайної грядки. Після цього природні картопляні грядки були одноголосно визнані та схвалені нашими батьками!

Копаня грунт некопаний грунт

копаний ґрунт некопаний ґрунт

Відгук. Мінімальна обробка ґрунту, морква.

У 2002 році ми десь прочитали, що ґрунт перекопувати шкідливо і що на некопаному ґрунті врожаї можуть бути такими ж і навіть вищими. Для інтересу на одній грядці моркву вирощували в перекопаному ґрунті, а на іншій грядці зробили мінімальну обробку ґрунту плоскорізом на глибину 5 см. Восени зібрали врожай і він виявився приблизно однаковим на обох грядках. Цікаво також було те, що восени некопаний грунт був дуже пухким і моркву з нього висмикували за бадилля. А скопаний ґрунт до осені став дуже твердим і щоб витягнути з нього моркву довелося застосовувати лопату (перше фото, 2002 рік).
Після цього у нас жодних сумнівів не залишилося і ось уже чотирнадцять років ми грунт не копаємо. У грядки вносимо органіку, земля на грядках стає дуже пухкою і врожаї без лопати ми збираємо більше, ніж сусіди, які навесні та восени незрозуміло в ім’я чого копають свої садові ділянки. Подивіться яку моркву ми вирощуємо на грунті, що зовсім не обробляється ніякими інструментами (друге фото, 2009 р).

Відгук. Мінімальна обробка ґрунту, кукурудза.

Для розсади кукурудзи ми підготували дві грядки: одну перекопали, а другу, де в тому році росли сидерати, пропушили плоскорізом Фокіна. Ми були здивовані: кукурудза розвивалася по-різному! На ретельно перекопаній грядці вона сильно відставала у розвитку, а на грядці, ґрунт якої не чіпали лопатою – кукурудза була набагато вищою та потужнішою. І врожай відзначався значно: у копаній землі кукурудза не визріла, її довелося викинути. На грядці з мінімальною обробкою ґрунту кукурудза визріла, качани соковиті та смачні. З того часу ми грунт не копаємо, а лише сіємо сидерати і робимо мінімальну обробку: розпушуємо на глибину 5 см і не заважаємо самій природі піклуватися про наш урожай!

“Мульчуємо”. Укриваємо товстим шаром органіки всі посадки (скошена газонна трава, бур’яни після прополювання, підрізані сидерати, солома, листя, зрілий компост і перегній). Нижній шар мульчі перегниває і стає додатковим джерелом живлення рослин. Крізь товстий шар мульчі не проростають бур’яни, тому не доводиться займатися постійним прополюванням. Також завдяки мульчі зберігається волога та скорочується кількість поливів.

Відгук. Під мульчею волого, без мульчі сухо.
Усі посадки в саду я мульчую, а до лілій руки не дійшли. Цієї весни поряд з ліліями був висаджений абрикос, який відразу після посадки замульчувала скошеною газонною травою. Через деякий час помітила, що поруч із замульчованим абрикосом гола земля вкрилася тріщинами і почала нагадувати неживу пустелю. Під мульчою грунт був вологий. Вирішила подивитись, на яку глибину просохла земля, але навіть не змогла копнути лунку рукою, земля стала дуже твердою та щільною. На замульчованій ділянці лунку можна було зробити легко, земля була волога і пухка. Побачила таку різницю, що стало соромно перед ліліями. Мульча перетворює будь-яку неживу пустелю на квітучий оазис – тепер я це точно знаю!

Г.Челябінськ. Гур’янова Наталія

Відгук. Різниця по врожайності з мульчею та без мульчі.
У нашій родині всі дуже люблять спаржеву квасолю. Вона гарна і як гарнір, і як самостійна страва. А вже про вітаміни та поживну цінність і говорити не треба. Вирішила цього року посадити багато, щоби вистачило на всю зиму. Виділила цілу грядку, посадила та замульчувала. Залишилося трохи насіння, яке шкода було викинути, тож встромила на сусідню грядку і мульчувати не стала. Результат був просто приголомшливий! Урожайність квасолі, яка зазнала мульчування, була більшою вдвічі. Мульчування – просто знахідка для зайнятих садівників, яким колись полоти, розпушувати та поливати! Завдяки цьому найпростішому прийому природного землеробства я вдвічі підвищила врожайність, не застосовуючи спеціальних підживлень та методів

Відгук.Мульчування персик.

Спробував один із методів природного землеробства – незвичайне укриття персиків на зиму: під одне дерево я підсипав як мульчу два мішки подрібнених гілок, а під інше нічого не підсипав. І вже влітку була помітна різниця. Персик без мульчі майже дав приросту, а замульчований з осені персик дав потужний приріст. І вже наступного року замульчований персик дав чудовий урожай найсмачніших плодів.

Відгук. Мульча допомогла зробити грунт пухким.
Одна ділянка землі у нас не оброблялася два роки. В результаті ґрунт дуже сильно ущільнився і заріс травою. Перекопувати і розпушувати ділянку ми не стали, а просто викопали лунки, засипали компостом та висадили розсаду капусти. Весь ґрунт навколо капусти двічі за сезон мульчували товстим шаром трави. Кілька разів за літо ми поливали капусту та мульчу навколо капусти «Сяйвом 1» (1 ст. л. на 10 л води). В результаті капуста вродила на славу, а ґрунт восени легко розпушувався плоскорізом. Ось так просто за один сезон без перекопування мульча допомогла ущільнений ґрунт зробити пухким!

“Вносимо органіку”. Органіку у вигляді компосту і перегною вносимо в лунки при посадці, а також навесні і восени саджаємо сидерати – різноманітні трави, які своїм корінням пронизують землю, розпушують її і дають додаткове харчування при перегниванні. Чим більше в грунті органіки, тим родючішою вона стає, а на родючому грунті росте здоровий і багатий урожай.

Відгук. Кукурудза та органіка.

Ось уже більше десяти років ми всі посадки на садовій ділянці робимо виключно в органічний грунт. Все росте чудово, овочів завалися, але сусіди не вірять, що це через дії органіки. Тоді я посадив в одну ємність кукурудзу в звичайну землю, а в іншу ємність кукурудзу в органічний грунт. Через деякий час стала помітна різниця у розвитку рослин і я показав обидві кукурудзи сусідам. При цьому порадив звернути увагу на стан ґрунту у різних ємностях. Вони були дуже вражені дією органіки, наскільки кукурудза була потужнішою, ніж у звичайній землі. Тут я застосовую «козирну карту» – дістаю обидві рослини з горщиків. У землі коріння кукурудзи тільки-но почали виходити з грудки землі. А в кому органіки був весь переплетений кореневою системою. Сусіди такою різницею у кореневій системі були настільки сильно вражені, що вони викинули всі свої пакетики з мінеральними добривами та почали заготовляти органічні матеріали для майбутніх посадок.

Редис та органіка.
Завжди вважала редиску невибагливою культурою. Але зауважила, що добре редиска стала рости лише тоді, коли стала застосовувати природну агротехніку на своїй ділянці. У грядці з органікою він і сходить краще, і росте швидше, і на смак виходить чудовий. Всього одне відро компосту та редис на столі як мінімум на тиждень раніше!

Олена Лекомцева, м. Ачинськ, Красноярський край

Відгук. Капуста та органіка.
Цього року вкотре переконалася, наскільки агротехніка природного землеробства чудова! Якщо робити все правильно, застосовуючи всі прийоми ПЗ, рослини ростуть набагато швидше і можуть дати хороші врожаї в стислі терміни.
Цього року я мала покупну розсаду капусти. різних видіві своя, пізно посіяна. Покупну розсаду посадила 31 травня у землю (з додаванням у лунку кокосу, біогумусу та перегною). А своя розсада сіла на постійне місцелише 23 червня. Мене вразила якість моєї розсади. Вся вона була кремезна з шикарною кореневою системою. Пересадку на постійне місце розсада навіть не помітила-не хворіла, як звичайно. Відразу почала наростати. Грунт суміш для розсади була така: земля + біогумус + кокос. А у покупної розсади в стаканчиках була звичайна земля. Свою розсаду висадила як у землю, так і в органічні грядки з додаванням перегною, кокосу та біогумусу.
Результат: моя розсада (пізно посаджена) наздогнала покупну. Секрет дуже простий. Всі рослини люблять поїсти. Для розсади і дорослих рослин потрібна «смачна» ґрунтозмішування та правильні підживлення. За це рослини дякують раннім гарним урожаєм!

На фото: Ліворуч покупна капуста, справа моя капуста.

Сіємо сидерати. Сидерати-однолітні рослини, які роблять структуру грунту пористою та родючою.

Відгук. Картопля після бобових.

Сидерати ми любимо. Різні сидерати підвищують родючість ґрунту по-різному. На місце, що звільнилося після збирання цибулі і часник, ми висіємо різні сидерати. А навесні на ці гряди висаджуємо різні овочі. Сидерати за зиму перегнивають та підвищують родючість на грядці. Минулого року ми зібрали врожай моркви після редьки олійної. Урожай з дослідної грядки (після редьки) був приблизно на 20% вищим, ніж з контрольної. Цього року ми провели експеримент із картоплею. Висадили картоплю на грядку, на половині якої торік росли бобові: квасоля та боби. Догляд за картоплею на обох половинах пасма весь сезон був однаковим. Ще в момент збирання було видно, що кількість бульб у лунці на половині пасма після бобових була більшою і вони були більшими. Ми зважили врожай. З половини гряди після бобових зібрали 26 кг картоплі, з контрольної половини – 19 кг. Збільшення врожаю картоплі після бобових становило приблизно 27%.

“Застосовуємо біопрепарати”. У природному землеробстві для кореневого поливу рослин використовуємо біопрепарати «Сяйво», які містять корисні мікроорганізми. Вони прискорюють процеси розкладання органіки, завдяки цьому грунт стає поживним і родючим. Рослини в такому ґрунті розвиваються сильними та здоровими, і врожайність підвищується у рази.

Позакореневе підживлення робимо біококтейлем, до якого входять чотири види біопрепаратів.

Відгук. Біококтейль та гербера
У мене є кімнатна гербера, яка колись цвіла та радувала. Але з часом вона стала виглядати гірше: листя бліде, тьмяне, постійно жовтіло і відмирало. А цвісти вона зовсім перестала. Я вирішила її обприскувати біококтейлем, хоч і не дуже сподівалася на покращення: адже вона вже «старенька». Але сталося диво! Протягом кількох днів вона помолодшала: листок став темного, соковито-зеленого кольору, блискучий, розправився. Квітка ніби «підняла плечі» і ожила! А незабаром він зацвів, і це сталося вперше за останні кілька років. Я переконалася: біококтейль для рослин – подарунок, і я їм обприскую все! Будь то квіти, овочі чи дерева.

Г. Барнаул. Григоричова Тетяна

Відгук. Спаситель біококтейль

Сталася в нас на городі трагедія: середина червня, все пахне і раптом гроза, злива та всеруйнівний град! За 15 хвилин стихія помісила все в кашу, наче шрапнеллю пробила стебла картоплі та помідорів, нашаткувала цибулю та капусту. Думали, що це кінець нашому городньому сезону, але вирішили все ж таки обробити Біококтейлем. Через тиждень побачили, що город підбадьорився після м’ясорубки і почав обростати новим листям, пагонами. Ми продовжували відпоювати посадки по листю біококтейлем, робили це щотижня. І розраховували хоч на якийсь урожай. Але, слово честі, ми ніяк не очікували отримати таке! Це була справжня перемога природного землеробства!

Відгук. Біококтейль для огірків

У середині літа, в розпал огіркового сезону, сусіди і садівники стали скаржитися на пожовтіння огіркового листя і загибелі рослин. Дехто встиг зібрати лише по одному відру врожаю. Це мене дуже стурбувало, і я стала ще старанніше доглядати своїх огірків. Два-три рази на тиждень я обприскувала їх біококтейлем і поливала сяйвом. У результаті я насолила огірків на три сім’ї, а вони все ростуть і ростуть, все більше і більше, молоденькі, рівні, один до одного. І ось уже кінець серпня, але, схоже, зеленці про це навіть не підозрюють. Лист зелений, здоровий, красивий. Ось так, завдяки природній агротехніці та біококтейлю, мій огірник зберіг молодість та здоров’я до пізньої осені, а я зібрала щедрий урожай!

Спробуйте застосувати методи природного землеробства на своїй ділянці і ви побачите, як легко можна вирощувати на родючому ґрунті великі та смачні врожаї!

Чого потребують рослини?

Рослинам для кращого розвитку потрібна родюче середовище, Що включає в себе цілу низку умов:

a) родючий ґрунт, що забезпечує збалансоване харчування рослин;

б) оптимальна вологість та температура ґрунту;

г) оптимальна температура повітря;

д) захищеність рослин від вітру;

е) стійка саморегулівна біосистема – біоценоз.

Зазначу, що ці умови не в порядку їх значущості – неможливо ранжувати їх за цим принципом, всі вони важливі! Погіршиться хоча б один із них, і це може призвести до значного уповільнення росту або навіть загибелі рослини.

Чим і як харчуються рослини у природі?

Повітряне харчуванняздійснюється шляхом фотосинтезу, в процесі якого за участю хлорофілу листя, що поглинає енергію сонячного світла, вуглекислий газсполучається в листі з водою, і утворюються первинні органічні речовини – вуглеводи.

Ґрунтове харчуваннявідбувається шляхом всмоктування корінням із ґрунту розчинів хімічних елементів, які з’єднуються з вуглеводами, утворюючи білки та жири.

Заготівлею для появи в грунті оптимального складу поживних елементів є залишки рослин, що віджили – вершки і коріння. Адже якщо рослина виросла, то вона нагромадила в собі все хімічні елементипотрібні йому для життя. І при розкладанні віддає їх у ґрунт (мінеральні елементи) та у повітря (вуглекислий газ).

А розкладають органічні залишки (рослинного та тваринного походження) мікроорганізми, гриби та черв’яки.

Рослини діляться з ґрунтовими мікроорганізмами вуглеводами, виділяючи їх у ґрунт, а мікроорганізми «у відповідь» переробляють органіку та виділяють у ґрунт розчини поживних речовин, які рослини всмоктують своїм корінням. Причому залежно від виду вуглеводів (глюкоза, сахароза, клітковина, крохмаль і т.п.), що виділяються рослинами, у ґрунті розмножуються саме ті мікроорганізми, які «готовлять» поживні речовини, потрібні рослині саме в даний момент.

Таким чином, співвідношення вуглеводів, білків і жирів у рослині підтримується оптимальним, оскільки рослина сама знає, що їй зараз потрібно, і поводиться, як у ресторані — «замовляє» мікроби потрібну їжу, розплачуючись за це з ними вуглеводами.

В результаті рослина виростає здоровою і не цікавить шкідників – вона для них «несмачна», склад її збалансований, у ній малого «солодкого», яка й приваблює шкідників – «санітарів природи».

Крім цього для кореневого харчування рослинам потрібні вода та повітря, які мають бути у ґрунті.

А це досягається за рахунок її природної пористості. Ґрунт пронизаний мережею каналів і пір, що утворилися на місці згнилих коренів і ходів ґрунтової живності: черв’яків, личинок тощо. Саме ці канали, що виходять на поверхню некопаного ґрунту, забезпечують відмінну водо- та повітропроникність природних ґрунтів. У такому ґрунті діє природний самополив: проходячи каналами до холодної на глибині землі, тепле повітря, охолоджуючись, віддає у вигляді конденсату випаровану вологу, що міститься в ньому. Так у ґрунт потрапляє у 2 рази більше води, ніж від дощів.

Родюча земля – це такий ґрунт, на якому рослини самі можуть прогодувати себе оптимальним чином.

І узагальнюючи все перераховане, можна сказати, що ПЛОДОРОДНЕ Ґрунт — це «ЖИВА Ґрунт», тобто. грунт природної пористої структури з великою кількістюорганічних залишків, що містить безліч ґрунтових мікроорганізмів, черв’яків та грибів, що переводять органіку в харчування для наступних рослин.

Підглянувши у природи взаємодію рослин та ґрунтових жителів через взаємне годування (а в цей ланцюжок вбудовані ще й попередні рослини як джерело живлення наступних), а також взаємодія атмосферного повітря та ґрунту через природний самополив, ми вже бачимо як важливо збереження стійкої саморегулівної біосистеми вашої ділянки.

Ви знаєте, що є рослини, що відмінно уживаються і допомагають один одному, а є такі, які відмовляються рости поряд один з одним. Причому у змішаних посадках «хороших сусідів» рослини менше хворіють та ушкоджуються шкідниками.

А якщо ви «не заасфальтували всю землю на ділянці» і залишили місця недоторканого луки, де живуть хижі комахи, що поїдають травоїдних «шкідників», то встановлюється рівновага і тих, і інших, і рослини менше ушкоджуються.

І нагадаю тут же, що основним засобом від шкідників є… родючий ґрунт! Тоді рослини виростають збалансованими за складом та не цікавлять шкідників.

У здоровій екосистемі всі її мешканці врівноважують один одного: равликів та слимаків поїдають їжаки, птахи, жаби та ящірки; попелиці – сонечка; личинок хруща в землі – кроти і т.д.

Ось чого треба прагнути, навчаючись у природи: зберігати і підвищувати родючістьґрунту, підтримувати рівноважну біосистему вашої ділянки! Ну і, звичайно, забезпечувати інші умови родючого довкілля рослин.

Дотримуватись принципів Природного землеробства:

1. Зберігайте та збільшуйте природну пористість землі

Використовуйте для цього посів сидератів. А при посадці – мінімальне розпушування на 5-7 см (замість перекопування) або садіть насіння у продавлені канавки. Цих операцій цілком достатньо, щоб посадити насіння і присипати його землею або компостом, щоб усі вони проросли. Але не ушкоджує пористу структуру ґрунту і не вбиває ґрунтових мікроорганізмів – «природних орачів» — адже саме вони «розпушують» у природі землю.

2. Годуйте ґрунт, а не рослини: вносите вґрунт органічні залишки(бадилля, траву, листя тощо) — найкраще комплексне збалансоване природне добриво.

Існує 4 способи внесення органічних залишків:

— мульчування– Закривання ґрунту між посадками травою і листям;

— посів сидератів-однолітніх рослин, на зразок люпину або гірчиці, що використовуються для «вирощування органічних залишків» у вигляді «вершків та корінців» та добрива ними ґрунту;

— теплі грядки– траншеї або короба, на 90% заповнені органікою, і являють собою зрілі компостні купи;

— компостування окремо від грядок– Найгірший, неефективний спосіб, хоча більшість садівників користуються саме ним.

Використання навіть цих двох принципів Природного землеробства підвищить родючість грунту вашому ділянці.

Але це станеться протягом тривалого часу. Згадайте освоєння цілини в СРСР — її родючість накопичувалося за багато років розкладання степової трави, що віджила. І, до речі, було занапащено всього за 2 роки глибоким тракторним оранкою, що призвела до «божевільного» падіння врожаїв.

Якщо ж ви хочете прискорити процес відновлення родючості та отримати результат протягом 1-3 років, то:

3. Розмножуйте в грунті корисні мікроорганізми, черв’яки та гриби.

Вони прискорять розкладання органіки, що забезпечить рослини повсякденним. збалансованим харчуванням. Тобто прискорять процес підвищення родючості ґрунту. І одночасно створять доступні для рослин запаси харчування у вигляді гумусу на непередбачені випадки.

Чому такі родючі південні чорноземи? Та тому, що в них багато органічних залишків (рослини в теплі зростають краще), і багато ґрунтових мікроорганізмів — вони не вимерзають «теплою» взимку. На гектарі «південної» землі міститься 8 тонн ґрунтових мікроорганізмів, а на півночі – лише 2 тонни. А ще вони повсюдно пригнічуються перекопуванням та використанням мінеральних добрив та отрутохімікатів… Ось вам і «секрет» убогості північних ґрунтів.

Розмножити ж у ґрунті мікроорганізми нині дуже просто. Для цього застосовуються мікробіологічні препарати, і найкращі з них, на наш досвід, це «Схід ЕМ-1» та «Сяйво». Вони містяться лише корисні мікроорганізми, виділені з родючих грунтів (а треба пам’ятати, що існують ще й шкідливі, які поїдають живу органіку і викликають хвороби рослин). Такі препарати називаються ЕМ-препаратами (від ЕМ – ефективні мікроорганізми).

Навесні та влітку ЕМ-препарати розводяться водою у співвідношенні 1:1000, і цим розчином поливається ґрунт із внесеними до нього органічними залишками. В результаті відбувається прискорене розкладання органіки (для живлення рослин), а також очищення (санація) ґрунту від шкідливих мікроорганізмів, що спричиняють хвороби рослин. Вони пригнічуються корисними мікроорганізмами із ЕМ-препаратів.

Аналогічно шляхом обприскування рослин розчинами ЕМ-препаратів (1:500) пригнічуються бактеріальні та грибкові хвороби рослин, такі як фітофтороз, борошниста роса, сіра гнилизнаі т.п.

Дотримання цих 3-х «нехімічних» принципів дозволить вам підвищити родючість ґрунту.(Умова «а» родючого довкілля рослин). На такому ґрунті рослини виростають із високим імунітетом до хвороб та шкідників – самі захищаються від них.

4. Для захисту рослин від хвороб та шкідників використовуйте тольдо екологічно безпечні «природні» методи та біопрепарати, а не отрутохімікати. На першому місці – профілактика (уникнути та попередити), а не лікування хвороби!

Підвищення родючості ґрунту, змішані посадки, сівозміна, осіннє мульчування, сезонна (восени та навесні) обробка ґрунту ЕМ-препаратами у високій концентрації (1:100), народно-природні способи захисту обприскуванням настоями трав – все це ефективно працює, не забруднюючи Природу.

Сприяйте встановленню на вашій ділянці стійкої саморегулівної біосистеми – не губіть або спеціально створіть куточки «дикої» природи для природних ворогів шкідників:

• зарості кущів – для птахів;
• водоймище – для жаб і жаб, для пиття всіх, для створення мікроклімату;
• каміння – для ящірок;
• купи із сучків – для їжаків;
• зарості трав – для розмноження хижих комах, що поїдають комах-шкідників.

Перелічені заходи «підключать» вам на допомогу природу, а ви отримуватимете результати – вище, а працювати при цьому – менше!

5. Створіть інші умови родючого довкілля рослин, притаманні будь-якій системі землеробства.

Ці умови мають бути створені за будь-якої системи землеробства. Не будемо перераховувати все відомі способи, відзначимо лише основні, характерні для природного землеробства.

б) Оптимальна вологість та температура ґрунту.

Води в рослинах – близько 90%, і вона потрібна:

– для побудови тіла рослин у процесі фотосинтезу та кореневого живлення (для утворення розчинів поживних речовин);

– Для терморегуляції рослин шляхом випаровування.

Прийоми забезпечення оптимальної вологості ґрунту :

• збереження природної пористої структури ґрунту (для природного самополиву та
• поглинання води після дощів та танення снігу);
• економія вологи шляхом:

– мульчування, що зменшує випаровування;

– терасування схилів, що виключає стікання води;

– заглиблених грядок на сухому ґрунті (і, до речі, піднятих – на сирому);

Температура ґрунтунадає на зростання рослин величезний вплив:

– при температурі менше +8 0 С «кореневий насос» рослин не працює;

– при 20 0 С рослини ростуть у 2 рази, а при 30 0 С – у 4 рази швидше, ніж при 10 0 С;

— але за 40 0 ​​С – зростання припиняється.

Прийоми забезпечення оптимальної температури ґрунту :

в) Освітленість рослин.

Без світла не росте жодна рослина! Він необхідний для протікання у листі фотосинтезу.

Щоб не притіняти рослини, дотримуйтесь наступних правил :

• дерева та будівлі розташовуйте по краях ділянки;
• грядки (або рядки рослин на грядці) розташовуйте з півночі на південь і робіть грядки шириною близько 0,5 м з посадками в 2 рядки, а проходи шириною 0,7-1м: тоді кожна рослина буде крайньою і краще висвітлюватися;
• використовуйте додаткове відбите світло від південних стін будівель та водної гладі ставків або інших водойм;
• при змішаних посадках розташовуйте рослини «уступом до світла»;
• враховуйте висоту рослин під час послідовних посадок.

г) Оптимальна температура повітря.

Тепло – всім відомий фактор, що благотворно впливає на зростання рослин, і тому ми будуємо теплиці та парники, але. при температурі повітря вище 30°С томати не зав’язуються! Тому так важливо провітрювання теплиць через кватирки в даху, причому їхня площа повинна бути не менше 20-25% площі теплиці.

А в найспекотніші періоди доводиться навіть притіняти теплиці нетканими матеріалами чи сітками.

А у південних районах взагалі вигідно будувати теплиці зі спеціальних сіток (наприклад, NetHouse чи Optinet), які ще й від шкідників захищають. У таких «сітчастих будиночках» рослинам не холодно навесні та восени, а влітку – не спекотно.

д) Захищеність рослин від вітру.

Вітер – маловідомий серед садівників фактор, що уповільнює зростання рослин, але, з іншого боку, допомагає запиленню.

• висушує (потрібно більше води);
• охолоджує (сповільнюються процеси зростання);
• здуває вуглекислий газ (основне харчування рослин) – тому погано провітрювати теплиці протягом через 2 двері;
• ламає рослини.

Захист від «шкідливих вітрів» – загородки або природні перешкоди упоперек напряму вітру, але з урахуванням освітленості:

• живоплоти з чагарників та дерев;
• загородки з полікарбонату або поліетиленової плівки(перешкода для вітру, але світло проникає);
• по Хольцеру: високі гряди звивистої (меандрової) форми або кратерний сад із ставком та посадками на схилах кратера.

А тепер виділимо ГОЛОВНЕ в агротехніці Природного землеробства:

— хочете ПІДНЯТИ ПЛОДІВНІСТЬ ҐРУНТУ – не перекопуйте землю і вносите органіку (чим більше, тим краще) – «Кашу олією не зіпсуєш!»;

– хочете ПРИСКОРІТИ ПРОЦЕС підвищення родючості і СПРЕДИТИ ХВОРОБИ рослин – на додаток до цих двох прийомів розводьте в грунті і на листі корисних мікроорганізмів, використовуючи ЕМ-препарати;

– хочете впоратися з хворобами та шкідниками, НЕ ЗАБРУДЖУЮЧИ ПРИРОДУ – створіть стійку саморегульовану біосистему (біоценоз) на вашій ділянці та використовуйте тільки «природні» методи та нешкідливі біопрепарати – профілактику, а не лікування.

Ось і всі секрети! Агротехніка Природного землеробства проста, відпрацьована та приносить стабільно високі результати!

Спробуйте та перевірте! І ви інакше просто не захочете працювати!

Леонід Рябов,
керівник Петербурзького клубу природного землеробства