Значення скотарства у народному господарстві

Система землеробства VIII–Х ст. у порівнянні з попереднім періодом прогресувала. Використовувалися вже не тільки легкі ґрунти надрічкових ділянок, але й важкі родючі чорноземи на плато. Відбувся перехід до двопілля, що зафіксовано у письмових джерелах Х ст. У цей час почалося використання добрива (гній), що підвищило значення скотарства. Східні слов’яни почали користуватися ралами з широкими ральниками та череслом, що збільшило глибину оранки. У господарстві широко використовувалися серпи, коси-горбуші, мотики, ручні жорна. Такий інвентар підвищував продуктивність праці хлібороба. Змінився і асортимент хлібних злаків — частіше стали сіяти голозерні пшениці, які більш придатні для помолу, проте значною у харчуванні залишилася роль жита, проса, ячменю. Відомі також горох, боби, ріпа. Зерно зберігали у спеціальних ямах — льохах.

У домашньому господарстві східні слов’яни тримали переважно велику рогату худобу. Волів використовували як тяглову силу в орному землеробстві. Була й дрібна худоба: свині, вівці, кози, птиця, коні тощо.

Землеробство і скотарство — основа економіки східнослов’янського суспільства. Другорядну роль у господарстві східних слов’ян відігравали промисли, які слугували лише підтримкою для землеробства і скотарства. Головним об’єктом мисливського промислу були м’ясні види тварин — благородний олень, лось, кабан, зубр, тур та інші. Широко було розповсюджено полювання на хутрових звірів.

У правобережних притоках Дніпра та Прип’яті водилася велика риба, яку древляни ловили неводами, сітями, остенями, гачками відповідних розмірів. Урізноманітнити їжу дозволяло збирання жолудів, грибів, горіхів, ягід, дикоростучих плодів. Бортництво зводилося до відшукування дерев з дуплами, де водились бджоли.

Роль промислів значно зростала у неврожайні роки, особливо у древлян, тому що вони розселялися у Поліссі — у зоні ризикованого землеробства.

Найрозвинутішими та передовими галузями виробництва були залізоробне ремесло та металообробка. Від цих галузей значно залежав рівень землеробства, військової справи та ремесел. У древлянській землі болотні руди мали великий вміст заліза. Також тут знаходилися великі лісові масиви, необхідні для виробництва деревного вугілля. Зібрану руду промивали та виплавляли на вогнищах або у печах. Залишки залізоплавильних горнів та майстерень металургів знайдені на Колодяжинському, Городищенському городищах, поблизу Звягеля, у селищі Гульськ та ін. Багато різних речей залізоробного ремесла та ковальської справи було знайдено археологами на розкопаних пам’ятках краю. Це наконечники списів, стріли, різноманітні знаряддя праці, побутові речі. У древлянській землі було добре розвинуте ювелірне ремесло. Розкопані залишки ювелірних майстерень, де збереглися тиглі і формочки для відливання прикрас. Знайдені скарби прикрас ХІ–ХІІ ст. (Звягельське, Колодяжинське, Райковецьке городище та ін.). Там же знайдені майстерні косторізного ремесла та скляних браслетів. На території Овруцького району знайдено багато майстерень з виготовлення прясел із пірофілітових сланців, які користувались великим попитом.

Гончарство культури типу Луки-Райковецької складається з грубого ліпного посуду, дуже близького до празько-корчацького, та виготовленого на гончарному колі, який наслідує здебільшого форму ліпного, прикрашений орнаментом із хвилястих і горизонтальних ліній.

Дерево було основним матеріалом для будівництва житла. Столовий посуд також здебільшого виготовлявся із дерева.

Процес відокремлення ремесла від сільського господарства охопив найпередовіші галузі — металургію, ковальську та ювелірну справи. Відокремлення ремесла вело до зароджування товарного виробництва та зростання внутрішнього обміну.

У VIII–X ст. значно поширюється і міжнародна торгівля. Водні і сухопутні торговельні шляхи зв’язували східних слов’ян з Великою Моравією, Болгарією, іншими західно- та східнослов’янськими об’єднаннями і країнами Сходу. Формувалась система економічних та торгових зв’язків. Наявність торгових зв’язків жителів краю підтверджують знайдені скарби римських монет на р. Тні у селах Несолонь та Нова Романівка, у с. Городище, на р. Случ: у с. Анастасівка та поблизу м. Новограда-Волинського, а також скарб монетних гривень с. Кикова.

Джерело: Антошевська Л. Землеробство, скотарство, промисли та ремесла VIII — Х ст. н.е. / Людмила Антошевська // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 24–26.

Виникнення землеробства і скотарства

1. З яких більш давніх занять виникли землеробство і скотарство?

Землеробство виникло з збирання, а скотарство з полювання.

2. Які зміни в житті людей відбулися з виникненням землеробства і скотарства?

Після появи землеробства і скотарства життя людини не стільки залежала від природи, скільки від його власної праці та вміння. Хлібороби і скотарі самі вирощували і створювали те, що потім могли використовувати у своєму господарстві. Вони виводили нові сорти рослин і нові породи худоби. Стало з’являтися гончарство та ткацтво.

3. Чому родичі слухалися старійшин?

Родичі слухалися старійшин тому, що старійшини були найбільш досвідчені й мудрі люди похилого віку, які добре знають звички тварин і властивості рослин, давні перекази правила поведінки. Їх обирали для ведення спільних справ.

4. Первісні люди часто вважали тварин своїми родичами і навіть предками, називали себе «люди Бобри», «люди Орла». Відомо, що деякі пологи влаштовували свята, під час яких надягали маски ведмедів, танцювали, наслідуючи ведмежою ході. Подумайте, з якою метою вони так поступали. Як могли називатися ці пологи?

Такі пологи могли називатися «люди ведмедя». Метою таких свят було віддячити духу ведмедя, попросити його позбавити врожай від посухи, худобу від хижаків, посприяти гарній полюванні та ін. Таким чином, первісні люди вірили в те, що їх життям керують надприродні сили, на які можна впливати молитвами, жертвами та іншими обрядами.